Khreshchatyknews.com

Позначка: Володимир Зеленський

  • «Український слід» тріщить по швах: у справі «Північних потоків» знову заговорили про Росію

    «Український слід» тріщить по швах: у справі «Північних потоків» знову заговорили про Росію

    Версія про те, що газопроводи «Північний потік» і «Північний потік-2» у Балтійському морі у вересні 2022 року підірвала група українців на орендованій яхті Andromeda, знову опинилася під серйозними питаннями. Німецька Frankfurter Allgemeine Sonntagszeitung звернула увагу на низку обставин, які можуть підтримувати альтернативну версію: диверсія могла бути операцією під «чужим прапором», а справжні виконавці могли бути пов’язані з Росією.

    Йдеться не про доведену причетність Москви. Німецькі правоохоронці наразі офіційно рухаються саме за версією про українську групу, а один із підозрюваних уже отримав обвинувачення у Німеччині. Однак паралельно існують факти, які досі не отримали вичерпного пояснення. Один із найважливіших — присутність російського спеціального корабля SS-750 неподалік від місця майбутніх вибухів лише за чотири дні до диверсії.

    26 вересня 2022 року на газопроводах Nord Stream 1 та Nord Stream 2 сталися потужні підводні вибухи. У Балтійське море почав витікати газ, а слідчі Данії, Швеції та Німеччини згодом дійшли висновку, що йдеться про навмисний саботаж. Данія та Швеція пізніше закрили власні кримінальні розслідування, не назвавши винних, тоді як Німеччина продовжила справу.

    Саме німецьке слідство в останні роки сформувало найбільш конкретну версію подій. Центральне місце в ній займає орендована яхта Andromeda, яка вийшла з німецького порту перед вибухами. Слідчі виявили на судні сліди вибухових речовин, а маршрут яхти проходив через район Балтійського моря, де були пошкоджені трубопроводи. Німецькі правоохоронці вважають, що група водолазів могла транспортувати вибухівку на яхті, встановити заряди на трубах і підірвати їх.

    У липні 2026 року Федеральна прокуратура Німеччини зробила ще один серйозний крок — висунула обвинувачення колишньому українському військовому Сергію К. За версією прокурорів, він був одним із координаторів операції та діяв від імені неназваних українських державних структур. Німецька сторона стверджує, що команда перевезла вибухівку військового типу на яхті, а потім встановила її на трубопроводах у міжнародних водах. Сам обвинувачений причетність заперечує.

    Президент України Володимир Зеленський публічно відкинув причетність української держави до диверсії. 24 серпня він знову заявив, що Україна не проводила операцій проти «Північних потоків» і співпрацює з німецьким слідством. Аналогічну позицію раніше висловлював український генеральний прокурор, наголошуючи, що Київ не має даних, які підтверджували б причетність української влади або державних органів.

    Але тепер увага знову переключилася на деталі, відомі ще з перших місяців розслідування, — насамперед на активність російського флоту поблизу майбутнього місця диверсії.

    Данські військові підтвердили, що 22 вересня 2022 року, тобто за чотири дні до вибухів, патрульне судно ВМС Данії сфотографувало російський спеціальний корабель SS-750 у районі на схід від острова Борнгольм. Саме неподалік від Борнгольма згодом були підірвані газопроводи. Данська сторона зробила щонайменше 26 фотографій судна.

    Ця деталь принципова через можливості SS-750. Судно призначене для складних підводних операцій і несе глибоководний апарат типу AS-26 Priz. Такий мініпідводний човен здатний працювати на значній глибині, а сам корабель оснащений обладнанням для проведення операцій на морському дні.

    Ще у 2023 році колишній співробітник данської військової розвідки Якоб Каарсбо звертав увагу, що перебування саме такого російського корабля поблизу трубопроводів є важливою обставиною. За його словами, судно технічно було спроможне брати участь в операції подібного типу. Водночас сама присутність корабля не є доказом того, що саме його екіпаж встановив вибухівку.

    Це розмежування принципове. У відкритих джерелах є підтвердження перебування SS-750 поблизу району вибухів за кілька днів до саботажу, але немає публічного доказу того, що мінісубмарина спускалася до газопроводів або встановлювала вибухові пристрої.

    Саме тому новий матеріал FAZ варто трактувати не як «доказ, що Росія підірвала Nord Stream», а як повернення до альтернативної гіпотези, яка досі не була спростована остаточно.

    Ще один блок запитань стосується самої Andromeda.

    Німецькі слідчі справді знайшли на яхті сліди вибухівки, що є одним із найсерйозніших аргументів офіційної версії. За даними німецьких медіа, судно також пов’язали з маршрутом підозрюваної групи і людьми, яких нині розшукує або переслідує німецька прокуратура.

    Але критики цієї версії звертають увагу на її незвичну «видимість». Якщо йшлося про високорівневу секретну операцію, залишені на судні відбитки, вибухові сліди та інші ознаки могли виглядати надто очевидними. Саме звідси походить гіпотеза про «false flag» — операцію, навмисно організовану так, щоб слідство вийшло на іншу країну.

    FAZ, за переказом українських медіа, також звертає увагу на можливі проросійські зв’язки жінки, компанія якої могла бути причетна до оренди Andromeda. Однак ця частина історії наразі значно слабше підтверджена незалежними джерелами, ніж сам факт присутності SS-750, тому подавати її як встановлений факт було б неправильно.

    Існує й інша проблема: технічна складність самої операції.

    Газопроводи лежать на дні Балтійського моря на значній глибині. Для встановлення достатньо потужної кількості вибухівки потрібні досвідчені водолази, точна навігація, спорядження, декомпресійні процедури та можливість працювати непомітно. Німецьке слідство вважає, що українська група могла здійснити таку операцію саме з Andromeda, однак із самого початку експерти сперечалися, наскільки практично це було зробити з відносно невеликої цивільної яхти.

    Водночас це теж не спростовує німецьку версію. Слідчі вважають, що встановили яхту, частину екіпажу та логістику операції достатньо точно, щоб видавати європейські ордери на арешт і висувати кримінальні обвинувачення.

    Саме тут справа перетворюється на складний клубок двох паралельних наборів фактів.

    З одного боку — Andromeda, сліди вибухівки, встановлені особи підозрюваних, ордери на арешт і позиція німецької прокуратури.

    З іншого — російські військові кораблі біля майбутнього місця вибухів, зокрема спеціалізоване судно з мінісубмариною, здатною працювати на морському дні.

    До того ж за останні роки європейські спецслужби неодноразово звинувачували Росію в проведенні диверсійних і гібридних операцій у країнах ЄС. Німецькі суди вже розглядали окремі справи, де виконавцями російських операцій ставали громадяни України або інших держав — тобто сама національність виконавця не обов’язково вказує на замовника. У серпні 2026 року, наприклад, суд у Штутгарті встановив, що один українець був залучений до диверсійної схеми, яку, за висновком суду, організувала російська державна структура.

    Це не означає, що той випадок має прямий зв’язок із Nord Stream. Але він демонструє, чому у контррозвідувальних операціях недостатньо автоматично прирівнювати громадянство виконавця до держави-організатора.

    Паралельно країни Балтійського регіону дедалі серйозніше ставляться до загрози диверсій проти критичної підводної інфраструктури. 28 серпня Німеччина повідомила про намір створити разом із державами Балтійського моря спільну групу з протидії безпілотним і гібридним загрозам. Причиною стали численні інциденти з трубопроводами, кабелями та іншими об’єктами після початку повномасштабної війни Росії проти України.

    Тому історія Nord Stream залишається не просто кримінальною загадкою чотирирічної давності. Вона напряму впливає на сучасну європейську дискусію про безпеку Балтійського моря, російські гібридні операції та можливість атак під чужим прапором.

    Станом на 30 серпня 2026 року юридична картина все ж залишається однозначнішою за політичні версії: ні німецький суд, ні міжнародний трибунал не встановили, що Росія організувала вибухи на Nord Stream. Німецька прокуратура наразі переслідує українських підозрюваних і вже висунула одному з них обвинувачення.

    Але так само некоректно говорити, що всі питання щодо російського сліду закриті. Присутність SS-750 біля майбутнього місця диверсії підтверджена данською стороною, а судно мало технічні можливості для підводних робіт. Що саме воно робило поблизу Борнгольма за чотири дні до вибухів — досі залишається одним із найбільш інтригуючих невирішених питань цієї справи.

    Тож новий виток дискусії навколо «Північних потоків» не скасовує німецьку версію — але суттєво ускладнює її. І поки слідство не дасть переконливої відповіді на питання про російські військові кораблі, можливості мінісубмарини та всі обставини маршруту Andromeda, остаточно поставити крапку в одній із найзагадковіших диверсій у Європі XXI століття буде складно.

  • Один удар перетворився на катастрофу: з’явилося відео детонації боєприпасів у Милі

    Один удар перетворився на катастрофу: з’явилося відео детонації боєприпасів у Милі

    У мережі з’явилися нові кадри масштабної детонації боєприпасів у селі Мила Бучанського району Київської області, де після російського удару по складу Сил оборони сталася одна з найтрагічніших подій останніх місяців. Відео, зняте з дуже близької відстані, зафіксувало потужний спалах, ударну хвилю та подальшу серію вибухів. Саме вторинна детонація боєприпасів після влучання російського безпілотника призвела до величезної зони руйнувань навколо складу.

    На оприлюднених кадрах видно різкий спалах, після якого до камери доходить потужна вибухова хвиля. Практично одразу чути нові вибухи — починається детонація боєприпасів. Точне місце, з якого було зроблено запис, а також особу автора відео офіційні служби не повідомляли. Тому визначати відстань до епіцентру лише за кадрами некоректно. Водночас відео дозволяє побачити, наскільки стрімко після першого вибуху ситуація перетворилася на масштабну надзвичайну подію.

    Трагедія сталася ввечері 28 серпня. Російський ударний безпілотник влучив у місце зберігання озброєння в селі Мила. СБУ повідомила, що йдеться про російський дрон типу «Герань-4». Після його влучання виникла пожежа, яка спричинила вторинну детонацію боєприпасів.

    Президент Володимир Зеленський згодом підтвердив, що на цьому об’єкті зберігалися снаряди, міни, інші боєприпаси та безпілотники Сил оборони. Він наголосив, що такого складу біля житлової забудови «точно не повинно було бути», а масштаб руйнувань безпосередньо пов’язаний із подальшою детонацією.

    Наслідки виявилися катастрофічними. За даними Національної поліції, станом на вечір 29 серпня було відомо про 37 загиблих. Ще четверо людей вважалися зниклими безвісти. Поліція на той момент повідомляла про 19 травмованих, серед яких двоє дітей, двоє поліцейських та співробітники ДСНС.

    Водночас у різних офіційних та медійних повідомленнях протягом 29 серпня фігурували різні цифри постраждалих — зокрема 42 людини. Це пояснюється тим, що інформація оновлювалася в міру роботи медиків і рятувальників. Тому для актуального матеріалу коректніше вказувати конкретний час, до якого належить та чи інша цифра, а не об’єднувати різні зведення в один показник.

    Найбільша кількість жертв припала на розташований поруч приватний пансіонат для людей похилого віку та людей з інвалідністю. За повідомленнями місцевої влади та ЗМІ, 34 із 37 загиблих перебували саме у цьому закладі. Пансіонат знаходився фактично навпроти території складів.

    Серед загиблих також був голова Дмитрівської громади Тарас Дідич. Зеленський повідомив, що він загинув, коли допомагав під час рятувальної операції. За свідченням одного з місцевих мешканців, яке наводить Суспільне, під час хаотичної детонації один зі снарядів влучив у його автомобіль.

    Масштаби руйнувань виявилися значно більшими, ніж можна було очікувати від самого влучання безпілотника. Поліція повідомила про пошкодження близько 130 будинків, 18 автомобілів, двох гаражів, складського та двох нежитлових приміщень, двох магазинів, трьох автозаправних станцій, підприємства, закладу та пансіонату.

    Репортери, які працювали в Милі після трагедії, описували на дорогах та подвір’ях уламки боєприпасів, патрони та частини боєголовок. У деяких місцях снаряди вилітали далеко за територію складу. Мешканцям доводилося залишати будинки буквально під час детонації. Суспільне наводить свідчення родини, яка спочатку ховалася в будинку, а потім була змушена тікати, коли споруда почала горіти й уламки боєприпасів падали поруч із людьми.

    Вибухи тривали багато годин. Ще вдень 29 серпня у районі складів періодично лунала детонація, залишалися осередки відкритого вогню, а рятувальники не могли безпечно потрапити на окремі ділянки. До ліквідації наслідків залучили піротехнічні підрозділи та роботизовану техніку, щоб працювати там, де перебування людей було занадто небезпечним.

    Через вибухи тимчасово перекривали ділянку міжнародної траси М-06 Київ — Чоп, відомої як Житомирська траса. Дорогу очищали від уламків та вибухонебезпечних предметів. Після перевірки піротехніками рух транспортних засобів відновили.

    Трагедія спричинила не лише рятувальну операцію, а й кримінальне розслідування. СБУ відкрила провадження одразу за двома статтями Кримінального кодексу — статтею 437 про злочин агресії та статтею 425 про недбале ставлення до військової служби. Слідство має встановити як обставини російського удару, так і те, чому значна кількість вибухових матеріалів зберігалася настільки близько до житлових будинків.

    Міністр внутрішніх справ Іван Вигівський повідомив, що правоохоронці разом із СБУ та Офісом генерального прокурора з’ясовують усі деталі. Станом на ранок 30 серпня було опитано близько 40 свідків, а вилучені речові докази направили на експертизи. Слідство окремо перевіряє обставини розміщення боєприпасів серед цивільної забудови.

    Міністерство оборони після трагедії закликало керівників складових Сил безпеки й оборони та підприємств українського оборонно-промислового комплексу провести повний аудит місць зберігання зброї та боєприпасів. У відомстві підкреслили: склади з вибухонебезпечними матеріалами не повинні розташовуватися біля житлових будинків.

    Особливо гостро ситуація сприймається через те, що це вже не перша схожа трагедія на Київщині. Президент нагадав про випадок у Вишневому 6 липня 2026 року, де після російського удару також почалася детонація складів із боєприпасами. Тоді загинули люди й були пошкоджені сотні будинків. Саме тому Зеленський назвав повторення такого сценарію «абсолютно неприпустимим».

    Водночас Генеральний штаб ЗСУ наголосив, що першопричиною трагедії залишається російська агресія та удар по українській території. Тобто розслідування можливих порушень правил зберігання боєприпасів не змінює факту, що детонацію запустило влучання російського ударного безпілотника.

    Масштаб події привернув і міжнародну увагу. Reuters та Associated Press повідомили про щонайменше 37 загиблих, причому AP називає удар у Милі найсмертоноснішою російською атакою в Україні у 2026 році станом на кінець серпня. За інформацією агентства, з небезпечної зони евакуювали понад 370 людей.

    30 серпня на Київщині оголошено Днем жалоби за загиблими.

    Нові відео з місця трагедії тепер дозволяють побачити те, що сухі цифри передати не можуть: після першого спалаху починається ланцюг вибухів, а ударна хвиля буквально накриває територію навколо. Саме вторинна детонація перетворила російське влучання в катастрофу, яка забрала десятки життів і залишила після себе великий сектор зруйнованої житлової забудови.

    Втім, слідство ще триває, тому остаточні висновки про відповідальних за розміщення складу, дотримання правил безпеки та всі обставини трагедії робити зарано. Вже підтверджені дві ключові обставини: удар завдала Росія, а боєприпаси, які після нього детонували, зберігалися у безпосередній близькості до цивільної забудови. Саме поєднання цих факторів і призвело до такого масштабного числа жертв.

  • Таємна місія ЦРУ і великий саміт: Реткліфф запропонував посадити Трампа, Зеленського і Путіна за один стіл

    Таємна місія ЦРУ і великий саміт: Реткліфф запропонував посадити Трампа, Зеленського і Путіна за один стіл

    Директор Центрального розвідувального управління США Джон Реткліфф під час своєї незвичайної та максимально закритої поїздки до Москви запропонував провести тристоронню зустріч за участю президента США Дональда Трампа, президента України Володимира Зеленського та російського правителя Володимира Путіна. За задумом американської сторони, такий саміт мав би стати спробою повернути до життя практично заморожений переговорний процес щодо завершення російсько-української війни.

    Про цю ініціативу 29 серпня повідомило видання Axios із посиланням на джерела, обізнані з перебігом переговорів. За його інформацією, пропозиція прозвучала під час контактів Реткліффа з керівниками російських спецслужб. Одним із головних завдань американського гостя було з’ясувати, чи здатні впливові представники російського силового блоку переконати Путіна знову серйозно розглянути переговорний шлях.

    Сам Реткліфф із Путіним, за офіційною версією Кремля, не зустрічався. У Москві директор ЦРУ провів переговори з директором Служби зовнішньої розвідки РФ Сергієм Наришкіним та очільником ФСБ Олександром Бортніковим. Кремлівський речник Дмитро Пєсков після появи інформації про візит підтвердив контакти, однак описав їх як взаємодію «по лінії спецслужб». За його словами, подібні канали можуть залишатися відкритими навіть у найбільш складні періоди у відносинах між державами.

    Поїздка була настільки незвичною, що спочатку її взагалі офіційно не анонсували. The Washington Post повідомляла, що американський військово-транспортний літак C-17 вилетів із району Вашингтона, зробив зупинку в Ризі, а потім прибув до Москви. У російській столиці літак пробув приблизно вісім із половиною годин. Це був один із найрідкісніших візитів керівника ЦРУ до Росії після початку повномасштабної війни. Попередній широко відомий візит очільника американської розвідки до Москви відбувався ще у листопаді 2021 року, коли тодішній директор ЦРУ Вільям Бернс попереджав Кремль про наслідки можливого вторгнення в Україну.

    Згодом стало зрозуміло, що переговори Реткліффа були значно ширшими за звичайний контакт між спецслужбами. За даними The New York Times, директор ЦРУ передав російській стороні вкрай песимістичну для Москви оцінку подальшого перебігу війни. Під час розмови з Бортніковим він, за інформацією видання, закликав російське керівництво серйозно розглянути можливість домовленості з Україною до того, як військове та економічне становище Росії стане ще складнішим. При цьому прямого ультиматуму або погроз щодо наслідків відмови від переговорів Реткліфф, як повідомляється, не висував.

    Ще одним важливим елементом місії стала тема можливого загострення між Росією і країнами НАТО. Reuters повідомляв із посиланням на джерела, що Реткліфф під час московських зустрічей порушував питання можливих російських операцій проти держав Альянсу. Особливу тривогу у Вашингтоні та європейських столицях викликають сценарії провокацій або обмежених дій проти східного флангу НАТО. Водночас Дональд Трамп публічно намагався применшити значення цього аспекту поїздки та заявив, що не вважає напад Росії на територію НАТО ймовірним.

    Найважливіша частина нової інформації Axios, однак, стосується саме можливого саміту. Ідея посадити Трампа, Зеленського і Путіна за один стіл не є абсолютно новою. Адміністрація США вже намагалася просувати формат зустрічі трьох лідерів. Українська сторона демонструвала готовність до такого контакту, тоді як Москва раніше не погоджувалася на нього. Тепер Вашингтон фактично намагається перевірити, чи змінилися обставини настільки, щоб Кремль переглянув свою позицію.

    Показово, що Київ уже офіційно підтвердив отримання інформації від американців щодо московських переговорів. 28 серпня Володимир Зеленський заявив, що українська сторона була поінформована США про зустрічі, які відбулися в Москві. Президент наголосив, що контакти з Вашингтоном відбувалися як до поїздки, так і після неї, та позитивно оцінив координацію між сторонами і тон американської розмови з Росією.

    Це особливо важливо на тлі спроб повернути до активної фази переговорний процес, який протягом останніх місяців фактично зупинився. Керівник Офісу президента України Кирило Буданов 27 серпня заявив, що нова зустріч української та російської переговорних команд може відбутися вже у вересні. За його словами, Київ розраховує і на участь США, оскільки без американського посередництва досягти результату буде надзвичайно складно. Reuters зазначав, що останні тристоронні переговори за участю представників України, Росії та США відбулися ще у лютому.

    Водночас очікувати швидкого прориву українська сторона не закликає. Уже наступного дня Буданов заявив Reuters, що найближчим часом можуть відбутися насамперед «технічні переговори», а не зустріч, здатна миттєво завершити війну. Він також визнав, що не очікує завершення бойових дій до зими. Головною фундаментальною суперечністю залишається російська вимога щодо територій, зокрема контрольованої Україною частини Донбасу, тоді як Київ відкидає можливість відмови від власної території як умову для припинення війни.

    Тому сам факт пропозиції тристороннього саміту ще не означає, що зустріч уже погоджена. Наразі немає підтверджених дати, місця або домовленості про участь усіх трьох лідерів. Так само немає публічного підтвердження від Кремля, що Путін готовий прийняти пропозицію Реткліффа. Axios пише лише про те, що така ідея була передана російській стороні і що після московської місії про її зміст поінформували Зеленського.

    Але сам рівень дипломатичної активності навколо поїздки директора ЦРУ свідчить про нову спробу Вашингтона зрушити переговори з мертвої точки. На відміну від публічних дипломатичних контактів, цього разу каналом стали керівники спецслужб США та Росії — люди, які мають прямий доступ до найвищого політичного керівництва своїх країн. За даними Axios, після зустрічі з Бортніковим Реткліфф дійшов висновку, що глава ФСБ може відіграти конструктивну роль у спробах відновити дипломатичний процес.

    Чи перетвориться ця закрита розвідувальна дипломатія на зустріч Трампа, Зеленського і Путіна, поки невідомо. Але після кількох місяців застою одночасно з’явилися одразу кілька сигналів: Київ говорить про можливі переговори у вересні, Вашингтон передає Москві оцінку погіршення її військових та економічних перспектив, а директор ЦРУ особисто просуває ідею зустрічі трьох лідерів. Тепер ключове питання полягає в тому, чи готовий Кремль перейти від контактів між спецслужбами до переговорів, на яких за одним столом опиняться президенти України, США та Росії.

  • «Величезна невдячність»: у Вроцлаві депутати влаштували скандал через українців

    «Величезна невдячність»: у Вроцлаві депутати влаштували скандал через українців

    У польському Вроцлаві спроба міської влади публічно виступити проти ксенофобії та нападів на іноземців перетворилася на гостру політичну суперечку навколо українців, історичної пам’яті та навіть питання повернення в Україну чоловіків призовного віку. Депутати зрештою ухвалили резолюцію проти насильства на національному ґрунті, однак перед голосуванням у сесійній залі пролунали заяви про «величезну невдячність» України та «плювок в обличчя Польщі». Інші представники міської влади відповіли, що через такі слова Вроцлав і Польща можуть осоромитися перед світом.

    Резолюцію міська рада Вроцлава ухвалила у середу, 26 серпня. Її появі передувала серія резонансних інцидентів на національному ґрунті. На офіційному порталі міста пояснили, що документ став відповіддю на зростання агресії, ненависті та насильства, а сама міська рада нагадала про принцип Вроцлава як «міста рівності». У документі наголошується: кожна людина, яка обрала Вроцлав своїм домом і місцем для життя, має бути тут бажаною незалежно від її національності.

    Особливого значення ситуації додає те, що резолюцію ухвалили в тиждень святкування Дня Незалежності України. У Вроцлаві в цей час також дали старт створенню Скверу польсько-української дружби — символічного простору, покликаного підкреслити зв’язки між двома народами. Однак дискусія у міській раді показала, наскільки гострою залишається тема українців у польській внутрішній політиці.

    Одним із безпосередніх приводів для реакції влади став жорстокий напад на молоду українську пару, який стався у Вроцлаві 26 липня. Постраждали 20-річна українка та 21-річний українець. Польська поліція затримала двох підозрюваних, а суд згодом відправив їх під тримісячний арешт. За даними слідства, дії чоловіків кваліфікували, зокрема, як застосування насильства за національною ознакою. Одному з фігурантів загрожує до 7,5 року ув’язнення, іншому — до п’яти років.

    Після цього інциденту Генеральне консульство України у Вроцлаві звернулося до польських правоохоронців із закликом оперативно розслідувати напад. Історія отримала широкий розголос у Польщі та Україні й стала одним із прикладів, які використовувалися під час обговорення проблеми насильства на національному ґрунті.

    Втім, автори резолюції не обмежили документ захистом лише українців. У ньому спеціально наголосили, що засуджують будь-яке насильство незалежно від того, якої національності є нападник і жертва. Серед прикладів згадувався також жорстокий напад із ножем на польку, який вчинив громадянин України. Таким чином депутати намагалися сформулювати універсальну позицію: походження людини не повинно ані робити її мішенню, ані бути виправданням злочину.

    Однак саме під час обговорення документа почався політичний конфлікт.

    Представники опозиційної партії «Право і справедливість» запропонували внести до резолюції поправку. У ній вони хотіли окремо зафіксувати протест проти узагальнених звинувачень поляків та мешканців Вроцлава в ксенофобії, агресії чи ненависті за національною ознакою.

    Але найбільш резонансною стала інша частина пропозиції. Депутати хотіли звернутися до польського уряду та Сейму із закликом невідкладно врегулювати статус громадян України призовного віку, які перебувають у Польщі без чинного дозволу, щоб вони могли повернутися в Україну та розпочати військову службу.

    Дискусія швидко вийшла далеко за межі питання безпеки на вулицях Вроцлава.

    Представник «Права і справедливості» Славомір Смігельський, презентуючи поправку, нагадав про масштабну допомогу, яку Польща надала Україні після початку повномасштабного російського вторгнення. Після цього він заявив, що у відповідь Польща нібито отримала «величезну невдячність».

    Окремо Смігельський згадав рішення президента Володимира Зеленського щодо найменування одного з українських військових підрозділів на честь діячів, пов’язаних з УПА. Польський політик назвав це «плювком в обличчя Польщі та полякам». Також він підтримав ініціативу «Стоп бандеризму» та звинуватив лівих політиків у тому, що вони самі поглиблюють поділ між поляками та українцями.

    Ці слова спричинили різку реакцію в залі.

    Віцепрезидент Вроцлава Ришард Кесслер заявив, що подібна риторика фактично ганьбить місто і країну. За його словами, депутати влаштовують скандал, за який потім можуть «соромитися перед усім світом». Кесслер запропонував припинити дискусію.

    Водночас суперечки не проходили суто по лінії «за українців — проти українців». Представник «Права і справедливості» Роберт Пєнковський пояснив свою незгоду з документом тим, що, на його думку, резолюція надто сильно концентрується на одній національній групі. Він заявив, що не підтримає звернення, яке може створювати враження, ніби безпека українців важливіша за безпеку інших мешканців Вроцлава.

    На це депутат від «Лівиці вперед» Роберт Суліговський відповів, що українців, які живуть у Вроцлаві, не можна робити відповідальними за рішення української влади. На його думку, люди, які переїхали до міста і живуть там, повинні почуватися вдома та отримувати підтримку місцевої громади.

    Суліговський сформулював свою позицію особливо емоційно: українців, за його словами, слід зустрічати «з посмішкою та квітами, а не з ножем і пляшкою».

    Тема пляшки була не випадковою. Практично одночасно у Вроцлаві стався ще один резонансний напад, цього разу на 66-річного таксиста — громадянина Білорусі. За даними поліції, 23-річний пасажир почув у водія східний акцент, після чого почав ображати його на національному ґрунті. Словесна агресія переросла у фізичну: чоловік ударив таксиста скляною пляшкою по голові. Цей випадок також згадували під час дискусії у міській раді.

    У підсумку дебати довелося закрити, хоча висловитися встигли не всі депутати. Попри скандал, більшість міської ради підтримала резолюцію.

    За документ проголосували 24 депутати. Проти виступив Славомір Смігельський із «Права і справедливості», ще шестеро членів ради не взяли участі в голосуванні. Таким чином Вроцлав офіційно зафіксував позицію про неприпустимість агресії, ненависті та насильства на національному ґрунті.

    Водночас сама суперечка показала значно ширшу проблему. Питання безпеки українців у Польщі дедалі частіше переплітається з польською внутрішньою політикою, історичними суперечками, темою УПА, міграційною політикою та дискусіями про українських чоловіків призовного віку.

    У Вроцлаві ж після гарячої політичної дискусії офіційна позиція міста залишилася однозначною: насильство не може бути прийнятним незалежно від паспорта нападника чи жертви. На офіційному сайті міста головну тезу ухваленої резолюції сформулювали максимально просто — «У Вроцлаві немає місця ненависті».

  • Після таємного візиту ЦРУ до Москви: Буданов анонсував нові переговори

    Після таємного візиту ЦРУ до Москви: Буданов анонсував нові переговори

    Переговорний процес між Україною та Росією, який останнім часом фактично перебуває на паузі, може знову активізуватися вже у вересні. Керівник Офісу президента України Кирило Буданов заявив, що очікує нової безпосередньої зустрічі українських та російських переговорників уже наступного місяця, причому участь Сполучених Штатів він назвав фактично необхідною.

    Заява пролунала 27 серпня на тлі різкого пожвавлення закритих контактів між Вашингтоном і Москвою та лише через кілька днів після неоголошеного візиту директора ЦРУ Джона Реткліффа до російської столиці.

    Коментуючи нинішній стан переговорів, Буданов визнав, що їхня активна фаза поки призупинена. Водночас, за його словами, сам процес не припинився і може перейти у практичну площину вже найближчими тижнями.

    На пряме запитання журналістки Новини.LIVE, чи може у вересні відбутися саме очна зустріч української та російської делегацій, керівник Офісу президента відповів ствердно.

    «Я сподіваюся на це, так. Ну, і з американцями вже. Без них ніяк», — сказав Буданов.

    Тобто Київ фактично розглядає новий раунд не просто як двосторонній контакт із Москвою, а як переговорний процес, у якому Вашингтон має відігравати одну з ключових ролей.

    Цей момент особливо важливий, тому що останні дипломатичні сигнали з боку США вказують на активізацію закритих каналів спілкування з Кремлем.

    25 серпня директор ЦРУ Джон Реткліфф здійснив рідкісний і неанонсований візит до Москви. За даними Reuters, він проводив там зустрічі з представниками російських спецслужб. Це була перша публічно відома поїздка Реткліффа до Росії після того, як він очолив ЦРУ.

    Наступного дня Кремль офіційно підтвердив переговори. Дмитро Пєсков повідомив, що особистої зустрічі директора ЦРУ з Володимиром Путіним не було, однак російського лідера оперативно поінформували про результати контактів.

    Пєсков не розкрив ані конкретних співрозмовників Реткліффа, ані змісту переговорів. Водночас він назвав сам факт контактів між спецслужбами позитивним і зазначив, що такі канали можуть функціонувати навіть у періоди найгірших відносин між державами.

    Дональд Трамп, коментуючи поїздку глави ЦРУ, назвав її «напіврутинною», однак додав значно цікавішу деталь: за його словами, з цієї місії «може щось вийти».

    Одразу після цього президент США заговорив про зусилля своєї адміністрації, спрямовані на завершення війни Росії проти України.

    Тобто прямого підтвердження, що Реткліфф у Москві домовлявся саме про новий раунд українсько-російських переговорів, немає. Але часовий збіг між секретними контактами ЦРУ та заявою Буданова про можливу зустріч у вересні виглядає щонайменше показово.

    Більше того, американські медіа повідомляють, що місія Реткліффа могла мати значно ширший безпековий порядок денний.

    The Wall Street Journal писав, що директор ЦРУ міг особисто попередити Росію не намагатися атакувати країни НАТО. За даними видання, американська розвідка отримала інформацію, яка викликала занепокоєння щодо можливих російських провокацій проти Альянсу — від кібератак до обмежених військових дій проти держав Балтії.

    Водночас адміністрація Трампа продовжує шукати можливості для дипломатичного врегулювання саме російсько-української війни.

    Reuters 25 серпня повідомив, що Володимир Зеленський бачить для американського посередництва певне політичне «вікно», яке може залишатися відкритим приблизно до літа 2027 року.

    Причина полягає, зокрема, у внутрішньополітичному календарі США: чим ближчими ставатимуть президентські вибори 2028 року, тим більше уваги американська адміністрація приділятиме власній виборчій кампанії та внутрішнім питанням.

    Україна вже працює зі Сполученими Штатами та європейськими партнерами над новими пропозиціями щодо можливого завершення війни.

    За даними Reuters, Київ разом з американськими та європейськими представниками підготував короткий документ із базовими принципами потенційного врегулювання.

    Серед них — припинення вогню та запропонована американською стороною концепція спеціальної економічної зони в частині Донбасу, управління якою могло б здійснюватися третьою стороною.

    Однак головна проблема переговорів залишається незмінною — територіальні вимоги Росії.

    Москва продовжує претендувати на повний контроль над Донецькою, Луганською, Запорізькою та Херсонською областями, хоча російська армія не контролює всю територію жодної з них, за винятком майже повністю окупованої Луганщини.

    Саме вимога Росії передати їй території, які вона не змогла захопити військовим шляхом, залишається одним із основних пунктів, через які попередні раунди переговорів заходили у глухий кут.

    Київ публічно відкидає сценарій, за якого українські війська просто залишають контрольовані ними міста та райони.

    Тому навіть якщо зустріч української та російської делегацій у вересні справді відбудеться, це ще не означатиме швидкого прориву.

    Буданов і раніше говорив, що переговори є надзвичайно складними через різницю позицій сторін та глобальні інтереси держав, залучених до процесу. Водночас він не виключав можливості завершення активної фази війни ще у 2026 році за умови реальної деескалації та політичних домовленостей.

    У червні він також заявляв, що завершення активної фази війни до зими 2026 року залишається реалістичною метою, хоча для цього необхідно виконати низку складних умов.

    Тепер уперше прозвучав конкретніший часовий орієнтир саме щодо наступної зустрічі делегацій — вересень.

    І показово, що Буданов окремо наголосив на участі американців.

    Після повернення Дональда Трампа до Білого дому США фактично стали головним зовнішнім посередником у спробах організувати нову рамку переговорів між Києвом і Москвою.

    Протягом останніх місяців контакти відбувалися у різних форматах — через спецпредставників, дипломатичні канали, розвідку та прямі консультації з українським керівництвом.

    Однак великого політичного прориву досі не відбулося.

    Росія продовжує наступальні операції та масовані удари по українських містах, а Київ наполягає, що будь-які переговори повинні супроводжуватися реальними гарантіями безпеки і не можуть перетворитися на механізм легалізації російської окупації.

    Саме на цьому тлі можливий вересневий раунд матиме особливе значення.

    Якщо він відбудеться за участю Вашингтона, це може стати першою серйозною перевіркою того, чи змогли останні закриті контакти між США та Росією хоча б частково зблизити позиції сторін.

    З іншого боку, нинішні сигнали поки залишаються дуже обережними.

    Буданов говорить про надію на зустріч, а не про вже погоджену дату. Немає інформації про місце проведення переговорів, склад делегацій або конкретний порядок денний.

    Ні Москва, ні Вашингтон станом на момент публікації також публічно не оголосили про домовленість щодо вересневого раунду.

    Тому говорити, що переговори вже остаточно призначені, передчасно.

    Проте сукупність останніх подій виглядає нетипово активною: директор ЦРУ несподівано прилітає до Москви, проводить закриті переговори з російськими спецслужбами, Путіну одразу доповідають їхні результати, Трамп заявляє, що з поїздки «може щось вийти», а вже за добу керівник Офісу президента України називає вересень можливим часом нової зустрічі з Росією.

    Чи є всі ці події частинами одного дипломатичного процесу, офіційно поки не підтверджено.

    Але принаймні одна річ стала зрозумілішою: переговорний канал не закритий.

    І якщо прогноз Буданова справдиться, уже у вересні українські, російські та американські представники можуть знову опинитися за одним переговорним столом — у момент, коли війна триває з максимальною інтенсивністю, а питання територій, припинення вогню та гарантій безпеки залишаються практично такими ж складними, як і раніше.

  • Білецький і «Редіс» заходять на Донеччину: Зеленський зробив сильний хід

    Білецький і «Редіс» заходять на Донеччину: Зеленський зробив сильний хід

    Україна суттєво перебудовує командування на одному з найважливіших напрямків війни. Президент Володимир Зеленський оголосив, що українські позиції на Донеччині посилять два оновлені угруповання військ, а очолять їх одні з найвідоміших українських командирів — Герої України Денис Прокопенко «Редіс» та Андрій Білецький.

    Рішення привернуло особливу увагу не лише через прізвища нових командувачів. Воно ухвалене в момент, коли російська армія продовжує тиснути на українську оборону на сході, а Донецька область одночасно залишається одним із центральних питань переговорів про можливе завершення війни. Кремль наполягає на передачі Росії територій, яких російські війська навіть не змогли захопити на полі бою. Україна такі вимоги відкидає.

    Про нові рішення Зеленський повідомив 26 серпня після роботи безпосередньо на фронті разом із головнокомандувачем ЗСУ Михайлом Драпатим. Президент провів зустрічі з військовими та командуванням і заявив, що разом із Драпатим, Генеральним штабом і міністром оборони Євгенієм Хмарою було визначено порядок подальших кроків.

    Першим із них Зеленський назвав саме Донеччину.

    «Будуть посилені наші позиції на Донеччині завдяки двом оновленим угрупованням. Командувачами будуть Герой України Денис Прокопенко та Герой України Андрій Білецький», — повідомив президент.

    Водночас важлива деталь: офіційно поки не оприлюднено повної структури двох угруповань, їхнього складу, точних меж відповідальності та всіх підрозділів, які їм підпорядковуватимуться. Тому говорити про конкретні ділянки фронту для кожного з командувачів до відповідних повідомлень військового керівництва було б передчасно.

    Reuters, однак, звертає увагу на ширший сенс кадрового рішення. Агентство називає Білецького та Прокопенка двома з найпомітніших українських командирів і зазначає, що вони отримують посилені ролі саме тоді, коли Росія тисне на так званий пояс міст-фортець Донеччини. Йдеться передусім про Костянтинівку, Краматорськ і Слов’янськ — ключові міські центри української оборони на сході.

    За даними Reuters із посиланням на DeepState, російські сили намагаються проникати дедалі глибше в Костянтинівку, де українським військовим доводиться виявляти та знищувати російські групи серед будинків, підвалів і руїн. Одночасно російська армія посилює авіаційні та артилерійські удари по Краматорську та Слов’янську. Російські сили перебувають приблизно за 13 кілометрів від Слов’янська, повідомляло агентство.

    Саме тому призначення Білецького і Прокопенка виходить далеко за межі звичайної кадрової ротації.

    Обидва командири воюють проти Росії з 2014 року, обидва пов’язані з розвитком «Азову», а підрозділи під їхнім керівництвом мають репутацію одних із найбільш боєздатних і технологічно орієнтованих у Силах оборони.

    Денис Прокопенко — командир 1-го корпусу Національної гвардії України «Азов». Саме «Редіс» командував обороною «Азовсталі» під час битви за Маріуполь у 2022 році. Після повернення з російського полону він знову повернувся до війська, а згодом очолив створений на базі «Азову» корпус.

    1-й корпус НГУ «Азов» був створений у березні 2025 року. До нього увійшли кілька бригад Національної гвардії, зокрема «Буревій», «Азов», «Червона Калина», «Кара-Даг» та «Любарт», а на початку 2026 року була сформована окрема артилерійська бригада «Гармаш».

    Корпус уже має безпосередній досвід роботи саме на Донеччині. У серпні 2025 року йому передали управління підрозділами на Добропільському напрямку в момент, коли російські війська здійснили прорив у глибину українських бойових порядків. За даними самого корпусу, скоординовані дії підрозділів дозволили стабілізувати ситуацію.

    Андрій Білецький, своєю чергою, командує Третім армійським корпусом ЗСУ. 24 серпня президент присвоїв йому звання Героя України, а вже 26 серпня Зеленський повідомив про нову роль командира на Донеччині та вручив йому «Золоту Зірку».

    Третій корпус також активно робить ставку на технологічну трансформацію війни. Навесні Білецький заявляв про амбітну мету — замінити наземними роботизованими системами до третини піхоти на передній лінії у межах корпусу.

    Саме технологічний фактор може виявитися одним із ключів до розуміння того, чому вибір зроблено на користь цих двох командирів.

    Командувач Сил безпілотних систем Роберт «Мадяр» Бровді після оголошення Зеленського заявив, що нові угруповання на Донеччині будуть повністю синхронізовані із Силами безпілотних систем. Він назвав новий підхід «Smart War» — розумною війною.

    Йдеться про мережецентричну модель, за якої максимально скорочується шлях від виявлення противника до його ураження. Розвідка знаходить ціль, інформація швидко потрапляє до відповідного ударного засобу, після чого ціль знищується без зайвих проміжних ланок управління.

    Бровді окремо наголосив на принципі «Sensor-to-Shooter» — фактично максимально короткому ланцюжку «сенсор — стрілець».

    Reuters також звертає увагу, що підрозділи Білецького та Прокопенка відомі використанням нових технологій і підходів, близьких до стандартів НАТО. Український військовий аналітик Микола Бєлєсков вважає призначення логічним кроком, який має дати новому головнокомандувачу Михайлу Драпатому більше можливостей концентруватися на стратегічному плануванні.

    І тут кадрове рішення Зеленського набуває ще одного виміру: фактично може йтися не лише про посилення конкретної ділянки фронту двома сильними командирами, а про зміну самої моделі управління.

    Замість надмірної концентрації управлінських рішень нагорі більше відповідальності може передаватися досвідченим польовим командувачам, які безпосередньо керують великими військовими формуваннями.

    Reuters нагадує, що попереднього головнокомандувача Олександра Сирського критикували, зокрема, за надмірне втручання в управління навіть меншими ділянками фронту. Призначення Білецького та Прокопенка аналітики розглядають як крок, що дозволить розподілити оперативну відповідальність і залишити Драпатому більше простору для роботи на стратегічному рівні.

    Однак є ще один важливий збіг у часі.

    Поки Україна перебудовує оборону Донеччини, саме майбутнє цього регіону залишається одним із головних каменів спотикання в переговорах із Росією.

    Reuters повідомляє, що Москва продовжує претендувати на всю територію чотирьох українських областей, які Росія оголосила своїми, хоча повністю їх не контролює. Однією з головних російських цілей залишається захоплення решти Донбасу, включно з територіями Донецької області, які контролює Україна.

    У серпні Зеленський розповів, що Україна разом із представниками США та Європи підготувала односторінковий документ з ідеями щодо можливого завершення війни. Серед них — припинення вогню та раніше запропонована американською стороною ідея створення в частині Донбасу вільної економічної зони під управлінням третьої сторони.

    Кремль уже поставив під сумнів реалізацію такого сценарію та продовжує наполягати на своїх територіальних претензіях. Попередні переговори за американського посередництва також зайшли в глухий кут, серед іншого через відмову України погодитися на вимогу Росії віддати додаткові території.

    Тому прямого офіційного твердження, що Зеленський призначив Білецького та Прокопенка саме у відповідь на переговорні вимоги Путіна, немає. Але політичний і військовий контекст рішення очевидний: Київ одночасно веде дипломатичні консультації про можливе завершення війни та посилює оборону території, яку Москва хоче отримати.

    Більше того, на інших ділянках фронту Україна останнім часом демонструвала здатність не лише оборонятися.

    За словами Зеленського, із січня по серпень 2026 року під час наступальної операції на Олександрівському напрямку українські військові повернули під контроль 745 квадратних кілометрів території та 26 населених пунктів у Дніпропетровській, Донецькій і Запорізькій областях. Президент заявляв про щонайменше 9550 убитих і понад 6600 поранених російських військових у ході цієї операції. Незалежно перевірити всі наведені українською стороною цифри втрат у реальному часі неможливо.

    На цьому тлі призначення двох командирів із репутацією прихильників більш технологічної та децентралізованої моделі ведення війни виглядає частиною ширшої перебудови.

    Зеленський одночасно анонсував збільшення виробництва та закупівель наземних роботизованих комплексів, більш системний підхід до так званих мідлстрайків — ударів на середню дальність — та нові кадрові рішення, погоджені з міністром оборони і головнокомандувачем.

    Отже, історія з Білецьким і Прокопенком значно ширша за два нові прізвища у структурі командування.

    Україна посилює саме той район фронту, на якому Росія намагається пробитися до Костянтинівки, Краматорська та Слов’янська і який одночасно перетворився на ключовий предмет територіального торгу в дипломатичних переговорах.

    Для Кремля повний контроль над Донеччиною залишається однією з головних цілей війни. Для України утримання «поясу фортець» має не лише військове, а й величезне політичне значення: кожен населений пункт, який Росія не змогла захопити силою, залишається українським і не може автоматично перетворюватися на російський переговорний трофей.

    І тепер оборона цього напрямку посилюється командирами, які пройшли війну від 2014 року, Маріуполь, «Азовсталь», найважчі бої на Донбасі та масштабування бригад до корпусів.

    Саме тому рішення Зеленського можна розглядати як один із найпомітніших кадрових сигналів останнього часу: поки Москва продовжує вимагати Донеччину за столом переговорів, Київ перебудовує систему її оборони та ставить на напрямок Білецького і Прокопенка.

  • «Україна повільно програє»: у Кремлі вчепилися в резонансні заяви Федорова після його відставки

    «Україна повільно програє»: у Кремлі вчепилися в резонансні заяви Федорова після його відставки

    У Кремлі використали резонансне інтерв’ю колишнього міністра оборони України Михайла Федорова, в якому той розкритикував ситуацію у державному управлінні та заявив про ризик поступового програшу України у війні. У Москві його слова намагаються представити як свідчення внутрішньої кризи в українській владі.

    Приводом стало велике інтерв’ю Федорова агентству Reuters, опубліковане після його звільнення з посади міністра оборони. Експосадовець заявив, що Україна опинилася у критичній точці війни та має лише кілька місяців для ухвалення рішень, здатних змінити ситуацію.

    За його оцінкою, зараз ситуація виглядає так, ніби Україна «поступово, повільно програє». Водночас Федоров наголосив, що країна все ще має шанси переломити хід війни, але для цього необхідні системні зміни та чітке бачення того, як її завершити.

    Що саме заявив Федоров

    В інтерв’ю Reuters колишній очільник Міноборони назвав одразу кілька проблем, які, на його думку, заважають Україні ефективніше протистояти Росії.

    Серед них — відсутність загального бачення перемоги у війні, недостатні темпи впровадження інновацій, корупція, вплив неформальних мереж та недостатня політична незалежність державних інституцій.

    Федоров заявив, що Україна зараз перебуває у своєрідній точці перелому.

    «Я думаю, що зараз настав переломний момент, який визначить нашу майбутню траєкторію».

    Водночас він додав, що, попри складну ситуацію, Україна має «всі шанси» перемогти, якщо терміново сформує дієвий план завершення війни.

    Саме ці слова стали особливо резонансними, оскільки суттєво відрізняються від офіційної публічної риторики української влади.

    У Кремлі використали інтерв’ю для атаки на Київ

    Російська сторона швидко підхопила заяви колишнього міністра. Кремль намагається подати конфлікт навколо Федорова та його публічну критику як доказ серйозного протистояння всередині української влади.

    Такий інформаційний акцент Москви з’явився на тлі дедалі помітнішого політичного конфлікту після відставки Федорова.

    Водночас до тверджень Кремля про нібито «розвал» України варто ставитися саме як до політичної та пропагандистської інтерпретації Москви. Сам Федоров не говорив про «розвал держави». Навпаки, він заявив Reuters, що Україна все ще може змінити ситуацію на свою користь.

    В Офісі президента вже відповіли Федорову

    На резонансне інтерв’ю відреагував і Офіс президента України.

    У коментарі Reuters там звернули увагу, що під час перебування Федорова на посаді міністра оборони його публічна оцінка ситуації була значно позитивнішою.

    В ОП зазначили, що після відставки змінився насамперед особистий статус самого Федорова, натякаючи таким чином на політичний характер його нинішньої критики.

    Це вже не перша публічна суперечка між Федоровим та керівництвом країни після його звільнення.

    Напередодні колишній міністр також вступив у заочну дискусію із Зеленським щодо величезного дефіциту оборонного бюджету.

    Президент раніше говорив про нестачу приблизно 27 млрд доларів, яка, за його словами, виникла, зокрема, через використання частини запланованих на пізніший період коштів уже в першій половині року.

    Федоров категорично не погодився з такими розрахунками.

    За його словами, фінансовий план Міноборони на момент його роботи передбачав дефіцит приблизно у 5 млрд доларів до кінця року, а його команда нібито розуміла, з яких джерел ці кошти можна буде залучити.

    Він також пояснив, що дострокове використання частини фінансування було пов’язане, зокрема, з необхідністю забезпечувати кампанію українських ударів безпілотниками по російській паливній та військовій логістиці.

    Конфлікт вийшов далеко за межі Міноборони

    Ситуація навколо Федорова стала ще гострішою після того, як він порушив питання проведення виборів під час війни.

    Це спричинило публічну реакцію Зеленського.

    23 серпня президент заявив, що проведення виборів за умов активної війни може фактично «зруйнувати» країну через внутрішній розкол.

    «Вибори зараз — це цунамі для держави, яке розколе Україну», — заявив Зеленський. За його словами, його стратегія полягає в тому, щоб спочатку привести країну до завершення війни та зберегти незалежну й суверенну державу.

    Reuters зазначає, що Федоров став одним із найпомітніших українських політичних діячів, які публічно порушили питання виборів під час повномасштабної війни.

    Чому Москва так активно підхопила слова Федорова

    Для Кремля конфлікт між колишнім міністром оборони та українським керівництвом є зручним інформаційним приводом.

    Москва протягом усієї повномасштабної війни намагається просувати тезу про нібито політичну нестабільність України, конфлікти всередині керівництва та втрату підтримки чинною владою.

    Тому різкі заяви людини, яка ще нещодавно очолювала одне з ключових міністерств воюючої країни, дають російській пропаганді можливість використовувати внутрішню українську дискусію у власних цілях.

    Особливо вигідною для Москви стала фраза Федорова про те, що Україна зараз виглядає так, ніби «повільно програє».

    Однак друга частина його позиції в російській інтерпретації значно менш помітна: Федоров одночасно заявив, що Україна має можливості змінити ситуацію і що результат залежатиме від рішень, ухвалених найближчими місяцями.

    Таким чином, інтерв’ю Федорова переросло зі звичайної критики після відставки у значно масштабнішу політичну історію. Його заяви вже спричинили відповідь Офісу президента, публічну суперечку щодо оборонного бюджету та виборів, а тепер активно використовуються Кремлем для просування власних тез про внутрішню ситуацію в Україні.

  • Неочікуваний жест Зеленського: Ілон Маск отримав один із найвищих орденів України

    Неочікуваний жест Зеленського: Ілон Маск отримав один із найвищих орденів України

    Президент України Володимир Зеленський нагородив американського підприємця та керівника SpaceX і Tesla Ілона Маска орденом Свободи — однією з найвищих державних нагород України. Відповідний указ №835/2026 глава держави підписав 26 серпня. Рішення привернуло особливу увагу через складну історію відносин Києва з Маском та триваючі переговори щодо можливостей використання супутникової системи Starlink українськими військовими.

    В офіційному указі зазначено, що Маска відзначили «за визначні особисті заслуги у захисті життя людей та свободи, розвиток відносин між народами України і Сполучених Штатів Америки». У документі він представлений як підприємець, інженер і керівник компаній SpaceX та Tesla.

    Сам факт нагородження є примітним з огляду на роль технологій SpaceX у війні. Starlink став критично важливою частиною української комунікаційної інфраструктури фактично від перших тижнів повномасштабного російського вторгнення у 2022 році. Супутниковий інтернет використовувався не лише цивільними службами та критичною інфраструктурою, але й Силами оборони для зв’язку, координації підрозділів і роботи безпілотних систем. Reuters називає Starlink одним із ключових елементів українських військових комунікацій.

    SpaceX почала активно постачати термінали в Україну невдовзі після початку великої війни, коли російські удари та бойові дії пошкоджували традиційні системи зв’язку. Згодом мережа стала настільки глибоко інтегрованою у військову інфраструктуру, що рішення самої компанії щодо географії роботи Starlink почали безпосередньо впливати на можливості українських підрозділів.

    Саме це неодноразово ставало причиною суперечок між Києвом і Маском.

    Американський мільярдер дозволяв використання системи на території України, зокрема на окупованих територіях у певних конфігураціях, однак обмежував її роботу безпосередньо на території Росії. Це створило проблему для Києва в контексті далекобійних операцій проти російських військових об’єктів. Associated Press раніше повідомляло, що Зеленський навіть звертався до Дональда Трампа та американських посадовців із проханням сприяти переговорам із Маском щодо розширення можливостей Starlink для українських операцій.

    Особливо важливим для України є питання використання супутникового зв’язку для роботи далекобійних безпілотників та ураження російських пускових установок і військової інфраструктури.

    За даними Reuters, Київ останнім часом намагався домогтися розширення покриття Starlink на російській території. Маск раніше негативно ставився до такого сценарію, побоюючись ескалації війни. Водночас українська сторона останнім часом отримує більш позитивні сигнали щодо можливого пошуку компромісу.

    Раніше The Atlantic, як повідомляла «Українська правда», писав із посиланням на людей із оточення колишнього міністра оборони Михайла Федорова, що Маск не хотів дозволяти Україні використовувати Starlink для ударів по території Росії. За даними видання, підприємець вважав, що Києву варто рухатися до мирної угоди з Москвою.

    Саме тому указ Зеленського виглядає особливо показовим. Попри публічні розбіжності щодо меж використання технологій SpaceX, Київ фактично визнав внесок Маска у стійкість України після початку повномасштабної війни.

    Є й інша важлива частина цієї історії. Україна та SpaceX останнім часом також співпрацювали у протидії використанню Starlink російськими військовими. За даними Reuters, компанія блокувала тисячі несанкціонованих російських терміналів, що негативно вплинуло на можливості російських підрозділів.

    Таким чином, роль Маска у війні не вкладається у просту схему «союзник» або «опонент України». З одного боку, технології його компанії стали критично важливими для української оборони. З іншого — особисті рішення власника SpaceX щодо роботи Starlink неодноразово створювали для Києва політичні та військові труднощі.

    Михайло Федоров, який багато років був одним із головних контактів України з технологічними компаніями США, зокрема SpaceX, продовжує підтримувати комунікацію з Маском щодо Starlink. Reuters повідомляв, що Федоров планував поїздку до США для залучення інвестицій у нові оборонні технології та українські стартапи.

    Окремий інтерес викликає сам статус нагороди.

    Орден Свободи є державною нагородою України, якою відзначають громадян України, іноземців та осіб без громадянства за особливі заслуги у зміцненні суверенітету і незалежності держави, розвитку демократії, захисті прав і свобод людини та розвитку міжнародних відносин.

    Лише за кілька днів до нагородження Маска Зеленський таким самим орденом відзначив прем’єр-міністра Швеції Ульфа Крістерссона — за зміцнення українсько-шведського співробітництва та підтримку суверенітету і територіальної цілісності України.

    Для Маска ж формулювання нагородження дещо інше — акцент зроблено саме на «захисті життя людей та свободи» і розвитку відносин між українським та американським народами.

    Водночас поки немає інформації про те, чи відбулася особиста церемонія вручення ордена і чи прокоментував сам Маск рішення українського президента. Указ лише юридично закріплює факт нагородження.

    Відносини Зеленського і Маска за останні роки переживали різні етапи. Ще у 2022 році президент України під час виступу на DealBook Summit The New York Times публічно запрошував підприємця відвідати Україну, аби той на власні очі побачив наслідки російської агресії.

    Після цього між Києвом і Маском виникало чимало публічних розбіжностей — від його пропозицій щодо можливого завершення війни до обмежень у роботі Starlink. Проте співпраця зі SpaceX не припинилася.

    І це, ймовірно, найважливіший контекст нинішньої нагороди. Для України Starlink залишається не просто комерційним сервісом, а технологією, яка фактично стала частиною сучасної війни. Її доступність впливає на зв’язок, розвідку, безпілотні системи й ефективність окремих бойових операцій.

    Тому рішення Зеленського нагородити Ілона Маска орденом Свободи можна розглядати не тільки як символічне визнання його допомоги Україні з 2022 року, а й як важливий дипломатичний жест у момент, коли Київ продовжує переговори щодо подальшого використання технологій SpaceX.

    Показово, що саме 26 серпня міжнародні агентства звернули увагу на цей контраст: Україна нагороджує людину, від рішень якої значною мірою залежить функціонування одного з найважливіших технологічних інструментів української армії, навіть попри те, що між сторонами залишаються серйозні суперечності щодо меж його використання.

    У підсумку указ №835/2026 став не просто черговим нагородженням іноземця. Він підкреслив складний і водночас стратегічно важливий характер відносин України з Ілоном Маском: від Starlink, який допоміг країні вистояти у перші місяці вторгнення, до суперечок навколо ударів по Росії — і тепер до одного з найвищих державних орденів України.

  • Чорний total look і символічна вишивка: Олена Зеленська вразила образом на «Національній легенді України»

    Чорний total look і символічна вишивка: Олена Зеленська вразила образом на «Національній легенді України»

    Перша леді України Олена Зеленська разом із президентом Володимиром Зеленським взяла участь у церемонії вручення щорічної відзнаки «Національна легенда України». Для урочистого заходу вона обрала стриманий чорний ансамбль, головним акцентом якого стала декоративна припинда з контрастною білою та золотистою вишивкою.

    Церемонія відбулася з нагоди 35-ї річниці відновлення незалежності України. Як повідомили в Офісі президента, цього року Володимир Зеленський вручив 18 відзнак військовим і цивільним українцям та людям, які підтримують Україну й допомагають розповідати світові про її боротьбу. Участь у заході взяла й перша леді.

    Саме образ Олени Зеленської став однією з помітних деталей церемонії. Перша леді відмовилася від яскравих кольорів і зробила ставку на чорний total look. Вона з’явилася у чорній сорочці вільного крою та широких штанах, створивши стриманий і водночас урочистий силует.

    Найбільш незвичайною деталлю стала припинда, зав’язана збоку на талії. Її прикрашала контрастна біло-золотиста вишивка, завдяки якій лаконічний чорний комплект отримав виразний декоративний акцент. Візерунки нагадували графічні малюнки, виконані від руки, і помітно вирізнялися на темному фоні тканини. Саме ця деталь стала центральним елементом образу першої леді.

    Ансамбль Зеленська доповнила світлим намистом та золотистими сережками. Волосся перша леді зібрала в акуратну зачіску, залишивши кілька пасом біля обличчя, а в макіяжі зробила помітніший акцент на очах.

    Чорний total look і символічна вишивка: Олена Зеленська вразила образом на «Національній легенді України»

    Сам образ добре відповідав характеру церемонії. «Національна легенда України» — це президентська відзнака, якою вшановують людей за визначні особисті заслуги у становленні незалежної України, зміцненні державності, захисті країни, розвитку культури, спорту, науки та інших сфер.

    Цьогорічна церемонія мала особливий символічний контекст — вона відбулася після відзначення 35-річчя відновлення незалежності України.

    Під час заходу Володимир Зеленський наголосив, що саме українські військові забезпечують можливість країні зберігати незалежність, а також подякував людям в Україні та за кордоном, які допомагають державі зберігати єдність і підтримку світу. Президент заявив, що Україна бореться не просто за виживання, а за незалежність і право на життя.

    Олена Зеленська також звернула увагу саме на людей, які формують сучасну Україну. У своєму дописі після церемонії вона наголосила на внеску військових, митців, спортсменів, журналістів, волонтерів та інших українців, чия діяльність зміцнює державу і допомагає розповідати про неї світові.

    До списку цьогорічних лауреатів увійшли представники дуже різних сфер.

    Серед нагороджених — дисидент, правозахисник і автор тексту Акта проголошення незалежності України Левко Лук’яненко, якого відзначили посмертно. В Офісі президента нагадали, що він провів понад 25 років у радянських в’язницях і засланні та став однією з ключових постатей українського руху за незалежність.

    Також відзнаку отримали українські військові, діячі культури, спорту та медіа. Серед них — телеведуча Алла Мазур, льотчик Ростислав Лазаренко, скульптор Анатолій Кущ, футболіст Ігор Бєланов та композитор Євген Станкович.

    Окрему увагу привернула присутність американського актора й режисера Шона Пенна, який від початку повномасштабного вторгнення неодноразово відвідував Україну та публічно підтримував її за кордоном. Серед відзначених також був засновник гуманітарної організації World Central Kitchen Хосе Андрес.

    Нагородою відзначили й український гурт «Брати Гадюкіни» та інших представників культури, військової справи й громадського життя.

    Загалом президент цього року вручив 18 відзнак «Національна легенда України».

    Для Олени Зеленської це вже не перший символічний образ протягом святкових заходів наприкінці серпня.

    До Дня Незалежності вона з’явилася у світлому костюмі з декоративним мотивом українського пшеничного поля, а наступного дня обрала білосніжний ансамбль для міжнародного Саміту перших леді та джентльменів.

    У випадку з церемонією «Національна легенда України» стилістика змінилася кардинально: замість світлого образу — практично повністю чорний комплект, у якому вишивка стала головною контрастною деталлю.

    Такий підхід уже став характерним для публічного гардероба першої леді. Олена Зеленська часто обирає лаконічні силуети та стриману палітру, додаючи до образів одну виразну деталь — брошку, вишивку, прикрасу або елемент із символічним українським мотивом.

    Цього разу такою деталлю стала саме припинда з біло-золотистим орнаментом.

    У поєднанні з чорним ансамблем вона не лише зробила образ більш урочистим, а й візуально перегукувалася з характером самої церемонії — стриманої за формою, але присвяченої людям, чиї історії та досягнення стали частиною сучасної історії України.

    Офіс президента наголосив, що цьогорічна «Національна легенда України» об’єднала військових і цивільних, українців та іноземців, які своєю роботою допомагають країні вистояти та зберігати міжнародну підтримку.

    Тож вихід Олени Зеленської став не просто черговою появою першої леді на офіційному заході. Чорний ансамбль із контрастною вишивкою органічно вписався у церемонію, присвячену людям, яких держава назвала своїми національними легендами.

  • Хто може стати новим послом України в США: у Києві розглядають Кулебу, Палісу та інших кандидатів

    Хто може стати новим послом України в США: у Києві розглядають Кулебу, Палісу та інших кандидатів

    Посада посла України у Сполучених Штатах після звільнення Ольги Стефанішиної залишається вакантною, однак у Києві вже розглядають кілька кандидатур на одну з ключових дипломатичних посад для України. Серед потенційних претендентів називають як досвідчених дипломатів і політиків, так і представників військового середовища. Зокрема, серед можливих кандидатів фігурують колишній міністр закордонних справ Дмитро Кулеба та заступник керівника Офісу президента Павло Паліса.

    Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на кілька власних джерел у владі.

    За даними видання, в Офісі президента певний час придивлялися до кандидатури Павла Паліси, який нині обіймає посаду заступника керівника ОП та переважно займається питаннями сектору оборони. Його кандидатура виглядала особливо цікавою в контексті побудови відносин із адміністрацією президента США Дональда Трампа.

    Одним із аргументів на користь Паліси джерела називають особисте ставлення до нього американського президента. Як стверджує РБК-Україна, Трамп раніше називав Палісу своїм “улюбленим солдатом” в Україні. Такий неформальний особистий фактор потенційно міг би допомогти новому послу швидше вибудувати робочий контакт із Білим домом.

    Водночас зараз Паліса залишається поруч із президентом Володимиром Зеленським у Києві та відіграє важливу роль у роботі Офісу президента, особливо у питаннях оборони. Саме це, ймовірно, може бути одним із головних факторів, які стримують його можливе переведення до Вашингтона.

    Якщо представник Банкової все ж буде призначений послом у США, це може спричинити ширші кадрові зміни всередині президентської вертикалі та дипломатичного треку. Джерела РБК-Україна наголошують, що цей фактор також враховується під час пошуку кандидата.

    Інше прізвище, яке називають співрозмовники видання, — Дмитро Кулеба. Колишній міністр закордонних справ має значний дипломатичний досвід, добре знайомий американським політичним елітам і протягом кількох років був одним із головних переговорників України із західними союзниками.

    Кулеба очолював Міністерство закордонних справ у найскладніший період повномасштабної війни та регулярно контактував із Державним департаментом США, Білим домом, Конгресом і представниками інших країн-партнерів.

    Його можливе призначення могло б свідчити про ставку Києва на професійного дипломата з великим міжнародним досвідом і вже сформованими зв’язками у Вашингтоні.

    Водночас джерела РБК-Україна зазначають, що остаточного рішення поки немає. Потенційних кандидатів кілька, причому вони представляють різні сфери — дипломатію, політику та військовий сектор.

    Саме це може свідчити про те, що Офіс президента шукає не просто формального керівника українського посольства, а людину, здатну ефективно працювати в нинішній американській політичній реальності.

    Посада посла у США має для України особливе значення. Вашингтон залишається одним із ключових партнерів Києва у питаннях військової допомоги, санкцій проти Росії, фінансової підтримки та дипломатичних переговорів щодо завершення війни.

    Новому послу доведеться одночасно працювати з адміністрацією Дональда Трампа, Конгресом, представниками Республіканської та Демократичної партій, Пентагоном, Державним департаментом, американським бізнесом і аналітичним середовищем.

    Крім того, дипломатичний представник України має відігравати важливу роль у просуванні українських інтересів на тлі дискусій у США щодо подальшої військової допомоги, санкційного тиску на Росію та можливих переговорів між Києвом і Москвою.

    Вакансія посла з’явилася після того, як 3 серпня Володимир Зеленський звільнив Ольгу Стефанішину з цієї посади.

    Після цього в інформаційному просторі з’явилося одразу кілька версій щодо її можливого наступника.

    Зокрема, повідомлялося, що Зеленський нібито пропонував очолити українське посольство у Вашингтоні колишній прем’єр-міністерці Юлії Свириденко. Однак вона, за даними РБК-Україна, відмовилася від пропозиції.

    Також серед можливих кандидатів називали Рустема Умєрова.

    Цей варіант, утім, фактично відпав після того, як 3 серпня президент призначив Умєрова головою Служби зовнішньої розвідки України.

    Ім’я Павла Паліси також звучало в контексті посольської посади ще кілька тижнів тому, тому нинішня інформація джерел підтверджує, що його кандидатура справді розглядалася на високому рівні.

    Наразі головна інтрига полягає не лише у тому, хто саме поїде до Вашингтона, а й у тому, яку модель відносин зі США обере Банкова.

    Призначення військового могло б свідчити про посилення оборонної складової українсько-американських відносин і ставку на прямий контакт із командою Трампа у питаннях війни та безпеки.

    Призначення дипломата рівня Дмитра Кулеби, навпаки, означало б акцент на професійній зовнішньополітичній роботі, переговорах і використанні вже наявних зв’язків у Вашингтоні.

    Якщо ж послом стане чинний високопосадовець Офісу президента, Києву доведеться перебудовувати внутрішню структуру роботи із США та перерозподіляти відповідальність між Банковою, Міністерством закордонних справ і дипломатичною місією.

    Саме тому рішення щодо нового посла, ймовірно, не є суто кадровим.

    Йдеться про вибір людини, яка в найближчий період стане одним із головних комунікаторів України з адміністрацією Дональда Трампа — у момент, коли від позиції Вашингтона багато в чому залежатимуть темпи військової підтримки, нові санкції проти Росії та дипломатичні сценарії завершення війни.

    Поки що Банкова офіційно не називає фаворита.

    За інформацією джерел, остаточне рішення ще не ухвалене, а список претендентів залишається ширшим за два найчастіше згадувані прізвища — Паліси та Кулеби.

    Тож одна з найважливіших дипломатичних вакансій України досі відкрита, а вибір нового посла у США може стати показником того, яку саме стратегію Київ планує будувати у відносинах із Вашингтоном найближчим часом.