Khreshchatyknews.com

Позначка: війна

  • “Буча”: фільм, який ще до прем’єри викликав запеклу критику

    “Буча”: фільм, який ще до прем’єри викликав запеклу критику

    Художня екранізація історій лютого-березня 2022 року з окупованої росіянами Бучі та навколишніх селищ вже пережила кілька хвиль критики. І це задовго до прем’єри.

    Фільм “Буча” критикують за те, що “надто рано” він виходить – коли ще не всі загиблі бучанці ідентифіковані, а травма тих, хто вижив, надто свіжа.

    Критикують, що це художня, а не документальна стрічка – з усіма неточностями та умовностями ігрового кіно.

    Нарешті, шквал обурення викликав один з англомовних постерів з написом Bucha та розбомбленою багатоповерхівкою у… Бородянці.

    Як житель Бучі та журналіст, що працював з матеріалами про воєнні злочини росіян тут, я подивився робочі матеріали “Бучі”, аби зрозуміти, чи справді фільм заслуговує на критику.

    Спробуємо розібратися без спойлерів.

    Історія

    В основі фільму – реальна історія Костянтина Гудаускаса – волонтера, який вивіз десятки людей з Ворзеля, Бучі та інших окупованих росіянами локацій.

    Батько Костянтина – литовець, але сам він народився у Казахстані. Саме “союзний” для росіян казахський паспорт допомагав йому проїжджати блокпости російської армії.

    В інтерв’ю ірпінському YouTube-каналу “Неймовірні UA” він описує, як вивозив поранену дитину й молився, щоб та не вмерла в його машині.

    “Були ж гарні росіяни? Ви знаєте, не було. Не було”, – каже Костянтин ламаною українською зі сльозами на очах, і це справді дуже емоційна історія для екранізації.

    YouTube "Неймовірні_UA / Костянтин Гудаускас

    АВТОР ФОТО,“НЕЙМОВІРНІ_UA / КОСТЯНТИН ГУДАУСКАС

    Окрім розповідей Гудаускаса, творці фільму також консультувалися з ГУР міноборони України, а для прописування діалогів російських військових слухали оприлюднені записи перехоплень їхніх переговорів. Російська техніка у фільмі – це трофейні БТР та вантажівки, захоплені українськими бійцями.

    Тому більшість історій, описаних в “Бучі”, так чи інакше співвідносяться з реальністю окупованої Київщини.

    Наприклад, епізод з тизера, де російський військовий розстрілює полонених чоловіків і каже цивільним “Это грязь”, попри всю, здавалося б, кінематографічність, – справжній.

    У документальному фільмі ВВС про вісьмох розстріляних тероборонівців на вулиці Яблунській одна з жінок пригадувала, як бачила ще живих полонених й один з російських командирів казав не дивитися на них, бо вони “не люди, а бруд, тварини”.

    Буча

    АВТОР ФОТО,BUCHA.FILM

    Інша очевидиця згадувала, як пострілом у голову вбили одного з полонених хлопців, якому задерли футболку на голові, щоб він нічого не бачив. І потім на тому місці була велика калюжа крові – “товстим шаром, десь два на три метри”.

    Все це автори фільму намагаються передати у стрічці – утім, без надмірної кривавості та деталізації смертей. Тобто вони намагаються бути уважними до деталей навіть у художній інтерпретації.

    Утім, є і одна невідповідність між деталями, про яку не можна не згадати.

    Постер і Бородянка

    постер

    Йдеться про постер “Бучі”, на якому зображена Бородянка.

    Сценарист та продюсер фільму Олександр Щур пояснює, що це “проєкт постера для англомовної аудиторії, який допомогли зробити іноземні фахівці”.

    І назва Bucha не означає автоматично, що на ньому зображена Буча. Адже дія фільму проходить у тому числі й в Бородянці, яка до того ж розташована у Бучанському районі – “Великій Бучі”. Хоч це й досить штучний термін для місцевих.

    Зрештою, каже він, треба розуміти умовності художніх фільмів – на постерах “Дюнкерка” так само не фотографія з реального місця евакуації британців на початку Другої світової війни.

    “У Бучі на момент зйомок не залишилось зруйнованих будинків, які підходили б по атмосфері. Сподіваюсь, скоро так буде з усіма нашими містами”, – додає сценарист.

    Утім, попри всі ці аргументи постер викликав багато критики в соцмережах, і перш за все – від жителів Бучі та Бородянки.

    Буча

    АВТОР ФОТО,X (ТВІТТЕР)

    “Наша Бородянка має власну трагедію і зображенням зруйнованого будинку та надписом “Буча” ви принижуєте пам’ять людей! Не потрібно придумувати виправдовування (“Велика Буча” це взагалі нісенітниця), а просто змініть постер і все! Це не хейт, а вимога жителів Бородянки!” – писав один з коментаторів.

    В зображеному будинку, який на початку березня 2022 року зруйнували російські авіабомби, загинули реальні люди. Цілком природно, що їхніх родичів і взагалі жителів Бородянки обурює, що цей епізод використали для реклами (так чи інакше, постер фільму – це все ж реклама) фільму, в назві якого – інше місто.

    І Бородянка, і Буча, і Ірпінь, і Мощун, і Здвижівка, і далекий від Київщини Ізюм та ще десятки інших міст та сіл пережили трагедії, спричинені одним виконавцем – російською армією.

    Але чи можна ці трагедії змішувати чи міняти місцями заради ширшого залучення західної аудиторії?

    Для жителів Бородянки це може виглядати як знецінення їхньої трагедії. Так само це “тригерить” і бучанців.

    Зрештою, є ще один момент.

    Постер одразу підхопили російські телеграм-канали, які послідовно доводять, що “Буча – фейк”.

    .

    АВТОР ФОТО,TELEGRAM

    Це вже дало привід деяким коментаторам порівнювати “Бучу” з абсолютно відірваним від будь-якого фактажу російським “Свідком” – провальною російською стрічкою, знятою за державні гроші, про те, що “в Бучі всіх убили українські націоналісти” (рейтинг IMDB: 1,2 з 10).

    На цю ремарку Олександр Щур відповів, що сенсу перейматися тим, що транслює російська пропаганда, давно немає.

    Але на західну аудиторію теза, що “на постері фільму про Бучу зображене інше місто”, напевно, теж може вплинути.

    У результаті дискусій творці фільму вирішили зробити спеціальний показ для жителів Бородянки.

    Зйомки з військовою технікою та акторами у російській формі в Бучі та Бородянці не проводили, щоб не травмувати місцевих жителів спогадами про окупацію.

    Харизма антигероя

    Буча

    АВТОР ФОТО,BUCHA.FILM

    Режисер Станіслав Тіунов розповів, що Цезарій докладав багатьох зусиль, щоб вжитися у досить специфічну роль казахського українця в умовах 24 лютого 2022 року. Він спілкувався з консультантами і розпитував знімальну групу про ті дні.

    Повної схожості з Костянтином Гудаускасом не вийшло, але таку ціль і не ставили.

    Однак сумніви, страх і мотивація протагоніста, для якого війна в Україні, взагалі-то, цілком могла залишатися “чужою”, проглядаються.

    А головного антигероя – полковника ФСБ – зіграв В’ячеслав Довженко.

    Буча

    АВТОР ФОТО,BUCHA.FILM

    У його виконанні росіянин вийшов дуже харизматичним. Особливо це проявлялося в діалогах з іншими антигероями – ФСБшниками та чеченцями.

    “Моя найголовніша задача в цій ролі була показати людству, скажімо так, наскільки страшна ідеологія фашизму і що вона може зробити з такою істотою як людина. Тобто на що перетворює ідеологія персонажа, який на неї хворіє”, – розповідав актор в одному з недавніх інтерв’ю.

    А у відповідь на критику про те, що “Бучу” зняли занадто рано, згадав, що так само говорили і про “Кіборгів”.

    “Моя точка зору – необхідно це робити. Ми це маємо робити не для нас, тих, хто безпосередньо переживає ці часи, тому що це дуже болісно. Але ми мусимо це робити, по-перше, для наступного покоління, яке буде це вивчати як історичний факт”, – говорить В’ячеслав Довженко.

    “А по-друге, для європейського глядача, який досі перебуває в ліберальних ілюзіях стосовно Росії. Досі думають, а хто там винен, може дійсно вони (українці. – Ред.) самі себе обстрілюють”, – додає він.

    Загалом “Буча” не обійшлася без драматичних перебільшень і певної демонізації російських військових.

    Кладовище машин, Буча, квітень 2022

    Але з урахуванням реальності принаймні частини описаних історій, навряд чи доречно вважати фільм відвертою пропагандою.

    Про те, що відбувалося в місті під час окупації, читайте у статті про локальні чати, які зафіксували розстріли цивільних.

    Коли прем’єра?

    Фінансували зйомки “Бучі” за приватні кошти, наприклад, від американського інвестора Семена Дукача, який створив фонд підтримки українських біженців Cash for Refugees. Сам Дукач народився в Росії, а в 1979 році емігрував у США, де зараз інвестує в стартапи.

    Окрім художньої версії, знімальна група працює також над документальним фільмом з розповідями свідків окупації. Як каже Олександр Щур, занадто багато таких історій вони записали, щоб залишити їх без глядача.

    Прем’єра “Бучі” в Україні відбудеться у вересні 2024 року, прокат робитиме Film.UA Group.

    До цього творці фільму планують просувати його через стрімінгові платформи або великого міжнародного дистриб’ютора, щоб охопити більшу аудиторію.

    Також відбуватимуться покази у різних форматах за кордоном, робочі матеріали фільму вже показували у США та Великій Британії.

    24 лютого ці матеріали можна буде побачити у Лос-Анджелесі.

    І хоча стрічку робили зокрема і з розрахунком на західну аудиторію, головні її глядачі, безумовно, будуть в Бучі, Ворзелі, Гостомелі, Ірпені, Бородянці, Клавдієвому, Немішаєвому, Рубежівці, Ясногородці, Макарові, Іванкові, Димері та десятках інших селищ Київщини і всієї України.

  • ЗСУ втратили позиції навколо Бахмута: Російські сили наступають на Часів Яр

    ЗСУ втратили позиції навколо Бахмута: Російські сили наступають на Часів Яр

    За даними нашого джерела в Генштабі, Збройні сили України зазнали серйозних втрат, втративши майже всі свої позиції, які вони успішно відновили влітку, навколо Бахмута. Ситуація в регіоні стає все більш складною, і зараз бої активно ведуться за Часів Яр, який раніше вважався стратегічним пунктом для української армії. Перед новим керівництвом виникає складне завдання утримання стратегічних міст на сході України, особливо враховуючи обмежені резерви Збройних сил. Збройні сили Російської Федерації зробили посилені атаки в районі Часів Яр у Донецькій області. Цю інформацію підтвердив заступник головного редактора BILD, Пауль Ронцхаймер. Він підкреслив, що Часів Яр – наступне місто, яке окупанти прагнуть захопити. Російські дрони, які використовуються у цьому районі, є особливою загрозою. У зв’язку з погіршенням погодних умов – хмарами, снігом і дощем, ситуація знаходиться в більшій безпеці, але все ж, атаки дронів залишаються постійними. Військові підкреслюють, що атаки з початку останніх днів стали більш інтенсивними і найближчими тижнями можуть посилитися ще більше. “Отже, це місто може стати наступним, яке зазнає руйнувань, подібних до Бахмута. Очевидно, що росіяни мають перевагу, і вони просуваються на захід, метр за метром”, – зазначив Ронцхаймер. Раніше повідомлялося, що окупанти наблизилися до Часового Яру в Донецькій області на відстань приблизно 5-7 кілометрів. Російська Федерація продовжує інтенсивні наступальні дії на Куп’янському і Бахмутському напрямках та здійснює перегрупування на Лиманському.

  • Звільнення Залужного посилить відповідальність Зеленського за будь-яку невдачу на фронті

    Звільнення Залужного посилить відповідальність Зеленського за будь-яку невдачу на фронті

    Головний командувач ЗСУ Валерій Залужний був звільнений з посади, що зачіпає відповідальність за військові операції не лише нового керівника, генерал-полковника Олександра Сирського, але й президента Володимира Зеленського. За даними The Wall Street Journal, цей крок відбувся з метою покращення ефективності армії.

    Зеленський підкреслив необхідність термінових змін у військовій сфері для здійснення реформ. Однак, заміна Залужного, який користувався широкою підтримкою, на Сирського, вважається знаком тіснішого зв’язку президента зі стратегічними рішеннями на полі бою, що призведе до збільшення його відповідальності за події на фронті.

    Хоча Зеленський вважає, що назначення Сирського сприятиме покращенню робочих відносин, деякі військові та експерти висловлюють розчарування, наголошуючи, що ці зміни можуть не змінити суті ситуації на передовій.

    Таким чином, рішення Зеленського про перезавантаження військового керівництва, зокрема зміна головнокомандувача, має на увазі вдосконалення стратегій та ефективності армії, проте викликає різні оцінки щодо його можливих наслідків.

  • Напруження на фронті: Окупанти продовжують наступ в Авдіївці, ЗСУ отримують підкріплення

    Напруження на фронті: Окупанти продовжують наступ в Авдіївці, ЗСУ отримують підкріплення

    За інформацією, одержаною від нашого джерела в Генштабі, розгортаючи резерви під Авдіївкою, не вдалося прорвати тактичне оточення, адже противник активно захоплює контроль над дорогою життя, яка залишається основною артерією постачання Збройних Сил України. Окупанти продовжують наступ у місті, захоплюючи все більше території.

    Згідно з даними аналітичної групи DeepState, окупанти розширюють свої позиції у трьох напрямках Авдіївки. Зміни на карті вказують на просування російських сил на 900 метрів на півдні та на 400 метрів на півночі міста, що майже замикатиме їх в районі промзони. Також зазначається, що окупанти продовжують активні дії в районі Степового, але зустрічають опір з боку Збройних Сил України. У самому місті вони штурмують приватний сектор та успішно продовжують рухатися вперед по вулицях Незалежності та Сапронова. Ситуація також погіршується в районі залізничного моста, де окупанти частково вдалося просунутися у напрямку стели при в’їзді та автобази.

    “Нажаль, через стратегічні помилки, ми змушені гасити пожежі, ризикуючи людськими життями. Враховуючи, що російські сили ще не використовували свої основні ресурси на цій ділянці, виникає питання, як їх зупинити”, – відзначають аналітики.

    Окупаційні сили Росії продовжують свої спроби захоплення Авдіївки в Донецькій області. Вони систематично атакують позиції Збройних Сил на цьому напрямку та обстрілюють місто. Засоби масової інформації повідомляють, що командування ЗСУ направило додаткові військові з’єднання на цей фронт.

    Сили оборони в районі Авдіївки на Донеччині отримали підкріплення. За інформацією журналістів, керівництво армії України розгорнуло одну з найкращих бригад ЗСУ – 3-ю Окрему Штурмову Бригаду – на цю ділянку фронту.

    У публікаціях відзначається, що минулого тижня 3-та окрема штурмова бригада перебувала у резерві на сході країни. Очевидно,  небезпека, що загрожує Авдіївці, змусила 3-ю Окрему Штурмову Бригаду припинити навчання та повернутися на передову.

    ЗМІ також звернули увагу на заяву командувача оперативно-стратегічного угрупування військ «Таврія» генерала Олександра Тарнавського. Він повідомив про надходження нових ефективних сил для підтримки оборони в Авдіївці.

  • В Україні під час війни зруйновані вщент 195 медзакладів та ще понад 1,5 тисячі пошкоджені

    В Україні під час війни зруйновані вщент 195 медзакладів та ще понад 1,5 тисячі пошкоджені

    Протягом понад 23 місяців війни в Україні було пошкоджено 1523 об’єкти медичних закладів, а ще 195 знищено повністю. Про це повідомляє Міністерство охорони здоров’я.

    “Станом на початок лютого 2024 року внаслідок повноформатної війни, спровокованої Росією проти України, було пошкоджено 1523 медичних заклади, а ще 195 зруйновано повністю”, – йдеться у заяві.

    У МОЗ вказують, що внаслідок ворожих обстрілів найбільше постраждали медичні установи Харківської, Донецької, Миколаївської, Київської, Чернігівської, Дніпропетровської, Херсонської та Запорізької областей. Щодо Луганщини даних наразі немає.

    З початку конфлікту російська армія також завдала шкоди 103 автомобілям екстреної медичної допомоги, знищила 258 транспортних засобів та захопила 125 автівок швидкої допомоги.

    На даний момент вдалося повністю відновити 502 медичних заклади, а ще 362 частково відновлені або перебувають у процесі відновлення.

    Особливу увагу приділяють відновленню тих медичних закладів, які зазнали незначних пошкоджень, таких як пошкоджені вікна чи фасади. Найбільше відновлених закладів знаходиться на Миколаївщині, Дніпропетровщині, Київщині, Харківщині та Чернігівщині. Роботи з відновлення продовжуються.

    Зокрема, на Харківщині відновили ще дві амбулаторії Центру первинної медико-санітарної допомоги Дергачівської міської ради, які зазнали значних пошкоджень внаслідок масованих обстрілів.

  • Байден просить Німеччину збільшити допомогу Україні

    Байден просить Німеччину збільшити допомогу Україні

    За інформацією наших джерел, в експертному середовищі загальна впевненість, що під час зустрічі з канцлером Німеччини Шольцом, президент США Джо Байден “запросив” Берлін збільшити фінансову та військову допомогу Україні.

    Інсайдери зауважують, що Байден добре усвідомлює, що США не можуть надати Україні фінансову допомогу в масштабах, які були б потрібні, і це може мати катастрофічні наслідки для України, а також для його власного політичного іміджу перед майбутніми виборами. Українська криза, очевидно, стає “ахіллесовою п’ятою” для Джо Байдена.

    Отже, ініціатива залежить від Берліна, який, за деякими джерелами, має взяти на себе фінансові зобов’язання на даний момент. Проте, Байден обіцяє, що Сполучені Штати компенсують Німеччині ці витрати пізніше через нові кредити, коли вони отримають контроль над Білим Домом, що надає додаткові ресурси і можливості для таких рішень.

    Неабияким викликом для Шольца буде “продати” цей підхід європейським партнерам. Варто зауважити, що подібні обміни вже мали місце в історії, зокрема, у випадку з танками, коли німці надали свої Леопарди, а США пообіцяли Абрамси, проте останні були надані значно пізніше і з додатковими умовами.

  • Чому Зеленський обрав саме Сирського і як за генералом закріпилися прізвиська “м’ясник” і “генерал 200”?

    Чому Зеленський обрав саме Сирського і як за генералом закріпилися прізвиська “м’ясник” і “генерал 200”?

    Розмови і чутки про відставку Валерія Залужного вже тривалий час ходили у вузьких політичних і військових колах перед тим, як стати надбанням широкого загалу. Загадкою залишалося тільки, хто саме змінить усіма улюбленого головкому ЗСУ.

    Утім, інтриги не сталося – на місце Залужного заступив найбільш близький до Офісу президента України командувач Сухопутних військ Олександр Сирський. Люди з його оточення стверджують, що він так само, як і Зеленський, параноїдально вірить у перемогу України у військовому протистоянні з Росією і на корені припиняє розмови, які ставлять це під сумнів.

    Радник із нацбезпеки Білого дому Джон Кірбі зазначив, що звільнення Залужного і призначення Сирського було особистим рішенням Володимира Зеленського як верховного головнокомандувача України. Однак, якщо він “підходить” президенту, це зовсім не означає, що він “підходить” військам. При цьому ЗМІ не приховують, що Сирський подобається Зеленському виключно за бездумне виконання наказів. Багато офіцерів вважають нового головнокомандувача політичним ставлеником, який просто виконуватиме вказівки згори, не відстоюючи інтересів армії.

    Ба більше, Сирський має вельми погану репутацію у військах і вельми негативний бойовий бекграунд. Українські військовослужбовці називають Олександра Сирського “м’ясником” і “генералом 200” за його холоднокровне і безжальне ставлення до підлеглих. Зокрема, його звинувачують у тому, що він уже будучи в патовій ситуації продовжував битися за Бахмут, виконуючи вимогу ОП, у той час як Залужний пропонував відійти з міста і вирівняти лінію фронту. Як пише Politico (https://www.politico.com/newsletters/national-security-daily/2024/02/08/zaluzhny-is-out-the-butcher-is-in-00140206), Сирський несамовито посилав одну хвилю солдатів за іншою, вимагаючи будь-що-будь зайняти позиції в місті. Бахмут зрештою все-одно впав, однак через дії Сирського практично повністю втратили боєздатність найкращі підрозділи ЗСУ на цій ділянці.

    До Бахмута в кар’єрі Сирського був ще один негативний епізод – операції в Дебальцевому. У січні 2015 року він був одним із тих, хто відмовлявся виводити війська з Дебальцевського котла, внаслідок чого загинули сотні військовослужбовців. Аналогічно він діяв і в Бахмуті.

    З цієї та інших причин Сирський украй непопулярний серед простих солдатів в окопах. Ті, хто перебуває на передовій, вважають Сирського суворим генералом радянського зразка, який безсердечно наражає своїх людей на небезпеку.

    Те, що Сирський не зважає на втрати під час виконання завдань. Новий головком “дивиться на війну суто математично”. Для нього це завдання, яке потрібно вирішити, і він налаштований це зробити. Так і виходить, що для Сирського українські військові в окопах – це просто цифри, які можна скласти, відняти або помножити, нехай навіть на нуль.

  • Війна для бідних та селян

    Війна для бідних та селян

    Бронь за гроші не можна вводити, тому що війна в Україні стане долею для бідних і селян. Таку думку під час обговорення нового законопроекту про мобілізацію висловив адвокат і радник Gracers Law Firm Сергій Савинський.

    За його словами, у законопроекті чітко визначено, кого можуть забронювати і хто може отримати відстрочку. На підприємствах, що забезпечують роботу критичної інфраструктури, можуть забронювати до 50% співробітників. Якщо говорити про приватний сектор, то тут дуже багато пропозицій. Одна з них пропонує давати бронювання тим, хто генерує 50 000 гривень власного доходу і платить податок. Але, на мій погляд, такий відбір не можна вводити.

    “Війна перетворилася зараз на війну для бідних і тих, хто в селі. Там неможливо отримувати офіційну зарплату 50 000 гривень, в основному мінімалка”, – зазначив Савинський.

    Він додав, що відповідь на питання про бронювання має дати Кабмін.

    “Це складне питання, навіть трохи моральне, тому відповідальність мають нести компетентні люди”, – наголосив адвокат.

    Зі свого боку скажемо прямо – у разі ухвалення законопроєкту на Україну очікує тотальний контроль над чоловічим населенням. По суті, в країні буде офіційно оформлено нове кріпосне право, де у громадян є одні обов’язки, але немає прав. Причому єдиними бенефіціарами законопроєкту про мобілізацію стануть якраз воєнкоми – нова “еліта” в Україні, що воює, оскільки по всій країні різко зростуть суми “відкупів” від фронту.

  • Human Rights Watch провела розслідування кількості загиблих у Маріуполі

    Human Rights Watch провела розслідування кількості загиблих у Маріуполі

    Правозахисна організація Human Rights Watch оцінила кількість загиблих під час боїв у Маріуполі мирних жителів щонайменше у 8 тисяч осіб.

    Human Rights Watch опублікувала результати великого розслідування наслідків облоги і штурму Маріуполя російськими військами в перші місяці війни.

    Розслідування проводили майже два роки від початку війни спільно з українською правозахисною групою Truth Hounds і за участю архітектурно-криміналістичної групи SITU Research, яка використовує методи архітектурного моделювання для реконструкції місць злочину (вона раніше моделювала такими методами місця розстрілів у Бучі та обстрілу вокзалу в Краматорську у квітні 2022 року).

    В основі 215-сторінкової доповіді лежать свідчення 240 осіб, переважно жителів-утікачів, а також аналіз десятків супутникових знімків і понад 850 фотографій та відео.

    Серед висновків Human Rights Watch:

    1. бої в місті призвели до загибелі щонайменше 8 тисяч людей у місті. Це консервативна оцінка. І вона ґрунтується на аналізі розширення п’яти кладовищ у місті та поруч із ним. Від березня 2022 року до лютого 2023 року на них було поховано щонайменше 10 тисяч людей (у деяких могилах могли ховати й більше однієї людини, до того ж не всіх похованих у стихійних могилах (у дворах будинків, наприклад) під час облоги згодом перепоховали, тож це мінімальна оцінка). За оцінкою HRW, смерть 8 тисяч із них безпосередньо пов’язана з війною – або загибель під час обстрілу, або смерть зумовлена відсутністю чистої води та медичної допомоги в наступні місяці.

    Зазначимо, що українські джерела називали набагато більші цифри загиблих. Мерія Маріуполя говорила про понад 20 тисяч загиблих. А нардеп Сергій Тарута – про 60 тисяч. При цьому наголошувалося, що це лише попередні оцінки і точні цифри визначити поки що неможливо.

    2. Із довоєнного населення в 540 тисяч осіб до середини травня 2022 року близько 400 тисяч жителів втекли з Маріуполя.

    3. Дослідники детально проаналізували місця найвідоміших ударів, зокрема по Драмтеатру та пологовому будинку при лікарні № 3. У більшості випадків не було виявлено жодних ознак української військової присутності поруч із ними (як це часто стверджувала російська влада), або ця присутність була настільки обмеженою, що російські удари були явно непропорційними.

    4. Human Rights Watch виокремила 17 російських і проросійських формувань, що діяли в Маріуполі, та їхніх командирів, і перераховує російських посадовців, які несуть командну відповідальність за їхні дії. Список очолює президент Володимир Путін, за ним слідує міністр оборони Сергій Шойгу, начальник Генерального штабу Валерій Герасимов і ще кілька генералів нижчого рангу. Цікаво, що генерала Михайла Мізінцева, якого раніше українська влада звинувачувала в командуванні операціями в Маріуполі, серед них немає.

    5. Серед осіб, які не входять до військової вертикалі командування, але несуть, як вважає Human Rights Watch, командну відповідальність за воєнні злочини в Маріуполі, перелічено двох чеченських керівників – Рамзана Кадирова й Адама Делімханова – і главу “ДНР” Дениса Пушиліна.

  • Проблема нашої інфраструктури стала очевидною в умовах війни та мобілізації

    Проблема нашої інфраструктури стала очевидною в умовах війни та мобілізації

    Екс-міністра соціальної політики Павла Розенка турбує українська інфраструктура, яка прийшла в непридатність і не готова до довгострокової війни. Влада повинна враховувати це і більше спрямовувати на це свої зусилля.

    Наразі в усій країні налічується понад 700 медустанов охорони здоров’я, які були зруйновані внаслідок війни, зазначає Розенко.

    “Безумовно, це все призводить до погіршення якості сфери послуг, і в тому числі соціальних і медичних. Тому владі треба зважати на це і розвивати інші системи, скажімо так, допомоги людям і більше спрямовувати на це свої зусилля. Поки що ми не можемо швидко відновлювати інфраструктуру, але це потрібно робити. Владі треба розвивати альтернативну сферу соціальних послуг, надання соціальних медичних послуг на дому для людей”, – пояснив він.

    Така ситуація спостерігається і в інших сферах, тому в умовах масштабної руйнації інфраструктури влада має вже зараз зайнятися цією проблемою. Він зауважує, що є “міста і є регіони, які сьогодні захищені більш-менш нормально протиповітряною обороною”, і там було б доцільним вкладати кошти в розвиток і відновлення інфраструктури.

    Як вважає ексміністр, війна – це якраз час, щоб поки йдуть бойові дії, робити нормальне планування, нормальну інфраструктуру, побачити майбутнє розвитку держави.