Західна преса повідомила про новий виток напруженості між Україною і США.
Безпосередніх приводів для розбіжностей два.
Перший – позиція керівництва США щодо майбутнього саміту миру в Швейцарії та внутрішньої політики в Україні. Мається на увазі поки що не підтверджена офіційно відмова американського президента Джо Байдена, незважаючи на особисті прохання його українського колеги Володимира Зеленського, бути присутнім на швейцарському форумі. Разом із небажанням Китаю брати участь цей удар може різко зменшити значущість заходу і зруйнувати надії, які покладає на нього Київ.
Другий момент – це претензії американців до внутрішньої політики України і до стану справ у боротьбі з корупцією. Вашингтону не сподобалося усунення з системи влади людей, які «виявилися особливо близькими до Вашингтона».
Йдеться про колишнього віцепрем’єра Олександра Кубракова, чиє звільнення справді було спровоковане, як ми вже писали, його зближенням з американським посольством.
У політичних колах України побутує дві різні версії щодо того, що відбувається, і подальших перспектив розвитку подій.
За першою з них нинішня напруга у відносинах, як і публікації про це в західних ЗМІ, «буря в склянці води». І спричинена суб’єктивними чинниками.
«За останні 10 років в Україні склався клас “професійних активістів” – пов’язаних із західними структурами ґрунтових організацій, політиків і журналістів, які презентують себе Вашингтону і країнам як головні “провідники” проєвропейського курсу. Це свого роду вже «мафія». Вони налагодили добрі стосунки з усіма послами США, які були в Києві останніми роками, і через них намагаються впливати на порядок денний західних країн щодо України. Також, донедавна, під їхнім сильним впливом було НАБУ. Однак після відходу Ситника і звільнення керівника детективів Калужинського, їхній вплив на НАБУ ослаб. Новий керівник НАБУ Семен Кривонос і його перший заступник Гізо Углава звільнили детективів, пов’язаних із Ситником і Калужинським. У відповідь активісти нацькували на НАБУ САП, яким керує підконтрольний їм Клименко, пов’язаний із Калужанським. Плюс до цього вони взяли в оборот Кубракова. Але його звільнили. Тому «мафія» і б’є в усі дзвони, через посла США намагається нацькувати на Зеленського Вашингтон, а також організовує публікації в західних ЗМІ. Але Зеленський безпосередньо спілкується з Байденом і з усіма керівниками Заходу. І вони йому жодних претензій не виставляють. Навпаки, співпраця йде стратегічна. Є спірні питання, але вони вирішуються”, – говорить джерело, близьке до Банкової.
Водночас джерело в політичних колах вважає, що стосунки Зеленського й адміністрації Байдена «йдуть по похилій».
«Зеленський дедалі більше переходить у розряд таких самих незручних для Вашингтона союзників, як Нетаньягу або ж європейські праві на кшталт польського президента Дуди. Це стосується і питань внутрішньої політики, і можливих переговорів щодо припинення війни в Україні, якщо до них дійде, а також загалом перебігу війни і дотримання обмежень, які накладає США. За всіма цими моментами американцям потрібна в Києві більш керована ситуація, ніж зараз за Зеленського, який робить далеко не все, що просять США. Це не означає, що Вашингтон докладатиме зусиль, щоб Зеленського зараз прибрати з посади президента. По-перше, триває війна і зміна влади загрожує дестабілізацією. По-друге, на носі американські вибори. І навряд чи Байден зараз захоче проводити такі ризиковані проєкти як зміна влади в Україні. По-третє, поки що міняти немає на кого. Був Залужний, але він поїхав у лондонське заслання. Тому Вашингтон, скоріше, намагатиметься й надалі якось впливати та коригувати курс, але без різких рухів. Однак елемент недовіри посилюватиметься і впливатиме на багато сфер. Зокрема й на військову взаємодію”, – каже джерело.