Khreshchatyknews.com

Позначка: Вашингтон

  • США знову передають Україні розвіддані: Зеленський розкрив, що відбувалося під час паузи

    США знову передають Україні розвіддані: Зеленський розкрив, що відбувалося під час паузи

    Сполучені Штати Америки відновили обмін розвідувальною інформацією з Україною після періоду обмежень. Про це 18 жовтня заявив президент Володимир Зеленський, підтвердивши, що раніше відповідна співпраця була тимчасово заблокована. Заява пролунала на тлі загострення відносин між Києвом і Вашингтоном, суперечок щодо українських ударів по російських нафтопереробних заводах та проблем із роботою супутникового зв’язку Starlink. Український президент також висловив сподівання, що вже найближчим часом відбудуться нові переговори з американською стороною. Водночас невідомо, чи повністю відновлено всі раніше доступні Україні види розвідувальної підтримки.

    Про відновлення співпраці Володимир Зеленський розповів в інтерв’ю американському телеканалу NBC для програми Meet the Press.

    На його заяву звернуло увагу агентство Bloomberg.

    За словами українського президента, обмін розвідувальною інформацією між Україною та США знову працює.

    Водночас глава держави підтвердив, що раніше цей процес був заблокований протягом певного часу.

    Зеленський не деталізував, скільки саме тривала перерва, які розвідувальні дані перестали надходити та хто ухвалював відповідне рішення.

    Це важливо, оскільки американська розвідувальна підтримка може включати різні види інформації: від раннього попередження про ракетні загрози до супутникових даних та інформації, необхідної для оборонного планування.

    Україна залишалася без попереджень про частину російських атак

    Питання обміну розвідданими особливо загострилося після масованих російських ударів по Києву та інших українських містах.

    13 жовтня Зеленський повідомив, що Україна не отримала від міжнародних партнерів завчасного попередження про пуск кількох російських балістичних ракет.

    Йшлося про удари, які призвели до пошкоджень цивільної та енергетичної інфраструктури.

    Як повідомляло Associated Press, український президент звернув увагу на критичне значення раннього попередження для захисту мирного населення.

    Такі дані можуть допомогти українським військовим швидше визначити характер загрози та організувати відповідні оборонні заходи.

    При цьому відсутність попередження про конкретну атаку не обов’язково означає повне припинення всього обміну розвідданими.

    Американська підтримка охоплює кілька напрямів, тому проблеми з одним із них не свідчать автоматично про зупинку інших.

    Білий дім раніше заперечував припинення розвідобміну

    На тлі повідомлень про можливе обмеження розвідувальної підтримки президент США Дональд Трамп заявив, що Вашингтон продовжує допомагати Україні.

    13 жовтня він повідомив журналістам, що Сполучені Штати передають Києву розвідувальні дані та працюють над завершенням війни.

    Про це писало агентство Reuters.

    Таким чином, публічні заяви української та американської сторін не повністю збігалися.

    Вашингтон заперечував загальне припинення обміну інформацією, тоді як українське керівництво повідомляло про відсутність важливих попереджень і обмеження співпраці.

    14 жовтня Європейська комісія також заявила, що не має інформації, яка підтверджувала б повну зупинку американської розвідувальної підтримки України.

    Водночас це не виключало можливості тимчасових обмежень окремих каналів або категорій інформації.

    США погрожували припинити допомогу через удари по російських НПЗ

    Однією з головних причин напруження у відносинах між Києвом і Вашингтоном стала суперечка навколо українських атак на російські нафтопереробні заводи.

    14 жовтня в інтерв’ю NPR Зеленський заявив, що адміністрація Дональда Трампа попереджала Україну про можливе припинення обміну розвідданими.

    За словами українського президента, таке обмеження могло стати наслідком продовження далекобійних ударів по російських нафтових об’єктах.

    Вашингтон пояснював своє занепокоєння впливом атак на міжнародний енергетичний ринок.

    Українська сторона, своєю чергою, наголошувала, що російська нафтова промисловість забезпечує значні доходи бюджету РФ, які можуть використовуватися для фінансування війни.

    Київ також звертав увагу на те, що Росія продовжує атакувати українські електростанції, підстанції та інші енергетичні об’єкти.

    Внаслідок цих ударів у різних регіонах України запроваджувалися аварійні та погодинні відключення електроенергії.

    Українське керівництво наполягало, що будь-які домовленості щодо припинення ударів по енергетиці повинні бути взаємними.

    На тлі розвідувальної кризи виник скандал зі Starlink

    Одночасно з проблемами у сфері розвідки Україна зіткнулася з обмеженнями роботи супутникового зв’язку.

    У жовтні стало відомо про зниження швидкості роботи окремих терміналів системи Starlink і військових супутникових сервісів, які використовуються українськими підрозділами.

    Це викликало занепокоєння серед військових, оскільки супутниковий зв’язок застосовується для координації дій, управління окремими безпілотними системами та передачі інформації.

    17 жовтня Axios повідомив, що Зеленський продовжує вважати ситуацію зі зв’язком неврегульованою.

    За словами українського президента, деякі обмеження зберігалися навіть після повідомлень про відновлення роботи сервісів.

    У США водночас заперечували, що Білий дім навмисно наказував обмежити комерційний Starlink.

    Американські посадовці також розмежовували комерційний сервіс Starlink і військову систему Starshield.

    Важливо, що супутниковий зв’язок Starlink та обмін американськими розвідувальними даними — різні напрями співпраці. Відновлення одного не означає автоматичного вирішення проблем з іншим.

    Чому американська розвідка настільки важлива для України

    Сполучені Штати володіють потужними супутниковими та іншими системами розвідки, які дозволяють відстежувати військову активність на великих територіях.

    Для України особливе значення має інформація про потенційні повітряні загрози.

    Американські технологічні можливості можуть доповнювати дані українських радіолокаційних станцій та інших засобів спостереження.

    Це допомагає формувати повнішу картину загроз, особливо під час масованих комбінованих атак із використанням ракет і безпілотників.

    Крім того, розвідувальна підтримка може відігравати важливу роль у плануванні оборони та оцінюванні дій противника.

    Однак конкретні обсяги й технічні характеристики такої співпраці здебільшого не розголошуються з міркувань безпеки.

    Тому наразі неможливо незалежно визначити, які саме можливості Україна тимчасово втрачала та чи повернулися вони повністю після відновлення обміну.

    Зеленський очікує нових переговорів зі США

    Попри загострення відносин, Київ і Вашингтон продовжують дипломатичні контакти.

    В інтерв’ю NBC Зеленський висловив сподівання на проведення нових переговорів з американськими представниками вже цього тижня.

    Однак точний формат зустрічі, її учасників і порядок денний український президент не уточнив.

    Раніше Reuters повідомляло, що Київ розглядає можливість подальших переговорів за участю американської сторони, зокрема щодо майбутнього дипломатичного процесу завершення війни.

    Водночас конкретні домовленості про зустріч представників України, США та Росії поки не підтверджені всіма сторонами.

    Відновлення розвідобміну може зменшити один із ризиків для української оборони, але не усуває всіх політичних суперечностей між державами.

    Що відомо станом на 18 жовтня

    Президент Володимир Зеленський підтвердив, що передача американських розвідувальних даних Україні знову працює після тимчасового блокування.

    Проте офіційно не уточнено, які саме напрями співпраці були обмежені, скільки тривала перерва та чи всі можливості відновлено.

    Одночасно тривають переговори щодо подальшої американської підтримки, а питання супутникового зв’язку та українських ударів по російській енергетичній інфраструктурі залишаються предметом дискусій.

    Головний результат заяви Зеленського — підтвердження відновлення розвідувальної співпраці зі США. Однак говорити про повне завершення кризи у відносинах між Києвом і Вашингтоном поки передчасно.

    Подальший розвиток ситуації залежатиме від наступних дипломатичних контактів, рішень американської адміністрації та фактичного рівня військово-технічної підтримки України.

  • «Не думайте тягнути далі»: Чалий висунув жорсткий ультиматум владі та назвав ідеального посла України у США

    «Не думайте тягнути далі»: Чалий висунув жорсткий ультиматум владі та назвав ідеального посла України у США

    Колишній посол України в Сполучених Штатах Америки Валерій Чалий публічно закликав українську владу негайно вирішити питання призначення нового очільника дипломатичної місії у Вашингтоні. Під час розлогого інтерв’ю досвідчений дипломат безапеляційно заявив, що найоптимальнішою кандидатурою на цю надважливу посаду є чинний постійний представник України при Організації Об’єднаних Націй Сергій Кислиця.

    Чалий наголосив, що політична ситуація за океаном вимагає присутності у Вашингтоні фігури з колосальним досвідом та бездоганним розумінням американських внутрішніх процесів. На його переконання, Сергій Кислиця володіє необхідним авторитетом, жорсткістю та дипломатичною майстерністю, щоб ефективно відстоювати українські інтереси у період політичної турбулентності. Відсутність повноцінного посла у такий критичний момент, коли вирішуються питання подальшої військової та фінансової підтримки, створює загрозливий вакуум у двосторонніх відносинах.

    «І не думайте тягнути далі з цим призначенням», – заявив Валерій Чалий, коментуючи повільні темпи ротації дипломатичного корпусу та натякаючи на неприпустимість затримок в умовах масштабної війни.

    Посада надзвичайного і повноважного посла у Сполучених Штатах традиційно вважається ключовою для української зовнішньої політики. Враховуючи безпрецедентну залежність Києва від американської збройної допомоги, супутникових розвідданих та економічних траншів, кожна дипломатична пауза сприймається у Вашингтоні як ознака інституційної слабкості. Наразі американський політикум перебуває у стані гострої передвиборної боротьби, де питання підтримки України часто стає предметом жорстких маніпуляцій з боку різних політичних таборів. Саме тому українське посольство має очолити не просто політичний призначенець, а професійний кар’єрний дипломат вищого рангу.

    Сергій Кислиця, який роками тримає дипломатичний фронт на майданчику Генеральної Асамблеї та Ради Безпеки ООН, зарекомендував себе як безкомпромісний переговірник. Його гострі, саркастичні та юридично бездоганні виступи проти російських представників зробили його впізнаваною фігурою далеко за межами дипломатичних кулуарів. Переведення такого фахівця на вашингтонський напрямок могло б суттєво посилити позиції Києва, особливо на тлі скандалів щодо блокування розвідданих та штучних обмежень на використання далекобійної зброї.

    Валерій Чалий, який сам успішно очолював посольство в період з 2015 по 2019 роки, чудово усвідомлює всі приховані механізми роботи з американським істеблішментом. Він неодноразово критикував згубну практику, коли стратегічно важливі вакансії місяцями залишаються без повноцінних керівників. Його публічний заклик є чітким сигналом для центральної влади: час кулуарних роздумів остаточно вичерпано, і Сполучені Штати очікують на призначення сильного представника, здатного вести результативний діалог на найвищому рівні.

    Відсутність системних кроків з боку влади щодо кандидатури нового посла викликає обґрунтоване занепокоєння не лише серед вітчизняних аналітиків, але й у колах західних союзників. Правила взаємодії на рівні стратегічних партнерів вимагають постійного та безперебійного контакту. Тому пропозиція делегувати у Вашингтон саме Сергія Кислицю виглядає як спроба експертної спільноти запропонувати безпрограшний варіант, який не потребуватиме тривалої адаптації до складних американських політичних реалій.

  • Віткофф і Кушнер готуються знову поїхати до Путіна

    Віткофф і Кушнер готуються знову поїхати до Путіна

    Адміністрація президента США Дональда Трампа активізує дипломатичні зусилля щодо завершення російсько-української війни. Спеціальний представник американського президента Стів Віткофф та його зять Джаред Кушнер можуть наприкінці жовтня знову відвідати Москву для переговорів із Володимиром Путіним.

    Про це повідомляє Axios із посиланням на джерело, обізнане з дипломатичними планами Вашингтона. Остаточного рішення щодо поїздки поки немає.

    Перед можливим візитом до Росії американські представники проведуть переговори з українською та європейською делегаціями. Зустріч запланована на 9–10 жовтня в Маямі. Сторони обговорюватимуть нові пропозиції, покликані зрушити з місця переговорний процес.

    За інформацією видання, адміністрація Трампа прагне досягти дипломатичного прориву до початку суворої зими в Україні та проміжних виборів у США.

    Одним із можливих сценаріїв є часткове припинення вогню, яке передбачатиме зупинення ударів по енергетичній інфраструктурі та об’єктах, пов’язаних з експортом зерна. Україна вже заявляла про готовність розглядати такий формат, однак Росія поки не продемонструвала достатньої зацікавленості.

    Американські джерела зазначають, що наближення зими створює додатковий тиск на переговорний процес. Вашингтон намагається сформувати пропозицію, яка могла б стати основою для домовленостей між сторонами.

    Напередодні переговорів Віткофф і Кушнер зустрілися з Дональдом Трампом, щоб представити йому оновлені дипломатичні ініціативи.

    Українську делегацію в Маямі представлятимуть керівник Офісу президента Кирило Буданов, очільник Служби зовнішньої розвідки Рустем Умєров, дипломатичний радник Сергій Кислиця та народний депутат Давид Арахамія.

    До консультацій також запросили представників Великої Британії, Франції, Німеччини, НАТО та Європейського Союзу. Серед головних тем — гарантії безпеки для України, післявоєнне економічне відновлення та можливі механізми припинення бойових дій.

    У Києві перспективи швидкого дипломатичного прориву оцінюють обережно. Водночас співрозмовник Axios припускає, що наближення американських виборів і прагнення Москви домогтися послаблення санкцій можуть вплинути на позицію Кремля.

    Нагадаємо, у вересні Віткофф і Кушнер уже зустрічалися з Путіним у Москві, після чого відвідали Київ для переговорів із Володимиром Зеленським.

    Чи погодиться Кремль на нові пропозиції Вашингтона, наразі невідомо. Можливий повторний візит американських переговорників до Москви залишається лише одним із варіантів подальших дипломатичних кроків.

  • Новий посол України у США пройде перевірку СБУ та НАБУ: Зеленський пояснив відбір

    Новий посол України у США пройде перевірку СБУ та НАБУ: Зеленський пояснив відбір

    Президент Володимир Зеленський заявив, що вже розглядає кандидатури на посаду посла України у Сполучених Штатах, однак остаточного рішення поки немає. Перед призначенням глава держави хоче отримати детальну інформацію про претендентів одразу від двох відомств — Служби безпеки України та Національного антикорупційного бюро.

    Про це Зеленський розповів 8 вересня під час спілкування з журналістами. Імен потенційних кандидатів президент не назвав.

    За словами глави держави, кадрове питання набуває особливого значення саме зараз — на тлі активізації контактів зі Сполученими Штатами та можливого відновлення переговорного процесу.

    «Дійсно, зараз ми підходимо до розблокування перемовного процесу. Посол США потрібен, Patriot нам потрібні, багато всього, і посол потрібен. Тут дуже важливо не помилитися, і тому є кандидатури», — заявив Зеленський.

    Хто може стати послом

    Конкретних прізвищ президент не розкрив. Він лише підтвердив, що кандидатури вже сформовані, але перед остаточним вибором хоче отримати додаткові відомості про претендентів.

    Причому йдеться не лише про традиційну перевірку з боку СБУ. Зеленський окремо наголосив, що очікує інформацію також від НАБУ.

    За його словами, після отримання відповідних довідок і буде ухвалене кадрове рішення.

    Таким чином, наразі говорити про конкретного фаворита на посаду посла передчасно. Публічно президент не повідомив ані кількість претендентів, ані терміни, у які планує визначитися з кандидатурою.

    Водночас слова Зеленського свідчать, що посада не залишатиметься вакантною невизначено довго. Вашингтон залишається одним із ключових дипломатичних напрямів України, особливо з огляду на переговори щодо військової підтримки, протиповітряної оборони та можливого відновлення переговорного формату щодо завершення війни.

    8 вересня Зеленський також заявив, що планує зустріч із президентом США Дональдом Трампом у 20-х числах вересня. Серед питань, які Київ планує порушити, — посилення антибалістичного захисту України.

    Посада стала вакантною після звільнення Стефанішиної

    Попередньою посолкою України у США була Ольга Стефанішина. Зеленський звільнив її 3 серпня 2026 року відповідним президентським указом. На дипломатичній посаді вона пропрацювала майже рік — її призначення відбулося 27 серпня 2025 року.

    Сама Стефанішина після звільнення заявила, що рішення залишити дипломатичну службу було її власним.

    Уже на початку серпня НАБУ та САП повідомили колишній посолці про підозру. За версією слідства, йдеться про незаконне збагачення на суму понад 13,9 млн грн та недостовірне декларування. Стефанішина заперечує звинувачення і заявляє про намір захищати свою позицію в законний спосіб. Провадження перебуває на стадії досудового розслідування, тому її вина не встановлена судом.

    6 серпня Вищий антикорупційний суд обрав Стефанішиній запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 6 млн грн.

    Важливе уточнення: у поширеному матеріалі «Главкому» вказано, що антикорупційні органи повідомили Стефанішиній про підозру 4 серпня. Водночас низка інших джерел датує повідомлення про нову підозру 5 серпня, тому цю дату краще не прив’язувати до формулювання «наступного дня» без додаткового уточнення.

    Чому посада у Вашингтоні особливо важлива зараз

    Заява Зеленського про нового посла прозвучала в момент інтенсивних контактів Києва та Вашингтона. Українська сторона прагне подальшого постачання американських систем ППО та обговорює з партнерами можливі формати дипломатичного врегулювання війни.

    Саме цим президент пояснив необхідність особливо уважно підійти до вибору дипломата, який представлятиме Україну у США. За його словами, зараз країна наближається до можливого «розблокування» переговорного процесу.

    Напередодні, 7 вересня, Зеленський також проводив низку зустрічей, присвячених кадровим та безпековим питанням. Зокрема, президент повідомляв про контакти з представниками СБУ, ГУР, НАБУ та САП.

    Отже, на цей момент відомо лише про наявність кількох кандидатур на дипломатичну посаду. Хто саме претендує на роботу у Вашингтоні, Банкова не розголошує. Наступним етапом має стати отримання президентом інформації від СБУ та НАБУ, після чого Зеленський планує ухвалити остаточне рішення.

  • Від римських домовленостей до Вашингтона: Михайло Федоров вирушив до США після зустрічі з главою Міноборони Італії

    Від римських домовленостей до Вашингтона: Михайло Федоров вирушив до США після зустрічі з главою Міноборони Італії

    Колишній міністр оборони України Михайло Федоров після зустрічі з очільником оборонного відомства Італії Гвідо Крозетто відбув до столиці США. Візит до Вашингтона проходить на тлі оголошення про його нову консультативну роль у сфері міжнародних оборонних технологій.

    Ключові деталі та контекст міжнародних поїздок

    • Новий статус в Італії: Михайло Федоров прийняв пропозицію Гвідо Крозетто стати позаштатним радником міністра оборони Італії з питань оборонних інновацій. Водночас у пресслужбі Федорова уточнили, що він не переїжджає до Рима й надалі проживатиме та працюватиме в Києві.
    • Відбуття до Вашингтона: За даними медіа та журналістських джерел (зокрема кореспондента «Радіо Свобода»), увечері 28 серпня ексміністр вирушив до столиці Сполучених Штатів.
    • Порядок денний у США: У межах поїздки до США плануються зустрічі з представниками американського технологічного та оборонного сектору; зокрема, не виключається можлива зустріч із засновником SpaceX та Tesla Ілоном Маском.

    З повідомлень джерел та представників ексміністра:

    «Після зустрічі з Гвідо Крозетто та узгодження консультативної ролі з оборонних інновацій Михайло Федоров вирушив до Вашингтона. Ексчиновник продовжує залучати міжнародних партнерів та технологічний сектор до співпраці в оборонній галузі».

     

  • Після таємного візиту ЦРУ до Москви: Буданов анонсував нові переговори

    Після таємного візиту ЦРУ до Москви: Буданов анонсував нові переговори

    Переговорний процес між Україною та Росією, який останнім часом фактично перебуває на паузі, може знову активізуватися вже у вересні. Керівник Офісу президента України Кирило Буданов заявив, що очікує нової безпосередньої зустрічі українських та російських переговорників уже наступного місяця, причому участь Сполучених Штатів він назвав фактично необхідною.

    Заява пролунала 27 серпня на тлі різкого пожвавлення закритих контактів між Вашингтоном і Москвою та лише через кілька днів після неоголошеного візиту директора ЦРУ Джона Реткліффа до російської столиці.

    Коментуючи нинішній стан переговорів, Буданов визнав, що їхня активна фаза поки призупинена. Водночас, за його словами, сам процес не припинився і може перейти у практичну площину вже найближчими тижнями.

    На пряме запитання журналістки Новини.LIVE, чи може у вересні відбутися саме очна зустріч української та російської делегацій, керівник Офісу президента відповів ствердно.

    «Я сподіваюся на це, так. Ну, і з американцями вже. Без них ніяк», — сказав Буданов.

    Тобто Київ фактично розглядає новий раунд не просто як двосторонній контакт із Москвою, а як переговорний процес, у якому Вашингтон має відігравати одну з ключових ролей.

    Цей момент особливо важливий, тому що останні дипломатичні сигнали з боку США вказують на активізацію закритих каналів спілкування з Кремлем.

    25 серпня директор ЦРУ Джон Реткліфф здійснив рідкісний і неанонсований візит до Москви. За даними Reuters, він проводив там зустрічі з представниками російських спецслужб. Це була перша публічно відома поїздка Реткліффа до Росії після того, як він очолив ЦРУ.

    Наступного дня Кремль офіційно підтвердив переговори. Дмитро Пєсков повідомив, що особистої зустрічі директора ЦРУ з Володимиром Путіним не було, однак російського лідера оперативно поінформували про результати контактів.

    Пєсков не розкрив ані конкретних співрозмовників Реткліффа, ані змісту переговорів. Водночас він назвав сам факт контактів між спецслужбами позитивним і зазначив, що такі канали можуть функціонувати навіть у періоди найгірших відносин між державами.

    Дональд Трамп, коментуючи поїздку глави ЦРУ, назвав її «напіврутинною», однак додав значно цікавішу деталь: за його словами, з цієї місії «може щось вийти».

    Одразу після цього президент США заговорив про зусилля своєї адміністрації, спрямовані на завершення війни Росії проти України.

    Тобто прямого підтвердження, що Реткліфф у Москві домовлявся саме про новий раунд українсько-російських переговорів, немає. Але часовий збіг між секретними контактами ЦРУ та заявою Буданова про можливу зустріч у вересні виглядає щонайменше показово.

    Більше того, американські медіа повідомляють, що місія Реткліффа могла мати значно ширший безпековий порядок денний.

    The Wall Street Journal писав, що директор ЦРУ міг особисто попередити Росію не намагатися атакувати країни НАТО. За даними видання, американська розвідка отримала інформацію, яка викликала занепокоєння щодо можливих російських провокацій проти Альянсу — від кібератак до обмежених військових дій проти держав Балтії.

    Водночас адміністрація Трампа продовжує шукати можливості для дипломатичного врегулювання саме російсько-української війни.

    Reuters 25 серпня повідомив, що Володимир Зеленський бачить для американського посередництва певне політичне «вікно», яке може залишатися відкритим приблизно до літа 2027 року.

    Причина полягає, зокрема, у внутрішньополітичному календарі США: чим ближчими ставатимуть президентські вибори 2028 року, тим більше уваги американська адміністрація приділятиме власній виборчій кампанії та внутрішнім питанням.

    Україна вже працює зі Сполученими Штатами та європейськими партнерами над новими пропозиціями щодо можливого завершення війни.

    За даними Reuters, Київ разом з американськими та європейськими представниками підготував короткий документ із базовими принципами потенційного врегулювання.

    Серед них — припинення вогню та запропонована американською стороною концепція спеціальної економічної зони в частині Донбасу, управління якою могло б здійснюватися третьою стороною.

    Однак головна проблема переговорів залишається незмінною — територіальні вимоги Росії.

    Москва продовжує претендувати на повний контроль над Донецькою, Луганською, Запорізькою та Херсонською областями, хоча російська армія не контролює всю територію жодної з них, за винятком майже повністю окупованої Луганщини.

    Саме вимога Росії передати їй території, які вона не змогла захопити військовим шляхом, залишається одним із основних пунктів, через які попередні раунди переговорів заходили у глухий кут.

    Київ публічно відкидає сценарій, за якого українські війська просто залишають контрольовані ними міста та райони.

    Тому навіть якщо зустріч української та російської делегацій у вересні справді відбудеться, це ще не означатиме швидкого прориву.

    Буданов і раніше говорив, що переговори є надзвичайно складними через різницю позицій сторін та глобальні інтереси держав, залучених до процесу. Водночас він не виключав можливості завершення активної фази війни ще у 2026 році за умови реальної деескалації та політичних домовленостей.

    У червні він також заявляв, що завершення активної фази війни до зими 2026 року залишається реалістичною метою, хоча для цього необхідно виконати низку складних умов.

    Тепер уперше прозвучав конкретніший часовий орієнтир саме щодо наступної зустрічі делегацій — вересень.

    І показово, що Буданов окремо наголосив на участі американців.

    Після повернення Дональда Трампа до Білого дому США фактично стали головним зовнішнім посередником у спробах організувати нову рамку переговорів між Києвом і Москвою.

    Протягом останніх місяців контакти відбувалися у різних форматах — через спецпредставників, дипломатичні канали, розвідку та прямі консультації з українським керівництвом.

    Однак великого політичного прориву досі не відбулося.

    Росія продовжує наступальні операції та масовані удари по українських містах, а Київ наполягає, що будь-які переговори повинні супроводжуватися реальними гарантіями безпеки і не можуть перетворитися на механізм легалізації російської окупації.

    Саме на цьому тлі можливий вересневий раунд матиме особливе значення.

    Якщо він відбудеться за участю Вашингтона, це може стати першою серйозною перевіркою того, чи змогли останні закриті контакти між США та Росією хоча б частково зблизити позиції сторін.

    З іншого боку, нинішні сигнали поки залишаються дуже обережними.

    Буданов говорить про надію на зустріч, а не про вже погоджену дату. Немає інформації про місце проведення переговорів, склад делегацій або конкретний порядок денний.

    Ні Москва, ні Вашингтон станом на момент публікації також публічно не оголосили про домовленість щодо вересневого раунду.

    Тому говорити, що переговори вже остаточно призначені, передчасно.

    Проте сукупність останніх подій виглядає нетипово активною: директор ЦРУ несподівано прилітає до Москви, проводить закриті переговори з російськими спецслужбами, Путіну одразу доповідають їхні результати, Трамп заявляє, що з поїздки «може щось вийти», а вже за добу керівник Офісу президента України називає вересень можливим часом нової зустрічі з Росією.

    Чи є всі ці події частинами одного дипломатичного процесу, офіційно поки не підтверджено.

    Але принаймні одна річ стала зрозумілішою: переговорний канал не закритий.

    І якщо прогноз Буданова справдиться, уже у вересні українські, російські та американські представники можуть знову опинитися за одним переговорним столом — у момент, коли війна триває з максимальною інтенсивністю, а питання територій, припинення вогню та гарантій безпеки залишаються практично такими ж складними, як і раніше.

  • Хто може стати новим послом України в США: у Києві розглядають Кулебу, Палісу та інших кандидатів

    Хто може стати новим послом України в США: у Києві розглядають Кулебу, Палісу та інших кандидатів

    Посада посла України у Сполучених Штатах після звільнення Ольги Стефанішиної залишається вакантною, однак у Києві вже розглядають кілька кандидатур на одну з ключових дипломатичних посад для України. Серед потенційних претендентів називають як досвідчених дипломатів і політиків, так і представників військового середовища. Зокрема, серед можливих кандидатів фігурують колишній міністр закордонних справ Дмитро Кулеба та заступник керівника Офісу президента Павло Паліса.

    Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на кілька власних джерел у владі.

    За даними видання, в Офісі президента певний час придивлялися до кандидатури Павла Паліси, який нині обіймає посаду заступника керівника ОП та переважно займається питаннями сектору оборони. Його кандидатура виглядала особливо цікавою в контексті побудови відносин із адміністрацією президента США Дональда Трампа.

    Одним із аргументів на користь Паліси джерела називають особисте ставлення до нього американського президента. Як стверджує РБК-Україна, Трамп раніше називав Палісу своїм “улюбленим солдатом” в Україні. Такий неформальний особистий фактор потенційно міг би допомогти новому послу швидше вибудувати робочий контакт із Білим домом.

    Водночас зараз Паліса залишається поруч із президентом Володимиром Зеленським у Києві та відіграє важливу роль у роботі Офісу президента, особливо у питаннях оборони. Саме це, ймовірно, може бути одним із головних факторів, які стримують його можливе переведення до Вашингтона.

    Якщо представник Банкової все ж буде призначений послом у США, це може спричинити ширші кадрові зміни всередині президентської вертикалі та дипломатичного треку. Джерела РБК-Україна наголошують, що цей фактор також враховується під час пошуку кандидата.

    Інше прізвище, яке називають співрозмовники видання, — Дмитро Кулеба. Колишній міністр закордонних справ має значний дипломатичний досвід, добре знайомий американським політичним елітам і протягом кількох років був одним із головних переговорників України із західними союзниками.

    Кулеба очолював Міністерство закордонних справ у найскладніший період повномасштабної війни та регулярно контактував із Державним департаментом США, Білим домом, Конгресом і представниками інших країн-партнерів.

    Його можливе призначення могло б свідчити про ставку Києва на професійного дипломата з великим міжнародним досвідом і вже сформованими зв’язками у Вашингтоні.

    Водночас джерела РБК-Україна зазначають, що остаточного рішення поки немає. Потенційних кандидатів кілька, причому вони представляють різні сфери — дипломатію, політику та військовий сектор.

    Саме це може свідчити про те, що Офіс президента шукає не просто формального керівника українського посольства, а людину, здатну ефективно працювати в нинішній американській політичній реальності.

    Посада посла у США має для України особливе значення. Вашингтон залишається одним із ключових партнерів Києва у питаннях військової допомоги, санкцій проти Росії, фінансової підтримки та дипломатичних переговорів щодо завершення війни.

    Новому послу доведеться одночасно працювати з адміністрацією Дональда Трампа, Конгресом, представниками Республіканської та Демократичної партій, Пентагоном, Державним департаментом, американським бізнесом і аналітичним середовищем.

    Крім того, дипломатичний представник України має відігравати важливу роль у просуванні українських інтересів на тлі дискусій у США щодо подальшої військової допомоги, санкційного тиску на Росію та можливих переговорів між Києвом і Москвою.

    Вакансія посла з’явилася після того, як 3 серпня Володимир Зеленський звільнив Ольгу Стефанішину з цієї посади.

    Після цього в інформаційному просторі з’явилося одразу кілька версій щодо її можливого наступника.

    Зокрема, повідомлялося, що Зеленський нібито пропонував очолити українське посольство у Вашингтоні колишній прем’єр-міністерці Юлії Свириденко. Однак вона, за даними РБК-Україна, відмовилася від пропозиції.

    Також серед можливих кандидатів називали Рустема Умєрова.

    Цей варіант, утім, фактично відпав після того, як 3 серпня президент призначив Умєрова головою Служби зовнішньої розвідки України.

    Ім’я Павла Паліси також звучало в контексті посольської посади ще кілька тижнів тому, тому нинішня інформація джерел підтверджує, що його кандидатура справді розглядалася на високому рівні.

    Наразі головна інтрига полягає не лише у тому, хто саме поїде до Вашингтона, а й у тому, яку модель відносин зі США обере Банкова.

    Призначення військового могло б свідчити про посилення оборонної складової українсько-американських відносин і ставку на прямий контакт із командою Трампа у питаннях війни та безпеки.

    Призначення дипломата рівня Дмитра Кулеби, навпаки, означало б акцент на професійній зовнішньополітичній роботі, переговорах і використанні вже наявних зв’язків у Вашингтоні.

    Якщо ж послом стане чинний високопосадовець Офісу президента, Києву доведеться перебудовувати внутрішню структуру роботи із США та перерозподіляти відповідальність між Банковою, Міністерством закордонних справ і дипломатичною місією.

    Саме тому рішення щодо нового посла, ймовірно, не є суто кадровим.

    Йдеться про вибір людини, яка в найближчий період стане одним із головних комунікаторів України з адміністрацією Дональда Трампа — у момент, коли від позиції Вашингтона багато в чому залежатимуть темпи військової підтримки, нові санкції проти Росії та дипломатичні сценарії завершення війни.

    Поки що Банкова офіційно не називає фаворита.

    За інформацією джерел, остаточне рішення ще не ухвалене, а список претендентів залишається ширшим за два найчастіше згадувані прізвища — Паліси та Кулеби.

    Тож одна з найважливіших дипломатичних вакансій України досі відкрита, а вибір нового посла у США може стати показником того, яку саме стратегію Київ планує будувати у відносинах із Вашингтоном найближчим часом.

  • «Ормуз не захопиш твітом»: Іран жорстко відповів Трампу і пригрозив не відкривати протоку

    «Ормуз не захопиш твітом»: Іран жорстко відповів Трампу і пригрозив не відкривати протоку

    Протистояння США та Ірану навколо Ормузької протоки переходить у нову фазу. Після заяви президента США Дональда Трампа про намір «дуже скоро» оголосити один із найважливіших морських маршрутів світу американською територією Тегеран відповів, що протоку неможливо захопити ані політичною декларацією, ані демонстрацією військової сили. Іранська сторона також дала зрозуміти, що не збирається відновлювати нормальне судноплавство, доки Вашингтон не змінить своєї позиції.

    Різку заяву зробив заступник міністра закордонних справ Ірану Казем Гарібабаді. Він відкинув слова Трампа та заявив, що Тегеран і надалі сам визначатиме режим проходження суден через стратегічний водний шлях.

    «Ормузьку протоку не можна захопити твітом чи авіаносцем, виданням наказу чи передвиборчою промовою», — заявив іранський дипломат. Він також наголосив, що Іран не має наміру відступати під тиском американських погроз.

    Гарібабаді пішов ще далі, заявивши, що протока відкриватиметься та закриватиметься «лише за командою Ірану». За його словами, блокада триватиме, доки Сполучені Штати не відмовляться від того, що Тегеран називає «фантазіями», та не визнають реальність ситуації.

    Приводом для такої реакції став виступ Трампа 14 серпня в Гарден-Сіті у штаті Нью-Йорк. Американський президент заявив, що після завершення протистояння з Іраном планує оголосити Ормузьку протоку територією Сполучених Штатів. При цьому конкретного юридичного чи політичного механізму реалізації такого задуму він не представив.

    Заява має надзвичайно резонансний характер ще й через географію протоки. Вона з’єднує Перську затоку з Оманською затокою та далі з Аравійським морем. Узбережжя протоки належить Ірану та Оману, а сам маршрут десятиліттями має критичне значення для міжнародного судноплавства.

    Саме через Ормуз до нинішньої війни проходила приблизно п’ята частина світових поставок нафти. Тому будь-яка ескалація навколо протоки майже миттєво відбивається на світових енергетичних ринках.

    І цього разу наслідки вже відчутні.

    За даними судноплавної аналітичної компанії Kpler, у п’ятницю, 14 серпня, через Ормузьку протоку пройшли лише два судна, причому серед зафіксованих переходів не було танкерів із сирою нафтою. Для порівняння: до початку війни протокою щодня проходили понад 130 суден. Частина кораблів теоретично може пересуватися з вимкненими транспондерами, однак навіть з урахуванням цього нинішній рівень активності незрівнянно нижчий за довоєнний.

    Ще 12 серпня Reuters повідомляв, що рух через Ормуз упав до тижневого мінімуму. За інформацією Kpler, тоді вдалося відстежити лише вісім суден. До війни нормальним показником були приблизно 130–140 проходів на добу.

    Ситуацію додатково загострюють атаки на цивільне судноплавство. Державна нафтова компанія Об’єднаних Арабських Еміратів ADNOC повідомила про напад на її судно під час проходження Ормузькою протокою. За даними Reuters, це був уже третій напад на судна компанії протягом тижня. Постраждалих у найсвіжішому інциденті не було.

    За даними Reuters, судна, які намагаються пройти без дозволу Тегерана, стикаються з ризиком атак ракетами або безпілотниками. 14 серпня також повідомлялося про атаки на судна, пов’язані з ОАЕ.

    Усе це вже позначається на нафтовому ринку. 14 серпня ф’ючерси на Brent подорожчали на $1,45 — до $88,52 за барель, а американська WTI додала $1,15 і торгувалася приблизно по $82,40. За підсумками тижня Brent рухалася до зростання приблизно на 6%, WTI — на 5,4%. Одним із головних чинників залишаються саме ризики для поставок через Ормузьку протоку.

    Наслідки протистояння відчувають і американські споживачі. Середня ціна галона бензину у США станом на 14 серпня становила близько $4,08, що приблизно на 29% більше, ніж роком раніше. Трамп під час свого виступу закликав американців змиритися з дещо дорожчим пальним, пояснюючи це ціною протистояння з Іраном та необхідністю не допустити отримання Тегераном ядерної зброї.

    Проблеми виникли й у самої іранської економіки. Президент Ірану Масуд Пезешкіан пов’язував високу інфляцію в країні з американською блокадою портів і санкціями проти експорту іранської нафти. Вашингтон, зі свого боку, готується ще більше посилити економічний тиск. Міністр фінансів США Скотт Бессент заявляв, що нові заходи проти Тегерана можуть бути оголошені вже наступного тижня.

    Водночас дипломатичний шлях фактично зайшов у глухий кут. Міністр закордонних справ Ірану Аббас Аракчі заявив, що рішення про відновлення переговорів зі Сполученими Штатами не ухвалене. За його словами, Вашингтон повинен виконати умови Тегерана щодо протоки, перш ніж нормальне судноплавство буде відновлено.

    Раніше Іран висунув цілу низку вимог. Серед них — послаблення або скасування американських санкцій, розблокування заморожених іранських активів, припинення військового тиску та питання компенсації завданих війною збитків. Тегеран паралельно веде переговори з Оманом щодо майбутнього режиму судноплавства через протоку. За повідомленнями останніх днів, сторони наблизилися до домовленості щодо маршрутів руху суден, але навіть такий компроміс автоматично не означатиме відкриття Ормузу.

    США та Іран намагалися домовитися про припинення бойових дій раніше. Попередня домовленість, досягнута у червні, фактично розвалилася, а зараз сторони навіть по-різному трактують її статус. Аракчі заявляє, що формального режиму припинення вогню, який можна було б просто продовжити, не існувало.

    Війна США та Ізраїлю проти Ірану почалася 28 лютого 2026 року. Після початку бойових дій Тегеран різко обмежив рух через Ормузьку протоку, перетворивши контроль над ключовою нафтовою артерією на один із головних важелів тиску в конфлікті.

    Наслідки вже виходять далеко за межі регіону. Через проблеми з постачанням азійські нафтопереробні компанії почали активніше шукати альтернативу близькосхідній нафті. За даними Reuters, щонайменше чотири азійські НПЗ збільшили закупівлі американської сировини, а постачання американської нафти до Азії у липні досягло рекордних 2,35 млн барелів на добу. До війни понад половина сирої нафти, яку отримувала Азія, надходила з Близького Сходу.

    Таким чином, за гучною суперечкою Трампа й Тегерана стоїть значно більше, ніж дипломатична риторика. Ормузька протока перетворилася на один із центральних фронтів американсько-іранського протистояння: рух суден скоротився з понад сотні на день до одиниць, танкери стають цілями атак, нафта дорожчає, а найбільші імпортери вже перебудовують ланцюги постачання.

    І поки Трамп говорить про майбутню «американську територію», відповідь Тегерана залишається протилежною: Іран наполягає, що саме він вирішуватиме, коли Ормуз знову буде відкритий. За відсутності нового політичного компромісу одна з найважливіших енергетичних артерій планети ризикує залишатися практично паралізованою.

  • Демократи США вимагають пояснень від Трампа через паузу в санкціях проти Росії

    Демократи США вимагають пояснень від Трампа через паузу в санкціях проти Росії

    Двоє впливових демократів у Сенаті США закликали адміністрацію президента Дональда Трампа пояснити, чому Вашингтон фактично призупинив запровадження нових санкцій проти Росії та її партнерів, які допомагають Москві обходити міжнародні обмеження.

    Як повідомляє Reuters, відповідний лист державному секретарю США Марко Рубіо та міністру фінансів Скотту Бессенту направили сенаторка Елізабет Воррен, яка є провідною демократкою у Банківському комітеті Сенату, та сенатор Крістофер Кунс.

    Законодавці звернули увагу на те, що цілеспрямовані санкції проти компаній, фінансових структур та інших суб’єктів, які сприяють Росії в обході обмежень, не застосовувалися протягом тривалого часу. На їхню думку, така пауза викликає особливе занепокоєння з огляду на те, що Росія продовжує війну проти України, а Москва, як вважають сенатори, активно використовує механізми обходу санкцій.

    Останній масштабний пакет американських санкцій проти Росії, за даними Reuters, був запроваджений у жовтні 2025 року. Тоді Міністерство фінансів США внесло до санкційного списку найбільші російські нафтові компанії «Роснефть» і «Лукойл». Однак Воррен і Кунс вважають, що цей крок радше був окремим рішенням, ніж початком системної політики регулярного посилення санкційного тиску на Москву.

    Сенатори наголосили, що за відсутності нових обмежень Росія отримує додаткові можливості для адаптації до вже запроваджених санкцій. Зокрема, йдеться про використання посередників, альтернативних фінансових каналів, компаній у третіх країнах та інших механізмів для підтримки торгівлі й експорту російських енергоносіїв.

    У Міністерстві фінансів США у відповідь нагадали про вже запроваджені санкції проти російського нафтового сектору. Представники відомства заявили, що адміністрація Трампа ухвалюватиме подальші рішення з урахуванням інтересів національної безпеки Сполучених Штатів та прагнення до мирного завершення війни в Україні.

    У Державному департаменті США водночас відмовилися коментувати можливі майбутні санкційні рішення.

    Воррен і Кунс у своєму зверненні також нагадали про позицію Скотта Бессента, яку він озвучував під час виступу перед Конгресом у лютому. Тоді міністр фінансів пояснював відсутність нових масштабних санкцій необхідністю спочатку оцінити розвиток мирних переговорів між Україною та Росією.

    Однак, на думку сенаторів, ця аргументація нині втратила актуальність. Вони звернули увагу на те, що американська адміністрація в цей самий період продовжувала застосовувати санкційні заходи проти інших держав, зокрема Ірану та Куби, попри наявність переговорних процесів із цими країнами.

    Окремо законодавці згадали заяву Марко Рубіо від травня. Тоді держсекретар визнав, що переговори між Україною та Росією не демонструють необхідного прогресу, а сам переговорний процес фактично не відбувався.

    На цьому тлі Воррен і Кунс поставили під сумнів доцільність подальшого очікування результатів переговорів як причини для стримування санкційного тиску на Москву.

    Сенатори також навели статистику санкційної політики попередньої адміністрації. За їхніми словами, від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року до повернення Дональда Трампа на посаду президента США у січні 2025 року Вашингтон запровадив проти Росії 111 пакетів санкцій.

    Тепер законодавці хочуть отримати від адміністрації Трампа чітке пояснення щодо причин тривалої паузи. Воррен і Кунс попросили Рубіо та Бессента надати відповідь до 28 серпня.

    Зокрема, сенатори хочуть зрозуміти, чому Сполучені Штати не повернулися до регулярного застосування санкцій проти Росії, якщо переговорний процес, який раніше використовувався як аргумент для паузи, фактично зупинився кілька місяців тому.

    На думку демократів, посилення санкційного тиску може не лише завдати додаткових економічних втрат Росії, а й зміцнити переговорні позиції Вашингтона у спробах домогтися справедливого та тривалого миру для України.

    Водночас питання посилення санкцій проти Москви залишається на порядку денному американського Конгресу. Нещодавно Сенат США схвалив законопроєкт про так звані «пекельні санкції» проти Росії та Ірану. Документ передбачає можливість запровадження первинних санкцій проти російського керівництва, його найближчого оточення, банків, державних енергетичних проєктів і суден так званого «тіньового флоту».

    Крім того, законопроєкт передбачає можливість встановлення мит у розмірі до 500% на імпорт товарів із Росії. Тепер документ має пройти розгляд у Палаті представників США.

    В Україні розраховують, що Сполучені Штати можуть перейти до нового етапу санкційного тиску вже у вересні 2026 року. Українська влада очікує, що потенційний американський пакет обмежень може бути значно жорсткішим за низку нинішніх санкційних заходів Європейського Союзу.

    Таким чином, у Вашингтоні одночасно тривають два процеси: частина американських законодавців вимагає від адміністрації Трампа активніше застосовувати санкції проти Росії, тоді як Білий дім продовжує пов’язувати свою політику з дипломатичними цілями та можливістю завершення війни. Відповідь Рубіо та Бессента до кінця серпня може дати більше розуміння того, чи готова адміністрація США відновити системне посилення санкційного тиску на Москву.

  • Трамп готувався оголосити про перемогу у війні з Іраном: що стало на заваді плану США

    Трамп готувався оголосити про перемогу у війні з Іраном: що стало на заваді плану США

    Про це повідомляє The Wall Street Journal.

    За інформацією видання, адміністрація Трампа останнім часом намагалася знайти спосіб якнайшвидше вийти з військового конфлікту, водночас зберігши можливість представити його завершення як результат успішної американської політики. Одним із ключових елементів такого плану стало питання Ормузької протоки, через яку проходить значна частина світових поставок нафти та газу.

    Однак спроби Білого дому швидко завершити конфлікт зіткнулися з новою проблемою. У суботу Іран висунув жорсткі вимоги, пов’язавши відновлення повноцінного судноплавства через протоку з низкою умов. Зокрема, Тегеран вимагає мільярдних репарацій, виведення американських військ із регіону та припинення морської блокади.

    Такі вимоги значно ускладнюють для адміністрації Трампа пошук сценарію завершення війни, який можна було б представити як дипломатичний та військовий успіх США.

    Директорка програми Близького Сходу Центру стратегічних та міжнародних досліджень Мона Якубян зазначила, що жорстка позиція Ірану створює для американського президента дедалі більше труднощів. За її словами, нові вимоги Тегерана ускладнюють можливість для Трампа сформувати прийнятний для Вашингтона шлях виходу з конфлікту.

    Водночас експерт з питань Ірану консалтингової компанії Eurasia Group Грегорі Брю вважає, що Тегеран усвідомлює зацікавленість Трампа у якнайшвидшому відновленні роботи Ормузької протоки. Саме тому, на його думку, іранська сторона намагається максимально посилити свої позиції на переговорах і висуває жорсткі умови.

    Питання Ормузької протоки поступово стало одним із центральних елементів американської політики щодо Ірану. Ще з квітня адміністрація Трампа намагалася включити питання іранської ядерної програми до ширшого переговорного процесу. Проте досягти домовленостей виявилося значно складніше, ніж очікували у Вашингтоні.

    Через це останніми тижнями американська сторона змістила акцент із комплексної ядерної угоди на практичне відновлення комерційного судноплавства через Ормузьку протоку. Для США та світової економіки це питання має стратегічне значення, оскільки перекриття цього морського маршруту безпосередньо впливає на міжнародні поставки енергоносіїв та ціни на нафту й газ.

    Іран, зі свого боку, використовує контроль над можливістю безпечного проходження суден через протоку як важливий інструмент тиску. Ракетні атаки та застосування безпілотників продемонстрували здатність Тегерана створювати серйозні ризики для міжнародного судноплавства.

    Трамп неодноразово заявляв про необхідність повного відкриття Ормузької протоки. Однак, як зазначає WSJ, попередні заяви американського президента про швидке відновлення судноплавства виявилися передчасними.

    Віце-президент США Джей Ді Венс також визнав, що ситуація залишається невизначеною. За його словами, адміністрація перебуває в процесі переговорів і продовжить чинити тиск на Іран, якщо домовитися про відкриття протоки не вдасться.

    У Вашингтоні водночас наполягають, що США вже досягли основних військових цілей, які ставили перед собою під час операції проти Ірану. Американські чиновники заявляють, що Сполучені Штати зможуть виявити будь-які спроби Тегерана відновити ядерну програму, а перспектива нових американських ударів має стримувати Іран від таких дій.

    Однак тривалість конфлікту створює для Вашингтона додаткові проблеми. Військова кампанія на Близькому Сході призвела до значного використання американських запасів озброєння та змусила адміністрацію Трампа активніше шукати дипломатичні механізми для зниження напруги.

    Раніше повідомлялося, що війна з Іраном уже суттєво виснажила американські арсенали. Це потенційно може вплинути на здатність США одночасно реагувати на інші масштабні геополітичні виклики, зокрема з боку Росії та Китаю.

    Для Вашингтона важливим залишається і питання цін на енергоносії. Перебої з постачанням через Ормузьку протоку здатні створити додатковий тиск на світові нафтові ринки та, відповідно, на американських споживачів. Саме тому адміністрація Трампа зацікавлена у якнайшвидшому відновленні стабільного руху танкерів.

    Венс заявляв, що Вашингтон розраховує на повернення судноплавства Ормузькою протокою до рівня, який існував до початку війни. За його словами, сторони досягли певного прогресу у переговорах із Тегераном.

    Втім, останні вимоги Ірану свідчать про те, що остаточної домовленості поки немає. Тегеран прагне отримати економічні та військово-політичні поступки, тоді як Вашингтон намагається домогтися відкриття ключового морського маршруту без необхідності погоджуватися на умови, які могли б виглядати як значна поступка Ірану.

    Таким чином, майбутнє Ормузької протоки може стати одним із головних факторів, від якого залежатиме подальший розвиток конфлікту. Для Трампа її повне відкриття могло б стати підставою заявити про досягнення головної практичної мети війни. Водночас жорстка позиція Тегерана та вимоги щодо компенсацій, виведення американських військ і припинення блокади поки що залишають сценарій швидкого завершення конфлікту невизначеним.