Один із чинників рішення Зеленського відправити ексголовкома в Лондон, за словами глави МЗС Кулеби, полягає в тому, що в Лондоні розташовані посольства великої кількості країн Глобального Півдня.
“Я переконаний, що Залужний буде однією з найповажніших фігур і принесе багато користі не тільки з погляду двосторонніх відносин із Британією, а й для кулуарної дипломатії з країнами Азії, Африки та Латинської Америки”, – сказав міністр в ефірі телемарафону.
Також Кулеба заявив, що обрання Залужного послом у Британії пов’язане з його військовим бекграундом і важливістю Лондона для Києва.
Глава МЗС повідомив, що після розмов із Залужним “переконався, що душа колишнього головкому лежить до дипломатичної роботи”.
“Однією з ключових вимог було саме розуміння військового контексту. Тому що Британія не просто наш стратегічний партнер – це один із лідерів у військовій допомозі Україні; країна, яка бачить військову стратегію не тільки на суходолі, а й на морі, і взагалі – глобальних “військових справ”, – пояснив він.
В інтерв’ю газеті La Repubblica він заявив, що після відсторонення Залужного Зеленський “мав пояснити причину рішення, яке шокувало кожного українця”, “багато хто відчував розгубленість і відчай”.
“Вигнання генерала Залужного було дуже серйозною помилкою. Тепер нам потрібен уряд національної єдності”, щоб перегрупуватися, – заявив Кличко.
“Жоден мирний план не спрацює, якщо лінія фронту не втримається. Ми зможемо реалізувати це тільки тоді, коли ми будемо сильні і росіяни будуть поважати це”, – заявив Кличко.
При цьому видання чомусь розмістило на титульну сторінку матеріалу фотографію молодшого брата мера Києва Віталія Кличка Володимира.
Раніше Кличко закликав припинити інтриги навколо Залужного, і заявляв що відставка головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного не піде на користь інтересам держави.
За словами мера Києва, сьогодні, на жаль, є момент, коли політика може переважити здоровий глузд та інтереси держави.
«Сподіваюся, влада розуміє всю серйозність кроків, які робить зараз, та всю повноту своєї відповідальності. Бо сьогодні, коли Україна бореться буквально за своє існування, головне — боєздатність і злагодженість армії та єдність суспільства. Треба припинити нарешті політичні інтриги й внутрішню боротьбу», — наголосив Кличко.
Мер Києва також додав, що боротися сьогодні потрібно за одне — за Перемогу України.
КИЇВ – Незважаючи на те, що він обіцяє міжнародним партнерам, що Україна впорається з бойовими діями, якщо їй нададуть необхідну зброю та іншу підтримку, президент Володимир Зеленський та його вище військове командування досі не спромоглися розробити чіткий план призову або вербування багатьох тисяч нових солдатів. критично необхідний для захисту від постійних нападів Росії.
Нездатність Зеленського досягти політичного консенсусу щодо стратегії мобілізації — незважаючи на місяці попереджень про серйозну нестачу кваліфікованих військ на фронті — викликала глибокі розбіжності в українському парламенті та загалом в українському суспільстві. Це призвело до того, що армія покладається на збій вербування та посіяла паніку серед чоловіків військового віку, деякі з яких переховувалися, стурбовані тим, що їх призвуть до погано оснащеної армії та відправлять на вірну смерть, враховуючи цю допомогу для Україна залишається в глухому куті у Вашингтоні.
Проблема щодо того, як поповнити ряди, поставила Зеленського перед чи не найбільшим викликом для його керівництва з початку вторгнення в лютому 2022 року. Відсутність чіткої мобілізаційної стратегії — чи навіть домовленості про те, скільки ще військ потрібно Україні — вплинуло на звільнення Зеленським свого старшого генерала в лютому, але новий головнокомандувач Олександр Сирський поки що не вніс нової ясності.
Сирському було доручено перевірити існуючі збройні сили, щоб знайти більше боєздатних військ, після того як офіс Зеленського нещодавно оголосив, що з 1 мільйона мобілізованих людей лише близько 300 000 воювали на передовій. Але майже через місяць після його підвищення ніхто у військовому керівництві чи адміністрації президента не пояснив, де ці 700 тисяч — і що вони робили.
Українські законодавці кажуть, що відсутність єдиного послання президента та військових додала плутанини щодо подальших кроків.
«Я не знаю, чому Зеленський чи його команда досі намагаються переконати суспільство, що все завжди добре», – сказала Соломія Бобровська, депутат від ліберальної опозиційної партії «Голос». «Це не так, особливо в армії».
Зменшення чисельності боєздатних військ України зараз є стратегічною кризою, яка принаймні частково стала причиною нещодавнього відступу з міста Авдіївки на сході країни та навколишніх сіл, де українські сили були значно переважали чисельністю.
Радник Міноборони з питань комплектування Олексій Бежевець заявив, що цивільні особи бойового віку повинні змиритися з тим, що «нема коли сидіти вдома».
«Цілком можливо, що росіяни незабаром підуть набагато ближче, якщо їх ніхто не зупинить», – сказав Бежевець. Якщо крім «браку боєприпасів, зброї, снарядів і так далі, у нас бракує особового складу, це трагедія», – додав він.
Але після двох років тотальної війни відчуття суспільної невідкладності, яке спонукало до нових військ на полі бою та сприяло першим успіхам України, зникло. Багато солдатів поранені або виснажені.
Остання українська стоянка в Авдіївці та її «дорога смерті»
Весь цей час чоловікам віком від 18 до 60 років заборонено залишати країну, а чоловікам від 27 років, за деякими винятками, підлягали призову. Цивільні особи віком від 18 до 27 років можуть записуватися самостійно. Зараз парламент витратив місяці на бурхливі дебати щодо законопроекту, який змінить процес мобілізації та розширить сферу дії законопроекту, зокрема шляхом зниження вікової категорії до 25 років.
До мобілізаційного законопроекту внесено понад 4 тисячі поправок, і деякі депутати бачать у ньому спробу Зеленського перекласти на парламент відповідальність за неминуче непопулярні рішення.
«Пора починати дорослу розмову з суспільством і не боятися цього», – сказала Бобровська. «Це не 2022 рік, коли емоції взяли верх».
Зеленський тривалий час намагався контролювати публічні повідомлення про воєнний стан, щоб зберегти суспільну мораль. Минулого тижня він вперше публічно оголосив про кількість загиблих українських військових, сказавши, що з лютого 2022 року було вбито 31 000 осіб — число, яке неможливо підтвердити незалежно.
Зеленський також стикається зі зростаючим песимізмом вдома та за кордоном щодо шансів України стримати натиск Росії без допомоги Сполучених Штатів. Спікер Палати представників Майк Джонсон (республіканець) відмовився розглядати законодавчі акти, які передбачають виділення Україні близько 60 мільярдів доларів США.
Спікер Палати представників Майк Джонсон (R-La.) залишає Білий дім після зустрічі з президентом Байденом минулого тижня. (Ендрю Гарнік/AP)
«Настав час серйозних розмов із суспільством — серйозних і чесних розмов і пояснення, що ми маємо робити без штучної хоробрості», — заявив народний депутат від опозиційної партії «Європейська солідарність» Володимир Ар’єв.
Бобровська підтримує запропоновані зміни до законопроекту, які передбачають демобілізацію військовослужбовців, які вже пройшли тривалу службу на передовій. За її словами, «єдиний спосіб повернутися — поранений або вбитий».
Припустімо, глобалісти вирішили не здаватися, і поки США перебувають у передвиборчому анабіозі, а ЗСУ втрачають території та боєздатність через брак озброєнь, деякі європейські країни вирішать ввести війська. Як на картинці, на західний кордон, щоб вивільнити частини ЗСУ, тому що розраховувати, що вони пошлють свої частини під Авдіївку не доводиться.
Спочатку треба дозвіл поляків, бо весь цей рух відбуватиметься поза НАТО, а на контингент не поширюватиметься 5-та стаття статуту. Поки поляки різко проти ескалації, але припустимо, дозвіл є…
Якщо військ буде мало, то ЗСУ вивільнять мало, а отже, на перебіг війни це не вплине, і тоді умовна Антанта буде разом із Києвом розділяти відповідальність відступів і поразок.
Так собі варіант для них.
Значить, зайде достатньо. Вони тут же стануть пріоритетною метою, як сьогодні є будь-які найманці.
Щойно труни поїдуть, лідери країн, які не послали свої війська, займуть більш виграшне становище, а в ЄС вибори влітку.
А як відповідати, якщо дрони почнуть летіти через Білорусь? Вдарити по ній? Уже не можна, там хитрий Лука вже розмістив ЯО.
Окремий ризик – угорці. Ті, щойно зайдуть на Закарпаття, вже не вийдуть. Угорські війська явно не дозволять насильно мобілізувати місцевих мешканців, у кого є паспорти Угорщини.
Так само буде з Буковиною.
Крім того, місцеві князьки моментально захочуть опинитися в місці зі своїми активами в ЄС і НАТО, подалі від Зелеснкого, Путіна і війни.
Тож референдуми пройдуть там швидко, а це кінець державі.
Може Макрон цього і домагається, щоб потім сісти за стіл переговорів, як сторона, що контролює частину Західної України. Зрештою, Франція опинилася ж якось серед країн переможниць Другої Світової війни? Досвід є.
Путіна це теж влаштує.
Загалом, поки що вся ця ідея виглядає дуже ризиковано.
Приймати Україну в НАТО зараз занадто ризиковано, пише співробітник аналітичного центру Defense Priorities Деніел Депетріс у своєму матеріалі для The Washington Post.
Сполучені Штати та їхні союзники по НАТО занадто довго вирішують, чи повинна Україна бути членом альянсу. На думку автора, Вашингтону давно пора дати українцям відповідь: “Дякую, але ні”.
Брати Україну під “парасольку НАТО” неправильно з низки причин, наголошується в статті. По-перше, це, швидше за все, затягне український конфлікт, а не скоротить його.
По-друге, навіть якби Україна вступила до альянсу, незрозуміло, чи переконає це Росію в тому, що Сполучені Штати та їхні європейські союзники битимуться на боці Києва. За останні два роки Захід неодноразово вирішував не робити цього, а США навіть заборонили використовувати американську зброю для нанесення ударів по території Росії.
“Замість того щоб постійно дражнити Україну примарним членством у НАТО в якійсь віддаленій перспективі, альянс повинен чесно їй сказати: ми вас підтримаємо, але витрати від офіційного членства просто переважують вигоди”, – пише автор.
В Україні розгорівся політичний скандал через те, що опозиція в особі експрезидента Петра Порошенка поскаржилась в ЄС на владу, яка порушує їхні права на безперешкодний виїзд у відрядження за кордон. Владі це не сподобалось, адже, мовляв, може зашкодити процесу вступу до ЄС – мовляв, не варто скаржитись до Брюсселя на внутрішні проблеми.
Але, як звертають увагу експерти, саме така політика держави щодо опозиції і може зашкодити євроінтеграції. А численні випадки дуже дивних заборон саме Петру Порошенку і так помічають в Євросоюзі. І навіть згадали про це в окремій резолюції Європарламенту.
Ще ввечері 29 лютого у телеграм-каналах почали поширювати лист-скаргу Порошенка єврокомісару з питань розширення від Угорщини щодо заборон на виїзд. А зранку віцепрем’єрка з європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина звинуватила Петра Порошенка у спробі зриву євроінтеграції України.
“Вважаю проявом найвищого цинізму звернення до єврокомісара з питань розширення, фактично, із закликом зупинити подальший рух України переговорним процесом через особисті інтереси”, – заявила віцепрем’єрка з європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина у коментарі “Європейській правді”.
Експрезидент і лідер опозиційної партії “Європейська солідарність” Порошенко не раз зіштовхувався з труднощами, коли намагався виїхати за кордон у відрядження. На це ж скаржились і низка опозиційних депутатів з інших фракцій, зокрема Роман Костенко з “Голосу”.
Із запровадженням воєнного стану чоловікам віком 18-60 років заборонили виїзд з країни без спеціальних дозволів.
Народні депутати-чоловіки хоч і звільнені від мобілізації, але також мали отримувати дозвіл на відрядження. Депутати-жінки певний час їздили вільно.
Проте після низки скандалів, зокрема і з депутатами зі “Слуги народу”, які їздили на відпочинок за кордон, Володимир Зеленський своїм указом заборонив нардепам відрядження без спеціального дозволу. Це стосується і жінок, і чоловіків.
Якщо депутат хоче поїхати у відрядження, то має представити керівництву парламенту документи – куди і навіщо. Після цього отримати спеціальний дозвіл, який пред’явити на кордоні.
У Порошенка з цим часто виникали проблеми, іноді прямо на кордоні. В грудні йому і зовсім заборонили в’їзд через “таємничий лист” від СБУ, де нібито йшлося про те, що він може стати “інструментом в руках російських спецслужб за кордоном”. Його зупинили просто на кордоні, хоча він мав усі дозволи на руках. А в лютому 2024 року його не пустили на Мюнхенську безпекову конференцію.
Європейський комісар із питань розширення Олівер Варгеї 29 лютого опублікував лист від лідера “ЄС”, в якому Порошенко попросив його вплинути на уряд України і припинити “дискримінаційну практику” невипуску за кордон.
У листі було прохання до Варгеї звернутись до уряду України і, у разі відсутності відповіді, – порушити це питання в контексті прийдешнього звіту Єврокомісії про прогрес України щодо руху в ЄС і розробки переговорної рамки про вступ.
Показово, що у четвер 29 лютого Європарламент ухвалив резолюцію про необхідність і далі підтримувати Україну з боку ЄС після двох років війни з Росією, де також йшлося про досягнення України на шляху підготовки до членства в ЄС.
Але там був і пункт про те, що у Європарламенті стурбовані обмеженнями поїздок за кордон для українських депутатів, зокрема опозиціонерів.
Європарламент переконаний, що під час війни “не можна нехтувати будь-яким політичним ресурсом, який може представляти справу України на будь-якому міжнародному форумі”.
Від QR-коду до “таємничих листів” з СБУ
Порошенко, який як експрезидент має багато зв’язків у міжнародній спільноті, не раз мав проблеми з виїздом за кордон під час воєнного стану.
У травні 2022 року його випустили тільки з третього разу: спочатку в нього нібито не спрацював QR-код на підписаному спікером Ради розпорядженні про відрядження, потім, сказали прикордонники, він “надав не всі документи”.
Але найгучніший скандал, який став міжнародним, стався у грудні 2023 року, коли Порошенка не пустили у відрядження до Польщі та США, тому що влада в останній момент скасувала дозвіл на виїзд через “таємничий лист” від спецслужб.
Пізніше у СБУ пояснили, що в такий спосіб вони зірвали російську ІПСО, і що Порошенко нібито “мав стати інструментом в руках російських спецслужб”, тому що планував зустрітися в тому числі з угорським прем’єром Віктором Орбаном, який висловлює антиукраїнську позицію і є “другом Путіна”.
АВТОР ФОТО,ТЕЛЕГРАМ-КАНАЛ ПЕТРА ПОРОШЕНКА Підпис до фото, Проблеми з виїздом за кордон у Порошенка постійно
На скандал здивовано відреагували в Угорщині, зазначивши, що не хочуть “відігравати жодної ролі у внутрішньополітичній боротьбі президента Зеленського”, і що саме “такі політичні чистки є ще одним свідченням того, що Україна ще не готова до членства в ЄС”.
Але не пройшло і двох місяців, як ситуація повторилася. У лютому 2024-го Порошенку не дали виїхати на Мюнхенську безпекову конференцію, тому що там на нього нібито чатувала небезпека.
“Причиною нібито стало звернення керівника ГУР Кирила Буданова щодо “ймовірної небезпеки” для Петра Порошенка під час перебування у Європі”, – йшлося у повідомленні фракції “ЄС”.
Тому Порошенко, як підтверджують його однопартійці, поскаржився на ситуацію єврокомісару.
“Дуже показово, що ні автор, ні ніхто з його команди не хизується ним у соцмережах. Думаю, вони не очікували, що єврокомісар опублікує скріни. Тобто, припускаю, сподівалися приховати свою безпосередню роль у майбутніх негативних рішеннях по Україні. Це обурливо”, – думає віцепрем’єрка Стефанішина.
Вона каже, що так, “є певна дискусія” щодо ситуації з відрядженнями представників різних гілок влади у воєнний стан, і “це не питання однієї-єдиної конкретної особи, хоча президент Порошенко і намагається представити це саме так”.
Стефанішина наголосила, що вона – представниця уряду і не може оцінювати процедури у Раді, але відзначила, що “цей лист показує найгірше у нашій політиці”.
“Брюссель і Париж і так все бачать”
У Порошенка справді нічого не повідомляли про скаргу єврокомісару, але не заперечують, що вона була. У опозиції кажуть, що обвинувачуючи опозицію, влада не розуміє, що сама створила цю проблему.
“Влада обурена, що питання невипуску опозиції у відрядження отримало найвищу увагу в ЄС. Кажуть, ніби це опозиція “зриває євроінтеграцію”. Якраз навпаки. Євроінтеграції загрожують авторитарні дії влади. Неможливо одночасно іти в Європу і будувати в Україні диктатуру”, – каже Ростислав Павленко, однопартієць Порошенка.
“Підхід “патаму чта можем” – російський, а не європейський. Його вже не терпітимуть… Сподіватися, що партнери не бачать, і будуть далі потурати – марно. Треба звикати: на шляху до Європи диктаторські замашки не терпітимуть”, – вважає депутат.
“Замість припинити будувати авторитарну державу, політичну цензуру і цькування опозиції, влада шукає винних, хто ж це наскаржився європейцям на повернення практик Януковича в українську політику. Брюссель, Вашингтон, Париж і Берлін і самі все це бачать”, – пише Ірина Геращенко, інша соратниця експрезидента.
АВТОР ФОТО,FACEBOOK ОЛЬГА СТЕФАНІШИНА Підпис до фото, Ольга Стефанішина
На думку Гаращенко, замість звинувачувати “партнерів у тому, що вони говорять владі правду про неєвропейськість її дій”, влада має припинити тиск на опозицію, бізнес, журналістів “і всіх неугодних”, а також повернути трансляцію засідань Верховної Ради і закрити телемарафон.
Сергій Сидоренко, головний редактор “Європейської правди”, якій Стефанішина розповіла свою оцінку дій Порошенка, вважає, що така “завзята та гротескна” боротьба влади з Порошенком “шалено і просто зараз” шкодить Україні, а “стратегічно” – і самій владі.
На його думку, такі новини ніяк не впливають на рейтинги Порошенка, а ще нагадують політичне минуле України, коли Віктор Янукович так само затято боровся зі своєю опоненткою Юлією Тимошенко. Що тільки посприяло її популярності, а самому Януковичу успіхів не принесло.
Експерт Володимир Горбач нагадує, що заборона стосується усіх депутатів і багато представників опозиції нарікають на порушення їхніх прав. Він закликає не боротись з конкретними політиками, усунути причини порушення їхніх прав.
“Кому як не їй, віцепрем’єрці з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, знати, що існуюча в Україні практика переслідування опозиції і усіх неугодних владі осіб аж ніяк не сумісна з членством у ЄС”, – вважає Горбач.
На його думку, звинувачувати людей у тому, що вони звертаються в ЄС за захистом демократії, це усе одно, що звинувачувати осіб, які шукають справедливості у Європейському суді з прав людини.
Наше джерело в ОП розповіло, що Офіс Президента не вірить у можливість відправки військових ЄС в Україну, вони не готові нам давати свою техніку і фінансування, а якщо почнуть гинути європейці, то це стане новим тригером для Європи, який може обвалити будь-яку підтримку. Переговори з Польщею велися весь минулий рік, що вони можуть зайти на Західну Україну і тримати північний кордон з Білоруссю, але навіть на цей крок Варшава не пішла.
І тепер ніхто серйозно не вірить у заяви Макрона про відправлення військових в Україну, і західні ЗМІ розбирають цей кейс.
Заступник головного редактора Bild Пауль Ронцхаймер вважає, що президент Франції Макрон своїми заявами про надсилання в Україну західних військ сильно нашкодив Києву.
“Ці дебати, ініційовані на найвищому рівні, не тільки небезпечні, а й завдають шкоди Україні наразі, оскільки не обговорюють справді важливі питання, такі як боєприпаси.
Розмови про війська небезпечні, оскільки підвищують імовірність ескалації. Путін уже давно вважає, що перебуває у стані війни із Заходом. І Макрон, по суті, грає на руку противникам України і відволікає від того, що дійсно потрібно Києву.
З огляду на відсутність в України військової підтримки, особливо з боку Франції, крок Макрона здається гучною відволікаючою тактикою.
Якщо метою Макрона з використанням у війні в Україні наземних військ НАТО було “стримування” Росії, то Володимир Путін навряд чи сприйме його всерйоз, оскільки у Макрона не буде більшості для того, щоб протиснути введення наземних військ ні в Європейському Союзі, ні в НАТО.
Ідея про те, що окремі країни можуть без мандата НАТО допомогти Україні своїми власними військами, також вкрай нереалістична. Бо стримування працює тільки в тому разі, якщо воно дійсно заслуговує на довіру.
Цією ініціативою Макрон допомагає всім критикам і противникам поставок зброї в Україну в Європі і в Німеччині. Тепер вони всі можуть сказати: послухайте, що говорить Макрон, ЦЕ мета! Спочатку надсилають зброю, потім надсилають війська!
Це ще більше ускладнює постачання Україні військової техніки, яка з огляду на російський наступ їй потрібна гостріше, ніж будь-коли після нападу.
Абсурд полягає в тому, що Україна не потребує жодних західних сухопутних військ!
Коли я запитав про це минулого місяця, радник президента Михайло Подоляк сказав: “Насправді сценарій тільки один: максимальні поставки високотехнологічної зброї в Україну. Не говорити, а вкладати гроші у військове виробництво: ракети великої дальності, безпілотники, гранати, артилерійські знаряддя. Кількість зброї має бути великою”.
Не базікайте, а просто займіться поставками зброї!
Макрон може говорити набагато краще, ніж канцлер Олаф Шольц, але його власний баланс не такий жорсткий і ясний, яким він здається зараз. Саме президент Франції від самого початку не хотів “принижувати” Путіна і гальмував військову підтримку України. Його грандіозні заяви про те, що він поставить танки і літаки, часто були далекі від реальності.
Прямі нападки Макрона на Шольца через голосування щодо Taurus і його готовність відправити війська в Україну також покликані відвернути увагу від його власних невдач.
Так, Франція – на відміну від Німеччини – поставила свої крилаті ракети “Скальп”. Але Макрон, як і Шольц, не збільшив швидко і радикально виробництво боєприпасів від початку війни і далекий від того, щоб домогтися того, що він міг і повинен зробити, коли йдеться про танки і артилерію, якщо ситуація настільки драматична, як він її описує”.
Протести польських фермерів довели, що українське зерно зовсім не потрібне в ЄС. Тому, розмірковує економіст Олексій Кущ, треба міняти нашу модель — а поки що нас із нашою агропродукцією посилають за звичним маршрутом, а Африку та Азію.
Ключова проблема у наших відносинах з Польщею полягає у тому, що наші політичні еліти не розуміють просту істину:
Сировинна, аграрна модель економіки України “не монтується” в ЄС.
Вона там нікому не потрібна, ба більше, для таких країн, як Польща, ця модель несе пряму економічну небезпеку, яка може призвести до суттєвої соціальної кризи в цілій низці європейських країн.
Понад тим, наші політичні еліти не тільки цього не розуміють і нічого не роблять для зміни сировинної економічної парадигми, але й намагаються всіма силами “переломити ситуацію”, примусивши поляків “полюбити нас такими, як є”.
Глибоко помиляються ті наші експерти, які постійно шукають якийсь “російській слід” у фермерському русі.
Класичний приклад помилковості цього погляду — нещодавнє інтерв’ю польського міністра МЗС Сікорського.
Блумберг опублікували статтю, в якій зазначили:
“Попередній уряд у Варшаві наклав заборону на імпорт українського зерна минулого року, щоб заспокоїти фермерів перед парламентськими виборами, які він остаточно програв у жовтні. Нинішня адміністрація залишила обмеження на місці, дозволяючи лише транзит до портів на Балтійському морі та в інші країни ЄС”.
Сікорський сказав, що зараз ситуація змінилася, і Україна знову може відправляти своє зерно через Чорне море, тоді як до заборони Польща була пунктом призначення для двох третин зерна, яке перетинало ЄС.
“Польські фермери не можуть нести тягар усієї солідарності ЄС з Україною”, – сказав Сікорський.
Те, що Україну “послали” в Чорне море, означає одне — нас послали на наші традиційні ринки збуту: в Азію і Африку.
Хочемо відкрити шлях до ЄС — мусимо змінитись: експортувати хоча б біопаливо замість кукурудзи, яку поляки висипають з вагонів на землю.
Єврокомісар з питань розширення Олівер Варгеї опублікував лист за підписом Петра Порошенка, в якому експрезидент України просить єврокомісара вплинути на уряд України і припинити “дискримінаційну практику” невипуску за кордон опозиції.
“Прошу Вас надіслати відповідні повідомлення уряду України з метою наполегливо заохотити владу припинити дискримінаційну практику по відношенню до опозиційних партій і гарантувати всебічне дотримання політичного плюралізму і прав опозиції в Україні відповідно до критеріїв членства в ЄС”, – наголошується в опублікованому Варге документі.
Далі Порошенко просить у разі, якщо “ваше прохання не знайде відповіді”, порушити згадане питання в контексті прийдешнього звіту Єврокомісії щодо прогресу України з руху до ЄС і розробки переговорної рамки про вступ.
Офіційно ні Порошенко, ні “Європейська солідарність” не коментували надсилання листа.
Якщо Україна не отримає додаткової підтримки від Заходу, то існує високий шанс втратити Куп’янськ і Харків, заявила нардеп від “Голосу” Олександра Устінова в коментарі Deutsche Welle.
“Тому що після Авдіївки буде Куп’янськ, і, на жаль, наступний – Харків. Харків – це друге найбільше місто України, у якому мешкає понад мільйон людей. І ми розуміємо, що якщо ми втратимо Куп’янськ, який є великим залізничним вузлом, також, на жаль, у нас будуть дуже високі шанси втратити Харків і знову, якщо не буде додаткової підтримки, якщо не буде боєприпасів, цього літа, на жаль, у нас буде величезна проблема”, – сказала вона.
У відповідь на це аналітик групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко написав, що заяви, адресовані західним партнерам заради посилення і прискорення допомоги Україні, мають подаватися “не через філії ЗМІ в Україні, щоб це чули українці”.
“І якщо ви спрямовуєте такі посили нашим партнерам, заради посилення і прискорення допомоги, то спрямовуйте їх правильно, не через філії ЗМІ в Україні, щоб це чули українці. Відчувайте міру і межі того, про що говорите, для чого, кому і навіщо.
Нам у майбутньому потрібна морально і психологічно здорова нація, а не цілі регіони неврастеніків з убитою психікою через постійний стрес
Контролюйте, що говорите, особливо коли ваші слова мають вплив на маси, причому не на ті, на які ці слова слід спрямовувати”, – заявив аналітик.
