Khreshchatyknews.com

Позначка: КМДА

  • 1 вересня без лінійок, школи відмовилися від масових заходів

    1 вересня без лінійок, школи відмовилися від масових заходів

    Два навчальні корпуси у Шевченківському районі Києва зустріли останню суботу серпня з вибитими вікнами та зірваним ремонтом. Нічний ракетний удар 27 серпня припав на будівлі, які міські служби вже підготували до нового навчального року. Постраждалих не було. Але саме цей удар за три дні до Дня знань краще за будь-який циркуляр пояснює, чому 1 вересня 2026 року в столиці та на сході країни майже не буде ні шкільних лінійок, ні урочистих посвят у студенти.

    П’ятий навчальний рік повномасштабної війни розпочинається у вівторок. ПостановаКабінету Міністрів №847 визначає рамки: з 1 вересня 2026 року до 30 червня 2027 року. Формат навчання кожного закладу — очний, змішаний чи дистанційний — залишають місцевим військовим адміністраціям та засновникам «з урахуванням безпекової ситуації». Кожна школа вирішує сама.

    Саме ця розвилка — формальна свобода плюс особиста відповідальність і є механізмом, який зараз прибирає масові ритуали. Освітній омбудсмен Надія Лещик 28 серпня публічно закликала відмовитися від святкових лінійок та будь-яких масових зібрань у дворах: у разі повітряної тривоги евакуювати сотні дітей із відкритого майданчика майже неможливо. Того ж дня Київ пережив дев’ять тривог, перша — о 8:13. Лещик в окремому коментарі написала, що «дедалі більше думає» про необхідність прямого наказу, який забороняє масові лінійки. Станом на неділю такого наказу у відкритому доступі немає.

    За даними, які вдалося зіставити із заявами міських управлінь, у Києві та східних областях масові заходи 1 вересня скасовують саме за таким принципом — не єдиним столичним розпорядженням, а низкою рішень на рівні окремих закладів. Відповідальність за наслідки, якщо хтось усе ж збере людей на подвір’ї, залишається на директорах шкіл і ректорах університетів.

    Від початку повномасштабного вторгнення у Києві пошкоджено 314 закладів освіти, лише у 2026 році — 107. П’ять шкіл до 1 вересня не встигнуть завершити ремонт: №101, №73 та №199 у Шевченківському районі, ліцей №160 і спеціальна школа №10 у Дарницькому. Там заняття проходитимуть у змішаному форматі, поки працівники ремонтуватимуть пошкоджене. 27 серпня до цього списку додалися ще два корпуси у тому ж Шевченківському районі.

    Міністерство освіти повідомляє: укриття є в 11 375 школах, ними можна охопити приблизно 80% дітей, ще 113 об’єктів добудовують. У Києві міська влада говорить про 375 тисяч місць в укриттях закладів освіти — на 170 тисяч більше, ніж у 2022 році, — та про 94% закладів із «найпростішими» укриттями. Цифра виглядає переконливо, поки не поставити інше питання: чи вміщує конкретне укриття весь склад школи одночасно. Якщо ні, очна лінійка у дворі стає не святом, а порушенням тієї самої відповідальності директора, яку закон визначає без жодних поетичних формулювань.

    Паралельно виникають проблеми і з матеріалами для навчання. У липні удар по київській типографії, а в серпні — по харківському складу знищили близько мільйона підручників для 4-х і 9-х класів. Паперові книжки учні отримають із затримкою щонайменше на два місяці, на 1 вересня їм обіцяють PDF-версії. Перший урок міністерство пропонує присвятити темі «Мова гідності».

    Для університетів є окрема рекомендація: ущільнити осінній семестр, зокрема за рахунок субот, заздалегідь врахувавши можливі перебої з електроенергією взимку. Київський національний університет імені Тараса Шевченка вже переніс десять навчальних днів листопада–грудня на суботи вересня та жовтня.

    1 вересня більшість київських шкіл, за прогнозом КМДА, все одно працюватимуть очно — 95,3%. Ще 4% — у змішаному режимі, близько 0,7% залишаться на дистанційному навчанні. Східні громади матимуть свою, значно жорсткішу пропорцію. На практиці це означає, що звичних масових лінійок у Києві та на сході цього року, найімовірніше, не буде. При цьому окремого рішення про їхню заборону може так і не з’явитися — школи просто обиратимуть безпечніший формат на місцях.

  • Якщо великі магазини залишаться без постачання, уряд покладе проблему на міста

    Якщо великі магазини залишаться без постачання, уряд покладе проблему на міста

    Міські ярмарки в Києві цього тижня знову розставили намети в кількох районах. Для столиці це звична літня рутина. Для частини чиновників — уже не лише сезонний канал збуту для фермерів, а запасний контур на випадок, якщо великі мережі не втримають звичний ритм постачання.

    Після серпневих ударів по розподільчих центрах центральна влада публічно тримає одну лінію: системного дефіциту продуктів немає, базові товари залишаться в магазинах, зміниться логістика. Міністр аграрної політики Тарас Висоцький 28 серпня заявив, що знищено «умовно кажучи, 90%» логістики продуктових мереж, але «загрози голоду та системного фізичного дефіциту» немає.

    Комплексного пакету допомоги самим мережам від уряду при цьому не готують. Питання підтримки ритейлу і резервного забезпечення міст продуктами фактично повертають на рівень місцевої влади — за логікою перших місяців повномасштабного вторгнення, коли громади самі шукали склади, транспорт і постачальників. Про такий розподіл відповідальності розповів співрозмовник, обізнаний із внутрішніми обговореннями в органах влади.

    У великих містах місцевим адміністраціям належить провести окремі наради з двох треків. Перший — як утримати мережі: приміщення, маршрути, пріоритетний доступ до площ, координація з виробниками. Другий — що робити з продовольством для населення, якщо логістика великих мереж у конкретному місті зірветься. Це вже не розмова про «порожні полиці на тиждень», а про сценарій колапсу розподілу.

    Київ розглядає розширення ярмарків і допуск туди не лише фермерів. Офіційно столиця і так щотижня публікує адреси сезонних ярмарок: овочі, фрукти, м’ясо «безпосередньо від виробників». Розширення формату означало б інше: ярмарок як резервний ринок збуту для переробників і постачальників, яким великі мережі стали дорожчими й ризикованішими партнерами. Наскільки далеко зайде ця зміна і чи буде вона закріплена рішенням міської влади, публічно не оголошено.

    На заході країни полиці поки виглядають інакше, ніж у Києві після ночі 5 серпня. Частина асортименту там тримається в тому числі на європейських постачальниках і сухопутних коридорах. Ця схема працювала з 2022 року, коли морські маршрути обірвалися, а західні області стали і тилом, і логістичним вікном. Вразливість тут інша: удар по прикордонних переходах або чергах на кордоні може швидко зрізати той самий «західний» буфер, який зараз виглядає відносно стабільним.

    Центр уже показував, що вміє зібрати нараду і пообіцяти інструменти. 5 серпня прем’єр Сергій Корецький зустрівся з ритейлерами й логістами після масованої атаки. Уряд говорив про пріоритетний доступ бізнесу до державних приміщень для розосередження складів, про кредитну підтримку, страхування воєнних ризиків і «децентралізацію міжнародної логістики». Перелік площ мали підготувати за три дні Мінекономіки, АРМА і Фонд держмайна. Окремої програми компенсацій мережам за знищені хаби після цього так і не з’явилося.

    Це змінює баланс сил усередині продовольчого ланцюга. Великі мережі залишаються головним каналом для споживача, але втрачають роль єдиного ефективного розподільника. Місцева влада знову стає оператором резервного контуру — як у березні 2022-го, тільки тепер на тлі вже відбудованої, а потім знову розбитої складської системи. Виробник отримує стимул шукати коротші й швидші канали: локальні мережі, прямий збут, ярмарки. Місто отримує політичну відповідальність за полиці, не маючи ні флоту фур, ні власних розподільчих центрів.

    Для покупця це, найімовірніше, означатиме не зникнення хліба, олії чи крупи, а іншу ціну вибору. Дорожча «логістика з коліс», оренда дрібних складів і обхідні маршрути не залишаються витратами мережі. Наскільки швидко це дійде до цінника, залежить від того, чи вдарить наступна хвиля по кордону так само прицільно, як серпень ударив по складах Київщини.

  • Федоров шукає міжнародну опору через Кличка, уникаючи публічного зближення

    Федоров шукає міжнародну опору через Кличка, уникаючи публічного зближення

    У Києві на тлі зростання політичної напруги навколо ексміністра оборони Михайла Федорова простежується тихий канал комунікації, який пов’язує його з мером столиці Віталієм Кличком. Цей канал існує давно й спирається на постать Петра Оленича — людини, яка свого часу відповідала за цифровізацію Києва та тісно взаємодіяла з командою Мінцифри.

    Федоров, який залишив Міноборони в середині липня після конфлікту з військовим керівництвом і здобув помітну публічну підтримку, шукає додаткові точки опори. За відомостями, отриманими редакцією, він справді зустрічався з Кличком. Розмова стосувалася, зокрема, допомоги з контактами у США. Кличко зі свого боку згадував можливі зв’язки в Німеччині. Публічного виходу разом, однак, не планується, для Федорова це створювало б очевидні репутаційні ризики, а для Кличка — додаткове роздратування у відносинах із Банковою.

    Зв’язок через Оленича тут не випадковий. Оленич у 2021–2025 роках обіймав посаду заступника голови КМДА з цифрового розвитку та запускав міський застосунок «Київ Цифровий». Його робота перетиналася з проєктами Мінцифри в період, коли відомство очолював Федоров. Пізніше Оленич опинився в центрі земельних розслідувань НАБУ та САП, був відсторонений і звільнений Кличком. Водночас, за даними, наявними у редакції, саме його рекомендації продовжують впливати на оцінки партійної інфраструктури «УДАРу».

    Сама партія «УДАР» сьогодні виглядає радше як локальний ресурс мера, ніж як повноцінна національна структура. Її мережа в регіонах і навіть у Києві оцінюється як слабка. Джерело в оточенні Федорова прямо вказує, що якісно забезпечити виборчий процес «УДАР» навряд чи здатен навіть у столиці. Окремі районні осередки та депутатські групи, можливо, можуть бути задіяні — знову ж таки з огляду на поради Оленича. Це суттєво обмежує потенційну цінність будь-якого неформального альянсу.

    Контекст, у якому відбувається цей контакт, вкрай чутливий. Федоров після відставки публічно заговорив про необхідність повернення до повноцінних демократичних процедур і виборів навіть в умовах війни. Його рейтинг помітно зріс на хвилі протестів. Паралельно з’являються повідомлення про можливі поїздки до США. Кличко, своєю чергою, залишається одним із небагатьох великих політиків національного масштабу, які зберігають незалежність від вертикалі Офісу президента. Їхнє давнє взаємне роздратування з Банковою добре відоме, але відкрите зближення з фігурою Федорова, що зростає, для мера означало б новий виток конфлікту.

    Поки обидві сторони воліють тримати дистанцію на публіці. Зустріч відбулася, запити щодо контактів пролунали, оцінка партійних можливостей «УДАРу» виявилася скептичною. Далі — тиша. В українській політиці такі тихі канали часто виявляються важливішими за гучні заяви. Особливо коли йдеться про фігуру, яка лише починає вибудовувати власну суб’єктність.

  • Пасько залишає КМДА на тлі нових обвинувачень, зберігаючи вплив на підряди в інтересах заступника Кличка

    Пасько залишає КМДА на тлі нових обвинувачень, зберігаючи вплив на підряди в інтересах заступника Кличка

    Ілля Пасько, заступник директора Департаменту освіти і науки КМДА — начальник управління капітальних видатків, може втратити формальну посаду, але зберегти вплив на процеси, які перебувають у зоні його колишньої відповідальності. Йдеться про будівництво, капітальні ремонти та інші витрати на інфраструктуру столичних шкіл і дитячих садків.

    За інформацією джерела, знайомого з процесами всередині Київської міської адміністрації, Пасько вже позбавлений бронювання, однак його мобілізація найближчим часом не очікується через кримінальне провадження, у якому він фігурує. Джерело пов’язує його звільнення не із завершенням роботи в цьому напрямку, а з можливим появленням нових епізодів у кримінальній справі. За цією версією, дистанціювання від формальної посади має знизити політичні ризики для міської влади, не обов’язково змінюючи систему неформальних домовленостей навколо підрядів.

    Публічно цей перехід поки не оформлений. На сайті Департаменту освіти Пасько продовжує значитися на своїй посаді. У декларації за 2025 рік, поданій 12 березня 2026 року, він також вказаний як заступник директора департаменту — начальник управління капітальних видатків. Відкритого розпорядження про його звільнення або переведення на момент підготовки матеріалу редакція не виявила.

    Це важливо не лише як кадрова деталь. Управління, яке очолював Пасько, пов’язане з однією з найбільш фінансово ємних частин роботи столичного департаменту освіти — з капітальними видатками на будівництво та ремонт об’єктів, включно зі школами, дитячими садками та захисними спорудами.

    Саме ця сфера вже опинилася в центрі кримінального провадження. У 2025 році правоохоронці повідомили про підозру Паську та начальнику відділу планування капітальних видатків департаменту Олександру Шевчуку. За матеріалами справи, йшлося про заволодіння понад 2,2 млн грн, виділених на ремонт ліцею та шкільних укриттів. Слідство стверджувало, що підрядник необґрунтовано отримав бюджетні кошти, що було підтверджено проведеними експертизами.

    Якщо джерело має рацію, після формального звільнення Паська з КМДА може зберегтися його участь у процесах навколо будівельних і ремонтних проєктів. За його версією, Пасько продовжить взаємодіяти з підрядниками та впливати на рішення вже не як офіційний керівник управління, а через збережені зв’язки всередині системи. Джерело пов’язує цей вплив з інтересами заступника голови КМДА Валентина Мондрієвського (заступника Кличка), який координує роботу Департаменту освіти і науки.

    При цьому звільнення Паська не означає, що із системи виходить його найближче робоче оточення. Олександр Шевчук, начальник відділу планування капітальних видатків, який разом із Паськом фігурує в тому самому кримінальному провадженні, продовжує працювати в департаменті. Саме через цей напрям проходять планування видатків і підготовка рішень щодо капітального ремонту об’єктів освіти.

    Якби звільнення Паська означало повний розрив із цим напрямом, логічним наступним кроком було б перерозподілення повноважень, зміна людей, які беруть участь у підготовці та погодженні видатків, і зміна відносин із підрядниками. Якщо ж неформальні зв’язки збережуться, кадрове рішення може виявитися переважно політичним. Офіційно людину виводять зі структури, але пов’язані з нею процеси продовжують працювати через інших учасників.

    Особливе значення в цьому контексті має кінець бюджетного року. Восени муніципальні структури починають закривати виконані роботи, оформлювати акти та проводити розрахунки за укладеними договорами. У цей період особливо показовими є зміни у вартості контрактів, додаткові угоди, нові договори з уже знайомими підрядниками та послідовність платежів. Саме тому жовтень і листопад 2026 року можуть стати своєрідним тестом нинішнього кадрового рішення.

    Якщо після звільнення Паська зміняться підрядники, ланцюжок погоджень і люди, які ухвалюють рішення щодо капітальних видатків, це свідчитиме про реальний перерозподіл впливу. Якщо ж у системі збережуться ті самі учасники, підрядники та механізми ухвалення рішень, це може вказувати на те, що формальна кадрова перестановка не призвела до зміни самої конструкції.

    Для Мондрієвського ця ситуація також має окреме значення. Він координує роботу Департаменту освіти і науки КМДА, до сфери якого належать зокрема питання фінансування та розвитку освітньої інфраструктури. Публічно Мондрієвський регулярно коментує стан столичної освіти — роботу шкіл, безпеку, ремонти та відновлення після атак. Саме тому можливі зміни в команді, яка відповідає за капітальні видатки, безпосередньо зачіпають напрям, який перебуває в його зоні відповідальності.

    Поки кадрове рішення виглядає незавершеним. Формальна дистанція між Паськом і КМДА може збільшитися, але наскільки далеко зайде реальний поділ повноважень, покажуть рішення щодо столичних шкіл і дитячих садків найближчими місяцями.

  • Соціальна підтримка: до Дня Незалежності майже 255 тисяч киян отримають одноразові виплати

    Соціальна підтримка: до Дня Незалежності майже 255 тисяч киян отримають одноразові виплати

    З нагоди 35-ї річниці Незалежності України у столиці виплатять одноразову матеріальну допомогу для майже 255 тисяч соціально незахищених містян та внутрішньо переміщених осіб. На фінансування цієї ініціативи з міського бюджету виділили 146 мільйонів гривень у межах цільової програми «Турбота. Назустріч киянам».

    Градація виплат за категоріями отримувачів

    • 1 000 гривень: Особи з інвалідністю I групи, діти з інвалідністю, люди, які доглядають за тяжкохворими дітьми, діти-сироти, Праведники Бабиного Яру, реабілітовані жертви репресій та їхні сім’ї, учасники бойових дій в Афганістані, а також батьки й родичі загиблих строковиків.
    • 700 гривень: Особи з інвалідністю інших груп, діти, які втратили годувальника, та члени сімей військових, які загинули в Афганістані.
    • 500 гривень: Громадяни без права на пенсію, доглядальники людей із психічними розладами, непрофесійні надавачі соціальних послуг з догляду та пенсіонери, які ще не набули права на пенсійні виплати.
    • Умови та обмеження: Головною вимогою є перебування на відповідному обліку та фактичне проживання в Києві. Якщо людина належить до кількох пільгових категорій, нараховується одна допомога — у найбільшому передбаченому розмірі. Громадяни, які перебувають на повному державному утриманні, виплату не отримують.

    З повідомлення КМДА:

    «До 35-ї річниці Незалежності України у Києві проведуть одноразові виплати для майже 255 тисяч мешканців столиці. На програму передбачили 146 млн грн. Допомогу виплачуватимуть соціально незахищеним киянам та внутрішньо переміщеним особам у межах міської програми «Турбота. Назустріч киянам»».

     

  • Пасько раптово звільнився з київського Департаменту освіти, «король откатів» покинув посаду

    Пасько раптово звільнився з київського Департаменту освіти, «король откатів» покинув посаду

    У Києві тиша навколо одного з ключових важелів контролю над мільярдними потоками на ремонт шкіл і дитячих садків виглядає особливо красномовно. Офіційний сайт Департаменту освіти і науки КМДА досі вказує Іллю Паська на посаді заступника директора — начальника управління капітальних видатків. Декларація, подана ним у березні 2026 року, фіксує ту саму позицію. Жодних публічних розпоряджень про кадрові зміни, заяв самого чиновника чи коментарів керівництва міста на момент підготовки матеріалу немає.

    Тим не менш у кулуарах міської адміністрації вже обговорюють, що людина, яку в професійних колах давно називають «королем откатів» по столичних освітніх об’єктах, раптово залишила свою посаду. Деталі поки залишаються за кадром. Джерело, обізнане із ситуацією, обіцяє розкрити обставини вже у понеділок.

    Сам Пасько обіймав посаду з червня 2020 року. Через його управління проходили практично всі рішення про виділення коштів на капітальний ремонт і будівництво в школах і садочках Києва. Без його погодження, за даними розслідувань, гроші на об’єкти не виділялися. В умовах повномасштабної війни цей напрямок набув особливого значення. Йшлося не лише про поточні ремонти, а й про термінове обладнання укриттів, відновлення пошкоджених будівель, забезпечення безпеки дітей.

    У березні 2025 року Національна поліція затримала Паська у справі про привласнення 2,2 млн грн бюджетних коштів. Слідство стверджувало, що через підконтрольних підрядників і завищені кошториси виводилися гроші, призначені для ремонту ліцею та шкільних укриттів. Частина коштів, за версією правоохоронців, поверталася у вигляді откатів. Разом із ним проходив начальник відділу планування капітальних видатків Олександр Шевчук. Фігурантами стали також представники підрядної компанії та один із керівників навчального закладу.

    Ще восени 2024 року розслідувачі прямо називали Паська головним бенефіціаром схем у департаменті. За їхніми даними, він привів у структуру «своїх» людей і вибудував систему ручного розподілу підрядів. Декларації показували людину з помітними активами. Серед майна фігурували елітні автомобілі BMW X5 і Porsche Cayenne. В одному з рейтингів найбагатших чиновників КМДА він посідав місце в першій п’ятірці.

    Попри затримання, уже в червні 2025 року джерела повідомляли, що Пасько не лише повернувся до роботи, а й отримав підвищення — став виконуючим обов’язки директора департаменту. Допомогу, за тими ж даними, надавав куратор напрямку — заступник голови КМДА Валентин Мондріївський, який курує освітню сферу. У кулуарах тоді ж обговорювалася можлива роль батька чиновника, колишнього заступника голови Нацбанку.

    Директор департаменту Олена Фіданян, яка очолює структуру з 2014 року, публічно нічого не коментувала. Петиції з вимогою її відставки періодично з’являлися, але необхідної кількості голосів не набирали. Система, в якій ключові рішення щодо капітальних видатків концентрувалися в руках одного заступника, продовжувала функціонувати.

    Зараз, коли в Києві продовжують відновлювати десятки пошкоджених шкіл і садочків, а значна частина робіт досі не завершена до нового навчального року, раптовий відхід людини, яка довгі роки контролювала ці потоки, неминуче піднімає питання. Чи зміниться схема розподілу підрядів? Хто займе його місце і за якими принципами прийматимуться рішення про мільярдні обсяги? І чому саме зараз, після двох років відносної стабільності посади після затримання, відбулося це кадрове переміщення?

    Офіційна позиція КМДА та департаменту відсутня. Деталі, які обіцяє джерело, можуть прояснити, чи став відхід Паська наслідком нового витка тиску правоохоронців, внутрішньої апаратної боротьби чи інших причин. Поки що залишається лише констатувати, що один із найбільш закритих і впливових вузлів у системі київської освіти, що відповідав за фізичну безпеку та інфраструктуру навчальних закладів, раптово спорожнів.

  • Кличко вимагає звільнення Бахматова, звернення вже в нового прем’єра

    Кличко вимагає звільнення Бахматова, звернення вже в нового прем’єра

    Київський міський голова офіційно звернувся до нового прем’єр-міністра з пропозицією порушити дисциплінарне провадження щодо голови найбільшої районної адміністрації столиці та розглянути питання про його звільнення. Лист Віталія Кличка, зареєстрований наприкінці липня, уже циркулює в політичних колах і фіксує чергове загострення інституційного конфлікту між виборною міською владою та президентським призначенцем, чия робота супроводжувалася публічними конфронтаціями, кадровими скандалами та зростаючою напругою з місцевими ветеранськими спільнотами.

    У зверненні до Сергія Корецького Кличко вказує, що «певні дії та поведінка» Максима Бахматова, голови Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації, є проявом «неповаги до представників територіальної громади міста Києва, вседозволеності та протиправних дій, порушенням загальновизначених етичних норм поведінки», що шкодить авторитету публічної служби та Президента України. Підставою названо численні скарги громадськості, а також лист Асоціації підприємців та ветеранів України від 1 липня 2026 року з вимогою звільнення Бахматова.

    Бахматова призначили розпорядженням Президента від 26 травня 2025 року. Колишній телеведучий, учасник КВК, продюсер Comedy Club UA, керівний партнер інноваційного парку UNIT.City, у 2019–2020 роках він працював радником Кличка на громадських засадах, а згодом тимчасово відійшов від цієї ролі на тлі політичної турбулентності перед місцевими виборами. Повернення на посаду голови Деснянського району — одного з найбільших за населенням у столиці, де розташовані масиви Троєщини та Лісового — презентували як частину кадрового оновлення районних адміністрацій.

    Уже за кілька місяців стосунки з міською владою різко погіршилися. 27 серпня 2025 року під час публічного квартального звіту Бахматова стався конфлікт із Ганною Старостенко — заступницею голови КМДА та депутаткою Київради від партії «Удар». На відео з заходу видно напружений діалог, у якому Бахматов звинувачував Старостенко в політичній агітації та захисті корупції. Старостенко згодом заявила про психологічний тиск, приниження честі й гідності, а також про фізичне насильство — що її хапали за руки й намагалися силою виштовхнути із залу. Поліція відкрила кримінальне провадження за статтею про перешкоджання діяльності депутата місцевої ради. Бахматов наполягав, що Старостенко без попереднього запиту на виступ зірвала регламент заходу, вийшла на сцену й намагалася забрати мікрофон.

    Київрада згодом ухвалила звернення до Президента з вимогою звільнити Бахматова. Це звернення так і не привело до рішення. Паралельно накопичувалися інші конфлікти. У травні 2026 року Бахматов своїм розпорядженням припинив діяльність Громадської ради при райдержадміністрації — крок, який критики називали перевищенням повноважень. Того ж місяця з посади звільнили ветерана, який працював у райдержадміністрації. Колеги та місцева спілка ветеранів стверджували, що справжньою причиною стало те, що під час загальнонаціональної хвилини мовчання він став не біля входу в РДА, а біля прапорів бойових бригад на «Алеї героїв». У червні відкриття самої «Алеї героїв» спровокувало новий скандал: військові та родини загиблих різко критикували як дизайн меморіалу, так і поведінку Бахматова під час заходу. Один із командирів батальйону публічно звернувся до Президента з питанням, чому на Троєщину призначили саме такого керівника.

    Голови районних державних адміністрацій у Києві займають особливе інституційне місце. Їх призначає і звільняє Президент за поданням Кабінету Міністрів, проте вони підпорядковуються Київській міській державній адміністрації і працюють у правовому полі, визначеному окремим законом про столицю. У листі Кличко послідовно посилається на Закон «Про місцеві державні адміністрації», Закон «Про столицю України — місто-герой Київ» та урядові порядки щодо підготовки подань і дисциплінарних проваджень стосовно керівників місцевих органів виконавчої влади, на яких не поширюється законодавство про державну службу. Дисциплінарне провадження щодо голови райдержадміністрації порушується за дорученням прем’єр-міністра, а рішення про стягнення, включно зі звільненням, ухвалює Кабінет Міністрів.

    Час звернення показовий. Корецького, який раніше очолював «Нафтогаз», Верховна Рада затвердила прем’єр-міністром лише 16 липня 2026 року. Лист надходить до нього в період формування операційних пріоритетів нового уряду, коли питання вертикальної координації між центральною та місцевою владою в умовах війни залишається відкритим. Деснянський район — не периферія. Його розмір, концентрація житлових масивів і роль у мобілізаційних та соціальних процесах роблять кадрові рішення щодо нього особливо помітними.

    Чи відкриє Кабінет Міністрів формальне провадження і чи призведе воно до звільнення — поки що невідомо. Процедура призначення, яка привела Бахматова на посаду, регулює й можливий вихід з неї. Уже зараз очевидно одне: інституційна напруга між обраним мером Києва та президентським призначенцем перейшла зі стадії публічних суперечок і рішень Київради в офіційні механізми центральної влади.

  • Очний навчальний рік та вибори мера, позиції Кличка у Києві слабшають

    Очний навчальний рік та вибори мера, позиції Кличка у Києві слабшають

    Київ входить у навчальний рік без запасного плану. Столичні школи готуються до повноцінного очного формату з укороченими зимовими канікулами — лише два тижні. Відповідний наказ, за наявною у редакції інформацією, мають підписати протягом найближчого тижня. Рішення ухвалюється на тлі стійких ризиків для енергосистеми та вже накопиченого невдоволення роботою міської влади.

    Офіційно Міністерство освіти і науки України орієнтує регіони на початок занять 1 вересня 2026 року та завершення навчального року не пізніше 30 червня 2027-го. У Києві, як і на більшості підконтрольних територій, пріоритет віддається очному навчанню. За даними міністерства, серед закладів загальної середньої освіти по країні понад вісім тисяч планують працювати очно. У столиці паралельно триває відновлення пошкоджених будівель: станом на середину серпня ремонт не встигали завершити у п’яти школах, де заняття розпочнуться у змішаному режимі.

    Проблема, однак, лежить глибше за терміни ремонту. Міська влада збільшує кількість опорних шкіл з автономним тепло- і електропостачанням — до ста по всьому місту. Готуються додаткові потужності генерації та пункти обігріву. Водночас енергетики та незалежні експерти попереджають: зима може виявитися важкою. Після попередніх ударів по київських ТЕЦ повне відновлення до попередніх обсягів малоймовірне. У гіршому сценарії температура в квартирах може опускатися до 12–15 градусів, а відключення — тривати годинами. Минула зима вже продемонструвала, як швидко такі умови призводять до продовження канікул: у січні 2026 року заняття в столиці фактично зупиняли до лютого.

    Саме відсутність резервного сценарію стає ключовою. Якщо тепла і електрики не буде, заняття можуть просто скасувати. Кожній школі доведеться самостійно вирішувати — продовжувати навчальний рік чи скорочувати програму. Такий підхід уже закладений у загальну логіку воєнного часу: навчальні заклади отримали широку автономію у визначенні конкретних дат канікул і форматів. Але ціна цієї автономії може виявитися високою. Переривання освітнього процесу безпосередньо впливає на нарахування зарплат учителям. В умовах, коли частина педагогів і так працює на межі виснаження, будь-які збої з виплатами здатні посилити соціальне напруження.

    Це напруження вже має політичний вимір. Рейтинг мера Віталія Кличка в столиці помітно просів. Згідно із закритими соціологічними даними, які циркулюють у політичних колах, у разі виборів він виходить у другий тур, але програє там будь-якому більш-менш серйозному конкуренту. Його політична сила в найкращому разі посідає п’яте місце в майбутній Київраді і ледве долає прохідний бар’єр. Відкриті опитування останніх місяців фіксують від’ємний баланс довіри до Кличка на загальноукраїнському рівні. У Києві він досі лідирує в гіпотетичних мерських рейтингах, проте розрив із потенційними суперниками скоротився, а рівень незадоволеності роботою міської влади залишається високим.

    Зв’язок між шкільним питанням і політичними позиціями мера не випадковий. Освіта та комунальна інфраструктура — дві сфери, де наслідки рішень відчуваються найшвидше. Якщо взимку заняття справді почнуть масово зриватися, відповідальність неминуче ляже на міську владу. Особливо на тлі того, що центральні органи вже демонстрували готовність втручатися: у січні саме урядове рішення та позиція Ради оборони Києва визначили продовження канікул.

    Поки міська адміністрація робить ставку на те, що підготовка до зими дозволить уникнути найгіршого сценарію. Але запасного варіанту, який гарантував би безперервність навчального процесу незалежно від стану енергосистеми, немає. Це означає, що в найближчі місяці школи Києва опиняться не лише освітніми закладами, а й одним із найбільш чутливих індикаторів того, наскільки міська влада здатна керувати кризою.

  • Київ відновив понад 60% зруйнованих енергопотужностей: у КМДА розповіли, чи готова столиця до нової зими

    Київ відновив понад 60% зруйнованих енергопотужностей: у КМДА розповіли, чи готова столиця до нової зими

    Київ продовжує масштабну підготовку до опалювального сезону після надзвичайно складної зими 2025–2026 років, коли російські удари завдали значних пошкоджень столичній енергетичній інфраструктурі. Станом на початок серпня місто відновило вже понад 60% пошкоджених енергетичних потужностей, паралельно будує нові когенераційні установки, резервні джерела тепла та вкладає сотні мільйонів гривень у підготовку житлового фонду.

    Про хід реалізації Плану стійкості розповів виконувач обов’язків першого заступника голови Київської міської державної адміністрації Петро Пантелеєв. Міська влада зазначає, що основне завдання полягає вже не просто у відновленні того, що було зруйновано російськими атаками, а у створенні більш децентралізованої енергетичної системи, яку буде складніше вивести з ладу одним або кількома масованими ударами.

    За словами Пантелеєва, з міського бюджету та коштів комунальних підприємств на заходи Плану стійкості вже передбачено понад 10 млрд грн. Значний обсяг фінансування надходить також із державного бюджету. Окрім цього, Київ залучає кредитні ресурси міжнародних фінансових інституцій та українських державних банків.

    Раніше КМДА повідомляла, що столиця погодилася реалізовувати програму стійкості за принципом співфінансування 50 на 50 між містом і державою. На засіданні РНБО мер Києва Віталій Кличко також зазначав, що столиця активно залучає зовнішнє фінансування для відновлення та модернізації енергетики.

    Окремий блок робіт стосується відновлення потужностей, пошкоджених під час російських атак узимку 2025–2026 років. За актуальними даними столичної влади, роботи виконані більш ніж на 60%.

    Втім, відсоток відновлення не означає, що вся енергетична система Києва вже готова до нового опалювального сезону. План стійкості значно ширший: він передбачає не тільки ремонт старої інфраструктури, а й створення резервних потужностей, фізичний захист об’єктів, розвиток когенерації та децентралізацію теплопостачання. Ще навесні Київ заявляв, що такі проєкти розраховані не лише на 2026 рік, а на кілька років вперед.

    Одним із ключових елементів нової системи мають стати когенераційні установки, які одночасно виробляють електричну та теплову енергію. Така модель дозволяє не залежати повністю від великих централізованих об’єктів і підтримувати роботу критичної інфраструктури навіть за масштабного відключення електроенергії.

    У КМДА ще наприкінці 2025 року пояснювали, що частину нових міні-ТЕЦ будують одразу всередині захисних споруд. Такі об’єкти мають забезпечувати резервним живленням великі станції теплопостачання, а надлишок виробленої електроенергії за відповідних умов може передаватися до навколишньої мережі.

    За актуальними даними міської влади, Київ уже створив понад 65 МВт когенераційних потужностей, а також понад 16 МВт дизельної генерації. Загалом реалізація запланованих проєктів із когенераційними установками перевищила 65%.

    Це лише частина більш масштабної програми резервного теплопостачання. Київ паралельно працює над створенням приблизно 1,6 ГВт розподіленої теплової генерації. Йдеться про різні рішення — від блочно-модульних котелень до модернізації вже наявних джерел тепла.

    Потреба у такій системі стала особливо очевидною після атак на великі теплоенергетичні об’єкти. У березні уряд, аналізуючи київський План стійкості, прямо називав розвиток розподіленого теплопостачання одним із головних завдань столиці. Початковий варіант документа передбачав, зокрема, захист десятків об’єктів критичної інфраструктури та встановлення понад 200 МВт додаткової електрогенерації для систем тепло-, водопостачання та водовідведення.

    Окремою проблемою залишається житловий фонд. Міська влада виходить із того, що під час тривалих перебоїв із централізованим опаленням навантаження на внутрішньобудинкові електромережі різко зростає: мешканці масово використовують електричні обігрівачі та інше потужне обладнання.

    Тому Київ виділив близько 800 млн грн на ремонт та модернізацію електрощитових у житлових будинках. За словами Пантелеєва, у 2026 році місто планує виконати відповідні роботи на 742 об’єктах. Станом на початок серпня виконано близько п’ятої частини запланованого обсягу.

    Паралельно діють міські програми співфінансування енергостійкості багатоквартирних будинків. Ще навесні КМДА оголосила про розширення таких програм, щоб ОСББ та житлово-будівельні кооперативи могли встановлювати резервні джерела живлення та робити будинки менш залежними від централізованої електромережі.

    За даними Пантелеєва, на початок серпня близько 2 тисяч київських будинків уже отримали ті чи інші елементи енергетичної автономності. Йдеться про генератори, інвертори, акумуляторні системи та сонячні електростанції.

    Понад 200 будинків мають власні сонячні електростанції. Деякі з них, за словами посадовця, вже не тільки забезпечують частину власних потреб, а й можуть віддавати надлишок виробленої електроенергії до зовнішньої мережі.

    Цей напрямок збігається і з державною політикою щодо підвищення енергетичної автономності багатоповерхівок. Уряд розширив програми підтримки ОСББ та ЖБК: вони можуть отримувати пільгові кредити на генератори, сонячні станції та теплові насоси, а частину вартості обладнання компенсує держава.

    Однак підготовка Києва до зими супроводжується і суперечками між центральною та міською владою щодо темпів робіт та фінансування. На початку серпня уряд повідомляв, що оновлений План стійкості Києва все ще мав низку недоліків, які потрібно було оперативно усунути. Зокрема, йшлося про захист критичної інфраструктури, розподілену теплову генерацію та резервні джерела теплопостачання.

    Місто зі свого боку наголошує, що масштаби необхідних робіт значно перевищують можливості лише столичного бюджету. Кличко на засіданні РНБО підкреслював, що відновлення і резервування великих теплових потужностей потребує спільної роботи з державою, оскільки йдеться про об’єкти фактично національного масштабу.

    Ще одна проблема — строки реалізації. Повністю перебудувати систему теплопостачання мегаполіса за кілька місяців неможливо. КМДА ще навесні прямо зазначала, що створення децентралізованої моделі енергетики потребуватиме двох-трьох років і більше. Тому частина робіт спрямована на найближчу зиму, а частина повинна поступово змінити саму архітектуру енергосистеми Києва.

    Головна концепція полягає в тому, щоб у разі нового масштабного удару столиця не залежала від кількох великих джерел тепла та електроенергії. Когенераційні установки, модульні котельні, дизельні станції, сонячна генерація, акумулятори та автономні системи багатоквартирних будинків повинні створити мережу резервів, здатних частково підхопити навантаження після пошкодження централізованої системи.

    Станом на серпень Київ уже пройшов значну частину цього шляху: понад 60% пошкоджених потужностей відновлено, когенераційна програма реалізована більш ніж на 65%, тисячі житлових будинків отримують автономні джерела живлення, а місто разом із державою та міжнародними партнерами акумулює десятки мільярдів гривень.

    Однак це ще не означає повної готовності до будь-якого сценарію. Найскладнішим завданням залишається створення достатньої кількості резервних теплових потужностей і захист енергетичних об’єктів від повторних російських ударів. Саме тому наступні місяці перед початком опалювального сезону стануть вирішальними для того, наскільки стійко Київ зможе пройти зиму 2026–2027 років.

  • Київ без захисту від балістики: мільярди на укриття є, а нових сховищ майже немає

    Київ без захисту від балістики: мільярди на укриття є, а нових сховищ майже немає

    Після чергових смертельних ракетних атак Росії на Київ проблема укриттів у столиці знову вийшла на перший план. Балістична ракета залишає людям лічені хвилини на реакцію, однак у багатьох житлових масивах столиці найближчим доступним місцем залишаються звичайний підвал, підземний паркінг або станція метро, до якої ще потрібно встигнути дістатися.

    На п’ятому році повномасштабної війни це породжує дедалі гостріше питання: чому столиця з багатомільярдним бюджетом досі не сформувала розгалужену мережу нових повноцінних захисних споруд?

    Формально ситуація виглядає значно краще. За даними Департаменту муніципальної безпеки КМДА, станом на 2026 рік у Києві обліковували 4358 об’єктів фонду цивільного захисту. Однак 3796 із них — це найпростіші укриття, тобто переважно пристосовані підвали, цокольні приміщення та інший підземний простір. Повноцінних сховищ у столиці було 512, споруд подвійного призначення — 47, протирадіаційних укриттів — лише два, а первинне мобільне укриття офіційно обліковувалося одне.

    Саме ця структура фонду пояснює головний парадокс: статистично Київ має тисячі місць для укриття, однак значна частина цих об’єктів не є спеціально побудованими сховищами високого рівня захисту.

    Мільярди на укриття виділяють щороку

    Говорити, що грошей на цивільний захист у Києва взагалі немає, було б неправильно.

    У 2025 році столична влада повідомляла, що на будівництво нових і капітальний ремонт наявних укриттів було спрямовано близько 4 млрд грн. На той момент у місті функціонували близько 4,3 тисячі об’єктів цивільного захисту, а з початку повномасштабної війни, за інформацією КМДА, відремонтували майже 2,5 тисячі з них.

    У 2026 році фінансування продовжилося. За даними Департаменту муніципальної безпеки, на будівництво та ремонт захисних споруд у столиці передбачили понад 2,1 млрд грн. Одночасно тривало будівництво 39 споруд подвійного призначення, 15 із яких планували завершити до кінця року.

    Тобто проблема Києва полягає не лише у відсутності фінансування. Значно складніше питання — швидкість реалізації проєктів, тип споруд, на які витрачаються кошти, та розподіл відповідальності між різними рівнями столичної влади.

    Чотири роки війни — а нових капітальних укриттів одиниці

    З початку повномасштабного вторгнення основна увага столиці була спрямована насамперед на пристосування вже наявних підвалів і ремонт старих сховищ.

    Це дозволило швидко збільшити кількість об’єктів на карті укриттів. У підвалах ремонтували освітлення, вентиляцію, санвузли, встановлювали лавки та інше обладнання.

    Але принципово нових капітальних захисних споруд з’явилося набагато менше.

    У 2026 році міська влада повідомляла про продовження будівництва десятків споруд подвійного призначення, переважно на території освітніх закладів. Водночас уже введених у експлуатацію нових об’єктів за попередні роки залишалося відносно небагато порівняно з масштабами столиці та кількістю її мешканців.

    Саме тому формальна кількість укриттів не завжди відповідає тому рівню захисту, який люди очікують під час ударів балістичними ракетами.

    Підвал — це не те саме, що повноцінне сховище

    Важливо розрізняти кілька типів об’єктів цивільного захисту.

    Кодекс цивільного захисту визначає сховище як герметичну споруду, де створюються умови для перебування людей щонайменше 48 годин і забезпечується захист від прогнозованого впливу небезпечних чинників, зокрема під час бойових дій.

    Натомість найпростіші укриття можуть бути пристосованими підвалами або іншими приміщеннями. Їхня головна цінність — захист від уламків, скла, вторинних руйнувань і частково вибухової хвилі.

    Жодне цивільне укриття не можна автоматично називати гарантованим захистом від прямого влучання потужної балістичної ракети. Рівень захисту залежить від конструкції, глибини, матеріалів, типу бойової частини та конкретних умов удару.

    Саме тому заклики просто «спуститися у підвал» не вирішують усієї проблеми.

    483 мільйони на мобільні укриття — але місто їх не отримало

    Окремою історією стало встановлення первинних, або мобільних, укриттів.

    Це бетонні чи блок-модульні конструкції, які можна розміщувати біля зупинок громадського транспорту, у парках, житлових кварталах та інших місцях, де під час раптової атаки можуть перебувати люди.

    Законодавство визначає таке укриття як технічний виріб для короткострокового — до чотирьох годин — захисту людей від непрямої дії звичайних засобів ураження. Йдеться передусім про уламки та вибухову хвилю, а не захист від прямого попадання важкої ракети.

    У жовтні 2025 року Київрада офіційно підтримала закупівлю мобільних укриттів. У міській програмі йшлося про перспективу встановлення до 500 таких об’єктів із урахуванням потреб районів.

    На їх закупівлю було передбачено близько 483 млн грн.

    Проте до реалізації справа фактично не дійшла.

    За даними розслідування Bihus.Info, районні адміністрації скасували оголошені закупівлі, оскільки не встигали завершити процедури та використати кошти до кінця бюджетного року. У результаті фінансування повернулося до бюджету. Ще показовіше, що під час формування бюджету на 2026 рік районні адміністрації, за даними журналістів, узагалі не подали відповідних запитів на закупівлю мобільних укриттів.

    Бізнес зміг поставити укриття, райони — ні

    Парадоксально, але окремі мобільні укриття у Києві все-таки з’явилися — їх встановлювали приватні компанії та благодійники.

    Зокрема, таке укриття встановили у Деснянському районі. Модульні захисні споруди також з’являлися біля приватних та освітніх об’єктів.

    Цей контраст став одним із ключових аргументів критиків міської системи.

    Журналісти Bihus.Info порівнювали Київ із прифронтовим Херсоном, де мобільні бетонні укриття встановлюють системно. За наведеними ними даними, шлях від ухвалення рішення до монтажу такої споруди у Херсоні може тривати близько трьох тижнів, а вартість однієї конструкції становить орієнтовно 540 тис. грн.

    У столиці ж із бюджетом, який у рази перевищує можливості прифронтових громад, реалізація програми роками буксує.

    Хто насправді повинен будувати укриття

    Ще однією причиною постійних конфліктів навколо теми є складна система управління Києвом.

    Фінансування може ухвалювати Київрада, міські програми координуються структурними підрозділами КМДА, але значна частина безпосередньої роботи — визначення потреби, замовлення робіт, проведення закупівель та реалізація проєктів — здійснюється на районному рівні.

    Саме районні державні адміністрації виступають замовниками значної частини будівництва та ремонту захисних споруд.

    Водночас голови РДА не обираються Київрадою і не призначаються мером. Це створює багаторівневу систему, в якій політична та адміністративна відповідальність часто розмивається.

    КМДА може говорити про виділені кошти, район — про складні тендерні процедури або відсутність відповідної ділянки, а військова адміністрація — про недостатні темпи роботи цивільної влади.

    Для звичайного киянина результат від цього не змінюється: під час балістичної загрози йому потрібне конкретне безпечне місце поруч із будинком, а не пояснення про розподіл повноважень.

    Чому метро залишається головним сховищем Києва

    Масштаб залежності столиці від метрополітену добре показує статистика.

    Лише протягом 2025 року підземними станціями метро як укриттями уночі скористалися близько 970 тисяч людей. Для порівняння, у 2024 році цей показник становив приблизно 450 тисяч. Особливо напруженим став липень 2025 року, коли станціями як укриттями скористалися близько 215 тисяч разів.

    Метро справді є одним із найнадійніших доступних варіантів для мешканців столиці.

    Але воно не вирішує проблему великих житлових масивів, розташованих далеко від станцій.

    Під час загрози застосування балістики від моменту оголошення тривоги до удару іноді можуть минути лічені хвилини. Для літніх людей, батьків із маленькими дітьми чи мешканців віддалених районів подолати за цей час кілометр або більше до метро фізично неможливо.

    Саме тут могла б працювати багаторівнева система: капітальні сховища, споруди подвійного призначення, підземні паркінги відповідного класу та мережа мобільних укриттів у місцях великого скупчення людей.

    Чому 4358 укриттів недостатньо

    На папері понад чотири тисячі об’єктів виглядають значною цифрою.

    Але структура цього фонду змінює картину.

    Із 4358 об’єктів майже 87% становлять найпростіші укриття. Тобто основою системи цивільного захисту столиці залишаються переобладнані приміщення, створені не спеціально для захисту населення під час війни.

    При цьому потреба Києва у фонді цивільного захисту значно більша. Міські структури продовжують формувати та розширювати мережу, однак різниця між кількістю об’єктів у звітах і реальним доступом до якісних споруд залишається критичною.

    У 2026 році будівництво 39 нових споруд уже тривало, що свідчить про певне прискорення процесу. Але навіть ці темпи означають, що проблему, яка накопичувалася десятиліттями, швидко вирішити не вдасться.

    Проблема Києва — вже не у відсутності розуміння загрози

    У перші місяці вторгнення можна було пояснювати ситуацію необхідністю терміново пристосувати те, що вже було у місті.

    Через чотири роки великої війни таке пояснення працює дедалі гірше.

    Росія систематично атакує столицю крилатими та балістичними ракетами, дронами й комбінованими ударами. Потреба у розосередженій мережі захисту очевидна, необхідні нормативи для мобільних укриттів уже існують, а Київ щороку виділяє мільярди гривень на цивільний захист.

    Тому дискусія зміщується від питання «чи потрібні укриття» до значно неприємнішого — чому за наявності грошей, нормативної бази та очевидної загрози проєкти реалізуються настільки повільно.

    Відповідальність при цьому не можна звести до одного прізвища або однієї установи. Київрада відповідає за бюджетні рішення, структурні підрозділи КМДА — за міську політику цивільного захисту, районні адміністрації — за значну частину закупівель і реалізації конкретних проєктів, а балансоутримувачі — за стан окремих укриттів.

    Саме розмитість цієї системи і дозволяє кожній стороні пояснювати, чому проблема перебуває поза межами її повної відповідальності.

    Для людей же результат вимірюється набагато простіше: чи є в радіусі кількох хвилин місце, куди можна забігти після сигналу тривоги.

    І після більш ніж чотирьох років повномасштабної війни у багатьох районах Києва відповідь на це питання все ще залишається негативною.