У Європейському Союзі посилюються дискусії щодо можливого зростання ризиків з боку Росії у найближчі один-два роки. За оцінками частини європейських політиків і представників оборонних відомств, Кремль може сприймати цей період як потенційне «вікно можливостей» для перевірки міцності НАТО, поки США перебувають під керівництвом президента Дональда Трампа, а оборонні спроможності Європи ще не досягли повної готовності до самостійного стримування загроз. Про це повідомляє Politico із посиланням на європейських чиновників, а також матеріал Європейська правда.

У центрі обговорень у Брюсселі та столицях країн ЄС перебуває питання, чи може Росія використати період внутрішніх трансформацій у трансатлантичних відносинах для обмеженого тестування єдності Альянсу. Йдеться не лише про класичний військовий сценарій, а й про можливі гібридні дії, які можуть бути розраховані на створення невизначеності в межах НАТО та перевірку готовності союзників застосовувати механізми колективної оборони, передбачені статтею 5 Північноатлантичного договору.

Фінський депутат Європейського парламенту Міка Аалтола, якого цитують журналісти, заявив, що Європа може зіткнутися з потенційними загрозами значно швидше, ніж очікується офіційно. Він наголосив, що в умовах, коли трансатлантичні відносини перебувають під тиском, а Європейський Союз ще не завершив процес нарощування власної оборонної спроможності, навіть обмежені дії Росії можуть мати серйозний політичний ефект. За його словами, найнебезпечнішим сценарієм є не обов’язково масштабне вторгнення, а навмисні кроки, які створюють «сіру зону» відповідальності і змушують союзників довго погоджувати реакцію.

У матеріалі підкреслюється, що попри такі оцінки, у більшості оборонних структур Європи зберігається обережний підхід до прогнозів. Представники НАТО та окремих держав-членів наголошують, що прямий військовий напад Росії на країну Альянсу залишається малоймовірним, зокрема через значне виснаження російських ресурсів унаслідок війни проти Україна. Водночас вони визнають, що ризики гібридних операцій, кібератак та локальних провокацій залишаються актуальними.

Дискусія в Європі загострюється через різницю підходів між державами-членами. Країни Північної Європи та Балтії, включно з Фінляндією та Литвою, закликають до прискореного зміцнення оборонних можливостей, зокрема систем протиповітряної та протиракетної оборони, а також до збільшення запасів озброєнь. Вони вважають, що час є критичним фактором, а будь-яке зволікання може підвищити вразливість регіону.

Натомість частина інших країн ЄС і НАТО займає більш стриману позицію, наголошуючи, що надмірне нагнітання ситуації може бути контрпродуктивним і навіть зіграти на користь Кремля. На їхню думку, публічні заяви про неминучість конфлікту можуть створювати паніку та дестабілізувати суспільства, що є однією з цілей гібридного впливу.

Окремим фактором у цих оцінках залишається політична ситуація у Сполучених Штатах. За даними Politico, в Європі уважно стежать за риторикою адміністрації Трампа щодо НАТО, оскільки неодноразові заяви про необхідність більшої самостійності Європи у сфері безпеки змінюють довгострокове планування Альянсу. На цьому тлі у Брюсселі обговорюють сценарії, за яких Європа повинна буде швидше взяти на себе основну відповідальність за власну оборону.

Європейський Союз уже затвердив довгострокові плани підвищення оборонної готовності, згідно з якими блок має досягти здатності до надійного стримування потенційних супротивників до 2030 року. Проте чиновники визнають, що реальний ефект від зростання оборонних бюджетів, які суттєво збільшилися після початку повномасштабної війни Росії проти України у 2022 році, стане відчутним лише поступово.

На тлі цих процесів у Європі триває внутрішня дискусія щодо того, як балансувати між стримуванням загроз і уникненням надмірної ескалації. Частина політиків вважає, що недооцінка ризиків є небезпечною, тоді як інші попереджають про необхідність зберігати холодну оцінку ситуації, щоб не сприяти підвищенню напруги.

Попри різницю в підходах, у ЄС визнають, що безпекове середовище в Європі залишається нестабільним, а події найближчих років можуть стати визначальними для майбутнього всієї архітектури європейської та трансатлантичної безпеки.