Khreshchatyknews.com

Позначка: зовнішня політика США

  • «Зробимо Вірменію великою»: Трамп несподівано підтримав Пашиняна перед виборами та згадав свій новий геополітичний проєкт

    «Зробимо Вірменію великою»: Трамп несподівано підтримав Пашиняна перед виборами та згадав свій новий геополітичний проєкт

    Президент США Дональд Трамп несподівано втрутився у політичну кампанію у Вірменії та відкрито підтримав чинного прем’єр-міністра Нікола Пашиняна напередодні парламентських виборів, які мають відбутися 7 червня.

    Гучна заява Трампа пролунала у його соцмережі Truth Social і вже викликала резонанс як у самій Вірменії, так і за її межами.

    Американський президент назвав Пашиняна «чудовим другом і лідером», який нібито робить Вірменію «сильною, заможною та надзвичайно безпечною».

    «З цих причин Нікол має мою повну та безперечну підтримку на переобрання 7 червня 2026 року», — написав Трамп.

    Наприкінці свого звернення він перефразував власне відоме гасло Make America Great Again і заявив: «Зробимо Вірменію знову великою».

    Заява Трампа стала безпрецедентною для американської політики щодо Вірменії, адже чинні президенти США традиційно уникають настільки прямої підтримки конкретних кандидатів на виборах у пострадянських країнах.

    Особливу увагу привернуло й те, що Трамп у своєму дописі згадав державного секретаря США Марко Рубіо та новий транзитний проєкт під назвою «Маршрут Трампа заради міжнародного миру та процвітання» — TRIPP.

    За словами Трампа, Рубіо вже відвідав Вірменію у межах реалізації цього проєкту.

    Деталі самого проєкту офіційно майже не розкриваються, однак західні аналітики припускають, що йдеться про нову американську логістичну та економічну ініціативу на Кавказі, яка має посилити вплив США у регіоні та зменшити залежність країн Південного Кавказу від Росії й Китаю.

    На цьому тлі підтримка Пашиняна виглядає не лише політичним жестом, а й частиною ширшої геополітичної стратегії Вашингтона.

    Нікол Пашинян останніми роками поступово дистанціювався від Кремля, особливо після конфлікту навколо Нагірного Карабаху та фактичної втрати Вірменією контролю над регіоном у 2023 році.

    Після цього Єреван різко активізував контакти із Заходом.

    Вірменія почала брати участь у спільних військових навчаннях зі США, заморозила участь у деяких структурах ОДКБ та дедалі жорсткіше критикувала Росію за відсутність підтримки у конфлікті з Азербайджаном.

    Крім того, Пашинян відкрито заявляв, що Вірменія більше не може покладатися лише на Москву у питаннях безпеки.

    Саме тому заява Трампа вже викликала бурхливу реакцію у проросійських колах.

    Російські пропагандистські медіа та низка політиків у РФ сприйняли підтримку Пашиняна як чергову спробу США остаточно «відірвати» Вірменію від російської сфери впливу.

    Водночас у самій Вірменії реакція виявилася неоднозначною.

    Прихильники Пашиняна назвали заяву Трампа свідченням того, що Єреван отримує дедалі більшу підтримку Заходу.

    Натомість опозиція заявляє про «небезпечне зовнішнє втручання» у вибори.

    Опоненти прем’єра також нагадують, що Пашинян уже переживав масштабні внутрішньополітичні кризи після поразки у війні за Карабах та втрати частини територій.

    Попри це, його партія досі залишається однією з найвпливовіших політичних сил країни.

    Вибори у Вірменії 7 червня можуть стати одними з найважливіших за останні роки, адже фактично визначать подальший зовнішньополітичний курс держави — між Росією та Заходом.

    Політологи звертають увагу й на іншу деталь: це вже не перший випадок, коли Трамп відкрито підтримує іноземних політиків.

    Раніше він активно агітував за прем’єра Угорщини Віктора Орбана та називав його «великим лідером Європи».

    Втім, на виборах у квітні 2026 року Орбан програв своєму опоненту Петеру Мадяру.

    Саме тому в соцмережах уже почали жартувати про «ефект підтримки Трампа».

    Окремі аналітики вважають, що нинішній президент США дедалі активніше формує власну міжнародну політичну мережу союзників, орієнтовану на консервативні, націоналістичні та антиглобалістські сили.

    Водночас Кавказ для США залишається стратегічно важливим регіоном через енергетичні маршрути, транспортні коридори та близькість до Росії, Ірану й Туреччини.

    На цьому тлі підтримка Пашиняна може свідчити про бажання Вашингтона посилити свій вплив у Вірменії напередодні можливих великих змін у регіоні.

    Офіційний Єреван поки стримано відреагував на заяву Трампа.

    Сам Пашинян публічно не коментував підтримку американського президента.

    Тим часом у Вірменії триває активна передвиборча кампанія, а головною темою дискусій залишаються питання безпеки, відносин із Росією та майбутнього курсу країни.

  • Рейтинг Трампа падає: 62% американців не схвалюють його курс

    Рейтинг Трампа падає: 62% американців не схвалюють його курс

  • США готують нову операцію? У команді Трампа обговорюють силовий сценарій щодо Куби — Politico

    США готують нову операцію? У команді Трампа обговорюють силовий сценарій щодо Куби — Politico

    Адміністрація президента США Дональда Трампа розглядає можливість застосування військових інструментів щодо Куби, водночас офіційно наголошуючи на пріоритеті дипломатії. Про це повідомляє Politico з посиланням на джерела, знайомі з обговореннями у Білому домі. Йдеться про потенційне використання так званої «кінетичної сили» — терміну, який у військовій практиці означає прямі силові дії, однак наразі цей варіант не є основним і розглядається як один із можливих сценаріїв розвитку подій.

    За даними видання, у Вашингтоні одночасно ведуться переговори з кубинською владою щодо можливих економічних реформ. США наполягають на трансформаціях, які передбачають часткову приватизацію державних підприємств, розширення доступу до інтернету, збільшення іноземних інвестицій та переорієнтацію енергетичного ринку Куби, зокрема закупівлю енергоносіїв у Сполучених Штатів. Такі кроки, на думку американської сторони, могли б стати компромісом і знизити напруження без застосування сили.

    Водночас внутрішньополітичний тиск у США, особливо з боку кубинської діаспори у Флориді, значно ускладнює ситуацію. Саме ця громада традиційно виступає за жорстку політику щодо Гавани і є важливим електоральним ресурсом для Республіканської партії. Представники цієї групи закликають адміністрацію Трампа не обмежуватися санкціями та переговорами, а розглянути радикальніші кроки, включно з можливим втручанням.

    Зокрема, сенаторка штату Флорида Ілеана Гарсія заявила, що без чіткого плану дій щодо зміни політичного режиму на Кубі підтримка Трампа серед виборців у Південній Флориді може суттєво знизитися. Вона наголосила, що багаторічна риторика про необхідність змін на острові має бути підкріплена конкретними рішеннями.

    Експерти зазначають, що питання Куби для американської політики має не лише зовнішньополітичне, а й внутрішнє значення. Штат Флорида традиційно відіграє ключову роль у президентських виборах, а позиція кубинсько-американської громади може впливати на результати голосування. Саме тому Білий дім змушений балансувати між дипломатією та жорсткою риторикою.

    На цьому тлі економічна ситуація на Кубі продовжує погіршуватися. Країна стикається з серйозною енергетичною кризою, спричиненою скороченням постачання нафти, зокрема з Венесуели. Часті відключення електроенергії впливають на транспортну систему, медицину, водопостачання та продовольчу безпеку. За словами американських чиновників, ситуація на острові наближається до критичної точки.

    Окремі джерела у Вашингтоні описують стан справ на Кубі як «соціально напружений», зазначаючи, що накопичені економічні проблеми можуть призвести до внутрішніх потрясінь. Саме це, на думку аналітиків, і створює підґрунтя для активізації американської політики щодо острова.

    Водночас адміністрація Трампа вже вжила низку кроків для посилення тиску на Кубу. Йдеться про розширення санкцій, зокрема в енергетичному секторі, а також обмеження співпраці з третіми країнами, які намагаються постачати нафту на острів. Ці заходи мають на меті змусити кубинське керівництво піти на поступки.

    Сам Трамп раніше заявляв, що Сполучені Штати можуть «взяти Кубу під контроль», якщо ситуація загостриться. Водночас він підкреслював, що наразі пріоритетом залишається інший напрямок — конфлікт на Близькому Сході. За його словами, Вашингтон спочатку має завершити поточні військово-політичні завдання, після чого зможе активніше зайнятися кубинським питанням.

    Аналітики наголошують, що навіть обговорення можливого силового сценарію не означає неминучості військової операції. Подібні сигнали часто використовуються як інструмент політичного тиску та переговорної стратегії. Водночас вони можуть підвищувати напруження в регіоні та викликати занепокоєння серед союзників США.

    У міжнародному контексті ситуація навколо Куби також може вплинути на ширші геополітичні процеси. Острів традиційно має тісні зв’язки з Росією та Китаєм, а будь-яка ескалація може стати фактором загострення глобального протистояння.

    На даному етапі США одночасно використовують дипломатичні та санкційні інструменти, не виключаючи при цьому жорсткіших варіантів. Подальший розвиток подій залежатиме від внутрішньої ситуації на Кубі, позиції американських союзників і загальної геополітичної динаміки.

  • Зеленський попередив: без жорсткого тиску США Росія не піде на мир

    Зеленський попередив: без жорсткого тиску США Росія не піде на мир

    Президент України Володимир Зеленський заявив, що без рішучого та системного тиску з боку США Росія не піде на припинення війни, а зміщення американського фокусу на Близький Схід уже впливає на загальну динаміку міжнародної підтримки України та може призвести до затягування бойових дій.

    Про це глава держави повідомив в інтерв’ю Newsmax.

    За словами Зеленського, ключовим фактором, який сьогодні впливає на перебіг війни, є трансформація зовнішньополітичних пріоритетів Вашингтона. На тлі ескалації на Близькому Сході увага американської адміністрації частково змістилася з України, що вже має конкретні наслідки.

    Президент прямо вказав: Росія реагує не на дипломатичні сигнали чи політичні заяви, а виключно на відчутний економічний, військовий і політичний тиск. Саме тому будь-яке його послаблення, навіть тимчасове, створює для Кремля “вікно можливостей”.

    Йдеться передусім про санкційну політику. Зеленський зазначив, що санкційний тиск міг би бути значно жорсткішим, однак зараз, за його словами, частина рішень відкладається або пом’якшується через інші глобальні виклики.

    У ширшому контексті це відповідає тенденціям останніх років: санкції проти Росія залишаються безпрецедентними за масштабом, однак їхня ефективність значною мірою залежить від координації між США, ЄС та іншими партнерами, а також від готовності посилювати обмеження.

    Зеленський окремо підкреслив, що Україна продовжує отримувати військову допомогу. Зокрема, йдеться як про американські пакети озброєнь, так і про використання європейських фінансових механізмів для закупівлі сучасних систем, включно з протибалістичними ракетами.

    Водночас президент наголосив: навіть значні обсяги зброї не можуть компенсувати відсутність довгострокового політичного та економічного тиску на Москву.

    Фактично Київ сигналізує партнерам, що стратегія підтримки має бути комплексною:

    • військова допомога — для стримування і оборони;
    • санкції — для виснаження економічного потенціалу РФ;
    • дипломатичний тиск — для ізоляції Кремля на міжнародній арені.

    Без поєднання цих елементів, за оцінкою української сторони, досягнення сталого миру виглядає малоймовірним.

    Попри критику, Зеленський підкреслив, що Україна підтримує постійний контакт з американськими партнерами. Комунікація відбувається на різних рівнях — від дипломатичних каналів до військово-технічної координації.

    Це свідчить про те, що стратегічне партнерство між Києвом і Вашингтоном зберігається, однак Україна прагне його поглиблення саме в частині політичного тиску на Росію.

    Окрему увагу в інтерв’ю президент приділив темі атак на російську енергетичну інфраструктуру.

    За його словами, Україна отримувала сигнали від партнерів щодо доцільності обмеження таких ударів на тлі загострення ситуації на Близькому Сході. Ймовірно, це пов’язано з глобальною енергетичною стабільністю та ризиками для світових ринків.

    Втім, позиція Києва залишається незмінною: жодних односторонніх обмежень без взаємних кроків з боку Росії не буде.

    Зеленський підкреслив, що жодних офіційних домовленостей про “енергетичне перемир’я” не існує, Україна відкрита до таких форматів, але лише за умови взаємності, у разі продовження російських атак відповідь буде неминучою.

    Ця позиція вкладається у загальну стратегію стримування: Київ демонструє готовність діяти симетрично у відповідь на удари по власній інфраструктурі.

    Президент також різко відреагував на позицію віцепрезидента США Джей Ді Венс, який виступає проти подальшої масштабної допомоги Україні.

    Зеленський фактично поставив знак рівності між відмовою від підтримки України та посиленням позицій Росії. За його словами, Кремль сприймає будь-які прояви слабкості як сигнал до подальшої ескалації.

    Цей коментар відображає занепокоєння Києва внутрішньополітичними дискусіями у США, де питання допомоги Україні дедалі частіше стає предметом політичних суперечок.

    Заяви Зеленського пролунали на тлі складної міжнародної ситуації, де увага провідних держав розподіляється між кількома кризами одночасно: війна Росії проти України, ескалація на Близькому Сході та напруженість у відносинах між глобальними гравцями.

    У таких умовах Україна намагається утримати питання війни в центрі міжнародного порядку денного, наголошуючи, що будь-яке зниження уваги чи тиску грає на користь Кремля.

    У своєму інтерв’ю Зеленський фактично сформулював ключовий сигнал союзникам: військова допомога залишається критично важливою, однак без посилення санкційного та політичного тиску на Росію вона не здатна забезпечити завершення війни.

    На думку Києва, саме рішучі дії США як глобального лідера можуть стати тим фактором, який змусить Москву переглянути свою позицію і відкрити шлях до реальних переговорів про мир.

  • Скандал між США та Індією: Нью-Делі різко відповів Трампу за образливий допис

    Скандал між США та Індією: Нью-Делі різко відповів Трампу за образливий допис

    Міністерство закордонних справ Індії виступило з різкою критикою на адресу президента США Дональда Трампа після його резонансного допису в соцмережі Truth Social, у якому він назвав країну «пекельною дірою». Як повідомляє Bloomberg, заява американського лідера викликала дипломатичне обурення в Нью-Делі та може вплинути на відносини між двома державами, які останнім часом і без того залишаються напруженими.

    Речник індійського МЗС Рандхір Джайсвал наголосив, що подібні висловлювання є «необґрунтованими, недоречними та відірваними від реальності». За його словами, такі заяви не відображають справжнього характеру індійсько-американських відносин, які традиційно будуються на взаємній повазі, стратегічному партнерстві та спільних інтересах у сфері безпеки, економіки та технологій.

    Сам допис Трампа був пов’язаний із публікацією стенограми одного з ток-шоу, де він виступав проти права на громадянство США за народженням і критикував імміграційну політику країни. У своїх заявах він також звинуватив мігрантів з Індії та Китаю у зловживанні цією системою, а індійських працівників у технологічному секторі — у дискримінації американців під час найму. Ці твердження стали ще одним елементом жорсткої риторики Трампа щодо імміграції, яка залишається однією з ключових тем його політичного курсу.

    Особливого резонансу ситуації додає те, що скандал виник у момент, коли Вашингтон і Нью-Делі намагалися відновити та зміцнити двосторонні відносини. Зокрема, сторони працюють над укладенням нової торговельної угоди, а також готуються до візиту державного секретаря США Марко Рубіо до Індії. У цьому контексті різкі заяви американського президента можуть ускладнити дипломатичний діалог і створити додаткову напругу.

    Варто зазначити, що відносини між США та Індією протягом останнього року залишалися нестабільними. Спочатку напруження виникло через запровадження тарифів і торговельні суперечки, згодом — через зближення Трампа з Пакистаном, що традиційно викликає занепокоєння в Нью-Делі. Додатковим фактором стали заяви Трампа про нібито посередництво США у припиненні конфлікту між Індією та Пакистаном, які індійська сторона неодноразово спростовувала.

    Ще одним чутливим питанням залишається імміграційна політика США. У вересні Трамп підписав указ, який значно посилив правила отримання віз, зокрема передбачив збільшення вартості візи H-1B до 100 тисяч доларів. Цей тип віз широко використовується американськими технологічними компаніями для залучення висококваліфікованих спеціалістів, переважно з Індії. Нові обмеження викликали критику як у бізнес-середовищі, так і серед індійських політиків, адже вони безпосередньо впливають на тисячі фахівців.

    На тлі цього Індія продовжує активну зовнішньополітичну та оборонну діяльність. Нещодавно країна схвалила масштабну програму закупівлі озброєння на суму близько 25 мільярдів доларів, включаючи російські системи ППО С-400, літаки та безпілотники. Це рішення стало частиною модернізації армії після загострення відносин із Пакистаном. Крім того, Нью-Делі веде переговори з Росією щодо відновлення постачання зрідженого природного газу та розширення енергетичної співпраці.

    У цьому складному геополітичному контексті різкі висловлювання Трампа можуть мати ширші наслідки, ніж просто дипломатичний скандал. Індія є одним із ключових партнерів США в Індо-Тихоокеанському регіоні, і будь-яке погіршення відносин між країнами може вплинути на баланс сил у світі, зокрема в контексті протистояння з Китаєм.

    Експерти зазначають, що подібна риторика може бути частиною внутрішньополітичної стратегії Трампа, спрямованої на мобілізацію електорату навколо теми імміграції. Водночас на міжнародному рівні вона створює ризики для стратегічних партнерств і може ускладнити співпрацю у ключових сферах — від торгівлі до безпеки.

    Поки що офіційний Вашингтон не оприлюднив детальної реакції на заяву індійського МЗС, однак очевидно, що ситуація потребуватиме дипломатичного врегулювання. З огляду на заплановані переговори та візити, обидві сторони, ймовірно, намагатимуться знизити напруження, щоб не допустити подальшого загострення.

    Інцидент із дописом Трампа став черговим випробуванням для відносин між США та Індією. Він продемонстрував, наскільки крихким може бути баланс навіть між стратегічними партнерами, особливо в умовах глобальної нестабільності та зростання ролі внутрішньополітичних факторів у міжнародній політиці.

  • Трамп готовий бачити Путіна на саміті G20 у США: що стоїть за можливим запрошенням і як реагує світ

    Трамп готовий бачити Путіна на саміті G20 у США: що стоїть за можливим запрошенням і як реагує світ

    Адміністрація Дональда Трампа розглядає можливість запросити Володимира Путіна на саміт G20, який має відбутися у грудні 2026 року в Маямі. Про це повідомляє The Washington Post із посиланням на джерела в американській адміністрації та Державному департаменті США. Йдеться про один із найбільш резонансних дипломатичних сигналів останнього часу, який може суттєво вплинути на геополітичний баланс і позиції Заходу щодо Росії.

    За інформацією видання, зустріч світових лідерів планують провести на території приватного гольф-курорту Трампа «Doral» у Маямі. У Держдепі наголошують, що чинна адміністрація прагне забезпечити «ефективний і продуктивний саміт», а тому не виключає участі Росії у всіх засіданнях. Сам Трамп під час спілкування з журналістами підтвердив, що не бачить проблеми у можливому візиті російського президента, підкресливши свою традиційну позицію щодо необхідності діалогу навіть із опонентами: за його словами, розмова з усіма сторонами може бути «дуже корисною».

    Втім, попри ці заяви, офіційних запрошень наразі не розіслано, і остаточне рішення ще не ухвалене. Більше того, навіть у самій Росії звучать суперечливі сигнали. Заступник міністра закордонних справ РФ Олександр Панкін стверджує, що запрошення вже було направлене «на найвищому рівні», тоді як речник Кремля Дмитро Пєсков заявив, що формат участі Росії ще визначається і залежатиме від подальших обставин.

    Ця ситуація розгортається на тлі триваючої війни Росії проти України та збереження санкційного тиску з боку Заходу. Після повномасштабного вторгнення у 2022 році Росія фактично опинилася в частковій міжнародній ізоляції, а її участь у ключових глобальних форматах стала предметом політичних дискусій. Саміт G20 залишається одним із небагатьох майданчиків, де представники РФ можуть потенційно взаємодіяти з лідерами провідних економік світу.

    Експерти звертають увагу, що можливе запрошення Путіна може бути частиною ширшої стратегії США. Зокрема, йдеться про спробу відновити канали комунікації з Москвою або ж використати саміт як інструмент дипломатичного тиску. Водночас така ініціатива викликає занепокоєння серед союзників Вашингтона, адже може бути сприйнята як сигнал пом’якшення позиції щодо Росії.

    Критики цієї ідеї наголошують, що допуск Путіна до саміту G20 без суттєвих змін у його політиці може підірвати єдність Заходу та створити небезпечний прецедент. Зокрема, українські та європейські політики неодноразово заявляли, що Росія має нести відповідальність за свої дії, а не повертатися до глобальних переговорних форматів без виконання міжнародних вимог.

    На цьому тлі показовою є реакція частини експертного середовища. Голова організації «Україна в НАТО» Юрій Романюк зазначив, що подібні кроки можуть грати на руку Кремлю, адже створюють додаткову напругу між союзниками та послаблюють консолідовану позицію Заходу. У ширшому контексті це також може вплинути на переговорні процеси щодо війни в Україні, де будь-які сигнали про «нормалізацію» відносин із Росією сприймаються вкрай чутливо.

    Варто також враховувати, що сам формат G20 передбачає участь як західних країн, так і держав Глобального Півдня, багато з яких займають більш нейтральну позицію щодо війни. Саме тому питання участі Росії часто стає компромісним і залежить від балансу інтересів усіх сторін.

    Окрему увагу привертає й місце проведення саміту — приватний курорт Трампа. Це додає політичного та іміджевого виміру події, адже поєднує державну дипломатію з особистим бізнес-простором президента США. Подібне рішення може викликати додаткові дискусії як у самих США, так і серед міжнародних партнерів.

    Наразі ситуація залишається невизначеною. Чи буде надіслано офіційне запрошення Путіну, чи погодиться він на участь і якою буде реакція інших країн — ці питання залишаються відкритими. Водночас уже зараз зрозуміло, що сама можливість такого кроку свідчить про складність сучасної геополітики, де навіть у період гострих конфліктів зберігається потреба у діалозі, хай і суперечливому.

    Саміт G20 у Маямі може стати не просто економічним форумом, а ключовою подією, яка визначить подальший формат взаємодії між світовими лідерами в умовах нової глобальної реальності — з війною в Європі, напруженням у відносинах між США і Китаєм та зростанням ролі регіональних конфліктів.

  • США хочуть повернути РФ у глобальну політику: у Польщі пояснили, навіщо це Вашингтону

    США хочуть повернути РФ у глобальну політику: у Польщі пояснили, навіщо це Вашингтону

    Колишній міністр закордонних справ Польщі, сенатор Ґжеґож Схетина заявив, що США розглядають можливість часткового повернення Росія у глобальну політику. На його думку, головна стратегічна мета Вашингтона полягає в тому, щоб послабити союз Москви з Китаєм і переформатувати баланс сил на світовій арені.

    Про це він заявив в ефірі проєкту Slawa.tv «Український фокус. День» на телеканалі «Еспресо», коментуючи нові тенденції у зовнішній політиці США.

    За словами Схетини, американська адміністрація прагне показати, що Росія може залишатися гравцем у глобальній політиці, якщо погодиться на певні правила гри. Йдеться не про повноцінне повернення до міжнародної спільноти, а радше про обмежену взаємодію в рамках конкретних інтересів.

    «США хочуть продемонструвати, що Росія може бути партнером у визначених питаннях. Це глобальний формат, спрямований на те, щоб відтягнути її від Китаю», — пояснив польський політик.

    Водночас він висловив скепсис щодо реалізації такого сценарію. За його словами, співпраця між Москвою та Пекіном за останні роки стала настільки глибокою, що розірвати її буде надзвичайно складно. Росія дедалі більше залежить від Китаю економічно, технологічно та політично, що робить її маневр у бік Заходу малоймовірним.

    Експерти також відзначають, що після початку повномасштабної війни проти України Росія значно активізувала співпрацю з Китаєм, зокрема у сфері торгівлі енергоносіями, фінансових розрахунків і технологій. Китай став одним із ключових економічних партнерів Москви, що частково компенсувало втрати від західних санкцій.

    На цьому тлі США можуть прагнути хоча б частково зменшити рівень цієї залежності, створивши альтернативні канали взаємодії з Росією. Однак така стратегія викликає серйозні дискусії як серед союзників Вашингтона, так і всередині самих США.

    Схетина звернув увагу ще на один важливий аспект — дипломатичні сигнали, які можуть свідчити про зміну підходу. Зокрема, він згадав можливу участь Росії у міжнародних самітах, включно з «Групою двадцяти» — G20.

    На його думку, такі кроки можуть бути частиною тестування позиції міжнародної спільноти.

    «Американці перевіряють реакцію. Якщо країни G20 чітко заявлять, що Росія не має бути на цих зустрічах, Вашингтон змушений буде це врахувати», — зазначив він.

    Водночас польський політик наполягає, що ізоляція Росії має залишатися пріоритетом для міжнародної спільноти. Він підкреслив, що президент РФ Володимир Путін несе повну політичну відповідальність за війну проти України і не повинен повертатися до глобальних політичних процесів.

    «Путіна слід відсторонити від світової політики. Він має бути ізольований і розуміти, що є агресором», — наголосив Схетина.

    Ця позиція відображає настрої значної частини європейських політиків, які вважають, що будь-які спроби нормалізації відносин із Росією без припинення війни можуть підірвати міжнародне право та створити небезпечний прецедент.

    У ширшому контексті дискусія про роль Росії у світі пов’язана з глобальним переформатуванням системи міжнародних відносин. Після 2022 року світ дедалі більше рухається у бік багатополярності, де зростає роль регіональних центрів сили та стратегічних альянсів.

    Для США ключовим викликом залишається протистояння з Китаєм, яке охоплює економічну, військову та технологічну сфери. У цьому контексті будь-яке послаблення російсько-китайського партнерства може розглядатися як стратегічна перевага.

    Водночас існує ризик, що надмірно прагматичний підхід до Росії може послабити єдність Заходу. Країни Європи, особливо ті, що безпосередньо межують із Росією, значно обережніше ставляться до будь-яких спроб діалогу з Кремлем.

    Крім того, питання участі Росії в міжнародних форматах залишається політично чутливим. Після повномасштабного вторгнення багато міжнародних організацій обмежили або припинили співпрацю з Москвою, а її участь у глобальних форумах стала предметом постійних дискусій.

    Заява Ґжеґожа Схетини підкреслює складність сучасної геополітичної ситуації. США можуть шукати нові підходи до взаємодії з Росією, однак такі кроки стикаються з серйозними обмеженнями — як через війну в Україні, так і через глибоку інтеграцію Москви з Пекіном.

    Подальший розвиток цієї стратегії залежатиме від кількох факторів: динаміки війни, позиції союзників США, а також внутрішньополітичних рішень у самому Вашингтоні. Водночас очевидно, що питання місця Росії у світовій політиці залишатиметься одним із ключових у найближчі роки.

  • США змінюють курс щодо Лукашенка: у Вашингтоні назвали головну мету нової політики

    США змінюють курс щодо Лукашенка: у Вашингтоні назвали головну мету нової політики

    У зовнішній політиці США щодо Білорусі відбувається помітний зсув. За оцінкою наукового співробітника Інституту Квінсі Марка Епіскопоса, адміністрація Дональда Трампа переходить до більш прагматичного підходу у відносинах із режимом Олександра Лукашенка.

    Про це експерт заявив в інтерв’ю медіа Independence Avenue Media, зазначивши, що нова стратегія ґрунтується не на ідеологічних розбіжностях, а на обмеженому колі спільних інтересів — економічних, політичних та безпекових.

    За словами Епіскопоса, Вашингтон намагається уникнути помилок минулих десятиліть, коли жорстка конфронтація фактично унеможливлювала будь-який діалог із Мінськом. Тепер США розглядають можливість вибудовування «прагматичних відносин», які дозволять досягати конкретних результатів без повної нормалізації політичних зв’язків.

    Ключовою метою цієї політики експерт називає забезпечення стабільності на східному фланзі НАТО. У контексті глобальної стратегії США дедалі більше зосереджуються на Індо-Тихоокеанському регіоні та конкуренції з Китай, що змушує Вашингтон перерозподіляти ресурси і знижувати рівень напруженості в Європі.

    «Для цього потрібен певний рівень стабільності на східному фланзі НАТО», — пояснює Епіскопос.

    Одним із факторів нестабільності він називає напружені відносини між Білоруссю та її західними сусідами — передусім Польща і Литва. На цьому тлі Білорусь розглядається як важливий елемент безпекової архітектури регіону.

    Експерт використав поняття «білоруський балкон», яке описує геополітичну роль країни як потенційного плацдарму — як для впливу на Росію, так і для можливих загроз у напрямку західних держав. Саме тому, на його думку, Вашингтон прагне «керувати» цією зоною ризику, зменшуючи ймовірність ескалації.

    Зміни у підході США вже почали проявлятися на практиці. За словами Епіскопоса, перші кроки були зроблені у гуманітарній сфері, де сторони змогли досягти певного прогресу. Це може свідчити про обережну спробу відновлення діалогу між країнами після тривалого періоду напружених відносин.

    Водночас мова не йде про повне перезавантаження відносин або скасування санкцій. Новий підхід передбачає точкову взаємодію там, де це відповідає інтересам США, без відмови від критики політичного режиму в Білорусі.

    На тлі цих змін сам Олександр Лукашенко продовжує робити заяви про загрози з боку сусідніх країн, зокрема Польщі, держав Балтії та України. Такі заяви відображають напружену безпекову ситуацію в регіоні та підкреслюють складність діалогу між сторонами.

    Аналітики зазначають, що нова стратегія США може мати подвійний ефект. З одного боку, вона сприятиме зниженню напруженості та створенню більш передбачуваного середовища на східному фланзі НАТО. З іншого — існує ризик, що надмірний прагматизм може послабити політичний тиск на Мінськ щодо демократичних змін.

    Зміна підходу Вашингтона до Білорусі є частиною ширшої геополітичної стратегії. Вона відображає прагнення США зосередитися на глобальних пріоритетах, одночасно мінімізуючи ризики у Європі через контрольовану стабілізацію відносин із Мінськом.

  • Трамп: США зараз зосереджені на Ірані, а не на війні в Україні

    Трамп: США зараз зосереджені на Ірані, а не на війні в Україні

    Президент США Дональд Трамп заявив, що наразі головна увага Сполучених Штатів зосереджена на ситуації навколо Ірану, а не на війні Росії проти України. Про це він сказав під час спілкування з журналістами, коментуючи низку міжнародних питань і пріоритети американської зовнішньої політики.

    За словами Трампа, у світі тривають одразу кілька кризових процесів, однак зараз Вашингтон приділяє найбільшу увагу саме ситуації на Близькому Сході. Він підкреслив, що США працюють над тим, щоб вплинути на розвиток подій навколо Ірану та досягти певних результатів у цьому напрямку.

    При цьому політик окремо згадав і війну в Україні. Він зазначив, що хотів би завершення бойових дій і зменшення кількості жертв. За його словами, ситуація залишається трагічною через значні людські втрати, а сторони конфлікту, на його думку, мали б шукати шлях до порозуміння.

    “Україна рухається вперед. Я б хотів, щоб вони могли порозумітися, чесно кажучи. Багато людей гине в Україні. Ми побачимо, що станеться”, — сказав Трамп.

    Водночас він наголосив, що на даний момент США “дуже сильно зосереджені на Ірані”. За його словами, ситуація там потребує активної дипломатичної та політичної уваги, оскільки, як він висловився, Вашингтон прагне досягти “дуже важливих результатів”.

    “Там (в Україні — ред.) щось відбувається, але ми зараз так сильно зосереджені на Ірані, щоб завершити це. І я думаю, ми збираємося зробити щось дуже важливе”, — додав він.

    Заяви Трампа пролунали на тлі триваючої повномасштабної війни Росії проти України, яка триває вже понад два роки та залишається одним із ключових факторів міжнародної безпеки. Україна продовжує оборонятися від російської агресії, а бойові дії тривають на кількох напрямках фронту.

    США залишаються одним із головних партнерів України у сфері безпеки та оборони. Вашингтон надає Києву військову, фінансову та гуманітарну допомогу, а також координує підтримку з країнами Європейського Союзу та іншими союзниками. Однак рівень політичної уваги до різних міжнародних криз може змінюватися залежно від глобальної ситуації та пріоритетів американської адміністрації.

    Окремо Трамп також згадав попередні події, пов’язані з війною Росії проти України. Зокрема, він коментував масовані удари по українських містах і регіонах, які відбувалися раніше, називаючи їх “жахливими”. Це свідчить про те, що він періодично повертається до теми війни у своїх публічних виступах, хоча нині робить акцент на інших зовнішньополітичних напрямках.

    На міжнародному рівні Іран залишається одним із ключових викликів для США. Вашингтон традиційно розглядає Тегеран як важливий фактор нестабільності на Близькому Сході через його вплив у регіоні та складні відносини з низкою країн. Саме тому, за словами Трампа, зараз американська адміністрація зосереджує значні ресурси та увагу на цьому напрямку.

    Водночас експерти зазначають, що подібні заяви політиків можуть впливати на сприйняття пріоритетів зовнішньої політики США, однак офіційні державні рішення зазвичай формуються комплексно і враховують одразу кілька міжнародних криз.

    Таким чином, заява Дональда Трампа вкотре підкреслює багатовекторність зовнішньої політики США, де паралельно розглядаються різні гарячі точки світу — від війни в Україні до ситуації навколо Ірану, що залишається одним із ключових елементів глобальної безпеки.

  • Сенат США відхилив спробу обмежити військові повноваження Трампа щодо Ірану

    Сенат США відхилив спробу обмежити військові повноваження Трампа щодо Ірану

    Сенат США відхилив резолюцію, яка мала обмежити повноваження президента Дональд Трамп щодо ведення військових дій проти Іран без прямого дозволу Конгресу. Голосування завершилося з результатом 52 голоси «проти» та 47 «за», що стало черговою невдалою спробою законодавців посилити контроль над рішеннями виконавчої влади у сфері національної безпеки. Ініціатива була запропонована сенаторкою-демократкою Теммі Дакворт і передбачала, що президент має припинити участь американських військ у конфлікті, якщо вона не санкціонована офіційним оголошенням війни або спеціальним дозволом Конгресу.

    Голосування продемонструвало чіткий партійний розкол: більшість республіканців підтримали позицію Білого дому і виступили проти обмежень, тоді як демократи здебільшого підтримали резолюцію. Водночас були й винятки — сенатор-республіканець Ренд Пол став єдиним представником своєї партії, який проголосував «за», тоді як демократ Джон Феттерман підтримав позицію республіканців і виступив проти документа. Це вже не перша подібна ініціатива: Сенат раніше вже розглядав схожі пропозиції, однак вони також не набирали достатньої підтримки.

    У центрі дискусії залишається War Powers Resolution of 1973, який обмежує можливість президента застосовувати збройні сили без погодження Конгресу. Згідно з цим законом, глава держави може вести бойові дії без санкції парламенту не більше 60 днів, після чого повинен отримати дозвіл законодавців або припинити операцію. У разі необхідності цей термін може бути продовжений до 90 днів, якщо президент обґрунтує це «неминучою військовою необхідністю». Саме наближення до цього граничного терміну і стало одним із факторів активізації політичної дискусії у Вашингтоні.

    Адміністрація Дональда Трампа наполягає, що президент діє в межах своїх повноважень як головнокомандувач, особливо в умовах загроз національній безпеці. Представники Республіканської партії підтримують цю позицію, вважаючи, що надмірні обмеження можуть послабити оперативність рішень і вплинути на ефективність військових дій США на міжнародній арені. Водночас демократи та частина незалежних експертів наголошують, що тривала участь у конфлікті без чіткого мандата Конгресу підриває конституційний баланс влади і створює небезпечний прецедент концентрації повноважень у виконавчій гілці.

    Навіть серед республіканців починають звучати застереження. Деякі законодавці заявляють, що можуть відкликати підтримку військової операції, якщо вона триватиме довше визначених законом строків без офіційного дозволу Конгресу. Це свідчить про поступове зростання напруження навіть усередині політичної сили, яка загалом підтримує президента.

    Рішення Сенату також має ширший міжнародний контекст. Конфлікт між США та Іраном залишається одним із ключових факторів нестабільності на Близькому Сході, а його ескалація може вплинути на глобальні ринки енергоносіїв, безпекову ситуацію в регіоні та дипломатичні відносини між провідними державами. Паралельно тривають спроби дипломатичного врегулювання, однак вони поки не дали відчутних результатів.

    Відхилення резолюції означає, що президент Дональд Трамп зберігає широкий простір для ухвалення рішень щодо подальших військових дій проти Ірану. Водночас сам факт регулярних спроб обмежити ці повноваження свідчить про глибоку інституційну напругу між Конгресом і Білим домом. Очікується, що дискусія щодо ролі законодавчої гілки у питаннях війни і миру продовжиться, особливо якщо конфлікт затягнеться або набуде нових масштабів. Таким чином, ситуація навколо цієї резолюції стала ще одним проявом боротьби за баланс влади у США між необхідністю швидких рішень у сфері безпеки та вимогою демократичного контролю над ними.