Позначка: Володимир Зеленський

  • Зеленський розповів, чого хоче після завершення президентства

    Зеленський розповів, чого хоче після завершення президентства

    Президент України Володимир Зеленський заявив, що після завершення війни та своєї роботи на посаді президента хотів би залишитися жити в Україні й вільно ходити її вулицями. Про це він розповів в інтерв’ю головній редакторці The Wall Street Journal Еммі Такер.

    Під час розмови Зеленського запитали, як йому вдається справлятися зі стресом після років повномасштабної війни. Президент відповів, що сам не впевнений, наскільки добре йому це вдається.

    За його словами, для нього важливо виконувати свою роботу так, щоб після завершення президентства мати можливість продовжити звичайне життя у власній країні.

    «Справа навіть не в тому, щоб люди тебе поважали. Справа в тому, щоб після війни і після цієї президентської роботи ти міг продовжувати жити у своїй країні, ходити вулицями, і щоб ніхто не хотів тебе вбити й не ненавидів тебе», — сказав Зеленський.

    Президент також пов’язав майбутнє після війни з тим, як людина ставиться до своєї роботи, країни та суспільства. За його словами, під час війни доводиться ухвалювати багато складних рішень, зокрема й таких, яких особисто не хочеться приймати.

    Зеленський визнав, що за роки повномасштабної війни припускався помилок, пояснивши це великою кількістю складних рішень і домовленостей, які президенту доводиться приймати щодня.

    Водночас він наголосив на ролі людей у власній мотивації. За словами Зеленського, одні люди дають енергію, тоді як спілкування з іншими, навпаки, її забирає.

    «Я намагаюся жити для добрих людей», — пояснив президент, додавши, що сподівається бачити таких людей навколо себе і після війни.

    При цьому Зеленський не оголошував у цій частині інтерв’ю конкретних політичних планів після завершення війни чи строків завершення своєї президентської роботи. Його слова стосувалися передусім особистого бачення майбутнього — життя в Україні після завершення нинішнього етапу його політичної кар’єри.

  • Росія готує новий удар балістикою: у ЦПД попередили українців про небезпеку

    Росія готує новий удар балістикою: у ЦПД попередили українців про небезпеку

    Українців попередили про підвищену загрозу нового російського ракетного удару. Увечері 23 вересня керівник Центру протидії дезінформації при РНБО Андрій Коваленко заявив, що є ознаки підготовки Росією балістичного обстрілу, та закликав громадян найближчими днями особливо уважно реагувати на сигнали повітряної тривоги. Конкретного часу можливого удару, кількості ракет чи ймовірних цілей він не назвав.

    «Ворог готує балістичний обстріл, ознаки підготовки присутні», — повідомив Коваленко. Паралельно він пов’язав військову активність Росії з відсутністю прогресу в дипломатичному треку, заявивши, що російська сторона затягує реальні кроки щодо припинення вогню. Це вже політична оцінка керівника ЦПД; фактична частина його попередження стосується саме ознак підготовки ракетної атаки.

    Заява Коваленка пролунала менш ніж через добу після аналогічного попередження президента Володимира Зеленського. Під час зустрічі з прем’єр-міністром Великої Британії Енді Бернемом у Нью-Йорку президент заявив, що українська розвідка має інформацію про підготовку Росією нової масованої атаки проти України. Офіс президента підтвердив цю заяву 23 вересня.

    Таким чином, протягом одного дня попередження про нову загрозу прозвучали одразу від двох українських джерел: президента, який послався на дані розвідки, та керівника ЦПД, який уже конкретизував, що йдеться, зокрема, про можливе застосування балістичних ракет.

    При цьому українські посадовці не повідомляли, що удар обов’язково станеться в певну годину чи конкретної ночі. Так само офіційно не названо регіони, які можуть бути цілями. Тому повідомлення в соцмережах із точними «графіками запусків» або переліками майбутніх цілей, якщо вони не походять від Повітряних сил чи інших офіційних структур, не варто сприймати як підтверджені дані.

    Нове попередження з’явилося одразу після однієї з наймасштабніших дронових атак останнього часу. У ніч на 23 вересня Росія застосувала 161 засіб повітряного нападу, серед яких були ударні безпілотники Shahed, «Гербери», дрони-імітатори та «Бандероль»/«Дань-Т». Особливо показовою стала кількість реактивних «Шахедів» — їх Повітряні сили нарахували 82. Станом на 08:00 українська ППО повідомляла про знешкодження 119 безпілотників і трьох «Бандеролей»/«Дань-Т». Водночас влучання зафіксували на 18 локаціях, а падіння уламків — ще на восьми.

    Про цю атаку детально писала «Ненька інфо»: 161 ціль і 82 реактивні «Шахеди»: Росія всю ніч накривала Україну дронами — є загиблий та десятки влучань

    Тепер увага зміщується від реактивних безпілотників до значно складнішої для протиповітряної оборони загрози — балістики.

    Речник Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат саме 23 вересня пояснив, що балістичні ракети залишають Україні лічені хвилини на реакцію. За його словами, Росія застосовує проти України кілька типів таких засобів ураження: «Іскандер-М», північнокорейські KN-23, ракети комплексу С-400 у режимі удару по наземних цілях, а також «Циркони».

    Головна проблема полягає в тому, що можливості України збивати балістику значно вужчі, ніж можливості боротьби зі звичайними безпілотниками.

    Ігнат наголосив: ключовим засобом протидії таким цілям залишаються комплекси Patriot, а отже Україні постійно потрібні додаткові ракети-перехоплювачі до них. Повітряні сили також говорять про необхідність у майбутньому локалізувати їх виробництво в Україні, хоча це не може бути швидким процесом.

    Тему дефіциту перехоплювачів і зростання російського балістичного арсеналу «Ненька інфо» вже детально розбирала: Повітряні сили перестали називати кількість ракет РФ: Bloomberg дізнався, що стоїть за зміною

    Ще один важливий матеріал стосувався російської тактики виснаження української ППО: Економія перед зимою: РФ масово запускає по Україні дешеві навчальні ракети RM48U, виснажуючи залишки ракет Patriot

    Водночас окремі твердження з цього матеріалу про стан конкретних запасів перехоплювачів слід сприймати обережно: точна кількість ракет Patriot в українському арсеналі публічно не розкривається.

    Проблема стає особливо гострою напередодні зимового періоду. Ще 15 вересня після засідання Ставки Зеленський повідомляв, що розвідка зафіксувала, на які об’єкти Росія звертає найбільшу увагу у своїх ударних планах. Серед пріоритетів українського захисту президент називав критичну інфраструктуру, логістику, Укрзалізницю, мережі АЗС та інші стратегічно важливі підприємства.

    При цьому під час зустрічі з президентом США Дональдом Трампом 22 вересня Зеленський окремо говорив про зимовий пакет протиповітряної оборони та спільну роботу над можливістю виробництва перехоплювачів для Patriot в Україні. Президент прямо пов’язав це з ризиком продовження російського терору балістичними ракетами взимку, якщо дипломатичні спроби не дадуть результату.

    Росія вже демонструвала у вересні готовність комбінувати балістику з великою кількістю дронів.

    9 вересня російські війська провели багатогодинну комбіновану атаку із застосуванням балістичних ракет, «Бандеролей» та майже двох сотень безпілотників. Частину засобів нападу вдалося перехопити, однак були й прориви через ППО.

    Про цей удар «Ненька інфо» писала в матеріалі: Небо у вогні: масований комбінований удар Росії балістикою та двома сотнями дронів прорвав частину оборони

    Ще 6 вересня видання звертало увагу на переміщення російських стратегічних бомбардувальників Ту-95МС із Далекого Сходу на аеродроми європейської частини РФ. Саме такі передислокації часто розглядаються моніторинговими ресурсами як один із можливих індикаторів підготовки до ракетних операцій, хоча сам по собі переліт авіації не дозволяє достовірно визначити дату майбутньої атаки.

    «Перегрупування стратегічної авіації»: РФ перекидає Ту-95МС із Далекого Сходу та готується до масованого удару

    У Повітряних силах паралельно попереджають ще про одну зміну російської тактики — активніше використання реактивних «Шахедів». Ігнат зазначав, що такі апарати летять швидше й вище за звичайні модифікації, через що їх складніше виявляти та перехоплювати традиційними мобільними вогневими групами.

    У результаті потенційна комбінована атака може створювати для ППО кілька різних задач одночасно: повільніші дрони, реактивні безпілотники, крилаті ракети та балістичні цілі, які потребують різних засобів перехоплення.

    Саме тому сьогоднішня заява ЦПД важлива насамперед не як прогноз конкретної ночі, а як офіційне попередження про підвищений рівень загрози.

    Українська влада наразі не повідомляє ані часу ймовірного удару, ані його масштабу, ані потенційних цілей. Але збігаються одразу кілька сигналів: дані розвідки, про які говорить Зеленський, заява Коваленка про ознаки підготовки балістичного обстрілу та окреме попередження Повітряних сил про складність протидії балістиці.

    Тому практичний висновок із цих заяв максимально простий: найближчими днями не ігнорувати сигнали повітряної тривоги, особливо коли Повітряні сили повідомляють про загрозу застосування балістичного озброєння. На відміну від дронових атак, під час балістичного пуску часу між оголошенням небезпеки та можливим ударом може бути зовсім мало.

    І головне — орієнтуватися саме на повідомлення Повітряних сил, офіційної карти тривог, місцевої влади та інших офіційних джерел, а не на Telegram-прогнози з «точним часом удару». На вечір 23 вересня офіційно підтверджено підготовчі ознаки та загальну загрозу, але не конкретний сценарій майбутньої атаки.

  • Росія загрузла на фронті: за рік захопила 890 км², а Україна повернула 800 км² — Зеленський

    Росія загрузла на фронті: за рік захопила 890 км², а Україна повернула 800 км² — Зеленський

    Президент Володимир Зеленський заявив, що від початку 2026 року українські військові повернули під свій контроль близько 800 квадратних кілометрів території, тоді як російська армія за цей самий період захопила приблизно 890 квадратних кілометрів. Таким чином, за оцінкою президента, чиста різниця становить близько 90–100 км² на користь Росії — значно менше, ніж у попередні роки війни. Про це Зеленський сказав в інтерв’ю The Wall Street Journal, оприлюдненому 23 вересня.

    За словами глави держави, ситуація на лінії фронту нині значною мірою перейшла у фазу дуже повільних змін.

    «На полі бою ситуація практично застигла», — описав він нинішню динаміку, пояснивши, що територіальні зміни відбуваються, але їхній масштаб у 2026 році суттєво менший, ніж раніше.

    Зеленський порівняв нинішню ситуацію з попередніми роками, коли, за його словами, російські війська могли захоплювати по 3–4 тис. км² за рік. Тепер, якщо відняти приблизно 800 км², які повернула Україна, від орієнтовних 890 км² російських здобутків, чистий приріст окупованої Росією території виходить на рівні приблизно 90 км².

    При цьому цифри, озвучені президентом, є оцінкою української сторони. Незалежні картографічні проєкти використовують інші методики підрахунку контролю над територіями, тому їхні абсолютні показники можуть відрізнятися.

    Втім, загальну тенденцію суттєвого уповільнення російського просування підтверджують і незалежні аналітики.

    Американський Інститут вивчення війни (ISW) ще за підсумками серпня оцінював, що російські війська закріпилися або захопили лише близько 90,35 км² території за місяць. Для порівняння: у серпні 2025 року російський наступ дав близько 505,55 км² територіальних здобутків.

    Раніше про різке падіння темпів російського наступу писала і «Ненька інфо». У серпні видання наводило оцінку ISW, за якою в липні 2026 року підтверджене просування російських сил становило лише близько 37,85 км², або приблизно 1,22 км² на добу. Для порівняння, у липні попереднього року йшлося приблизно про 455,74 км².

    Україна повертає території не лише локально

    Важливий нюанс у нинішній статистиці — 800 км², про які говорить Зеленський, не означають одну суцільну зону великого контрнаступу. Йдеться про сумарні результати різних українських операцій і контратак на окремих напрямках.

    Один із найбільш помітних прикладів останніх тижнів — операція «Вівальді» на Лиманському напрямку.

    20 вересня командир Третього армійського корпусу Андрій Білецький повідомив, що українські сили під час двох етапів цієї операції повернули під контроль близько 125 км² території, з яких приблизно 50 км² були безпосередньо деокуповані. Українські військові звільнили Шандриголове та Дерилове, а Дробишеве, за заявою корпусу, перебуває під повним українським контролем.

    Про ці результати докладно писала «Ненька інфо»: «Вівальді» набирає обертів: ЗСУ звільнили два села й повернули під контроль ще 40 км² Донеччини

    ISW підтверджує, що українські сили останніми тижнями проводять суттєві контратаки північніше Лимана. Аналітики оцінюють, що в межах «Вівальді» Україна повернула щонайменше 125 км² і змусила російське командування перекидати додаткові резерви, щоб стабілізувати ділянку.

    Ще наприкінці серпня ISW окремо оцінював, що українські сили повернули щонайменше 129,81 км² лише за серпень. При цьому самі аналітики називали цифру консервативною, оскільки їхня методика не завжди одразу фіксує повний масштаб змін під час активних контратак.

    Святогірськ став показовим епізодом

    Окремою ілюстрацією розриву між російськими заявами та реальним станом фронту стала історія зі Святогірськом.

    1 вересня Володимир Путін заявляв, що російські війська нібито взяли місто. Уже за кілька днів українські військові публічно продемонстрували контроль над Святогірськом. Командир Третього корпусу Андрій Білецький записав відео безпосередньо з міста.

    ISW зазначав, що доступні відкриті дані не підтверджували перебування російських військ у Святогірську, а найближчі позиції РФ раніше знаходилися щонайменше за 13 км від міста. До середини вересня відстань, за оцінками аналітиків, могла бути ще більшою через українські контратаки.

    Історія дійшла до того, що навіть російські провоєнні блогери почали публічно критикувати звіти власного Міноборони про нібито просування в районі Лимана та Святогірська.

    Про це «Ненька інфо» писала в окремому матеріалі: «Своя реальність»: Z-блогери рознесли Міноборони РФ після дивних заяв про Святогірськ і Лиман

    У доступних оцінках ISW станом на 20 вересня також не було доказів того, що російські сили контролюють Святогірськ або Лиман. Навпаки, аналітики фіксували продовження українських контратак у цьому районі.

    Зеленський назвав і ціну російського просування

    Ще одна частина заяви президента стосується російських втрат.

    Зеленський заявив, що у боротьбі за мінімальні територіальні здобутки Росія від початку року втратила приблизно 260–270 тисяч військових. У цьому випадку йдеться про заявлені Україною загальні втрати особового складу за відповідний період, а не про підтверджену кількість загиблих.

    Це принципово важливе уточнення, оскільки різні джерела під словом «втрати» можуть мати на увазі загиблих, поранених, зниклих безвісти або сумарні безповоротні та санітарні втрати.

    Незалежно перевірити точну кількість російських втрат у реальному часі неможливо.

    Водночас ISW також фіксує тенденцію, за якої Росія у 2026 році платить дедалі більшу ціну за дедалі менші територіальні результати. За даними українського Генштабу, які наводить ISW, тільки в липні та серпні російські сили втрачали понад 40 тисяч військовослужбовців на місяць.

    Путін уже не може показувати темпи 2025 року

    Саме співвідношення втрат і територіальних результатів Зеленський використав як аргумент у розмові про стан російського наступу.

    За його словами, ситуація «не на користь Путіна», оскільки російські війська не демонструють прориву, який можна було б трактувати як стратегічний успіх.

    Тут варто відділяти політичну оцінку президента від фактичних даних. Незалежні аналітики справді підтверджують різке уповільнення російського просування, але Росія продовжує наступальні операції одразу на кількох напрямках і зберігає значний ресурс для продовження бойових дій.

    ISW, зокрема, фіксує російські атаки в районах Покровська, Костянтинівки, Лимана та інших ділянок фронту. Тобто говорити про повну зупинку бойових дій некоректно — правильніше говорити про суттєве зниження темпів територіальних змін.

    Чому цифра 800 км² важлива

    Якщо озвучені Зеленським цифри брати саме як українську офіційну оцінку, то головна зміна 2026 року полягає не просто в тому, що Росія захопила менше території.

    Українські сили одночасно почали повертати значні площі на окремих ділянках.

    У серпні ISW уже фіксував помітні українські здобутки на Лиманському та Олександрівському напрямках, а у вересні операція «Вівальді» продовжила цю тенденцію.

    Тож фронт у 2026 році дедалі менше схожий на односторонній повільний рух Росії вперед. На окремих напрямках російські війська продовжують наступати, на інших — змушені відступати під українськими контратаками.

    Саме цю картину Зеленський описує формулою 890 км² проти 800 км².

    І якщо вона точно відображає українські військові підрахунки, то за дев’ять місяців чиста зміна контролю над територією становить приблизно 90 км² на користь РФ.

    Це не означає завершення російського наступу і не дає підстав прогнозувати подальший хід війни. Але на тлі кількох тисяч квадратних кілометрів щорічного просування в попередні періоди нинішні цифри справді демонструють, наскільки різко знизилася швидкість зміни лінії фронту.

  • Після Єрмака Банкова змінила правила: хто тепер входить до ближнього кола Зеленського

    Після Єрмака Банкова змінила правила: хто тепер входить до ближнього кола Зеленського

    Поїздка Володимира Зеленського до Нью-Йорка на 81-шу сесію Генеральної асамблеї ООН знову підсвітила не лише зовнішньополітичні пріоритети України, а й те, як після відходу Андрія Єрмака переформатувалося президентське оточення. У великому матеріалі «Коротко про» склад учасників візиту трактують як ознаку нової моделі: замість одного центру, який акумулював політичні, кадрові та дипломатичні важелі, навколо Зеленського працює кілька окремих фігур із власними напрямами відповідальності.

    Водночас робити остаточний висновок про «нове ближнє коло» лише зі складу однієї поїздки було б перебільшенням. Це прямо визнає і політолог Володимир Фесенко, наведений у матеріалі: делегація до Нью-Йорка була сформована під конкретні переговори на полях Генасамблеї, а не як офіційний список найвпливовіших людей Банкової.

    Проте сама структура роботи команди справді показує цікаву зміну: ключові функції дедалі більше розведені між різними посадовцями.

    Офіційні документи президента підтверджують, що до української делегації на 81-шу сесію Генасамблеї ООН увійшли, зокрема, перший заступник керівника ОП Сергій Кислиця та заступник керівника ОП Ігор Жовква. Президентське розпорядження також дозволяє главі делегації залучати до роботи інших радників та експертів.

    Паралельно в Нью-Йорку Зеленський проводив зустрічі з американськими сенаторами, Дональдом Трампом, Урсулою фон дер Ляєн, Крісталіною Георгієвою та іншими західними партнерами. Офіційно серед головних тем були санкції проти Росії, антибалістичний захист, фінансування України та можливі деескалаційні кроки.

    Саме на цьому тлі особливо помітною стала роль Давида Арахамії.

    У матеріалі «Коротко про» йому відводять функцію головного парламентського переговорника та одного з важливих каналів Банкової у Вашингтоні. Автори стверджують, що після відходу Єрмака вплив Арахамії зріс, оскільки він більше не мусить погоджувати кожен політичний крок через одного потужного керівника Офісу президента.

    Сам Арахамія офіційно залишається головою фракції «Слуга народу», тому його парламентська вага очевидна незалежно від неформальних оцінок. Але твердження про те, що саме він є «головним комунікатором» із республіканським оточенням Дональда Трампа, варто сприймати як оцінку джерел і авторів матеріалу, а не як формалізований статус.

    На «Ненька інфо» ця тема вже отримала окреме продовження. 22 вересня видання писало, що саме Арахамія, за даними джерела, міг організувати закриту зустріч Зеленського з директором ЦРУ Джоном Реткліффом через свої американські контакти. Сам факт зустрічі пізніше підтвердив Зеленський, але інформація про роль Арахамії та зміну маршруту президента походить із джерел «Ненька інфо» і офіційно не підтверджена.

    Зеленський змінив маршрут заради зустрічі з Реткліффом, яку Арахамія організував через американські та російські контакти — Ненька інфо

    Буданов — уже не «другий Єрмак»

    Окремо у матеріалі аналізується роль нинішнього керівника Офісу президента Кирила Буданова.

    Автори стверджують, що Буданов не намагається відтворювати модель тотального ручного управління, яку приписували Єрмаку. Його сфера впливу, за цією версією, значно більше зосереджена на безпеці, розвідці, переговорах та обмінах, тоді як економічні й технократичні рішення лишаються Кабміну та парламенту.

    Ця теза цікава ще й тому, що раніше в політичному середовищі обговорювали, чи не стане Буданов новим надцентром влади після Єрмака.

    «Ненька інфо» ще у червні писала про внутрішній баланс між Будановим, Арахамією та Михайлом Федоровим. Тоді видання зазначало, що замість одного домінуючого центру Банкова дедалі більше розподіляє вплив між кількома фігурами.

    Боротьба за місце біля Зеленського: Буданов, Арахамія чи Федоров? — Ненька інфо

    У нинішньому матеріалі ця модель виглядає вже більш структурованою: безпековий і частина переговорного треку — у Буданова, парламент — у Арахамії, а окремі міжнародні переговори — в інших членів команди.

    Умєров залишається людиною для закритих переговорів

    Ще однією важливою фігурою автори називають Рустема Умєрова.

    У матеріалі стверджується, що він зберігає роль одного з головних переговорників Зеленського на міжнародному напрямку, особливо в закритих контактах із американцями та представниками країн Близького Сходу.

    Це частково відповідає публічній практиці останніх місяців: Умєров регулярно брав участь у переговорах щодо можливого дипломатичного треку разом із Будановим, Арахамією та іншими представниками команди президента.

    Раніше «Ненька інфо» писала, що на одній із нарад із Зеленським щодо переговорів були присутні Умєров, Буданов, Арахамія та Кислиця.

    Тобто в міжнародному блоці Банкова фактично використовує кілька різних каналів одночасно: офіційну дипломатію через МЗС та ОП, парламентські контакти через Арахамію і закриті переговорні формати через Умєрова та Буданова.

    Шмигаль, Кислиця і Жовква — технічний блок

    Дениса Шмигаля, Сергія Кислицю та Ігоря Жовкву автори матеріалу відносять радше до групи технократів, а не до окремих політичних центрів.

    Шмигалю приписують роботу з енергетикою, підготовкою до зими та переговорами щодо фінансування. Кислиця відповідає за дипломатичну та юридичну частину зовнішньополітичної роботи, а Жовква — за протокол і технічне наповнення міжнародних візитів.

    Офіційна програма Зеленського в Нью-Йорку підтверджує, що фінансування, енергетична стійкість і ППО були серед центральних питань поїздки. Під час переговорів із Трампом ішлося про зимовий пакет ППО та спільну роботу над виробництвом перехоплювачів Patriot. З Урсулою фон дер Ляєн Зеленський обговорював фінансову стійкість і позику ЄС на €90 млрд.

    Тобто принаймні функціональний розподіл, описаний у матеріалі, частково збігається з тим, що видно з офіційного порядку денного.

    Що змінилося після Єрмака

    Найцікавіша теза матеріалу полягає в тому, що Зеленський нібито відійшов від моделі, де майже всі ключові потоки проходили через одну людину.

    У фінальній частині статті автори описують нову схему так: військовий блок концентрується навколо відповідального військового командування, безпека — навколо Буданова, парламент — навколо Арахамії, а енергетичні питання — навколо Шмигаля.

    Політолог Тарас Загородній у коментарі виданню пояснює це прагматикою: якщо одна людина більше не бере на себе всі функції попереднього керівника ОП, президент розподіляє їх між кількома менеджерами. Водночас головним центром ухвалення стратегічних рішень усе одно залишається сам Зеленський.

    А Фесенко додає важливе застереження: говорити про радикальну зміну всієї команди поки рано. На його думку, швидше йдеться про розділення функцій Єрмака на кілька напрямів, щоб жоден із нинішніх посадовців не отримав такої самої концентрації впливу.

    Саме ця формула зараз виглядає найобережнішою.

    Не «новий Єрмак» і не один новий «сірий кардинал», а кілька людей, кожна з яких відповідає за власний сегмент: Буданов — за безпековий і частину переговорного треку, Арахамія — за парламент і неформальні політичні контакти, Умєров — за частину закритої дипломатії, Шмигаль — за технократичний та енергетичний блок, Кислиця і Жовква — за дипломатичну машину.

    Наскільки ця конструкція є стійкою і хто з цих людей справді має найбільший особистий вплив на Зеленського, з відкритих джерел встановити неможливо. Але поїздка до Нью-Йорка добре показала інше: після Єрмака президентська команда працює вже не як система з одним очевидним центром посередництва, а як мережа кількох функціональних центрів навколо самого Зеленського.

  • «Це секрет»: Зеленський підтвердив таємну зустріч із главою ЦРУ і підігрів інтригу

    «Це секрет»: Зеленський підтвердив таємну зустріч із главою ЦРУ і підігрів інтригу

    Президент України Володимир Зеленський уперше особисто підтвердив, що зустрічався з директором Центрального розвідувального управління США Джоном Реткліффом під час зупинки в Ірландії. Водночас глава держави не розкрив ані змісту розмови, ані того, чи бере керівник ЦРУ окрему участь у дипломатичних контактах щодо завершення російсько-української війни.

    Про зустріч Зеленський розповів 22 вересня під час інтерв’ю головній редакторці The Wall Street Journal Еммі Такер на полях Генеральної асамблеї ООН у Нью-Йорку.

    Коли журналістка прямо запитала про його контакт із Реткліффом, президент фактично визнав, що сторони спочатку не планували робити цю розмову публічною.

    «Ми вирішили, що не будемо повідомляти, що в нас була зустріч», — сказав Зеленський.

    На це Такер відповіла, що приховувати подію вже запізно, оскільки про неї стало відомо пресі. На запитання, чи планує український президент знову зустрітися з директором ЦРУ під час перебування у США, Зеленський відповів коротко: «Це секрет».

    При цьому він не дав прямої відповіді на ще одне важливе запитання — чи відіграє Реткліфф якусь спеціальну роль у переговорах щодо можливого завершення війни.

    Саме ця невизначеність і зробила зустріч предметом особливої уваги.

    Що відомо про зустріч у Шенноні

    Першим про контакт Зеленського та Реткліффа повідомило Reuters із посиланням на двох співрозмовників, знайомих із ситуацією.

    За їхніми даними, зустріч відбулася 21 вересня в аеропорту Шеннон в Ірландії. Один зі співрозмовників агентства зазначав, що Зеленський і директор ЦРУ говорили в той момент, коли їхні літаки перебували на дозаправці. Обидва джерела відмовилися розкривати зміст розмови через чутливість теми.

    Зеленський у цей час прямував до Нью-Йорка на Генеральну асамблею ООН. Реткліфф, за даними Reuters, повертався після зустрічі з президентом Єгипту Абдель Фаттахом ас-Сісі.

    Таким чином, сам факт особистої розмови спочатку став відомий із журналістських джерел, а вже згодом його фактично підтвердив український президент.

    Чому ця зустріч викликала стільки запитань

    Головна причина — попередня поїздка директора ЦРУ до Москви.

    Менш ніж за місяць до зустрічі із Зеленським Реткліфф здійснив рідкісний і неанонсований візит до російської столиці, де спілкувався з високопоставленими представниками російських спецслужб.

    Reuters повідомляло, що однією з тем московської поїздки була Україна, хоча деталі переговорів не розкривалися. За інформацією The New York Times, Реткліфф нібито передавав російській стороні доволі песимістичну оцінку перспектив РФ у війні та закликав Москву шукати домовленості, поки її становище не погіршилося ще більше.

    Сам ЦРУ публічно детального звіту про московські переговори не оприлюднював.

    Саме тому послідовність подій — спочатку закрита поїздка Реткліффа до Москви, а менш ніж за місяць зустріч із Зеленським в Ірландії — викликала припущення про можливу посередницьку або комунікаційну роль глави американської розвідки.

    Однак станом на 23 вересня офіційного підтвердження такої ролі немає.

    «Ненька інфо» вже писала про таємну зустріч

    Про зустріч Зеленського й Реткліффа в Шенноні раніше писала й «Ненька інфо». Таємні переговори на дозаправці: Зеленський провів неформальну зустріч із директором ЦРУ на шляху до Нью-Йорка

    Тоді було відомо лише з повідомлень Reuters, що політики поспілкувалися в Ірландії, однак офіційного підтвердження від самого Зеленського ще не було.

    Пізніше «Ненька інфо» також повідомила версію джерела, за якою маршрут українського борту нібито могли змінити спеціально заради цієї зустрічі. Водночас це твердження офіційно не підтверджене, тому подавати його як встановлений факт не варто.

    Що було під час поїздки Реткліффа до Москви

    «Ненька інфо» детально стежила і за попереднім візитом директора ЦРУ до Росії. Таємний візит до Москви: чому приїжджав директор ЦРУ та що каже Буданов

    Тоді повідомлялося, що Реткліфф контактував із керівництвом російських спецслужб. Українська сторона закликала не робити поспішних висновків щодо змісту переговорів, оскільки їхній порядок денний був ширшим за суто українське питання.

    Ще один матеріал «Ненька інфо» стосувався заяви Дональда Трампа після цієї поїздки. «Щось із цього може вийти»: Трамп уперше пояснив загадковий візит директора ЦРУ до Москви

    Трамп тоді не розкривав деталей, але пов’язував візит із ширшими зусиллями своєї адміністрації щодо війни.

    Чи може Реткліфф стати частиною переговорного треку

    Таку можливість американські медіа обговорювали ще до зустрічі в Шенноні.

    За повідомленнями преси, у Вашингтоні розглядалася можливість активнішого залучення директора ЦРУ до дипломатичного процесу навколо України. Reuters також звертало увагу, що Реткліфф підтримує канали комунікації з російською стороною, а його поїздка до Москви була надзвичайно нетиповою для чинного керівника американської розвідки.

    Втім, після прямого запитання The Wall Street Journal Зеленський цього не підтвердив.

    Тому на сьогодні достовірно відомі лише три речі: Реткліфф їздив до Москви, згодом зустрівся із Зеленським у Шенноні, а зміст обох контактів залишається закритим.

    У Нью-Йорку паралельно йдуть інші переговори

    Зустріч із директором ЦРУ відбулася напередодні активної дипломатичної програми Зеленського в Нью-Йорку.

    Український президент проводив переговори з Дональдом Трампом, Урсулою фон дер Ляєн та іншими західними лідерами. Одними з головних тем стали можливе енергетичне перемир’я, протиповітряна оборона, фінансування України та перспективи подальших переговорів із Росією.

    Таким чином, закритий контакт із главою ЦРУ відбувся на тлі значно ширшої дипломатичної активності.

    Сам Зеленський поки залишив навколо нього максимальну інтригу. Його відповідь «це секрет» фактично підтвердила лише те, що тема залишається конфіденційною.

    А от будь-які твердження про те, що Реткліфф уже став офіційним посередником між Києвом і Москвою або передав Зеленському конкретні пропозиції Кремля, наразі не підтверджені.

  • Гроші й санкції розпалили суперечку: що сталося на «напруженій» зустрічі Зеленського і фон дер Ляєн

    Гроші й санкції розпалили суперечку: що сталося на «напруженій» зустрічі Зеленського і фон дер Ляєн

    Президент України Володимир Зеленський і президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн провели у Нью-Йорку переговори, які, за даними Bloomberg, виявилися значно напруженішими, ніж це випливало з офіційних повідомлень сторін. Головними темами стали майбутнє фінансування України, виконання реформ, необхідних для отримання допомоги, а також рішення ЄС послабити персональні санкції щодо кількох російських бізнесменів.

    Зустріч відбулася 22 вересня на полях Генеральної асамблеї ООН у Нью-Йорку. Офіційно Офіс президента України повідомив, що Зеленський і фон дер Ляєн детально обговорили фінансову стійкість держави у 2026 та 2027 роках. Президент подякував Європейському Союзу за рішення щодо позики на €90 млрд і заявив, що Україна виконує пов’язані з нею зобов’язання, щоб максимально перекрити бюджетний дефіцит. Сторони також домовилися шукати додаткові джерела фінансування.

    Однак, за інформацією Bloomberg, за закритими дверима розмова була складнішою.

    Джерела агентства стверджують, що європейська сторона дала зрозуміти: для подальшого нарощування бюджетної підтримки Київ має показати додатковий прогрес у виконанні реформ. Йдеться, зокрема, про законодавство, спрямоване на скорочення тіньової економіки, збільшення податкових надходжень та наближення українських правил до стандартів ЄС.

    Подібний сигнал прозвучав і публічно.

    Після зустрічі фон дер Ляєн заявила, що Європа планує збільшувати підтримку української оборони, а розширення бюджетної допомоги пов’язуватиметься з просуванням реформ у Верховній Раді. Офіційний Київ також визнає необхідність виконання законодавчих зобов’язань перед партнерами.

    Цю тему Зеленський того ж дня обговорював і з директоркою-розпорядницею МВФ Крісталіною Георгієвою. Президент повідомив, що Верховна Рада вже ухвалила частину необхідних рішень, а решту законів, потрібних для отримання фінансової підтримки, планують проголосувати до кінця року. МВФ, за словами Зеленського, допомагатиме Україні шукати частину коштів, необхідних для фінансової стійкості у 2027 році.

    Київ потребує додаткових грошей

    Фінансове питання стало особливо гострим через великий дефіцит українського бюджету та зростання оборонних витрат.

    Європейський пакет на €90 млрд уже є одним із ключових джерел підтримки України. Однак ще наприкінці серпня європейські посадовці говорили, що не мають остаточних цифр щодо всіх потреб українського бюджету у 2027 році й хочуть спершу зрозуміти точний масштаб фінансового розриву. Про це раніше писала «Ненька інфо». «Брюссель чекає на цифри: ЄС досі не визначився з додатковими мільярдами для України на 2027 рік» — Ненька інфо

    На початку вересня частина країн ЄС уже висловлювала готовність підтримати дострокове виділення Україні частини коштів із кредиту на €90 млрд, які спочатку були заплановані на наступний рік. Ці гроші Київ прагне використати передусім для закриття оборонних і бюджетних потреб та підготовки до зими. «Рятівний транш на випередження: країни ЄС готові достроково виділити Україні мільярди на оборону та підготовку до зими» — Ненька інфо

    Зеленський ще 17 вересня обговорював із фон дер Ляєн саме проблему фінансування української оборони. Тоді сторони також говорили про можливість використання залишків коштів програми SAFE для спільних оборонних проєктів України та Євросоюзу.

    Друга причина напруги — санкції

    Не менш гострим питанням стали санкції проти Росії.

    Українська сторона була незадоволена рішенням Євросоюзу виключити із санкційного списку російських мільярдерів Алішера Усманова і Михаїла Фрідмана.

    Після зустрічі Зеленський публічно назвав сигнали про зняття обмежень із окремих російських олігархів «самовбивчими та контрпродуктивними». Він наголосив, що на тлі продовження російських атак послаблення санкцій, на його думку, суперечить самій логіці тиску на Москву.

    Україна порушувала цю тему й під час інших зустрічей у Нью-Йорку. На переговорах із прем’єр-міністеркою Данії Метте Фредеріксен Зеленський заявив, що кожна особа у санкційному списку опинилася там через конкретні дії або зв’язки, пов’язані з російською агресією, і закликав Європу не послаблювати тиск.

    Суперечка навколо Усманова і Фрідмана протягом кількох днів фактично блокувала продовження великого санкційного режиму ЄС.

    «Ненька інфо» раніше писала, що Латвія виступала проти компромісу, який передбачав виключення двох російських бізнесменів зі списку. «Принциповий ляпас олігархічним лобістам: як Латвія зірвала кулуарний план Франції та Словаччини щодо амністії путінських гаманців» — Ненька інфо

    Ще один матеріал «Ненька інфо» описував ситуацію як дипломатичний глухий кут: через суперечки навколо російських олігархів ЄС не зміг одразу завершити процедуру продовження санкцій.

    У підсумку Євросоюз зберіг широкий санкційний режим, але Усманов і Фрідман із персонального списку були виключені.

    Зеленський турбується і про зиму

    За даними Bloomberg, українська сторона також наголошувала на ризиках подальшої російської ескалації протягом зими.

    Однією з головних проблем залишається обмежена кількість засобів ППО та ракет-перехоплювачів. Саме тому Зеленський у Нью-Йорку проводив окремі переговори про посилення протиповітряної оборони.

    На зустрічі з президентом Франції Еммануелем Макроном сторони обговорювали додаткові системи SAMP/T і ракети до них. Київ і Париж також працюють над перспективою виробництва таких систем і боєприпасів в Україні та спільною антибалістичною програмою FREYJA.

    Тема ППО напряму пов’язана з фінансуванням. Чим більше коштів Україна зможе спрямувати на оборонні закупівлі та власне виробництво, тим більші можливості матиме для захисту енергетики й міст від ударів РФ.

    Що насправді відомо про «напружену розмову»

    Офіційні заяви Зеленського та фон дер Ляєн після зустрічі були дипломатичними й не містили згадок про конфлікт.

    Офіс президента заявив про домовленість спільно працювати над новими джерелами фінансування та додатковими санкціями проти Росії.

    Фон дер Ляєн, зі свого боку, наголосила на продовженні оборонної підтримки України та необхідності реформ для подальшої бюджетної допомоги.

    Водночас публічні заяви сторін підтверджують самі предмети суперечки: Київ справді потребує додаткового фінансування, Брюссель справді очікує подальших реформ, а Зеленський відкрито критикує рішення щодо російських олігархів.

    Саме тому зустріч у Нью-Йорку стала показовою для нового етапу відносин України та ЄС: Київ прагне швидших фінансових і військових рішень на тлі російських атак, тоді як Брюссель дедалі чіткіше прив’язує частину подальшої бюджетної допомоги до виконання конкретних внутрішніх зобов’язань.

  • Різниця лише 0,1%: Зеленський і Залужний фактично зрівнялися у президентському рейтингу

    Різниця лише 0,1%: Зеленський і Залужний фактично зрівнялися у президентському рейтингу

    Президент України Володимир Зеленський та колишній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний мають практично однаковий рівень потенційної електоральної підтримки. За результатами нового опитування дослідницької компанії «Соціополіс», проведеного у другій половині вересня 2026 року, серед виборців, які готові взяти участь у голосуванні та вже визначилися зі своїм вибором, Зеленського підтримали б 23,0%, а Залужного — 22,9%. Різниця становить лише 0,1 відсоткового пункту.

    Серед усіх опитаних показники також майже ідентичні: 19,1% назвали Володимира Зеленського, а 19,0% — Валерія Залужного. З огляду на заявлену методологією похибку для показників близько 20% — до 2,5 відсоткового пункту — статистично визначити, хто з цих двох має більшу підтримку, за результатами цього опитування неможливо.

    Дослідження проводили з 16 по 21 вересня 2026 року методом телефонних інтерв’ю CATI на основі випадково згенерованих мобільних номерів. Соціологи опитали 1002 повнолітніх жителів України. До вибірки не включали громадян, які перебували за кордоном, а також мешканців тимчасово окупованих територій, де не працює український мобільний зв’язок. Для показників, близьких до 50%, максимальна теоретична похибка становить 3,1%, для показників близько 25% — 2,7%, а близько 20% — 2,5%.

    За двома першими позиціями розташувалися Петро Порошенко — 10,7% серед визначених виборців, Кирило Буданов — 9,5%, Андрій Білецький — 8,7%, Михайло Федоров — 7,6% та Дмитро Разумков — 6,9%. Олександра Усика в потенційному президентському голосуванні підтримали б 3,2% визначених виборців, Юлію Тимошенко — 3,0%. Ще 8,5% усіх опитаних не визначилися з кандидатом, 7,2% заявили, що не брали б участі у голосуванні, а 1,2% зіпсували б бюлетень.

    Що показало моделювання другого туру

    Соціологи також запропонували респондентам кілька гіпотетичних пар другого туру. У парі Залужний — Зеленський 46,1% від усіх опитаних обрали Залужного, 28,0% — Зеленського. Серед респондентів, які заявили про намір голосувати та визначилися між двома запропонованими кандидатами, показники становили 62,2% і 37,8% відповідно. При цьому 16,4% усіх респондентів заявили, що в такому другому турі взагалі не голосували б, 4,8% зіпсували б бюлетень, а 4,7% не визначилися.

    Водночас це саме моделювання гіпотетичного голосування, а не прогноз результату майбутніх виборів. Склад кандидатів, політична ситуація, перебіг війни та навіть умови проведення голосування до початку реальної виборчої кампанії можуть суттєво змінитися.

    Інші змодельовані пари також продемонстрували різні розподіли підтримки. У парі Кирило Буданов — Володимир Зеленський серед визначених респондентів показники становили 57,0% і 43,0%, у парі Буданов — Залужний — 40,3% і 59,7%, а у парі Зеленський — Михайло Федоров — 48,5% і 51,5%.

    Що змінилося за кілька місяців

    Особливо показовою виглядає динаміка порівняно з червневим дослідженням тієї ж компанії.

    На початку червня «Соціополіс» фіксував серед визначених виборців 31,2% підтримки Зеленського та 22,3% Залужного. Тоді різниця між ними становила майже дев’ять відсоткових пунктів. У вересневому вимірюванні показники становлять уже 23,0% і 22,9%.

    У червні третім був Кирило Буданов із 14,1% серед визначених виборців, а Петро Порошенко мав 8,6%. У вересні порядок змінився: Порошенко отримав 10,7%, а Буданов — 9,5%. Водночас пряме порівняння окремих цифр варто робити обережно, оскільки громадська думка під час війни може швидко реагувати на події, а кожне опитування має власну статистичну похибку.

    Про популярність Залужного серед українців раніше писала й «Ненька інфо». У матеріалі про суспільну реакцію на його публічний виступ видання наводило результати серпневого опитування Rating Group: тоді Залужному довіряли 68% респондентів, Володимиру Зеленському — 59%, а Кирилу Буданову — 62%. Водночас показник довіри не є тотожним електоральному рейтингу і не показує автоматично, як люди проголосували б на виборах. «Залужний пожартував про англійську — і почалася атака: Тука пояснив, чого насправді бояться на Банковій» — Ненька інфо

    Які партії називали респонденти

    Опитування містило й моделювання можливих парламентських виборів. Тут соціологи отримали щільну групу з чотирьох політичних сил.

    Потенційну партію Валерія Залужного підтримали б 16,0% виборців, які готові голосувати та вже визначилися. Потенційну партію Володимира Зеленського — 13,9%, «Європейську Солідарність» Петра Порошенка — 13,5%, потенційну «Третю Штурмову» Андрія Білецького — 13,1%.

    Далі йдуть потенційна політична сила Кирила Буданова з 9,1%, «Розумна політика» Дмитра Разумкова — 7,9%, потенційні партії Ігоря Терехова та Михайла Федорова — по 6,0%.

    Водночас тут є принциповий нюанс: частина названих соціологами «партій» є гіпотетичними конструкціями для опитування, а не обов’язково реально зареєстрованими політичними силами, які вже оголосили участь у виборах. Сам Залужний також не оголошував у межах цього дослідження про висунення кандидатом у президенти.

    Коли українці хочуть вибори

    Понад половина опитаних — 53,6% — заявили, що після реального припинення бойових дій президентські та парламентські вибори варто проводити одночасно. 22,2% вважають, що першими мають відбутися президентські вибори, а 19,0% — парламентські.

    При цьому за чинним українським законодавством під час воєнного стану президентські, парламентські та місцеві вибори не проводяться. Частина перша статті 19 Закону «Про правовий режим воєнного стану» прямо встановлює таку заборону. Центральна виборча комісія у своїх рішеннях 2026 року також наголошувала, що питання проведення виборів вирішуватиметься після усунення обставин, які зараз роблять їх неможливими.

    У ЦВК паралельно готуються до майбутнього голосування, зокрема опрацьовують питання безпеки, виборчої інфраструктури та адаптації законодавства до умов після завершення воєнного стану. Представники Комісії наголошували, що для проведення виборів необхідні щонайменше безпекові передумови та нормативна база, пристосована до наслідків війни.

    Про дискусію щодо можливих виборів нещодавно писала й «Ненька інфо». У матеріалі про заяви Михайла Федорова видання звертало увагу на аргументи депутатів щодо безпеки та необхідності адаптувати виборче законодавство до нових умов. «Міша, ти сам у це віриш?»: заява Федорова про вибори спричинила бурхливу реакцію українців — Ненька інфо

    Що українці говорять про війну

    Окрема частина дослідження стосувалася бачення завершення війни. 46,4% опитаних назвали найважливішою метою України збереження незалежності та суверенітету навіть за умови територіальних втрат. Для 25,8% головним залишається повернення контролю над окупованими територіями, а 14,7% назвали пріоритетом воєнну поразку або послаблення Росії.

    59,5% респондентів вважають, що досягнення українських цілей можливе шляхом поєднання військових дій і дипломатії. Виключно військовий шлях назвали 15,2%, виключно дипломатичний — 14,9%.

    75% говорять про зростання корупції

    Ще один великий блок дослідження стосувався корупції. 75,2% опитаних вважають, що її рівень за час повномасштабного вторгнення зріс. 16,1% сказали, що ситуація не змінилася, 3,5% — що корупції стало менше. Це оцінки самих респондентів, а не вимірювання фактичного рівня корупції.

    На запитання, з ким респонденти пов’язують високий рівень корупції, 59,0% назвали президента та його оточення/Офіс президента, 54,7% — Верховну Раду та народних депутатів, 48,2% — правоохоронну і судову систему. У дослідженні можна було називати кілька відповідей, тому ці показники не складаються до 100%.

    Сам «Соціополіс» окремо застерігає, що соціологію воєнного часу потрібно трактувати з урахуванням міграції, недоступності частини територій, можливої меншої готовності окремих груп відповідати на політичні питання та інших чинників. Тому нинішні цифри показують настрої опитаного населення в конкретний період 16–21 вересня, а не встановлюють результат майбутніх виборів.

  • Україна попросила Starlink для ударів по Росії: Трамп несподівано переадресував питання Маску

    Україна попросила Starlink для ударів по Росії: Трамп несподівано переадресував питання Маску

    Україна знову порушила перед Сполученими Штатами питання розширення можливостей Starlink для операцій проти військових цілей на території Росії. Цього разу тема прозвучала під час переговорів президента Володимира Зеленського з американським лідером Дональдом Трампом у Нью-Йорку на полях Генеральної асамблеї ООН. За даними американських медіа, відповідь Трампа була короткою: Києву необхідно обговорювати це питання з Ілоном Маском.

    Про деталі закритої частини переговорів повідомила кореспондентка Newsmax Нана Саджая, посилаючись на високопоставленого українського чиновника, ім’я якого не називається.

    За словами співрозмовника журналістки, українська сторона підняла питання про використання Starlink для операцій проти цілей у Росії. У відповідь Трамп сказав: «Вам треба поговорити про це з Ілоном», маючи на увазі засновника SpaceX Ілона Маска. Цей переказ розмови опублікували також кілька українських видань.

    Водночас важливо, що ці слова походять саме від анонімного українського джерела Newsmax. У відкритій частині зустрічі Трамп такого оголошення не робив.

    Білий дім офіційно підтвердив проведення двосторонньої зустрічі президентів 22 вересня, однак у публічних матеріалах не наводив деталей розмови щодо Starlink.

    Не згадується ця тема й в офіційному повідомленні Офісу президента України. Там зазначили, що Зеленський і Трамп говорили про можливі кроки з деескалації, дипломатію, підготовку України до зими, посилення протиповітряної оборони та роботу над запуском виробництва ракет-перехоплювачів для Patriot в Україні.

    Україна порушує питання Starlink не вперше

    Нинішня розмова не стала першою спробою Києва домогтися розширення географії використання Starlink.

    Ще наприкінці липня The Atlantic повідомляв, що Зеленський під час попередньої зустрічі з Трампом просив американського президента допомогти з можливістю застосовувати Starlink для операцій проти російських балістичних ракетних установок.

    Ідея полягала в тому, щоб використовувати супутниковий зв’язок під час операцій українських безпілотних систем на території Росії. Особливий інтерес становлять пускові установки, з яких РФ запускає балістичні ракети по українських містах.

    Про такі переговори раніше писала й «Ненька інфо». Starlink може отримати нову роль у війні: Федоров підтвердив переговори з Маском про удари по цілях у РФ

    У матеріалі йшлося про прямі консультації української сторони зі SpaceX та Маском щодо можливого розширення використання системи для операцій проти військових об’єктів на російській території.

    Starlink має для таких операцій принципове значення через можливість забезпечувати стабільний канал передачі даних на великих відстанях. У війні супутникова мережа давно використовується не лише як звичайний інтернет: вона забезпечує зв’язок військових підрозділів та може використовуватися як канал передачі даних для окремих безпілотних систем.

    Саме тому питання роботи мережі на території Росії перетворилося з технічного на політичне.

    Позиція Маска виявилася неоднозначною

    І тут історія стає складнішою.

    На початку серпня The Atlantic повідомляв, що Маск виступав проти використання Starlink українськими системами для ударів безпосередньо на території Росії. За даними джерел видання, він побоювався подальшої ескалації війни та вважав, що сторони мають рухатися до переговорного врегулювання.

    Про це також писала «Ненька інфо»: Маск не хоче дозволяти Україні використовувати Starlink для ударів по РФ

    Тоді повідомлялося, що остаточної домовленості між Києвом і Маском не було, хоча консультації тривали.

    Але наприкінці серпня з’явилася інша інформація.

    Financial Times із посиланням на поінформованих співрозмовників писала, що Маск нібито допускає використання українських дронів зі Starlink за межами України. Водночас він вважав, що дозвіл на операції такого масштабу має бути частиною політичного рішення адміністрації США, а не лише рішення SpaceX.

    Саме цей нюанс робить нову відповідь Трампа особливо цікавою.

    За версією джерела Newsmax, президент США тепер фактично переадресував питання назад Маску: «поговоріть з Ілоном». Водночас попередні повідомлення FT свідчили про протилежну конструкцію — що саме Маск очікував політичного рішення від Білого дому.

    Таким чином, публічно поки незрозуміло, хто саме має ухвалити остаточне рішення та чи змінилися позиції сторін за останні тижні.

    До того ж Kyiv Independent на початку вересня з посиланням на власні джерела повідомляв, що Маск насправді все ще заперечує проти використання Starlink для ударів на території Росії. Видання зазначало, що це суперечить більш оптимістичному трактуванню попередньої публікації Financial Times.

    Тому говорити, що Україна вже отримала дозвіл або що питання практично вирішене, наразі немає підстав.

    Зеленський навіть нагородив Маска

    Додаткового контексту цій історії надав указ Зеленського від 26 серпня. Президент України нагородив Ілона Маска орденом Свободи — однією з найвищих державних нагород.

    У документі йшлося про внесок у захист життя та свободи людей і розвиток відносин між Україною та Сполученими Штатами.

    «Ненька інфо» тоді звертала увагу, що нагородження відбулося саме на тлі переговорів Києва з Маском щодо Starlink. Неочікуваний жест Зеленського: Ілон Маск отримав один із найвищих орденів України

    Попри розбіжності щодо географії використання Starlink, технологія SpaceX залишається важливою частиною української системи військового та цивільного зв’язку. Україна і компанія також взаємодіяли для обмеження незаконного використання терміналів російською армією.

    Чому Україні потрібен Starlink саме для ударів по пускових

    За попередніми повідомленнями західних ЗМІ, однією з головних цілей Києва є російські установки для запуску балістичних ракет.

    Перехоплювати балістичні ракети значно складніше, ніж звичайні ударні безпілотники або частину крилатих ракет. Україна залежить передусім від систем Patriot та запасів дорогих ракет-перехоплювачів.

    Тому паралельно розглядається інший принцип: не лише перехоплювати вже запущену ракету, а й намагатися знищити пускову установку до запуску.

    Саме в цьому контексті The Atlantic і низка інших видань описували прохання Києва щодо Starlink. Система могла б забезпечувати передачу даних українським безпілотникам під час операцій у глибині російської території.

    Питання набуває додаткової актуальності перед зимою. За офіційними підсумками зустрічі 22 вересня, Зеленський і Трамп окремо обговорювали захист України від балістичних атак та зимовий пакет ППО. Київ і Вашингтон також продовжують роботу над можливістю виробництва ракет-перехоплювачів Patriot безпосередньо в Україні.

    Що ще обговорювали Зеленський і Трамп

    Starlink був лише одним із питань закритої частини переговорів, якщо інформація джерела Newsmax правильна.

    За словами співрозмовника журналістки, українська сторона також підтвердила готовність до взаємного припинення ударів по енергетичній інфраструктурі. Після зустрічі Зеленський публічно підтвердив, що Україна готова до такого формату за умови взаємності з боку Росії.

    При цьому український президент наголосив, що не йшлося про односторонню відмову Києва від ударів по російській енергетичній інфраструктурі.

    Офіс президента описав переговори ширше: сторони говорили про можливі деескалаційні кроки, які могли б відкрити шлях до дипломатії, та про зміцнення української ППО перед зимою.

    Після переговорів українські представники також мали продовжити консультації з Францією, Німеччиною та Великою Британією щодо можливих подальших кроків. За інформацією джерела Newsmax, напрацьовані пропозиції планували передати американським представникам для подальших контактів із російською стороною.

    Тож ситуація зі Starlink залишається невизначеною. Офіційного повідомлення про дозвіл Україні використовувати систему для ударів по території Росії станом на ранок 23 вересня немає.

    Є лише повідомлення Newsmax із посиланням на анонімного українського посадовця про те, що Київ знову порушив це питання, а Трамп запропонував говорити безпосередньо з Маском.

    На тлі попередніх суперечливих повідомлень про позицію власника SpaceX це означає, що переговори фактично тривають. І поки ні Білий дім, ні SpaceX, ні українська влада публічно не оголосили про зміну правил роботи Starlink для операцій на території Росії.

  • Трамп підписав «пекельні санкції» проти Росії: під ударом нафта, банки й покупці енергоносіїв РФ

    Трамп підписав «пекельні санкції» проти Росії: під ударом нафта, банки й покупці енергоносіїв РФ

    Президент США Дональд Трамп підписав закон, який суттєво розширює можливості Вашингтона для економічного тиску на Росію та країни, що допомагають їй заробляти на експорті енергоносіїв. Документ, який у США неофіційно називали пакетом «пекельних санкцій», відкриває шлях до нових обмежень проти російських чиновників, банків, енергетичних компаній, «тіньового флоту», а також дозволяє президенту запроваджувати високі мита проти найбільших покупців російської нафти й газу.

    Білий дім офіційно повідомив, що 18 вересня Трамп підписав H.R. 5334 — Lindsey O. Graham Sanctioning Russia and Iran Act of 2026. Документ «санкціонує та розширює передбачені законом санкції, мита й заборони щодо Росії», а також продовжує дію частини санкційних повноважень щодо Ірану.

    Одним із центральних елементів нового закону стали вторинні економічні заходи. Закон дозволяє президенту США вводити мита до 100% на товари з держав, які входять до числа найбільших покупців російської нафти або газу, а також країн, які допомагають Москві обходити енергетичні санкції. У фінальній конструкції тарифний механізм обмежили п’ятьма найбільшими імпортерами російських енергоносіїв і п’ятьма ключовими державами, причетними до обходу санкцій.

    Саме цей механізм робить новий закон особливо важливим. Його мета — впливати не лише безпосередньо на російські компанії, а й на покупців, завдяки яким Москва продовжує отримувати великі валютні доходи. До потенційно вразливих держав американські та міжнародні медіа відносять передусім Китай та Індію, хоча сам закон не встановлює постійного списку конкретних країн: його застосування залежатиме від обсягів імпорту російських енергоносіїв і рішень американської адміністрації.

    Водночас закон значно ширший за тарифний блок. Сенатори, які працювали над документом, пояснювали, що він передбачає первинні та вторинні санкції проти російських чиновників, фінансових структур та осіб, які підтримують російську державу й фінансування війни. Окремими напрямами називалися банки та фінансові установи РФ, пов’язані з владою бізнесмени та їхні мережі, а також судна так званого «тіньового флоту», який Росія використовує для транспортування нафти в обхід західних обмежень.

    Адміністрація Трампа підтримувала фінальний компромісний варіант документа ще до його остаточного ухвалення. У заяві адміністративно-бюджетного управління Білого дому зазначалося, що закон має посилити інструменти, які президент може використовувати для збільшення економічної ціни продовження війни Росією. Водночас Білий дім наполіг на збереженні президентських повноважень щодо винятків та призупинення окремих санкцій.

    Саме ця деталь означає, що підписання закону не дорівнює автоматичному одномоментному введенню всіх максимально можливих обмежень. Президент отримує додаткові юридичні інструменти, однак конкретний масштаб їх застосування залежатиме від рішень Білого дому. Reuters звертає увагу, що закон надає адміністрації дуже широкі тарифні повноваження, а також можливість робити винятки з міркувань національної безпеки.

    Це стало однією з причин дискусій у Конгресі. Частина демократів підтримувала посилення санкцій безпосередньо проти Росії, але висловлювала занепокоєння через можливі наслідки нових мит для американських споживачів і союзників США. Опоненти попереджали, що тарифний механізм може зачепити ширше коло торговельних партнерів Вашингтона, ніж передбачалося спочатку. Прихильники закону натомість наголошували, що без тиску на покупців російської нафти Москва й надалі матиме можливість компенсувати частину втрат від прямих санкцій.

    Закон пройшов Конгрес із помітною міжпартійною підтримкою. Сенат схвалив його у серпні 86 голосами проти 11, а Палата представників у вересні підтримала фінальний пакет 262 голосами проти 159. Після цього документ передали президенту.

    Документ назвали на честь сенатора-республіканця Ліндсі Грема, який тривалий час був одним із головних авторів та прихильників посилення економічного тиску на Росію. Після його смерті законодавці продовжили роботу над пакетом, назвавши його ім’ям політика. Американські сенатори прямо говорили, що ухвалення закону має стати частиною його політичної спадщини.

    Президент України Володимир Зеленський після підписання документа подякував Трампу, американським сенаторам і членам Палати представників. Він нагадав, що Грем під час візитів до України регулярно говорив про необхідність не послаблювати тиск на Росію та окремо звертав увагу на країни, які купують російську нафту або забезпечують фінансові канали для російського бізнесу. Зеленський закликав до повної та швидкої реалізації положень закону.

    Для Росії найбільш чутливим залишається саме енергетичний напрям. Москва продовжує отримувати значні доходи від експорту нафти та газу, тому Вашингтон намагається змістити акцент із простого обмеження російських компаній на тиск проти покупців і посередників. Фактично логіка нового закону полягає в тому, щоб підвищити ціну співпраці з російським енергетичним сектором для третіх країн.

    Втім, це створює і ризик торговельних конфліктів. Індія вже публічно дала зрозуміти, що розглядає енергетичну політику як питання власних національних інтересів. Нью-Делі попереджав, що масштабні американські тарифи через закупівлю російської нафти можуть негативно позначитися на двосторонніх відносинах із США.

    Москва також критично відреагувала на американський санкційний курс. Російські представники заявляли, що посилення обмежень нібито ускладнює дипломатичні зусилля щодо завершення війни. Це позиція російської сторони; Вашингтон та прихильники закону, навпаки, пояснюють його як спосіб збільшити економічну ціну продовження війни та посилити переговорні важелі США.

    Для читачів «Ненька інфо» ця історія має пряме продовження. Ще 17 вересня видання писало, що Трамп готується підписати «пекельні санкції» проти Росії, а після голосування у США повідомляло про реакцію Кремля на новий санкційний пакет. Ще влітку «Ненька інфо» стежила за просуванням документа в Конгресі та розповідала про заклики сенаторів терміново ухвалити санкції і про те, як Сенат перейшов до активного розгляду пакета.

    Тепер ця історія перейшла з етапу політичних заяв у юридичну площину: документ уже став законом. Наступним ключовим питанням буде не його формальна наявність, а те, наскільки швидко і проти кого саме Білий дім застосує нові повноваження. Саме від цього залежатиме реальний економічний ефект нового санкційного пакета для Росії та її найбільших енергетичних партнерів.

  • Трамп звинуватив Україну в рекордних цінах на дизель, але цифри Bloomberg вказали на іншого винуватця

    Трамп звинуватив Україну в рекордних цінах на дизель, але цифри Bloomberg вказали на іншого винуватця

    Світовий ринок дизельного пального опинився в одному з найгостріших дефіцитів останніх років, а ціни у США та Європі вже оновлюють історичні максимуми. Президент США Дональд Трамп пов’язує кризу насамперед із російсько-українською війною та ударами України по російських нафтопереробних заводах. Однак підрахунки Bloomberg свідчать: найбільший обсяг постачань цього року світовий ринок втратив через конфлікт на Близькому Сході та перебої з експортом нафтопродуктів із регіону Перської затоки.

    Трамп останніми днями неодноразово заявляв, що удари України по російській нафтопереробній інфраструктурі створюють проблеми не лише для Москви, а й для глобального паливного ринку. 13 вересня президент США публічно закликав Володимира Зеленського припинити атаки на російські підприємства, які виробляють дизель. За словами Трампа, скорочення російських поставок призводить до глобального дефіциту пального, тоді як Україна має інші можливі цілі для далекобійних ударів.

    Про цю заяву раніше вже писала Nenka.info у матеріалі «Це шкодить усьому світу»: Трамп закликав Зеленського припинити удари по виробництву дизеля в Росії. Там ішлося про те, що українські атаки серйозно скоротили можливості російської нафтопереробки, однак причини світового дефіциту значно ширші за ситуацію навколо російських НПЗ.

    Саме це тепер показують і розрахунки Bloomberg. Видання порівняло дані Energy Aspects, Kpler і Vortexa та консультації з учасниками ринку. За наведеними оцінками, у період із березня по серпень 2026 року Близький Схід постачав приблизно на 770 тисяч барелів дизеля на добу менше, ніж за аналогічний період минулого року. Скорочення російських поставок за той самий проміжок оцінюється приблизно у 350 тисяч барелів на добу.

    Отже, якщо дивитися лише на фізичний обсяг пального, який зник із міжнародного ринку протягом цього періоду, втрати через близькосхідну кризу були більш ніж удвічі більшими.

    Причиною стала війна за участю США, Ізраїлю та Ірану, яка різко змінила баланс нафтового ринку. Через бойові дії та проблеми із судноплавством через Ормузьку протоку скоротилися поставки не лише сирої нафти, а й уже готових нафтопродуктів. Навіть після часткового відновлення руху танкерів експорт дизелю та авіаційного пального залишався обмеженим. Reuters також зазначає, що конфлікти на Близькому Сході разом із проблемами російської нафтопереробки створили надзвичайно напружену ситуацію на ринку.

    Ситуація з Росією, однак, також стала важливим фактором — особливо влітку. Українські далекобійні удари по російських НПЗ змусили окремі підприємства зупиняти установки або скорочувати переробку. До кінця серпня виробництво бензину в Росії, за даними Reuters, у певний момент покривало лише близько 70% внутрішнього попиту. Москва була змушена обмежувати продажі в окремих регіонах, нарощувати імпорт і продовжувати заборону на експорт частини пального.

    У липні та серпні скорочення російських поставок дизелю стало особливо відчутним. Саме тоді російська влада запровадила обмеження на експорт, намагаючись стабілізувати внутрішній ринок. У серпні морський експорт російських нафтопродуктів дещо відновився порівняно з липнем, але залишався приблизно на 50% нижчим, ніж роком раніше. Reuters пов’язував падіння, зокрема, з українськими атаками та експортними обмеженнями.

    Проблема полягає в тому, що російські втрати почали тиснути на ринок тоді, коли запас міцності вже був майже вичерпаний Близьким Сходом. Саме тому навіть менший за обсягом додатковий дефіцит міг дати непропорційно сильний ефект для ціни.

    Як пояснив Bloomberg керівник напряму нафтопродуктів FGE NexantECA Юджин Ліндел, за абсолютними обсягами більший вплив мав Іран, однак ринкова ціна формується на останніх доступних обсягах. Тобто вилучення ще кількох сотень тисяч барелів із уже дефіцитного ринку здатне викликати значно сильніший стрибок котирувань.

    Наслідки вже видно у США. На початку вересня середня американська ціна дизеля встановила новий рекорд, перевищивши попередній максимум 2022 року. Reuters повідомляв, що з початку американсько-ізраїльського конфлікту з Іраном ціни на дизель у США зросли приблизно на 55%. Запаси пального, особливо на східному узбережжі країни, опустилися до надзвичайно низьких рівнів.

    Дизель має особливе значення для економіки, оскільки використовується вантажним транспортом, сільськогосподарською технікою, будівельними машинами та частиною промисловості. Тому його здорожчання поступово переходить у вартість перевезень, продуктів і товарів. Reuters зазначає, що рекордні ціни можуть стати серйозною економічною проблемою для адміністрації Трампа.

    Сам Білий дім позицію президента не змінив. Адміністрація наполягає, що російсько-українська війна та скорочення російського експорту суттєво посилили дефіцит дизелю. І це твердження частково підтверджується ринковими даними: Росія історично є одним із найбільших світових експортерів дизельного пального, тому втрата значної частини її поставок дійсно впливає на ціни.

    Однак цифри не підтверджують тезу, що саме українські удари були єдиною або найбільшою причиною нинішньої кризи. Bloomberg оцінює більші фізичні втрати постачань саме на Близькому Сході, а Reuters також називає одночасно кілька факторів — іранський конфлікт, удари по російських НПЗ, експортні обмеження та надзвичайно низькі запаси.

    Тим часом удари по російській нафтопереробці продовжуються. 20 вересня дрони досягли Московського НПЗ у Капотні — одного з ключових постачальників пального для російської столиці. Про наслідки цієї атаки Nenka.info докладно писала у матеріалі про удар по заводу, який забезпечує значну частину паливного ринку Москви. Reuters також підтвердив пошкодження об’єкта під час масштабної атаки на Московський регіон.

    Навіть можливе припинення взаємних ударів по енергетичних об’єктах не означатиме миттєвого повернення дешевого дизелю. Частині пошкоджених НПЗ потрібен час на ремонт, а проблеми з постачанням із Перської затоки залишаються окремим фактором. Саме тому нинішню паливну кризу правильніше розглядати як результат накладання кількох шоків, а не наслідок однієї війни або однієї серії ударів.