Khreshchatyknews.com

Позначка: Володимир Путін

  • Путін готує новий плацдарм для ударів? ISW попереджає про небезпечний сценарій через Білорусь і загрозу трасам із Польщі

    Путін готує новий плацдарм для ударів? ISW попереджає про небезпечний сценарій через Білорусь і загрозу трасам із Польщі

    Росія може активізувати використання території Білорусі для нової фази війни проти України — не для масштабного наземного вторгнення, а для ударів дронами по стратегічній інфраструктурі та логістичних маршрутах на заході країни. Про це йдеться у новому аналітичному звіті Institute for the Study of War (ISW), де американські фахівці попереджають про формування Москвою та Мінськом інформаційного підґрунтя для потенційної ескалації.

    Поштовхом до нової хвилі занепокоєння стали заяви державного секретаря Ради безпеки Білорусі Олександра Вольфовича. Він стверджував, що білоруські військові нібито зафіксували 116 випадків перетину кордону українськими безпілотниками лише за останній тиждень. За словами чиновника, деякі дрони буцімто навіть намагалися атакувати прикордонну інфраструктуру Білорусі.

    В ISW наголошують: подібні заяви можуть бути частиною ширшої інформаційної кампанії, спрямованої на виправдання майбутнього використання білоруської території для російських атак по Україні. Аналітики звертають увагу, що останнім часом українська влада також попереджала про тиск Кремля на режим Олександра Лукашенка з метою втягнення Білорусі у нові військові сценарії.

    Водночас експерти не бачать ознак підготовки нового масштабного наступу з півночі за сценарієм 2022 року. За оцінками ISW, наразі немає підтвердженого накопичення достатніх сил на білорусько-українському кордоні, яке могло б свідчити про готовність до повноцінного вторгнення. Крім того, Росія, яка продовжує активні бойові дії на сході та півдні України, не має достатнього резерву військ для підтримки білоруської армії у разі нового наступу.

    Однак загроза може полягати в іншому. За оцінками американських аналітиків, Кремль здатен використати Білорусь як платформу для масованих ударів дронами по критично важливих об’єктах у західних регіонах України. Йдеться передусім про логістичні маршрути, якими до країни надходить західна військова допомога, пальне, техніка та інше забезпечення.

    Особливу увагу ISW приділяє автомагістралі М-06 Київ — Чоп, яка проходить через Житомирську, Рівненську та Львівську області й фактично є однією з головних транспортних артерій між Україною та Польщею. Саме ці маршрути, за оцінками аналітиків, можуть опинитися під прицілом у разі запуску російських безпілотників безпосередньо з білоруської території.

    У звіті наголошується, що запуск дронів із Білорусі значно розширить можливості російської армії. Якщо зараз більшість ударних БпЛА летять із території РФ або тимчасово окупованого Криму, то новий напрямок дозволить скоротити дистанцію до цілей на заході України. Це дасть змогу використовувати дистанційно керовані дрони типу «Шахед» та «Молнія» ефективніше — з вищою точністю та більшою здатністю вражати рухомі об’єкти.

    Фактично йдеться про потенційну спробу порушити транспортні ланцюги між Україною та країнами НАТО. Західні області досі залишалися відносно безпечнішими для логістики порівняно зі східними регіонами, однак новий сценарій може змінити ситуацію.

    Аналітики також згадують інцидент, про який українська сторона повідомляла ще наприкінці 2025 року. За даними українських чиновників, 22 грудня російський оператор БпЛА, який перебував на території Білорусі, здійснив атаку керованим FPV-дроном типу «Шахед» по українському вантажному потягу поблизу Коростеня на Житомирщині. Це приблизно за 50 кілометрів від білоруського кордону. Тоді інцидент не отримав широкого міжнародного резонансу, однак нині в ISW розглядають його як можливий тест нового формату атак.

    Окрему увагу експерти звертають на інформаційну складову. У звіті зазначається, що заяви білоруських чиновників про “українські дрони” можуть бути частиною підготовки громадської думки всередині Білорусі та Росії до подальшої військової співпраці проти України. Подібна риторика вже використовувалася Кремлем перед вторгненням у 2022 році, коли Москва звинувачувала Київ у нібито “провокаціях” та “загрозах”.

    Українська влада наразі реагує стримано, але уважно відстежує ситуацію на північному напрямку. У Державній прикордонній службі України раніше назвали заяви Мінська про “атаки українських дронів” абсурдними. У Києві нагадують, що саме Росія регулярно використовує територію Білорусі для запуску ракет і прольоту ударних безпілотників по українських містах.

    На тлі цих подій в Україні продовжується укріплення північного кордону. Зокрема, у Волинській та Житомирській областях посилюють інженерні споруди, системи спостереження та протидроновий захист. Військові не виключають, що Росія може спробувати використати білоруський напрямок для відволікання українських сил або створення постійної загрози тиловим регіонам.

    Резонансною стала і заява командувача Сил безпілотних систем ЗСУ Роберт Бровді, який повідомив, що українські військові вже визначили перші 500 потенційних цілей на території Білорусі у випадку прямого втручання режиму Лукашенка у війну. Це стало одним із найжорсткіших публічних сигналів Києва щодо можливих наслідків для Мінська.

    Попри тривожні прогнози, аналітики наголошують: наразі йдеться не про неминучий наступ, а про створення нової моделі війни — із розширенням повітряної загрози та ударами по логістиці. Саме тому захід України, який донедавна сприймався як відносно глибокий тил, може опинитися у зоні підвищеного ризику вже найближчими місяцями.

  • У Держдумі заявили, що Рада та ОП не є “центрами рішень”

    У Держдумі заявили, що Рада та ОП не є “центрами рішень”

    У Державній думі Російської Федерації заявили, що будівлі Верховної Ради України та Офіс Президента України нібито не є “центрами ухвалення рішень”, по яких Росія планує завдавати ударів. Таку заяву зробив голова комітету Держдуми РФ з оборони Андрій Картаполов на тлі чергових погроз Москви щодо можливих масштабних атак по Україні та заяв російського МЗС про “системні удари” у відповідь на дії Києва.

    В інтерв’ю російській “Парламентській газеті” Картаполов фактично спробував пояснити, що саме російська влада вкладає у поняття “центри ухвалення рішень”, яким Кремль регулярно погрожує від початку повномасштабної війни. За словами російського депутата, Верховна Рада України не є стратегічним військовим об’єктом, оскільки народні депутати “не контролюють війська” і “не визначають, куди та коли завдавати ударів”.

    Подібну тезу він озвучив і щодо Офісу президента України. Картаполов заявив, що президент Володимир Зеленський нібито “не з’являється” у будівлі ОП та “сидить у бункері”. За його словами, в офісі президента “два охоронці та п’ять прибиральниць”, тому, як він висловився, “немає сенсу витрачати дорогі боєприпаси на порожнє місце”.

    Такі заяви пролунали на тлі постійних російських інформаційних кампаній, спрямованих на демонстрацію готовності Кремля до ескалації війни та психологічного тиску на українське суспільство. Російські посадовці та пропагандисти вже неодноразово використовували риторику про удари по “центрах ухвалення рішень”, однак у більшості випадків під російські атаки потрапляли житлові будинки, торговельні центри, енергетичні об’єкти та інша цивільна інфраструктура.

    Сам Картаполов заявив, що під “центрами ухвалення рішень” Росія має на увазі захищені підземні командні пункти та штаби Збройні сили України, а також окремі структури державного управління. За його словами, йдеться про укріплені об’єкти, які нібито розташовані не в центрі Київ, а в прихованих та спеціально захищених місцях.

    Російський депутат наголосив, що завданням армії РФ є виявлення таких пунктів управління та їхнє знищення за допомогою високоточного озброєння. Він також дав зрозуміти, що Росія не планує відмовлятися від масованих ударів по Україні. За словами Картаполова, атаки триватимуть доти, доки Москва не побачить зміни позиції українського керівництва та готовності Києва “беззастережно прийняти умови” Кремля.

    На запитання журналістів про те, чи може сам Зеленський бути потенційною ціллю для ліквідації, Картаполов відповів, що таке рішення “може визначити лише одна людина” — верховний головнокомандувач РФ Володимир Путін. Ця заява стала ще одним натяком на можливість подальшої ескалації риторики Кремля щодо українського політичного керівництва.

    Водночас в Україні та серед західних партнерів неодноразово наголошували, що заяви Росії про удари по “центрах ухвалення рішень” на практиці часто завершуються атаками по цивільних об’єктах. Під час масованих обстрілів російські ракети та дрони регулярно влучають у житлові квартали, торговельні центри, лікарні, школи та об’єкти енергетичної інфраструктури.

    Особливо активно подібна риторика почала звучати після українських атак по військових об’єктах у Росії та на окупованих територіях. Кремль дедалі частіше використовує погрози “відповіддю” та “ударами по центрах ухвалення рішень” як елемент тиску та демонстрації готовності до нових етапів ескалації війни.

    Паралельно міжнародні ЗМІ та західні розвідки повідомляють про суттєве посилення заходів безпеки навколо самого Путіна. За даними європейських спецслужб, російський президент останнім часом проводить дедалі більше часу у спеціально обладнаних підземних бункерах, звідки координує військові та державні процеси.

    Причиною такого посилення безпеки, за інформацією медіа, стали побоювання Кремля щодо можливих замахів, внутрішньої дестабілізації та ризиків державного перевороту на тлі затяжної війни, економічних проблем і посилення напруги всередині російських еліт. Після заколоту ПВК Вагнер та конфліктів усередині російського військово-політичного керівництва питання особистої безпеки Путіна, за даними західних джерел, стало одним із ключових пріоритетів Кремля.

    На цьому тлі нові заяви російських чиновників щодо можливих ударів по Україні лише підсилюють напруження навколо безпекової ситуації та ризиків подальшої ескалації війни.

  • ЄС розділився щодо призначення переговорника з Путіним — Politico

    ЄС розділився щодо призначення переговорника з Путіним — Politico

    У Європейському Союзі загострилися внутрішні розбіжності щодо можливого призначення єдиного спеціального переговірника для контактів із Росією, оскільки частина держав-членів вважає таку ініціативу необхідною для збереження впливу ЄС у можливих майбутніх мирних процесах, тоді як інші переконані, що прямий діалог із Кремлем несе ризики легітимізації російської політики та послаблення санкційного тиску.

    Про це повідомляє Politico з посиланням на дипломатичні джерела та обговорення напередодні неформальної зустрічі міністрів закордонних справ ЄС.

    За даними видання, дискусія виникла на тлі невизначеності міжнародної ролі Європейського Союзу у потенційних переговорах щодо завершення війни Росії проти України, а також через побоювання частини урядів, що ЄС може опинитися осторонь ключових рішень, якщо не сформує єдину переговорну позицію. Прихильники ідеї зазначають, що у разі зменшення активності США як посередника Європа повинна мати власного уповноваженого представника, який міг би вести комунікацію з Москвою та координувати позицію всередині блоку.

    Водночас група країн, які займають найбільш жорстку позицію щодо Росії, виступає категорично проти такого кроку. На їхню думку, будь-який офіційний переговорник може бути використаний Кремлем як інструмент політичної маніпуляції, спрямований на розкол ЄС та поступове послаблення санкційного режиму. Вони також вважають, що Росія не демонструє жодних ознак готовності до реальних переговорів про припинення війни, а тому сама ідея спеціального посланця є передчасною.

    Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський публічно заявив, що Європа не повинна створювати ситуацію, у якій Україна може сприймати союзників як сторону, що чинить тиск для компромісів із Росією. Подібні позиції озвучили також представники країн Балтії, які застерігають, що Кремль може використати переговорний формат для затягування процесу та досягнення політичних поступок без реального припинення агресії. Скептичну позицію займає і верховна представниця ЄС із закордонних справ Кая Каллас, яка послідовно виступає за збереження жорсткого підходу до Москви та уникнення будь-яких кроків, що можуть бути інтерпретовані як нормалізація відносин.

    Попри це, інша частина держав-членів ЄС наполягає, що відсутність єдиного європейського представника послаблює позиції блоку на міжнародній арені. Вони вважають, що Євросоюз має бути готовим до сценарію, за якого мирні переговори або попередні консультації щодо завершення війни можуть відбуватися без активної участі США, і в такому випадку Європа ризикує втратити можливість впливати на ключові рішення. Саме тому, на їхню думку, необхідно вже зараз визначити особу, яка могла б виступати від імені ЄС у контактах із Росією, навіть якщо ці контакти залишатимуться обмеженими та контрольованими.

    За інформацією Politico, у кулуарах уже обговорюється низка потенційних кандидатур. Серед них називають президента Європейської ради Антоніу Кошту, президента Фінляндії Александера Стубба, колишнього голову Європейського центрального банку Маріо Драгі, колишнього президента Фінляндії Саулі Нійністьо та експрезидента Єврокомісії Жана-Клода Юнкера. Кожен із цих потенційних кандидатів має різний політичний досвід і підхід до відносин із Росією, що додатково ускладнює досягнення компромісу між країнами ЄС.

    Александер Стубб, якого часто згадують серед можливих претендентів, публічно підтвердив, що теоретично готовий розглянути таку роль, однак наголосив, що прийме її лише у разі офіційного звернення лідерів ЄС і за умови чітко визначеного мандата, а також після досягнення стабільного припинення вогню в Україні.

    Очікується, що питання можливого переговірника, а також загальна стратегія ЄС щодо майбутніх контактів із Росією, стане однією з центральних тем неформальної зустрічі міністрів закордонних справ Євросоюзу, яка відбудеться найближчими днями. Дипломати попереджають, що обговорення може ще більше підсвітити внутрішні розбіжності всередині блоку, які вже проявляються у підходах до санкційної політики, військової допомоги Україні та довгострокового бачення відносин із Москвою.

    На цьому тлі Україна продовжує наполягати на тому, що будь-які майбутні переговори щодо завершення війни мають відбуватися лише за її безпосередньої участі та за участі європейських партнерів. Президент України Володимир Зеленський підкреслював, що Європа повинна мати “сильний голос” у мирному процесі, оскільки результати війни безпосередньо впливають на безпеку всього континенту та майбутню архітектуру європейської безпеки.

  • Путін дозволив Росії вводити війська за кордон під приводом “захисту громадян”

    Путін дозволив Росії вводити війська за кордон під приводом “захисту громадян”

    Глава Кремля Володимир Путін підписав закон, який фактично дозволяє Росії використовувати свої Збройні сили на території інших держав під приводом “захисту громадян РФ”. Документ уже офіційно оприлюднений у Росії та набуде чинності через десять днів після публікації. Про це повідомляє російське агентство “Інтерфакс”.

    Згідно з новим законом, підставою для застосування російської армії за межами країни можуть стати арешти, затримання, кримінальне переслідування або інші рішення щодо громадян Росії, ухвалені іноземними чи міжнародними судами, юрисдикцію яких Москва не визнає.

    У поясненнях комітету Ради Федерації РФ з оборони та безпеки прямо вказано, що в таких випадках допускається “можливість залучення Збройних сил Російської Федерації” за рішенням президента Росії для “захисту” громадян РФ за кордоном.

    Фактично документ закріплює право Кремля самостійно визначати, коли і де виникла необхідність використати військову силу нібито в інтересах росіян. Остаточне рішення щодо застосування армії ухвалюватиме особисто Володимир Путін.

    Крім військового механізму, закон також надає російським державним органам право здійснювати інші “заходи захисту” громадян РФ за межами країни. Формулювання документа залишаються дуже широкими й фактично не містять чітких обмежень щодо того, які саме дії може вважати допустимими російська влада.

    Раніше законопроєкт був ухвалений Державною думою РФ одразу у другому та третьому читаннях, а згодом його підтримала верхня палата російського парламенту. Після цього документ надійшов на підпис Путіну.

    Новий закон уже викликав занепокоєння через те, що Кремль неодноразово використовував риторику “захисту російськомовних” або “захисту громадян Росії” як політичне та військове виправдання для втручання у справи інших держав.

    Саме подібними аргументами Москва роками пояснювала свої дії щодо України після окупації Криму у 2014 році та початку війни на Донбасі. Російська влада також активно роздавала російські паспорти на окупованих територіях, після чого заявляла про необхідність “захисту” власних громадян.

    Аналітики звертають увагу, що новий закон фактично створює ще ширшу юридичну основу для потенційного використання російських військ за межами країни. При цьому документ не уточнює, що саме вважатиметься “загрозою” для росіян за кордоном і які масштаби втручання можуть бути застосовані у відповідь.

    Окремо експерти наголошують, що закон з’явився на тлі посилення конфронтації Росії із Заходом, санкційного тиску та міжнародних розслідувань щодо російських воєнних злочинів. Москва також продовжує не визнавати рішення низки міжнародних судів та інституцій, зокрема пов’язаних із війною проти України.

    У самому Кремлі новий документ пояснюють необхідністю “захисту прав росіян” у разі рішень міжнародних органів, які Росія вважає нелегітимними. Однак критики закону зазначають, що його формулювання можуть бути використані як інструмент для легалізації нових військових операцій за межами РФ.

    Поява такого документа також свідчить про подальше посилення ролі президента Росії у питаннях застосування сили. Закон фактично концентрує в руках Володимира Путіна додаткові повноваження щодо ухвалення рішень про використання армії за кордоном без необхідності окремих складних погоджень.

  • Путін хоче втягнути Європу в переговори — МЗС Естонії

    Путін хоче втягнути Європу в переговори — МЗС Естонії

    Міністр закордонних справ Маргус Тсахкна заявив, що президент Володимир Путін намагається залучити Європу до потенційних переговорів щодо завершення війни проти Україна, оскільки це може бути вигідним для Росії з точки зору затягування часу та послаблення санкційного тиску. Про це повідомляє ERR.

    За словами естонського міністра, нинішня конфігурація міжнародних контактів навколо війни вже суттєво змінилася, а Сполучені Штати більше не відіграють тієї ключової координуючої ролі, яку мали на початкових етапах. На цьому тлі, як вважає Тсахкна, Росія намагається переформатувати переговорний процес і активніше залучити європейські держави.

    “По суті, у колишньому вигляді вони (переговори, – ред.) завершилися. Тепер усі розуміють, що бажання Путіна полягає в тому, щоб втягнути Європу в переговори”, – зазначив міністр.

    Тсахкна наголосив, що попередні дипломатичні контакти, які тривали тривалий час, фактично дозволяли Росії вигравати час без реального просування до миру. Він вважає, що нині Москва продовжує цю тактику, але вже через спроби розширити коло учасників переговорів за рахунок європейських країн.

    На його думку, ключовий інтерес Кремля полягає не в досягненні швидкої мирної угоди, а в перегрупуванні сил і послабленні зовнішнього тиску, зокрема санкційного.

    Окремо міністр підкреслив, що санкційна політика Європейського Союзу вже має відчутний вплив на російську економіку. Він назвав чинні обмеження “далекобійними” та такими, що поступово посилюють тиск на ключові сектори, включно з енергетикою, логістикою та фінансовими операціями.

    За словами Тсахкни, одним із найбільш чутливих елементів майбутнього санкційного пакета може стати повна заборона морських послуг у межах ЄС. Він зазначив, що саме такі заходи є критично важливими для Росії, яка значною мірою залежить від морської логістики для експорту енергоносіїв.

    “Там є одна дуже болюча річ, якої Путін боїться: повна заборона морських послуг на території всього Європейського Союзу та цілий ряд інших санкцій”, – заявив він.

    Тсахкна також наголосив, що Європа не повинна поспішати брати на себе роль посередника у потенційних переговорах між Україною та Росією. На його думку, функція посередника передбачає нейтральність, тоді як стратегічний інтерес ЄС полягає у формуванні майбутньої архітектури безпеки в Європі та підтримці України.

    Він додав, що оптимальним підходом для Європи наразі є збереження стратегічної паузи та подальший тиск на Росію, аби створити умови, за яких Москва буде змушена погодитися на реальні переговори, а не імітацію діалогу.

    “Роль посередника означає нейтральну позицію для пошуку компромісу. Це не є нашою метою. Наша мета — сформулювати європейську архітектуру безпеки”, – підкреслив міністр.

    У Європейському Союзі наразі тривають дискусії щодо можливих форматів майбутньої участі ЄС у потенційних переговорах. Очікується, що це питання буде обговорено на неформальній зустрічі міністрів закордонних справ ЄС на Кіпрі 27–28 травня, де також розглядатимуть можливі кандидатури представника Європи.

    На цьому тлі у політичних колах ЄС обговорюються різні варіанти можливого уповноваженого для участі в переговорах із Росією. Серед потенційних кандидатів раніше згадувалися колишні високопосадовці європейських країн, зокрема Ангела Меркель та Маріо Драгі, а також чинні лідери, які мають досвід міжнародної дипломатії.

    Паралельно президент Александр Стубб заявив про готовність представляти Європу на можливих переговорах із Росією за умови офіційного запиту та наявності режиму припинення вогню.

    Аналітики зазначають, що дискусія навколо можливого європейського представника відображає ширшу тенденцію в ЄС — пошук ролі Європи у майбутніх дипломатичних процесах щодо завершення війни. Водночас експерти підкреслюють, що ключовою передумовою будь-яких переговорів залишається реальне припинення бойових дій, без якого дипломатичні ініціативи залишатимуться обмеженими.

  • Марін Ле Пен знову заговорила про вихід Франції з військового командування НАТО: хто вона, чому її пов’язують із Росією та що це означає для Європи

    Марін Ле Пен знову заговорила про вихід Франції з військового командування НАТО: хто вона, чому її пов’язують із Росією та що це означає для Європи

    Французька ультраправа політикиня Марін Ле Пен знову опинилася в центрі великої політичної дискусії після заяви про необхідність виходу Франції з інтегрованого військового командування НАТО. Її слова вже викликали жорстку реакцію французького уряду та нову хвилю суперечок щодо майбутнього європейської безпеки, ролі США у захисті Європи та потенційного впливу Росії на внутрішню політику країн ЄС.

    Про це повідомляє Reuters.

    Ле Пен заявила, що Франція повинна залишитися членом НАТО, однак має вийти зі структури інтегрованого військового командування Альянсу. За її словами, Париж повинен повернути собі «стратегічну автономію» та менше залежати від рішень Вашингтона.

    «Ми маємо вийти з інтегрованого командування НАТО. Ми повинні залишитися в НАТО, але вихід із командування не завадить взаємодії з союзними силами», — заявила політикиня.

    Подібна позиція не є новою для Ле Пен. Вона роками виступає за посилення національного суверенітету Франції, критикує Брюссель, європейську бюрократію та надмірний, на її думку, вплив США на європейську політику.

    Хто така Марін Ле Пен

    Марін Ле Пен народилася 5 серпня 1968 року в передмісті Парижа Нейї-сюр-Сен. Вона є донькою Жана-Марі Ле Пена — засновника ультраправої партії «Національний фронт», яка десятиліттями асоціювалася у Франції з жорстким націоналізмом, антиміграційною риторикою та численними політичними скандалами.

    За освітою Ле Пен — юристка. Після навчання вона працювала адвокаткою, але згодом повністю перейшла у політику та почала кар’єру в партії батька.

    У 2011 році вона очолила «Національний фронт» і почала масштабну кампанію з так званої «дедемонізації» партії — спроби позбутися найбільш радикального іміджу, який сформувався за часів Жана-Марі Ле Пена.

    Саме Марін Ле Пен у 2018 році перейменувала партію на «Національне об’єднання», намагаючись зробити її більш прийнятною для широкого електорату.

    За останні роки Ле Пен тричі балотувалася у президенти Франції й поступово перетворилася на одну з найвпливовіших політикинь країни. На виборах 2022 року вона вийшла до другого туру та отримала понад 40% голосів, програвши Еммануелю Макрону.

    Чому її пов’язують із Росією

    Тема зв’язків Марін Ле Пен із Росією залишається однією з найгостріших у французькій політиці.

    Ще у 2014 році партія Ле Пен отримала кредит у російському банку First Czech Russian Bank на суму близько 9 млн євро. Це стало одним із головних аргументів критиків, які звинувачували політикиню у надто тісних контактах із Москвою.

    Сама Ле Пен неодноразово виступала за покращення відносин із Росією та роками критикувала санкції проти Кремля.

    До початку повномасштабної війни РФ проти України вона також відкрито висловлювала симпатії до Володимира Путіна. У французьких медіа регулярно згадували її зустріч із російським президентом у Москві у 2017 році під час президентської кампанії.

    Після вторгнення Росії в Україну у 2022 році Ле Пен дещо пом’якшила риторику, однак і надалі виступає проти різкого посилення військової підтримки України та критикує окремі рішення НАТО.

    Її опоненти у Франції регулярно нагадують про російський кредит та політичні симпатії до Кремля, особливо коли Ле Пен говорить про зменшення ролі НАТО чи необхідність «нової архітектури безпеки» в Європі.

    Чому її заява про НАТО викликала резонанс

    Питання НАТО сьогодні є особливо чутливим для Європи через війну Росії проти України та загальне погіршення безпекової ситуації на континенті.

    Франція входить до числа ключових військових держав Альянсу та має ядерну зброю. Тому будь-які заяви про зміну ролі Парижа в НАТО автоматично викликають серйозну реакцію як у Європі, так і у США.

    Міністр закордонних справ Франції Жан-Ноель Барро різко розкритикував пропозицію Ле Пен.

    «Такі заклики виглядають необґрунтованими та повністю безвідповідальними», — заявив він.

    За словами Барро, зараз Європі навпаки необхідно зміцнювати оборонну єдність та посилювати координацію між союзниками.

    Водночас сама Ле Пен апелює до історії Франції. Вона нагадує, що у 1966 році президент Шарль де Голль уже виводив країну з інтегрованого військового командування НАТО, прагнучи більшої незалежності від США.

    Франція повернулася до повноцінної участі у військовій структурі Альянсу лише у 2009 році за президентства Ніколя Саркозі.

    Однак нинішня ситуація суттєво відрізняється від часів холодної війни. Сьогодні Європа фактично живе в умовах найбільшого військового конфлікту на континенті з часів Другої світової війни.

    Чому це важливо для України

    Для України позиція Ле Пен має особливе значення через її вплив у французькій політиці та потенційні наслідки для НАТО й підтримки Києва.

    Хоча останнім часом політикиня стала обережнішою у заявах щодо Росії, вона продовжує виступати проти глибшого втягування Франції у війну та критикує окремі рішення щодо військової допомоги Україні.

    Експерти також звертають увагу, що будь-яке послаблення єдності НАТО або зменшення ролі Франції у військовій структурі Альянсу може бути вигідним Кремлю.

    На цьому тлі президент Франції Еммануель Макрон займає іншу позицію. Він також говорить про необхідність «стратегічної автономії Європи», але бачить її через посилення європейської ролі всередині НАТО, а не через дистанціювання від Альянсу.

    Саме тому нинішня дискусія навколо заяв Ле Пен фактично стала частиною ширшої боротьби за майбутнє європейської безпеки та роль Франції у новій архітектурі оборони континенту.

  • Зеленський попередив про можливий удар РФ «Орєшніком»: що відомо про нову загрозу та чому Київ говорить про превентивну реакцію світу

    Зеленський попередив про можливий удар РФ «Орєшніком»: що відомо про нову загрозу та чому Київ говорить про превентивну реакцію світу

    Президент Володимир Зеленський заявив, що Україна отримала від американських та європейських партнерів інформацію про можливу підготовку Росією удару із застосуванням ракетного комплексу «Орєшник». За словами глави держави, ці дані зараз перевіряються українською розвідкою, однак уже є ознаки підготовки масштабної комбінованої атаки.

    Про це Зеленський повідомив у своєму Telegram-каналі ввечері 23 травня.

    «Була доповідь нашої розвідки: отримали дані, у тому числі від американських та європейських партнерів, про підготовку росіянами удару із застосуванням “Орєшніка”. Перевіряємо цю інформацію», — заявив президент.

    За його словами, йдеться про можливий комбінований удар по території України, зокрема по Києву, із застосуванням різних типів озброєння. Президент закликав громадян особливо уважно реагувати на сигнали повітряної тривоги вже найближчим часом.

    «Вказане озброєння середньої дальності може бути в такому ударі. Важливо свідомо реагувати на сигнали повітряної тривоги, починаючи із сьогоднішнього вечора», — наголосив Зеленський.

    Президент також заявив, що Україна вже інформує міжнародних партнерів про потенційні ризики ескалації та очікує не лише реакції після можливого удару, а й превентивного тиску на Москву.

    «Розраховуємо на реакцію світу і що реакція буде не постфактум, а превентивною — треба тиснути на Москву, щоб вони не розширювали війну», — заявив глава держави.

    Окремо Зеленський наголосив, що Україна посилює систему протиповітряної оборони настільки, наскільки це можливо в нинішніх умовах, і пообіцяв відповідь на кожен російський удар.

    Заява президента пролунала на тлі нової хвилі ядерної риторики Кремля. Лише тиждень тому Володимир Путін під час наради з військовими знову заявив про посилення стратегічних сил РФ та прямо згадав ракетний комплекс «Орєшник», допустивши його оснащення ядерними боєголовками.

    Що саме являє собою «Орєшник», офіційно достеменно невідомо. Росія майже не розкриває характеристик цього комплексу. Водночас наприкінці 2025 року Служба зовнішньої розвідки України повідомляла, що Росія планує серійне виробництво та модернізацію цієї ракети.

    За даними української розвідки, «Орєшник» позиціонується як ракета середньої дальності з потенційною можливістю оснащення ядерною бойовою частиною. Аналітики припускають, що Кремль намагається використати тему нового ракетного комплексу як елемент психологічного тиску на Україну та Захід.

    На цьому тлі українська влада дедалі частіше говорить про ризики нової хвилі ескалації з боку Росії. Останніми тижнями РФ суттєво наростила масовані комбіновані удари по українських містах, використовуючи одночасно крилаті ракети, балістику та ударні дрони.

    Лише в ніч проти 23 травня Росія атакувала Україну 124 безпілотниками різних типів, зокрема Shahed, «Гербера» та «Італмас». За даними Повітряних сил, сили ППО знищили або подавили понад сотню цілей, однак влучання були зафіксовані у кількох регіонах.

    Паралельно Кремль продовжує активно використовувати ядерну риторику у своїх політичних заявах. Експерти зазначають, що подібні сигнали часто супроводжують періоди дипломатичного тиску або спроби Москви вплинути на рішення західних партнерів України.

    Зеленський у своєму зверненні фактично пов’язав можливе застосування «Орєшніка» із ширшою глобальною проблемою безкарності агресивних режимів.

    «Якщо Росії дозволено знищувати життя в таких масштабах, то жодна угода не утримає від агресії й ударів інші подібні режими, що засновані на ненависті», — наголосив президент.

    Окрему увагу в Києві зараз приділяють міжнародній реакції. Українська влада намагається переконати партнерів у необхідності не лише постачання нових систем ППО, а й жорсткішого економічного та політичного тиску на Москву.

    На тлі цих заяв президентка Молдови Майя Санду також закликала міжнародну спільноту посилити санкційний та економічний тиск на Кремль. Під час форуму GLOBSEC у Празі вона заявила, що Росія не демонструє жодної реальної готовності до миру та продовжує використовувати війну як інструмент дестабілізації всієї Європи.

    Тим часом військові експерти зазначають, що навіть сама поява інформації про можливе використання «Орєшніка» вже є частиною інформаційно-психологічного тиску. Кремль традиційно намагається демонструвати нові типи озброєння саме в моменти, коли прагне вплинути на міжнародний порядок денний або переговорні процеси.

    Попри це, українська влада закликає громадян не панікувати, але максимально серйозно ставитися до сигналів повітряної тривоги та рекомендацій сил оборони.

  • Трамп, Путін і Сі: чому Китай не поспішає рятувати Росію, а Європа готується до нової епохи

    Трамп, Путін і Сі: чому Китай не поспішає рятувати Росію, а Європа готується до нової епохи

    Останні дипломатичні візити до Пекіна стали однією з головних геополітичних подій весни 2026 року. Протягом двох тижнів столицю Китаю відвідали одразу два світові лідери — президент США Дональд Трамп та російський диктатор Володимир Путін. Попри масштабну увагу медіа та гучні заяви, жоден із них не отримав від Сі Цзіньпіна всього, на що розраховував. Натомість Китай вкотре продемонстрував, що намагається грати власну гру, використовуючи глобальне протистояння для посилення своїх позицій.

    Візити Трампа й Путіна до Пекіна відбулися на тлі одразу кількох криз — війни Росії проти України, ескалації на Близькому Сході, напруження навколо Тайваню та дедалі гострішого конфлікту між США і Китаєм за вплив у світі. Саме тому результати цих переговорів уважно аналізували не лише у Вашингтоні та Москві, а й у Брюсселі, Києві та столицях азійських держав.

    Під час візиту Дональда Трампа китайська сторона традиційно говорила про «необхідність стабільності» та «політичне врегулювання криз». Міністр закордонних справ Китаю Ван Ї після переговорів заявив, що Пекін підтримує «якнайшвидше завершення конфлікту» в Україні та готовий «відігравати конструктивну роль». Водночас Китай вкотре відмовився називати російське вторгнення війною, продовжуючи використовувати формулювання «українська криза».

    Однак вже через кілька днів після приїзду Трампа до Пекіна прибув Путін. І саме під час цього візиту пролунали значно жорсткіші сигнали. У спільній заяві Росії та Китаю йшлося про необхідність «усунення корінних причин конфлікту», що фактично повторює російську риторику щодо війни проти України.

    Паралельно Сі Цзіньпін використав зустріч із Путіним для критики так званого «світового порядку США», який у Китаї називають «законом джунглів». У Пекіні дедалі частіше просувають концепцію альтернативного світового центру сили, до якого умовно відносять Китай, Росію, Іран та Північну Корею. Західні аналітики вже давно називають цей блок альянсом CRINK.

    Для України результати обох візитів стали тривожним сигналом. Попри очікування частини європейських політиків, Китай не продемонстрував готовності тиснути на Москву з вимогою припинити війну. Навпаки — Пекін і надалі залишається головним економічним та технологічним партнером Кремля, допомагаючи Росії обходити санкції та підтримувати оборонну промисловість.

    Ще одним важливим питанням переговорів між Трампом і Сі стала ситуація навколо Тайваню. Китай наполягав на скасуванні американського пакета озброєнь для Тайбея на суму 14 млрд доларів, погодженого ще наприкінці 2025 року. Після переговорів Трамп зробив кілька заяв, які викликали серйозне занепокоєння серед союзників США в Азії та Європі.

    Американський президент фактично поставив під сумнів готовність США воювати за Тайвань у разі китайського вторгнення. Він заявив, що Америка не прагне конфлікту з КНР через острів і не хоче втягуватися у війну за тисячі кілометрів від власних кордонів.

    Ці слова одразу викликали паралелі з Україною. У багатьох європейських столицях дедалі частіше говорять про те, що США поступово відходять від ролі головного гаранта безпеки Заходу. Особливо після того, як адміністрація Трампа почала відкрито заявляти, що Європа має самостійно забезпечувати власний захист.

    Попри анонсоване перекидання п’яти тисяч американських військових до Польщі, у НАТО зберігається нервозність. У Європі побоюються, що Вашингтон може скоротити свою присутність на континенті та зосередитися на Індо-Тихоокеанському регіоні.

    На цьому тлі війна на Близькому Сході лише посилює кризу довіри. Після загострення конфлікту з Іраном США зіткнулися з дефіцитом ракет, перехоплювачів для Patriot та далекобійних боєприпасів. Американські експерти вже попереджають, що країна може не витримати одночасного протистояння в Європі, Азії та на Близькому Сході.

    Саме цю слабкість уважно аналізують у Москві та Пекіні. Китай використовує ситуацію для посилення економічного впливу, а Росія — для затягування війни проти України.

    Водночас сам Путін також не отримав у Китаї всього, чого хотів. Найбільшим розчаруванням для Кремля стала відмова Пекіна фінансувати газопровід «Сила Сибіру-2». Проєкт мав компенсувати втрату європейського ринку газу та дозволити Росії значно збільшити постачання до Китаю.

    Однак китайська сторона не погоджується на російські умови та вимагає продавати газ за внутрішньоросійськими цінами. Для Кремля це означає серйозний удар по довгострокових енергетичних планах.

    Попри це, Китай і далі залишається головним економічним партнером Росії. Саме китайські товари, електроніка та компоненти дозволяють російській економіці частково компенсувати наслідки санкцій.

    На думку багатьох аналітиків, Сі Цзіньпін не зацікавлений у швидкому завершенні війни в Україні. Для Пекіна конфлікт став інструментом виснаження Заходу та відволікання США від Азії.

    Європа ж дедалі активніше готується до нової реальності, у якій доведеться менше покладатися на Вашингтон. Брюссель уже просуває програми підтримки власної оборонної промисловості та скорочення залежності від китайського імпорту.

    Франція та Німеччина також почали жорсткіше говорити з Китаєм щодо економічної конкуренції. ЄС побоюється, що дешеві китайські товари можуть остаточно знищити частину європейської промисловості.

    У результаті візити Трампа та Путіна до Сі Цзіньпіна лише підтвердили: Китай не збирається рятувати Росію ціною власних інтересів, але й не планує допомагати Заходу перемогти Кремль. Пекін намагається максимально використати глобальну нестабільність для посилення власної ролі у світі.

    Для України це означає, що сподівання на китайський тиск на Москву поки залишаються малореалістичними. Натомість Європа поступово усвідомлює необхідність самостійно зміцнювати оборону та готуватися до нової епохи глобального суперництва.

  • Генштаб: у Старобільську ЗСУ вдарили по штабу “Рубікону”, а не коледжу

    Генштаб: у Старобільську ЗСУ вдарили по штабу “Рубікону”, а не коледжу

    Генеральний штаб Збройних сил України заявив, що російська сторона поширює маніпулятивну інформацію щодо нібито удару по цивільному об’єкту у тимчасово окупованому Старобільську Луганської області. У ЗСУ наголосили, що в ніч на 22 травня українські сили завдали серії ударів виключно по військових об’єктах, які використовувалися російською армією, а повідомлення про атаку на гуртожиток коледжу є частиною інформаційної кампанії Кремля.

    У Генштабі підкреслили, що російські медіа активно просувають версію про нібито ураження цивільної інфраструктури, однак реальні цілі операції були пов’язані з військовою логістикою, командними пунктами та інфраструктурою російських сил на окупованій території.

    “В російських медіа активно поширюється маніпулятивна інформація щодо нібито ураження Збройними Силами України об’єктів цивільної інфраструктури на тимчасово окупованій території України”, — заявили у Генштабі.

    Українське військове командування окремо наголосило, що всі удари здійснювалися відповідно до норм міжнародного гуманітарного права та були спрямовані виключно проти законних військових цілей.

    За офіційною інформацією ЗСУ, у ніч на 22 травня українські сили уразили низку важливих об’єктів російської військової інфраструктури. Серед них — нафтопереробний завод, склади боєприпасів, засоби протиповітряної оборони, пункти управління та райони зосередження особового складу російської армії.

    Окремо Генштаб повідомив про удар по одному зі штабів російського спецпідрозділу “Рубікон” у районі Старобільська. Йдеться про так званий “Центр перспективних безпілотних технологій”, який спеціалізується на застосуванні дронів, координації атак безпілотників та розробці нових тактик використання БПЛА у війні проти України.

    У ЗСУ наголошують, що представники цього підрозділу регулярно беруть участь в атаках на українські міста та цивільну інфраструктуру. Саме тому штаб “Рубікону” розглядався як законна військова ціль.

    Аналітики зазначають, що останнім часом Україна дедалі активніше завдає ударів по центрах управління російських безпілотних систем, оскільки дрони стали одним із головних інструментів російських атак по тилових регіонах України. Удари по таких штабах мають на меті не лише фізичне знищення інфраструктури, а й дезорганізацію системи управління безпілотними операціями.

    Заява Генштабу пролунала після різкої реакції російського диктатора Володимира Путіна, який звинуватив Україну в “обстрілі гуртожитку коледжу” у Старобільську та заявив про необхідність “удару у відповідь”.

    За словами Путіна, атака нібито була цілеспрямованою і не могла бути випадковим наслідком роботи російської ППО або систем радіоелектронної боротьби. Він стверджував, що українські дрони “тричі били по одному й тому самому місцю”, що, на його думку, нібито свідчить про навмисний характер удару.

    Російські державні медіа та пропагандистські ресурси одразу почали активно поширювати цю версію, намагаючись представити атаку як удар по цивільному об’єкту. Водночас українська сторона фактично вказує, що Росія використовує подібні інформаційні кампанії для відволікання уваги від успішних українських ударів по військовій інфраструктурі.

    Останніми тижнями Україна значно активізувала атаки по об’єктах російського військово-промислового комплексу, нафтопереробних заводах, складах пального та командних центрах як на території РФ, так і на окупованих територіях України.

    За даними Reuters, майже всі великі нафтопереробні заводи у центральній частині Росії або тимчасово зупинили роботу, або суттєво скоротили виробництво через регулярні атаки українських безпілотників. Це створює дедалі більший тиск на російський паливний ринок і військову логістику.

    Паралельно російські регіони дедалі частіше стикаються з атаками дронів, вибухами та перебоями у роботі критичної інфраструктури. Аналітики зазначають, що війна, яка раніше для багатьох росіян залишалася “далекою”, тепер усе більше переноситься безпосередньо на територію самої Росії.

    За оцінками соціологів і російських джерел, населення країни-агресора дедалі сильніше реагує на питання безпеки у власних регіонах, а новини про удари по НПЗ, складах або військових об’єктах викликають значно більше занепокоєння, ніж повідомлення з фронту.

    На цьому тлі Кремль посилює інформаційні кампанії про нібито “удари по цивільних”, намагаючись сформувати образ України як сторони, що атакує мирне населення. Водночас Україна послідовно наголошує, що її операції спрямовані виключно проти військових цілей та інфраструктури, яка забезпечує російську агресію.

    Експерти звертають увагу, що інформаційне супроводження таких подій стає дедалі важливішою частиною війни. Росія намагається використовувати будь-які інциденти для внутрішньої мобілізації населення та виправдання нових ударів по Україні, тоді як Київ акцентує на тому, що ціллю атак є військові об’єкти та логістика противника.

    Таким чином, ситуація навколо Старобільська стала не лише черговим епізодом бойових дій, а й частиною масштабного інформаційного протистояння між Україною та Росією на тлі зростання інтенсивності українських ударів по тиловій інфраструктурі агресора.

  • Bloomberg: Путін хоче завершити війну до кінця року — але лише на умовах Кремля

    Bloomberg: Путін хоче завершити війну до кінця року — але лише на умовах Кремля

    Глава Російської Федерації Володимир Путін нібито прагне завершити війну проти України до кінця поточного року, однак лише за умови досягнення результату, який у Москві вважатимуть «переможним». Про це повідомляє Bloomberg із посиланням на співрозмовників, обізнаних із перебігом внутрішніх обговорень у російському керівництві.

    За даними джерел агентства, Кремль розглядає сценарій завершення бойових дій у 2026 році, але лише за умови виконання ключових політичних і територіальних вимог. Серед них, зокрема, називається встановлення повного контролю Росії над Донбасом, а також закріплення територіальних здобутків на окупованих українських землях.

    Окрім територіального питання, за інформацією Bloomberg, у Москві також розглядають варіант ширшої безпекової угоди з Європою. Така домовленість, за задумом російської сторони, мала б фактично закріпити новий баланс безпеки на континенті та визнати зміну контролю над частиною українських територій.

    Водночас речник Кремля Дмитро Пєсков спростував інформацію про наявність будь-яких дедлайнів щодо завершення війни. За його словами, жодні офіційні терміни не встановлювалися, а всі обговорення щодо можливого врегулювання залишаються в межах загальних політичних заяв без конкретних часових рамок.

    Джерела також повідомляють, що всередині російської політичної еліти зростає занепокоєння щодо розвитку ситуації на фронті. Частина високопосадовців, за даними співрозмовників агентства, вважає, що війна зайшла у затяжний і фактично глухий кут без очевидного шляху до швидкого завершення.

    Окремі оцінки західних експертів також вказують на можливе виснаження ресурсів Росії. Зокрема, старший науковий співробітник з питань Росії та Євразії в Міжнародному інституті стратегічних досліджень Найджел Гулд-Девіс зазначає, що для підтримки військових дій Кремлю може знадобитися додаткова мобілізація протягом найближчих 12 місяців.

    За його словами, попри намагання утримати темп бойових дій, Росія стикається з дедалі більшими труднощами у відновленні втрат і забезпеченні армії ресурсами, що може вплинути на подальшу динаміку війни.

    На тлі цих повідомлень у попередні тижні також з’являлися заяви російського керівництва про «готовність до переговорів». Зокрема, 9 травня Володимир Путін заявляв про можливість зустрічі з президентом України Володимиром Зеленським у третій країні, але лише для підписання остаточних домовленостей про завершення війни.

    Водночас Кремль неодноразово підкреслював, що будь-яке врегулювання має враховувати «реальну ситуацію на землі», що в Україні та країнах Заходу розглядається як спроба легітимізувати окупацію частини територій.

    Паралельно російська сторона продовжує військові демонстрації разом із Білоруссю, зокрема навчання із залученням елементів ядерного стримування, що викликає занепокоєння в НАТО та країнах ЄС. Аналітики розглядають такі дії як елемент політичного та військового тиску на Європу.

    Таким чином, за оцінками Bloomberg, позиція Кремля щодо завершення війни залишається жорстко прив’язаною до максималістських вимог, що значно ускладнює будь-які перспективи швидкого мирного врегулювання.