Згідно з інформацією, наданою агентством Associated Press двома американськими військовими чиновниками, Україна вирішила відвести танки Abrams, що були надані їй Сполученими Штатами, до тилу через загрозу, яку становлять для них дрони, використовувані російськими силами.
“Ця зброя ускладнила Україні захист танків, коли їх швидко виявляють і переслідують російські дрони або снаряди. П’ять із 31 танка вже втрачено внаслідок російських атак”, – пише агентство.
Тепер США працюватимуть з українцями над “перезавантаженням тактики”. Зокрема й тому, що ЗСУ “не прийняли тактику, яка могла б зробити танки більш ефективними”.
Американці намагалися навчити українців застосовувати “Абрамси” в загальновійськовій війні, де танки діють як частина системи наступу, що включає артилерію, піхоту та авіацію.
“Однак відтоді Україна використовувала їх лише обмежено і не зробила загальновійськову війну частиною своїх операцій, сказав представник Пентагону”, – йдеться в статті. Там вказується, що танки кинули в бій під час відступу з Авдіївки.
Володимир Зеленський повторив свій прогноз про те, що Росія до 1 червня планує мобілізувати 300 000 військових, а потім почати наступ на фронті.
“Україна до цього готується. Ми чекаємо відповідної зброї”, – заявив Володимир Зеленський.
Також президент слідом за головкомом ЗСУ Сирським заявив, що Росія хоче до 9 травня захопити Часів-Яр.
Зазначимо, що РФ заперечує плани оголошувати мобілізацію найближчими місяцями (як мінімум, до середини липня – до кінця призову на строкову службу). Також сумніваються в намірах Кремля оголосити мобілізацію і в НАТО.
Про наміри взяти Часів Яр до 9 травня в РФ також не заявляли. Судячи з нинішніх темпів просування росіян, це малоймовірно, якщо тільки ЗСУ самі не підуть із міста, що навряд чи станеться, оскільки Часів Яр є центром української оборони на півночі Донецької області.
Де чекати найзапекліших боїв та яка військова техніка матиме вирішальне значення для кожної зі сторін?
Аналізуємо перспективи бойових дій та описуємо загальний розвиток подій російсько-української війни у найближчі місяці.
Фактор авіації
АВТОР ФОТО,МІНОБОРОНИ РФ
Підпис до фото,Пілот російського “Грача” Су-25
Як серйозний фактор на поле бою повернулася авіація РФ — йдеться вже не тільки про дії Су-24 чи Су-34 по Харкову чи прикордонню Сумщини, а й про скидання чавунних бомб “Грачами” Су-25 на Часів Яр – тобто, безпосередньо на лінії фронту.
Часто російські бомби сходять не там, але більшість все ж долітає до приблизної цілі.
І зараз росіяни обмежені навіть не кількістю бортів, а кількістю корегованих бомб.
Швидко та надійно запобігти загрозі від російської авіації не вийде навіть за умови появи у ЗСУ перших F-16.
У російських пілотів більше льотного досвіду протягом багатьох років, більш досвідчені наземні служби, ніж швидко перенавчені українські, більше злітно-посадкових смуг у європейській частині РФ.
А також є літаки ДРЛC (дальнього радіолокаційного стеження) – хоча Україна й збила два з них і, ймовірно, пошкодила ще кілька під час капремонту на землі. Але ці борти піднімуться у повітря, коли почнеться боротьба за ініціативу в небі.
АВТОР ФОТО,МІНОБОРОНИ РФ
Підпис до фото,Бомби ФАБ-500 з універсальними модулями планування та корекції (УМПК) на російському Су-34
Тому швидка протидія російській авіації навряд чи можлива – ескадрильї західних літаків прибуватимуть в Україну поступово, а пілоти готуються протягом 10-місячних циклів. І вводити у бій ці літаки також будуть поступово.
Але робити засідки з малих висот на носіїв бомб, збивати крилаті ракети та дрони-камікадзе, що прорвалися через українську ППО, проводити розвідувальні місії, “роздавати” РЕБ та нести протикорабельні ракети все ж буде краще на західних літаках з інтегрованими шоломними прицілами та бортовими РЛС.
F-16 у будь-якому разі суттєво новіші від Міг-29, якими зараз воюють Повітряні сили ЗСУ.
Дрони та удари по тилу
АВТОР ФОТО,МІНОБОРОНИ РФ
Підпис до фото,Запуск російського розвідувального дрона Supercam
Загрозою з повітря залишаються і російські дрони-розвідники Supercam та Zala, які часто працюють в оперативному тилу ЗСУ біля третьої лінії оборони – вони мають нову оптику (можливо, іранську) та зав’язані на оптичний канал, щоб не потрапляти під тиск РЕБ.
Саме за їхніми “очима” прилітають балістичні ракети – “Іскандери” чи їхні північнокорейські аналоги, нерідко касетні.
Це бувало і раніше – наприклад, удар у Покровську по потягу під час завантаження чи дальні удари “Ланцетами” по літаках на аеродромах.
Але останнім часом кількість ударів по українському тилу помітно зросла.
АВТОР ФОТО,МІНОБОРОНИ РФ
Підпис до фото,Удар по українській вертолітній групі
“Прилітає” по шляхопроводах, залізничних мостах і всьому, що схоже на розташування українських військ.
Періодично росіяни повторно б’ють по тих же місцях, щоб були втрати у рятувальників ДСНС.
Пострадянський протиповітряний арсенал України для ЗРК “Оса”, “Стріла” чи комплексів “Тунгуска” з ракетами з наведенням по фотоелементу або з підривом неконтактних підривників біля цілі добре показав себе у цій війні проти різноманітних дронів. Але ці тисячі ракет, що дісталися Україні від СРСР, закінчуються.
Так само вичерпується запас “Стінгерів” після атак сотень крилатих ракет, “Шахедів”, “Орланів” та інших розвідувальних дронів. Те, ще отримала Україна, можна орієнтовно оцінити в 5-7 років виробництва цих ПЗРК станом до 2022 року.
АВТОР ФОТО,ГЕНШТАБ ЗСУ
Підпис до фото,Переносний зенітно-ракетний комплекс FIM-92 Stinger
При цьому, навіть США використовують зараз “зворотний інжиніринг” та відновлення списаних ПЗРК, щоб поповнити складські запаси, доки нове виробництво вийде на запланований рівень.
А поки є дефіцит із засобами ППО, все більше російських безпілотників проникає в тактичний та оперативний тил ЗСУ і може наводити високоточну зброю та балістику.
Допомога Заходу
АВТОР ФОТО,МІНОБОРОНИ ФРН
Підпис до фото,Німеччина відновила виробництво снарядів для зенітних танків “Гепард” у 2023 році, але на максимальні потужності воно має вийти цього літа
Західна допомога Україні, попри політичні труднощі, продовжується.
Треба розуміти, що США не знімають Київ з балансу, попри запеклість власної внутрішньополітичної боротьби. Тому рано чи пізно питання з американською допомогою має вирішитися – хоча б у вигляді кредиту з можливістю списання чи з іншим механізмом.
Паралельно зараз на Заході укладаються контракти на боєприпаси, у Німеччині відновлюється виробництво “розумних мін”, а завод снарядів 35х228 мм для “Гепардів” вийде на планову потужність у середині 2024 року.
Так само йде робота з локалізації виробництва “Байрактарів” в Україні.
Ці безпілотники успішно зарекомендували себе під час повномасштабного вторгнення, і їх продовжують застосовувати для різних задач.
Хоча за нинішніх умов вони все ж ефективніші як розвідники-коригувальники або навіть як носії РЛС з АФАР, тобто як радіолокаційні станції з “активною фазованою антенною решіткою” – пристроєм, що може одночасно моніторити повітряний простір, робити картографію та ставити електронні перешкоди супротивнику. Саме таку модернізацію зараз роблять поляки з італійським обладнанням.
Залишається і “коаліція дронів”, в рамках якої Франція, Німеччина, Британія та інші країни-важковаговики надсилають Україні сотні дронів-камікадзе та розвідувальних апаратів.
Європа розширяє виробництва пускових установок для PATRIOT – українські батареї та “Європейський небесний щит” (проєкт посилення ППО європейських країн НАТО – Ред.) вимагатимуть потужностей та фахівців.
Окрім того, Польща, Німеччина, Румунія, Іспанія та Нідерланди збираються купити до 1 тис. ракет PAC-2 GEM-T з можливістю “працювати” по балістичних цілях з неконтактним підривником.
АВТОР ФОТО,ГЕНШТАБ ЗСУ
Підпис до фото,Снаряди та ППО – головні потреби ЗСУ зараз
Щодо снарядів, то є перспективи отримати 1,5 млн 155-мм боєприпасів від країн ЄС, зокрема і за рахунок “чеської ініціативи”.
Водночас тут пригадується, що у 1990-х арсенали США з прицілом на війну з Радянським Союзом складали 10 млн штук 155-мм снарядів – тож, ймовірно, ці запаси все ще можна знаходити.
Сьогодні у Європі чотири країни випускають 155-мм снаряди: Британія (BAE Systems), Німеччина (Rheinmetall), Франція (Nexter) та Фінляндія разом з Норвегією (Nammo).
У фінів, наприклад, замовлення розписані на шість років уперед – купуєш сьогодні, а черга розрахована до 2030 року.
У всіх виробників снарядів обсяги значно зростають, інвестиції йдуть.
А це індикатор, що європейська промисловість насправді працює і готується працювати на підтримку України.
Останні пакети допомоги від Німеччини є найкращим барометром того, що відбувається у партнерів України – 130 БМП Marder модернізованих до версії “1А3” та кілька сотень дронів поїхали на підсилення ЗСУ.
Воєнна промисловість Росії
АВТОР ФОТО,ТЕЛЕКАНАЛ “РОССИЯ 24”
Підпис до фото,Виробництво ударних дронів на Тамбовському хлібзаводі
Але паралельно і росіяни продовжують мобілізувати свій тил – у їхніх новинах йдуть нескінченні повідомлення, що колишні заводи західних компаній в РФ почали виробляти порох, а хлібзаводи – дрони.
Звичайно, у такому виробництві будуть дефекти, зриви термінів та інші нюанси.
Утім, техніка й озброєння все одно активно надходять в російську армію.
Запуск до 500 “Шахедів” на місяць та 180 ударів керованими бомбами на добу – це також індикатор тенденцій у війні.
У соцмережах з’являються відео екіпірування вбитих російських солдатів – у них є цифрові рації, вже непогані аптечки, нічні приціли, керамічні плити бронежилетів, наколінники. І це у піхоти, а не спецпризначенців.
Відчутна різниця з мобілізованими зразка 2022 року зі джгутами Есмарха.
Росіяни адаптуються до війни та при цьому оснащують свою армію.
У таких умовах Україні треба щосили “бігти, щоб залишатися на місці”.
Здатність мобілізувати тил і вести тотальну війну, а не висіти лише на ресурсах ЄС та США, може багато значити для майбутнього України.
Адже йдеться про фундаментальні для України речі – навіть не про те, чий буде Вугледар чи Токмак. А про виживання.
Якщо Росія зможе наступати вглиб України – вона буде це робити.
Якщо росіяни зможуть перетворювати Херсон чи Харків на руїни бомбами з УМПК та реактивною артилерією – вони будуть це робити.
Ракетні удари
АВТОР ФОТО,МІНОБОРОНИ РФ
Підпис до фото,“Іскандер-М” з балістичною ракетою
Очевидними планами росіян на цю літню кампанію будуть масові пуски ударних дронів та залпи балістики із зосередженням по одній цілі.
Як це вже було зі Зміївською чи Трипільською ТЕС – банально виснажити ППО в одному секторі й вдарити ракетами по конкретній цілі, виводячи її з ладу на багато місяців.
Тут мета росіян – удар по енергетиці з впливом на економіку та ВПК України в той час, коли вона починає інтенсифікувати виробництво власних озброєнь.
Москва хоче вплинути на це, руйнуючи енергетику, оскільки її зимова кампанія обстрілів по розосереджених заводах була менш ефективною – Україна продовжує виробництво далекобійних безпілотників, морських надводних дронів та САУ.
Напрямки наступу
Часів Яр та його висоти є воротами на Костянтинівку й далі до Слов’янсько-Краматорської агломерації.
Противник там має можливість ховатися в руїнах Бахмута і накопичувати сили, а також працювати з-за міста бомбами.
Він намагатиметься вибити ЗСУ біля Кліщіївки та форсувати канал Сіверський Донець-Донбас.
Росіяни не відмовилися від плану вийти тут із щільної забудови й далі вирватися на оперативний простір.
А наступ на Куп’янськ – це боротьба за логістику.
Якщо ЗСУ там відіб’ються, то це вже буде загроза російським лініям – у навколишніх лісах буде важко викопати три лінії бетонних укріплень.
Нарешті ділянка фронту Кремінна-Сватове – це важлива артерія, “передпілля” залізничної гілки на Старобільськ.
Росіяни хочуть просунутися тут, щоб ЗСУ не били залізницю “Хаймарсами” та дронами.
Росіяни витрачають величезні ресурси в атаках на села та посадки в цьому району і до Куп’янська. Вони намагаються відсунути високоточне озброєння ЗСУ від окупованої залізниці.
Крім того, армія РФ кілька разів з минулого року намагалася просунутися під Вугледаром, регулярно залишаючи там десятки одиниць техніки, включно як з танками Т-72Б3 випуску 2022 року, так і старими Т-55.
АВТОР ФОТО,ГЕНШТАБ ЗСУ
Підпис до фото,Росіяни продовжують втрачати бронетехніку, але не зупиняють спроби наступу на кількох напрямках
Тобто йтиме позиційна війна у стратегічно важливих секторах – велику роль відіграватимуть не лише інженерні укріплення, а й наявність військового “валового продукту”: мін, важкого піхотного озброєння, вагонів снарядів.
Як готуватися тилу
АВТОР ФОТО,МІНОБОРОНИ УКРАЇНИ
Саме тому буде важливою мобілізація українського тилу.
Можливо, буде сенс просити у союзників верстати та проводити реформу ПТУ (наприклад, у першу зміну там навчатимуться студенти, а в дві інші йтиме виробництво для ВПК).
Інший варіант – децентралізація та перенесення виробництва до передмість. Організувати на одному підприємстві виробництво лише корпусів та лиття, на іншому – підривників, а збирати все це на десятках невеликих майданчиків.
Ще один теоретичний варіант – перенесення виробництва та створення у Східній Європі робочих місць для українських біженців.
Загалом військове виробництво в умовах війни цілком реальне – німці під час Другої світової нарощували ВПК під стратегічними бомбардуваннями союзників і могли виробляти сотні тисяч тонн бомб на рік.
І йшлося тоді не про удари 20 ракет на тиждень – це вдавалося робити під час багатомісячних бомбардувань виробництв із десятками прямих влучань у цехи.
А Україні зараз потрібно буквально все – “викруткове” складання вантажівок, різноманітні боєприпаси, міни для мінометів і керовані міни, різні паліативні пускові установки ППО під ракети “повітря-повітря” пристосовані для пусків з землі, сотні далекобійних дронів і десятки ракет (наприклад, “Нептуни” для стрільби не тільки по морю, а й по землі).
З фронтових відео помітно, що під час атак російських танків їх накривають або артилерійським вогнем, або FPV-дронами, а пусків ПТРК, протитанкових ракетних комплексів, не так і багато.
Хоча всі умови для них у степах є. Однак запасів не так багато – і це попри великі арсенали США та країн ЄС.
Але фаза “війни на виснаження” така, що закінчитися може все.
Тому Україна має залежати не від внутрішньої політики інших країн, а зробити все, щоб максимально виробляти вдома те, виробляти реалістично.
А те, що не вдасться робити в Україні, – купувати в кредит, реекспортувати та скуповувати зброю у країн Перської затоки з доплатою за терміновість.
АВТОР ФОТО,ГЕНШТАБ ЗСУ
Підпис до фото,Літо-2024 буде непростим як для української армії, так і для всієї України
Росія справді програла ту “швидку” війну проти України, яку планувала в 2022 році. Але Кремль прагне або заморозити ситуацію, провести роботу над помилками й спробувати знову.
Або банально передавити ЗСУ власними ресурсами на полі бою – людськими хвилями та масивами техніки.
Паралельно вони накопичують ракети для ударів по тилу та ЖКГ.
І оснащують нові підрозділи – танкові та артилерійські бригади та полки (нехай на основі застарілих гаубиць Д-1 і танків Т-55, але це все одно зброя).
Москва налаштована на затяжну кампанію – можливо, техніки у росіян вистачить лише до кінця року (з огляду на кількість “гольф-карів” та інших неочікуваних машин, які вони зараз використовують через нестачу штатної бронетехніки).
Але Кремль, схоже, поставив все на кін цієї війни. І росіяни готові витратити всі свої ресурси на роки уперед, аби зайняти максимум українських територій.
Тому у війні ще нічого не вирішено та нічого не закінчено.
Україна продовжує модернізацію своєї системи мобілізації та військової підготовки, впроваджуючи нові електронні інструменти для військовозобов’язаних громадян. Одним із ключових кроків у цьому напрямку є запуск електронного кабінету, який дозволить військовозобов’язаним оновлювати свої дані в Технічному центрі контролю за автомобілями (ТЦК) онлайн.
Улітку в Україні має запрацювати електронний кабінет військовозобов’язаного. Про те, чи зобов’язані чоловіки в ньому реєструватися та чи приходитимуть туди повістки.
Чи обов’язково реєструвати е-кабінет?
На цей момент реєстрація електронного кабінету військовозобов’язаного — добровільна. Однак у Міноборони планують, що кабінет створять на всіх — незалежно від того, користуватимуться вони сервісом чи ні.
Мета полягає у спрощенні процедури оновлення даних у ТЦК. Новий закон про посилення мобілізації зобов’язує українців, які стоять на військовому обліку, актуалізувати інформацію про себе протягом 60 днів.
Які функції матиме е-кабінет?
Електронний кабінет військовозобов’язаного буде окремим сервісом. У нього можна буде зайти з будь-якого пристрою та надати дані про себе онлайн. Також можна буде й перевірити, яка інформація про особу вже є в реєстрі “Оберіг”.
Планується, що авторизуватися можна буде через BankID або “Дія.Підпис”. У сервісі одразу підтягуватимуться ПІБ, місце реєстрації, дата народження, сімейний стан, відомості про членів сім’ї та освіту тощо. Повідомлялося, що через електронний кабінет військовозобов’язані зможуть підтверджувати бронювання від мобілізації.
Повістки через е-кабінет вручатимуть?
Надсилання онлайн-повісток було запропоноване законопроєктом про посилення мобілізація, але не знайшло підтримки в парламенті й’ було відхилене. Нині законодавством не передбачені електронні повістки та відповідальність за їх ігнорування, розсилати через сервіс їх не будуть.
Розглядаючи дослідження Інституту вивчення війни (ISW), виявлено, що потенціал протиповітряної оборони України у певних районах залишається обмеженим, що створює сприятливі умови для російських літаків для надзвичайної активності на стратегічно важливих фронтових ділянках без відчутного ризику. Експерти військового аналізу вбачають, що здатність російської авіації проникати на значну відстань українського повітряного простору без значних втрат свідчить про недоліки у системах протиповітряної оборони в українських регіонах неподалік від лінії фронту. Ця неспроможність стримати або хоча б ускладнити дії російської авіації на передовій ускладнює обстановку.
Крім того, зазначається, що здатність українських Збройних Сил атакувати російські стратегічні літаки, які беруть участь у воєнних операціях, здатна лише тимчасово обмежити їх дії. Такі обмеження були помітні після ліквідації подібних систем протиповітряної оборони в минулому. За словами експертів з ISW, цей обмежений ударний потенціал України не здатний компенсувати критичний дефіцит у протиповітряній обороні.
Наприкінці, військові сили України все ще використовують залишкову техніку, розташовуючи обмежені засоби протиповітряної оборони на деяких важливих фронтових ділянках, що створює прогалину у захисті і відкриває можливості для російської авіації здійснювати більш послідовні та ефективні наступні дії на землі, зокрема, на ділянці біля Часів Яру.
У Чернігові вже 15 загиблих після ракетної атаки по готелю, повідомляє ДСНС.
61 людина постраждала, з них 3 дитини. 3 людини дістали з-під завалів живими.
Наразі ще двоє людей можуть перебувати під завалами, повідомив глава ОВА В’ячеслав Чаус.
Безвісти зниклими вважаються 5 осіб серед цивільних, додали в поліції.
Розбір завалів планують завершити сьогодні. За попередньою інформацією, удар було завдано “Іскандерами”.
Пошкоджено 224 житлових приміщень і 54 автомобілі.
Також стали відомі подробиці загибелі дівчини-поліцейської. Вона була на лікарняному. Перебувала в автомобілі неподалік від місця удару, осколок влучив їй у голову. Дівчина померла на місці.
18 квітня в Чернігові оголошено Днем жалоби, повідомляє в.о. мера міста Ломако.
Керівник ОВА В’ячеслав Чаус повідомив, що є загиблі цивільні, багато поранених.
Пізніше в.о. міського голови Олександр Ломако в ефірі телемарафону сказав, що зараз відомо про чотирьох загиблих.
На фоні відеозвернення Чауса чути сирени поліції і швидкої допомоги. Він не уточнив, скільки людей постраждали, але Чернігівський обласний центр крові повідомив, що через “ситуацію в місті” терміново потрібні донори крові.
Місцеві ЗМІ написали, що у місті було чути потужні вибухи.
В.о. міського голови Олександр Ломако повідомив, що це був “приліт по об’єктах соціальної інфраструктури”.
На відео у телеграм-каналах видно, що постраждав житловий район – там вибиті вікна, розтрощені зупинки.
Через кілька хвилин після вибухів у Чернігові місцеві кореспонденти повідомили про вибухи в Одесі.
Місцева влада поки що не прокоментувала, що сталося.
Перед тим у південних, східних і центральних областях оголосили про загрозу застосування балістичних ракет.
Західні поставки зброї ЗСУ закінчуються – “рік тому це була важка ситуація, а сьогодні проблема зі снарядами і спорядженням просто жахлива”. Про це заявив підполковник ЗСУ, командир окремого батальйону спеціального призначення Павло Куриленко в розмові з The Telegraph.
За його словами, без нових поставок західної допомоги українським військам незабаром доведеться відступити до річки Дніпро.
“Ближче до літа російські війська будуть готові атакувати район на стику Запорізької та Донецької областей і намагатися просунутися в напрямку з харківської на Полтавську. Після цього бойову лінію буде розширено, а також збільшиться глибина лінії фронту”, – каже Куриленко, додаючи, що ця лінія “замерзне” і обернеться для України втратою територій аж до Дніпра.
“Я отримую по 20 снарядів на міномет на тиждень, тоді як один російський міномет випускає по одній українській позиції 50-60 снарядів на день. Уявіть: на вас насувається колона російської бронетехніки. Вони атакують. Якщо ми будемо стріляти по них із міномета, то наступного дня в нас будуть тільки кулемети, щоб обстрілювати наступну колону танків…”, – підкреслив підполковник ЗСУ.
А ми зазначимо, що через беззаперечну перевагу ЗС РФ у вогневій потужності ЗСУ втрачають величезну кількість особового складу і техніки, змушені вводити дедалі більше резервів. Водночас втрати унеможливлюють наступальні дії ЗСУ крім дрібних контратак.
FT пише, що РФ влітку піде одразу на Донецькому, Херсонському, Луганському, Запорізькому та Харківському напрямку (штурм Харкова).
Наше джерело частково підтвердило цю інформацію, додавши, що росіяни можуть спробувати вдарити ще з боку Сум, Чернігова, і навіть провести висадку в Одеській області. При цьому джерело одразу доповнює, що всі ці плани є, але російський Генштаб може ухвалити рішення накопичувати сили і поступово видавлювати ЗСУ, оскільки час грає на руку Кремля. Їм нікуди поспішати, тим паче у світі можуть відбутися нові масштабніші військові конфлікти, які відсунуть Україну з шахової дошки. Плюс додайте той факт, що Україна сама зсередини починає “хитатися” – моральний дух на низах, а еліта прискорилася в кейсі крадіжки всього, що можуть вкрасти.
Зараз такий час, що може бути будь-що, тому що багато від чого залежить.
Україна може зазнати поразки від Росії у 2024 році, вважає колишній командувач Об’єднаних сил Великої Британії Річард Берронс.
Поразка, за його словами, полягатиме не в повному військовому розгромі ЗСУ, а в тому, “що Україна може відчути, що не може перемогти”.
“І коли справа дійде до цієї точки, чому люди продовжуватимуть битися і вмирати, просто щоб захистити те, що неможливо захистити?”, – каже Берронс, якого цитує “БіБіСі”.
Він додав, що Україна ще не на цьому етапі, але проблеми з боєприпасами, особовим складом і засобами ППО створюють загрозу, що Росія може провести великий наступ.
Генерал вважає, що він відбудеться “в якийсь момент цього літа” зі спробою прорвати українські позиції. “І якщо це станеться, ми ризикуємо, що російські війська потім увійдуть у райони України, де українські збройні сили не зможуть їх зупинити”, – сказав Берронс.
Проблема для ЗСУ в тому, що росіяни можуть обирати напрямок свого головного удару, і Україна змушена буде захищати всю лінію фронту, “чого вони, звичайно, не можуть”. Тоді як росіяни минулого літа точно знали, де атакуватимуть українці.
Експерти, опитані “БіБіСі”, називають три найімовірніші, на їхній погляд, напрямки атаки РФ – Харків, Донбас і Запоріжжя.
Харків, пишуть експерти, “безумовно вразливий” через близькість до російського кордону.
“Чи зможе Україна продовжувати функціонувати як життєздатне утворення, якщо Харків впаде? Так, кажуть аналітики, але це буде катастрофічним ударом як по моральному духу, так і по економіці”, – пише видання.
Щодо Донбасу конкретних напрямків атаки не вказано. Але згадується, що Україна “як не дивно” обороняла Бахмут і Авдіївку, зазнаючи великих втрат, чого вона, на думку експертів, дозволити собі не може (на відміну від Росії).
Що ж до Запоріжжя, то це місто – приваблива ціль для РФ, яка дозволяє їй перерізати частину української логістики через Дніпро. Але наступ тут ускладнюється тим, що його можна розпізнати заздалегідь.
“Так звана лінія Суровикіна, що складається з трьох ешелонів оборони, оточена найбільшим і найбільш щільно утрамбованим мінним полем у світі. Росія могла б частково демонтувати це, але її приготування, ймовірно, будуть виявлені”, – кажуть експерти.
Відставний генерал Берронс припускає, що сил вийти до Дніпра у Росії не вистачить, але певних успіхів у літньому наступі вона доб’ється. “У неї не буде достатньо великих або хороших сил, щоб прорватися до річки [Дніпро]… але війна повернеться на користь Росії”, – сказав екскомандувач.
При цьому стратегічна мета Росії цього року, можливо, навіть не буде територіальною. “Це може бути спроба розтрощити бойовий дух України і переконати її західних прихильників у тому, що ця війна – безнадійна справа”, – пише видання.
