Khreshchatyknews.com

Позначка: урбаністика

  • Фонтан замість пам’ятника: кияни визначилися, якою хочуть бачити Бессарабську площу

    Фонтан замість пам’ятника: кияни визначилися, якою хочуть бачити Бессарабську площу

    Більшість мешканців столиці підтримують масштабне оновлення простору біля Бессарабського ринку, створення безбар’єрного середовища та встановлення фонтану на місці, де раніше стояв пам’ятник Леніну. Про це свідчать результати соціологічного дослідження компанії Gradus, проведеного серед жителів Києва у травні 2026 року.

    Опитування охопило 2000 киян віком від 18 до 60 років і стосувалося майбутнього благоустрою однієї з найвідоміших площ столиці. За результатами дослідження, 86% респондентів підтримують наведення ладу на території перед Бессарабським ринком та створення там сучасного безбар’єрного простору з наземними пішохідними переходами. Ще 80% позитивно ставляться до ідеї встановлення фонтану, який має стати центральним елементом оновленої площі.

    Соціологи зазначають, що підтримка змін виявилася надзвичайно високою незалежно від вікових груп та районів проживання опитаних. У звіті Gradus наголошується, що мешканці столиці розглядають фонтан не як окремий декоративний об’єкт, а як частину комплексного оновлення міського простору, яке повинно зробити центр Києва більш комфортним, доступним і сучасним.

    Особливо показовими стали результати щодо того, яким саме кияни бачать майбутнє цієї локації. Майже 67% опитаних підтримали варіант із фонтаном. Для порівняння, лише 16% обрали артінсталяцію, а ідею встановлення нового пам’ятника підтримали лише 3% респондентів.

    Аналітики Gradus пояснюють такі результати тим, що фонтан сприймається як найбільш нейтральний і суспільно прийнятний варіант розвитку простору. На відміну від монументів чи концептуального мистецтва, він не викликає гострих політичних або ідеологічних суперечок і водночас виконує функцію громадського місця відпочинку.

    «Фонтан має найширшу суспільну прийнятність. Його сприймають як зрозуміле, комфортне та менш конфліктне рішення порівняно з поверненням до монументальної логіки або встановленням більш нішевих мистецьких об’єктів», — йдеться у висновках дослідження.

    Сам проєкт реконструкції простору навпроти Бессарабського ринку обговорюється вже тривалий час. Після демонтажу пам’ятника Леніну у 2013 році ця ділянка залишалася фактично невпорядкованою. За останні роки неодноразово лунали пропозиції встановити тут новий пам’ятник, меморіал або артоб’єкт, однак жодна з концепцій не отримала достатньої суспільної підтримки.

    Натомість нинішній проєкт передбачає комплексне переосмислення території. Його ключовою ідеєю є створення якісного громадського простору із сучасною інфраструктурою для всіх категорій населення. Особливий акцент робиться на безбар’єрності, яка останніми роками стала одним із пріоритетів міської політики Києва.

    У межах проєкту планується облаштувати наземні пішохідні переходи, пандуси для маломобільних груп населення, нове освітлення, зони відпочинку з лавами, а також провести додаткове озеленення території. Центральним елементом оновленого простору має стати саме фонтан.

    Фінансування благоустрою частково забезпечує фармацевтична компанія Farmak, яка виступає меценатом проєкту. Саме на її замовлення було проведене соціологічне дослідження щодо ставлення киян до майбутньої реконструкції.

    У компанії зазначають, що рішення щодо фінансування проєкту базувалося на бажанні підтримати розвиток якісного громадського середовища в центрі столиці. При цьому остаточні рішення щодо архітектурних рішень ухвалюватимуть міські служби та профільні експерти.

    Реалізацією проєкту займається Київська міська державна адміністрація. За словами заступника голови КМДА Валентина Мондриївського, раніше оприлюднені рендери були лише попередньою концепцією, а остаточний вигляд площі ще доопрацьовується архітекторами та урбаністами.

    У міській адміністрації наголошують, що проєкт проходитиме додаткові консультації з експертним середовищем. Таке доручення раніше дав мер Києва Віталій Кличко під час засідання Ради безбар’єрності.

    Очікується, що до обговорення будуть залучені архітектори, урбаністи, фахівці з доступності міського середовища та представники громадськості. За результатами консультацій профільні департаменти КМДА повинні врахувати рекомендації спеціалістів перед початком основних робіт.

    Водночас місто вже провело тендер через систему Prozorro для визначення підрядної організації, яка виконуватиме реконструкцію території. Наразі тривають підготовчі процедури.

    За попередніми планами, активна фаза робіт має розпочатися найближчим часом. Завершити повне оновлення простору навколо Бессарабського ринку планують до кінця 2027 року.

    Ідея реконструкції площі вписується у ширшу концепцію модернізації центральної частини Києва, де останніми роками дедалі більше уваги приділяють не автомобілям, а пішоходам, доступності та якості громадського простору. Саме тому результати опитування демонструють важливу тенденцію: більшість киян очікують не повернення до старих символів чи встановлення нових пам’ятників, а появи комфортних міських просторів, якими можуть користуватися всі мешканці та гості столиці.

  • Кияни підтримали сквер із фонтаном на місці Леніна на Бессарабці

    Кияни підтримали сквер із фонтаном на місці Леніна на Бессарабці

    Майже 80% мешканців Києва позитивно ставляться до ідеї перетворення території на Бессарабській площі, де раніше стояв пам’ятник Леніну, на сучасний безбар’єрний громадський простір із фонтаном, який планують реалізувати за підтримки меценатів. Про це свідчать результати опитування соціологічної групи «Рейтинг», проведеного напередодні Дня Києва.

    Згідно з дослідженням, ідея реновації однієї з центральних міських локацій отримала переважно схвальну реакцію серед киян. Так, 58% опитаних заявили про повну підтримку створення нового громадського простору, ще 21% відповіли, що «скоріше підтримують» цю ініціативу. Таким чином, сумарний рівень прихильників проєкту становить 79%, що соціологи називають високим показником суспільної згоди щодо трансформації простору в центрі столиці.

    Водночас частина респондентів висловила скептичне або негативне ставлення до майбутніх змін. Зокрема, 6% опитаних зазначили, що «скоріше не підтримують» облаштування скверу, а 11% категорично виступили проти такого формату оновлення площі. Ще 5% киян не змогли визначитися зі своєю позицією, що може свідчити про недостатню поінформованість або відсутність сформованого ставлення до проєкту.

    Соціологи зазначають, що загалом результати опитування демонструють стабільний запит мешканців столиці на створення сучасних, доступних і комфортних громадських просторів у центральних районах міста. Особливий акцент робиться на принципах безбар’єрності, екологічності та відкритості для різних груп населення, включно з людьми з інвалідністю, батьками з дитячими візками та літніми людьми.

    Опитування проводилося у період з 22 по 27 травня 2026 року методом особистих формалізованих інтерв’ю (face-to-face). У дослідженні взяли участь 1200 респондентів — мешканців Києва віком від 18 років. Вибірка є репрезентативною за віком і статтю, а максимальна статистична похибка не перевищує 2,8%.

    Історія цієї локації має символічне навантаження для міста. Пам’ятник Леніну, який раніше розташовувався в районі перетину бульвару Тараса Шевченка та Хрещатика, було демонтовано в грудні 2013 року під час подій Революції Гідності. Після цього територія тривалий час залишалася без остаточного функціонального рішення, а дискусії щодо її подальшого облаштування періодично поверталися до міського порядку денного.

    У 2025 році було презентовано концепцію створення на цьому місці безбар’єрного громадського простору з фонтаном, фінансування якого передбачено за рахунок благодійних внесків та приватних інвесторів. Ініціатива передбачає комплексне оновлення площі з урахуванням сучасних урбаністичних стандартів.

    Наразі комунальна корпорація «Київавтодор» вже розпочала підготовчі процедури в системі публічних закупівель Prozorro. За попередніми планами, реалізацію проєкту розраховано завершити до 2027 року, залежно від темпів фінансування та виконання робіт.

    Згідно з концепцією, оновлена Бессарабська площа має включати озеленення, нові пішохідні маршрути, лавки для відпочинку, сучасне освітлення та інклюзивну інфраструктуру. Центральним елементом простору стане фонтан, який має стати новою візуальною домінантою локації та місцем громадського відпочинку у центрі столиці.

  • Хрущовки вирішили “підняти вгору”: у Раді запропонували новий підхід до модернізації житла

    Хрущовки вирішили “підняти вгору”: у Раді запропонували новий підхід до модернізації житла

    В Україні знову повернулися до теми оновлення застарілого житлового фонду, зокрема так званих “хрущовок”. У Верховній Раді обговорюють можливість не лише модернізації таких будинків, а й добудови додаткових поверхів — від одного до двох. Ініціатива подається як альтернатива масовому знесенню старого житла, однак уже викликала активну дискусію серед експертів і представників житлово-комунальної сфери.

    Йдеться про п’ятиповерхові будинки, зведені переважно у 1950–1970-х роках, які сьогодні становлять значну частину житлового фонду в українських містах. Більшість із них давно вичерпала нормативний термін експлуатації, однак через відсутність системної програми реновації вони залишаються заселеними та продовжують використовуватися.

    Ідея, яку зараз обговорюють на рівні законодавців, передбачає комплексну модернізацію таких будинків без їх повного знесення. Зокрема, пропонується утеплення фасадів, заміна інженерних мереж, модернізація дахів і під’їздів, а також — ключовий елемент — надбудова додаткових поверхів. Прихильники ініціативи вважають, що це дозволить одночасно оновити житловий фонд і збільшити кількість квартир без розширення міської забудови.

    У парламенті підкреслюють, що подібні підходи застосовувалися в окремих країнах Європи, де старі будинки реконструювали замість знесення. Це дозволяло економити ресурси та уникати соціальних проблем, пов’язаних із відселенням мешканців.

    Однак в українських реаліях така модель викликає низку запитань. Експерт з питань житлово-комунального господарства Олег Попенко публічно розкритикував ініціативу, заявивши, що вона не має чіткого фінансового та технічного обґрунтування. За його словами, ключова проблема полягає не лише у стані самих будівель, а й у зношеності інженерної інфраструктури, яка обслуговує ці будинки.

    Йдеться про системи електропостачання, водопостачання, каналізації та тепломережі, які в багатьох районах перебувають у критичному стані. Додаткові поверхи означатимуть збільшення навантаження на ці системи, що може призвести до аварій або необхідності масштабної модернізації всієї інфраструктури.

    Фахівці наголошують, що більшість “хрущовок” проєктувалися без урахування можливості надбудови. Це означає, що перед реалізацією таких проєктів потрібно провести детальне технічне обстеження кожного будинку, щоб оцінити його несучу здатність. У деяких випадках може знадобитися підсилення фундаменту або повна реконструкція конструкцій, що значно збільшує вартість робіт.

    Ще один важливий аспект — фінансування. Наразі не існує чіткого механізму, хто саме оплачуватиме такі проєкти. Серед можливих варіантів розглядаються державні програми, місцеві бюджети або залучення приватних інвесторів. Останній варіант передбачає, що забудовники отримають право на нові квартири в добудованих поверхах в обмін на фінансування реконструкції. Проте це також викликає дискусії, адже може призвести до конфліктів із мешканцями та змінити баланс інтересів у житлових кварталах.

    Водночас проблема оновлення “хрущовок” залишається однією з найгостріших у містах України. За різними оцінками, таких будинків у країні — десятки тисяч, і значна частина з них потребує капітального ремонту або повної реконструкції. У Києві, Харкові, Дніпрі та інших великих містах вони займають цілі райони, які формують вигляд міського середовища.

    Раніше в Україні вже обговорювали концепцію комплексної реновації житлових кварталів за прикладом країн Європи. Вона передбачала знесення застарілих будинків і будівництво нових із переселенням мешканців. Проте реалізація таких проєктів гальмувалася через складність законодавства, питання компенсацій і високі витрати.

    На цьому тлі ідея модернізації без знесення виглядає привабливою альтернативою, але її успіх залежить від детального опрацювання. Експерти наголошують, що без комплексного підходу, який враховує не лише будівлі, а й інфраструктуру, такі проєкти можуть створити більше проблем, ніж вирішити.

    Також важливим є соціальний фактор. Мешканці “хрущовок” часто побоюються будь-яких змін, пов’язаних із реконструкцією, через ризики втрати житла або погіршення умов проживання під час будівельних робіт. Тому реалізація подібних ініціатив потребує чіткої комунікації, гарантій і прозорих правил.

    У підсумку, ініціатива щодо добудови поверхів у “хрущовках” відкриває нову дискусію про майбутнє старого житлового фонду в Україні. Вона демонструє пошук компромісу між необхідністю оновлення і обмеженими ресурсами. Водночас експерти застерігають: без системного підходу, технічних розрахунків і зрозумілого фінансування ця ідея ризикує залишитися лише на рівні обговорень.

  • “Злочин проти громади”: Садовий різко виступив проти меморандуму щодо розвитку аеропорту у Львові

    “Злочин проти громади”: Садовий різко виступив проти меморандуму щодо розвитку аеропорту у Львові

    У Львові розгорівся гучний конфлікт навколо підписаного меморандуму про розвиток територій поблизу міжнародного аеропорту. Документ, укладений Львівською обласною військовою адміністрацією спільно з представниками аеропорту та владою Сокільників, викликав різку критику з боку міського голови Андрія Садового, який назвав його “одним із найбільших злочинів проти громади”.

    За офіційною позицією обласної влади, меморандум має на меті врегулювання спірних питань і координацію дій усіх сторін для забезпечення безпеки польотів, стабільної роботи аеропорту та збалансованого розвитку прилеглих територій. У документі також йдеться про узгодження інтересів громади та створення умов для подальшого розвитку інфраструктури.

    Заступник голови обласної адміністрації Юрій Бучко наголосив, що напрямок розвитку аеропорту фактично обмежений і єдина територія для розширення — це зона Сокільницької громади. За його словами, з боку Львова такі можливості вже вичерпані через щільну забудову.

    Однак міський голова Львова Андрій Садовий категорично не погоджується з таким підходом. Він заявив, що під виглядом розвитку інфраструктури фактично просувається житлова забудова територій, які історично вважалися стратегічним резервом для розширення аеропорту.

    Садовий підкреслив, що ця земля ще з радянських часів була зарезервована саме для потреб летовища, і її забудова може поставити під загрозу майбутній розвиток авіаційного вузла. На його думку, реалізація такого сценарію означатиме фактичне блокування перспектив розширення аеропорту та обмеження розвитку міста в довгостроковій перспективі.

    Міський голова також повідомив, що неодноразово звертався до центральної влади — президента, уряду, Ради національної безпеки і оборони, а також профільних міністерств із проханням втрутитися в ситуацію. Проте, за його словами, ці звернення не дали результату.

    “Ми будемо використовувати всі законні механізми, щоб зупинити це рішення”, — заявив Садовий, наголосивши, що міська влада готова до подальшої боротьби за збереження стратегічних територій.

    Водночас голова обласної адміністрації Максим Козицький висловив здивування такою жорсткою реакцією міста. Він зазначив, що всі зауваження, які раніше озвучувала міська рада, були враховані та відображені в документі. На його думку, така критика може мати інші причини, не пов’язані безпосередньо з інтересами аеропорту.

    Ситуацію ускладнює і контекст навколо земель у Сокільниках. За інформацією журналістів, значна частина територій поблизу злітної смуги перейшла у власність приватних структур, які можуть бути зацікавлені у зміні функціонального призначення цієї землі. У публічному просторі також звучать припущення про можливе лобіювання ідеї перенесення аеропорту в інше місце.

    Експерти зазначають, що подібні конфлікти між міською та обласною владою можуть мати серйозні наслідки для стратегічного планування розвитку інфраструктури. Аеропорт у Львові є важливим транспортним вузлом не лише для міста, а й для всього західного регіону, тому будь-які рішення щодо його майбутнього мають враховувати довгострокові інтереси.

    Таким чином, підписання меморандуму замість врегулювання ситуації спричинило новий виток протистояння між різними рівнями влади. Подальший розвиток подій залежатиме від того, чи вдасться сторонам знайти компроміс, або ж конфлікт перейде у юридичну та політичну площину.

  • Що з’явиться на місці Леніна в центрі Києва: ідея з фонтаном викликала суперечки серед киян

    Що з’явиться на місці Леніна в центрі Києва: ідея з фонтаном викликала суперечки серед киян

    Ініціатива облаштувати сучасний громадський простір із фонтаном на місці колишнього пам’ятника Леніну в центрі Києва стала однією з найбільш обговорюваних тем у міському середовищі. Йдеться про ділянку на перетині Хрещатика та бульвару Тараса Шевченка біля Бессарабської площі — простір, який має не лише урбаністичне, а й глибоке символічне значення для столиці.

    Як повідомляють у міській владі, на цьому місці планують створити безбар’єрний громадський простір із озелененням, лавками, пішохідними маршрутами та центральним елементом — декоративним фонтаном. Проєкт позиціонують як сучасний, інклюзивний і орієнтований на комфорт містян. Завершити роботи попередньо планують до 2027 року, а фінансування частково передбачене за рахунок меценатів.

    Втім, ця ідея викликала значний резонанс у суспільстві — як серед експертів, так і серед звичайних киян. Основна критика стосується того, що запропонований варіант є надто «нейтральним» для місця з такою складною історією.

    Історично ця локація не була просто міською площею. У різні періоди вона виконувала різні функції, а після Другої світової війни тут встановили пам’ятник Володимиру Леніну, який простояв до 2013 року. Саме його демонтаж під час Революції Гідності став символом початку «ленінопаду» в Україні та ширшого процесу декомунізації.

    Після знесення пам’ятника простір залишився фактично «порожнім» — як у фізичному, так і в символічному сенсі. З того часу неодноразово виникали дискусії щодо того, що саме має з’явитися на цьому місці: від пам’ятників історичним постатям до сучасних арт-інсталяцій або відкритого громадського простору.

    Сьогоднішня ідея з фонтаном стала черговою спробою дати відповідь на це питання. Проте багато експертів вважають її недостатньо продуманою. Зокрема, критику викликала відсутність відкритого архітектурного конкурсу. Деякі урбаністи наголошують, що для такої знакової локації варто було б провести міжнародний конкурс із залученням фахового журі.

    Окремо звучить критика щодо естетики проєкту. Візуалізація майбутнього фонтану, оприлюднена КМДА, викликала хвилю негативних реакцій у соцмережах. Частина користувачів назвала його «естетично незрілим» або навіть порівнювала зі стилем «показної розкоші».

    Ще більш гострою є дискусія щодо змістовного наповнення простору. Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров прямо розкритикував ідею фонтану, назвавши її «небезпечним рішенням». На його думку, нейтральність у такому місці є неприйнятною, особливо в умовах війни, адже простір у центрі столиці має формувати національну ідентичність, а не бути «порожнім символом».

    Серед альтернатив, які пропонують експерти та публічні діячі, — створення меморіалу українським захисникам, встановлення пам’ятників історичним діячам або формування символічного ансамблю, який відображав би ключові етапи української державності.

    Водночас є і ті, хто підтримує ідею фонтану. Прихильники такого підходу наголошують, що місту потрібні не лише меморіальні простори, а й комфортні громадські зони для відпочинку. Вони вважають, що відкритий і нейтральний простір дозволяє уникнути нових ідеологічних конфліктів і робить локацію доступною для всіх.

    Окремий аргумент на користь проєкту — питання безбар’єрності. Сьогодні ця ділянка фактично не відповідає сучасним стандартам доступності, адже перейти дорогу можна лише через підземний перехід. Новий простір має змінити це, зробивши площу зручною для маломобільних груп населення.

    На цьому тлі дискусія навколо Бессарабки виходить далеко за межі питання благоустрою. Вона відображає глибший процес — переосмислення історичної пам’яті та ролі публічних просторів у сучасній Україні.

    Фактично йдеться про вибір між різними підходами: або створити новий символ із чітким історичним змістом, або залишити простір максимально нейтральним і функціональним.

    Поки що остаточного рішення немає. У міській владі наголошують, що проєкт ще може зазнати змін, а думки експертів і громади враховуватимуться.

    Таким чином, місце колишнього пам’ятника Леніну знову стало центром суспільної дискусії — тепер уже не про демонтаж минулого, а про те, яким має бути майбутнє символічного простору столиці України.

  • Мільярд на Харківське шосе: ремонт чи показова витрата бюджету?

    Мільярд на Харківське шосе: ремонт чи показова витрата бюджету?

    У Києві стартує черговий інфраструктурний мегапроєкт – капітальний ремонт Харківського шосе. Його вартість оцінено у понад 1,26 мільярда гривень, що викликало хвилю критики серед експертів і громадськості. Адже суми такого масштабу в умовах війни та обмежених ресурсів сприймаються як ризик подальшого «освоєння» бюджету, коли за нововиявленими умовами витрати можуть зрости щонайменше вдвічі.

    Харківське шосе, розташоване у Дніпровському та Дарницькому районах, має історію ще з 1930-х років. Сьогодні це одна з ключових магістралей лівого берега, однак вона не відзначається постійними заторами. Попри це, міська влада вирішила не обмежуватися поточним ремонтом, а запустити повномасштабне розширення.

    Підрядником проєкту стала компанія «Автострада», яка перемогла у тендері, обійшовши «Автомагістраль-Південь». Активісти наголошують, що саме ці фірми традиційно ділять між собою дорожні тендери в столиці. «Автострада» відома рекордно дорогими підрядами – від аварійного ремонту перегону метро на Деміївській за пів мільярда до будівництва ділянки Подільсько-Воскресенського мосту за майже два мільярди.

    Урбаністи ставлять під сумнів доцільність саме такого формату реконструкції. За проєктом, шосе планують розширити в окремих місцях до 23,5 метрів, а це означає вирубку майже ста дерев. І все це – на ділянці, де ніколи не було транспортних заторів. При цьому замість облаштування наземних пішохідних переходів, як того вимагають сучасні стандарти, передбачено лише косметичні зміни та встановлення дорогих ліфтів у підземних переходах, які часто не працюють.

    Окремим пунктом витрат стане Харківський шляхопровід, зведений у 1947 році. Він перебуває у вкрай зношеному стані та потребує реконструкції. «Київавтодор» уже оголосив тендер на розробку проєктної документації вартістю 17,8 мільйона гривень. І це лише документація – не саме будівництво. Водночас проєктом передбачено повернення другої трамвайної колії та створення велоінфраструктури, однак ці роботи не включено у загальну суму 1,26 мільярда.

    На думку експертів, Харківське шосе стало прикладом демонстративного витрачання коштів на проєкти, що не вирішують реальних транспортних проблем міста. Немає заторів – але буде магістраль. Немає аварійності – але будуть відбійники та вищі швидкості. Натомість немає головного – безпеки пішоходів.

    Особливо цинічно це виглядає в умовах війни, коли міський бюджет мав би спрямовуватися на укриття, відновлення критичної інфраструктури та ремонт аварійних мостів. У той час, як стратегічні об’єкти роками чекають на реконструкцію, Київ вкладає сотні мільйонів у дороги, які могли обійтися поточним ремонтом у рази дешевше.

    Харківське шосе ризикує стати не прикладом розвитку, а черговим символом марнотратства – гучний проєкт без очевидної потреби, де ціна кілометра ремонту сягнула фантастичних 250 мільйонів гривень.