Khreshchatyknews.com

Позначка: Сили оборони

  • Дрони долетіли до Сибіру: Україна вдарила по стратегічному гіганту російської нафтохімії

    Дрони долетіли до Сибіру: Україна вдарила по стратегічному гіганту російської нафтохімії

    Українські Сили оборони завдали удару по одному з найпотужніших об’єктів російської нафтохімічної промисловості — промисловому майданчику в Тобольську Тюменської області. Операцію провели підрозділи Deep Strike Сил спеціальних операцій у взаємодії з рухом «Черная Искра». Для досягнення цілі безпілотники подолали понад 2000 кілометрів, а Генеральний штаб ЗСУ пізніше підтвердив ураження центральної газофракціонуючої установки підприємства.

    Удар стався 10 серпня. Перші повідомлення про безпілотники над Тобольськом почали надходити від російської сторони. Губернатор Тюменської області Олександр Моор підтвердив атаку кількох дронів на промислове підприємство, однак спочатку не назвав конкретний об’єкт. За його інформацією, повідомлень про загиблих або постраждалих не надходило. Водночас відео очевидців та повідомлення українських джерел вказували на район підприємств холдингу «СИБУР». Відстань по прямій від українського кордону до Тобольська перевищує 2200 кілометрів.

    Згодом Сили спеціальних операцій офіційно заявили про удар по «ЗапСибНефтехиму». За інформацією ССО, після атаки на території промислового комплексу були зафіксовані пожежі та руйнування. Українські військові назвали об’єкт найбільшим нафтохімічним комплексом Росії та стратегічним підприємством її хімічної промисловості.

    Важливі деталі пізніше розкрив Генеральний штаб ЗСУ. Там повідомили, що метою операції було зниження військово-економічного потенціалу Росії. За підтвердженими українською стороною даними, ураження зазнала центральна газофракціонуюча установка. Її потужність становить близько 6,6 млн тонн сировини на рік. Остаточні масштаби завданої підприємству шкоди на момент публікації уточнюються.

    Що саме могли уразити в Тобольську

    Центральна газофракціонуюча установка має особливе значення для всього промислового майданчика. За даними Генштабу, підприємство виробляє, серед іншого, бутадієн, ізобутилен, малеїновий ангідрид та МТБЕ — високооктанову кисневмісну добавку. Українська сторона стверджує, що така продукція використовується, зокрема, у виробництві компонентів ракетного та авіаційного палива, композитних матеріалів для безпілотників і високооктанових бензинів. Саме цим у Генштабі пояснюють військово-економічне значення об’єкта.

    OSINT-аналітики також локалізували атаку в районі центральної газофракціонуючої установки промислового комплексу «СИБУР» у Тобольську. Це збігається з інформацією, яку пізніше офіційно оприлюднив український Генштаб.

    Сам «ЗапСибНефтехим» справді має величезні масштаби. Російський «СИБУР» називає його найбільшим нафтохімічним комплексом країни й одним із найбільших у світі. Після виходу на проєктну потужність підприємство отримало можливість щорічно виробляти понад 2,2 млн тонн продукції з високою доданою вартістю, основну частину якої становлять поліетилен і поліпропілен. Запуск комплексу свого часу фактично подвоїв російські можливості з виробництва полімерів.

    Початковий проєкт передбачав установку піролізу потужністю 1,5 млн тонн етилену, близько 500 тисяч тонн пропілену та 100 тисяч тонн бутан-бутиленової фракції на рік. Також були побудовані виробничі лінії для випуску поліетилену й поліпропілену. Одним із ключових завдань проєкту російська сторона називала глибоку переробку побічних продуктів видобутку нафти й газу Західного Сибіру та заміщення імпортних полімерів.

    Росія продовжувала розширювати комплекс навіть під час війни

    Особливо показово, що на момент нинішнього удару промисловий майданчик продовжував розширюватися. У Тобольську будують новий комплекс дегідрування пропану та виробництва поліпропілену ДГП-2.

    У лютому 2026 року «СИБУР» повідомляв, що готовність нового виробництва досягла 82%, а вже у квітні — 85%. Будівельно-монтажні роботи на той момент були виконані більш ніж на 90%, на частині об’єктів розпочалися пусконалагоджувальні роботи. Проєктна потужність нового заводу має становити близько 570 тисяч тонн поліпропілену на рік.

    Після запуску нового виробництва роль Тобольська у російській нафтохімії мала зрости ще більше. За даними місцевої влади, після введення нового заводу в експлуатацію у 2027 році в Тобольську планують виробляти кожну другу тонну російського поліпропілену.

    Таким чином, удар припав не просто по окремому заводу, а по одному з центральних вузлів російської системи глибокої переробки вуглеводневої сировини.

    Понад 2000 км — ключова деталь операції

    Не менш важливою за саму ціль стала відстань. ССО заявили, що безпілотники подолали понад дві тисячі кілометрів. Незалежні повідомлення з російської сторони підтверджують, що Тобольськ розташований більш ніж за 2200 км по прямій від українського кордону.

    Це означає, що географія об’єктів російського військово-промислового та паливно-енергетичного сектору, які потенційно можуть опинятися в зоні дії українських далекобійних засобів, продовжує розширюватися.

    Тюменська область уже стикалася з атаками безпілотників. Зокрема, 20 червня губернатор регіону повідомляв про атаку на Тюменський НПЗ. Тоді російська влада заявляла, що підприємство нібито не постраждало, а персонал був евакуйований.

    Проте операція 10 серпня відрізняється масштабом заявленої цілі. Цього разу українська сторона не лише взяла на себе відповідальність за атаку, а й повідомила про конкретно уражений технологічний об’єкт — центральну газофракціонуючу установку.

    У Силах спеціальних операцій такі операції називають «далекобійними санкціями» проти військово-економічного сектору Росії. При цьому точний масштаб пошкоджень у Тобольську поки залишається невідомим. Український Генштаб повідомляє, що оцінювання наслідків триває. Незалежного підтвердження того, наскільки удар вплинув на виробничий цикл підприємства та чи довелося зупиняти окремі установки, станом на вечір 10 серпня немає.

    Саме тому наразі коректно говорити про підтверджене українською стороною ураження центральної газофракціонуючої установки, пожежі та руйнування, але не про повне знищення чи зупинку всього «ЗапСибНефтехиму». Масштаби наслідків можуть стати зрозумілими після появи нових супутникових знімків, повідомлень підприємства або додаткових даних Сил оборони.

  • У Криму палає аеродром «Гвардійське»: повідомляють про вибухи, детонацію і пожежу на складі пального

    У Криму палає аеродром «Гвардійське»: повідомляють про вибухи, детонацію і пожежу на складі пального

    У ніч проти 7 серпня у тимчасово окупованому Криму пролунала нова серія потужних вибухів. Один із найпомітніших епізодів зафіксували в районі військового аеродрому «Гвардійське» поблизу Сімферополя, де після вибухів виникла масштабна пожежа. За повідомленнями місцевих моніторингових ресурсів, на території об’єкта могли горіти запаси паливно-мастильних матеріалів, а очевидці також чули повторну детонацію.

    Про нічну атаку повідомив моніторинговий Telegram-канал «Крымский ветер», посилаючись на жителів окупованого півострова.

    За їхніми даними, перші вибухи у районі Гвардійського пролунали приблизно між 03:30 та 03:39. Пізніше, близько 04:34–04:47, місцеві мешканці повідомили про нову серію вибухів.

    Після цього на території аеродрому було видно щонайменше два осередки пожежі. За словами очевидців, полум’я було настільки сильним, що освітлювало місцевість на кілька кілометрів.

    Офіційного повідомлення українських Сил оборони про результати саме цієї атаки станом на момент появи перших повідомлень не було, тому точний перелік уражених об’єктів і масштаби збитків ще потребують підтвердження.

    Чому «Гвардійське» є важливою ціллю

    Аеродром «Гвардійське» є одним із ключових військових авіаційних об’єктів Росії у тимчасово окупованому Криму.

    Генеральний штаб ЗСУ раніше офіційно повідомляв, що цей аеродром використовується для базування літаків оперативно-тактичної та морської авіації, забезпечення бойових вильотів, логістики та технічного обслуговування авіаційної техніки.

    Тобто йдеться не просто про злітно-посадкову смугу, а про великий тиловий вузол, який забезпечує роботу російської авіації на півострові.

    Саме тому «Гвардійське» вже неодноразово ставало ціллю українських ударів.

    Аеродром уже атакували в липні

    Лише 5 липня Сили оборони офіційно підтвердили ураження цього аеродрому.

    Тоді Генштаб заявив, що удар було завдано в рамках операцій зі зниження наступального потенціалу російської армії. Ступінь завданих збитків на той момент уточнювався.

    Ще раніше, на початку липня, СБУ повідомляла про атаки на одразу кілька військових об’єктів у Криму.

    За даними української спецслужби, під час однієї з операцій було уражено три ангари з авіаційною технікою саме на аеродромі «Гвардійське», а також російський комплекс «Панцир-С2», резервуар із нафтопродуктами та насосну станцію на нафтобазі.

    Таким чином, російські військові вже кілька разів протягом останніх тижнів стикалися з ударами по інфраструктурі цього авіавузла.

    18 липня там також фіксували пожежу

    Ще одна масштабна атака сталася в ніч проти 18 липня.

    Тоді місцеві жителі повідомляли про понад 20 вибухів у районі Гвардійського та повторну детонацію. Після ударів біля аеродрому також спалахнула пожежа.

    Одночасно вибухи тоді чули у Севастополі, Феодосії та Керчі.

    Тобто «Гвардійське» фактично перетворилося на одну з регулярних цілей українських далекобійних операцій у Криму.

    Повідомляють про пожежу на складі пального

    Нинішня атака може бути особливо важливою через характер можливого ураження.

    За даними «Крымского ветра», вогонь виник у районі складу паливно-мастильних матеріалів.

    Для військового аеродрому подібні запаси мають критичне значення: вони забезпечують заправку авіації, наземної техніки та роботу логістичних підрозділів.

    Навіть часткове знищення такого складу може тимчасово ускладнити використання об’єкта або змусити російські війська перебудовувати систему забезпечення.

    Водночас без офіційного підтвердження українських військових або достовірних супутникових знімків поки не можна говорити про повне знищення паливного комплексу.

    У Криму чули вибухи одразу в кількох районах

    Атака не обмежилася лише Гвардійським.

    Місцеві Telegram-канали повідомляли про вибухи у Севастополі, Феодосії, Керчі та поблизу Алушти.

    Це може свідчити про масштабну комбіновану операцію по різних військових та інфраструктурних об’єктах окупованого півострова.

    Подібна тактика використовується не вперше: одночасні удари по кількох районах змушують російську ППО розосереджувати сили і можуть ускладнювати перехоплення цілей.

    Крим за останні роки став одним із головних напрямків українських далекобійних ударів.

    Україна системно атакує військову інфраструктуру Криму

    Сили оборони регулярно уражають російські системи ППО, аеродроми, склади боєприпасів, нафтобази, радіолокаційні комплекси та кораблі Чорноморського флоту.

    Зокрема, українська розвідка нещодавно повідомляла про ураження російського зенітно-ракетного комплексу С-400 «Тріумф» у Криму.

    Було знищено пускову установку та радіолокаційну станцію 96Л6.

    Для Росії такі удари особливо болісні, оскільки комплекси С-400 є одним із ключових елементів протиповітряної оборони півострова.

    Знищення радарів і пускових установок потенційно створює «вікна» для подальших атак по інших об’єктах.

    Крим уже не є безпечним тилом для РФ

    Після окупації у 2014 році Росія десятиліття перетворювала Крим на великий військовий плацдарм.

    На півострові розмістили авіацію, системи ППО, склади боєприпасів, військові частини, ремонтні бази та кораблі Чорноморського флоту.

    Перші роки повномасштабної війни Москва фактично використовувала Крим як відносно безпечну тилову територію.

    Однак розвиток українських далекобійних безпілотників, морських дронів і ракетних можливостей радикально змінив ситуацію.

    Ще у 2022 році британська розвідка називала «Гвардійське» та Джанкой двома з найважливіших військових аеродромів Росії на півострові та звертала увагу, що серія вибухів демонструє зростання вразливості російської військової інфраструктури в Криму.

    У 2026 році інтенсивність таких атак лише зросла.

    Росії доводиться постійно відновлювати ППО

    Однією з головних проблем для окупаційних військ стає необхідність одночасно прикривати десятки стратегічних об’єктів.

    Крим містить аеродроми у Саках, Бельбеку, Джанкої, Гвардійському та інших районах, військові порти у Севастополі й Керчі, склади та командні пункти.

    На кожен із цих об’єктів потрібні комплекси ППО, радари та засоби радіоелектронної боротьби.

    Проте самі системи ППО також регулярно стають українськими цілями.

    Це створює для Росії складну дилему: кожен комплекс, перекинутий для захисту одного об’єкта, автоматично послаблює прикриття іншого.

    Значення Гвардійського виходить за межі авіації

    У відкритих повідомленнях українських і місцевих джерел також неодноразово звучало, що район Гвардійського використовується російськими військами як логістичний вузол.

    У нинішньому повідомленні «Крымский ветер» стверджує, що з цього району також запускають ударні дрони Shahed по території України.

    Однак ця конкретна інформація станом на ранок 7 серпня не була підтверджена офіційним повідомленням українського Генштабу.

    Офіційно Генштаб підтверджував інше: «Гвардійське» є важливим авіаційним і логістичним центром російських військ у Криму.

    Остаточні наслідки ще можуть бути значно більшими

    Станом на ранок немає повної інформації про те, які саме об’єкти на аеродромі пошкоджені.

    Повідомлення про детонацію може свідчити про ураження складів із боєприпасами або інших вибухонебезпечних об’єктів, але встановити це лише за звуками неможливо.

    Найближчими годинами або днями масштаби атаки можуть уточнити супутникові знімки та офіційні повідомлення української сторони.

    Попередні атаки показують, що перші оцінки часто бувають неповними.

    Так, після попередніх ударів по кримських аеродромах інформація про знищені літаки, ангари, системи ППО або паливну інфраструктуру з’являлася вже після додаткового аналізу.

    Наразі достовірно можна говорити про одне: в районі одного з ключових російських військових аеродромів у Криму вночі знову пролунала серія вибухів, після чого очевидці зафіксували масштабну пожежу.

    А якщо інформація про ураження паливного складу підтвердиться, нова атака стане черговим ударом по логістиці російської авіації та ще одним доказом того, що окупований Крим дедалі менше може виконувати роль безпечного тилу для російської армії.

  • У ДПСУ пояснили, за якої умови загроза з боку Білорусі стане реальною

    У ДПСУ пояснили, за якої умови загроза з боку Білорусі стане реальною

    Загроза з боку Білорусі для України стане реальною лише у разі, якщо на кордоні почнуться спроби дестабілізації ситуації та провокації. Водночас українські Сили оборони продовжують системно зміцнювати північний кордон, нарощуючи інженерні загородження, фортифікації та системи спостереження.

    Про це в ефірі телемарафону заявив речник Державної прикордонної служби України Андрій Демченко.

    За його словами, наразі українські військові уважно стежать за ситуацією на білоруському напрямку, однак реальною небезпека стане лише за певного розвитку подій.

    “Коли будуть спроби дестабілізувати ситуацію безпосередньо по лінії кордону і влаштовувати якісь провокації”, – відповів Демченко на запитання про те, за яких умов загроза з боку Білорусі набуде реального характеру.

    Речник ДПСУ наголосив, що від початку повномасштабного вторгнення Україна значно посилила оборону державного кордону з Білоруссю. Роботи зі зміцнення цього напрямку тривають безперервно, а до них залучені не лише прикордонники, а й інші підрозділи Сил оборони та органи місцевої влади.

    За словами Демченка, основна увага приділяється створенню багаторівневої системи інженерного захисту, яка має максимально ускладнити можливе просування противника.

    “До цього залучені як інженерні підрозділи Держприкордонслужби, так і загалом Сил оборони, цим роботам також приділяють увагу й органи місцевої влади. Кожна складова разом працює над тим, щоб наростити інженерні загородження, які включають також знищення шляхів, якими могли б рухатися через кордон”, – зазначив він.

    Окрім будівництва інженерних перешкод, на північному кордоні триває встановлення сучасних систем відеоспостереження, облаштування фортифікаційних споруд та посилення мінно-вибухових загороджень на найбільш потенційно небезпечних напрямках.

    У Державній прикордонній службі підкреслюють, що комплекс таких заходів має забезпечити своєчасне виявлення будь-яких загроз та унеможливити раптові дії противника.

    Раніше також повідомлялося, що на кордоні України з Білоруссю триває створення спеціальної кільцевої зони стримування. Ця система оборони розбудовується паралельно з укріпленням прикордонної інфраструктури та посиленням оборонних позицій на північному напрямку.

  • Оборонних 4,4 трлн грн уже недостатньо: Корецький анонсував новий перегляд держбюджету

    Оборонних 4,4 трлн грн уже недостатньо: Корецький анонсував новий перегляд держбюджету

    Українському уряду доведеться ще раз переглянути державний бюджет на 2026 рік через додаткові потреби Сил оборони. Прем’єр-міністр Сергій Корецький заявив, що ситуація на фронті та окремі рішення Ставки Верховного головнокомандувача сформували новий запит на фінансування, якого не було в попередніх бюджетних розрахунках. Кабінет Міністрів тепер готується актуалізувати видатки до кінця поточного року та одночасно переглянути фінансові орієнтири на 2027-й.

    Про це Корецький розповів 3 серпня під час наради керівників закордонних дипломатичних установ України. За його словами, базова потреба країни у зовнішньому фінансуванні на 2026 рік уже забезпечена. Водночас після консультацій із виконувачем обов’язків міністра оборони Євгеном Хмарою, керівництвом МВС та представниками Сил оборони уряд отримав оновлені розрахунки.

    Прем’єр прямо пов’язав появу додаткової потреби з реаліями на полі бою та окремими рішеннями Ставки. Конкретну суму він не назвав. Так само поки що не оприлюднено, на які саме програми або види озброєння планують спрямувати нові кошти.

    Це важливе уточнення, адже чинний оборонний бюджет і без того є рекордним.

    Ще 10 червня Верховна Рада ухвалила масштабні зміни до державного бюджету-2026, збільшивши фінансування сектору безпеки й оборони одразу на 1,56 трлн грн. Після цього загальний обсяг оборонних і безпекових видатків зріс приблизно до 4,37 трлн грн.

    Із цієї суми близько 2,3 трлн грн передбачили на закупівлю та ремонт озброєння, військової техніки й боєприпасів. Ще понад 1,45 трлн грн — на грошове забезпечення військовослужбовців. Додатково було сформовано резерв для сектору безпеки та оборони обсягом понад 213 млрд грн.

    Тепер виявляється, що навіть після такого масштабного перегляду фінансові потреби армії знову зросли.

    Причина полягає в тому, що оборонний бюджет під час повномасштабної війни фактично є рухомою конструкцією. Його параметри залежать не лише від макроекономічних прогнозів, а й від ситуації на фронті, інтенсивності бойових дій, темпів мобілізації, втрат і потреб у техніці, боєприпасах, дронах, системах ППО та логістиці.

    Якщо Ставка ухвалює рішення, які передбачають розгортання нових спроможностей, збільшення чисельності окремих підрозділів або масштабування певних програм, це автоматично створює додаткове навантаження на бюджет.

    Сам Корецький не деталізував, яке саме рішення Ставки стало одним із чинників перегляду фінансування. Тому будь-які припущення щодо конкретних військових програм наразі були б спекуляцією.

    Водночас очевидно, що уряд уже почав готуватися до пошуку додаткового ресурсу.

    Окрему роль у цьому процесі Корецький відвів українським дипломатам. Він прямо заявив, що уряд розраховує на дипломатичний корпус у питанні залучення необхідного зовнішнього фінансування. Це означає, що значна частина нової потреби може бути закрита не лише за рахунок внутрішніх доходів, а й через міжнародну допомогу.

    Саме зовнішня підтримка дозволила провести червневе збільшення оборонного бюджету без критичного розбалансування державних фінансів.

    Ключовим джерелом став європейський пакет фінансування України на 2026–2027 роки загальним обсягом €90 млрд. У 2026 році Україна має отримати €45 млрд. За даними Міністерства фінансів, €31,8 млрд із цієї суми спрямовується на обороноздатність і безпеку, ще €13,2 млрд — на бюджетну підтримку соціально-гуманітарних потреб.

    Саме завдяки цим коштам уряд отримав можливість істотно збільшити військові видатки і водночас зменшити прогнозований дефіцит бюджету.

    Проте тепер постає питання, чи вистачить уже погодженого пакета з урахуванням нових потреб армії.

    Одним із можливих додаткових джерел Корецький назвав заморожені російські суверенні активи. Україна вже тривалий час наполягає, що кошти та активи РФ, заблоковані у західних юрисдикціях після початку повномасштабного вторгнення, мають використовуватися не лише для відновлення країни, а й для фінансування її оборони.

    Для Києва це принципова позиція: витрати на війну мають принаймні частково перекладатися на державу-агресора.

    Однак механізм повної конфіскації російських активів залишається юридично й політично складним. Саме тому західні країни поки переважно використовують доходи, які генерують заморожені активи, а не саму основну суму.

    Уряд намагається розширити ці механізми.

    Ситуація з бюджетом-2026 також показує, наскільки швидко змінюються потреби держави під час війни. У червні збільшення видатків на 1,56 трлн грн уже називали одним із найбільших переглядів держбюджету в історії України. Минуло менше двох місяців — і Кабмін знову говорить про необхідність нових змін.

    Це не обов’язково означає, що попередні розрахунки були неправильними. Швидше, йдеться про те, що ситуація на фронті змінюється швидше, ніж стандартний бюджетний цикл.

    До того ж значна частина військових витрат важко прогнозується на рік наперед. Наприклад, масове масштабування безпілотних систем, закупівля ракет до ППО або збільшення виробництва боєприпасів може вимагати десятків і сотень мільярдів гривень додатково.

    Уряд тепер має паралельно вирішити два завдання: знайти ресурс на останні місяці 2026 року і закласти реалістичний фінансовий фундамент на 2027-й.

    Саме друге завдання може виявитися ще складнішим.

    Якщо війна триватиме з нинішньою інтенсивністю, Україні доведеться зберігати оборонні видатки на надзвичайно високому рівні. При цьому власних податкових надходжень недостатньо, щоб одночасно фінансувати армію, соціальні видатки, освіту, медицину, інфраструктуру та обслуговування боргу.

    Тому міжнародна допомога залишається критично важливою не лише для військових закупівель, а й для всієї стабільності державних фінансів.

    Поки уряд не назвав ані суму нового збільшення оборонного бюджету, ані строки внесення відповідного законопроєкту до Верховної Ради. Але заява Корецького фактично підтверджує: чинна конфігурація бюджету вже не повністю відповідає потребам фронту.

    Тож Україна може отримати ще один масштабний перегляд держбюджету до кінця року — вже другий за кілька місяців. А його параметри залежатимуть не лише від внутрішніх ресурсів держави, а й від того, наскільки швидко партнери погодяться збільшити фінансову підтримку та розширити використання заморожених російських активів.

  • «Зі сподіваннями»: Залужний вперше оцінив Драпатого після зміни головкома ЗСУ

    «Зі сподіваннями»: Залужний вперше оцінив Драпатого після зміни головкома ЗСУ

    Колишній головнокомандувач Збройних сил України, а нині посол України у Великій Британії Валерій Залужний уперше публічно прокоментував масштабні кадрові зміни у військовому керівництві країни та призначення генерал-майора Михайла Драпатого новим головнокомандувачем ЗСУ. Відповідь генерала виявилася надзвичайно лаконічною: на запитання журналіста, як він оцінює останні призначення, Залужний сказав — «Зі сподіваннями».

    Попри стислість, це перша публічна реакція Залужного на нову конфігурацію військового керівництва після липневих перестановок. Розгорнуто оцінювати рішення президента, роботу попереднього головкома Олександра Сирського чи перспективи Драпатого генерал не став.

    Під час спілкування із журналістами Залужного також запитали про його власне майбутнє. На тлі регулярних припущень щодо можливого повернення колишнього головкома до роботи в Україні він заявив, що станом на зараз не планує переходити на іншу посаду. Нині Залужний продовжує виконувати обов’язки посла України у Великій Британії.

    Його заява пролунала менш ніж через два тижні після однієї з найбільших кадрових перебудов у Збройних силах за останній час.

    Драпатий змінив Сирського на чолі ЗСУ

    21 липня президент Володимир Зеленський оголосив, що новим головнокомандувачем Збройних сил стане Михайло Драпатий. Наступного дня, 22 липня, призначення було юридично оформлене указом президента №630/2026.

    Драпатий змінив на посаді генерала Олександра Сирського.

    Оголошуючи рішення, Зеленський наголосив на військових результатах Сирського, згадавши оборону Києва, Харківську наступальну та Курську операції. Водночас президент заявив про необхідність нового етапу у військовому управлінні та оновлення конфігурації Генерального штабу. За його словами, відповідні зміни він обговорював із Драпатим, Євгенієм Хмарою та Павлом Палісою.

    Сам Драпатий після оголошення рішення подякував президенту за довіру, керівництву оборонного відомства — за підтримку, а Силам оборони — за новий етап служби.

    Одним із ключових принципів своєї роботи новий головком назвав повагу до військовослужбовців.

    «Працюватиму з повагою до людей, які тримають нашу країну», — заявив Драпатий після рішення про призначення.

    Таким чином, коротка фраза Залужного про «сподівання» пролунала вже після того, як новий головнокомандувач фактично розпочав роботу і провів перші наради у новому статусі.

    Драпатий уже вперше доповів на Ставці

    31 липня президент Зеленський провів засідання Ставки Верховного головнокомандувача в оновленому складі. На ньому вперше у статусі головкома доповідав Михайло Драпатий.

    Однією з центральних тем стала ситуація безпосередньо на фронті. Також керівництво держави та військові обговорювали забезпечення бойових підрозділів, далекобійні можливості України та інші питання ведення війни.

    Це засідання стало одним із перших практичних етапів переходу ЗСУ до роботи з новою системою військового керівництва.

    Сам Драпатий має значний бойовий досвід і воює проти Росії з 2014 року. Широкій аудиторії він став відомий після подій у Маріуполі навесні 2014-го. Надалі офіцер пройшов шлях від командира батальйону до керівництва великими військовими угрупованнями.

    У листопаді 2024 року Зеленський призначив Драпатого командувачем Сухопутних військ ЗСУ. У січні 2025-го він додатково отримав командування оперативно-стратегічним угрупованням військ «Хортиця», зберігши на той момент посаду командувача Сухопутних військ.

    У Головному управлінні розвідки після його призначення головкомом окремо відзначили шлях Драпатого від командира батальйону до керівника Збройних сил та його авторитет серед військових.

    Змінився не лише головком

    Перестановки у ЗСУ відбулися на тлі ширшого переформатування оборонного керівництва.

    17 липня Кабінет Міністрів поклав тимчасове виконання обов’язків міністра оборони на Євгенія Хмару. Відповідне рішення оформлене урядовим розпорядженням №723-р.

    До переходу в Міністерство оборони Хмара був відомий насамперед службою у Центрі спеціальних операцій «А» СБУ. Таким чином, упродовж кількох днів зміни торкнулися як політичного керівництва оборонного відомства, так і найвищої ланки військового командування.

    Зеленський, оголошуючи про Драпатого, фактично пов’язав ці рішення між собою, заявивши, що разом із новим головкомом, Хмарою та Палісою вже обговорював майбутню конфігурацію Генштабу.

    Саме тому слова Залужного можуть сприйматися ширше, ніж просто персональна оцінка Драпатого. Журналіст запитував колишнього головкома про нові призначення у військовому керівництві загалом, і він відповів лише: «Зі сподіваннями».

    Водночас робити з цієї фрази висновок про повну підтримку Залужним усіх кадрових рішень було б перебільшенням: генерал не деталізував, чого саме очікує від нової команди та як оцінює окремі призначення.

    Залужний повернувся до Києва на нараду дипломатів

    Нинішня заява Залужного пролунала під час його перебування в Україні. Як посол у Великій Британії він бере участь у нараді керівників українських закордонних дипломатичних установ.

    За словами генерала, робота дипломатів розпочалася з поїздки на прифронтову Чернігівщину, після чого продовжилася у Києві. Серед основних завдань дипломатичного корпусу він назвав роботу заради встановлення миру та зміцнення міжнародного лідерства України.

    Окремо колишній головком зосередився на питанні гарантій безпеки.

    За його оцінкою, фундаментом безпеки України має залишатися власна обороноздатність держави, пристосована до реалій сучасної високотехнологічної війни, разом із формуванням ефективних міжнародних безпекових союзів.

    Ця позиція фактично продовжує одну з ключових тез, яку Залужний просував і після переходу на дипломатичну роботу: навіть сильна міжнародна підтримка не може замінити Україні власних технологічно розвинених Збройних сил.

    «Зі сподіваннями» — поки вся оцінка

    На цьому тлі перша реакція Залужного на прихід Драпатого привертає особливу увагу. Колишній головком не став ні критикувати кадрову перебудову, ні давати новому командуванню гучних авансів.

    Фраза «зі сподіваннями» залишає простір для інтерпретацій, однак достовірно відомо лише те, що Залужний саме так відповів на запитання про нові призначення. Будь-які твердження про конфлікт, підтримку конкретних рішень або його ставлення до звільнення Сирського без додаткових заяв самого генерала були б спекуляцією.

    При цьому найближчі місяці стануть для нового військового керівництва показовими. Драпатий уже приступив до роботи, провів першу Ставку в статусі головнокомандувача, а президент прямо заявив про намір оновити конфігурацію Генерального штабу.

    Тож лаконічне «зі сподіваннями» від людини, яка сама майже три роки очолювала Збройні сили під час найважчого етапу російського вторгнення, стало першою — і поки що єдиною — публічною оцінкою Залужним нової військової команди України.

  • «Пішов на дно»: Зеленський підтвердив знищення російського контейнеровоза Yanina

    «Пішов на дно»: Зеленський підтвердив знищення російського контейнеровоза Yanina

    Президент України Володимир Зеленський заявив про знищення російського контейнеровоза Yanina внаслідок операції Сил оборони. За словами глави держави, судно йшло під російським прапором та було уражене під час застосування українських далекобійних засобів по російських об’єктах у Чорному та Азовському морях.

    Про результати операцій президент повідомив 1 серпня. Окрім морських цілей, українські сили протягом ночі атакували об’єкти російської нафтопереробної промисловості у Башкортостані, розташовані приблизно за 1600 км від України.

    «Також уражено підсанкційний російський контейнеровоз Yanina, що йшов під російським прапором і мав ємність понад 100 тисяч тонн. Завдяки влучності наших Сил оборони він пішов на дно», – заявив Зеленський.

    Водночас у цій частині заяви президента є деталь, яка потребує уточнення. Відкриті міжнародні судноплавні бази справді містять російський контейнеровоз YANINA з IMO 9301304 та MMSI 273298570, однак його характеристики суттєво відрізняються від згаданих 100 тисяч тонн.

    За даними кількох морських трекінгових систем, це контейнеровоз 2005 року побудови завдовжки близько 142 метрів і завширшки 22 метри. Його дедвейт становить приблизно 13 000 тонн, валова місткість – близько 9522 тонн, а контейнерна місткість – 962 TEU. Судно ходить під прапором Росії.

    Тому наразі незрозуміло, чи йдеться саме про це судно, чи у повідомленні президента була наведена інша характеристика вантажу або морської цілі. Незалежного підтвердження затоплення саме YANINA з IMO 9301304 у відкритих судноплавних джерелах на момент підготовки матеріалу немає.

    Що відомо про Yanina

    YANINA, яку можна ідентифікувати у відкритих морських реєстрах, є російським контейнеровозом, побудованим у Південній Кореї у 2005 році. Судно експлуатує російська транспортна група FESCO.

    До останнього часу воно використовувалося на міжнародних вантажних маршрутах. FESCO включала YANINA до своєї контейнерної лінії FESCO Indian Line West, яка забезпечує сполучення між Новоросійськом, портами Індії та Об’єднаних Арабських Еміратів. Місткість судна на цій лінії становила 962 TEU.

    Судноплавні сервіси також фіксували YANINA на маршруті з Росії в напрямку Індії. За даними MyShipTracking, судно залишало Новоросійськ 22 червня. Наприкінці червня його фіксували у Червоному морі, а на початку липня – в районі Аденської затоки з пунктом призначення в Індії.

    Це створює додаткові питання щодо обставин заявленого Україною ураження. Актуальне місцеперебування судна безпосередньо перед атакою та район, де воно нібито було потоплене, українська сторона поки детально не розкрила.

    Є розбіжності й щодо санкційного статусу. Зеленський назвав судно підсанкційним, однак один із комерційних сервісів морського комплаєнсу станом на липень 2026 року не позначав YANINA як судно, внесене до перевірених ним санкційних списків. Це не виключає обмежень за іншими юрисдикціями або санкцій щодо власника чи оператора, однак потребує окремого уточнення.

    Паралельно Україна атакувала російські НПЗ

    Морська операція стала лише частиною серії українських далекобійних ударів.

    За словами Зеленського, підрозділи Служби безпеки України протягом ночі уразили інфраструктуру трьох російських нафтопереробних заводів у Башкортостані. Відстань до цілей президент оцінив приблизно у 1600 км.

    Глава держави наголосив, що йдеться про підприємства, які щороку переробляють мільйони тонн нафти.

    Башкортостан уже не вперше стає ціллю українських далекобійних операцій. Наприкінці червня Зеленський повідомляв про удари по двох НПЗ в Уфі, розташованих приблизно за 1500 км від України. Тоді паралельно була атакована російська нафтобаза у Краснодарському краї.

    Таким чином, удари на відстанях близько 1500–1600 км уже не є одиничними епізодами.

    Під ударом опинилася і логістика до Криму

    У ніч на 1 серпня українські сили також атакували транспортну інфраструктуру, яку російські війська використовують для забезпечення угруповання на окупованих територіях.

    Повідомлялося про ураження залізничного мосту «Сиваш» у районі Чонгара, який сполучає окупований Крим із материковою частиною України, а також залізничного мосту поблизу Владиславівки на території півострова.

    Обидва напрямки мають значення для російської військової логістики, оскільки залізниця залишається одним із головних способів перевезення великих обсягів боєприпасів, пального, техніки та особового складу.

    Серія ударів демонструє розширення географії українських далекобійних операцій. Одночасно під ударом опиняються нафтопереробна промисловість у глибокому тилу Росії, військова логістика на окупованих територіях та морські цілі.

    Україна нарощує «далекобійні санкції»

    Українське керівництво останніми місяцями дедалі частіше використовує поняття «далекобійні санкції» для опису ударів по підприємствах, які забезпечують російську економіку та військову машину.

    Особливу увагу Сили оборони приділяють нафтопереробній галузі. Російські НПЗ забезпечують внутрішній ринок пальним, постачають продукцію для військових потреб і є частиною енергетичного сектору, доходи від якого залишаються важливим джерелом фінансування російської держави.

    Водночас операція із Yanina, якщо її затоплення буде підтверджене незалежними джерелами, стане показовим розширенням такого підходу на морську логістику.

    Наразі основним джерелом інформації про знищення контейнеровоза залишається заява президента України. Російська сторона детальних даних про втрату судна не оприлюднила, а доступні морські трекери ще не дають можливості незалежно підтвердити його затоплення.

    Саме тому остаточні обставини атаки – місце ураження, використані засоби та точна ідентифікація судна – потребують подальшого підтвердження.

  • ФСБ готувала криваву пастку для військових: СБУ зірвала теракт на «благодійній» вечірці

    ФСБ готувала криваву пастку для військових: СБУ зірвала теракт на «благодійній» вечірці

    Військова контррозвідка Служби безпеки України заявила про зрив серії терактів, які російські спецслужби нібито готували у Харківській області. У межах багатоходової операції правоохоронці затримали двох осіб, яких підозрюють у співпраці з ФСБ та підготовці масового вбивства українських військовослужбовців під виглядом проведення «благодійної» вечірки.

    ФОТО: СБУ

    За даними СБУ та Харківської обласної прокуратури, затриманими виявилися 25-річний чоловік і його 15-річна співмешканка. Слідство вважає, що російська спецслужба дистанційно завербувала їх через Telegram-канали, у яких пропонували так звані легкі заробітки. Спочатку фігуранти нібито виконували тестові завдання: фотографували та знімали на відео визначені об’єкти, а також підпалили автомобіль, що належав Силам оборони.

    Згодом куратор, за версією слідства, доручив агентам організувати захід, на який мали запросити українських військових. Для цього підозрювані орендували будинок за межами міста та опублікували оголошення про «благодійну» вечірку в місцевих Telegram-каналах. Відвідати захід погодилися кілька десятків людей, більшість із яких були представниками Сил оборони.

    У СБУ стверджують, що під час вечірки агенти мали непомітно додати до напоїв сильнодійні речовини, вживання яких могло призвести до смерті. Таким способом російські спецслужби планували одночасно ліквідувати значну кількість українських військовослужбовців. Реалізувати задум не вдалося, оскільки контррозвідники викрили підготовку теракту та спрацювали на випередження.

    Паралельно підозрювані, як повідомляють правоохоронці, отримали завдання виготовити потужний саморобний вибуховий пристрій із вибуховою частиною масою близько 10 кілограмів. Одного з фігурантів затримали, коли він переносив готову бомбу в рюкзаку. Іншу підозрювану правоохоронці затримали в орендованому будинку, де вона, за даними слідства, виготовляла компоненти вибухівки.

    Під час обшуків співробітники СБУ вилучили складові саморобного вибухового пристрою, мобільні телефони та листування, яке правоохоронці вважають доказом співпраці з російським куратором. У повідомленнях нібито містилися інструкції щодо підготовки вибухівки, організації вечірки та виконання інших розвідувально-підривних завдань. Операцію проводили за координації керівництва військової контррозвідки СБУ.

    Затриманим повідомили про підозру в готуванні до терористичного акту, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, а також у незаконному поводженні зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами. Суд обрав обом запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави. У разі доведення вини їм може загрожувати довічне позбавлення волі.

    Слідчі дії проводили співробітники Харківського управління СБУ під процесуальним керівництвом обласної прокуратури та за сприяння Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції. Розслідування триває, а наведені обставини є версією слідства та мають бути остаточно встановлені судом.

  • “Це вже небезпечний симптом”: Садовий жорстко відреагував на сутички з ТЦК у Львові

    “Це вже небезпечний симптом”: Садовий жорстко відреагував на сутички з ТЦК у Львові

    Міський голова Львова Андрій Садовий різко відреагував на масовий конфлікт, який увечері 8 липня стався у Сихівському районі міста за участю військовослужбовців територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) і місцевих жителів. За словами мера, події стали серйозним сигналом для суспільства, а всі учасники, які порушили закон, повинні понести відповідальність.

    У своєму зверненні Андрій Садовий наголосив, що інцидент не характеризує львівську громаду загалом, однак залишає негативний слід.

    «Те, що ми побачили вчора у Львові – дуже погано. Ще не діагноз, але вже симптом. 58 тисяч львів’ян і львів’янок сьогодні на фронті. Кожного дня ми прощаємося із загиблими земляками. Місто віддає левову частку свого бюджету на підтримку Сил оборони України. Ганебна поведінка групи людей не здатна знищити репутацію громади, але тінь кинула», – написав міський голова.

    Садовий також заявив, що Росія найбільше зацікавлена у внутрішніх конфліктах в Україні, адже будь-які подібні інциденти миттєво стають інструментом російської пропаганди.

    За його словами, навіть під час війни Україна залишається правовою державою, а будь-які порушення закону мають отримати належну оцінку правоохоронців.

    «Події вчорашнього вечора повинні отримати належну правову оцінку. Усі, хто порушив закон, мають понести відповідальність. Ми можемо дискутувати про роботу державних інституцій. Але перешкоджати військовим виконувати службові обов’язки, нищити майно чи брати закон у власні руки – неприпустимо», – наголосив мер Львова.

    Окремо Садовий закликав припинити називати військовослужбовців ТЦК «працівниками ТЦК», підкресливши, що йдеться саме про військових, які виконують службові обов’язки.

    До резонансної події також відреагував начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Кирило Буданов. Він заявив, що напади на українських військовослужбовців є неприпустимими та закликав правоохоронні органи дати належну правову оцінку інциденту.

    «Якщо ви сьогодні зриваєте одяг та б’єте військовослужбовця своєї армії, подумайте, хто завтра буде захищати вас від ворожої армії, яка буде так само бити та зривати одяг, але вже з вас. Очікую справедливої реакції від правоохоронних органів», – зазначив Буданов.

    Конфлікт стався ввечері 8 липня на Сихові. За інформацією Львівського обласного ТЦК та СП, близько 21:30 військовослужбовці спільно з поліцейськими зупинили чоловіка для перевірки військово-облікових документів. Під час перевірки, як стверджують у ТЦК, з’ясувалося, що з 12 червня він перебував у розшуку за порушення правил військового обліку. Після цього чоловіка доставили до територіального центру комплектування, а згодом направили на проходження військово-лікарської комісії.

    Водночас інша група військовослужбовців ТЦК, яка залишилася на місці, опинилася в оточенні натовпу. За інформацією обласного ТЦК, група людей заблокувала службовий автомобіль, поводилася агресивно, пошкодила транспортний засіб, після чого перекинула його. Відео інциденту швидко поширилися у соціальних мережах і викликали широкий суспільний резонанс.

    На записах, оприлюднених очевидцями, видно, як десятки людей оточили автомобіль ТЦК, вигукували образливі гасла, після чого кілька чоловіків перекинули службову машину. Частина учасників конфлікту також пошкодила транспортний засіб.

    Львівський обласний ТЦК та СП після інциденту звернувся до громадян із закликом не піддаватися на провокації та не перешкоджати військовослужбовцям і працівникам поліції виконувати законні обов’язки.

    Начальник Львівської обласної військової адміністрації Максим Козицький також засудив дії натовпу. Він заявив, що всі обставини події мають бути ретельно встановлені, а винні – притягнуті до відповідальності відповідно до закону. Крім того, посадовець повідомив, що дії військовослужбовців ТЦК також перевірять у межах службового розслідування, щоб дати оцінку всім учасникам конфлікту.

    Поліція Львівської області проводить перевірку всіх обставин інциденту. Правоохоронці встановлюють осіб, які брали участь у пошкодженні службового автомобіля, а також аналізують відеозаписи з місця події. Офіційна правова кваліфікація дій учасників конфлікту буде визначена після завершення першочергових слідчих дій.

    Резонансний випадок у Львові став одним із найгучніших конфліктів навколо мобілізаційних заходів за останній час. Подія викликала активне обговорення у суспільстві та політичному середовищі, а представники влади наголосили на необхідності забезпечення законності як під час проведення мобілізаційних заходів, так і під час реагування громадян на дії державних органів.

  • “Ультиматумів не приймемо”: Буданов розповів про війну, переговори, Польщу, Трампа і стосунки із Зеленським

    “Ультиматумів не приймемо”: Буданов розповів про війну, переговори, Польщу, Трампа і стосунки із Зеленським

    Керівник Офісу президента Кирило Буданов заявив, що Україна не погодиться на жодні територіальні поступки Росії та не прийматиме ультиматуми ні від агресора, ні від партнерів. Водночас він не виключає, що активна фаза війни може завершитися вже цього року, однак перед поверненням до переговорного процесу, за його словами, ескалація ще може наростати.

    Про це Буданов розповів в інтерв’ю РБК-Україна, де говорив про свої відносини з президентом Володимиром Зеленським, зміну балансу в Офісі президента після Андрія Єрмака, ситуацію на фронті, удари по російській логістиці, Крим, Дональда Трампа, Польщу, Білорусь і можливі сценарії завершення війни.

    Однією з ключових тем інтерв’ю стала можливість завершення активної фази війни у 2026 році. Буданов визнав, що такий шанс існує, хоча нині ситуація перейшла у фазу загострення. За його словами, навесні переговорний процес мав “дуже гарний темп”, однак зараз сторони фактично увійшли в етап ескалації. Він пояснив, що для виходу з ескалації часто потрібне її максимальне наростання, після чого може початися деескалація і повернення до діалогу.

    Водночас керівник ОП наголосив: будь-які територіальні компроміси для України неможливі. Він прямо відкинув сценарії, за якими Україна могла б погодитися на визнання втрати Криму, Донеччини, Луганщини чи окупованих частин Херсонської та Запорізької областей. Саме такий набір вимог, за словами Буданова, Москва вкладає у поняття “дух Анкоріджа” — російську інтерпретацію домовленостей після контактів на Алясці. Для Києва така логіка є неприйнятною.

    Буданов зазначив, що завершення війни залежатиме одночасно і від поля бою, і від дипломатичних кабінетів. За його словами, ці дві площини не можуть існувати окремо, якщо тільки одна з держав не припиняє існування. Саме тому Україна, з одного боку, працює над стабілізацією фронту, а з іншого — продовжує дипломатичну роботу із США, Європою та іншими партнерами.

    Окремо він зупинився на українських ударах по російській логістиці та військовій інфраструктурі. За словами Буданова, нинішній прорив у кількості уражених цілей став можливим завдяки зростанню власного виробництва та розвитку технологій. Він наголосив, що Україна давно намагалася знижувати рівень функціонування російської логістики, однак саме зараз це стало робити простіше й ефективніше.

    У контексті Криму Буданов пояснив, що ключове завдання України — обрізати південну логістику Росії. Через тимчасово окупований півострів, за його словами, йде серйозне забезпечення російського угруповання “Днєпр”. Він звернувся до українців, які залишаються в Криму і чекають повернення України, із закликом із розумінням ставитися до складнощів, пов’язаних з ударами по окупаційній інфраструктурі, перебоями з пальним, світлом і водою.

    “Усі ці незручності — заради великої мети, а велика мета — це повернення додому”, — пояснив Буданов.

    Ще одна резонансна частина інтерв’ю стосувалася Польщі. Буданов заявив, що до 11 липня, річниці Волинської трагедії, Варшава може підготувати низку “незрілих ескалаційних кроків”. Він прогнозує, що пік напруги у відносинах із Польщею ще попереду. Водночас керівник ОП наголосив, що Україна не сприйматиме жодних ультиматумів від партнерів.

    “Останній, хто намагався поставити нам ультиматум, — це Російська Федерація. Без образ до Польщі, але вона трошки потужніша, ніж Польща. І ми його все одно не прийняли”, — сказав Буданов.

    Він додав, що Київ не збирається мовчки реагувати на недружні кроки, однак сподівається, що ситуація зрештою піде до деескалації, а не до катастрофічного сценарію.

    У розмові також ішлося про Дональда Трампа. Буданов заявив, що для України важливо не втратити підтримку президента США. На його думку, Трамп поважає переможців, тому Україна має демонструвати не лише намір, а реальні результати. Він підкреслив, що підтримка США потрібна Києву не як символ, а як конкретні рішення та практична допомога.

    Щодо Росії Буданов заявив, що нинішній план Кремля — “рухатись далі”. За його словами, у Москві поки не бачать серйозних підстав для зміни стратегічної позиції. Водночас змусити Путіна припинити війну може лише скоординована робота України, США та Європи. Китай, за словами Буданова, також має значення, однак Пекін керується власними інтересами.

    Буданов також не виключає, що Росія може провести нову мобілізацію, якщо вважатиме це необхідним. За його словами, технічно Москва здатна повторити масштаб часткової мобілізації 2022 року, коли було мобілізовано близько 450 тисяч людей. Поки Кремль цього не хоче, але за відсутності інших варіантів може піти на такий крок.

    Окремий блок інтерв’ю стосувався Білорусі. Буданов заявив, що Лукашенко, схоже, почув українські попередження, і зараз Київ не бачить безпосередньої загрози нового наступу з білоруського напрямку. При цьому він наголосив, що Україні невигідно отримувати ще одного ворога і ще одну зону бойових дій.

    Щодо роботи в Офісі президента Буданов підтвердив, що період “притирки” із Володимиром Зеленським уже пройшов. Він визнав, що його стиль управління відрізняється від стилю Андрія Єрмака, однак підкреслив, що як військова людина сприймає президента як свого керівника і не має з цим проблем.

    Інтерв’ю Буданова стало не лише набором заяв про війну, а й політичним сигналом одразу в кількох напрямках. Для Росії — що Україна не погодиться на територіальні поступки. Для Польщі — що тиск ультиматумами не спрацює. Для США — що Київ розуміє важливість демонстрації реальних результатів. А для українського суспільства — що попереду може бути складний період ескалації, але шанс на завершення активної фази війни у 2026 році, за словами Буданова, все ще існує.

  • Дістали за 2 500 км: Україна вдарила по найбільшому НПЗ Росії

    Дістали за 2 500 км: Україна вдарила по найбільшому НПЗ Росії

    Підрозділи Сил спеціальних операцій Збройних сил України уразили Омський нафтопереробний завод у Росії, розташований майже за 2 500 кілометрів від державного кордону України. Це один із найпотужніших НПЗ Росії та ключове підприємство компанії «Газпром нафта». У Генеральному штабі ЗСУ підтвердили удар і повідомили, що на території заводу зафіксовано влучання з подальшою пожежею.

    За попередніми даними Генштабу, унаслідок атаки могла бути уражена установка первинної переробки нафти ЕЛОУ-АВТ-11. Її проєктна потужність становить 8,4 млн тонн нафти на рік. Саме такі установки є критично важливими для роботи НПЗ, адже з них фактично починається технологічний процес переробки сирої нафти на паливо та інші нафтопродукти. Ступінь пошкоджень підприємства наразі уточнюється.

    У Генштабі зазначили, що Омський НПЗ був задіяний у забезпеченні російської окупаційної армії. Крім того, це останній із 11 найбільших виробників бензину в РФ, який був уражений українськими військовими. Таким чином кампанія далекобійних ударів по російській нафтопереробці вийшла на новий рівень — географічно й технологічно.

    Омський НПЗ вважається найбільшим нафтопереробним заводом Росії. За відкритими даними, його потужність перевищує 21 млн тонн нафти на рік. Підприємство спеціалізується на виробництві автомобільних бензинів, дизельного пального, авіаційного гасу, мастил, нафтохімічної продукції та інших видів пального. Завод має один із найвищих показників глибини переробки в РФ — близько 99–100%, а також виробляє десятки видів нафтопродуктів.

    Саме через масштаби виробництва удар по Омському НПЗ має особливе значення. Це не регіональна нафтобаза і не невеликий завод, а один із головних центрів російської паливної системи. Підприємство забезпечує внутрішній ринок РФ, постачає пальне та інші нафтопродукти, а також має значення для логістики й промисловості. У 2024 році Reuters повідомляв, що Омський НПЗ переробив понад 21 млн тонн нафти і виробив понад 5 млн тонн автомобільного бензину, що становило суттєву частку російського виробництва.

    Перші повідомлення про атаку на Омський НПЗ з’явилися вдень 6 липня. Російська влада традиційно заявила про роботу ППО. Губернатор Омської області Віталій Хоценко повідомив, що в регіоні нібито збивали безпілотники, але водночас визнав падіння кількох дронів на території «промислового вузла». Український Генштаб згодом підтвердив, що удар був завданий саме по Омському НПЗ.

    За даними українських і OSINT-джерел, після удару на території заводу спалахнула пожежа. Окремі аналітики повідомляли, що удар міг припасти по технологічних колонах установки ЕЛОУ-АВТ-11, однак офіційно масштаб пошкоджень ще не підтверджений. Українська сторона наразі говорить про попереднє ураження установки та уточнення наслідків.

    Атака на Омський НПЗ стала частиною ширшої операції Сил оборони в ніч проти 6 липня. За повідомленням Генштабу, українські військові також завдали ударів по ще двох російських нафтопереробних заводах, пункту дислокації ракетної бригади та терміналу перевалки нафтопродуктів у тимчасово окупованому Криму. Це свідчить про комплексний характер ударів по російській військовій та паливній інфраструктурі.

    Останніми місяцями Україна значно наростила інтенсивність далекобійних атак по нафтопереробних підприємствах РФ. За оцінками західних медіа та українських джерел, удари по НПЗ уже спричинили перебої у роботі частини російських заводів, ремонтні простої та додатковий тиск на паливний ринок. Раніше Financial Times повідомляла, що з початку 2026 року кількість ударів по російських НПЗ різко зросла, а сама кампанія стала значно ефективнішою завдяки кращому плануванню, збільшенню виробництва далекобійних дронів та розвідувальній підтримці партнерів.

    Стратегічна логіка таких атак очевидна: нафтопереробка є одним із ключових елементів російської воєнної економіки. Заводи виробляють дизель, бензин, авіаційне пальне та інші продукти, необхідні для транспорту, промисловості й армії. Навіть часткове виведення з ладу окремих установок може змусити РФ переналаштовувати логістику, перекидати запаси, скорочувати експорт або ремонтувати обладнання, яке важко швидко замінити через санкції.

    Удар по Омському НПЗ також демонструє збільшення дальності українських можливостей. Відстань майже 2 500 км означає, що під загрозою опиняються не лише об’єкти у прикордонних чи західних регіонах РФ, а й стратегічна інфраструктура в глибокому тилу. Для Росії це створює додаткову проблему: захистити всі ключові НПЗ, нафтобази, термінали та військові об’єкти на такій території практично неможливо без розосередження систем ППО.

    Поки що остаточні наслідки удару по Омському НПЗ невідомі. Офіційно підтверджено влучання, пожежу та попереднє ураження установки ЕЛОУ-АВТ-11. Подальший вплив на виробництво залежатиме від масштабу пошкоджень, тривалості ремонту та можливості заводу швидко компенсувати втрати іншими технологічними лініями.

    Однак сам факт ураження найбільшого НПЗ Росії за тисячі кілометрів від України вже став важливим сигналом: українські Сили оборони продовжують переносити війну на російську військово-промислову та паливну інфраструктуру, яка забезпечує агресію проти України.