Реліз амбітної рольової гри The Blood of Dawnwalker від студії Rebel Wolves під керівництвом геймдиректора третинного «Відьмака» Конрада Томашкевича відбудеться вже 3 вересня 2026 року на ПК, PlayStation 5 та Xbox Series X|S. Поки профільні оглядачі публікують перші рецензії, а фізичні копії на дисках уже масово добираються до покупців, в інфополі розгортаються не менш спекотні скандали за участю провідних розробників.
Скандальні відгуки та темне фентезі про вампирів
У центрі сюжету майбутнього блокбастера опиниться персонаж на ім’я Коэн. Удень він звичайна людина, проте з настанням ночі перетворюється на небезпечного вампіра. Головному герою доведеться докласти максимум зусиль, щоб врятувати власну родину, використовуючи як надприродні сили темного альтер-его, так і звичайні бойові навички в суворому світі середньовічної Європи XIV століття.
На тлі публікації перших оцінок та обговорень проєкту в соціальних мережах відзначився провідний сценарист The Witcher 4 Філіп Вебер. Його різкі та іронічні висловлювання миттєво привернули увагу спільноти, адже розробник раніше вже стикався з жорсткою критикою з боку частини геймерів. Зокрема, чимало гравчинь та феміністичних спільнот висловлювали обурення через його скандальні заяви про те, що Цири нібито повинна окремо доводити своє право бути повноцінною героїнею, що спровокувало хвилю звинувачень на адресу девелопера в підтримці токсичності.
Витік дисків та очікування фанатів
Ситуація навколо релізу розжарюється ще й тим, що чимало фанатів отримали фізичні копії гри за тиждень до офіційного запуск. Попри полярні думки критиків, які хвалять свіжі ідеї проєкту, але водночас дорікають авторам за одноманітний дизайн локацій, інтерес до гри залишається рекордно високим. Для студії Rebel Wolves, створеної колишніми ветеранами CD Projekt RED, цей проєкт стане головним випробуванням на міцність і показником того, чи зможуть вони повторити магію культових пригод Геральта в новій готичній обгортці.
У ніч проти 24 липня Грузія зіткнулася з масштабним блекаутом, який охопив Тбілісі та низку інших великих міст країни. Через раптове відключення електроенергії без світла залишилися мільйони людей, а в окремих регіонах виникли перебої з мобільним зв’язком та інтернетом. Про це повідомляють TV Pirveli, грузинська служба «Радіо Свобода» та інші місцеві ЗМІ.
За попередньою інформацією, електропостачання одночасно зникло щонайменше у Тбілісі, Батумі, Кутаїсі, Кобулеті та Телаві. Відключення сталося раптово, а офіційних пояснень щодо причин аварії на момент публікації немає.
Окрім відсутності електроенергії, мешканці країни повідомляють про серйозні проблеми зі зв’язком. У користувачів окремих мобільних операторів перестала працювати мережа 5G, а рівень сигналу мобільного зв’язку в багатьох місцях впав до мінімального. Також із перебоями працюють мобільний та домашній інтернет, а сайт Міністерства енергетики Грузії, за повідомленнями ЗМІ, став недоступним.
У столиці країни через відсутність електроенергії припинили роботу світлофори, що суттєво ускладнило дорожній рух. Інформації про перебої в роботі громадського транспорту або інших об’єктів критичної інфраструктури наразі не надходило.
Оператор грузинської енергосистеми поки не оприлюднив офіційних коментарів щодо причин аварії. Також журналістам не вдалося отримати інформацію від пресслужби профільного відомства, яка не відповідала на телефонні дзвінки.
Першим із посадовців ситуацію прокоментував директор Енгурійської гідроелектростанції Леван Мебонія. Відповідаючи на запитання журналістів про можливі причини масштабного знеструмлення, він заявив, що наразі намагається з’ясувати обставини інциденту. На запитання, чи продовжує працювати Енгурійська ГЕС, яка забезпечує значну частину країни електроенергією, Мебонія відповів, що не володіє відповідною інформацією.
Це вже не перший масштабний блекаут у Грузії за останній час. У квітні 2025 року країна вже пережила два серйозні відключення електроенергії. Зокрема, 19 квітня аварія на високовольтній лінії електропередачі «Кавкасіоні» залишила без світла Тбілісі та інші регіони країни. Тоді через аварію тимчасово зупинили роботу першої лінії столичного метро, а також було знеструмлено енергосистему окупованої Абхазії. Ще один масштабний блекаут стався в ніч проти 9 квітня того ж року.
Наразі енергетики продовжують з’ясовувати причини аварії та працюють над відновленням електропостачання в постраждалих регіонах.
У масовій культурі вже десятиліттями існує образ так званої «червоної кнопки», натискання якої нібито миттєво запускає глобальну ядерну війну. Саме так її показують у фільмах, серіалах і комп’ютерних іграх. Насправді ж механізм застосування ядерної зброї значно складніший і передбачає багаторівневу систему підтвердження, перевірки наказів та захисту від випадкового або несанкціонованого запуску. На тлі найвищого за останні десятиліття рівня міжнародної напруженості інтерес до того, як функціонує ядерне командування, лише зростає.
Найпоширеніший міф полягає у тому, що президент ядерної держави може натиснути одну кнопку і миттєво випустити ракети. Насправді ж так звана «ядерна валізка» або, як її називають у США, Nuclear Football, не містить кнопки запуску. Це мобільний командний комплекс, який забезпечує главі держави постійний доступ до захищених каналів зв’язку, планів реагування, процедур підтвердження особи та сценаріїв ухвалення рішень навіть у разі перебування далеко від командних центрів.
У США поруч із президентом постійно перебуває військовий офіцер із спеціальною валізкою. Усередині містяться засоби захищеного зв’язку, перелік можливих сценаріїв реагування та інструкції для надзвичайних ситуацій. Перед тим як будь-який наказ буде передано військовому командуванню, президент повинен пройти процедуру автентифікації за допомогою спеціальної картки з кодами. Лише після цього інформація надходить до стратегічного командування, яке також проводить власну перевірку отриманих кодів і законності наказу. Лише після проходження кількох рівнів підтвердження може розпочатися процедура запуску.
Подібні системи існують і в інших ядерних державах, хоча їхня структура залишається державною таємницею. У Росії використовується система «Чегет», яка також є лише елементом значно складнішої системи управління стратегічними силами. У Китаї остаточне рішення проходить через Центральну військову раду, тоді як Франція та Велика Британія мають власні механізми політичного та військового контролю за використанням стратегічних сил.
Фахівці наголошують, що сучасна система побудована таким чином, аби максимально виключити випадковий запуск. В історії вже були ситуації, коли через технічні несправності або хибні сигнали виникала загроза помилкового застосування ядерної зброї, однак багаторівнева перевірка дозволяла уникнути катастрофи. Саме тому міф про одну кнопку не відповідає дійсності.
Ще одним важливим елементом залишається принцип ядерного стримування. Його суть полягає у тому, що будь-яке застосування ядерної зброї майже гарантовано викличе відповідь іншої сторони. Саме взаємна загроза масштабного знищення вже понад 80 років залишається одним із головних факторів, які не дозволили повторити використання ядерної зброї після бомбардувань Хіросіми та Нагасакі у 1945 році.
Експерти з міжнародної безпеки зазначають, що навіть тактичний ядерний удар може швидко перерости у повномасштабний конфлікт. Через це всі ядерні держави будують свої доктрини навколо стримування, а не безпосереднього застосування такої зброї. Саме взаємний страх масштабної відповіді багато років залишається ключовим фактором глобальної стабільності.
За даними Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру (SIPRI), на початок 2025 року дев’ять держав володіли приблизно 12 241 ядерною боєголовкою. Близько 9 614 із них перебували у військових запасах для потенційного застосування, майже 3 912 були розгорнуті на ракетах і літаках, а приблизно 2 100 залишалися у стані високої бойової готовності, переважно у США та Росії.
Найбільшими ядерними арсеналами продовжують володіти Росія та США, однак особливу увагу аналітики звертають на Китай. Пекін нарощує свій потенціал найшвидшими темпами серед усіх ядерних держав. Водночас модернізацію своїх сил продовжують Франція, Велика Британія, Індія, Пакистан, Ізраїль та Північна Корея. Практично всі країни, які мають ядерну зброю, нині інвестують у створення нових носіїв, систем управління та оновлення існуючих арсеналів.
Аналітики SIPRI попереджають, що світ поступово входить у нову гонку ядерних озброєнь. Після десятиліть скорочення запасів нині спостерігається протилежна тенденція — держави модернізують свої сили, збільшують інвестиції в стратегічне озброєння та активніше розробляють нові технології. До традиційних факторів ризику додаються розвиток штучного інтелекту, кіберзагрози, космічні технології та сучасні системи протиракетної оборони, які можуть впливати на баланс стримування.
Попри постійні політичні заяви та ядерну риторику окремих держав, механізм застосування стратегічної зброї залишається одним із найбільш захищених і контрольованих у світі. Саме багаторівневі процедури підтвердження, жорсткий військовий контроль та усвідомлення наслідків глобальної ескалації досі залишаються головними запобіжниками від ядерної катастрофи. І хоча міф про «червону кнопку» продовжує жити у популярній культурі, у реальному світі рішення про застосування ядерної зброї є значно складнішим, ніж просте натискання однієї кнопки.
4 квітня в Україні поєднує церковні традиції та низку міжнародних подій, частина з яких має особливе значення в умовах війни.
Цього дня православні віряни вшановують пам’ять преподобного Йосипа Піснописця. Святий народився на Сицилії, але через загрозу арабських нападів змушений був залишити батьківщину і переїхати до Константинополя, де прийняв чернецтво. Йосип став відомим як один із найвидатніших творців духовних гімнів. Його канони, тропарі та стихири й сьогодні використовуються в богослужіннях. У період іконоборства він зазнав переслідувань за відданість традиції вшанування ікон.
Паралельно у світі відзначають низку тематичних і символічних дат. Серед них — Міжнародний день моркви, започаткований на початку 2000-х років у Великій Британії. Згодом ініціативу підхопили інші країни Європи та Азії. Морква вважається одним із ключових джерел бета-каротину, який сприяє підтримці зору, імунітету та стану шкіри.
Також 4 квітня відзначають Міжнародний день ходіння по вогню — традиції, що має тисячолітню історію і зустрічається в різних культурах світу. У давнину такі ритуали були пов’язані з очищенням і духовними практиками. Сучасні дослідження пояснюють можливість короткочасного контакту з вугіллям без опіків фізичними властивостями матеріалу.
Ще одне неформальне свято — Міжнародний день битви подушками. Воно виникло як частина міських флешмобів і масових акцій на початку XXI століття. У різних містах світу люди збираються в публічних місцях і влаштовують символічні «бої», що мають виключно розважальний характер.
4 квітня також звертають увагу на Всесвітній день декоративного щура. Його мета — змінити сприйняття цих тварин, показавши їх як розумних і соціальних домашніх улюбленців.
Окреме значення для України має Міжнародний день просвіти з питань мінної небезпеки. Він покликаний нагадати про ризики, які становлять міни та вибухонебезпечні предмети. Для України ця проблема залишається однією з найгостріших, адже заміновані території створюють загрозу для цивільного населення і ускладнюють відновлення країни.
Крім того, 4 квітня відзначають Міжнародний день бродячих тварин. У багатьох країнах цього дня організовують акції підтримки притулків і заохочують людей брати тварин додому.
У професійному середовищі дата відома як День веб-майстра — свято фахівців, які забезпечують роботу інтернет-ресурсів, їхню безпеку та функціональність.
Ще одна важлива дата — річниця створення НАТО. Північноатлантичний альянс було засновано у 1949 році, і сьогодні він залишається ключовим елементом системи колективної безпеки. Для України ця тема має особливу вагу на тлі триваючої війни та співпраці з партнерами.
Таким чином, 4 квітня поєднує духовні традиції, культурні ініціативи та важливі міжнародні нагадування, які відображають як історичну спадщину, так і сучасні виклики.
30 вересня багатий на свята як в Україні, так і у світі. Дата присвячена професіям, церковним традиціям і давнім народним звичаям.
Церковне свято. За новим календарем православні вшановують митрополита Михаїла Київського, засновника Михайлівського Золотоверхого монастиря. Йому моляться про мир і сімейне благополуччя. За старим стилем цей день пов’язаний із пам’яттю мучениць Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії, що традиційно вважалося жіночим святом.
В Україні. Сьогодні відзначають Всеукраїнський день бібліотек. Традиційно у цей день вітають працівників бібліотек, а відвідувачі приносять книги в дар. Також цього дня народилися відомі українці: історик Михайло Драгоманов, поет Андрій Панів і військовий діяч Дмитро Ярош.
У світі. Міжнародна спільнота відзначає День перекладача та День копірайтера. В Європі цього дня святкують День хлопчиків, а в різних країнах — День відновлення (Канада), День захисту коал (Австралія), День незалежності (Ботсвана) та День секретаря (Венесуела).
Народні прикмети. Наші предки вважали, що журавлі й лелеки, які вже відлетіли, віщують морози, а дощ цього дня — сніжний грудень. Похмуре небо обіцяє зниження температури. У цей день традиційно прибирали, прали постіль, готувалися до зими та відвідували лазню чи купалися у джерелах.
Заборони. Не можна залишати безлад у домі, спати в неприбраному ліжку, сваритися через гроші чи починати ремонт.
Іменинники та відомі постаті. 30 вересня народилися філософ Джалаледдін Румі, письменники Трумен Капоте й Елі Візель, фізик Невілл Мотт, акторки Моніка Беллуччі та Маріон Котіяр, а також футболіст Олів’є Жиру.
Сьогодні у світі відзначають одразу кілька важливих дат, пов’язаних зі свободою слова, спортом і журналістикою. Віряни вшановують пам’ять мученика Савина Єрмопольського, а до Нового року залишається 290 днів.
Яке сьогодні, 16 березня, церковне свято
16 березня в церковному календарі – день пам’яті мученика Савина Єрмопольського. Він жив у Єгипті, правив містом Єрмопіль в III столітті. За часів гонінь за християнами йому, разом зі сподвижниками, довелося втікати. Вони сховалися у віддаленому селищі, але язичники їх там знайшли. Мучеників схопили і піддали страшним тортурам, але вони не зреклися віри в Христа. Тоді їх кинули до Нілу, де вони і померли в глибоких водах.
Що не можна робити 16 березня
Не можна брати чи давати гроші в борг — залишитеся бідним на увесь рік.
Забороняється розпалювати вогонь — до пожежі.
Не можна жінкам носити важкі предмети — додасться багато турбот.
Народні прикмети і традиції на 16 березня
Серед наших предків існувало чимало цікавих прикмет на цей день:
дивилися, який сьогодні день: тепло — такою буде погода найближчі кілька днів;
над будинком кружляють зграї перелітних птахів — чекайте на швидке потепління;
річки вже вийшли з берегів — до врожайного року;
птахи купаються в калюжах — до потепління.
День вважався вдалим для любовних справ, а тому наші пращури часто призначали на нього весілля чи зізнавалися в своїх почуттях. Селяни оглядали і ремонтували після зими вози, адже вже пересідали на цей вид транспорту.
Іменини: як назвати дитину, яка народилася 16 березня
Які сьогодні іменини: Олександр, Трохим, Павло, Денис.
Талісманом людини, народженої 16 березня, є корал. Прикраси з цього каменю є сакральним символом для кожної українки. Серед наших предків корал асоціювався з родом, берегинею, затишною оселею.
Цього дня народилися:
1894 рік — український поет, представник “празької школи” Юрій Дараган;
1917 рік — український літературознавець, педагог, дослідник фольклору Віктор Тищенко;
1944 рік — український живописець Микола Підгорний.
Пам’ятні дати 16 березня
Календар важливих подій в Україні та світі за 16 березня:
587 рік до н. е. — Навуходоносор II захоплює Єрусалим;
870 рік — заснування в Болгарії православної церкви;
1521 рік — під час першої навколосвітньої подорожі португальський мореплавець Фернан Магеллан досягає берегів сучасних Філіппін; через півтора місяця він гине у сутичці з місцевими жителями;
1827 рік — починає виходити “Журнал свободи” — перша в Сполучених Штатах газета, заснована афроамериканцями;
1851 рік — Іспанія і Ватикан укладають конкордат, що за ним католицька церква визнається єдиною державною, а вся освіта відповідає католицькій доктрині;
1880 рік — за підозрою в революційній агітації заарештовують українського поета Іван Франко;
1900 рік — офіційна дата відкриття Мінойської цивілізації англійським археологом Артуром Евансом;
1917 рік — у Києві відбувається велика маніфестація — День свята революції;
1919 рік — у США вперше випробовують бездротовий телефон для переговорів з літаком;
1923 рік — римська поліція забороняє свист та інші прояви невдоволення грою акторів у театрах;
1960 рік — у Нью-Йорку представляють перший автомобіль на сонячних батареях;
1978 рік — у Римі ліворадикали з “Червоних бригад” викрадають впливового політика Альдо Моро і через 54 дні вбивають його;
1988 рік — газова атака на курдське місто Халабджа іракською армією, внаслідок чого гине кілька тисяч його мешканців;
1990 рік — у Львові розпочинає роботу перша сесія відродженого Наукового товариства імені Тараса Шевченка;
1994 рік — фігуристка Тоня Гардинг була вигнана зі спорту за причетність до організації нападу на фігуристку Ненсі Керріган;
1998 рік — папа Римський Іван Павло II перепрошує за бездіяльність та мовчання багатьох католиків під час Голокосту;
2006 рік — Генеральна асамблея ООН майже одностайно голосує за утворення Ради з прав людини;
2014 рік — відбувається незаконний референдум в Криму, для остаточної реалізації плану окупації Росією Криму маріонетковою владою півострова було проведено імітацію референдуму щодо статусу автономії.
Який сьогодні день в Україні і світі
16 березня в Україні і світі святкують Міжнародний день спортивних автоперегонів. Свято завжди припадає на третю суботу березня і збігається зі знаковою подією “12 Годин Себрінга”, яка проходить у місті Себрінг, Флорида, США. Це день, який присвячений азарту і духу змагань, перегонам на спортивних автомобілях та спорту, що захоплює фанатів по всьому світу. Спортивний автоспорт є основним видом кільцевих автоперегонів, він передбачає участь спортивних автомобілів, які мають два сидіння і закриті колеса, що змагаються на спртинтерських перегонах на витривалість.
Також 16 березня День свободи інформації. Саме цього дня в США святкують день народження видатного політика Джеймса Медісона, якого вважають батьком Конституції США і прихильником прозорості уряду. Подія була заснована ще 1989 року за ініціативи Комітету журналістів за свободу преси. Це некомерційна організація, що виступає за свободу преси та доступ всіх до урядової інформації.
А ще 16 березня День чорної преси. Найбільше свято популярне в США і присвячене дню, коли тут вперше вийшла газета, якою володіли афроамериканці. На сьогоднішній день темношкірим належить понад 200 медіакомпаній в Америці. Ця подія є нагодою підкреслити ту важливу роль, яку ЗМІ відіграють у формуванні суспільного дискурсу та інформуванні кольорових спільнот.
16 березня святкують День квілтінгу. Творче свято, яке збирає навколо себе прихильників квілтінгу — це ремесло, яке полягає у художньому вистьобуванні та вишиванні шматочків тканини, між якими вставляєтсья шар фатину чи вати.
У складних умовах сучасного світу Україна опинилася перед викликами, які вимагають перегляду традиційних підходів до міжнародної політики та безпеки. Політолог Геннадій Друзенко підкреслює, що спроби апелювати до міжнародного права та статуту ООН не приносять бажаних результатів, адже правила, які колись забезпечували стабільність, сьогодні зазнали суттєвих змін.
УКРАЇНА: МІЖ ЮПІТЕРАМИ ТА БИКАМИ
Епоха правил добігає кінця. Правила завжди тримаються або на балансі сил потужних гравців, або на домінуванні когось одного, хто ці правила встановлює та забезпечує їхнє виконання. Перша модель підтримання світового правопорядку (доволі несправедливого, але реального) канула в Лету із завершенням холодної війни. Друга — завершується на наших очах через піднесення автократій на чолі з Китаєм та втоми США одноосібно нести тягар світового лідерства.
Трагедія України в тому, що вона апелює до правил (міжнародне право, статут ООН тощо), тоді як правила більше не працюють. Доки у світі був один Юпітер і сотні биків, головне правило полягало в тому, що бики мають діяти за правилами і тільки Юпітер має право на винятки з правил (на кшталт несанкціонованих РБ ООН бомбардувань Сербії 1999 року чи вторгнення до Іраку 2003 року). Відоме латинське прислів’я Quod licet Iovi, non licet bovi чудово працювало доти, доки деякі бики не відчули себе Юпітерами, а справжній Юпітер, втомлений від нескінченних війн і внутрішніх негараздів, не зміг (чи не схотів) їх поставити на місце.
І якщо справжній Юпітер порушував правила, коли вони здавалися йому не надто справедливими, то бики, що намислили себе Юпітерами, порушують правила насамперед для того, щоб довести, що вони більше не бики — віднині Юпітеру доведеться з ними домовлятись. Якщо комусь здається, що для Путіна знищення України — самоцінна мета, дозволю не погодитись. Упокорення України для кремлівського упиря — засіб доведення Заходу (і насамперед США), що Росія більше не гратиме за правилами — вона їх встановлюватиме за столом перемовин, як це було у Ялті майже 80 років тому, чи як fait accompl, за правом сильного.
І не факт, що Захід згодом не пристане на російську пропозицію. Принаймні поки що він не готовий ані воювати на боці України, ані забезпечити вирішальний перелом у війні на користь України. Не може чи не хоче, я напевно не знаю. Швидше за все, друге. А якщо не хоче, то чому б одної недоброї для України миті йому не визнати, що з Росією треба домовлятися про новий світоустрій, бо старий вона знищила, а Захід виявився неспроможний покарати її за це. До речі, ідея повернення світу до “концерту великих держав”, що має заступити американську гегемонію, належить не Путіну — її найбільш яскравим апологетом був покійний Генрі Кіссінджер.
Кісінджер і Путін – два супротивники американської гегемонії
Фото: EPA
Доки новий баланс сил не встановився у світі, апелювання до правил — слабкий аргумент. Якби ці правила працювали, Росія ніколи б не напала на Україну. Курди мали б свою державу або косовари не мали б своєї. Абхазія та Південна Осетія були б у складі Грузії. США ніколи б не вторглись до Іраку (принаймні без резолюції РБ ООН). А член НАТО Туреччина не закуповувала б російські озброєння і не подавала заявку на вступ до БРІКС.
Що ми можемо протиставити цьому світу, що хаотизується у нас на очах? Тільки власну субʼєктність і власну силу. Але для цього нам потрібна зовсім інша модель української державності: ефективна, справедлива, спроможна. 2022-го — всупереч усім прогнозам — українці довели світові, що хочуть жити у власній державі. Тепер залишається домовитись, якою ця держава має бути. Аби корабель “Україна” не потонув у бурхливу добу, доки світ перебуває в зоні турбулентності, держави розбираються, хто з них Юпітер, а хто — бик, а “концерт великих націй” наразі більше скидається на какофонію, аніж на поліфонію.
Ключ до виживання України — не в НАТО і не в ЄС (до вступу до цих об’єднань ми можемо елементарно не дожити), він у радикальному реформуванні української державності. Якщо ми вже продемонстрували незламну волю до життя, то слід зробити наступний крок і визнати, що самої волі замало — потрібний ефективний механізм самоорганізації, виживання та розвитку нації під назвою “держава”.
Без радикального реформування української державності ми маємо всі шанси загинути в цьому світі юпітерів і биків. Чи стати для них вічним пасовиськом…
Згідно зі звітом Центрального розвідувального управління (ЦРУ) США, Україна має найвищий рівень смертності серед країн світу. У 2024 році рівень смертності в Україні сягнув 18,6 смертей на 1000 осіб, що вивело її на перше місце в цьому сумарному рейтингу. Литва та Сербія також потрапили до списку країн з високими показниками смертності, займаючи друге та займаючи місце відповідно, а Росія займає 9-е місце.
Україна має найвищий рівень смертності у світі. В нашій країні на тисячу осіб припадає 18,6 смертей. Литва та Сербія посідають друге і третє місця відповідно. Про це свідчать дані зі звіту ЦРУ про рівень смертності у світі.
Згідно зі звітом, рівень смертності в Україні найвищий серед усіх країн світу. Він становить 18,6 смертей на 1000 осіб.
Друга за смертністю країна – Литва. У неї цей показник – 15,02 смертей на тисячу осіб.
На третьому місці Сербія, яка має смертність на рівні 14,9.
Найменший рівень смертності у Катарі – з показником 1,4 смерті на тисячу людей.
Варто зазначити, що росія у списку на 9 місці. У неї на тисячу осіб припадає 14 смертей.
У 2024 році набула розголосу динаміка зміни довіри до президента України Володимира Зеленського на міжнародній арені. Згідно з дослідженням Pew Research Center, проведеним у ряді країн, відзначено значний спад у рівнях підтримки президента, порівняно з минулим роком.
Дослідження провели у 35 країнах світу, щоб визначити ставлення населення до президента України Володимира Зеленського.
Згідно з цими даними у середньому 40% респондентів позитивно ставляться до Зеленського, а негативно – 46%. У Європі найбільш позитивне ставлення до президента України у Швеції – 80% та Великій Британії – 72%.
Також переважає позитивне ставлення над негативним до Зеленського в Нідерландах, Німеччині, Польщі та Іспанії.
В Угорщині до Зеленського ставляться позитивно 14% населення, що стало найнижчим результатом у Європі, водночас негативний показник сягає 83% — найвищий серед 35 країн дослідження.
В Азії та Океанії найбільше довіри до президента України в Японії – 63% та Австралії – 62%. Також більш позитивне ставлення над негативним зафіксовано у Філіппінах, Південній Кореї та Бангладеш.
Населення в Індії має найвищий показник тих, хто не визначився – 45%, тоді як підтримує Зеленського 28%, а протилежної думки – 27%. У Канаді 64% до президента України ставляться з довірою, а негативно – 30%. У США показники – 48% проти 39% відповідно.
Як вказують аналітики Pew Research Center довіра до Володимира Зеленського значно знизилась у кількох країнах, а особливо у Польщі. У 2023 році 70% поляків довіряли Зеленському, а у 2024 цей показник впав на 22 пункти та становить 48%. Також значне зниження довіри до президента було зафіксовано у Південній Кореї – 15 пунктів та Південній Африці – 12 пунктів. Менш як 10 пунктів зниження за довірою також спостерігали у таких партнерів України як Австралія, Франція, Німеччина, Нідерланди, Іспанія та США.
В Україні довіра до Володимира Зеленського становить 53,8%. Недовіряють президенту України – 37,8%. За балансом довіри та недовіри Зеленський має найвищі показники в Україні.
