Позначка: суди

  • Постачальники масово відмовляються від лікарень через ризики закупівель

    Постачальники масово відмовляються від лікарень через ризики закупівель

    Постачальники електроенергії дедалі частіше відмовляються від співпраці з лікарнями, комунальними підприємствами, школами та іншими бюджетними установами через високі юридичні та кримінальні ризики, які виникають під час державних закупівель. Представники енергетичного ринку заявляють, що нинішня система контролю та судова практика фактично роблять роботу з бюджетним сегментом непередбачуваною та економічно небезпечною для компаній.

    Про це заявила директорка з енергозбуту ТОВ «ЕНЕРГО РЕСУРС РІ ГРУП» Христина Ян. За її словами, частина постачальників уже фактично припинила участь у тендерах для бюджетних установ, оскільки ризики роботи в цьому сегменті перевищують потенційні вигоди.

    Представниця компанії наголосила, що проблема полягає не лише у фінансових труднощах, а й у постійній зміні підходів до трактування законодавства, умов договорів та механізмів державних закупівель. За її словами, навіть укладання контракту з бюджетною установою нині може обернутися для постачальника судовими процесами або претензіями правоохоронних органів.

    «Зміна правил, тому що у нас взагалі зараз працювати з бюджетними установами — це вже ризик. Сам факт укладання цього договору. І як практика, ми ще намагаємось, в той час, коли інші компанії вже відходять дійсно від роботи з цими установами, ми ще намагаємось тяжко-важко, але намагаємось працювати», — заявила Христина Ян.

    За словами учасників ринку, ситуація особливо загострилася після того, як правоохоронні органи та прокуратура почали активніше оскаржувати зміни цін у договорах на постачання електроенергії для бюджетних установ. Постачальники стверджують, що нинішня система не враховує специфіку енергетичного ринку, де ціна ресурсу може змінюватися практично щодня залежно від попиту, імпорту, дефіциту генерації, сезонних факторів та рішень Регулятора.

    У компаніях зазначають, що постачальники не мають технічної можливості зафіксувати вартість електроенергії на тривалий період, особливо в умовах війни та постійних коливань на ринку. Водночас правила державних закупівель часто передбачають жорсткі обмеження на зміну ціни у вже укладених договорах.

    Саме через це, за словами Христини Ян, дедалі більше компаній залишають бюджетний сегмент, вважаючи його токсичним та юридично небезпечним.

    Вона наголосила, що постачальники намагаються довести свою позицію у судах та пояснити державним органам, що постійна зміна правил гри руйнує ринок електроенергії та скорочує конкуренцію.

    «Доводити органам, що зміна правил на шляху — це шлях в нікуди. Короткострокове наповнення бюджету, воно просто знищить ринок. Ми активно зараз виступаємо в судах, доводимо свою позицію. І наразі вона, я можу сказати, що наразі вона безрезультатна», — заявила Христина Ян.

    Окремо представниця компанії повідомила, що ТОВ «ЕНЕРГО РЕСУРС РІ ГРУП» готує судовий позов щодо скасування окремих положень постанови Кабінету Міністрів №1178. Йдеться насамперед про норми, які регулюють механізм зміни ціни у договорах на закупівлю електроенергії.

    На думку учасників ринку, чинні правила не відповідають реаліям енергетичного сектору та створюють ситуацію, коли постачальники змушені або працювати собі у збиток, або достроково припиняти виконання договорів.

    «Наразі ми взагалі готуємо позов щодо скасування постанови 1178. А саме цих частин про зміну ціни», — повідомила Христина Ян.

    Окрему критику з боку бізнесу викликають підходи правоохоронних органів до розрахунку так званих збитків у справах щодо закупівель електроенергії. За словами представників компаній, у деяких випадках прокуратура порівнює біржову ціну електроенергії на ринку «на добу наперед» із кінцевою ціною для споживача, не враховуючи обов’язкові складові тарифу.

    Йдеться, зокрема, про ПДВ, тариф на передачу електроенергії, послуги операторів систем розподілу, балансування та інші платежі, які формують кінцеву вартість електроенергії для лікарень, шкіл чи комунальних підприємств.

    «У нас ми отримали розрахунок збитків на 5 мільйонів. Де прокуратура пише: РДН був 5,40, ви продаєте по 8,32. Ми питаємо, що входить в ціну для кінцевого споживача. Вони не знають. Вони порівнюють 5,40 і 8,32. Вони взагалі не мають уявлення, що таке 8,32, де там ПДВ, передача. Вони цього не знають, а суди це задовольняють», — заявила Христина Ян.

    Учасники ринку попереджають, що така практика вже призводить до зменшення кількості постачальників, готових брати участь у тендерах для бюджетних установ. Це, у свою чергу, може негативно вплинути на конкуренцію та призвести до ситуації, коли лікарні, водоканали, школи чи інші комунальні заклади отримуватимуть значно менше пропозицій або взагалі залишатимуться без учасників тендерів.

    Раніше про аналогічні проблеми заявляв директор ТОВ «Євро Трейд Енерджі» Олександр Кудим. За його словами, нинішня практика державних закупівель робить ринок дедалі менш конкурентним, а ризики для постачальників — дедалі більшими.

    Експерти наголошують, що проблема виникає на тлі загальної фінансової кризи в українській енергетиці. Станом на сьогодні сукупні борги на енергетичному ринку України оцінюються приблизно у 200 млрд грн. Значна частина цих боргів пов’язана із хронічними неплатежами, складною системою взаєморозрахунків та дефіцитом коштів у різних сегментах ринку.

    Ситуація додатково ускладнюється війною, пошкодженням енергетичної інфраструктури, необхідністю імпорту електроенергії та нестабільністю цін на ринку. У таких умовах постачальники заявляють, що без змін у підходах до державних закупівель та судової практики ринок може втратити ще більше компаній.

    Учасники галузі закликають державу переглянути чинні механізми регулювання та адаптувати правила закупівель до реальних умов роботи енергетичного ринку. Інакше, попереджають вони, бюджетні установи можуть зіткнутися не лише зі зростанням цін, а й із дефіцитом постачальників електроенергії, що створить додаткові ризики для стабільного функціонування лікарень, комунальної інфраструктури та інших критично важливих об’єктів.

  • Власник FavBet Андрій Матюха мінімізує сплату податків в Україні, але платить їх на окупованих територіях

    Власник FavBet Андрій Матюха мінімізує сплату податків в Україні, але платить їх на окупованих територіях

    Як повідомляє ТГ канал СНІДАНОК ХИМЕРИ, власник групи компаній FavBet Андрій Матюха має нерухомість в окупованому Криму та на Луганщині, яку здає в оренду росіянам, і сплачує з цього податок до держбюджету РФ.

    Як з’ясували журналісти розслідувачі, Андрій Матюха володіє нерухомістю в окупованому Криму, яку здає в оренду і дохід від якої сплачується до бюджету РФ. Зокрема одним таким обʼєктом є комерційне приміщення, яке розташоване за адресою: м.Севастополь, проспект Острякова Генерала, будинок 121-А.

    Наразі за цією адресою знаходиться “Копи принт центр”  Зараз за цією ж адресою знаходиться “Копи принт центр”, який в тому числі займається друком російських пропагандистських матеріалів.

    ФОТО: Скріншот ТГ СНІДАНОК ХИМЕРИ

    За аналогічною схемою Андрій Матюха працює і на окупованій Луганщині. Зокрема, в окупованому з 2014 року в місті Красний Луч (тепер Хрустальний) по вулиці Магістральна, 45В, у власності Андрія Валерійовича є цілий торговий центр, який називається “Фаворит” і судячи з сторінки в Instagram станом на 2024 рік активно здійснював торгівельну діяльність і сплачує податки до бюджету РФ.

    ФОТО: Джерело  ТГ СНІДАНОК ХИМЕРИ

    Варто відзначити, що на відміну від сплати податків у РФ, до України Андрія Матюхи зовсім інше відношення.

    Зокрема, за інформацією профільного ТГ “Каналу Карты, деньги, офшора”, що спеціалізується на ігорному бізнесі України, FavBet Андрія Матюхи уникає сплати податків в Україні, через корумпування місцевих судів.

    Нагадаємо, раніше ми повідомляли, що онлайн казино FavBet Андрія Матюхи створює “зеркала” своїх сайтів, фактично клонуючи всю платформу та переводить інфраструктуру на крипту та P2P-гаманці.

  • Новий Кримінальний кодекс відкладається: комісію з реформування розпустили

    Новий Кримінальний кодекс відкладається: комісію з реформування розпустили

    В Україні припинила роботу комісія, яка займалася підготовкою нового Кримінального кодексу. Про це повідомив член Комісії з питань правової реформи Микола Хавронюк на своїй сторінці у Facebook.

    За його словами, упродовж майже шести років у межах комісії діяла спеціальна робоча група українських експертів, яка розробляла проєкт нового Кримінального кодексу. Документ мав замінити чинний кодекс, ухвалений ще у 2001 році.

    Як зазначив Хавронюк, проєкт нового кодексу був підготовлений і навіть презентований громадськості. Він передбачав суттєве реформування кримінального права України. Зокрема, пропонувалося змінити систему класифікації злочинів: замість трьох категорій тяжкості — нетяжких, тяжких та особливо тяжких — запровадити дев’ять рівнів.

    Також у проєкті передбачали інші підходи до покарань. Наприклад, за злочини найвищого — дев’ятого — рівня тяжкості, до яких належать геноцид або агресія, пропонувалося встановити покарання до 30 років позбавлення волі або довічне ув’язнення.

    Водночас умисне вбивство однієї людини у проєкті нового кодексу відносили до злочинів сьомого рівня тяжкості з покаранням від 10 до 13 років позбавлення волі. Для порівняння, чинний Кримінальний кодекс передбачає за такий злочин від 7 до 15 років ув’язнення.

    Проєкт містив і нові склади злочинів, яких немає у чинному законодавстві. Серед них, зокрема, кримінальна відповідальність за клонування людини.

    Водночас новий кодекс викликав значну критику серед юристів. Фахівці зазначали, що система статей і класифікацій у документі є надто складною для практичного застосування. За словами розробників, для правильного використання норм навіть пропонувалося створити спеціальну комп’ютерну програму, яка допомагала б юристам кваліфікувати правопорушення.

    За словами Миколи Хавронюка, на державному рівні реалізацію проєкту наразі відклали. Основною причиною стала війна та перевантаженість правоохоронної системи, прокуратури й судів. Через це у влади поки що немає ані часу, ані ресурсів для впровадження масштабної реформи кримінального законодавства.

  • Прокурори масово оформлюють інвалідність і отримують мільйонні пенсії

    Прокурори масово оформлюють інвалідність і отримують мільйонні пенсії

    В Україні набирає обертів скандал довкола так званого «прокурорського інвалідного конвеєра» — схеми, за якою представники органів прокуратури оформлюють інвалідність, отримують спеціальні пенсії та роками зберігають надвисокі виплати навіть після перевірок.

    Черговим прикладом стала ситуація з прокуроркою Харківської обласної прокуратури Ларисою Асріян. 17 лютого Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів закрила дисциплінарне провадження щодо неї, попри скаргу керівництва. Комісія не виявила порушень у тому, що посадовиця тривалий час отримувала спеціальну пенсію по інвалідності.

    За наявною інформацією, другу групу інвалідності Асріян отримала ще у 2008 році, працюючи юристом приватного підприємства. Після перевірок у 2025 році групу було знижено до третьої, однак це рішення вона успішно оскаржила в Харківському окружному адміністративному суді, фактично зберігши право на виплати.

    Втім, цей випадок — лише частина ширшої системи.

    Колишній прокурор Пустомитівської прокуратури Олег Опанасюк роками отримував виплати за другою групою інвалідності, заявляючи про обмеження пересування. Водночас під час перевірок було встановлено його регулярні поїздки автомобілем за кордон, зокрема до Польщі.

    Іншим показовим прикладом став експрокурор Дмитро Казак, який оформив прокурорську пенсію у 29 років. За відкритими даними, щомісячні виплати сягають понад 150 тисяч гривень, при цьому сам він проживає за межами України.

    Окрему увагу викликають випадки використання так званого «судового спаму». За даними журналістських матеріалів, експрокурор Куп’янської прокуратури Станіслав Муратов подавав десятки однотипних позовів до Харківського окружного адміністративного суду, домагаючись розгляду справи потрібним складом суду. У підсумку суд дозволив включити до прокурорського стажу навіть періоди навчання та роботи охоронцем, що забезпечило йому понад 1,3 млн грн пенсійних нарахувань і довічне утримання.

    Аналогічні рішення ухвалювалися і щодо інших колишніх працівників прокуратури. Зокрема, Денис Свобода через суд домігся виплат у розмірі 90% від заробітної плати попри заперечення Пенсійного фонду щодо недостатнього стажу.

    Експерти зазначають, що проблема має системний характер і виникає на стику роботи медико-соціальних експертних комісій, судів та дисциплінарних органів. Формально всі рішення ухвалюються законно, однак сукупність однакових кейсів свідчить про існування механізму, який дозволяє окремим представникам прокурорської системи отримувати довічні виплати з бюджету.

    На тлі війни та дефіциту державних фінансів такі історії викликають особливий суспільний резонанс, адже мова йде про мільйонні витрати бюджету, які фактично забезпечують привілейовані пенсії для вузького кола посадовців.

    Наразі питання перевірки законності прокурорських пенсій та рішень МСЕК дедалі частіше порушується на рівні антикорупційних органів і парламенту, однак системного аудиту цих виплат досі не проведено.

  • Як екснардеп Микитась виводив мільярди з держкомпаній і повертав їх через підставних осіб

    Як екснардеп Микитась виводив мільярди з держкомпаній і повертав їх через підставних осіб

    Максим Микитась роками вибудовував багаторівневі сценарії рейдерського захоплення державних і приватних активів. Ключовим елементом цих схем був прямий тиск на власників, який у поєднанні з ручними реєстраторами, номінальними фігурантами та підконтрольними судами відкривав шлях до перерозподілу майна на користь вузького кола осіб.

    З часом ці схеми перестали бути поодинокими епізодами й перетворилися на системну модель, яка глибоко вразила державний сектор та стратегічну інфраструктуру України. Державні кошти у цій конструкції фактично ставали приватним ресурсом, а формальні корпоративні оболонки використовувалися для приховування реальних бенефіціарів.

    Одним із показових прикладів є діяльність ПрАТ «Метробуд», яке протягом років отримувало мільярдні контракти у сфері енергетичного будівництва. Компанія фактично монополізувала доступ до великих державних проєктів, зокрема на об’єктах Дністровської та Дніпровської гідроакумулюючих електростанцій. Загальний обсяг фінансових потоків на цих об’єктах перевищив шість мільярдів гривень.

    У структурі власності «Метробуду» через іноземну компанію приховувався громадянин Російської Федерації Сергій Кияшко. Це дозволяло оточенню Микитася обходити формальні безпекові обмеження, зберігаючи контроль над грошовими потоками. Для виведення коштів використовувався консорціум «НВО Укргідроенергобуд», який виконував роль технічної оболонки, через яку бюджетні мільярди розчинялися в ланцюгах підрядників.

    Паралельно зі схемами на державних підрядах Микитась реалізовував рейдерські сценарії у приватному секторі. Разом із Василем Астіоном він брав участь у захопленні ТОВ «Філософія Девелопмента» — компанії з активами орієнтовною вартістю понад 560 мільйонів гривень. Після того як законні власники відмовилися передавати корпоративні права, було задіяно класичний набір інструментів примусу та маніпуляцій.

    Державний реєстратор Качковська внесла до реєстру неправдиві відомості, вписавши номінального власника з Узбекистану Каюмджона Саматова. Згодом його замінили на іншого номінала — Меркулова. Завершальним етапом стала ініціація процедури банкрутства через підконтрольне ТОВ «Каса народної допомоги». Це дозволило закріпити результат рейдерської атаки через судове рішення, ухвалене в Господарському суді Києва.

    Окрему увагу привертає історія з приватизацією державного акціонерного товариства «Укрбуд». Протягом років ця структура використовувалася Микитасем як фінансовий ресурс, а після доведення компанії до фактичного колапсу та зупинки будівництв держава була змушена виставити 100 відсотків акцій на аукціон.

    Переможцем торгів стало ТОВ «Техно-Онлайн» зі статутним капіталом усього 22 тисячі гривень. Це стало можливим після сумнівної дискваліфікації іншого учасника — ТОВ «Петро Ойл енд Кемікалс». Представником компанії-переможця виявився Микита Тарковський, особа, напряму пов’язана з родиною Максима Микитася. Цей факт свідчить про спробу екснардепа повернути контроль над державним забудовником через підставні структури.

    У сукупності ці епізоди демонструють не окремі зловживання, а цілісну систему, в якій рейдерство, державні підряди, номінали, реєстратори й суди працюють як єдиний механізм. Саме така модель роками дозволяла виводити мільярди гривень із державного сектору, маскуючи приватні інтереси під формальні юридичні процедури.

  • Ексголову апеляційного суду засудили у справі про хабар у 1 млн доларів

    Ексголову апеляційного суду засудили у справі про хабар у 1 млн доларів

    Ексголова Західного апеляційного господарського суду Борис Плотницький уклав угоду з САП у справі про вимагання та отримання неправомірної вигоди від співвласника компанії “Ескулаб”.

    ВАКС затвердив угоду і призначив Плотницькому 8 років ув’язнення та штраф 85 тис. грн, але фактично звільнив від відбування покарання: суд зобов’язав його перерахувати 10 млн грн на підтримку ЗСУ та дав 2 роки випробувального терміну. Також йому заборонено обіймати певні посади протягом 3 років.

    У цій же справі підозри отримували тодішній голова Господарського суду Львівської області Василь Артимович та ексголова суду Михайло Юркевич.

    Фігуранти пропонували підприємцю ухвалення “потрібних” рішень у суді за $1 млн.
    Більше інформації на порталі Антикор: https://antikor.info/articles/811545-8_let_tjurjmy_zamenili_na_donat_eks-glava_apelljatsionnogo_suda_plotnitskij_zaplatit_10_millionov_griven_na_vsu_za_vzjatochnichestvo

  • Під контролем Татарова: як держава втратила 20 млрд грн у справах онлайн-казино

    Під контролем Татарова: як держава втратила 20 млрд грн у справах онлайн-казино

    Журналісти підрахували, що впродовж 2025 року силовики “злили” кілька гучних кримінальних справ про відмивання грошей онлайн казино на загальну суму близько 20 мільярдів гривень.

    Зокрема, мова йде про ряд гучних кейсів, серед яких справа iBox Bank Альони Дегрик-Шевцової де через пропущені строки та корумпованих суддів з орбіти Олега Татарова державний бюджет втратив біля 5 мільярдів гривень.

    Практично за тією є схемою український бюджет втратив біля 10-ти мільярдів гривень у справі казино Pin-Up росіянина Дмитра Пуніна та ще приблизно 5,8 мільярдів гривень у справі казино Cosmolot росіянина Сергія Токарєва.

    Нагадаємо, справи про відмивання грошей онлайн казино вели фактично підконтрольні Олегу Татарову БЕБ, ДБР та ОГП.

    За інформацією журналістів ТГ каналу “Карты, деньги, офшора”, всі три кейси розвивались по одному сценарію: спочатку арешти, потім гучний піар, далі пропущені терміни розслідування, а у фіналі “суди закривають справи за формальними підставами”.

  • Рейдерство в центрі Києва: кому завадили містобудівні умови на «Арсеналі»

    Рейдерство в центрі Києва: кому завадили містобудівні умови на «Арсеналі»

    Народний депутат України VIII скликання Максим Микитась, ексдепутат Дніпровської обласної ради, голова ради директорів і співзасновник групи компаній «Dnipro Agro Group» Василь Астіон, а також низка посадових осіб Міністерства юстиції України, суду та реєстраційної системи фігурують у матеріалах про можливу організацію масштабної протиправної схеми з відчуження корпоративних прав і нерухомого майна.

    Йдеться про ТОВ «ФІЛОСОФІЯ ДЕВЕЛОПМЕНТА» (ЄДРПОУ 42088061), яке, за наявною інформацією, втратило контроль над корпоративними правами та майновим комплексом на території колишнього заводу «Арсенал» у Печерському районі Києва. Орієнтовна вартість цього активу перевищує 563,7 млн гривень.

    За даними заяви, ключовим мотивом інтересу до компанії стали містобудівні умови, видані КМДА, які дозволяють реконструкцію одного з корпусів заводу «Арсенал» під адміністративну будівлю з паркінгом. Саме цей актив, як стверджується, став предметом рейдерського захоплення, організованого за попередньою змовою між бізнесменами, політиками та посадовцями.

    Серед осіб, яких пов’язують із реалізацією схеми, називають міністра юстиції України Галущенка Г.В., заступників директора департаменту приватного права Мін’юсту Рудницьку М.В. та Лещенка А.О., суддю Господарського суду міста Києва Стасюка С.В., приватного нотаріуса Дуднік І.В. і державного реєстратора Качковську О.В. Їхні рішення та дії, за версією заявників, створили юридичні підстави для втрати власниками контролю над майном.

    Водночас спроби оскаржити ці обставини в межах кримінального провадження наразі не дали результату. Слідчий суддя Печерського районного суду Києва Сергій Вовк ухвалою №757/56345/25-к від 3 грудня 2025 року відмовив у задоволенні скарги щодо невнесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Фактично це заблокувало старт повноцінного слідства на початковому етапі.

    Окремим блоком у матеріалах фігурує інформація про діяльність подружжя Олександра та Галини Герег — власників мереж «ЕПІЦЕНТР К» і «НОВА ЛІНІЯ 1». За наявними даними, після окупації частини територій України їхні торговельні центри на ТОТ нібито не припинили роботу, а лише формально змінили бренд на «Галактика», зберігши операційну модель, формат і внутрішні стандарти «Епіцентру».

    У 2014–2022 роках, за твердженнями заяви, управління цими активами здійснювалося через підконтрольні юридичні структури. Координацію роботи мережі «Галактика» нібито забезпечував громадянин України Геннадій Гальчук, який взаємодіяв з окупаційною адміністрацією та отримував винагороду за підтримку безперебійного функціонування бізнесу.

    Така схема, за твердженнями авторів матеріалів, дозволяла приховувати реальних бенефіціарів, зберігати контроль над торговельною мережею та водночас забезпечувати надходження коштів до бюджету Російської Федерації через діяльність об’єктів на тимчасово окупованих територіях.

    Описані факти потребують ретельної перевірки з боку правоохоронних органів, однак на сьогодні ключові епізоди, пов’язані як із рейдерським захопленням майна в центрі Києва, так і з діяльністю великого бізнесу на ТОТ, залишаються поза межами повноцінного кримінального розслідування.

  • Прокурор Ігор Чуб домігся довічної пенсії через суд і продовжує працювати в прокуратурі

    Прокурор Ігор Чуб домігся довічної пенсії через суд і продовжує працювати в прокуратурі

    Після гучного скандалу з “прокурорами інвалідами”, в результаті якого був змушений піти у відставку Андрій Костін, при новому генпрокурорі Руслану Кравченко вибудовується нова схема – додаткове нарахуванням діючим прокурорам паралельно із заробітною платою “пенсійних виплат”.

    В даному контексті варто згадати харківського прокурора Ігоря Чуб, який через суд вибив для себе довічну пенсію, яка тепер виплачується додатково до його зарплати.

    Так, згідно єдиного державного реєстру судових рішень, 23 жовтня 2019 року Ігор Чуб подав позов до Харківського окружного адмінсуду, вимагаючи визнати дії регіонального Пенсійного фонду незаконними. Справу передали судді Бідонько А.В. Але вже 4 листопада прокурор забрав заяву – попросив залишити її без розгляду для доопрацювання. Наступного дня суд офіційно повернув документи.

    Однак, на цьому Чуб не зупинився. Він знову подав ідентичний позов, цього разу – до іншого судді Тітова О.М., який уже 3 грудня виніс рішення на користь прокурора. Це може свідчити про спробу підібрати лояльного суддю для реалізації задуманої схеми.

    У позові Чуб вимагав нараховувати пенсію без обмеження граничного розміру та не обмежувати суму зарплати при обчисленні пенсії. При цьому прокурор стверджував, що нібито пропрацював у системі 20 років.

    Після винесення рішення Пенсійний фонд подав апеляцію, але навіть не сплатив обов’язковий судовий збір – лише 1152 грн. Через це Другий апеляційний адмінсуд залишив скаргу без руху, надавши термін для усунення порушення. Проте юристи фонду не зробили жодних дій до 13 січня 2020 року. Як наслідок, скаргу повернули.

    Таким чином, Ігор Чуб отримав довічну пенсію, яка тепер виплачується додатково до його зарплати.

    Також прокурор Ігор Миколайович Чуб володіє значними сімейними активами, серед яких чотири квартири в Харкові, садовий будинок, земельні ділянки та право користування житловим будинком у Великій Британії. Варто відзначити, що джерела походження активів, якими обріс харківський прокурор Ігор Чуб мали б стати предметом вивчення антикорупційних органів.

  • Верховний Суд визнав незаконним закриття справи проти ексмера Харкова

    Верховний Суд визнав незаконним закриття справи проти ексмера Харкова

    Після шести років повільного та фактично безрезультатного розгляду здавалося, що резонансна справа проти колишнього мера Харкова Михайла Добкіна за так званою «кооперативною схемою» остаточно зійшла нанівець. У березні 2024 року Дзержинський районний суд Харкова, а згодом і Харківський апеляційний суд закрили кримінальне провадження, пославшись на сплив 15-річного строку притягнення до відповідальності, адже інкриміновані події стосувалися 2008–2009 років.

    Однак 15 грудня 2025 року Верховний Суд поставив у цій історії не крапку, а радше кому. Касаційна інстанція скасувала рішення судів нижчих інстанцій і направила справу на повторний розгляд, визнавши її закриття незаконним.

    Верховний Суд погодився з аргументами прокуратури, що момент закінчення злочину був визначений неправильно. За позицією обвинувачення, злочин вважається завершеним не в момент ухвалення рішень міськрадою, а тоді, коли відбулося фактичне незаконне заволодіння землею — тобто після оформлення державних актів. У цій справі це сталося 18 серпня 2010 року. Відповідно, строк давності, за розрахунками прокуратури, спливав лише 18 серпня 2025 року, а отже, закриття провадження у 2024 році було передчасним.

    Ця справа стала наочним прикладом того, як кримінальні процеси можуть роками затягуватися, використовуючи прогалини й формалізм процесуального законодавства. Іронія ситуації полягає в тому, що навіть після рішення Верховного Суду часу для реального завершення розгляду та винесення вироку майже не залишилося.

    Суть так званої «кооперативної схеми», реалізованої за каденції Добкіна, була доволі простою. У Харкові створювали обслуговуючі кооперативи з формулюванням «житлово-будівельний» у назві, що дозволяло безоплатно отримувати у власність значні масиви міської землі під забудову. При цьому такі кооперативи не відповідали вимогам чинного на той момент Житлового кодексу УРСР: їхні члени не перебували на квартирному обліку, не потребували поліпшення житлових умов, а самі кооперативи часто створювалися буквально за кілька днів до ухвалення рішень про виділення землі.

    У результаті, за даними слідства, лише у 2008 році, коли Михайло Добкін обіймав посаду міського голови, а Геннадій Кернес був секретарем Харківської міськради, було незаконно передано щонайменше 650 гектарів міської землі. Орієнтовна вартість цих ділянок оцінюється у 4–6 млрд гривень. Кернес, який як секретар ради був ключовою особою у винесенні земельних питань на сесію, до суду вже не дійшов — обвинувальний акт розглядали без нього.

    Попри те, що Верховний Суд фактично дав справі друге дихання, більшість експертів сходяться на думці, що це рішення навряд чи змінить фінал. Найімовірніше, процес знову завершиться закриттям провадження через сплив строків давності. У підсумку справа проти Добкіна ризикує залишитися ще одним хрестоматійним прикладом того, як масштабні корупційні епізоди в Україні роками розчиняються між судами, слідством і процесуальними дедлайнами, так і не доходячи до вироку.