Khreshchatyknews.com

Позначка: США

  • Віткофф і Кушнер могли прилетіти до Києва з Москви: після атаки РФ плани переглядають

    Віткофф і Кушнер могли прилетіти до Києва з Москви: після атаки РФ плани переглядають

    Спецпредставники президента США Дональда Трампа Стів Віткофф і Джаред Кушнер планували відвідати Москву та Київ 5–6 вересня. За даними українських та міжнародних медіа, американська сторона розглядала навіть можливість перельоту до Києва літаком, однак після нових російських атак безпекові ризики змусили Вашингтон обговорювати альтернативні варіанти.

    Про можливість прямого перельоту повідомив народний депутат Олексій Гончаренко. За його словами, Віткофф і Кушнер після переговорів у Москві могли прибути до України вже в неділю, 6 вересня. Одним із варіантів був переліт до Борисполя.

    Гончаренко стверджує, що американська сторона певний час вагалася, але була близькою до позитивного рішення щодо такого формату прибуття. Водночас остаточно маршрут не був затверджений.

    Ситуація, за словами депутата, змінилася після російської атаки на Київ 4 вересня. Гончаренко заявив, що російський дрон вдарив по двох старих літаках Як-40 у районі аеропорту «Жуляни». Він наголосив, що ці літаки давно не використовувалися для польотів.

    Сам парламентар припустив, що удар міг мати демонстративний характер і бути сигналом американській стороні. За його версією, Москва могла знати про плани Віткоффа і Кушнера прибути до Києва після переговорів у Росії.

    Водночас доказів того, що удар був здійснений саме з метою вплинути на маршрут американської делегації, наразі немає. Це припущення самого Гончаренка, яке офіційно не підтверджене.

    На тлі атаки з’явилася й інша інформація: представники Трампа почали розглядати альтернативні плани поїздки до України. За даними Kyiv Independent, на які посилаються українські ЗМІ, Віткофф і Кушнер справді планували відвідати Москву та Київ 5–6 вересня, однак безпекова ситуація змусила їх переглянути деталі поїздки.

    Співрозмовник видання заявив, що російська сторона нібито переконує американських представників у небезпеці поїздки до Києва. Він також стверджував, що Віткофф став більше вагатися щодо особистого прибуття до української столиці. Ця інформація базується на анонімному джерелі й не підтверджена офіційно Білим домом.

    Людина, близька до адміністрації Трампа, водночас підтвердила Kyiv Independent, що візит до України справді планувався, але допустила, що його ще можуть скасувати.

    Російські медіа також повідомляли, що Віткофф і Кушнер спочатку мали прибути до Москви, а вже після цього — до Києва. Йшлося про 5–6 вересня.

    Напередодні президент Володимир Зеленський підтвердив, що Україна очікує зустріч із представниками команди Дональда Трампа. За його словами, попередні дати контактів уже були погоджені. На цьому ж тлі американська сторона планувала переговори і в Москві.

    Таким чином, станом на 4 вересня сам факт підготовки контактів Віткоффа і Кушнера з Москвою та Києвом підтверджується одразу кількома джерелами. Однак остаточний маршрут, спосіб прибуття до України та навіть сам факт особистого візиту до Києва все ще можуть змінитися через безпекову ситуацію.

    При цьому заяву про можливий зв’язок між російською атакою та планами американських представників варто трактувати обережно. Наразі йдеться про оцінку Гончаренка, а не про встановлений факт чи офіційний висновок української або американської сторони.

  • Війни в Україні та Ірані дедалі небезпечніше переплітаються: The Guardian попереджає про ризик великої ескалації

    Війни в Україні та Ірані дедалі небезпечніше переплітаються: The Guardian попереджає про ризик великої ескалації

    Війни в Україні та Ірані дедалі сильніше впливають одна на одну, а відсутність чіткої стратегії їх завершення може підвищити ризик ширшої міжнародної ескалації. Таку думку висловив старший науковий співробітник Carnegie Endowment for International Peace Крістофер Чіввіс у колонці для The Guardian. Він вважає, що нинішні конфлікти вже не можна розглядати як цілком окремі кризи, оскільки їхні військові, дипломатичні та економічні наслідки дедалі частіше перетинаються.

    На думку автора, одним із найбільш небезпечних сигналів є зростання активності Росії у так званій сірій зоні протистояння з Європою. Чіввіс звертає увагу на інциденти біля аеропорту Лейпциг/Галле в Німеччині, який є важливим логістичним вузлом і використовується, зокрема, для перевезення допомоги Україні.

    На початку серпня поблизу аеропорту виявили безпілотник із вибухівкою. Згодом Німеччина прямо поклала відповідальність за спробу атаки на Росію, тоді як Москва свою причетність заперечила. Європейські держави загалом фіксують зростання кількості диверсій, підпалів та інших гібридних операцій, які західні спецслужби пов’язують із Росією.

    Чіввіс нагадує й про інциденти 2024 року, коли в логістичному ланцюжку DHL у Європі виявили запальні пристрої. На його думку, подібні операції несуть особливу небезпеку через можливість загибелі великої кількості цивільних і, відповідно, різкого розширення конфлікту між Росією та країнами НАТО.

    Саме на тлі загострення наприкінці серпня директор ЦРУ Джон Реткліфф здійснив рідкісний неоголошений візит до Москви. Washington Post повідомляла, що він перебував у російській столиці близько восьми з половиною годин. У Кремлі згодом підтвердили контакти каналами спецслужб, але заявили, що Реткліфф не зустрічався безпосередньо з Володимиром Путіним.

    The Guardian пов’язує цю поїздку не лише з війною Росії проти України, а й зі зростанням напруження навколо Ірану. За даними американських медіа, у Вашингтоні побоюються, що Кремль може розглядати участь США у близькосхідній кризі як ознаку того, що американська увага та військові ресурси дедалі більше розпорошуються. Американська розвідка, за інформацією Washington Post, оцінювала, що Москва може сприймати це як додаткове вікно для посилення тиску на Україну або західних союзників.

    Сам Чіввіс вважає, що Вашингтон опинився у суперечливій ситуації. З одного боку, адміністрація Дональда Трампа намагається переконати Росію зменшити ескалацію та погодитися на домовленості щодо України. З іншого — США залишаються втягнутими у воєнне протистояння з Іраном, яке також потребує значних військових ресурсів.

    Особливу увагу автор приділяє запасам американських засобів протиповітряної та протиракетної оборони. Війна з Іраном збільшує потребу у дорогих перехоплювачах і системах ППО, тоді як Україна також гостро потребує таких засобів для захисту від російських ракетних і дронових атак. На думку Чіввіса, Москва може враховувати це під час планування подальших ударів.

    Водночас переплетення двох конфліктів відбувається і в іншому напрямку. Україна набула унікального досвіду боротьби з іранськими дронами типу Shahed, які Росія масово використовує для ударів по українських містах та інфраструктурі. У 2026 році українські фахівці допомагали державам Близького Сходу посилювати протидію іранським безпілотникам. За відкритими даними, кількість українських фахівців із протидії дронам у регіоні сягала понад двох сотень.

    Росія, своєю чергою, продовжує підтримувати Іран. Washington Post повідомляла, що Москва надавала Тегерану розвідувальну інформацію щодо американських військових активів у регіоні. Паралельно Росія роками використовує іранські технології ударних безпілотників у війні проти України.

    Чіввіс вважає, що така взаємозалежність поступово перетворює два регіональні конфлікти на складнішу систему протистояння. США допомагають Україні й одночасно воюють з Іраном, Росія воює проти України та підтримує Тегеран, а Київ використовує свій бойовий досвід для підтримки партнерів на Близькому Сході.

    Додатковим фактором стає Китай. Пекін зберігає тісні економічні зв’язки і з Росією, і з Іраном, водночас не демонструючи зацікавленості у повній військовій поразці будь-якої з цих країн. Чіввіс вважає, що Китай має достатній економічний ресурс, щоб пом’якшувати для Москви та Тегерана частину наслідків західних санкцій і воєнного тиску.

    Ситуація навколо Ірану при цьому залишається вкрай напруженою. 3 вересня The Guardian повідомляв про нові іранські ракетні та дронові удари по американських військових об’єктах у країнах Перської затоки. Конфлікт уже вплинув на судноплавство через Ормузьку протоку та світові енергетичні ринки.

    В Україні бойові дії також не демонструють ознак швидкого припинення. Росія продовжує масовані атаки, тоді як Україна посилює далекобійні удари по російській військовій та енергетичній інфраструктурі. Президент Володимир Зеленський цього тижня заявив, що через українські дрони російський повітряний простір стає дедалі менш безпечним, та закликав авіакомпанії й страховиків враховувати нові ризики.

    На цьому тлі Вашингтон продовжує дипломатичні спроби. 4 вересня The Guardian повідомляв, що американські представники мають провести нові контакти з Києвом і Москвою у межах пошуку шляху до завершення війни. Водночас навіть російська сторона визнає, що переговорний процес фактично залишається замороженим.

    Чіввіс проводить історичну паралель із періодом перед Першою світовою війною. Його головна теза полягає не в тому, що нова світова війна неминуча, а в тому, що тривалі регіональні конфлікти здатні поступово втягувати дедалі більше держав та створювати ланцюг ескалацій, який згодом стає складно контролювати.

    Автор закликає адміністрацію США сформувати чіткіші плани завершення обох конфліктів і значно активніше використовувати дипломатичні стимули. Щодо Ірану він пропонує переговори про припинення вогню, послаблення частини санкцій і ширші домовленості щодо безпеки в районі Ормузької протоки.

    Його рекомендації щодо України є значно більш дискусійними. Зокрема, Чіввіс вважає, що Києву варто серйозніше обговорювати питання нейтралітету та перспективу подальшої боротьби за контрольовану Україною частину Донбасу. Це позиція самого автора колонки, а не офіційна позиція уряду США, The Guardian чи української влади.

    Головним висновком Чіввіса є те, що продовження двох воєн без зрозумілої політичної стратегії їх завершення збільшує ризик неконтрольованого розширення протистояння. Український та іранський конфлікти вже пов’язані через зброю, розвідку, ресурси ППО, енергетику та відносини між США, Росією, Китаєм та державами Близького Сходу.

    На думку автора, світ поки ще не опинився у точці неповернення. Але чим довше конфлікти залишатимуться невирішеними і чим більше держав прямо чи опосередковано братимуть у них участь, тим вищою ставатиме ціна навіть одного прорахунку.

  • «Ніхто не сказав, що не підтримає»: Власюк розповів про перспективи санкційного «закону Ґрема» у США

    «Ніхто не сказав, що не підтримає»: Власюк розповів про перспективи санкційного «закону Ґрема» у США

    У Палаті представників США зберігаються шанси на підтримку масштабного законопроєкту про посилення санкцій проти Росії та Ірану, який раніше отримав переконливу двопартійну підтримку в Сенаті. Уповноважений президента України з питань санкційної політики Владислав Власюк заявив, що під час його зустрічей із американськими конгресменами жоден із них прямо не сказав, що точно голосуватиме проти документа.

    Власюк провів у Вашингтоні три дні інтенсивних переговорів і зустрівся приблизно з двома десятками членів Палати представників. Крім Конгресу, український посадовець мав зустрічі в Міністерстві фінансів, Міністерстві торгівлі, Державному департаменті та ФБР. Мета візиту — переконати американських законодавців підтримати так званий санкційний «закон Ґрема», який уже пройшов Сенат, але поки не винесений на остаточне голосування у нижній палаті Конгресу.

    За словами Власюка, частина конгресменів одразу заявляла, що підтримує посилення санкцій проти Росії і виступає за якнайшвидше ухвалення документа. Інші висловлювали застереження щодо окремих положень, однак, за його словами, всі співрозмовники погоджувалися з необхідністю подальшого економічного тиску на Москву.

    Головним предметом дискусії стали вторинні тарифи проти держав, які купують російські енергоносії. Саме це положення викликає найбільше запитань у Палаті представників.

    «Ніхто не сказав, що він точно не буде підтримувати цей законопроєкт», — підсумував Власюк результати переговорів. Він додав, що навіть ті конгресмени, які поки не визначилися або схиляються до негативного рішення, залишаються відкритими до аргументів української сторони.

    За словами уповноваженого, під час зустрічей він намагався переконати американських політиків у необхідності збереження механізму вторинних тарифів. Київ розглядає його як один із ключових інструментів тиску не лише безпосередньо на Росію, а й на країни, які продовжують купувати значні обсяги російської нафти та газу.

    Санкційний законопроєкт, який отримав ім’я покійного сенатора-республіканця Ліндсі Ґрема, Сенат США схвалив 7 серпня 86 голосами проти 11. Це стало рідкісним прикладом широкої двопартійної підтримки жорсткіших економічних заходів проти Росії. Після схвалення Сенатом документ був переданий до Палати представників.

    Ініціативу тривалий час просували Ґрем та сенатор-демократ Річард Блюменталь. Після смерті Ґрема законопроєкт перейменували на його честь.

    Документ передбачає значне розширення санкційного тиску на Росію, російських посадовців, фінансові установи, енергетичні проєкти та судна, які використовуються для обходу нафтових обмежень. Окремий блок стосується Ірану.

    Одним із найрезонансніших положень є право президента США встановлювати мита до 100% проти найбільших покупців російської нафти й природного газу та держав, які допомагають обходити американські санкції на торгівлю російськими енергоресурсами. Серед найбільших покупців російської енергії фігурують Китай, Індія та Туреччина.

    Законопроєкт також дозволяє встановлювати мита до 500% на окремі товари російського походження, хоча для певних категорій, зокрема матеріалів, необхідних американській атомній енергетиці та медицині, передбачені винятки.

    Саме широкі тарифні повноваження президента Дональда Трампа стали одним із головних джерел суперечок у Конгресі. Частина демократів побоюється, що закон може надати Білому дому надто великий простір для застосування мит, а їхні наслідки можуть вийти далеко за межі санкційної політики щодо Росії.

    Є й суто економічні побоювання. У Палаті представників аналізують, чи не призведуть вторинні мита до подорожчання енергоносіїв і пального у США. Якщо великі імпортери російської нафти будуть змушені переорієнтуватися на інших постачальників, це може збільшити попит на альтернативні сорти нафти й вплинути на світові ціни.

    Через ці застереження перспектива швидкого голосування залишається невизначеною. Reuters наприкінці серпня повідомляв, що документ, попри сильну підтримку в Сенаті, стикається зі складнішим проходженням у Палаті представників. Лідер демократів у Палаті Хакім Джеффріс говорив про серйозні питання до тарифних положень законопроєкту, а окремі законодавці вважають, що президент США вже має достатньо повноважень для запровадження нових санкцій проти Росії.

    Водночас прихильники законопроєкту наполягають, що його ухвалення стане важливим політичним сигналом Москві та країнам, які допомагають Росії отримувати доходи від експорту енергоносіїв.

    Санкційний механізм задуманий так, щоб збільшити ціну співпраці з російським енергетичним сектором. Нафта й газ залишаються одним із ключових джерел валютних доходів Росії, тому автори документа розраховують тиснути не лише на російські компанії, а й на їхніх найбільших закордонних клієнтів.

    Сам Власюк під час поїздки намагається переконати конгресменів, що вторинні тарифи не варто вилучати з документа. За його оцінкою, після зустрічей частина скептично налаштованих законодавців принаймні почала додатково розглядати аргументи на користь цього механізму.

    Однак його слова не означають, що необхідна більшість у Палаті представників уже гарантована. Йдеться про оцінку українського посадовця за підсумками особистих зустрічей, тоді як офіційної дати голосування за законопроєкт поки не оголошено.

    Додатковою проблемою є календар Конгресу. Палата представників повернулася до Вашингтона після літньої перерви, але серед її першочергових завдань — бюджетні питання та недопущення нового припинення фінансування федерального уряду. Санкційний законопроєкт проти Росії при цьому залишається серед документів, доля яких ще не визначена.

    Таким чином, після переконливого голосування в Сенаті основна боротьба за санкційний пакет перемістилася до Палати представників. Українська сторона намагається зберегти найбільш жорсткі положення документа, насамперед механізм вторинних тарифів, тоді як частина американських законодавців прагне отримати більше гарантій щодо їхнього можливого впливу на ціни, торгівлю та повноваження президента.

    За оцінкою Власюка, головним позитивним сигналом після трьох днів переговорів стало те, що серед конгресменів, з якими він зустрічався, не було тих, хто категорично відкинув можливість підтримати законопроєкт. Чи перетвориться ця готовність до дискусії на необхідну кількість голосів, стане зрозуміло лише після того, як керівництво Палати представників визначиться з подальшим розглядом документа.

  • «Я про це не думав»: Трамп зробив заяву про запрошення Путіна на G20

    «Я про це не думав»: Трамп зробив заяву про запрошення Путіна на G20

    Президент США Дональд Трамп заявив, що поки не визначився, чи запрошувати Володимира Путіна на саміт «Групи двадцяти», який Сполучені Штати прийматимуть у Маямі наприкінці 2026 року. Відповідаючи на пряме запитання журналіста про Росію, американський лідер сказав, що ще не думав про це питання, але пообіцяв його розглянути.

    Розмова відбулася під час спілкування Трампа з пресою після оголошення деталей майбутнього саміту G20. Президент США підтвердив, що захід відбудеться у його комплексі Doral поблизу Маямі. Також він заявив, що США планують запрошувати на зустріч не лише членів G20, а й окремі країни як спостерігачів. Зокрема, Трамп уже повідомив про запрошення Польщі.

    Коли журналісти запитали, чи буде запрошена Росія, Трамп відповів: «Цікаве питання. Я про це не думав». Після уточнення він повторив, що справді ще не розглядав це питання, і додав, що має намір подумати над ним.

    Пізніше Трампа окремо запитали, чи хотів би він бачити на G20 Путіна та голову КНР Сі Цзіньпіна. Президент США відповів, що хотів би їхньої участі, якщо вони самі цього захочуть, однак зазначив, що потенційно вони могли б приїхати у статусі спостерігачів. За його словами, якщо такий інтерес буде, Вашингтон готовий це обговорювати.

    Ця заява привернула увагу ще й тому, що раніше у США вже з’являлася інформація про можливе запрошення Путіна на саміт. У квітні Reuters із посиланням на повідомлення американських медіа писав, що Трамп нібито мав намір запросити російського президента на зустріч G20 у Маямі. Після цього Кремль заявляв, що участь Путіна в саміті можлива, але остаточного рішення не було.

    Таким чином, нова відповідь Трампа виглядає менш визначеною, ніж попередні повідомлення. Офіційного підтвердження того, що запрошення Путіну вже направлене або буде направлене, зараз немає.

    Саміт G20 у США має стати одним із найбільших міжнародних заходів 2026 року. Трамп ще раніше оголосив, що зустріч лідерів відбудеться у Trump National Doral Miami — його гольф-комплексі неподалік міжнародного аеропорту Маямі.

    Питання про участь Путіна особливо чутливе через продовження війни Росії проти України та активізацію дипломатичних контактів між Вашингтоном і Москвою.

    Лише 3 вересня Reuters повідомляв про нові сигнали щодо можливого переговорного процесу. Путін заявив про ймовірність мирної угоди, тоді як Володимир Зеленський повідомив, що американські переговорники найближчим часом мають відвідати і Київ, і Москву. Сам Трамп також заявляв про бажання провести нову зустріч із Путіним, однак пов’язував її з перспективою реального просування до мирної домовленості.

    Особисто Трамп і Путін востаннє зустрічалися на саміті в Анкориджі на Алясці. Після цього між ними зберігалися контакти, однак прориву в питанні завершення війни Росії проти України досягнуто не було.

    Можлива поява Путіна на великому міжнародному саміті у США мала б не лише дипломатичне, а й символічне значення. Росія формально залишається членом G20, попри міжнародну ізоляцію Москви після повномасштабного вторгнення в Україну.

    Сам формат «Групи двадцяти» об’єднує найбільші економіки світу, тому питання участі Росії постійно стає предметом політичних дискусій. Водночас країна не виключена зі складу G20, а російські делегації продовжують брати участь у роботі формату на різних рівнях.

    На цьому тлі слова Трампа залишають питання відкритим. З одного боку, він не підтвердив, що запрошення Путіна готується. З іншого — не виключив такої можливості й навіть заявив, що готовий обговорювати участь Путіна та Сі Цзіньпіна як спостерігачів.

    Це також вписується в ширший курс Трампа на збереження особистого дипломатичного каналу з Кремлем. Упродовж останніх місяців він неодноразово говорив про можливість нової зустрічі з Путіним, але наголошував, що вона матиме сенс лише тоді, коли буде шанс просунутися до домовленостей щодо війни.

    Тому остаточний склад гостей майбутнього саміту G20, зокрема можливість участі російського президента, може залежати від розвитку переговорів між Росією, Україною та США протягом найближчих місяців.

    Поки ж офіційна позиція Трампа зводиться до того, що рішення немає: питання запрошення Путіна він назвав цікавим і пообіцяв над ним подумати.

  • Прощальний бій Усика планують у США: названо легендарну арену

    Прощальний бій Усика планують у США: названо легендарну арену

    Олександр Усик може провести свій останній професійний бій у Лас-Вегасі. Головним варіантом для потенційного поєдинку українця проти колишнього чемпіона світу Деонтея Вайлдера наразі називають T-Mobile Arena, однак остаточної угоди між сторонами ще немає.

    За інформацією World Boxing News, переговори щодо бою Усик – Вайлдер продовжуються, а саме Лас-Вегас став пріоритетним містом для проведення великого вечора боксу. Видання звернулося до директора команди українського чемпіона Сергія Лапіна, який підтвердив, що сторони працюють над організацією поєдинку. Найімовірнішим майданчиком називається T-Mobile Arena на знаменитому Лас-Вегас-Стріп. Водночас Лапін наголосив, що всі деталі ще не затверджені.

    Попередньою датою бою називають березень 2027 року. Раніше представники команди Усика вже повідомляли, що поєдинок планують провести у Сполучених Штатах. Сам українець заявляв, що має намір провести ще один бій перед завершенням професійної кар’єри.

    Таким чином, протистояння з Вайлдером може стати тим самим «останнім танцем», про який Усик говорив останнім часом. Українець уже досяг головних вершин у важкій і надважкій вазі та після своїх останніх титульних успіхів поступово почав готуватися до завершення кар’єри.

    У травні 2026 року Усик провів свій останній на цей момент поєдинок проти нідерландця Ріко Верховена. Українець переміг технічним нокаутом в 11-му раунді та довів свій професійний рекорд до 25 перемог у 25 боях, 16 із них — нокаутом.

    Після цього Усик звільнив свої чемпіонські титули, що фактично дало йому значно більше свободи у виборі наступного суперника та умов останнього бою. World Boxing News зазначає, що українець більше не прив’язаний до обов’язкових претендентів і процедур санкціонуючих організацій, а тому може самостійніше формувати фінальний етап кар’єри.

    Деонтей Вайлдер також повернувся до перемог. У квітні 2026 року американець переміг Дерека Чісору. Вайлдер залишається одним із найвідоміших нокаутерів сучасного надважкого дивізіону: на його рахунку 45 перемог, 43 з яких він здобув достроково, чотири поразки та одна нічия.

    Ідея бою Усика з Вайлдером не нова. За словами Сергія Лапіна, українець розглядав американця як потенційного суперника ще з 2020 року. Організувати цей поєдинок раніше не вдалося, однак після останніх боїв обох боксерів переговори знову активізувалися.

    Інтриги майбутньому поєдинку додає й можливе залучення Zuffa Boxing. World Boxing News раніше повідомляло про інтерес Дани Вайта до організації великого бою Усика. Видання припускає, що Усик – Вайлдер теоретично може навіть стати одним із поєдинків за новий титул Zuffa у надважкій вазі. Проте участь промоушену, як і титульний статус можливого бою, на цей момент офіційно не підтверджені.

    Наразі підтверджено лише те, що команда Усика працює над варіантом бою в США навесні 2027 року, а Лас-Вегас і T-Mobile Arena є головними претендентами на проведення події. Контракти ще не підписані, тому дата, місце та умови протистояння можуть змінитися.

    Якщо домовленості вдасться завершити, бій Усик – Вайлдер стане одним із найгучніших боксерських поєдинків 2027 року. Для 39-річного українця він може стати фінальною крапкою у професійній кар’єрі, а для Вайлдера — шансом зустрітися з одним із найуспішніших боксерів свого покоління.

  • «Моє місце в історії»: Доллі Партон залишила пісню, яку світ ще ніколи не чув

    «Моє місце в історії»: Доллі Партон залишила пісню, яку світ ще ніколи не чув

    Легендарна американська кантрі-співачка Доллі Партон залишила після себе пісню, яку публіка досі ніколи не чула. Композиція під назвою My Place in History («Моє місце в історії») вже понад десять років зберігається у спеціальній капсулі часу. За волею артистки її мають відкрити лише 19 січня 2046 року — у день, коли Партон мало б виповнитися 100 років.

    Після смерті Доллі Партон 25 серпня 2026 року історія таємного запису знову привернула увагу світових медіа. Тепер стало зрозуміло, що співачка сама вже не зможе бути присутньою під час відкриття капсули, як колись жартома сподівалася.

    Партон написала й записала My Place in History у 2015 році, коли відкривався курорт Dollywood’s DreamMore Resort у Піджен-Форджі, штат Теннессі. Тоді виникла ідея створити своєрідне послання майбутньому, одним із головних елементів якого стала абсолютно нова композиція співачки.

    Запис помістили до спеціальної дерев’яної скриньки — Dream Box, виготовленої з каштанового дерева. Вона пов’язана з пам’яттю про дядька Партон Білла Оуенса, який був одним із її ранніх музичних наставників. Скринька перебуває за склом у DreamMore Resort.

    Усередині зберігається не лише сама композиція. За оприлюдненою інформацією, до капсули поклали запис пісні, рукописний текст та обладнання, яке має дозволити відтворити її через десятиліття. The Washington Post уточнює, що композицію зберегли, зокрема, на CD та касеті.

    Найважливіша умова Партон — не відкривати скриньку раніше визначеного часу. Офіційно вказана дата — 19 січня 2046 року. Саме цього дня легенді кантрі виповнилося б 100 років.

    Цікаво, що згодом сама Доллі почала шкодувати про настільки тривалий термін.

    В одному з інтерв’ю 2022 року вона зізнавалася, що композиція їй настільки подобається, що вона хотіла б дістати її з капсули раніше. Партон жартувала, що воліла б замінити її на якусь гіршу пісню, а цю — дати послухати людям. Вона також переживала, чи фізичний носій взагалі збережеться до моменту відкриття скриньки.

    В автобіографічній книзі Dolly Parton, Songteller: My Life in Lyrics артистка порівнювала необхідність залишити композицію закритою на десятиліття з тим, ніби вона поховала одну зі своїх «дітей». Пісні Партон вважала однією з найважливіших частин свого життя — вона неодноразово говорила, що серед усіх своїх професій насамперед назвала б себе авторкою пісень.

    Саме тому назва невідомої композиції — My Place in History — після смерті артистки звучить особливо символічно.

    Про саму пісню відомо напрочуд мало. Її повна мелодія, аранжування і текст публічно не розкривалися. Тобто почути, яким насправді є цей запис, публіка зможе лише після відкриття капсули — якщо родина та представники спадщини Партон дотримаються залишених нею інструкцій. Наразі повідомлень про намір змінити встановлену дату немає.

    Є й невелика плутанина щодо року. У старіших публікаціях можна зустріти 2045 рік, оскільки сама Партон свого часу говорила про 30 років після відкриття курорту та жартувала, що тоді їй буде 99. Однак на самій капсулі вказано відкриття на її 100-й день народження, тобто 19 січня 2046 року. Саме цю дату наводять новіші джерела.

    Таким чином, між записом My Place in History та його запланованою прем’єрою мине понад 30 років. Партон створила композицію у 2015-му, а почути її світ має лише у 2046-му.

    При цьому таємна пісня може бути далеко не єдиною музикою Партон, яку оприлюднять після її смерті. За даними People, артистка говорила, що залишила тисячі написаних і неопублікованих композицій та заздалегідь подбала про можливість роботи продюсерів із її вокальними записами в майбутньому.

    Але My Place in History займає серед них особливе місце. Це не випадково знайдений архівний запис і не композиція, яку не встигли випустити. Партон свідомо створила її як музичне послання майбутньому та сама визначила день, коли світ повинен її почути.

    Тож 19 січня 2046 року може стати незвичайною посмертною прем’єрою в історії популярної музики: через два десятиліття після смерті Доллі Партон її голос має знову прозвучати в пісні, яку вона понад 30 років тому назвала My Place in History — «Моє місце в історії».

  • Трамп знову програв бій за громадянство за народженням: суд заблокував його нові укази

    Трамп знову програв бій за громадянство за народженням: суд заблокував його нові укази

    Федеральний суд у США заблокував нову спробу адміністрації президента Дональда Трампа обмежити право на американське громадянство для окремих категорій дітей, народжених на території країни. Федеральна суддя Дебора Бордман у Грінбелті, штат Меріленд, 2 вересня видала попередню судову заборону, яка не дозволяє федеральним органам реалізовувати один із нових указів президента, підписаних у серпні. Рішення стало черговим етапом тривалої юридичної боротьби навколо так званого birthright citizenship — громадянства за правом народження. Про це повідомляє Reuters.

    Новий указ Трамп підписав 6 серпня 2026 року після того, як його попередня, значно ширша спроба обмежити громадянство для дітей мігрантів зазнала поразки у Верховному суді США. Цього разу Білий дім намагався звузити коло осіб, які автоматично отримують громадянство при народженні, через кілька конкретних винятків. Йшлося, зокрема, про дітей, чиї батьки належать до категорії так званих «ворожих іноземців», є представниками іноземних урядів із певним імунітетом, а також про випадки, коли батьки нібито здійснювали комерційну операцію з метою отримати громадянство для дитини через пологи у США.

    Саме останній пункт Білий дім пов’язує з боротьбою проти так званого «пологового туризму». Під цим поняттям адміністрація Трампа має на увазі ситуації, коли іноземні громадяни приїжджають до Сполучених Штатів на короткий термін саме для того, щоб дитина народилася на американській території та отримала громадянство. Окремим серпневим указом адміністрація доручила Державному департаменту та Міністерству внутрішньої безпеки посилити заходи проти таких практик.

    Однак правозахисні організації майже одразу оскаржили нові правила. Справу подали від імені дітей і сімей, яких могли торкнутися обмеження. Позивачі стверджували, що президентська адміністрація фактично намагається знову звузити конституційне право, яке вже отримало однозначне трактування Верховного суду.

    Суддя Дебора Бордман погодилася, що позивачі мають достатні підстави вимагати негайного захисту. Вона видала попередню заборону, яка не дозволяє федеральним відомствам відмовляти дітям, охопленим позовом, у визнанні громадянства або ставити його під сумнів. Водночас адміністрації не заборонено готувати внутрішні інструкції щодо можливого виконання указу, якщо надалі судова ситуація зміниться.

    Американська влада намагалася переконати суд, що позов є передчасним, оскільки детальні правила реалізації нового указу ще не були остаточно оприлюднені. Суддя цей аргумент не прийняла, вважаючи, що можливий ризик втрати громадянства або відмови у його визнанні потребує втручання суду вже зараз.

    У цьому контексті важливе уточнення щодо попередньої судової історії. У 2025 році Верховний суд США розглядав не безпосередньо конституційність громадянства за народженням, а питання про межі загальнонаціональних судових заборон, які нижчі суди застосовували проти першого указу Трампа. Тоді Верховний суд обмежив використання так званих універсальних injunctions. Остаточне ж рішення по суті права на громадянство було винесено вже 30 червня 2026 року у справі Trump v. Barbara.

    У цьому рішенні Верховний суд прямо постановив, що діти, народжені у Сполучених Штатах від батьків, які перебувають у країні незаконно або тимчасово, є громадянами США від народження відповідно до Чотирнадцятої поправки до Конституції. Саме це рішення стало головною юридичною перешкодою для подальших спроб адміністрації Трампа радикально звузити принцип громадянства за народженням.

    Чотирнадцята поправка, ратифікована після Громадянської війни у 1868 році, встановлює, що всі особи, народжені або натуралізовані у Сполучених Штатах і підпорядковані їхній юрисдикції, є громадянами США. Саме значення формулювання «підпорядковані юрисдикції» десятиліттями було одним із центральних юридичних питань у суперечках щодо громадянства дітей іммігрантів.

    Перший указ Трампа на початку його нинішньої каденції намагався трактувати цю норму таким чином, щоб діти, народжені від батьків без постійного легального статусу, не отримували громадянства автоматично. Проте у справі Trump v. Barbara Верховний суд дійшов протилежного висновку. Він зазначив, що народжені у США діти батьків, які перебувають у країні тимчасово або без дозволу, все одно підпадають під американську юрисдикцію і тому мають право на громадянство від народження.

    Після цієї поразки Білий дім вирішив діяти значно вузькіше. Серпневий указ №14418 уже не намагався виключити з громадянства всіх дітей нелегальних мігрантів або власників тимчасових віз. Замість цього адміністрація визначила чотири окремі категорії, які, на її думку, можуть не підпадати під принцип автоматичного громадянства.

    До них адміністрація включила дітей, якщо жоден із батьків не є громадянином США і при цьому один із батьків вважається «ворожим іноземцем», пов’язаний із визнаною терористичною організацією, працює на іноземну державу чи міжнародну організацію з відповідним імунітетом, або якщо батьки здійснювали комерційну чи шахрайську схему для організації народження дитини в США заради громадянства. Окремо в документі згадані народження на американських територіях, де громадянство не передбачене федеральним законом.

    Сам Трамп після рішення Верховного суду не приховував, що має намір продовжити боротьбу. Підписуючи нові серпневі укази, він заявляв, що попереднє рішення суду було для його адміністрації невдалим і що Білий дім шукатиме інші юридичні механізми.

    Правозахисники, натомість, вважають, що новий указ фактично намагається створити винятки, яких Конституція не дозволяє встановлювати президентським рішенням. Особливе занепокоєння викликало формулювання щодо «комерційної операції» з метою отримання громадянства, оскільки критики вважають його надто широким і таким, що може зачіпати значно більше сімей, ніж класичний «пологовий туризм».

    Рішення судді Бордман поки що є попередньою судовою забороною, а не остаточним вироком у справі. Це означає, що судовий процес продовжиться, адміністрація Трампа може оскаржувати рішення, а суперечка потенційно знову може дійти до Верховного суду.

    Водночас наслідки нинішньої ухвали практичні вже зараз: федеральні органи не можуть застосовувати оскаржені положення до дітей, яких охоплює судовий захист. Таким чином, нова спроба Білого дому змінити правила американського громадянства фактично призупинена ще до повноцінного запуску відповідних механізмів.

    Суперечка має значно ширше політичне значення. Обмеження громадянства за народженням уже багато років є однією з вимог частини консервативного електорату США. Трамп зробив жорстку імміграційну політику одним із центральних напрямів своєї програми, а питання birthright citizenship перетворилося на один із головних юридичних тестів меж президентської влади.

    Проте після рішення Верховного суду 30 червня простору для радикального перегляду цього принципу стало значно менше. Суд фактично підтвердив: сам факт того, що батьки дитини не є громадянами або постійними резидентами США, недостатній для позбавлення народженої у країні дитини американського громадянства.

    Тепер адміністрація Трампа намагається перевірити, наскільки далеко може зайти у створенні вузьких винятків із цього правила. Але рішення федерального суду в Меріленді показує, що навіть такий більш обережний підхід стикається з серйозними конституційними запереченнями.

    Юридична боротьба ще далека від завершення. Проте на даному етапі суд знову став на бік сімей, які оскаржують обмеження, а серпневі правила Трампа не можуть бути реалізовані в тому вигляді, в якому їх запропонувала адміністрація.

  • «Коли війна добігатиме кінця»: Трамп пояснив, чому не поспішає на нову зустріч із Путіним

    «Коли війна добігатиме кінця»: Трамп пояснив, чому не поспішає на нову зустріч із Путіним

    Президент США Дональд Трамп заявив, що готовий провести нову зустріч із російським лідером Володимиром Путіним, однак не хоче організовувати черговий саміт лише заради переговорів. За словами американського президента, зустріч має відбутися тоді, коли сторони наблизяться до реальної мирної угоди, а війна Росії проти України буде на шляху до завершення. Ця заява пролунала на тлі нової дипломатичної активності Вашингтона та повідомлень про спробу організувати тристоронню зустріч Трампа, Володимира Зеленського та Путіна.

    Спілкуючись із журналістами 2 вересня, Трамп дав зрозуміти, що технічно може домовитися про зустріч із Путіним практично одразу. Однак американський президент вважає, що для такого контакту спочатку мають виникнути умови для укладення мирної угоди. Він також заявив, що хотів би мати хороші відносини і з Росією, і з Україною, пов’язавши нормалізацію відносин, зокрема, з майбутніми економічними можливостями.

    Фактично Трамп тепер прив’язує наступний саміт із Путіним не просто до бажання російського президента зустрітися, а до конкретного прогресу в питанні війни. Це помітний нюанс, оскільки попередня особиста зустріч двох президентів не принесла припинення бойових дій.

    Трамп і Путін уже проводили великий саміт 15 серпня 2025 року на Алясці. Переговори тривали близько трьох годин і завершилися без угоди про припинення вогню в Україні. Обидва президенти тоді говорили про продуктивність переговорів, однак конкретного мирного документа або навіть домовленості про паузу в бойових діях оголошено не було. Сам Трамп після зустрічі визнав, що сторони не досягли кінцевої домовленості.

    Через рік Вашингтон, схоже, намагається уникнути повторення ситуації, коли зустріч на найвищому рівні створює потужний політичний і медійний ефект, але не завершується практичним результатом. Принаймні нинішні слова Трампа свідчать, що він хотів би проводити наступний саміт уже на фінальнішій стадії переговорів.

    Водночас американський президент вкотре закликав Київ і Москву припинити війну. За його словами, Зеленському та Путіну потрібно зупинити бойові дії. Трамп також повторив свою тезу про те, що одним із чинників, які ускладнюють переговорний процес, є надзвичайно погані особисті відносини між президентами України та Росії.

    Ці заяви пролунали лише через кілька днів після незвичайного дипломатичного маневру Вашингтона. Наприкінці серпня директор ЦРУ Джон Реткліфф здійснив неанонсований візит до Москви. Reuters повідомляв, що це був перший відомий візит директора американської розвідслужби до Росії від часу поїздки Вільяма Бернса у 2021 році. Реткліфф зустрічався з російськими представниками на тлі війни проти України та загального погіршення відносин між Москвою і Заходом.

    Згодом Axios із посиланням на два поінформовані джерела повідомив значно важливішу деталь: під час московської місії Реткліфф запропонував провести тристоронній саміт за участю Трампа, Зеленського та Путіна. За інформацією видання, директор ЦРУ також намагався з’ясувати, чи можуть керівники російських спецслужб сприяти відновленню переговорів між Москвою та Києвом за посередництва США.

    У Москві Реткліфф зустрічався, зокрема, з директором Служби зовнішньої розвідки Росії Сергієм Наришкіним та директором ФСБ Олександром Бортниковим. За даними Axios, після московських контактів американські посадовці поінформували Зеленського про переговори та ідею тристороннього саміту. Сам президент України 28 серпня підтвердив, що американська сторона передала Києву інформацію про зустрічі в Москві, хоча деталей їхнього змісту не розкрив.

    Але Москва поки не демонструє готовності перетворити саміт трьох президентів на майданчик для безпосереднього пошуку компромісу.

    31 серпня речник Кремля Дмитро Пєсков заявив, що зустріч Путіна, Трампа та Зеленського може відбутися лише для фінального оформлення вже підготовлених домовленостей. За його словами, врегулювання війни складається з великої кількості деталей, тому зустріч президентів для обговорення всіх цих питань Москва вважає недоцільною. Іншими словами, Кремль хоче, щоб основний масив переговорної роботи був виконаний до саміту, а не під час нього.

    У цьому позиції Вашингтона і Москви зараз принаймні частково збігаються. І Кремль, і Трамп фактично говорять про зустріч лідерів як про подію, яка має відбутися після істотного прогресу на нижчих рівнях. Проте це ще не означає зближення позицій щодо змісту потенційної мирної угоди.

    Більше того, нинішня дипломатична активність розгортається на тлі відсутності очевидного прориву у припиненні війни. Сам візит Реткліффа до Москви відбувався за умов збереження високої напруги між Росією та Заходом. Reuters зазначав, що серед питань навколо цієї місії були не лише Україна, а й ширший комплекс безпекових проблем, включно з відносинами Москви з Іраном.

    За даними The Wall Street Journal, поїздка директора ЦРУ мала й іншу складову: Реткліфф мав донести до Москви американські застереження щодо НАТО та водночас сприяти відновленню дипломатичного треку навколо України. Видання зазначало, що попри дипломатичні контакти ознак швидкого прориву у мирному процесі не з’явилося.

    Саме тому нинішня заява Трампа важлива передусім зміною акценту. Президент США не відмовляється від особистого контакту з Путіним і переконаний, що здатний швидко організувати таку зустріч. Проте тепер він публічно ставить її ближче до фіналу переговорного процесу, а не до його початку.

    Для України принциповим залишається й питання формату. Ідея, яку, за інформацією Axios, привіз до Москви Реткліфф, передбачає участь Зеленського разом із Трампом і Путіним. Раніше адміністрація Трампа вже пропонувала такий формат: Зеленський його підтримував, тоді як Путін від нього відмовлявся.

    Отже, новий саміт поки залишається лише можливістю. Публічно не оголошені ані його дата, ані місце, ані погоджений склад учасників. Немає й підтвердження, що Москва погодилася на тристоронній формат. Натомість сформувалася нова умова самого Трампа: зустріч із Путіним він хоче провести не просто для чергової розмови про війну, а в момент, коли з’явиться реальна перспектива угоди.

    Після досвіду Аляски це суттєва відмінність. Тоді Путін і Трамп зустрілися, але залишили переговорний стіл без домовленості навіть про припинення вогню. Тепер Білий дім через різні канали знову зондує Москву, директор ЦРУ особисто включився в дипломатичний трек, а тристоронній саміт знову опинився серед можливих сценаріїв. Однак ключове питання залишається незмінним: чи готова Росія перейти від переговорів про переговори до умов, за яких війна справді може завершитися.

  • Смертоносний союз: Росія роками таємно передає Ірану ракетні технології для знищення американських авіаносців

    Смертоносний союз: Росія роками таємно передає Ірану ракетні технології для знищення американських авіаносців

    Російська Федерація протягом кількох останніх років таємно допомагає Тегерану розробляти новий клас надзвукових крилатих ракет, здатних створити пряму загрозу військово-морським силам США та союзників у Перській затоці. Про це повідомляє авторитетне міжнародне видання Financial Times за результатами витоку закритого службового листування, аналізу даних перельотів та профільних військових патентів.

    Секретна програма C430L та провідні інженери РФ

    За інформацією розслідувачів, спільний таємний проєкт під кодовою назвою C430L стартував ще у 2023 році. Головна мета програми полягає у створенні для Ірану прямотічного повітряно-реактивного двигуна, який дозволить ракетам рухатися зі швидкістю, що в кілька разів перевищує швидкість звуку. Поєднання колосальної швидкості та наднизької висоти польоту зводить до мінімуму час, необхідний сучасним системам ППО та ПРО для виявлення і перехоплення повітряної цілі.

    Організатором проєкту з боку Москви виступив державний посередник «Рособоронекспорт» разом із підсанкційним військовим гігантом НВО «Машинобудування». Російські фахівці регулярно здійснювали непублічні візити до Ірану ще до офіційного підписання контракту. Серед ключових кураторів проєкту фігурують Олександр Дергачов, який керував розробкою ракет морського базування, а також Олександр Чебаков — керівник відділу реактивних двигунів, автор численних російських патентів на прямотічні силові установки.

    Військова співпраця під час великої війни

    У межах програми іранська сторона передавала до РФ масиви технічних даних за підсумками власних льотних випробувань. Російські конструктори детально аналізували роботу паливних систем, стабільність горіння та геометрію сопла іранських двигунів, а навесні 2025 року готували відрядження до Тегерана групи з двох десятків вузькопрофільних спеціалістів.

    Військово-технічне партнерство двох режимів не припинилося навіть після спалаху відкритого конфлікту на Близькому Сході. Документи свідчать, що спільна робота над ракетним проєктом активно тривала впродовж усього 2026 року. Поки Кремль відмовляється від публічних коментарів щодо небезпечного розширення арсеналу Тегерана, російські військові технології дедалі глибше інтегруються в ударний потенціал іранської армії.

     

  • Помста за весілля у вогні: Іран погрожує розплатою після ракетного удару по цивільних у провінції Хормозган

    Помста за весілля у вогні: Іран погрожує розплатою після ракетного удару по цивільних у провінції Хормозган

    Іранська сторона виступила з жорсткими погрозами на адресу Сполучених Штатів після повідомлень про ракетний удар по весільній процесії в прибережному селищі Кухестак, що в провінції Хормозган. За заявами офіційного Тегерана, унаслідок атаки загинуло щонайменше п’ятеро людей, а ще 68 осіб отримали поранення різного ступеня тяжкості.

    Погрози парламенту та риторика відплати

    Голова комітету парламенту Ірану з національної безпеки та зовнішньої політики Ебрахім Азізі публічно застеріг про підготовку масштабного силового удару у відповідь.

    «Напад на весільне святкування та вбивство мирних жителів у Кухестаку — це незаперечне свідчення повного відчаю тих, хто лише прикидається захисником прав людини; це повторення звірств, учинених ними раніше в Мінабі та Ламерді. Не плекайте ілюзій: ці злочини не залишаться безкарними. Ніщо не врятує винних від нищівної сили збройних сил Ірану», — заявив іранський високопосадовець.

    Мовчання Вашингтона та ризики ескалації

    Американське командування наразі утримується від офіційних коментарів щодо ураження мирних жителів чи конкретних цілей цієї операції. Загострення відбувається на тлі ультимативних заяв Дональда Трампа, який раніше попереджав про загрозу самому існуванню Ісламської Республіки в разі продовження атак проти інтересів США. Черговий інцидент навколо удару в Ормузькій затоці стрімко підвищує загрозу неконтрольованої військової ескалації на Близькому Сході.