Khreshchatyknews.com

Позначка: спорт України

  • «Моя донька була в укритті»: Усик після перемоги над Верховеном звернувся до українців і ЗСУ

    «Моя донька була в укритті»: Усик після перемоги над Верховеном звернувся до українців і ЗСУ

    Чемпіон світу у надважкій вазі за версіями WBA, WBC та IBF Олександр Усик емоційно звернувся до українців після перемоги над нідерландським кікбоксером Ріко Верховен, присвятивши свій тріумф українському народу та військовим ЗСУ.

    Одразу після завершення поєдинку українець дав інтерв’ю в ринзі, де заявив, що цей бій був для нього значно більшим, ніж просто спортивна подія. Усик наголосив, що під час бою думав про Україну, яка в цей момент переживала чергову масовану атаку російських окупантів.

    «Я хочу присвятити сьогоднішній бій українцям та українським військовим. Дякую за все. Слава Україні!», — заявив боксер після перемоги.

    Під час емоційного звернення Усик також розповів, що його родина цієї ночі перебувала в укритті через російський обстріл України. За словами спортсмена, його донька написала йому повідомлення просто під час повітряної тривоги.

    «Для мене це дуже важливо, але я зараз знаю, що в Україні, в моїй країні, у мій народ летять бомби. Мій народ зараз сидить у бомбосховищах. Моя сім’я, моя донька теж у бомбосховищі. Вона надіслала мені повідомлення: “Тато, я тебе люблю, ти виграв”. Я злякався і сказав: “О Боже мій, дякую тобі велике”», — сказав Усик.

    Окремо чемпіон подякував своїй команді, супернику та дружині Катерині Усик.

    «Ріко, ти неймовірний боєць. Дуже дякую. Ти і твоя команда, тренер — розумні. Моя команда, я вас люблю. Ви найкращі. Катерина, моя дружина, я тебе люблю. Ти моє світло. Ти моє життя. Ти моє серце», — додав українець.

    Сам поєдинок завершився достроковою перемогою Усика технічним нокаутом в 11-му раунді. Українець спочатку відправив Верховена в нокдаун, після чого провів серію ударів, змусивши рефері зупинити бій.

    Цей поєдинок став особливим для українського чемпіона, адже вперше у професійній кар’єрі Усик бився не проти класичного професійного боксера, а проти представника іншого виду єдиноборств — одного з найвідоміших кікбоксерів світу.

    Для 39-річного Усика ця перемога стала 25-ю у професійній кар’єрі. З них 16 боїв українець завершив нокаутом. Таким чином він продовжив свою безпрограшну серію на професійному рингу.

    Після завершення бою у соцмережах масово поширилися кадри емоційного звернення Усика, а слова про українців у бомбосховищах стали одними з найбільш обговорюваних серед уболівальників та спортивних медіа.

  • Наступний раунд — у політиці: Усик озвучив амбітні плани

    Наступний раунд — у політиці: Усик озвучив амбітні плани

    Олександр Усик — один із найуспішніших боксерів сучасності, абсолютний чемпіон світу та олімпійський переможець. Однак у дитинстві його мрії були далекими від професійного рингу. Ба більше, нині спортсмен заявляє, що планує ще кілька років виступати, після чого хоче «попрацювати на державу» і не виключає участі у президентських виборах.

    Народився Усик 17 січня 1987 року в Сімферополі. Він одружений, виховує чотирьох дітей; наймолодша донька з’явилася на світ у січні 2024 року. Світову славу боксер здобув завдяки численним чемпіонським поясам і перемогам на професійному рингу, однак шлях до спорту був неочікуваним.

    У дитинстві Олександр захоплювався футболом і відвідував різні гуртки. Сам спортсмен зізнавався, що мріяв стати співаком або танцюристом, а також хотів спробувати себе в театрі чи кіно. Проте фінансові можливості родини були обмежені, і батьки не могли підтримати ці творчі прагнення. За словами Усика, батько чесно пояснив йому, що коштів вистачає лише на базові потреби — одяг і їжу.

    До боксу він прийшов у 15 років. Перше тренування виявилося жорстким: юному спортсмену дісталося настільки, що це зачепило його самолюбство. Саме тоді він вирішив серйозно зайнятися підготовкою. Першим тренером майбутнього чемпіона став Сергій Лапін. Наполегливість і дисципліна швидко дали результат — Усик почав демонструвати високий рівень у любительському боксі.

    Виховання в родині було суворим. З 11–12 років Олександр привчався до фізичної праці: колов дрова, носив цеглу на будівництві, допомагав старшим людям. За власними словами, він радів першим самостійно заробленим грошам і рано навчився відповідальності.

    Поворотним моментом стала перемога на Літні Олімпійські ігри 2012 у Лондоні, де Усик здобув золоту медаль у ваговій категорії до 91 кг. Після цього він перейшов у професійний бокс і згодом зібрав усі ключові титули у крузервейті та хевівейті, ставши абсолютним чемпіоном світу.

    Нині Усик заявляє, що планує ще кілька років залишатися у великому спорті, а після завершення кар’єри розглядає можливість балотуватися в президенти України. За його словами, він хоче «попрацювати на державу» та використати свій досвід і авторитет на користь країни.

    Таким чином, історія Усика — це шлях від мрій про сцену до світового рингу, а в перспективі — можливо, і до великої політики.

  • Сергій Бубка: спортивна легенда та суперечки довкола його імені

    Сергій Бубка: спортивна легенда та суперечки довкола його імені

    Сергій Бубка — один із найвидатніших легкоатлетів в історії світового спорту. 35-разовий рекордсмен світу у стрибках із жердиною, олімпійський чемпіон і багатократний переможець міжнародних турнірів, він став символом епохи в легкій атлетиці. Водночас останніми роками його ім’я опинилося в центрі суспільної дискусії через звинувачення у можливих зв’язках із Росією.

    Сергій Назараркович Бубка народився 4 грудня 1963 року в Луганську. У 1984 році він встановив свій перший світовий рекорд, а вже у 1985 році став першим спортсменом у світі, який подолав висоту шість метрів у стрибках із жердиною.

    Найвищим досягненням у його кар’єрі стала золота медаль на Олімпійських іграх 1988 року в Сеулі. Протягом багатьох років Бубка домінував у своїй дисципліні, неодноразово оновлюючи світові рекорди. Його внесок у розвиток легкої атлетики визнавали як в Україні, так і за її межами.

    Після завершення активних виступів Бубка перейшов до спортивного менеджменту. Він очолював Національний олімпійський комітет України, став членом Міжнародного олімпійського комітету та обіймав керівні посади в міжнародних легкоатлетичних структурах.

    У 2023 році в медіа з’явилася інформація про можливу причетність Сергія Бубки до бізнес-структур, зареєстрованих у Росії. Зокрема йшлося про компанії, які нібито працювали на території тимчасово окупованої частини Донецької області. На тлі цих повідомлень правоохоронні органи відкрили кримінальне провадження за статтею 111-2 Кримінального кодексу України — пособництво державі-агресору.

    Сам Бубка публічно заперечував звинувачення, заявляючи, що не підтримує жодних дій, спрямованих проти України. Однак суспільна дискусія навколо його імені не вщухає.

    Одним із найгучніших критиків Бубки став український скелетоніст Владислав Гераскевич. Він закликав позбавити Бубку звання Героя України, аргументуючи це відсутністю чіткої публічної позиції щодо російської агресії та подій на міжнародних спортивних майданчиках.

    Дискусія загострилася також через згадки про позицію Бубки під час допінгового скандалу навколо російського спорту перед Олімпіадою 2016 року.

    Попри суперечки, спортивні досягнення Сергія Бубки залишаються беззаперечними. У 2001 році йому було присвоєно звання Героя України. Він нагороджений орденами «За заслуги», «Князя Ярослава Мудрого» та «Свободи». На міжнародному рівні його відзначили нагородою Laureus World Sports Awards за внесок у спорт.

    Ім’я Бубки вписане в історію легкої атлетики як одного з найуспішніших стрибунів із жердиною всіх часів. Водночас остаточну оцінку його нинішній діяльності та обставинам довкола кримінального провадження мають дати компетентні органи.

  • Президент УАФ: участь у ЧС-2026 — питання спортивної і національної ваги

    Президент УАФ: участь у ЧС-2026 — питання спортивної і національної ваги

    Президент Української асоціації футболу Андрій Шевченко наголосив на надважливості виходу збірної України на Чемпіонат світу 2026 року, який відбудеться у трьох країнах Північної Америки — Канаді, США та Мексиці. За його словами, участь у світовій першості — це не лише спортивна ціль, а й можливість для України бути помітною на міжнародній арені у час, коли підтримка та увага світу мають ключове значення.

    «Для нас це спосіб нагадати про Україну. А ще — велике спортивне досягнення. Ми грали на Чемпіонаті світу лише один раз — у 2006 році. Тоді дійшли до чвертьфіналу, де поступилися Італії. Настав час повторити цей шлях», — заявив Шевченко в інтерв’ю французькому виданню L’Équipe.

    Президент УАФ підкреслив, що попереду на команду Сергія Реброва чекають два визначальні поєдинки — проти Франції та Ісландії. Саме ці матчі стануть вирішальними в боротьбі за путівку на світовий форум.

    Від їхнього результату залежить формат подальшої участі: у разі позитивного сценарію Україна може пройти відбір безпосередньо або отримати шанс у стикових матчах. Якщо обидва поєдинки завершаться невдало — боротьба за вихід на Мундіаль для «синьо-жовтих» завершиться.

    Шевченко назвав ці ігри моментом відповідальності не лише для футболістів, а й для всієї країни.

    «Це важливо для гравців, для тренерського штабу, для футбольної спільноти. Але не менш важливо — для людей, які вболівають за Україну, вірять у команду і чекають сильного меседжу зі світу спорту», — додав він.

    ЧС-2026 стане першим в історії чемпіонатом світу, який приймуть одразу три країни, а також першим турніром із розширеним форматом — 48 учасників замість 32. Це відкриває додаткові можливості для команд, які ведуть боротьбу за кваліфікацію.