Khreshchatyknews.com

Позначка: санкції

  • Майже 300 номерів і рахунки 25 осіб: слідство розширило справу про замах на Єрмолаєва в Монако

    Майже 300 номерів і рахунки 25 осіб: слідство розширило справу про замах на Єрмолаєва в Монако

    Українські правоохоронці суттєво розширили розслідування замаху на бізнесмена Вадима Єрмолаєва, який стався наприкінці червня у Монако. Слідчі отримали доступ до даних майже 300 мобільних номерів, інформації про банківські операції десятків осіб, а також перевіряють, хто з представників державних органів цікавився даними про пересування Єрмолаєва та його родини. Паралельно триває окреме розслідування вбивства Анастасії Березовської — жінки, яку влада Монако підозрювала у безпосередньому виконанні замаху.

    Столичний суд дозволив слідчим Національної поліції отримати значний масив телекомунікаційної та фінансової інформації в рамках кримінального провадження щодо вибуху у Монако 29 червня 2026 року.

    Як повідомляє «Главком» із посиланням на дані судового реєстру, слідство має намір дослідити з’єднання 292 абонентських номерів за тривалий період — з 1 січня 2025 року до 5 серпня 2026 року.

    Йдеться не про прослуховування змісту розмов чи SMS, а про так звані метадані зв’язку: інформацію про вхідні та вихідні з’єднання, факти надсилання SMS без розкриття їхнього змісту, GPRS-трафік, підключення до Інтернету та IP-адреси.

    Такий обсяг інформації може дозволити слідчим відновити контакти між особами, які перевіряються, визначити приблизну географію використання номерів та простежити комунікації до і після вибуху.

    Окремо правоохоронці перевіряють, чи не було витоку конфіденційної інформації про самого Єрмолаєва та членів його родини.

    Хто цікавився Єрмолаєвим у державних базах

    Суд дозволив слідству отримати відомості про працівників державних органів, які з січня по травень 2026 року переглядали інформацію про Єрмолаєва та членів його сім’ї в Єдиному державному демографічному реєстрі.

    Також перевіряються звернення до системи «Аркан», яка містить відомості про перетин державного кордону.

    Таким чином, слідство фактично намагається встановити, чи міг хтось із доступом до державних інформаційних систем передавати стороннім особам дані про пересування бізнесмена або його близьких.

    Наразі публічно не повідомлялося, що слідство вже встановило факт такого витоку або конкретного чиновника, який міг передати інформацію. Йдеться саме про перевірку версії та збір доказів.

    Ще один великий блок розслідування стосується грошей.

    За даними судового реєстру, правоохоронцям дозволили отримати копії документів у дев’яти фінансових установах щодо руху коштів 25 осіб, яких перевіряють у справі.

    Так слідство намагається простежити фінансові зв’язки між фігурантами та з’ясувати, чи могли через банківські або інші рахунки оплачувати підготовку замаху.

    Вибух у Монако: що сталося 29 червня

    Замах стався ввечері 29 червня у житловому будинку в центрі Монако.

    За даними Reuters, біля входу до будівлі спрацював саморобний вибуховий пристрій. Унаслідок вибуху постраждали три людини. Міжнародні ЗМІ повідомили, що серед них був Вадим Єрмолаєв, його партнерка та син.

    Прокуратура Монако від самого початку розслідувала інцидент як замах на вбивство, а не як терористичний акт. Генпрокурор князівства Стефан Тібо повідомляв, що перед вибухом камери спостереження зафіксували людину, яка залишила сумку у вестибюлі будинку.

    Після цього підозрюваний залишив місце події та, за даними слідства, перетнув кордон із Францією пішки.

    Почалася масштабна операція за участю правоохоронців Монако і Франції.

    Reuters повідомляв, що двоє постраждалих дістали небезпечні для життя травми.

    Згодом з’ясувалося, що людиною, яку правоохоронці Монако розшукували у зв’язку з вибухом, була 39-річна громадянка України Анастасія Березовська.

    За версією слідства Монако, вона могла замаскуватися під чоловіка, принести вибухівку до будинку та залишити її біля входу.

    Березовську оголосили у міжнародний розшук Інтерполу за підозрою у замаху на вбивство, використанні вибухового пристрою та участі у злочинній змові.

    Остаточно її вину суд не встановлював.

    Повернулася в Україну — і була вбита

    Події отримали новий драматичний розвиток уже після вибуху.

    Березовська залишила Західну Європу та 1 липня легально в’їхала в Україну.

    На момент перетину кордону відповідного спрацювання міжнародних баз, яке дозволило б її затримати, не було.

    Через кілька днів жінку вбили.

    За даними українського слідства, 3 липня Березовську вивезли до лісового масиву поблизу селища Юрів на Київщині, де її застрелили кількома пострілами в голову, після чого тіло закопали.

    Його знайшли 6 липня.

    Українська правда з посиланням на прокурора повідомляла, що до вбивства, за версією слідства, причетні Владислав Реут і Віталій Жикович.

    9 липня Печерський районний суд Києва відправив обох під варту.

    Reuters уточнював, що один із затриманих був чинним військовослужбовцем української військової розвідки, інший — колишнім правоохоронцем. При цьому один із підозрюваних пізніше заявив, що відмовляється від попереднього зізнання та стверджує, що воно було отримане під тиском.

    Тому твердження про їхню причетність наразі є версією слідства, а не встановленим судом фактом.

    Слідчі перевіряють зв’язок між двома злочинами

    Саме можливий зв’язок убивства Березовської із замахом у Монако став одним із центральних напрямків розслідування.

    За даними українських правоохоронців, підозрювані у вбивстві жінки раніше могли мати з нею фінансові контакти.

    У суді прокурор повідомляв, що слідство отримало інформацію про перекази на банківські та криптовалютні рахунки Березовської. Через це правоохоронці не виключають, що затримані можуть мати інформацію не тільки про її смерть, а й про організацію самого замаху на Єрмолаєва.

    Проте станом на зараз публічно не представлено судового рішення, яке б доводило участь цих осіб в організації вибуху в Монако.

    Україна та Монако домовилися координувати слідчі дії.

    Українська сторона пропонувала створити міжнародну слідчу групу, щоб правоохоронці обох країн могли оперативно обмінюватися доказами щодо вибуху та вбивства Березовської.

    СБУ відновила відео, яке намагалися знищити

    Ще одним важливим епізодом стало відновлення відеозапису з камери спостереження.

    За інформацією українських правоохоронців, після злочину запис намагалися знищити, однак спеціалістам СБУ вдалося відновити дані.

    Такий матеріал може мати значення для встановлення переміщень фігурантів справи та їхніх контактів.

    Сам вибух у Монако також був добре задокументований камерами. Правоохоронці князівства простежили рух людини, яка залишила сумку, аж до сусіднього французького міста Босолей.

    Тепер українське слідство фактично намагається поєднати кілька масивів доказів: відеозаписи, дані мобільних операторів, банківські транзакції, криптовалютні перекази, відомості про перетин кордону та звернення до державних баз.

    Хто такий Вадим Єрмолаєв

    Вадим Єрмолаєв — бізнесмен родом із Дніпра та засновник торгово-виробничої корпорації «Алеф».

    До його бізнесових інтересів входили нерухомість, аграрний сектор, виробництво алкоголю та інші напрями.

    У рейтингу Forbes Ukraine за 2021 рік Єрмолаєв посідав 45-те місце серед 100 найбагатших українців. Його статки тоді оцінювали приблизно у 220 млн доларів.

    З його бізнес-групою пов’язували низку відомих об’єктів у Дніпрі, зокрема торговельно-розважальний комплекс «Мост-Сіті», Cascade Plaza та інші девелоперські проєкти.

    Згодом Єрмолаєв відмовився від українського громадянства та став громадянином Кіпру.

    У грудні 2023 року Україна запровадила проти нього персональні санкції. Згодом їх було продовжено. В офіційних санкційних документах він зазначений як громадянин Республіки Кіпр, а серед обмежень передбачене, зокрема, блокування активів.

    Українські правоохоронні органи пов’язували санкції з діяльністю його алкогольного бізнесу на окупованій території Криму та сплатою податків до російського бюджету.

    Мотив замаху досі залишається ключовою загадкою

    Попри значний прогрес у встановленні можливого виконавця та пов’язаних із нею людей, головне питання справи досі залишається відкритим: хто замовив напад на Єрмолаєва і навіщо.

    Після вибуху у міжнародних медіа та українських виданнях з’явилося кілька версій — від конфліктів навколо бізнесу до можливої діяльності організованих злочинних груп.

    Зокрема, Українська правда з посиланням на власні джерела повідомляла про версію конфлікту, пов’язаного з так званими шахрайськими колцентрами. Проте ця версія офіційно не підтверджена і не може вважатися встановленим мотивом.

    Прокуратура Монако на початковому етапі прямо заявляла, що мотив залишається невідомим.

    Саме тому нинішнє рішення українського суду про перевірку майже 300 мобільних номерів може виявитися одним із найважливіших етапів справи.

    Слідству належить встановити не тільки зв’язки й переміщення окремих фігурантів, а й можливий ланцюг між замовником, організаторами та виконавцем вибуху.

    Особливу увагу привертає паралельна перевірка банківських рахунків і державних реєстрів. Якщо слідчим вдасться знайти збіг між фінансовими переказами, телефонними контактами та отриманням інформації про переміщення Єрмолаєва, це може суттєво наблизити розслідування до відповіді на питання, хто стояв за нападом у Монако.

    Поки ж справа залишається відкритою, а всі особи, яким оголошено підозру, відповідно до закону вважаються невинуватими, доки їхню вину не буде доведено обвинувальним вироком суду.

  • Банкір Сергій Дядечко продовжує обслуговувати операції підсанкційного Іванющенко в Європі

    Банкір Сергій Дядечко продовжує обслуговувати операції підсанкційного Іванющенко в Європі

    За інформацією наших джерел, біглий банкір Сергій Дядечко, структури якого фігурують в десятках кримінальних проваджень, продовжує обслуговувати операції з відмивання та легалізації коштів Юрія Іванющенко (Юри Єнакієвського) на території ЄС.

    Як ми писали раніше, становлення Сергія Дядечко пов’язане з обслуговуванням інтересів Юрія Іванющенко в Україні. Зокрема, з “слід Юри Єнакієвського” був помічений в розграбуванні та банкрутстві Родовід Банку, де одним з виконавців був Сергій Дядечко.

    ас, коли саме відбулося тісне знайомство Сергія Дядечка та Юрія Іванющенка, точно невідомо. За однією інформацією, ще тоді, коли Дядечко працював у податковій службі. За іншою — коли він займався вугіллям і шахтним обладнанням, і бізнес Дядечка та Іванющенка перетнувся. Юрій Іванющенко відомий тим, що помічав «спритних хлопців», роблячи їх своїми молодшими бізнес-партнерами та помічниками.

    Так, наприклад, ним був «піднятий» і призначений особистим бухгалтером та «наглядачем» одесит Іван Аврамов. Точно так само одним із менеджерів Іванющенка називали й Сергія Дядечко: мовляв, будучи формальним власником підприємств і банків, він здійснював через них схеми, за якими значна частина прибутку через підставні фірми та осіб йшла до Іванющенка.

    Тобто крах «Родовіда», його подальше використання у фінансових аферах, а також діяльність банку «Союз» — усе це працювало, зокрема, на Юру Єнакієвського.

    Також існує думка, що Сергія Дядечка та Юрія Іванющенка звела разом згадана вище Лідія Чепурко. Окрім «Корпорації Дон», вона пов’язана з родиною Дядечка через фірми «Іонія» (ЄДРПОУ 41735963) та садівниче товариство «Тропинка» (35040335). А її фірми «Інвестбудсервіс» та «Спецпромсервіс» (ЄДРПОУ 30277707) були частиною схем банку «Родовід».

    Крім того, через фірму «Фармадон» і ПАТ «Українські промислові інвестиції» Чепурко була пов’язана з Геннадієм Піскуном — одним із учасників афер і ключовим свідком у справі «Родовіда», який викинувся з вікна одразу після допиту в СБУ у жовтні 2011 року.

    Також в березні 2009 року Сергій Дядечко став директором фірми «Adan Trade Limited», зареєстрованої в Лондоні за адресою 122–126 Tooley Street.

    За цією ж адресою були зареєстровані фірми «Goodlight Capital», «Gazoil Corporation Limited», «Impool Limited», «Keenor Ltd», «Pallace Limited» та «Rollexa Limited» — що належать людині Іванющенко – Івану Аврамову, Даяні та Ірині Іванющенко (дружині та дочці).

    З цього ж моменту українські фірми Іванющенка та Аврамова почали відкривати свої рахунки в банку «Союз», яким володів Дядечко.

    Нагадаємо, Президент України Володимир Зеленський підписав укази про запровадження санкцій проти російського воєнного комплексу та осіб, які зберігають зв’язки з Росією, серед них – колишній депутат Верховної Ради від нині забороненої Партії регіонів Юрій Іванющенко.

    Водночас, Сергій Дядечко, який після втечі з України зумів увійти до ближнього кола князя Монако Альберта II через покупку єдиний у Князівстві баскетбольний клубу, продовжує обслуговувати оборудки Іванющенко в Європі.

     

  • Зеленський ударив санкціями по «зерновому флоту» РФ: під обмеження потрапили 13 суден і десятки компаній

    Зеленський ударив санкціями по «зерновому флоту» РФ: під обмеження потрапили 13 суден і десятки компаній

    Президент України Володимир Зеленський увів у дію новий пакет санкцій проти мережі, яку українська влада пов’язує з незаконним вивезенням зерна з тимчасово окупованих Росією територій. Обмеження торкнулися одразу 13 морських суден, 11 громадян Росії та 28 юридичних осіб, а Київ уже готується передати зібрані матеріали міжнародним партнерам, щоб домагатися синхронізації санкцій в інших юрисдикціях.

    Відповідний указ №725/2026 Зеленський підписав, ввівши в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 серпня. В Офісі президента наголосили: йдеться не лише про безпосередніх перевізників, а про ширшу логістичну мережу — власників суден, капітанів та компанії, залучені до транспортування аграрної продукції з окупованих українських територій.

    Особливу увагу привертає географія реєстрації суден. Вісім із 13 суден ходять під російським прапором, три — під прапором Панами, ще по одному — під прапорами Белізу та Сент-Кітс і Невісу. Це вкотре демонструє характерну для російських морських операцій схему, за якої до перевезень залучають судна з різними прапорами та складними структурами власності. Українська сторона заявляє, що всі включені до нового пакета суб’єкти причетні саме до незаконного вивезення українського зерна.

    Радник – уповноважений президента з питань санкційної політики Владислав Власюк наголосив, що відповідальність має поширюватися на весь ланцюг перевезення — від компаній і судновласників до капітанів та самих суден. Київ також очікує, що партнери не дозволятимуть такій продукції потрапляти на їхні ринки.

    Це важлива деталь, оскільки самі українські санкції не можуть автоматично заблокувати роботу судна у всіх міжнародних портах. Значно сильніший ефект виникає, коли українські обмеження синхронізують Європейський Союз, Велика Британія, США та інші держави. У такому разі для суден і компаній можуть ускладнитися доступ до портів, страхування, банківських операцій, технічного обслуговування та інших послуг, без яких міжнародні морські перевезення стають суттєво складнішими.

    Саме тому Офіс президента окремо повідомив, що Україна передасть міжнародним партнерам необхідні матеріали щодо нових фігурантів санкційного списку. Це фактично наступний етап кампанії: Київ намагається перевести внутрішні обмеження у міжнародний режим тиску.

    ЄС уже карає судна за перевезення викраденого українського зерна

    Тема не є новою для Євросоюзу. Чинний санкційний режим ЄС прямо дозволяє вводити обмеження проти суден, які використовуються для перевезення викраденого українського зерна, поряд із танкерами російського «тіньового флоту», суднами, що транспортують військову техніку, або допомагають обходити нафтові санкції.

    Станом на 23 липня 2026 року Євросоюз уже включив до відповідного переліку понад 670 суден. Для них, зокрема, діють заборона на доступ до портів ЄС та обмеження на широкий спектр морських послуг. Європейська рада зазначає, що такі судна часто використовують непрозорі структури власності, змінюють прапори, вимикають або маніпулюють системами автоматичної ідентифікації та застосовують інші способи приховування маршруту й характеру вантажу.

    У документах ЄС уже окремо описували судна, задіяні у перевезенні зерна з окупованих територій України. Зокрема, європейські матеріали вказували на заходи до окупованого кримського порту Комиш-Бурун та використання неправдивих прапорів і ризикованих морських практик. ЄС прямо характеризує системне вивезення зерна з окупованих територій як частину російської політики експлуатації захоплених українських ресурсів.

    Ще у 19-му санкційному пакеті ЄС, ухваленому восени 2025 року, до переліку було внесено додаткові 117 суден. Частину цих обмежень Брюссель обґрунтовував не лише обходом нафтового ембарго, а й перевезенням військових вантажів та викраденого українського зерна.

    Отже, український пакет від серпня 2026 року може стати основою для нових європейських або британських персональних і секторальних обмежень, якщо партнери підтвердять отримані від Києва дані.

    Чому Росії потрібне зерно з окупованих територій

    Аграрний сектор був одним із ключових експортних ресурсів України ще до початку повномасштабної війни. Після вторгнення Росія не лише блокувала українські чорноморські порти, а й отримала фізичний контроль над значними сільськогосподарськими районами півдня та сходу країни.

    Європейський Союз нагадує, що російське вторгнення суттєво порушило український аграрний експорт. Після початку великої війни російські військові кораблі протягом кількох місяців блокували українські порти, через які традиційно вивозили значну частину зернових. Лише домовленість про Чорноморську зернову ініціативу дозволила з липня 2022-го до липня 2023 року експортувати морем майже 33 млн тонн зерна та інших продовольчих товарів.

    Після виходу Росії із зернової угоди в липні 2023 року ситуація знову погіршилася. ЄС зазначав, що до цього приблизно 40% українського зернового експорту проходило Чорним морем, ще близько 60% — сухопутними «шляхами солідарності».

    Паралельно Україна та міжнародні партнери роками документують вивезення російською стороною аграрної продукції з окупованого Криму та інших захоплених регіонів. Однією з ключових проблем є встановлення походження такого вантажу: зерно може перевозитися через російські або окуповані порти, змішуватися з російською продукцією, а судна — змінювати маршрути, документи чи прапори.

    Саме морський компонент такого ланцюга поступово стає однією з головних цілей санкцій.

    Під удар потрапляє не лише саме судно

    Нова українська модель санкцій показова тим, що Київ намагається не обмежуватися внесенням до списку конкретних кораблів. Якщо санкціонувати лише судно, оператор може спробувати замінити його іншим або переоформити актив. Значно складніше продовжувати операції, коли під обмеження одночасно потрапляють юридичний власник, оператор, капітан, посередники та інші учасники логістичної мережі.

    Схожий принцип уже застосовує ЄС у боротьбі з російським «тіньовим флотом». Європейські санкції спрямовуються не лише проти танкерів, а й проти компаній, які ними управляють, трейдерів, реєстраторів та інших учасників ланцюга.

    Велика Британія також продовжує розширювати морські санкції проти Росії. У червні 2026 року Лондон запровадив нові обмеження проти понад 20 суден та структур, які забезпечують роботу російського морського експорту, включно зі страховими й сервісними компаніями.

    Україна тепер намагається застосувати такий самий принцип до «зернового флоту».

    Якщо міжнародні партнери синхронізують нові українські обмеження, наслідки для фігурантів можуть бути значно серйознішими за формальне потрапляння до українського санкційного переліку. Йдеться про можливе блокування активів, втрату доступу до портової та страхової інфраструктури, складнощі з платежами та ризик вторинних обмежень для компаній, які продовжать із ними співпрацювати.

    Таким чином, указ Зеленського є не стільки завершенням санкційної процедури, скільки початком нового етапу тиску. Київ сформував список суден, капітанів, власників і компаній, а тепер головним питанням стане те, скільки партнерів України погодяться перенести ці обмеження у власні санкційні режими.

    Україна намагається зробити незаконне вивезення зерна економічно токсичним на кожному етапі — від завантаження в окупованому порту до спроби продати вантаж на зовнішньому ринку. І саме міжнародна синхронізація визначить, наскільки болючим для цієї схеми стане новий пакет санкцій.

  • ЦВК закликала українців в окупації бойкотувати російські псевдовибори

    ЦВК закликала українців в окупації бойкотувати російські псевдовибори

    Центральна виборча комісія закликала громадян України, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, не брати участі в організації та проведенні запланованих Росією псевдовиборів. У ЦВК наголошують, що таке голосування є нелегітимним, а його результати не матимуть жодних юридичних наслідків.

    Про це йдеться в рішенні Центральної виборчої комісії.

    У відомстві зазначили, що Росія продовжує використовувати виборчі процедури як один із інструментів спроби легітимізувати окупацію українських територій. Москва намагається включити захоплені українські землі до власного політичного та правового простору, попри міжнародне невизнання таких дій.

    Російська сторона планує провести так зване голосування на окупованих територіях з 18 до 20 вересня 2026 року.

    ЦВК наголосила, що будь-які спроби Росії організувати та провести ці «вибори» є незаконними. Відповідно, результати такого голосування, документи та рішення, ухвалені за його підсумками, не створюють жодних юридичних наслідків для України та не можуть змінити статус тимчасово окупованих територій.

    Українська виборча комісія також закликала міжнародну спільноту не визнавати результати російського голосування та повноваження депутатів, яких Москва може оголосити «обраними» за його підсумками.

    Окремо ЦВК закликала іноземні держави та міжнародні організації не брати участі у спостереженні за цим процесом. На думку української сторони, присутність міжнародних спостерігачів могла б бути використана Росією для створення видимості легітимності незаконного голосування.

    Крім того, комісія закликала посилити персональні санкції проти російських посадовців та інших осіб, які беруть участь в організації псевдовиборів на окупованих українських територіях.

    Окреме звернення ЦВК адресувала українцям, які залишаються на тимчасово окупованих територіях. Їх закликали не брати участі в організації чи проведенні російського голосування, зокрема не працювати у незаконно створених виборчих комісіях та не займатися агітацією.

    У ЦВК нагадали, що українське законодавство передбачає кримінальну відповідальність за пособництво державі-агресору. Водночас конкретна правова оцінка дій громадян залежатиме від обставин кожного окремого випадку.

    Для документування можливих правопорушень та притягнення винних до відповідальності ЦВК вже звернулася до Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Офісу Генерального прокурора та Ради національної безпеки і оборони.

    Відповідні органи мають опрацювати інформацію про організацію незаконного голосування, встановити причетних до цього осіб та розглянути питання щодо застосування до них санкцій. У ЦВК також зазначили, що відповідальність може наставати в межах відповідних міжнародних та національних механізмів, зокрема в контексті створення Спеціального трибуналу.

    Підготовка до російських псевдовиборів на окупованих територіях розпочалася раніше. У червні 2026 року російська Центральна виборча комісія ухвалила рішення щодо організації так званого виборчого процесу на тимчасово окупованих територіях Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, а також у Криму та Севастополі.

    Для проведення цього процесу російська сторона незаконно сформувала 11 одномандатних виборчих округів.

    На територіях Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, які частково перебувають під російською окупацією, такі псевдовибори планують провести вперше.

    У Києві розглядають ці дії як продовження політики Кремля щодо незаконної інтеграції окупованих українських територій до політичної системи РФ. Росія вже проводила на захоплених територіях псевдовибори та інші незаконні процедури, результати яких Україна та більшість міжнародної спільноти не визнають.

    Підготовчі заходи до майбутнього голосування окупаційні адміністрації розпочали завчасно. Російська сторона використовує цифрові інструменти, інформаційні кампанії та інші механізми для залучення населення до незаконного виборчого процесу.

    Водночас Україна наполягає, що проведення будь-яких російських виборів на окупованих українських територіях не змінює їхнього міжнародно визнаного статусу. Крим, Севастополь, а також тимчасово окуповані частини Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей залишаються територіями України.

  • Путін пригрозив захоплювати західні судна у відповідь на дії ЄС

    Путін пригрозив захоплювати західні судна у відповідь на дії ЄС

    Російський диктатор Володимир Путін пригрозив «дзеркально» відповідати на можливі дії європейських країн щодо російських торгових суден. Зокрема, він заявив, що Москва може вдатися до захоплення західних суден, якщо такі заходи застосовуватимуться проти російського торгового флоту.

    Про це повідомляють російські пропагандистські медіа.

    Путін заявив, що Росія нібито не має наміру ігнорувати спроби інших держав обмежувати рух її торгових суден або затримувати їх. За його словами, Москва розглядатиме такі дії як привід для відповідних заходів.

    Російський лідер особливо різко висловився щодо заходів Європейського Союзу, спрямованих проти так званого «тіньового флоту» Росії. Йдеться про мережу суден, яку Москва використовує для транспортування нафти та інших вантажів в обхід міжнародних санкцій та обмежень.

    Путін заявив, що в ЄС нібито обговорюють можливість захоплення російських суден і продажу майна, яке може бути конфісковане. Такі дії він назвав «піратством і розбоєм» та заявив, що Росія в такому випадку буде змушена реагувати.

    За словами російського диктатора, відповідь Москви може бути «дзеркальною», тобто передбачати аналогічні дії щодо суден західних країн.

    Водночас заяви Путіна прозвучали на тлі посилення Євросоюзом заходів проти російського «тіньового флоту». Брюссель намагається обмежити можливості Росії обходити санкції, зокрема шляхом використання суден із непрозорою структурою власності та прапорами третіх країн.

    8 червня глава європейської дипломатії Кая Каллас заявила про посилення заходів проти «тіньового флоту» РФ. У межах операції IRINI військово-морським силам країн ЄС дозволено здійснювати певні перевірки суден за наявності обґрунтованих підозр щодо їхньої ідентифікації або можливих порушень міжнародних норм.

    Водночас можливість затримання конкретного російського судна залежить від низки обставин, зокрема від його місцезнаходження, прапора та характеру можливого порушення. Тобто рішення ЄС не означає автоматичного дозволу на захоплення будь-якого російського торгового судна.

    У липні Європейський Союз також розширив санкційні обмеження проти російського «тіньового флоту», додавши до списку ще 41 судно. Для таких суден передбачаються, зокрема, обмеження на доступ до портів та отримання окремих морських послуг.

    Окремо ЄС дозволив державам-членам реалізовувати російську нафту, конфісковану із суден, які намагалися обходити санкційні обмеження. Саме ці заходи, очевидно, стали одним із приводів для нових погроз із боку Кремля.

    Росія активно використовує «тіньовий флот» для підтримки експорту нафти після запровадження західних санкцій. Його судна часто зареєстровані під прапорами інших держав, а їхня власність та страхування можуть бути оформлені через складні ланцюги компаній.

    Для ЄС боротьба з таким флотом є одним із способів посилити санкційний тиск на російський енергетичний сектор. Для Москви ж обмеження роботи таких суден створюють ризики для експорту нафти та, відповідно, для надходжень до російського бюджету.

    Погроза Путіна захоплювати західні торгові судна у відповідь є черговою спробою Кремля продемонструвати готовність до ескалації у відповідь на санкційні заходи. Водночас практична реалізація таких погроз могла б створити серйозні ризики для міжнародного судноплавства та спричинити подальше загострення відносин Росії із західними державами.

  • Росія вперше почала завозити бензин з Індії: українські удари вдарили по паливному ринку РФ

    Росія вперше почала завозити бензин з Індії: українські удари вдарили по паливному ринку РФ

    Росія почала імпортувати бензин з Індії на тлі дефіциту пального, який виник через проблеми з роботою російських нафтопереробних заводів після серії українських ударів. Про це повідомляє Bloomberg.

    За інформацією видання, перша партія індійського бензину прибула до Росії 5 серпня. Постачальником стала індійська компанія Nayara Energy, одним із акціонерів якої є російська «Роснефть». Сам факт появи індійського бензину на російському ринку свідчить про те, що внутрішніх ресурсів для стабільного забезпечення попиту може не вистачати.

    Паливо доставляють до Росії складним маршрутом. За даними Bloomberg, продукцію транспортували пов’язаними з Росією танкерами, використовуючи перевалку біля узбережжя Єгипту. Така схема дозволяє організовувати постачання через проміжні порти та судна, не доставляючи вантаж безпосередньо з Індії до російських портів.

    Один із зафіксованих Bloomberg маршрутів передбачав завантаження значної партії бензину на індійському нафтопереробному заводі у Вадінарі. За даними видання, 18 червня російський танкер завантажив там близько 42 тисяч тонн бензину.

    Після цього вантаж доставили до єгипетського порту Дамієтта. Там бензин перевантажили на інше судно, після чого паливо вирушило до Росії.

    Аналітична компанія Kpler також зафіксувала кілька подібних поставок. Це може свідчити про те, що імпорт індійського бензину до Росії не обмежився однією партією, а схема постачання продовжує працювати.

    Для російського паливного ринку це важливий сигнал. Росія традиційно є великим виробником нафтопродуктів і має значні потужності з переробки сирої нафти. Тому необхідність закуповувати бензин за кордоном свідчить про серйозний дисбаланс між виробництвом та внутрішнім попитом.

    За оцінкою EA Analytics, у липні російські нафтопереробні заводи переробляли близько 3,6 млн барелів сирої нафти на добу. Це приблизно на третину менше за сезонну норму.

    Ситуацію додатково погіршили українські удари по російській нафтовій інфраструктурі. За даними Bloomberg, минулого тижня під атаками опинилися п’ять російських нафтопереробних підприємств, а цього тижня — щонайменше два.

    Через пошкодження НПЗ російські підприємства змушені скорочувати обсяги переробки, що безпосередньо впливає на виробництво бензину та дизельного пального. Водночас потреба внутрішнього ринку в паливі залишається високою.

    На тлі дефіциту Москва вже запровадила обмеження на експорт бензину та дизельного пального. Російська влада намагається таким чином залишити більшу частину виробленого пального всередині країни та не допустити подальшого скорочення внутрішньої пропозиції.

    Однак заборона експорту не вирішує проблему з виробництвом. Якщо нафтопереробні заводи не можуть працювати на повну потужність через пошкодження, внутрішній ринок все одно стикається з нестачею готових нафтопродуктів. Саме в такій ситуації Росія була змушена звернутися до імпорту.

    При цьому Індія є особливо важливим напрямом для російських закупівель. Країна має масштабний нафтопереробний сектор, а Nayara Energy пов’язана з російською «Роснефтью». Це створює додаткові можливості для організації поставок російського пального через індійську інфраструктуру.

    Про проблеми Росії з бензином стало відомо ще раніше. У липні повідомлялося, що великі російські енергетичні компанії зверталися до індійських нафтопереробників із проханням збільшити постачання бензину. Причиною називали наслідки українських атак по російських НПЗ.

    Таким чином, нинішні поставки можуть бути продовженням переговорів, які російські компанії вели з індійськими партнерами ще кілька тижнів тому.

    Українські далекобійні удари стали одним із факторів, що суттєво вплинули на російську нафтову галузь. За оцінками, вони вивели з ладу близько 43% потужностей російських НПЗ. Це не означає повної зупинки всієї галузі, однак пошкодження значної частини переробних потужностей створює проблеми з виробництвом бензину, дизеля та інших нафтопродуктів.

    Для Кремля ситуація створює одразу кілька проблем. З одного боку, влада повинна забезпечувати пальним цивільний транспорт, промисловість та аграрний сектор. З іншого — Росії необхідно підтримувати величезні потреби військової машини у паливі. Додаткове навантаження створює сезонний попит, який улітку традиційно зростає.

    Імпорт бензину з Індії також демонструє, наскільки складними стають логістичні ланцюги російського паливного ринку. Використання кількох танкерів і перевалки в третій країні збільшує тривалість та складність доставки. Водночас наявність кількох зафіксованих Kpler поставок свідчить, що Росія готова використовувати такі маршрути для компенсації дефіциту.

    Якщо атаки на російські НПЗ продовжаться, потреба Москви в імпорті готових нафтопродуктів може зростати. У такому разі Росія, яка є одним із найбільших виробників та експортерів нафти у світі, може дедалі частіше змушена буде закуповувати за кордоном паливо для власного внутрішнього ринку.

    Водночас масштаби подальшого імпорту та його вплив на російські ціни на бензин залежатимуть від тривалості простою НПЗ, можливості відновлення пошкоджених підприємств і здатності російської влади компенсувати дефіцит за рахунок внутрішніх резервів та поставок із сусідніх держав.

  • Російська нафта розлилася біля Оману на сотні кілометрів: аварія «тіньового флоту» загрожує заповіднику

    Російська нафта розлилася біля Оману на сотні кілометрів: аварія «тіньового флоту» загрожує заповіднику

    Біля узбережжя Оману продовжує розростатися масштабний розлив нафти з підсанкційного танкера Caroline Bezengi, який перевозив російську сиру нафту та сів на мілину поблизу архіпелагу Халланіят. За останньою офіційною оцінкою оманської влади, площа забруднення становить близько 390–400 квадратних кілометрів, однак незалежні екологічні організації за супутниковими знімками фіксували значно більшу зону нафтового шлейфу — від 600 до майже 800 км² у різні дні. Ситуація особливо небезпечна через те, що аварія сталася у межах екологічно вразливого морського району.

    Нафтовий танкер Caroline Bezengi вже кілька тижнів перебуває біля острова Аль-Кіблія в архіпелазі Халланіят на півдні Оману. Судно було завантажене російською нафтою і прямувало до Азії. За даними Reuters, на борту могло перебувати близько одного мільйона барелів сирої нафти, тоді як Greenpeace оцінює завантаження приблизно у 800 тисяч барелів.

    Проблеми на судні почалися ще 8 червня біля узбережжя Ємену. Морські джерела Reuters повідомляли, що екіпаж передав інформацію про серйозну несправність, а попередні оцінки вказували на вибух на борту. Остаточна причина інциденту офіційно не встановлена. Після цього танкер опинився біля Оману й сів на мілину неподалік Халланіятських островів.

    Спочатку масштаби витоку здавалися значно меншими. Наприкінці липня супутникові знімки показували пляму приблизно на 20–45 км². Уже на початку серпня Greenpeace оцінила її приблизно у 150 км², а до 4 серпня — близько 600 км². Експерт нідерландської організації PAX Вім Звейненбург, аналізуючи знімки за 7 серпня, оцінив загальний нафтовий шлейф уже майже у 800 квадратних кілометрів.

    Ця різниця у цифрах не означає, що одна зі сторін обов’язково помиляється. Площа видимої нафтової плівки швидко змінюється через течії, вітер, хвилі та розсіювання нафти. Частина забруднення може ставати менш помітною на супутникових знімках, не зникаючи повністю з морського середовища. Саме тому оманська влада станом на 10 серпня говорила приблизно про 390 км², тоді як екологічні організації в попередні дні фіксували значно ширше розповсюдження.

    Особливе занепокоєння викликає місце аварії. Танкер стоїть поблизу незаселеного острова Аль-Кіблія, що входить до архіпелагу Халланіят та морської природоохоронної зони. За даними Greenpeace, значні ділянки берегової лінії острова вже зазнали впливу нафти, тоді як частина забруднення продовжує дрейфувати у відкритому морі.

    Цей район має виняткове значення для біорізноманіття Аравійського моря. Тут мешкають рідкісні аравійські горбаті кити, а також морські птахи, зокрема сокотрійські баклани, черепахи та інші вразливі види. Саме через це навіть відносно невеликий витік міг би мати серйозні наслідки, а нинішні масштаби створюють ризик довготривалого забруднення прибережних екосистем.

    Оманська влада заявила, що нафтовий шлейф рухався на північний схід і перебував приблизно за сім кілометрів від узбережжя. На цей момент безпосередньої загрози для опріснювальних установок і туристичної інфраструктури, за офіційною оцінкою, немає. Водночас фахівці попереджають, що ситуація може швидко змінитися залежно від погоди та морських течій.

    Професор екологічної мікробіології Тоні Гутьєррес з Університету Геріот-Ватт пояснював Reuters, що такий масштаб забруднення потребує комплексної операції. Йдеться про використання бонових загороджень, спеціальних суден для збору нафти, сорбентів та, за певних умов, хімічних диспергаторів. Найбільший ризик виникне, якщо значні обсяги сирої нафти потраплять на мілководдя або безпосередньо на берег, де очищення стає значно складнішим і дорожчим.

    Greenpeace заявляє, що стан судна продовжує погіршуватися. Супутникові знімки, проаналізовані екологами, свідчили, що танкер поступово сильніше занурювався у воду, а інтенсивність витоку зростала. Організація попереджає, що у разі подальшого руйнування корпусу аварія може перетворитися на значно масштабнішу екологічну катастрофу.

    Сам Caroline Bezengi — старий нафтовий танкер, побудований у 2001 році. Його довжина становить близько 274 метрів. Саме такі великі, але старі судна часто стають частиною так званого «тіньового флоту», який Росія використовує після введення західних санкцій для транспортування своєї нафти до третіх країн.

    Британія офіційно внесла Caroline Bezengi, IMO 9224439, до санкційного переліку суден, задіяних у перевезенні російської нафти до третіх країн. Судно також фігурує у санкційних рішеннях Європейського Союзу як таке, що бере участь у нерегулярних і ризикованих практиках судноплавства.

    За даними відстеження суден, у квітні–травні Caroline Bezengi завантажував нафту в російському порту Новоросійськ на Чорному морі, а наприкінці травня пройшов через Суецький канал. Потім судно прямувало в напрямку Азії.

    Greenpeace звертає увагу ще на одну проблему: у танкера немає звичайного страхового покриття від одного з міжнародно визнаних P&I-клубів, які традиційно страхують відповідальність судновласників за великі аварії та екологічні збитки. За даними організації, в документах 2025 року страхувальником Caroline Bezengi значилася маловідома компанія з Киргизстану Arsenal Kyrgystan. Чи діє це покриття зараз і чи вистачить його для фінансування ліквідації наслідків, невідомо.

    Ситуація ще більше ускладнюється статусом прапора. Greenpeace повідомляє, що судно втратило реєстрацію Камеруну 29 травня, після чого Міжнародна морська організація позначає його прапор як невідомий. За даними екологів, оманська влада зверталася до власника судна з вимогою вжити заходів, однак оперативної реакції не отримала.

    Reuters раніше встановив, що зареєстрованим власником танкера є Rentoor Shipmanagement Ltd, а менеджером — Villar Shipmanagement Ltd. Обидві структури, за даними LSEG, пов’язані з Китаєм. Журналісти не змогли отримати від них оперативних коментарів.

    Саме така структура власності та страхування є типовою рисою російського «тіньового флоту». Після західних санкцій проти російської нафти Москва значно збільшила використання старих танкерів, які працюють через маловідомих власників, часто змінюють прапори та не користуються послугами провідних міжнародних страховиків.

    Екологи роками попереджали, що це створює не лише санкційні, а й екологічні ризики. Старі судна частіше потребують ремонту, а у випадку серйозної аварії може виявитися незрозумілим, хто саме повинен оплачувати евакуацію судна, очищення моря та компенсацію збитків. Greenpeace називає історію Caroline Bezengi показовим прикладом таких ризиків.

    На цьому етапі оманська влада направила спеціальні групи для локалізації наслідків аварії та моніторингу стану моря. Водночас міжнародні екологи закликають Маскат у разі необхідності просити міжнародну допомогу, оскільки очищення сотень квадратних кілометрів моря може потребувати значно більших ресурсів, ніж здатні швидко мобілізувати місцеві служби.

    Найбільший ризик залишається всередині самого танкера. Навіть якщо частина нафтової плями розсіюється у відкритому морі, на борту все ще можуть залишатися сотні тисяч барелів сирої нафти. Якщо корпус продовжить руйнуватися, обсяг витоку може різко збільшитися. Саме тому екологи зараз говорять не лише про ліквідацію вже існуючого забруднення, а й про необхідність терміново стабілізувати судно та відкачати залишки вантажу.

    Отже, аварія Caroline Bezengi вже стала однією з найбільш показових екологічних історій, пов’язаних із російським «тіньовим флотом». Офіційно підтверджена зона нафтового забруднення сягає приблизно 390–400 км², тоді як незалежні супутникові оцінки в окремі дні показували від 600 до майже 800 км². Нафта вже торкнулася заповідної берегової лінії, а судно продовжує перебувати в нестабільному стані з великою кількістю вантажу на борту.

    Тому головне питання зараз уже не лише в тому, наскільки великою стала пляма, а в тому, чи вдасться Оману та міжнародним партнерам зупинити подальший витік до того, як аварія переросте у ще масштабнішу катастрофу для Аравійського моря.

  • СБУ двічі не підтримала санкції проти «Юри Єнакіївського»: Кривонос розкрив деталі конфлікту

    СБУ двічі не підтримала санкції проти «Юри Єнакіївського»: Кривонос розкрив деталі конфлікту

    Національне антикорупційне бюро України двічі зверталося до Служби безпеки України щодо запровадження санкцій проти колишнього народного депутата від Партії регіонів Юрія Іванющенка, відомого як «Юра Єнакіївський». Однак перше звернення СБУ не підтримала, заявивши про недостатність підстав, а на повторне, за словами директора НАБУ Семена Кривоноса, станом на 10 серпня відповіді так і не надійшло.

    Про це Кривонос розповів під час пресконференції 10 серпня. Він уточнив, що йдеться про колишнього депутата-регіонала, якого журналіст «Української правди» Михайло Ткач нещодавно зафіксував у Монако. Іванющенко є фігурантом кримінального провадження НАБУ щодо ймовірного заволодіння земельними ділянками ринку «Столичний» у передмісті Києва.

    За словами Кривоноса, після першого звернення в СБУ відповіли, що не бачать достатніх підстав для застосування санкцій. Ця позиція була оприлюднена ще навесні. У відповіді Служби від 22 квітня зазначалося, що матеріали НАБУ нібито не містять достатньої інформації про завдання Іванющенком шкоди національній безпеці України. Водночас СБУ тоді залишила можливість повторного розгляду питання після доопрацювання матеріалів.

    Після цього НАБУ, за словами директора Бюро, доповнило інформацію. Кривонос заявив, що детективи звернули увагу на дані, які раніше, за його словами, сама СБУ наводила щодо Іванющенка, зокрема про його можливий зв’язок із 5-ю службою ФСБ Росії. Водночас це твердження наразі озвучене саме директором НАБУ, а не підтверджене окремою публічною заявою СБУ станом на 10 серпня.

    НАБУ також заявляло про інші обставини, які, на думку Бюро, можуть бути підставою для санкцій. Ще в березні детективи повідомляли, що встановили стійкі фінансові зв’язки Іванющенка з Росією. Йшлося, зокрема, про діяльність пов’язаних із ним компаній на території РФ та тимчасово окупованих територіях України, де ці структури, за даними слідства, сплачували податки до російського бюджету.

    Крім того, НАБУ повідомляло про встановлені факти використання Іванющенком російського паспорта та його зв’язки з особами, яких детективи пов’язують із фінансуванням збройних формувань та окупаційних адміністрацій держави-агресора. Саме ці матеріали Бюро використовувало, обґрунтовуючи необхідність застосування персональних обмежувальних заходів.

    Кривонос заявив, що після уточнення матеріалів повторне звернення до СБУ було подано, однак відповіді НАБУ досі не отримало. Директор Бюро публічно висловив нерозуміння, чому санкції щодо Іванющенка не запроваджують, якщо, за твердженням НАБУ, існують дані про російський паспорт, бізнес на окупованих територіях і зв’язки з російськими структурами.

    При цьому остаточне рішення про застосування санкцій ухвалюється не НАБУ і не одноосібно СБУ. Відповідно до українського законодавства, пропозиції щодо санкцій можуть подавати уповноважені державні органи, після чого їх розглядає Рада національної безпеки і оборони, а рішення вводиться в дію указом президента. СБУ регулярно виступає одним з ініціаторів таких рішень — наприклад, у травні 2026 року РНБО підтримала подані Службою пропозиції щодо чергового пакета персональних санкцій.

    Ситуація навколо санкцій відбувається паралельно з новим кримінальним провадженням щодо Іванющенка. У вересні 2025 року НАБУ і САП повідомили про підозри кільком особам у справі щодо земель ринку «Столичний». За даними слідства, навесні 2021 року на тлі корпоративного конфлікту за контроль над ринком могла бути реалізована схема виведення активів на підконтрольні структури.

    Йдеться про дев’ять земельних ділянок загальною площею близько 18 гектарів. Їхня вартість, за матеріалами справи, оцінювалася приблизно у 160 млн грн. Слідство вважає, що землю могли відчужити за допомогою удаваних правочинів на користь компаній, пов’язаних із учасниками схеми. Серед осіб, яких медіа ідентифікували у справі, — Іванющенко та київська забудовниця Владислава Молчанова.

    У жовтні 2025 року Вищий антикорупційний суд заочно обрав Іванющенку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Водночас судові рішення у цій справі надалі переглядалися, а історія із запобіжним заходом продовжилася у 2026 році.

    Окремий пласт справ навколо Іванющенка пов’язаний із його активами у Швейцарії. Ще в січні 2015 року український суд наклав арешт на понад 72 млн швейцарських франків, які зберігалися на рахунках, пов’язаних із колишнім депутатом. Тоді Генеральна прокуратура повідомляла, що ці кошти були заблоковані для забезпечення можливої майбутньої конфіскації.

    У 2018 році швейцарські суди відмовили структурам, пов’язаним з Іванющенком, у розмороженні цих коштів. Швейцарська сторона тоді зазначала, що можливе повернення грошей Україні залежатиме від результатів кримінальних проваджень та чинних судових рішень.

    У березні 2026 року ця історія отримала новий розвиток. За даними ZN.UA, НАБУ та САП проводили обшуки в судах і серед представників Офісу генерального прокурора, перевіряючи обставини рішень, які могли бути пов’язані зі спробами зняття арештів та закриття справ щодо Іванющенка. За інформацією джерел видання, приблизно 72 млн швейцарських франків на той момент усе ще залишалися заблокованими у Швейцарії.

    Сам Іванющенко залишив Україну ще наприкінці 2014 року. У 2015-му його оголошували в розшук, однак у наступні роки частину справ було закрито, а Інтерпол знімав його з міжнародного розшуку на підставі рішень українських судів. У 2017 році його також виключили із санкційного списку Європейського Союзу.

    У липні 2026 року журналіст «Української правди» Михайло Ткач знову зафіксував Іванющенка в Монако. За даними журналістського розслідування, ексдепутат перебував у Monte-Carlo Bay — одному з престижних комплексів князівства. На відео поруч із ним журналісти також ідентифікували людину, схожу на його давнього бізнес-партнера Івана Аврамова.

    Кривонос під час пресконференції використав ситуацію з Іванющенком і для критики взаємодії НАБУ із СБУ загалом. Він згадав кримінальне провадження щодо співробітника Бюро Руслана Магамедрасулова та заявив, що в НАБУ продовжують фіксувати те, що керівництво Бюро розцінює як тиск. Ці твердження є позицією директора НАБУ і потребують окремої оцінки в межах відповідних проваджень.

    Станом на 10 серпня 2026 року санкцій проти Юрія Іванющенка за новою ініціативою НАБУ не запроваджено. Перше звернення Бюро СБУ повернула через, на її думку, недостатність даних щодо загрози національній безпеці. Після цього НАБУ доповнило матеріали, посилаючись на російський паспорт, діяльність пов’язаного бізнесу в РФ та на окупованих територіях і на інші відомості, однак, за словами Кривоноса, відповіді на повторне звернення поки немає.

    На цьому тлі історія «Юри Єнакіївського» знову виходить далеко за межі земельної справи «Столичного». Йдеться одночасно про можливі російські зв’язки, багаторічні кримінальні провадження, десятки мільйонів швейцарських франків, заблокованих за кордоном, і питання, чому механізм українських санкцій досі не був застосований до одного з найвідоміших представників оточення Віктора Януковича.

  • Росіяни втрачають віру в економіку: забирають гроші з банків і переходять на вживані товари

    Росіяни втрачають віру в економіку: забирають гроші з банків і переходять на вживані товари

    У Росії погіршуються споживчі настрої населення на тлі економічних проблем, високих державних витрат на війну та невизначеності щодо майбутнього. Росіяни дедалі менше відкладають гроші, скорочують заощадження, виводять кошти з банківських депозитів і частіше обирають дешевші вживані товари замість нових.

    Про це повідомляє Служба зовнішньої розвідки України.

    За даними розвідки, індекс споживчих настроїв у Росії знизився до 89,5 пункту. Це найнижчий показник із травня 2022 року, тобто фактично від перших місяців повномасштабної війни Росії проти України.

    Падіння індексу свідчить про посилення невпевненості росіян у власному матеріальному становищі та перспективах економіки країни. Населення дедалі обережніше оцінює власні фінансові можливості, а споживча поведінка змінюється у бік економії.

    Одним із ключових показників погіршення ситуації є скорочення можливостей росіян формувати заощадження. Частка населення, яке має можливість відкладати так звані вільні кошти, зменшилася на 6,5% і становить 47,9%.

    Водночас третина росіян — близько 34% — вважає, що зараз невдалий час для накопичення грошей. Лише 26% опитаних дотримуються протилежної думки та вважають поточний період сприятливим для заощаджень.

    За оцінкою СЗРУ, обидва показники стали найгіршими приблизно за останні два з половиною роки. Це може свідчити про зниження довіри населення до економічної стабільності Росії та зростання побоювань щодо власного фінансового майбутнього.

    Зміна настроїв помітна і в поведінці російських вкладників. У червні населення РФ вивело з банківських депозитів близько 0,5 трлн рублів. Водночас обсяг нових вкладів за той самий період становив лише приблизно 0,2 трлн рублів.

    Таким чином, приплив нових коштів не компенсував відтік грошей із депозитів. Більше того, за наведеними СЗРУ даними, він не перекрив навіть суму відсотків, які банки нарахували вкладникам.

    Це означає, що росіяни не лише менше накопичують, а й починають використовувати раніше сформовані заощадження. Така поведінка може бути ознакою зростання фінансової невизначеності, коли домогосподарства воліють мати доступ до грошей у готівковій або ліквідній формі замість того, щоб залишати їх на довгострокових депозитах.

    За оцінками експертів, у першому кварталі реальні заощадження населення Росії скоротилися на 32,1%. Якщо тенденція збережеться, це може додатково обмежити можливості росіян фінансувати великі покупки та збільшити попит на дешевші товари.

    Про погіршення фінансового становища населення також свідчить зміна структури споживання. Росіяни дедалі частіше обирають уживані товари, намагаючись зменшити витрати.

    Особливо помітною ця тенденція стала на автомобільному ринку. У першому півріччі 2026 року витрати росіян на придбання вживаних автомобілів зросли на 13%.

    При цьому співвідношення нових та вживаних автомобілів на російському ринку суттєво змінилося. Нині на один новий автомобіль припадає майже п’ять уживаних.

    Одночасно скорочується частка відносно молодих автомобілів. За рік частка машин віком до п’яти років зменшилася з 30% до 25%.

    Натомість зростає попит на старіші транспортні засоби. Частка автомобілів віком понад десять років збільшилася до 41%.

    Така динаміка може свідчити про те, що російські споживачі дедалі частіше відмовляються від дорожчих нових автомобілів на користь машин із пробігом. Для домогосподарств це дозволяє скоротити одноразові витрати в умовах невизначеності щодо доходів та майбутньої економічної ситуації.

    На споживчі настрої також впливає загальний стан російської економіки. Війна проти України, міжнародні санкції, масштабне перенаправлення державних ресурсів на військові потреби та проблеми з реальними доходами створюють додатковий тиск на населення.

    При цьому російський уряд продовжує витрачати значні кошти на війну. Зростання військових видатків відбувається на тлі погіршення бюджетного балансу.

    У першому півріччі 2026 року дефіцит російського бюджету досяг 5,73 трлн рублів. Це у 1,7 раза більше, ніж за аналогічний період минулого року.

    Погіршення фінансового становища держави може створювати додаткові ризики для економіки, особливо якщо доходи бюджету не встигають за темпами зростання витрат. Для населення це потенційно означає подальше посилення податкового та інфляційного тиску, а також скорочення можливостей держави підтримувати цивільні сектори економіки на колишньому рівні.

    Ще одним фактором невизначеності для росіян залишається війна та можливість нової мобілізації. Перспектива продовження бойових дій змушує частину населення побоюватися повторного призову та пов’язаних із цим економічних і соціальних наслідків.

    На цьому тлі знову активізуються розмови про можливість нової хвилі мобілізації після осінніх виборів до Державної думи РФ. Офіційного рішення про нову мобілізацію у наведеній інформації немає, однак самі побоювання впливають на настрої частини населення.

    Додатковим індикатором таких настроїв називають зростання попиту росіян на житло за кордоном. Зокрема, за останні три місяці оренда квартир у Вірменії подорожчала приблизно на 30%. Цю тенденцію пов’язують зі збільшенням кількості громадян РФ, які розглядають можливість виїзду з країни.

    Водночас із Росії продовжують виводити капітал і заможні громадяни. За даними української розвідки, російські олігархи та великі інвестори дедалі активніше переводять активи за межі країни, зокрема у криптовалюту, закордонну нерухомість та приватні інвестиційні фонди.

    Таким чином, зміна поведінки різних груп населення демонструє загальну тенденцію до зростання економічної невизначеності в Росії. Частина звичайних громадян скорочує заощадження та переходить на дешевші товари, тоді як заможні росіяни намагаються диверсифікувати активи та вивести частину капіталу за кордон.

    Погіршення споживчих настроїв саме по собі не означає неминучого обвалу російської економіки, однак воно свідчить про те, що наслідки війни та пов’язаних із нею економічних рішень дедалі помітніше позначаються на поведінці населення.

    Якщо тенденція до скорочення заощаджень та переходу на дешевші товари продовжиться, це може вплинути і на внутрішній попит. А зменшення споживання, своєю чергою, здатне створювати додатковий тиск на цивільні сектори російської економіки, які вже конкурують за ресурси з військово-промисловим комплексом.

  • Путін їде — бензин дешевшає: у Росії помітили дивний «ефект» від візитів диктатора

    Путін їде — бензин дешевшає: у Росії помітили дивний «ефект» від візитів диктатора

    Російський диктатор Володимир Путін на тлі підготовки до майбутньої виборчої кампанії активно відвідує регіони РФ, де його приїзди супроводжуються раптовим зникненням дефіциту бензину. Паливо, яке до цього тижнями було відсутнє на автозаправках, перед візитами президента Росії знову з’являється у продажу, причому за значно нижчими цінами.

    Про це пише французьке видання Le Monde.

    Журналісти звернули увагу на те, що в регіонах, які відвідує Путін, напередодні його приїзду відбуваються помітні зміни на паливному ринку. Навіть ті автозаправні станції, які через дефіцит протягом тривалого часу залишалися без бензину, раптово отримують поставки.

    Одним із показових прикладів стало місто Красноярськ, яке Путін відвідав 3 серпня. Місцеві жителі до цього стикалися з серйозними проблемами із придбанням пального, однак безпосередньо перед приїздом російського президента ситуація різко змінилася.

    Як зазначає Le Monde, бензин з’явився практично на всіх автозаправках міста. При цьому ціна виявилася значно нижчою за ту, до якої встигли звикнути російські водії на тлі дефіциту.

    Молодий водій, якого цитує російське ЗМІ «Ехо», емоційно відреагував на ситуацію, заявивши, що протягом двох днів у Красноярську вже не потрібно було стояти у довгих чергах за пальним. За його словами, бензин продавався приблизно по 67 рублів за літр замість звичних у кризовий період 140 рублів.

    «І все це завдяки Володимиру Володимировичу! Дякуємо, що завітали до нас», — сказав водій.

    Раптове покращення ситуації з пальним стало приводом для численних жартів та іронічних коментарів у російських соціальних мережах. Місцеві блогери звертали увагу на те, що візити Путіна традиційно створюють для мешканців чимало незручностей: у містах посилюють заходи безпеки, перекривають дороги, збільшується кількість правоохоронців, а в окремих районах можуть виникати проблеми з мобільним інтернетом.

    Водночас деякі користувачі соцмереж жартома пропонували російському президенту приїжджати до Красноярська частіше, оскільки його візит, попри всі незручності, дозволив мешканцям міста на певний час забути про паливний дефіцит.

    За даними Le Monde, попередній візит Путіна до Красноярська відбувся приблизно сім років тому. Тому частина місцевих жителів іронічно пов’язувала тривалу відсутність президента з проблемами на паливному ринку.

    Французьке видання зазначає, що після приїзду Путіна мешканці Красноярська приблизно на 48 годин фактично забули про паливну кризу. Після цього ситуація з доступністю бензину знову може повернутися до звичного для регіону стану.

    Паливний дефіцит у Росії останніми місяцями став однією з помітних економічних проблем країни. На ситуацію вплинули, зокрема, атаки українських безпілотників на російські нафтопереробні підприємства та іншу енергетичну інфраструктуру. Через пошкодження і зупинку частини потужностей російська нафтопереробна галузь зіткнулася зі скороченням виробництва нафтопродуктів.

    За наведеними оцінками, в окремі періоди українські атаки виводили з роботи значну частину російських нафтопереробних потужностей. Це позначилося на забезпеченні регіонів бензином та спричинило зростання цін, черги на АЗС і локальні перебої з постачанням.

    Проблема торкнулася десятків мільйонів росіян. У деяких регіонах водії були змушені витрачати значний час на пошук пального або купувати його за підвищеними цінами. Дефіцит також створював додатковий тиск на бізнес, який залежить від автомобільних перевезень.

    Попри це, Володимир Путін публічно неодноразово намагався применшити масштаби проблеми. Російський президент визнавав наявність окремих труднощів із паливом, але стверджував, що ситуація не є критичною.

    Для стабілізації внутрішнього ринку Москва була змушена шукати додаткові джерела постачання пального. Зокрема, Росія збільшила закупівлі бензину в Білорусі. Частина цього пального спочатку призначалася для експорту до країн Центральної Азії, однак його почали спрямовувати на російський ринок.

    Втім, навіть збільшення поставок із Білорусі не дозволило повністю усунути дефіцит. Російські регіони продовжують залежати від стану власної нафтопереробної галузі та можливостей внутрішньої логістики.

    На цьому тлі раптове зникнення проблем із бензином перед візитами Путіна виглядає особливо показово. Le Monde звертає увагу, що паливо може оперативно перенаправлятися в регіони, де очікується приїзд російського президента, створюючи для нього картину стабільності, яка не обов’язково відображає загальну ситуацію в країні.

    Водночас саме по собі тимчасове збільшення поставок у конкретному місті не доводить, що паливо централізовано розподіляють виключно через приїзд Путіна. Однак збіг між президентськими візитами та різким покращенням доступності бензину привернув увагу журналістів і місцевих жителів.

    Ситуація демонструє одну з головних проблем російської паливної кризи: навіть якщо владі вдається тимчасово забезпечити окремий регіон необхідним обсягом бензину, це не означає розв’язання системної проблеми. Пошкодження нафтопереробних потужностей, перебої з логістикою та високий внутрішній попит продовжують створювати дефіцит.

    Таким чином, візити Путіна до російських регіонів на тлі паливної кризи привертають увагу не лише через політичний контекст, а й через незвичайну динаміку цін і доступності бензину. У Красноярську, за даними Le Monde, мешканці отримали можливість купувати пальне за ціною майже вдвічі нижчою за ту, яка фіксувалася під час гострого дефіциту.

    Поки російська влада намагається демонструвати контроль над ситуацією, паливна криза залишається одним із наслідків ударів по енергетичній інфраструктурі РФ. А короткострокове зникнення дефіциту в містах під час візитів президента навряд чи здатне усунути проблеми, які накопичилися в російському паливно-енергетичному секторі.