Khreshchatyknews.com

Позначка: санкції

  • Нові обмеження на міжнародні перекази: що змінив ПриватБанк

    Нові обмеження на міжнародні перекази: що змінив ПриватБанк

    ПриватБанк оновив правила здійснення міжнародних переказів, посиливши контроль за операціями відповідно до вимог воєнного стану та міжнародних фінансових норм. Зміни спрямовані на підвищення фінансової безпеки та мінімізацію ризиків для клієнтів.

    З 2026 року заборонено здійснювати перекази до країн-агресорів, держав, які перебувають під міжнародними санкціями, а також на території невизнаних утворень чи регіонів із підвищеним рівнем ризику. У банку наголошують, що такі обмеження запроваджено для дотримання міжнародних стандартів і вимог регуляторів.

    Для інших напрямків міжнародні перекази залишаються доступними, однак діють стандартні процедури фінансового моніторингу. У деяких випадках операції можуть бути відхилені через внутрішні обмеження або політику іноземних банків-отримувачів.

    Місячний ліміт на перекази на картки іноземних банків зберігається на рівні 100 тисяч гривень в еквіваленті. Система автоматично визначає відповідність ліміту за поточним валютним курсом незалежно від валюти платежу.

    У банку рекомендують перед здійсненням переказу перевіряти актуальні вимоги країни призначення, оскільки регуляторні правила можуть змінюватися. Також клієнтам радять враховувати можливі додаткові вимоги банків-партнерів за кордоном.

    ПриватБанк підкреслює, що дотримання встановлених правил міжнародних переказів є необхідною умовою безпечних фінансових операцій у складних геополітичних умовах.

  • У Мюнхені не чекають швидкого миру: переговори щодо України зайшли в глухий кут

    У Мюнхені не чекають швидкого миру: переговори щодо України зайшли в глухий кут

    Щорічна Мюнхенська конференція з безпеки цього року відбувається на тлі дипломатичного застою у спробах припинити війну Росії проти України. Попри участь десятків світових лідерів, європейські посадовці не очікують конкретних результатів — радше чергових заяв про підтримку Києва.

    До готелю Bayerischer Hof прибудуть президент України Володимир Зеленський, державний секретар США Марко Рубіо, генеральний секретар НАТО Марк Рютте, президент Франції Еммануель Макрон та прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер. Однак, за словами кількох європейських чиновників, конкретних домовленостей чекати складно.

    Гарантії безпеки — після завершення війни

    За інформацією джерел серед європейських та американських посадовців, США дали зрозуміти Києву, що не укладатимуть окрему угоду щодо гарантій безпеки до досягнення загального припинення війни між Україною та Росією.

    В адміністрації Дональда Трампа наголошують, що не хочуть підписувати документ, який може обмежити простір для подальших переговорів. Один із високопосадовців США на умовах анонімності заявив, що американський лідер прагне узгодити ключові параметри домовленостей перед тим, як переходити до формального підписання.

    Головною перешкодою залишається територіальне питання. Росія наполягає на повному контролі над Донбасом, включно з районами, які вона наразі не контролює. Україна ж не готова поступатися територіями, що залишаються під її юрисдикцією.

    Нові зустрічі — без гарантій результату

    США, Україна та Росія планують нову зустріч наступного тижня — ймовірно, у Маямі або Абу-Дабі. Водночас попередній раунд переговорів, який відбувся в Абу-Дабі, завершився без прориву.

    Сторони попередньо окреслили підходи до можливого припинення вогню та параметрів демілітаризованої зони. Однак питання визначення кордонів та можливого розміщення західних сил безпеки в Україні залишаються неврегульованими.

    Міністерка закордонних справ Латвії Байба Браже заявила, що наразі не бачить ознак серйозної готовності Росії до миру. За її словами, Москва намагається отримати за столом переговорів те, чого не змогла досягти на полі бою.

    Київ наполягає на посиленні тиску

    Володимир Зеленський під час виступів у Мюнхені планує закликати партнерів до посилення санкційного тиску на Росію та зміцнення української протиповітряної оборони. Також очікується обговорення розширення спільного виробництва озброєння і нових пакетів військової допомоги.

    Українська парламентарка Іванна Климпуш-Цинцадзе наголосила, що Росію неможливо переконати до миру — її можна лише змусити.

    Водночас частина західних посадовців вважає, що економічні труднощі Росії та обмеження її енергетичних доходів можуть поступово посилювати тиск на Кремль.

    Переговори у глухому куті

    Литовський депутат Гедрімас Єглінскас зазначив, що переговорний процес фактично зайшов у глухий кут. Росія не погоджується на присутність західних сил безпеки в Україні, а Київ відкидає вимоги Кремля щодо територіальних поступок.

    За його словами, Україні доведеться триматися доти, доки Росія не змінить позицію, попри складні умови — зокрема зимові атаки на енергетичну інфраструктуру.

    Таким чином, Мюнхенська конференція цього року може стати радше майданчиком для координації позицій союзників, ніж місцем, де буде зроблено реальний крок до завершення війни.

  • Клан Костевичів: хто стоїть за холдингом ASBIS, через який техніка Apple завозиться до РФ

    Клан Костевичів: хто стоїть за холдингом ASBIS, через який техніка Apple завозиться до РФ

    В попередніх частинах журналістського розслідування видання 360ua.news детально описало схеми, за якими офіційний партнер Apple в Україні корпорація ASBIS обходить санкційний режим та поставляє продукцію Apple до РФ та Білорусі.

    В третій частині журналістського розслідування розкажуть про білоруський Клан Костевичів, який стоїть за фасадом холдингу ASBIS та позиціонує себе як “європейський дистриб’ютор”.

    Історія сімї Костевичів — це не лише корпоративні звіти та офіси на Кіпрі. Це павутина з політичних, фінансових і навіть дипломатичних ниток, що тягнуться від Мінська до Москви, від Кіпру до Києва.

    ФОТО: Засновник і патріарх клану Сергій Костевич

    Сергій Костевич, народжений у Білорусі 1964 року, засновник і голова ASBISc Enterprises Plc, контролює понад третину акцій компанії.

    Після навчання у Мінському радіотехнічному інституті (нині — Білоруський державний університет інформатики та радіоелектроніки) Сергій Костевич емігрував до Кіпру, де у 1995 році офіційно зареєстрував компанію.

    Його вплив не обмежується корпоративними структурами: у різних юрисдикціях на Костевича оформлено низку компаній, а члени його родини займають ключові посади в дочірніх структурах ASBIS.

    ФОТО: Члени родини Сергія Костевича дотичні до порушення санкційного законодавства України та ЄС

    Молодший брат, Андрій Костевич, до 2024 року був офіційним представником ASBIS у Білорусі.

    Його дружина, Ірина Костевич, — чинна депутатка білоруського парламенту, до того — міністерка праці та соціального захисту режиму Лукашенка.

    Старший син, Сергій Костевич-молодший (1992), працює в холдингу ASBIS на посаді CTO і Business Development Manager.

    Його контакти, за відкритими даними, охоплюють десятки поштових скриньок, зокрема Yandex та російські домени, що може свідчити про багаторівневу участь у бізнес-операціях у різних країнах.

    Його дружина — Маргарита Костевич (Ромашева) — працює Senior Risk Analyst у французькій енергетичній компанії TotalEnergies, яка навіть після початку повномасштабного вторгнення зберігала активи в Росії на понад $2 млрд.

    Молодший син, Євген Костевич (2001), випускник Лондонської школи економіки, у 23 роки став Business Development Manager в Asbis.

    Його кар’єра — типовий приклад сімейного спадкоємства в межах корпоративної вертикалі.

    Олена Костевич, дружина Сергія-старшого, фігурує в прикордонних даних як особа, що щонайменше 10–11 разів перетинала російський кордон після початку війни.
    У більшості випадків — разом із чоловіком.

    Формальних пояснень цим поїздкам не було, але в хронології вони збігаються з періодами активізації діяльності російського підрозділу Asbis до його «продажу» у 2022 році.

    Таким чином, у структурі ASBIS простежується чіткий сімейний вплив:

    Батько — засновник та мажоритарний власник;

    Брат — регіональний представник у Білорусі;

    Дружина брата — політична діячка у Білорусі;

    Сини — топ менеджери компанії та міжнародних корпорацій, пов’язаних із російським ринком;

    Дружина засновника — особа, що регулярно перетинає російський кордон під час війни.

    В контексті участі корпорації ASBIS у паралельному імпорті та порушенні санкційного режиму Європейського Союзу, окремо варто відзначити юридичну компанію, яка супроводжує ASBIS в Україні.

    Це досить авторитетна юридична фірма Sayenko Kharenko, яка обслуговує інтереси в тому числі “оборонних компаній, постачальників технологій подвійного призначення та інвесторів у екосистемі оборони та безпеки України”.

    ФОТО: юрист Жанна Заєць, яка обслуговує інтереси корпорації ASBIS з білоруським бекграундом

    Іншими словами, юристи Sayenko Kharenko, в тому числі адвокатка Жанна Заєць, мають розуміти рівень токсичності співпраці з корпорацією ASBIS, яка дотична  до паралельного імпорту товарів подвійного призначення до країни-агресора, але чомусь продовжують співпрацю з ASBIS.

    Нагадаємо, раніше ми писали про масштабну схему контрабанди та ухилення від оподаткування, до якої причетна корпорація ASBIS.

    Детально про схеми паралельного імпорту, за якими техніка Apple завозиться до РФ та Білорусі через офіційного партнера Apple в Україні у попередніх частинах  журналістського розслідування.

    Про співпрацю ASBIS з російським ВПК у наступній частині нашого журналістського розслідування.

  • Банк «Альянс» Фірташа у центрі скандалу: громадськість звинувачує НБУ у вибірковому нагляді

    Банк «Альянс» Фірташа у центрі скандалу: громадськість звинувачує НБУ у вибірковому нагляді

    Після офіційного внесення бізнесмена Дмитра Фірташа до санкційного списку України в центрі уваги громадських активістів опинився Національний банк та його дії щодо банку «Альянс», кінцевим бенефіціаром якого вважається підсанкційний олігарх. Представники громадськості заявляють про можливе ігнорування регулятором прямих обов’язків та відсутність належної реакції на ризики, пов’язані з фінансовою установою.

    Санкції проти Фірташа передбачають блокування активів, обмеження розпорядження майном, заборону участі у приватизаційних процесах та інші жорсткі заходи. До санкційного переліку також включено пов’язані з його бізнес-орбітою компанії, зокрема ТОВ «ТІБЕРІУС ПЛЮС». Таким чином, держава офіційно визнала наявність загроз, пов’язаних із діяльністю структур, афілійованих із бізнесменом.

    На цьому тлі відсутність публічних кроків щодо банку «Альянс» викликала хвилю критики. Активісти наголошують: регулятор не оприлюднив результатів поглиблених перевірок, не повідомив про можливі обмеження чи додатковий нагляд і не пояснив, як саме забезпечується недопущення використання банківської системи в інтересах особи, яка перебуває під санкціями.

    Окремо увагу звертають на роль заступника голови правління НБУ Дмитра Олійника, який відповідає за банківський нагляд. Саме на цьому рівні, за словами критиків, ухвалюються рішення щодо контролю за діяльністю банків. На їхню думку, відсутність жорстких дій щодо «Альянсу» може свідчити або про вибірковий підхід, або про недостатню інституційну реакцію.

    Експерти зазначають, що банківський сектор є одним із ключових каналів, через які можуть обходитися санкційні обмеження. Тому саме Нацбанк має демонструвати максимальну прозорість, регулярні перевірки та публічну звітність. Інакше санкційна політика ризикує перетворитися на формальність.

    Громадські активісти вимагають від регулятора чіткої та документованої оцінки діяльності банку «Альянс» з урахуванням санкційного статусу його бенефіціара, а також публічного пояснення подальших кроків. Поки цього не відбувається, довіра до антикорупційної та санкційної політики держави, за їхніми словами, залишається під питанням.

  • Беленюк заявив про можливе повернення Росії у світовий спорт під власним прапором

    Беленюк заявив про можливе повернення Росії у світовий спорт під власним прапором

    Народний депутат України та олімпійський чемпіон Жан Беленюк заявив, що 2026 рік може стати періодом масштабного повернення Росії до міжнародного спорту, зокрема під власною державною символікою.

    За його словами, відповідні процеси вже набирають обертів, і це фактично можна вважати доконаним фактом. Водночас Беленюк підкреслив, що вважає таку тенденцію несправедливою, однак визнає: рішення у світовому спорті дедалі частіше ухвалюються з політичних міркувань.

    «Це вже можна констатувати як факт. Справедливо це? Ні, не справедливо. Але це політика. А ми давно зрозуміли, що спорт — її невід’ємна частина, і частина далеко не завжди справедлива», — зазначив він.

    На цьому тлі українські спортсмени також повідомляють про зміну настроїв у міжнародних структурах. Раніше олімпійці розповідали, що Міжнародний олімпійський комітет закликав їх утриматися від антиросійських акцій та публічних протестів під час майбутньої зимової Олімпіади-2026.

    Крім того, останнім часом низка міжнародних спортивних федерацій поступово пом’якшує або повністю знімає обмеження щодо участі російських атлетів у змаганнях. У деяких видах спорту їм уже дозволяють виступати в нейтральному статусі, а подекуди обговорюється й можливість повернення національної символіки.

    Експерти зазначають, що така політика може викликати додаткову напругу, адже Україна неодноразово наполягала на повній ізоляції російського спорту через війну. Водночас міжнародні організації дедалі частіше апелюють до принципу «поза політикою», що на практиці виглядає суперечливо.

    Таким чином, питання участі Росії у великих турнірах, включно з Олімпіадою, може стати одним із найбільш дискусійних у світовому спорті найближчого року.

  • Поки українці переплачують за ліки, «Фармак» платить податки бюджету РФ

    Поки українці переплачують за ліки, «Фармак» платить податки бюджету РФ

    На тлі повномасштабної війни та різкого зростання цін на медикаменти в Україні дедалі гостріше постає питання діяльності найбільших гравців фармацевтичного ринку. Поки держава виживає за рахунок міжнародної допомоги, а мільйони громадян змушені рахувати кожну гривню на лікування, одна з провідних українських фармацевтичних компаній — «Фармак» — опинилася в центрі розслідувань щодо можливого продовження бізнес-зв’язків із ринком країни-агресора.

    Йдеться про ситуацію, за якої лікарські засоби, вироблені на київських потужностях «Фармаку» на вулиці Кирилівській, після 24 лютого 2022 року продовжували з’являтися в російських аптечних мережах. Зокрема, фіксувалася наявність противірусного препарату «Амізон» та інших позицій масового попиту у великих аптечних мережах РФ, включно з московською мережею «НЕО-ФАРМ». Це відбувалося попри публічні заяви компанії про повне припинення експорту до Росії.

    За наявною інформацією, для обходу санкцій могла використовуватися багаторівнева логістика через треті країни — зокрема держави Європейського Союзу, Білорусь, Молдову та Туреччину. На таких маршрутах продукція формально змінювала країну походження або кінцевого покупця через мережу посередників. Окремо описується схема з вивезенням нефасованої продукції без маркування, яку вже на території Росії легалізували шляхом пакування у російськомовну тару та введення в місцевий обіг.

    Кожна продана в РФ упаковка препарату означала сплату податків до бюджету країни-агресора. Таким чином, за версією слідства та на підставі зібраних матеріалів, фармацевтична продукція українського походження могла опосередковано фінансувати економіку та воєнну машину Росії.

    Фінансовий ефект від таких операцій, за інформацією джерел, міг акумулюватися в іноземних структурах групи «Фармак», зокрема в юрисдикціях Австрії та Кіпру. Податкові органи в попередні роки вже фіксували донарахування фармацевтичним компаніям на сотні мільйонів гривень у зв’язку з подібними схемами оптимізації та виведення прибутків.

    Паралельно всередині України «Фармак», за оцінками учасників ринку, утримує домінуючий вплив на збут через ключових дистриб’юторів — компанії БАДМ та «Оптіма-Фарм». Така концентрація дозволяє фактично диктувати ціни на значну частину препаратів масового попиту. У результаті українські пацієнти змушені купувати ліки за завищеними цінами, тоді як значна частина прибутків осідає за кордоном.

    Окрему увагу в цій історії привертає роль державних органів. Міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко та його заступник Ігор Кузін очолюють систему регулювання фармацевтичного ринку, яка, за оцінками критиків, роками ігнорувала сигнали про зловживання. Лише після тривалого тиску та публічних звернень було відкрито низку кримінальних проваджень.

    Зокрема, Головне слідче управління Національної поліції розслідує кримінальне провадження №12024000000000953 щодо можливого зловживання владою. Бюро економічної безпеки веде провадження №72024102300000011 за фактами ймовірного ухилення від сплати податків. Окреме провадження №42025000050000027 зареєстроване Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою.

    Водночас, за наявною інформацією, щонайменше вісім судових ухвал про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань тривалий час залишаються невиконаними. Така ситуація може свідчити про глибоко вкорінений лобізм і небажання частини посадовців доводити справи до логічного завершення, коли йдеться про інтереси великого бізнесу.

    Коли лікування перетворюється на інструмент тіньових домовленостей, держава втрачає не лише податкові надходження. Вона втрачає довіру суспільства — особливо в умовах війни, коли доступні ліки є питанням не комфорту, а виживання. Суспільство очікує не декларацій і гучних заяв, а реальної відповідальності для всіх, хто, за версією слідства, заробляє на війні, прикриваючись медичними потребами.

  • Авіаційний регулятор під підозрою: рішення посадовців могли приносити прибуток Росії

    Авіаційний регулятор під підозрою: рішення посадовців могли приносити прибуток Росії

    Державна авіаційна служба України, яка має забезпечувати безпеку польотів і контроль за галуззю, протягом останніх років, за оцінками експертів та учасників ринку, фактично втратила функції незалежного регулятора. Замість захисту інтересів держави та оборони відомство перетворилося на адміністративний центр ухвалення рішень на користь окремих груп, а в окремих випадках — структур, пов’язаних із Росією.

    Ключову роль у цьому процесі відіграло попереднє керівництво служби — ексголова Олександр Більчук та його заступник Ігор Зелінський. Саме в період повномасштабної війни були ухвалені рішення, які змушували українські підприємства співпрацювати з іноземними посередниками із сумнівною репутацією, попри наявність власних сертифікованих компаній.

    Одним із найбільш резонансних прикладів стало рішення про передачу супроводу ремонтної документації вертольотів Мі-8 компанії AAL Group Ltd. Попри те, що в Україні є власні підприємства, здатні виконувати ці роботи, обрали офшорну структуру, кінцевим бенефіціаром якої називають компанію «Вертольоти Росії», що входить до держкорпорації «Ростех». За інформацією ринку, саме після цього рішення Більчука звільнили. Додатково зазначається, що американські військові структури раніше визнали цю компанію непридатною для співпраці через зв’язки з РФ.

    Не менш проблемною стала ситуація з літаками Іл-76, які традиційно використовувалися для військових, гуманітарних і евакуаційних місій. У 2023 році Державіаслужба спершу підтвердила відсутність обмежень для їх експлуатації, але згодом різко змінила позицію, заявивши про відсутність цивільних сертифікатів типу. Це фактично заблокувало використання бортів, призвело до простою техніки та фінансових втрат для держави.

    Паралельно регулятор видавав сертифікати льотної придатності, спираючись на документи російського розробника ПАТ «Іл», який перебуває під українськими санкціями. Експерти наголошують: така практика могла означати легалізацію рішень підприємства країни-агресора і створювати фінансові вигоди для російської сторони. При цьому в Україні є власні сертифіковані організації, здатні забезпечити технічний супровід без будь-яких контактів із підсанкційними структурами.

    Історія проблем у відомстві має довший характер. Ще у 2016 році НАБУ завершило розслідування щодо тодішнього керівника служби Дениса Антонюка через підозри у зловживанні службовим становищем і наданні переваг окремим перевізникам. Збитки тоді оцінювалися у сотні тисяч гривень.

    До повномасштабної війни медіа неодноразово повідомляли про корупційні практики під час видачі дозволів на польоти, затягування розгляду документів і створення штучних бар’єрів для авіакомпаній. У публікаціях фігурували посадовці керівної ланки служби, зокрема перший заступник голови Сергій Коршук. Однак системних кадрових і управлінських висновків зроблено не було.

    Фахівці галузі переконані: з огляду на воєнний стан та стратегічне значення авіації, діяльність регулятора потребує комплексної перевірки, а можливі зв’язки з підсанкційними або афілійованими з РФ структурами — ретельної правової оцінки.

  • Офіційний партнер Apple в Україні корпорація ASBIS потрапила в скандал із паралельним імпортом до РФ

    Офіційний партнер Apple в Україні корпорація ASBIS потрапила в скандал із паралельним імпортом до РФ

    Міжнародний холдинг ASBIS, яка є офіційним дистриб’ютором техніки Apple в Україні, потрапив в скандал через історію з паралельним імпортом до РФ, який маскувався під “розвиток нових ринків”.

    Про це пише 360ua.news

    У ПЕРШІЙ ЧАСТИНІ журналістського розслідування розкажемо про основні схеми ASBIS в організації паралельного імпорту до РФ та про становлення корпорації ASBISc Enterprises Plc з моменту її створення у 1990 році підприємцем білоруського походження Сергієм Костевичем, який нині має громадянство Кіпру.

    ФОТО: Фото з особистого архіву Сергія Костевича

    Згідно з фінансовими звітами, ASBIS починало як підприємство з проектування та виробництва, але перші великі гроші прийшли з дистрибуції – насамперед, продукції Seagate Technology у країні колишнього СРСР та Східної Європи.

    У 1995 році компанію було інкорпоровано на Кіпрі, а вже у 1996 – відкрито перші франчайзингові представництва у Росії та Казахстані. Через рік ASBIS відкрив офіс в Україні, де досяг обороту $100 млн.

    ФОТО: Кінцевий бенефіціар ASBIS Україна Сергій Костевич

    Компанія ASBIS пройшла шлях від регіонального гравця до глобального холдингу спираючись на “ринки СНГ” та сьогодні співпрацює з такими світовими брендами як Apple, Intel, Microsoft, AMD, Western Digital, Samsung, Dell, Acer, Lenovo.

    Паралельно ASBIS розвиває власні бренди –  AENO, Canyon, LORGAR, Prestigio Solutions. Також у холдингу є й роздрібний напрям – мережі iSpace та Prestigio Plaza.

    За інформацією журналістів мережа  iSpace загалом налічує 34 магазини у семи країнах: Україні, Вірменії, Азербайджані, Грузії, Казахстані, Молдові та Узбекистані.

    ASBIS є офіційним дистриб’ютором Apple у більшості країн Центральної Азії, на Кавказі, а з квітня 2024 року — і в Південній Африці.

    ФОТО: Сергій Костевич перетворив ASBIS на крупний міжнародний холдинг

    Варто відзначити, що за даними з відкритих джерел, до серпня 2025 року ASBIS все ще був розміщений на сайті Apple як дистриб’ютор у Білорусі. Лише наприкінці липня це згадування зникло, а сторінку переадресували на іншу адресу.

    Тобто, офіційний дистрибьютор Apple в Україні до 2025 року також значився як офіційний дистрибьютор техніки Apple в Республіці Білорусь.

    При цьому з Росії корпорація ASBIS офіційно вийшла у липні 2022 року аж за …. $14.

    Так, за інформацією з відкритих джерел, у липні 2022 року Сергій Костевич публічно заявив про продаж російської філії холдингу  ТОВ “Маст” місцевому менеджменту за $14.

    Новими номінальними власниками російської філії холдингу ASBIS в РФ, компанії   ТОВ “Маст” стали близькі до Сергія Костевича Катерина Куницька, Сергій Макаров, Едуард Галямов та Михайло Лученков.

    Так, Катерина Куницька  у 2018 році була єдиною власницею ТОВ “Маст”. Згодом частку забрали, але в липні 2022 повернули 49%. У різні роки отримувала доходи від “Масту” та “Асбіса”.

    Сергій Макаров, колишній директор “ASBIS Cloud”, у 2019–2022 роках отримував доходи від одразу трьох структур — “Асбіс”, “Асбіс Клауд” і “Маст”. Також володів 49% “Масту” до листопада 2023, коли передав частку новому власнику.

    Едуард Галямов, директор російського “Асбісу” з 2018 до 2023 року, мав 2% “Масту”. Його підпис стоїть на частині фінансових документів, що підтверджують спільну господарську діяльність між російськими структурами.

    Михайло Лученков — нинішній власник 51% “Масту”. До 2022 року працював у тій самій компанії як VAD Business Development Manager. Представляв бренд Prestigio на внутрішньоросійських виставках (зокрема, у квітні 2022 року).

    Варто відзначити, що довірена особа Сергія Костевича в Росії Михайло Лученков, на якого було оформлено частину активів холдингу ASBIS в РФ, у вересні 2022 року створив телеграм-канал “Агенты Кремля”, де публікував пропагандистські пости на підтримку російського вторгнення та обговорював тему “русской весны”.

     

    ФОТО: номінальні власники філії ASBIS в РФ активно розповсюджують кремлівські наративи

    Про те, що холдинг ASBIS попри “офіційну позицію керівництва” продовжує працювати в РФ свідчать офіційні звіти та фінансові документи.

    Так, на момент лютого 2022 року ASBIS мав у Росії активів на понад $100 млн. Після початку збройної агресії РФ проти України компанія ASBIS  не закрила свої філії, а вивела значну частину запасів і коштів до кіпрської материнської компанії — до 8 березня 2022 року, поки Володимир Путін своїм указом не заборонив експорт.

    Згодом було укладено угоду про продаж “Масту” на суму $13 млн, проте активи фактично конфіскував російський уряд. За підрахунками, близько $12 млн було проведено як “валютний резерв” через внутрішні фінансові звіти.

    Публічно ASBIS представив цю історію як “вимушену втрату через дії режиму”, але з огляду на ланцюг подій — виглядає, що компанія просто намагалася врятувати власні гроші, поки тривав експорт активів і перереєстрація дочірніх структур.

    Варто відзначити, що ASBIS була готова до введення санкційного режиму проти РФ, тож у листопаді 2021 року в еміраті Рас-ель-Хайма була створена “прокладка” Suncom Fze для торгівлі  електронікою по СНД і Росії.  Власником  Suncom Fze  зазначена панамська компанія Umbast Commercial Corp.

    А уже в січні 2022 року на замовлення компанії Suncom Fze з Об’єднаних Арабських Еміратів до Росії вирушили 92 партії техніки з Китаю.

    ФОТО:  Сергій  Костевич створю “прокладку” Suncom Fze для обходу с анкційного режиму

    Серед пов’язаних осіб – Євген Ласіс, директор з розвитку ASBIS Baltics, дочірньої компанії того самого холдингу ASBIS. Таким чином можна зробити однозначний висновок, що ланцюг ОАЕ–Панама–Росія був внутрішнім маршрутом групи, а не стороннім посередництвом.

    Згідно з митними деклараціями, з 24 лютого 2022 року по 22 січня 2024 року ASBIS оформив щонайменше 2333 постачання до Росії.

    Серед отримувачів бачимо знайомі назви: ООО «Асбис», «Маст», а згодом «Астрониум» – ті самі структури, лише з іншими табличками.

    Зі складів у Чехії й Китаї до Росії відправляли:
    iPhone, AirPods, аксесуари й запчастини Apple, процесори, техніку власних брендів AENO та Canyon.

    Всі ці поставки здійснювались після офіційних заяв про “вихід” холдингу ASBIS  з ринку держави-агресора. Водночас,підтверджують роботу ASBIS в РФ і дати в торгових документах:

    21 вересня 2023 року — 105 поставок iPhone і AirPods.

    21 листопада — ще 70 поставок, уже після “продажу” компанії.

    30 грудня 2023 року — 66 партій аксесуарів для “Астрониума”.

    22 січня 2024 року — 17 поставок акустики через російське ТОВ «Точные поставки», яке офіційно займається зовнішньоекономічною діяльністю.

    Варто відзначити, що коли санкційний тиск зріс, ASBIS просто змінив вивіску.
    Так, у грудні 2023 року ТОВ «Асбис» у Росії стало «Астрониумом», а «Маст» залишився працювати як “незалежна компанія”. Вони продовжували отримувати товари з тих самих складів у Чехії.

     

    Як бачимо з документів, схема ASBIS по обходу станцій досить проста: нові назви “прокладок”, але ті ж самі  виконавці та постачальники. І навіть після того, як компанія офіційно заявила про “вихід”, вона продовжувала експортувати обладнання в РФ через третіх осіб.

    У наступній частині нашого журналістського розслідування, редакція продовжить розкривати схеми паралельного імпорту корпорації ASBIS до Росії через треті країни та опублікує назви компаній та прізвища, які приймають участь в схемах.

  • Як сім’я Кацуб зберегла контроль над енергетичними ресурсами під час війни

    Як сім’я Кацуб зберегла контроль над енергетичними ресурсами під час війни

    Поки на офіційному рівні держава заявляє про розрив енергетичної залежності від Росії та визначає енергетику питанням національної безпеки, за лаштунками продовжують працювати старі, добре відпрацьовані схеми. Сім’я Кацуб не лише не втратила свого впливу після зміни влади та початку повномасштабної війни, а й змогла адаптуватися до нових умов, інтегрувавшись у воєнну економіку та зберігши доступ до ключових ресурсів.

    Через мережу пов’язаних компаній ці структури продовжують контролювати торгівлю газом і нафтопродуктами, а також брати участь у державних тендерах. Формально все виглядає як легальна комерційна діяльність і підрядні роботи. Фактично ж ідеться про системне виведення бюджетних коштів та обхід санкцій, за якого державні ресурси й надалі працюють в інтересах Росії.

    Ключову роль у збереженні цих схем відігравали рішення, що ухвалювалися на рівні енергетичного сектору. За період керівництва Міністерством енергетики Германом Галущенком та за сприяння колишньої міністерки Світлани Гринчук компанії, пов’язані з сім’єю Кацуб, мали стабільний доступ до державних ресурсів і контрактів без реальної конкуренції. Йдеться про такі структури, як «Нафтогазтрейд-Агро», «Компанія Трейд Ойл», «Газ-Альянс», «Альфа-Газ», «І.Б.К. Девелопмент» та низку інших. Дозволи й контракти оформлювалися через міністерства та державні підприємства, тоді як механізми контролю й санкційні ризики фактично ігнорувалися.

    Окремим елементом цієї системи стало постачання російських енергоресурсів через посередницькі країни. Газ і нафтопродукти заходили через Білорусь, Казахстан, Туреччину, країни Балтії та Об’єднані Арабські Емірати. У супровідній документації змінювалося походження ресурсів, після чого вони реалізовувалися як «альтернативний імпорт». Реальна вартість закупівлі була суттєво нижчою за ту, що зазначалася в українських контрактах, а різниця осідала на рахунках компаній-прокладок і згодом легалізовувалася. Формальне дотримання санкцій замінило реальне припинення торгівлі з Росією.

    Помітною є й роль державного підприємства «Укргазвидобування». У 2024–2025 роках компанія масово отримувала дозволи на викиди та експлуатацію свердловин. Офіційно — в межах чинного законодавства, неофіційно — під впливом третіх осіб, пов’язаних із сім’єю Кацуб. Ці дозволи відкривали можливості для комерційного використання видобутого газу через приватні трейдерські структури. Державні ресурси ставали частиною схем перепродажу, а антимонопольні обмеження обходилися без жодних наслідків.

    Ще одним важливим активом у цій системі є Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат у Харківській області. Підприємство спеціалізується на видобутку піску, глини та каоліну — сировини, що використовується в промисловості та потенційно в оборонному секторі. За наявними даними, фактичний контроль над комбінатом здійснюють структури, пов’язані з Кацубами. У 2023 році дохід підприємства зріс до 150,9 млн грн, що майже вдвічі перевищує показники попереднього року. Це зростання збіглося з відновленням експорту через посередницькі фірми в країнах ЄС і Туреччини. За оцінками, частина продукції могла постачатися і на російський ринок, попри війну.

    Історія Олександра Кацуби лише підкреслює системний характер цих процесів. У 2017 році суд визнав його винним у створенні злочинної організації, розтраті майна в особливо великих розмірах, замаху на таку розтрату та службовому підробленні. Після укладення угоди з прокуратурою він визнав провину, відшкодував 100 мільйонів гривень і отримав вирок у вигляді одного року та п’яти місяців позбавлення волі. Завдяки застосуванню так званого «закону Савченко» він фактично був звільнений у залі суду. Спроби зняти судимість і переглянути вирок у 2023 році були зупинені лише через громадський тиск і юридичну роботу — обвинувальний вирок залишився чинним.

  • Печерський суд зняв арешти з активів групи Юнігран, пов’язаних з Ігорем Наумцем

    Печерський суд зняв арешти з активів групи Юнігран, пов’язаних з Ігорем Наумцем

    Печерський районний суд Києва ухвалив рішення, яке кардинально змінює баланс сил у резонансній справі навколо групи «Юнігран» і її підсанкційного бенефіціара Ігоря Наумця. Суд частково скасував арешти з великого масиву майна та спецдозволів на користування надрами, фактично повернувши контроль над ключовими гранітними активами компаніям, що працюють на Житомирщині.

    Йдеться про ТОВ «Юні люкс», ТОВ «Юні сервіс», ТОВ «Юні стоун плент», ТОВ «Будіндустрія-Сервіс ЛТД», а також Коростенську та Малинську видобувні компанії. Саме на ці структури після 2022 року були переоформлені активи групи «Юнігран», коли її власник Ігор Наумець потрапив під санкції і виїхав за кордон.

    Судове рішення фактично скасовує механізм збереження речових доказів через АРМА і дозволяє компаніям не лише володіти, а й повноцінно експлуатувати арештоване раніше майно. Мова йде не про окремі одиниці техніки, а про стратегічні активи, без яких неможливий видобуток граніту в промислових масштабах.

    Зокрема, з-під арешту виведені спецдозволи на користування надрами № 766, 1601, 6136, 634 та 6391. Ці ліцензії дають право на розробку кар’єрів у Житомирській області і є основою всього бізнесу з видобутку та продажу каменю.

    Разом із дозволами суд повернув контроль над десятками одиниць важкої техніки. Серед них навантажувачі Still, Clark, JCB та MST, бурові установки Atlas Copco і Epiroc, а також парк вантажних автомобілів Scania і Volvo, які використовуються для транспортування граніту. Окрім цього, розблоковані виробничі цехи, інфраструктурні комплекси та земельні ділянки у Малинському та Коростенському районах.

    Фактично це рішення нівелює попередні дії слідства, які були спрямовані на збереження активів як речових доказів у кримінальних провадженнях щодо незаконного видобутку, фінансових схем та обходу санкцій. Тепер компанії, які пов’язують зі структурами Сергія Шапрана — бізнес-партнера Наумця в Україні, — можуть знову вести господарську діяльність на майні, законність походження якого є предметом розслідувань.

    На тлі цього Сергій Шапран, якого правоохоронці пов’язують із управлінням активами групи в Україні, вийшов на свободу під заставу у 5 мільйонів гривень, що виглядає символічною сумою порівняно з масштабами бізнесу і потенційними збитками державі. Водночас Ігор Наумець, перебуваючи за межами України, зберігає вплив на свої колишні активи через нові юридичні оболонки.

    Судове рішення вже викликає резонанс у юридичних та антикорупційних колах, оскільки йдеться не лише про долю окремої бізнес-групи, а про прецедент фактичного відновлення контролю над надрами та стратегічними ресурсами країни в інтересах осіб, які перебувають під санкціями.