Khreshchatyknews.com

Позначка: Польща

  • Євроколія до Києва й Одеси: ЄС планує нові залізничні коридори через Україну

    Євроколія до Києва й Одеси: ЄС планує нові залізничні коридори через Україну

    Європейський Союз розглядає масштабне розширення залізничної інфраструктури в Україні — зокрема продовження європейської колії до ключових міст: Львів, Київ та Одеса. Про це заявила генеральна директорка з питань мобільності та транспорту Європейська комісія Магда Копчинська, повідомляє Forbes.

    Йдеться про створення нових транспортних коридорів, які інтегрують українську залізницю в європейську систему та дозволять здійснювати перевезення без необхідності зміни колії на кордоні. У перспективі планується налагодити пряме залізничне сполучення між Польщею та Києвом, а також розширити маршрути з Центральної Європи через захід України до південних регіонів, включно з Одесою.

    Ключовим елементом цього проєкту є перехід на європейський стандарт колії (1435 мм), який відрізняється від ширшої колії, що традиційно використовується в Україні. Така інтеграція значно скоротить час перевезень, спростить логістику та підвищить ефективність міжнародної торгівлі.

    У Єврокомісії наголошують, що розвиток інфраструктури відбуватиметься з урахуванням безпекових ризиків. В умовах повномасштабної війни транспортні коридори мають не лише будуватися, а й бути захищеними від можливих атак. Це означає додаткові вимоги до проєктування, розміщення об’єктів і систем безпеки.

    Після 2022 року Європейський Союз вже зробив важливий крок у цьому напрямку, розширивши транс’європейську транспортну мережу TEN-T і включивши до неї Україну. Зокрема, до пріоритетних напрямків було додано маршрути, що ведуть до Одеси, яка є ключовим портом для експорту.

    Важливу роль у збереженні логістичних можливостей України після блокування частини морських шляхів відіграли так звані «Шляхи солідарності». Ця ініціатива ЄС дозволила перенаправити експортні потоки, зокрема аграрної продукції, через сухопутні маршрути та європейські порти.

    Окрім залізниці, Євросоюз також акцентує увагу на розвитку прикордонної інфраструктури, внутрішніх водних шляхів і морських портів. У перспективі планується модернізація українських аеропортів — після відкриття повітряного простору.

    Реалізація таких масштабних проєктів потребує значних інвестицій і часу, однак уже зараз Україна робить перші кроки у напрямку інтеграції з європейською транспортною системою. Зокрема, ведуться роботи з розвитку євроколії на заході країни.

    Раніше повідомлялося, що першу в Україні ділянку залізничної колії європейського стандарту, відкриту у вересні 2025 року, планують продовжити від Ужгород до Львова. Також передбачено будівництво нової ділянки Скнилів – Мостиська-2, яка має покращити сполучення з Польщею.

    Окрім цього, Україна планує запуск швидкісного поїзда «Інтерсіті» з Ужгорода після завершення електрифікації відповідної ділянки євроколії. Це стане ще одним кроком до інтеграції транспортної системи країни з Європою.

    Експерти зазначають, що розвиток євроколії має не лише економічне, а й стратегічне значення. Він сприятиме швидшому переміщенню товарів, зменшенню логістичних витрат і підвищенню конкурентоспроможності українського експорту. Водночас це посилює зв’язки України з європейським ринком і прискорює процес євроінтеграції.

    Ініціатива ЄС щодо продовження євроколії до Львова, Києва та Одеси є частиною ширшої стратегії інтеграції України в європейський транспортний простір. У довгостроковій перспективі це може суттєво змінити логістику в регіоні та зробити Україну важливим транспортним хабом між Європою та іншими частинами світу.

  • Спецтрибунал для РФ вже на фінішній прямій — угоду можуть схвалити у травні

    Спецтрибунал для РФ вже на фінішній прямій — угоду можуть схвалити у травні

    Україна разом із міжнародними партнерами наблизилася до запуску спеціального трибуналу щодо злочину агресії Росії проти України. Схвалення ключової угоди може відбутися вже 14–15 травня під час засідання Комітету міністрів Рада Європи у Кишинів. Про це повідомив міністр закордонних справ України Андрій Сибіга.

    За його словами, вирішальним кроком стало приєднання до угоди Польща та Ісландія. Завдяки цьому кількість держав, які підтримали ініціативу, досягла 17 — це мінімальний юридичний поріг, необхідний для винесення документа на голосування в межах Ради Європи. Таким чином, країни-учасниці зобов’язані перейти до наступного етапу — офіційного розгляду та ухвалення рішення.

    Йдеться про так звану розширену часткову угоду (Expanded Partial Agreement), яка передбачає створення керівного комітету майбутнього трибуналу. Саме цей орган відповідатиме за практичну організацію роботи інституції, включно з формуванням структури, процедур та кадрового складу. У разі схвалення угоди в травні процес створення трибуналу може перейти в практичну фазу вже найближчими місяцями.

    Як наголосив Сибіга, підготовка трибуналу відбувалася у прискореному темпі. Менше ніж рік тому — 9 травня 2025 року — під час зустрічі міністрів закордонних справ у Львів було ухвалено політичне рішення про необхідність створення такого механізму. Відтоді Україна разом із партнерами працювала над формуванням правової бази, узгодженням формату трибуналу та залученням необхідної кількості держав.

    До процесу вже долучилися або заявили про готовність долучитися низка європейських країн, зокрема Німеччина, Велика Британія, Швеція, Латвія та інші держави. Водночас триває робота із залучення ширшої міжнародної підтримки — Україна прагне, щоб до трибуналу приєдналися країни не лише Європи, а й інших регіонів світу. Це має забезпечити глобальну легітимність майбутнього органу.

    Окрему роль у процесі відіграє Європейський Союз, який розглядає можливість участі у створенні трибуналу як інституційний партнер. Крім того, ЄС уже надав фінансову підтримку для підготовчого етапу, що дозволило прискорити роботу над юридичними та організаційними аспектами.

    Створення спеціального трибуналу має на меті притягнення до відповідальності вищого політичного та військового керівництва Російської Федерації за злочин агресії проти України. Це окрема категорія міжнародного злочину, яка не повною мірою охоплюється юрисдикцією Міжнародний кримінальний суд. Саме тому Україна та її партнери ініціювали створення окремого механізму, який зможе розглядати такі справи.

    Водночас експерти звертають увагу, що навіть після створення трибуналу процес притягнення до відповідальності може бути складним і тривалим. Зокрема, питання імунітету чинних посадових осіб, таких як Володимир Путін, залишається юридично чутливим. За чинною міжнародною практикою, винесення вироку щодо глави держави можливе лише після втрати ним посади або за наявності спеціальних міжнародно-правових механізмів.

    Попри це, українська сторона розглядає створення трибуналу як принципово важливий крок у забезпеченні міжнародної відповідальності та відновленні справедливості. За словами Сибіги, це також стане сигналом для всього світу про невідворотність покарання за агресію.

    Очікується, що у разі позитивного рішення у травні країни-учасниці зможуть оперативно перейти до запуску інституційної структури трибуналу. Водночас Україна продовжить дипломатичну роботу для розширення кола держав, які підтримають ініціативу, що має зміцнити її політичну вагу та ефективність у майбутньому.

  • Двоє українців отримали вирок у Польщі за нелегальне перевезення росіян

    Двоє українців отримали вирок у Польщі за нелегальне перевезення росіян

    У Польщі правоохоронці затримали двох громадян України, які перевозили через територію країни 12 громадян Росії без необхідних документів. Інцидент стався 31 березня у місті Сянок під час перевірки транспорту поблизу кордону зі Словаччиною.

    За даними прикордонної служби, автобус із пасажирами зупинили для стандартної перевірки. Під час огляду з’ясувалося, що всі 12 росіян не мають документів, які б дозволяли їм легально перебувати на території Польщі або перетинати кордон.

    Подальша перевірка встановила, що ці особи раніше подали заявки на отримання дозволу на проживання в Угорщині. Відповідно до правил, вони мали залишатися на території цієї країни і не мали права її покидати.

    Польські правоохоронці кваліфікували дії росіян як незаконне перебування та порушення міграційного режиму. Суд призначив їм покарання у вигляді шести місяців умовного ув’язнення з відстрочкою виконання вироку на два роки. Крім того, їм заборонили в’їзд до країн Шенгенської зони та депортували з Польщі. Після цього вони залишили територію країни у напрямку Білорусі.

    Щодо громадян України, які організували перевезення, відкрили кримінальне провадження за сприяння незаконному перетину кордону. Суд визнав їх винними та призначив покарання у вигляді одного року умовного ув’язнення з аналогічною відстрочкою на два роки.

    У польських службах наголошують, що подібні випадки розглядаються як частина ширших схем незаконної міграції. У зв’язку з цим контроль на кордонах посилюється, а відповідальність за організацію таких перевезень залишається жорсткою.

  • Українці масово повертаються додому: ДПСУ повідомила про збільшення трафіку

    Українці масово повертаються додому: ДПСУ повідомила про збільшення трафіку

    Наприкінці березня на кордоні України зафіксували зростання черг на в’їзд, однак прикордонники запевняють, що ситуація залишається контрольованою і не є критичною. Основне навантаження припадає на окремі пункти пропуску, насамперед на західному напрямку.

    Як повідомив речник Державної прикордонної служби Андрій Демченко, збільшення пасажиропотоку розпочалося ще наприкінці минулого тижня. Спочатку переважали виїзди з України, однак упродовж буднів інтенсивність руху залишалася вищою за звичний рівень.

    За його словами, 27 березня кордон перетнули близько 90 тисяч осіб, а вже наступного дня — понад 107 тисяч. При цьому динаміка змінилася: якщо раніше потоки на в’їзд і виїзд були приблизно рівними, то згодом почала переважати кількість тих, хто повертається до України.

    Серед основних причин прикордонники називають завершення весняних канікул, через що родини з дітьми повертаються додому перед початком навчання. Також традиційно зростає трафік у вихідні дні. Додатковим фактором є підготовка до великодніх свят, хоча в ДПСУ зазначають, що це лише один із чинників, а не головна причина.

    Найбільше навантаження спостерігається на кордоні з Польщею, де проходить близько половини всього пасажиропотоку. Саме тут фіксують черги, які активно обговорюють у соціальних мережах. Найбільш завантаженими залишаються пункти пропуску «Шегині» та «Краківець», тоді як на інших переходах ситуація значно спокійніша.

    Окремо Демченко прокоментував ситуацію на пішому переході «Медика — Шегині», який є єдиним такого типу на цьому напрямку. За його словами, там можливі локальні скупчення людей, однак різкого зростання навантаження наразі не зафіксовано.

    У прикордонній службі пояснюють, що значна частина черг виникає через нерівномірний розподіл потоку — більшість подорожніх обирає кілька популярних пунктів, тоді як інші залишаються менш завантаженими.

    У зв’язку з цим громадянам радять перед поїздкою перевіряти актуальну ситуацію на пунктах пропуску та, за можливості, обирати альтернативні маршрути. Це дозволить уникнути тривалого очікування та рівномірніше розподілити пасажиропотік.

  • Стало відомо, скільки українців залишаться за кордоном після війни

    Стало відомо, скільки українців залишаться за кордоном після війни

    Станом на початок 2026 року за межами України перебувають 5,6 мільйона українських біженців. Такі дані наводить Центр економічної стратегії у п’ятій хвилі свого дослідження. Головний висновок аналітиків полягає в тому, що, попри збереження намірів частини громадян повернутися, значна кількість українців уже почала будувати нове життя за кордоном.

    За даними дослідження, 4 мільйони з 5,6 мільйона громадян виїхали з України через західні кордони. Загалом від початку повномасштабної війни і до кінця 2025 року кордон на виїзд перетнули 60,4 мільйона разів, тоді як на в’їзд — 56,3 мільйона. Саме ця різниця відображає кількість людей, які виїхали і не повернулися. Водночас аналітики наголошують, що ці дані не враховують тих українців, які залишали країну через Росію або Білорусь.

    У 2025 році темпи виїзду почали сповільнюватися. Різниця між виїздами і поверненнями виявилася на 34% меншою, ніж роком раніше. Це, на думку дослідників, означає, що масова панічна хвиля міграції вже позаду. Натомість рішення про переїзд дедалі частіше ухвалюють не через миттєву загрозу, а з міркувань безпеки, роботи та довгострокових життєвих перспектив.

    Помітно змінився і портрет українських біженців. Серед них зростає частка молодих людей. Нині 56% українців за кордоном — це люди до 35 років, а дві третини становлять особи працездатного віку. Натомість частка людей старше 45 років скоротилася, що може свідчити про їх часткове повернення додому. Окремо аналітики звертають увагу на те, що діти становлять майже третину всіх українських біженців, а жінки — 56%.

    У дослідженні підкреслюється, що українські біженці не є однорідною групою. Серед них виділяють щонайменше чотири основні типи. Частина є класичними воєнними біженцями, які виїхали через безпосередню загрозу і зберігають високу готовність повернутися. Інші мають сильний зв’язок з Україною, але ще не визначилися остаточно. Водночас дедалі більше людей уже формують нову життєву траєкторію за кордоном, поступово інтегруючись у нові суспільства. Окремо є економічно вразлива група, для якої вибір між поверненням і залишенням залежить насамперед від обставин, а не від бажання.

    Найбільшу готовність повернутися демонструють саме класичні воєнні біженці. За даними ЦЕС, 63% представників цієї групи заявили, що точно або скоріше планують повернутися. Однак загальна картина залишається стриманою. Станом на зараз лише 43% українців за кордоном розглядають повернення, тоді як 36% не планують цього.

    При цьому ключовою умовою для повернення залишається безпека. Майже 80% тих, хто допускає повернення, готові зробити це лише після остаточного завершення війни. Причому йдеться не просто про зниження інтенсивності бойових дій, а про підписання документа, який гарантує стабільність і дозволить, зокрема, відновити польоти цивільної авіації над Україною.

    Аналітики ЦЕС змоделювали три сценарії розвитку подій після завершення війни. За песимістичним варіантом, до України повернуться лише 1,3 мільйона осіб, а 3 мільйони залишаться за кордоном. За базовим сценарієм, повернуться 1,6 мільйона, а 2,7 мільйона залишаться за межами країни. За оптимістичним варіантом, додому можуть повернутися 2,2 мільйона українців. У будь-якому з цих сценаріїв значна частина громадян залишиться за кордоном.

    Окремий фактор — завершення режиму тимчасового захисту в ЄС у 2027 році. Як свідчить дослідження, автоматичного масового повернення це не означатиме. Навпаки, 21% українців уже мають інші підстави для проживання за кордоном, ще 26% планують їх отримати, і лише 23% готові повернутися в Україну. Ще 27% мають намір шукати інші можливості залишитися за межами країни.

    Дослідження також спростовує поширену тезу про те, що українські біженці живуть переважно на соціальні виплати. Насправді головним джерелом доходів для них уже є робота: 50% доходів формуються із зарплати або бізнесу, тоді як соціальна допомога становить лише 17%. Це свідчить про дедалі глибшу інтеграцію українців у ринки праці країн перебування.

    Найбільше українських біженців нині проживають у Німеччині — 23%, а також у Польщі — 19,5%. При цьому молодші українці частіше обирають Німеччину, тоді як люди середнього віку частіше зупиняються в Польщі. Це свідчить про формування різних моделей життя за кордоном — від тимчасового перебування до фактичної еміграції.

    У підсумку аналітики доходять висновку: після завершення війни Україні доведеться не просто чекати на повернення своїх громадян, а реально конкурувати за них. Безпека, робота, житло, освіта для дітей і відчуття стабільності стануть вирішальними факторами. Інакше значна частина нинішніх біженців може перетворитися на нову постійну українську діаспору.

    Нагадаємо, раніше ми писали, що у ЄС вперше змінилася структура українських біженців — повнолітні чоловіки почали переважати серед нових отримувачів тимчасового захисту, що свідчить про зміну хвилі міграції.

  • Від братерства до холодного розрахунку: що сталося з відносинами України і сусідів

    Від братерства до холодного розрахунку: що сталося з відносинами України і сусідів

    Перші місяці великої війни створили ілюзію, що стара карта Східної Європи згоріла разом із російським планом “Київ за три дні”. Але навесні 2026 року видно інше: емоційна єдність 2022-го закінчилася, і на перший план знову вийшли національні інтереси, енергетика, вибори, конкуренція та втома суспільств. Україна більше не живе в реальності “всі сусіди з нами”. Тепер у кожної столиці — своя гра.

    Лютий 2022 року справді став моментом історичного обнулення. Польща відкрила кордон і стала головним тилом для України, Молдова прийняла непропорційно велику кількість біженців, Румунія перетворилася на критичний маршрут для торгівлі й безпеки, а навіть країни з традиційно складною позицією, як-от Угорщина чи Болгарія, не наважувалися публічно стати в один ряд із Росією. Навесні 2026-го картина вже інша: одні сусіди поглиблюють співпрацю з Києвом, інші залишаються корисними, але холодними, а треті відверто використовують війну України як інструмент власного шантажу.

    Якщо спростити до формули, то сьогодні Україна має навколо себе чотири типи сусідів. Є держави, з якими інтереси майже повністю збігаються — передусім Румунія і Молдова. Є країни жорсткого прагматизму — Польща, Туреччина і, меншою мірою, Болгарія. Є відкрито проблемний блок — Угорщина та Словаччина. І є Білорусь, яка залишається не просто поганим сусідом, а ворожим плацдармом. Це вже не романтика 2022 року. Це зріла геополітика воєнного часу.

    Польща залишається найважливішим західним тилом України, але вже точно не в тому сентиментальному сенсі, який був у перші місяці вторгнення. Варшава й далі вкладається в оборону, готує новий пакет допомоги приблизно на 200 млн злотих і паралельно просуває масштабні оборонні програми всередині ЄС. Це означає, що польська держава продовжує бачити в російській загрозі власну проблему, а не лише українську.

    Але водночас Польща вже живе не логікою екстреної солідарності, а логікою внутрішньої політики. У країні зберігаються великі українські громади, що дає економічний ефект, але також породжує втому і соціальне тертя. Reuters ще у 2025 році фіксував, що українські біженці дали помітний внесок у польську економіку, але паралельно антиукраїнські настрої стали одним із факторів посилення праворадикальних сил. А в лютому 2026 року агентство знову звертало увагу на напруження навколо великих українських громад у Варшаві та Кракові. До того ж із березня 2026 року Польща змінила правила тимчасового захисту для українців, зробивши систему менш “надзвичайною” і більш бюрократичною. Це не розворот проти України, але це вже точно не епоха безумовного братерства.

    Угорщина тим часом остаточно вийшла з режиму пасивного скепсису і перейшла в режим відкритого блокування. Прем’єр Віктор Орбан не просто критикує Київ — він тримає в заручниках критично важливий для України пакет допомоги ЄС на 90 млрд євро, прив’язуючи свою позицію до зупинки транзиту нафти через “Дружбу”. Формула Будапешта зараз максимально проста: немає нафти — не буде грошей для України. Європейські лідери вже прямо називають цю поведінку неприйнятною і шукають способи обійти вето Орбана.

    Особливо показово, що сама історія з “Дружбою” виникла не через дії Києва, а через пошкодження інфраструктури внаслідок російського удару. Україна погодилася прийняти технічну і фінансову допомогу ЄС для ремонту трубопроводу, а Зеленський повідомив, що на повне відновлення транзиту потрібно близько півтора місяця. Але Будапешт вирішив використати кризу не для спільного тиску на Москву, а для тиску на Київ і Брюссель. Це і є головна риса українсько-угорських відносин 2026 року: вже не суперечка про меншини чи шкільні програми, а повноцінне політичне протистояння.

    Словаччина у 2026 році майже синхронізувалася з угорською лінією. Роберт Фіцо ще донедавна намагався балансувати — різка риторика, але не повне руйнування контактів. Тепер баланс майже зник. Братислава не лише підтримала тиск на Україну через нафтопровід, а й оголосила про припинення аварійних постачань електроенергії, а згодом через паливну кризу дозволила заправкам продавати дизель дорожче для іноземців і навіть обмежувати відпуск пального. Формально це рішення пояснюють нестачею ресурсу та “паливним туризмом”, але політично воно стало частиною того самого конфлікту навколо “Дружби”.

    Це означає, що Київ тепер має справу не з одним проблемним сусідом, а з цілим мініблоком Угорщина—Словаччина. І цей блок небезпечний не тільки тим, що створює труднощі в ЄС, а й тим, що вбудовує українське питання у передвиборчу політику двох урядів. Для Орбана й Фіцо жорсткість щодо України — це давно не зовнішня політика, а частина внутрішнього електорального менеджменту.

    На протилежному полюсі — Румунія. Якщо у відносинах Києва і Бухареста історично було достатньо взаємної недовіри, то нині Румунія стала одним із найстабільніших партнерів України в регіоні. 12 березня 2026 року під час візиту Зеленського до Румунії було підписано декларацію про стратегічне партнерство. Офіційний Бухарест прямо прив’язує цю домовленість до співпраці в обороні, енергетиці та відбудові.

    Ще важливіше те, що румунсько-українська співпраця вже не обмежується лише політичними жестами. Reuters повідомляв про ранні переговори між “Нафтогазом” і OMV Petrom щодо спільного освоєння великого газового родовища в Чорному морі. Паралельно Румунія ще раніше передала Україні систему Patriot, а нині дедалі чіткіше бачить Чорне море як спільний простір безпеки, де українська стійкість напряму працює на румунські інтереси. Саме тому Бухарест навесні 2026-го — чи не найперспективніший сусід України з погляду довгих стратегічних домовленостей.

    Молдова — окремий випадок, бо це не “велика” регіональна держава, а країна з набагато вужчим ресурсом. Але саме тому її лінія виглядає ще показовішою. Після російського удару по Новодністровській ГЕС у березні 2026 року забруднення води дісталося молдовської Бєльцівщини, тисячі людей залишилися без водопостачання, а Кишинів публічно поклав відповідальність на Росію. Це був ще один наочний епізод того, як безпека України і безпека Молдови вже фактично зрослися.

    Саме тому відносини Києва і Кишинева сьогодні, мабуть, найменш конфліктні в усьому периметрі. Молдова не має ресурсів Польщі чи Румунії, але має політичну ясність: будь-яке послаблення України автоматично збільшує ризики для самої Молдови. І поки Майя Санду утримує цей курс, Кишинів залишається для України не просто добрим сусідом, а дуже близьким політичним союзником.

    Болгарія, на відміну від Румунії, не робить гучних заяв про стратегічне партнерство, але й не скочується у відкритий конфлікт, як Будапешт чи Братислава. Її роль тиха, але корисна. У 2026 році Софія взяла на себе координацію спільного морського порядку денного для Чорного моря після України, а болгарське енергетичне відомство прямо говорить про завершення розширення газових інтерконекторів, які мають зробити країну важливим маршрутом LNG до України та Центральної Європи. Крім того, Болгарія продовжила тимчасовий захист для українців до березня 2027 року. Це не політика “великої дружби”, але це стабільна і доволі дисциплінована підтримка.

    Туреччина ж залишається тим, ким була фактично з першого дня великої війни: не союзником у західному розумінні, а сильним самостійним гравцем, який одночасно співпрацює і конкурує з усіма. У березні 2026 року Анкара знову запропонувала майданчик для наступного раунду переговорів між Росією та Україною. Ще у січні турецький МЗС підкреслював, що безпека Чорного моря для Анкари є стратегічним пріоритетом. Але Туреччина, як і раніше, не приєднується до західних санкцій проти Росії і паралельно дбає про безпеку власних газових маршрутів, зокрема Blue Stream і TurkStream.

    Для України це означає просту річ: Туреччина корисна, але не сентиментальна. Вона може допомагати в оборонній кооперації, підтримувати в Чорному морі, залишатися зручним дипломатичним майданчиком і водночас не робити жодного кроку, який суперечить її власним енергетичним чи торговельним інтересам. Саме тому відносини з Анкарою сьогодні — це не “дружба”, а складна математика взаємної вигоди. І в цій математиці Україна мусить діяти без ілюзій.

    Нарешті, Білорусь. Тут жодних двозначностей уже не залишилося. У лютому 2026 року Україна офіційно запровадила санкції проти Олександра Лукашенка, прямо звинувативши Мінськ у сприянні російській війні, зокрема у допомозі з дроновими атаками і використанні білоруської території як інфраструктурної бази. Навіть попри те, що в березні Мінськ почав торг із США, звільнив 250 політв’язнів і домігся часткового послаблення американських санкцій, це жодним чином не змінює українського погляду: Білорусь залишається несамостійним військово-політичним придатком Росії.

    Так, у довгій перспективі Київ, очевидно, залишатиме собі простір для майбутнього діалогу з постлукашенківською Білоруссю. Але навесні 2026 року це не сусід у політичному сенсі, а північний ризик. Не обов’язково ризик нового наступу завтра, але точно ризик для безпеки, логістики і планування, який не можна ігнорувати.

    Якщо ж спробувати підбити сухий підсумок, то головна зміна порівняно з 2022 роком полягає ось у чому: навколо України більше немає єдиного морального фронту. Є пояс підтримки, але він неоднорідний. Румунія і Молдова зараз ближчі до формули справжнього партнерства. Польща залишається критично важливою, але все сильніше мислить у категоріях власного політичного балансу. Болгарія і Туреччина — це надійний, але стриманий прагматизм. Угорщина і Словаччина — відверта зона конфлікту. Білорусь — ворожий тил Росії. І це, мабуть, і є головний геополітичний підсумок весни 2026 року: Україна більше не може дозволити собі політику на емоціях, бо її сусіди давно повернулися до політики інтересів.

  • Киянин намагався незаконно вивезти до Польщі старовинні монети

    Киянин намагався незаконно вивезти до Польщі старовинні монети

    Митники запобігли незаконному експорту культурних цінностей з України: киянин намагався переслати до Польщі 17 середньовічних монет без відповідних документів.

    Солом’янський районний суд міста Києва визнав столичного нумізмата винним у порушенні митних правил. Під час перевірки міжнародного поштового відправлення в логістичному центрі Укрпошти митники виявили старовинні монети. Продавець не надав жодних дозволів, які потрібні для вивезення культурних цінностей за кордон.

    Суд встановив, що громадянин порушив вимоги законодавства щодо переміщення культурних цінностей через митний кордон. Для вивезення таких предметів необхідне спеціальне свідоцтво Міністерства культури, без якого пересилання заборонене.

    Дії порушника кваліфіковані за ч. 2 ст. 473 Митного кодексу України – пересилання заборонених товарів у міжнародних поштових відправленнях.

    Нумізмата було визнано винним, монети конфісковано, а також з нього стягнули судовий збір у розмірі 665,60 грн.

  • Частина працівників телеканалу «Еспресо» не отримує зарплату вже кілька місяців

    Частина працівників телеканалу «Еспресо» не отримує зарплату вже кілька місяців

    Народний депутат Микола Княжицький, за інформацією джерел, уже понад вісім місяців має заборгованість із виплат заробітної плати перед частиною співробітників телеканалу «Еспресо», який пов’язують із ним та бізнесменом Костянтином Жеваго.

    За словами співрозмовників, частину виплат здійснюють лише тим працівникам, без яких телеканал не може продовжувати роботу. При цьому, як стверджують джерела, деякі виплати здійснюються через інший медійний проєкт — телеканал SLAWA TV.

    SLAWA TV, за інформацією співрозмовників, фінансується за підтримки польських урядових структур. Джерела також стверджують, що Микола Княжицький активно займався просуванням цього медійного проєкту через власні контакти у Польщі та бере участь у редакційній роботі каналу.

    Керівницею SLAWA TV називають Марію Гурську, яка раніше працювала помічницею Миколи Княжицького. За словами співробітників телеканалу «Еспресо», частина працівників, які мають заборгованість із зарплат на одному каналі, нібито отримують виплати за рахунок роботи на іншому медійному проєкті.

    За словами джерел, деякі працівники можуть одночасно фігурувати в кадрових списках обох телеканалів. Таким чином, як стверджують співрозмовники, виплати здійснюються через інший медійний майданчик.

    Водночас джерела, близькі до бізнесмена Костянтина Жеваго, заявляють, що навіть попри запроваджені санкції існує механізм фінансування телеканалу «Еспресо». Однак, за їхніми словами, частина цих коштів нібито не доходить до більшості співробітників.

    Джерела також стверджують, що виплати продовжують отримувати окремі наближені або найбільш відомі журналісти телеканалу.

    Зокрема, за інформацією співрозмовників, журналіст Віталій Портников під час складної енергетичної ситуації взимку перебував за кордоном. За словами джерел, поїздка була організована за сприяння польських партнерів і пов’язаних медійних проєктів.

    Також співрозмовники стверджують, що частина людей із близького оточення Княжицького працює на телеканалі SLAWA TV. Серед них називають Олену Міщенко, яка, за словами джерел, раніше була пов’язана з родиною політика та нині проживає у Польщі.

  • На кордоні з Польщею намагалися ввезти BMW X5 під виглядом гуманітарної допомоги

    На кордоні з Польщею намагалися ввезти BMW X5 під виглядом гуманітарної допомоги

    Українські митники викрили спробу незаконного ввезення дорогого автомобіля під виглядом гуманітарної допомоги на кордоні з Польщею. Інцидент стався у пункті пропуску «Шегині – Медика».

    Під час митного контролю правоохоронці перевірили документи на автомобіль BMW X5 2022 року випуску, який намагалися ввезти в Україну як гуманітарний вантаж.

    У ході перевірки з’ясувалося, що автомобіль фактично не відповідає заявленому статусу гуманітарної допомоги. Його орієнтовна вартість перевищує 2 мільйони гривень.

    Митники припинили спробу ввезення транспортного засобу та зафіксували порушення митних правил. Наразі встановлюються всі обставини інциденту та особи, причетні до можливого незаконного оформлення автомобіля.

    Правоохоронці зазначають, що використання статусу гуманітарної допомоги для ввезення дорогих товарів є однією з поширених схем уникнення сплати митних платежів.

  • У Львові затримали поляка, засудженого за участь в організованому угрупованні

    У Львові затримали поляка, засудженого за участь в організованому угрупованні

    Українські та польські правоохоронці провели спільну операцію у Львові, під час якої затримали громадянина Польщі, який перебував у міжнародному розшуку майже вісім років. Йдеться про 63-річного чоловіка, якого розшукували на підставі червоного повідомлення Інтерполу, Європейського ордера на арешт та національних ордерів, виданих польськими правоохоронними органами.

    Про затримання повідомила пресслужба Центрального слідчого бюро поліції Польщі. За даними польських правоохоронців, операцію провели співробітники Центрального бюро розслідувань поліції у співпраці з підрозділом кіберполіції Національної поліції України.

    Затриманим виявився Броніслав Д., якого польський суд раніше визнав винним у низці злочинів. Його засудили до чотирьох років позбавлення волі за участь в організованому злочинному угрупованні, фінансово-податкові правопорушення та відмивання коштів.

    Окрім цього, слідчі підозрюють чоловіка у керівництві організованою злочинною групою та здійсненні масштабної незаконної діяльності, пов’язаної з фінансовими махінаціями та легалізацією значних сум грошей. За версією правоохоронців, ці схеми були для нього стабільним джерелом доходу.

    У Центральному бюро розслідувань поліції Польщі зазначили, що затримання стало можливим завдяки тривалим оперативним заходам. Польські правоохоронці встановили місцезнаходження підозрюваного та передали відповідну інформацію українській стороні. Представники польської поліції також брали участь у проведенні операції на території України.

    Наразі затриманий перебуває під вартою в Україні. Він очікує завершення процедури екстрадиції, після чого його мають передати польській стороні для відбування покарання, призначеного судом.