Khreshchatyknews.com

Позначка: окупація

  • У Криму різко обмежують зв’язок: у деяких містах інтернет працюватиме лише 8 годин на добу

    У Криму різко обмежують зв’язок: у деяких містах інтернет працюватиме лише 8 годин на добу

    Російська окупаційна влада продовжує посилювати контроль над тимчасово окупованим Кримом. У низці міст півострова запроваджуються нові обмеження на роботу мобільного зв’язку та інтернету. За даними Центру протидії дезінформації, у Джанкої доступ до мобільного зв’язку та мережі буде обмежений лише вісьмома годинами на добу, тоді як решту часу послуги зв’язку залишатимуться повністю недоступними.

    У ЦПД зазначають, що такі кроки насамперед пов’язані з військовими інтересами Росії. Окупаційна адміністрація намагається ускладнити поширення інформації про пересування російської військової техніки, особового складу та розташування військових об’єктів на території півострова. В умовах регулярних ударів по російській військовій інфраструктурі Кремль прагне максимально обмежити будь-які витоки інформації.

    Водночас обмеження зв’язку мають і політичну складову. У Центрі протидії дезінформації вважають, що відключення мобільного інтернету та зв’язку дозволяють окупаційній владі контролювати інформаційний простір і зменшувати доступ місцевих жителів до незалежних джерел інформації. Таким чином Кремль намагається ізолювати населення від новин, які суперечать офіційній російській пропаганді.

    У ЦПД наголошують, що цивільні мешканці Криму фактично стають заручниками військових рішень російської влади. Через постійні обмеження зв’язку та контролю над інформаційним середовищем окупований півострів дедалі більше перетворюється на закриту мілітаризовану територію, де пріоритет надається потребам армії, а не цивільного населення.

    Ситуація ускладнюється ще й масштабними проблемами з електропостачанням. За інформацією ЦПД, вже кілька тижнів у різних районах окупованого Криму тривають відключення електроенергії. Після пошкоджень енергетичної інфраструктури окупаційна адміністрація перестала публічно повідомляти, які саме населені пункти залишаються без світла та наскільки критичною є ситуація.

    Особливо складною залишається ситуація у Севастополі, де місцева окупаційна влада була змушена посилити графіки відключення електроенергії. Представники окупаційної адміністрації вже заявили, що не можуть прогнозувати точний час відновлення електропостачання, що свідчить про серйозні проблеми з функціонуванням енергетичної системи півострова.

    На тлі регулярних обмежень зв’язку, перебоїв із електроенергією та посилення військової присутності Росії життя мешканців окупованого Криму стає дедалі складнішим, а сам півострів поступово перетворюється на територію з жорстким контролем і суттєвими обмеженнями для цивільного населення.

  • “Форс-мажор” чи схема: скандал із землею на Харківщині

    “Форс-мажор” чи схема: скандал із землею на Харківщині

    На Харківщині розгорівся резонансний земельний конфлікт між власниками паїв та агропідприємством “Інвестиційна аграрна компанія “Балінвест”, яке після деокупації території, за словами селян, роками не сплачує орендну плату за землю. Справа вже дійшла до Верховного Суду і може стати показовою для десятків аналогічних спорів на звільнених територіях України.

    Йдеться про землі в районі села Яковенкове Балаклійської громади Харківської області. Це село перебувало під російською окупацією з кінця лютого до 11 вересня 2022 року. Після звільнення частина місцевих жителів повернулася додому і почала вимагати від орендарів розрахуватися за користування земельними паями. Однак, як стверджують пайовики, грошей вони так і не отримали.

    Одна з власниць землі, Марія Колесник, передала “Балінвесту” в оренду три земельні паї. За договорами компанія мала щороку сплачувати орендну плату. Проте після початку повномасштабної війни виплати припинилися. Компанія посилалася на окупацію, неможливість обробляти поля, замінування та інші воєнні обставини. Загальна сума вимог власниці паїв становить майже 70 тис. грн.

    Суд першої інстанції частково став на бік позивачки. Він визнав, що під час окупації орендар справді не міг повноцінно користуватися землею, тому не мав обов’язку сплачувати оренду за цей період. Водночас після деокупації компанія вже могла відновити діяльність, але не розрахувалася за 2023–2024 роки. Тому суд постановив стягнути понад 57 тис. грн боргу і розірвати договори оренди.

    Однак апеляційний суд змінив це рішення. Він погодився, що борг існує, але зменшив його через інший розрахунок індексації орендної плати. Головне — апеляція відмовилася розривати договори оренди. Суд вирішив, що окупація та воєнний стан є форс-мажорними обставинами, а отже несплата оренди не може автоматично вважатися підставою для припинення договорів.

    Саме це і стало ключовим питанням для Верховного Суду: чи можна вважати систематичною несплату орендної плати, якщо після деокупації орендар не платить власникам паїв кілька років поспіль. Від відповіді залежить не лише справа Марії Колесник, а й доля десятків аналогічних позовів до того самого підприємства.

    За словами адвокатки позивачки Аліни Турки-Романюк, Балаклійський районний суд уже розглянув понад пів сотні подібних справ проти “Балінвесту”. У більшості випадків суд першої інстанції ставав на бік власників землі: стягував борги та розривав договори. Але після апеляції ситуація змінювалася — борги залишалися, а договори оренди продовжували діяти.

    Юристи пояснюють, що з правового погляду стягнення боргу і розірвання договору — це різні способи захисту. Наявність заборгованості сама по собі не завжди означає автоматичне припинення договору. Суд має оцінити, чи була вина орендаря, чи існували об’єктивні перешкоди для роботи та чи діяв він добросовісно.

    Водночас представники пайовиків наполягають: “Балінвест” прикривається війною, хоча фактично земля могла використовуватися. За їхніми словами, у 2023–2024 роках поля були засіяні соняшником, а врожай збирали. Адвокати навіть замовили приватну земельно-технічну експертизу, яка, за їхніми словами, підтвердила обробіток ділянок.

    Ще один важливий епізод — можлива суборенда землі. Позивачі стверджують, що у 2023 році “Балінвест” передав частину земель іншій компанії, яка нібито обробляла поля і сплатила понад 2 млн грн суборендної плати. Водночас апеляційний суд не визнав ці обставини доведеними, зокрема через відсутність підтвердження від військової адміністрації та скасування окремих судових рішень, на які посилалися пайовики.

    Додаткового резонансу справі надала кримінальна історія навколо колишньої керівниці “Балінвесту” Наталії Проценко. У квітні 2025 року вона отримала вирок за колабораціонізм. За даними слідства, під час окупації вона наказала підлеглим зібрати пшеницю, горох, ячмінь та гірчицю для реалізації на території Росії. Також повідомлялося про вивезення 250 тонн насіння соняшнику до Бєлгородської області. У суді Проценко визнала провину і пояснила співпрацю з окупантами бажанням зберегти підприємства та допомогти працівникам. Суд призначив їй три роки ув’язнення.

    За відкритими реєстрами, ТОВ “ІАК “Балінвест” зареєстроване в селі Яковенкове Харківської області, має код ЄДРПОУ 32934058, а основним видом діяльності компанії є вирощування зернових, бобових і насіння олійних культур. Директором підприємства нині зазначений Шкабара Андрій Васильович.

    У реєстрах також вказано, що серед засновників “Балінвесту” є Шкабара Андрій Васильович із часткою 99% та Наталія Проценко з часткою 1%. Статутний капітал підприємства становить 5,7 млн грн.

    Ще одна важлива деталь — фінансовий стан компанії. За даними Opendatabot, щодо ТОВ “ІАК “Балінвест” виконується процедура банкрутства, а повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство датоване 22 квітня 2026 року.

    Це створює для пайовиків додатковий ризик: навіть якщо суди остаточно визнають борги, постає питання, чи буде з чого їх стягнути. Юристи попереджають, що якщо боржник під час спору переводить активи на пов’язані структури, такі дії можуть мати ознаки недобросовісної поведінки. У разі доведення в суді такі правочини можуть бути оскаржені як фраудаторні — тобто вчинені для уникнення відповідальності перед кредиторами.

    Ситуація навколо “Балінвесту” стала показовою для деокупованих територій. Власники землі вимагають гроші за паї та право розірвати договори з орендарем, який, на їхню думку, не виконує зобов’язань. Компанія посилається на окупацію, замінування й форс-мажор. А суди мають визначити, де закінчується об’єктивний вплив війни і починається зловживання воєнними обставинами.

    Рішення Верховного Суду у цій справі може стати орієнтиром для сотень землевласників на звільнених територіях, які опинилися в подібній ситуації: їхні землі формально залишаються в оренді, борги накопичуються, а розірвати договори через суд виявляється складніше, ніж просто довести факт несплати.

  • РФ запропонувала “перемир’я” в Костянтинівці

    РФ запропонувала “перемир’я” в Костянтинівці

    Міністерство оборони Росії заявило про готовність тимчасово припинити бойові дії в районі Костянтинівки Донецької області для проведення так званої гуманітарної акції з передачі тіл загиблих військовослужбовців. Водночас ця ініціатива пролунала на тлі заяв Кремля про нібито повне захоплення міста, які вже були офіційно спростовані Генеральним штабом Збройних сил України та не підтверджуються даними незалежних карт бойових дій.

    Про це повідомляють російські засоби масової інформації.

    У російському оборонному відомстві заявили, що у зв’язку з нібито встановленням повного контролю над Костянтинівкою Москва готова провести гуманітарну операцію, яка передбачає передачу тіл загиблих військових українській стороні. У Міноборони РФ стверджують, що задля цього пропонують тимчасово припинити обстріли та бойові дії в районі міста.

    “У зв’язку зі звільненням російськими військами міста Костянтинівка та встановленням над ним повного нашого контролю російська сторона готова провести гуманітарну акцію”, – заявили у відомстві.

    За версією російської сторони, режим припинення вогню має діяти 6 липня з 12:00 до 18:00. Саме у цей проміжок часу, як заявляють у Москві, планується провести передачу тіл загиблих військовослужбовців. Росія також повідомила, що очікує офіційної відповіді України щодо цієї пропозиції до 12:00 5 липня.

    Водночас сама заява Міноборони РФ побудована на твердженні про нібито повне захоплення Костянтинівки, яке українська сторона називає неправдивим.

    Напередодні президент Росії Володимир Путін заявив, що російські війська начебто повністю встановили контроль над Костянтинівкою. Цю інформацію активно поширили російські державні медіа, представивши її як черговий успіх російської армії на Донеччині.

    Однак вже невдовзі ці заяви були офіційно спростовані українським військовим командуванням.

    У Генеральному штабі Збройних сил України наголосили, що інформація про захоплення Костянтинівки не відповідає дійсності. Українські військові підкреслили, що місто продовжує перебувати під контролем Сил оборони України, а російські війська не змогли встановити над ним контроль.

    Також твердження Кремля не підтверджують дані аналітичного проєкту DeepState, який щоденно оновлює карту бойових дій на основі відкритих джерел та інформації з фронту. Згідно з картою, російські підрозділи продовжують перебувати на околицях міста та ведуть наступальні дії поблизу нього, однак про повну окупацію Костянтинівки не йдеться.

    На заяву Путіна відреагував і президент України Володимир Зеленський. Глава держави іронічно запропонував російському диктатору особисто приїхати до Костянтинівки та провести там двосторонню зустріч, якщо Кремль дійсно вважає місто окупованим.

    Президент зазначив, що якщо російські війська справді контролюють Костянтинівку, як стверджує Москва, то для Путіна не повинно існувати жодних перешкод для особистого візиту до міста та переговорів щодо завершення війни.

    “Якщо Костянтинівка зараз під контролем Росії, то, мабуть, у Путіна не буде проблеми там зі мною зустрітися і знайти дипломатичні рішення, щоб війну нарешті закінчити. Але все ж таки він фронт не перейде: правда дуже відрізняється від путінських слів”, – заявив Зеленський.

    Заява українського президента стала відповіддю не лише на слова Путіна, а й на спроби Кремля сформувати інформаційний ефект навколо ситуації на Донеччині.

    Втім уже наступного дня Кремль фактично відкинув пропозицію українського президента. Речник російського лідера Дмитро Пєсков повідомив, що Володимир Путін не має наміру зустрічатися із Зеленським у Костянтинівці.

    Натомість представник Кремля вкотре повторив традиційну позицію Москви про можливість переговорів лише на російських умовах і запропонував проводити потенційні контакти у Москві. При цьому він дав зрозуміти, що Росія не планує припиняти бойові дії та продовжуватиме військову кампанію.

    Костянтинівка є одним із найважливіших міст Донецької області, яке залишається під контролем України. Вона виконує роль великого логістичного центру для українського угруповання військ на Краматорському напрямку та забезпечує транспортне сполучення із Краматорськом, Дружківкою, Слов’янськом і низкою інших населених пунктів.

    Саме через стратегічне значення міста російська армія вже тривалий час намагається наблизитися до нього, регулярно здійснюючи авіаційні удари, артилерійські обстріли, застосовуючи керовані авіабомби та ударні безпілотники. Попри постійний тиск, українські військові продовжують утримувати оборону та відбивати атаки противника.

    Останніми тижнями російські війська активізували наступальні дії одразу на кількох напрямках Донеччини, прагнучи покращити свої тактичні позиції перед можливими новими наступальними операціями. Одним із головних напрямків залишається район Костянтинівки, який російське командування розглядає як важливий елемент подальшого просування вглиб контрольованої Україною частини Донеччини.

    На цьому тлі заява Міноборони РФ про можливе шестигодинне припинення вогню виглядає суперечливою, оскільки одночасно супроводжується твердженнями про повне захоплення міста, які офіційно спростовані українською стороною. Станом на сьогодні Генеральний штаб ЗСУ підтверджує, що Костянтинівка перебуває під контролем Сил оборони України, а бої на підступах до міста тривають.

  • Зеленський кинув виклик Путіну після його слів про Костянтинівку

    Зеленський кинув виклик Путіну після його слів про Костянтинівку

    Президент України Володимир Зеленський відреагував на заяву російського диктатора Володимира Путіна про нібито захоплення російськими військами міста Костянтинівка Донецької області. Глава держави запропонував очільнику Кремля особисто зустрітися у місті, якщо той справді переконаний, що населений пункт перебуває під контролем російської армії. Водночас президент наголосив, що слова Путіна не відповідають дійсності, а сама заява є черговою спробою дезінформувати світову спільноту щодо реальної ситуації на фронті.

    Про це Володимир Зеленський повідомив у своєму Telegram.

    Президент зазначив, що російський лідер зробив свою заяву напередодні Дня незалежності Сполучених Штатів Америки, намагаючись, за словами Зеленського, ввести в оману міжнародну спільноту, насамперед президента США Дональда Трампа, щодо реального перебігу бойових дій в Україні.

    За словами глави держави, інформація про нібито захоплення Костянтинівки є неправдивою, а місто продовжує перебувати під контролем українських військових.

    “Напередодні Дня незалежності Америки Путін вирішив збрехати світу і президенту США Дональду Трампу щодо ситуації на фронті. Його заява про начебто захоплення росіянами Костянтинівки не відповідає дійсності”, – заявив Зеленський.

    Президент також іронічно відповів на твердження Кремля, запропонувавши Путіну особисто приїхати до Костянтинівки.

    На думку Зеленського, якщо російський диктатор дійсно вважає, що місто контролюється військами РФ, то він без жодних перешкод міг би провести там зустріч із президентом України для пошуку шляхів завершення війни.

    “Якщо Костянтинівка зараз під контролем Росії, то, мабуть, у Путіна не буде проблеми там зі мною зустрітись і знайти дипломатичні рішення, щоб війну нарешті закінчити. Але все ж таки він фронт не перейде: правда дуже відрізняється від путінських слів”, – наголосив глава держави.

    Цими словами Зеленський фактично поставив під сумнів достовірність заяв російського керівництва щодо успіхів армії РФ та підкреслив, що Кремль продовжує використовувати інформаційні маніпуляції як один із інструментів ведення війни.

    Заява українського президента пролунала після виступу Володимира Путіна 3 липня, під час якого російський диктатор повідомив, що російські війська нібито встановили контроль над Костянтинівкою.

    Таке твердження одразу викликало сумніви, оскільки жодних підтверджень цієї інформації не з’явилося ні з боку незалежних аналітичних проєктів, ні з боку українського військового командування.

    Зокрема, дані аналітичного проєкту DeepState, який щоденно оновлює карту бойових дій на основі відкритих джерел, геолокаційних матеріалів та супутникових знімків, свідчать, що Костянтинівка не перебуває під російським контролем.

    Згідно з картою DeepState, російські війська продовжують вести наступальні дії поблизу міста та намагаються просунутися до нього, однак сам населений пункт залишається під контролем Сил оборони України.

    Незабаром після заяви Путіна інформацію офіційно спростував і Генеральний штаб Збройних сил України.

    У Генштабі наголосили, що повідомлення про окупацію Костянтинівки не відповідають дійсності, а українські підрозділи продовжують утримувати місто та вести оборонні бої на цьому напрямку.

    Українські військові зазначають, що ситуація залишається складною, однак контроль над містом не втрачений.

    Костянтинівка є одним із найважливіших населених пунктів на Донеччині, який виконує роль великого логістичного та транспортного вузла для української армії.

    Місто розташоване неподалік Краматорська, Дружківки, Часового Яру та інших ключових центрів української оборони в Донецькій області.

    Через Костянтинівку проходять важливі автомобільні дороги та залізничні маршрути, які використовуються для постачання військ, евакуації цивільного населення, доставки гуманітарної допомоги та забезпечення оборонних підрозділів.

    Саме тому російське командування вже тривалий час намагається просунутися до міста, розглядаючи його як одну з пріоритетних цілей літньої наступальної кампанії.

    Останніми місяцями Костянтинівка практично щодня зазнає ударів російської артилерії, авіації, керованих авіабомб та безпілотників.

    Під обстрілами регулярно опиняються житлові квартали, промислові підприємства, об’єкти критичної інфраструктури, медичні заклади, школи та адміністративні будівлі.

    Попри постійний тиск, місто продовжує функціонувати, а українські військові утримують свої позиції.

    Водночас українська влада неодноразово заявляла, що Кремль систематично використовує неправдиві повідомлення про нібито захоплення українських населених пунктів як елемент інформаційно-психологічних операцій.

    Подібні заяви нерідко з’являються ще до фактичного просування російських військ або взагалі не підтверджуються реальними змінами на лінії фронту.

    На думку української сторони, головною метою таких повідомлень є створення у російському суспільстві враження про успішний наступ армії РФ, підтримання мобілізаційних настроїв, а також спроба вплинути на позицію міжнародних партнерів України.

    Окремо в Києві звертають увагу на те, що подібні заяви часто збігаються з важливими міжнародними політичними подіями або контактами між Росією та західними державами.

    У цьому випадку Зеленський прямо пов’язав заяву Путіна із прагненням вплинути на сприйняття ситуації новою американською адміністрацією та особисто президентом США Дональдом Трампом.

    Президент України вже не вперше використовує публічні заяви для того, щоб продемонструвати розрив між офіційною риторикою Кремля та реальною ситуацією на полі бою.

    Запропонувавши Путіну особисто зустрітися у Костянтинівці, Зеленський фактично поставив під сумнів достовірність слів російського президента та наголосив, що той не зможе підтвердити свої заяви на практиці.

    На тлі триваючих бойових дій на сході України Костянтинівка залишається одним із ключових рубежів української оборони, а її утримання має важливе значення для стабільності всієї лінії фронту на Донеччині. Саме тому будь-які заяви про зміну контролю над містом викликають значний міжнародний резонанс і ретельно перевіряються як українською стороною, так і незалежними аналітиками, які відстежують перебіг війни.

  • Крим як плацдарм РФ означатиме нову фазу війни — заява генерала ГУР

    Крим як плацдарм РФ означатиме нову фазу війни — заява генерала ГУР

    Експлуатація тимчасово окупованого Криму як військового плацдарму Російської Федерації не свідчитиме про завершення війни проти України, а лише створюватиме передумови для її подальшої ескалації в майбутньому. Про це заявив ексзаступник начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України, генерал-майор Ілля Павленко під час виступу на V Міжнародному форумі Експертної мережі Кримська платформа.

    За його словами, протягом останнього року ситуація навколо тимчасово окупованого півострова суттєво трансформувалася. Україна, як зазначив Павленко, перейшла до системного та послідовного підходу, спрямованого на поступове зниження військового потенціалу Росії в регіоні. Це, зокрема, проявляється у цілеспрямованих заходах, які ускладнюють використання Криму як відносно безпечної тилової бази для забезпечення російських військ на південному напрямку.

    Павленко наголосив, що внаслідок таких змін Крим дедалі більше втрачає функцію стабільного логістичного центру для окупаційних сил і натомість перетворюється на територію постійного військового та безпекового навантаження для Російської Федерації. За його оцінкою, це створює для російського угруповання на півострові довготривалу систему ризиків і змушує окупаційну адміністрацію та військове командування витрачати значні ресурси не на розширення бойових дій, а на утримання контролю над уже захопленою територією.

    Окремо він звернув увагу на вразливість усієї інфраструктури забезпечення російських військ у Криму. Під тиском, за його словами, опинилися сухопутні маршрути постачання, портова інфраструктура, переправи, а також системи протиповітряної оборони та радіолокаційного контролю. Сукупність цих факторів поступово знижує оперативну ефективність російських сил у регіоні та ускладнює їхню здатність до швидкого маневрування і стабільного логістичного забезпечення.

    На думку Павленка, Крим має для Росії не лише тактичне чи оперативне значення, а є ключовим елементом її довгострокової геополітичної стратегії в Чорноморському регіоні. Саме тому контроль над півостровом виходить за межі суто воєнного виміру і напряму впливає на майбутню архітектуру безпеки у регіоні, а також на баланс сил у ширшому міжнародному контексті.

    Генерал-майор також наголосив, що навіть у разі гіпотетичного завершення активної фази бойових дій збереження Криму як російської військової бази означатиме збереження потенційної загрози для України. У такому сценарії, за його словами, йдеться не про остаточне завершення конфлікту, а радше про тимчасову паузу, яка може бути використана для відновлення військових спроможностей та підготовки нової хвилі агресії.

    Він підкреслив, що саме тому питання Криму залишається одним із ключових елементів довгострокової безпеки України та всього Чорноморського регіону. Будь-яка модель, яка дозволяє Росії зберегти військову присутність на півострові, фактично закладає основу для повторної ескалації у майбутньому, навіть якщо інтенсивність бойових дій тимчасово знизиться.

    Окремо Павленко звернув увагу на міжнародно-політичний вимір ситуації. Він зазначив, що системний тиск України на російські військові можливості в Криму посилює позиції Києва у дипломатичних процесах та сприяє збереженню підтримки з боку міжнародних партнерів. За його словами, це також сприяє поверненню питання окупованого півострова до глобального порядку денного як одного з ключових факторів стабільності у Чорноморському регіоні.

    Водночас він попередив, що у разі змін контролю над територією або її деокупації Росія, ймовірно, активізує масштабні інформаційні кампанії, спрямовані на дискредитацію України та її дій на міжнародній арені. Саме тому, на його переконання, міжнародна експертна та політична спільнота вже зараз має готуватися до таких сценаріїв, формуючи стійкі механізми протидії інформаційним впливам і маніпуляціям, які можуть бути використані для формування викривленого уявлення про події.

  • Україна в ООН зробила гучне попередження світу та Росії

    Україна в ООН зробила гучне попередження світу та Росії

    Постійний представник України при Організації Об’єднаних Націй Андрій Мельник під час засідання Ради Безпеки ООН виступив із жорсткою заявою щодо подальшої реакції міжнародної спільноти на російську агресію. Український дипломат наголосив, що Київ протягом тривалого часу демонстрував готовність до дипломатичних рішень та закликав міжнародні інституції до активніших дій, однак відсутність реальних результатів змушує Україну замислюватися над можливістю перегляду власних підходів.

    За словами Мельника, вже понад рік Україна послідовно порушує питання необхідності повного та безумовного припинення вогню на майданчику Ради Безпеки ООН. Проте численні звернення та дипломатичні ініціативи не призвели до ухвалення рішень, які могли б наблизити завершення війни або створити дієві механізми примусу Росії до миру. Дипломат підкреслив, що в умовах, коли агресор продовжує щоденні атаки на українські міста, міжнародна спільнота не може дозволити собі залишатися в режимі спостереження.

    Мельник зазначив, що Україна залишається прихильницею мирного врегулювання конфлікту та готова до переговорів із Російською Федерацією за умови дотримання принципів міжнародного права та Статуту ООН. Водночас він наголосив, що прагнення до миру не повинно трактуватися як готовність нескінченно чекати на реакцію міжнародних структур. Саме тому Київ дедалі відвертіше сигналізує про необхідність конкретних рішень і практичних кроків з боку світової спільноти.

    «Наше терпіння не безмежне. Раді Безпеки варто подумати, наскільки довго можна використовувати підхід “почекаємо і побачимо”. Якщо це триватиме, не виключено, що Україна змінить свої підходи», – заявив український дипломат під час засідання.

    Заява пролунала на тлі триваючих російських атак проти українських міст та інфраструктури. Попри численні міжнародні заклики до припинення вогню, Росія продовжує масовані удари ракетами та безпілотниками, що призводить до нових жертв серед мирного населення. За оцінками міжнародних організацій, гуманітарна ситуація в Україні залишається надзвичайно складною, а кількість постраждалих цивільних продовжує зростати.

    Під час свого виступу Мельник також звернув увагу на наслідки війни для самої Росії. Він заявив, що навіть багаторівнева система протиповітряної оборони, яку російська влада роками створювала навколо Москви, більше не здатна гарантувати повний захист військових об’єктів. За його словами, дедалі частіші повідомлення про удари по території Росії свідчать про те, що війна, яку Кремль приніс в Україну, поступово повертається до країни-агресора.

    Український представник наголосив, що останнім часом навіть російські пропагандисти та наближені до влади коментатори змушені визнавати очевидне: наслідки розв’язаної Володимиром Путіним війни дедалі сильніше відчуваються всередині самої Російської Федерації. На думку Мельника, це є прямим результатом політики Кремля, який відмовляється припиняти бойові дії та продовжує ескалацію конфлікту.

    Окрему частину свого виступу дипломат присвятив питанню окупованих українських територій. Він наголосив, що жодні спроби Росії закріпити контроль над захопленими регіонами не матимуть успіху в довгостроковій перспективі. За словами представника України, міжнародне право залишається на боці Києва, а українська держава продовжить боротьбу за відновлення своєї територіальної цілісності.

    Наприкінці засідання Мельник звернувся безпосередньо до російського представника в Раді Безпеки ООН. Його слова стали одним із найемоційніших моментів виступу.

    «Вам ніколи не вдасться утримати окуповані землі. Ніколи. Забирайтеся з України якнайшвидше», – заявив дипломат.

    Виступ українського представника відбувся на тлі нових даних Організації Об’єднаних Націй щодо втрат серед цивільного населення. Згідно з інформацією ООН, травень 2026 року став найсмертоноснішим місяцем для мирних жителів України з квітня 2022 року. Унаслідок російських обстрілів, ракетних атак та ударів безпілотниками загинули щонайменше 274 цивільні особи. Такі показники свідчать про суттєве погіршення безпекової ситуації та зростання інтенсивності російських атак.

    На цьому тлі українська влада продовжує закликати міжнародних партнерів до посилення політичного, економічного та військового тиску на Росію. У Києві наголошують, що без рішучих дій світової спільноти досягнення справедливого та стійкого миру залишається малоймовірним. Водночас українська сторона нагадує, що саме безкарність агресора та тривале зволікання з ухваленням рішень створюють умови для продовження війни та нових людських жертв.

    Заява Андрія Мельника в Раді Безпеки ООН стала одним із найжорсткіших сигналів України міжнародній спільноті за останні місяці. Вона засвідчила зростаюче розчарування Києва темпами реагування глобальних інституцій на російську агресію та водночас підтвердила, що Україна продовжує вимагати від світу не лише слів підтримки, а й конкретних кроків, здатних наблизити завершення війни та відновлення справедливого миру.

  • Крим у вогні та без світла: серія вибухів сколихнула окупований півострів

    Крим у вогні та без світла: серія вибухів сколихнула окупований півострів

    В окупованому Криму ввечері неділі та в ніч проти понеділка пролунала серія вибухів у різних районах півострова, що супроводжувалася повідомленнями про роботу російської протиповітряної оборони, пожежі та перебої з електропостачанням. Інформація про події надходить від місцевих Telegram-каналів і моніторингових ресурсів, зокрема «Кримський вітер», «Атеш» та інших пабліків, які відстежують ситуацію на тимчасово окупованій території.

    За даними цих джерел, перші вибухи почали фіксувати ще ввечері неділі. Найбільша кількість повідомлень надходила з північної частини Криму, зокрема з Армянська, де місцеві жителі чули потужні вибухи та бачили заграву від пожежі. У соцмережах також з’явилися повідомлення про інцидент у районі залізничного вузла, де, за попередньою інформацією, могла бути уражена будівля прикордонної служби ФСБ Росії.

    Очевидці повідомляли, що після перших вибухів у місті було чути повторні детонації, а над районом піднявся густий дим. У деяких дописах зазначалося, що в повітрі відчувався сильний запах гару, який поширювався на значну частину населеного пункту. Окремі джерела припускають, що на території об’єкта могли зберігатися боєприпаси або інші вибухонебезпечні матеріали, що могло спричинити серію вторинних вибухів.

    Паралельно повідомлялося про вибухи у Феодосії, Севастополі, Керчі та низці інших районів півострова. Місцеві жителі писали про звуки стрільби та роботу систем протиповітряної оборони, яка намагалася перехоплювати повітряні цілі. У деяких районах фіксувалися перебої зі зв’язком і короткочасні відключення електроенергії, що посилило занепокоєння серед населення.

    Згодом у різних частинах Криму почали надходити повідомлення про масштабні проблеми з електропостачанням. Зокрема, про зникнення світла повідомляли жителі Феодосії, Севастополя та Керчі. Причини аварійних відключень офіційно не пояснювалися, однак місцеві пабліки пов’язували їх із можливими ударами по енергетичній інфраструктурі, зокрема по Таврійській теплоелектростанції.

    За інформацією Telegram-каналів, ця ТЕС уже ставала ціллю атак раніше, зокрема 20 червня. У ніч нових вибухів також повідомлялося про можливу атаку безпілотників на цей об’єкт. Офіційного підтвердження наслідків удару наразі немає, однак паралельні повідомлення про перебої з електропостачанням у різних містах Криму лише підсилюють версію про ураження енергетичної інфраструктури.

    Увечері неділі окупаційна влада Криму оголосила про загрозу застосування безпілотників. У низці районів було активовано системи оповіщення, а російські військові повідомляли про приведення в готовність засобів протиповітряної оборони. Місцеві жителі повідомляли про серії вибухів, які збігалися з моментами роботи ППО.

    Вранці понеділка стало відомо про тимчасове перекриття руху Кримським мостом. Такі заходи російська сторона регулярно запроваджує під час повітряних тривог або загроз атак безпілотників, однак офіційні причини цього разу також не уточнювалися.

    На тлі цих подій додаткову увагу привертає загальна ситуація на півострові, де останнім часом дедалі частіше фіксуються перебої з енергопостачанням і транспортом. Окупаційна влада вже змушена вводити графіки споживання електроенергії в окремих регіонах Криму через нестабільність роботи енергосистеми.

    Події в Криму відбуваються на тлі активізації ударів по російських військових і логістичних об’єктах як на окупованих територіях, так і в глибині РФ. Напередодні президент України Володимир Зеленський заявив про ураження низки цілей у Краснодарському краї Росії та в окупованій Керчі, підкресливши, що такі операції спрямовані на зниження військового потенціалу противника.

    Крім того, командувач Сил безпілотних систем Роберт «Мадяр» Бровді оприлюднив відео ударів по нафтобазі нафтоналивного термінала в Керчі, наголосивши на важливості ураження об’єктів, які забезпечують російську армію паливом. Він також звернувся до мешканців окупованих територій із поясненням, що подібні операції можуть супроводжуватися тимчасовими незручностями, зокрема тривогами та перебоями в роботі інфраструктури.

    Наразі незалежного підтвердження масштабів пошкоджень унаслідок нічних вибухів немає. Російська сторона традиційно не надає повної інформації про наслідки ударів по військових або стратегічних об’єктах на окупованих територіях, тому більшість даних базується на повідомленнях місцевих жителів та моніторингових каналів.

  • Досвід виживання в окупації та життя після звільнення

    Досвід виживання в окупації та життя після звільнення

    Окупація — це не лише фізичне насильство, руйнування та втрата майна. Для мільйонів українців, які пережили російську окупацію після 24 лютого 2022 року (а для деяких — з 2014-го), це глибока психологічна травма, яка продовжується й після деокупації. Виживші стикаються з посттравматичним стресовим розладом (ПТСР), почуттям провини, соціальною стигмою та тиском суспільства, яке іноді звинувачує їх у «недостатньому опорі» чи колабораціонізмі. Відновлення — це довгий, багаторічний процес, що потребує системної підтримки держави, психологів і спільнот.

    Масові психічні розлади

    Війна в Україні призвела до масових психічних розладів. За даними ВООЗ та українських досліджень, близько 9,6 млн людей в Україні живуть з ризиком або вже мають психічні розлади, пов’язані з війною. Згідно з останньою оцінкою ВООЗ (2024–2025), 46% населення відзначають проблеми з психічним здоров’ям, 41% — психічні розлади, а 68% повідомляють про погіршення здоров’я порівняно з довоєнним періодом. Серед жителів окупованих територій, таких як Маріуполь, ознаки ПТСР спостерігаються у значної частки опитаних (в окремих дослідженнях — до 50% і вище).
    У 32% внутрішньо переміщених осіб (ВПО) — ПТСР, у 22% — депресія (дані більш ранніх досліджень, актуалізовані війною). Серед військових і ветеранів високий відсоток відзначає проблеми з ментальним здоров’ям (включаючи ПТСР у значної частки, з коморбідністю з депресією). Психологічні проблеми посилюються серед жінок, літніх людей, дітей і тих, хто пережив тортури чи сексуальне насильство. За даними ООН, 95–97% військовополонених і значна частка цивільних заручників зазнали тортур або жорстокого поводження.

    Соціальний тиск і стигма

    Соціальний тиск і стигма проявляються не менш гостро. Виживші часто стикаються не лише з внутрішніми травмами, а й із зовнішнім тиском: звинуваченнями в колабораціонізмі. У звільнених містах виникають підозри в недостатньому опорі чи зраді. Це призводить до соціальної ізоляції, проблем із роботою і навіть погроз. Стигма особливо сильна щодо жертв сексуального насильства — страх осуду заважає звертатися по допомогу.
    Стигма психічних розладів: в українському суспільстві (як і в багатьох пострадянських) звернення до психолога часто сприймається як слабкість. Це особливо актуально для військових: «Справжні чоловіки повинні справлятися самі». У результаті багато хто не шукає допомоги, що погіршує симптоми.
    Провина вижившого: багато хто відчуває провину за те, що вижив, поки інші загинули або залишилися в окупації. Це посилює депресію та ізоляцію. Сімейні та громадські конфлікти: повернення в суспільство часто супроводжується напругою в сім’ях, труднощами з працевлаштуванням і адаптацією ветеранів/деокупованих жителів. Дослідження показують, що стигма напряму корелює з тяжчим перебігом ПТСР і меншою ймовірністю спонтанного одужання.

    Думки експертів і шляхи відновлення

    Психологи підкреслюють, що відновлення — це не «взяти себе в руки», а біологічний і психологічний процес інтеграції травми. Євгенія Ігрунова (психолог): «Після року в окупації реабілітація займає значний час. Але це не універсально. Важливо не знецінювати травму, як це сталося після Другої світової у СРСР». Вона відзначає необхідність державних програм.
    Катерина Гайдамачук (психолог, яка працює з ВООЗ): «Серйозні довгострокові наслідки будуть далеко не в усіх, хто пережив травму. Більшість українців має потенціал до відновлення, але потрібна підтримка». Вона підкреслює індивідуальність реакцій.
    Експерти з проєктів на кшталт «Психологи на війні» (понад 30 спеціалістів) відзначають, що жителі деокупованих територій часто відчувають спустошення. Допомога включає роботу з ресурсами, повернення до «нормального» життя через рутину, творчість і підтримку спільноти. Загальні рекомендації: психотерапія (когнітивно-поведінкова, EMDR для ПТСР), медикаментозну підтримку за потреби та групи взаємодопомоги. Важливо боротися зі стигмою через освіту та приклади публічних діячів.
    Експерти попереджають: без системної допомоги (реабілітаційних центрів, навчання спеціалістів) проблема може перерости в довгострокову кризу для суспільства, що впливатиме на економіку, демографію та безпеку.
    Довгий шлях відновлення включає кілька ключових напрямів: професійну допомогу, де раннє втручання знижує ризики хронізації; соціальну підтримку через зниження стигми та інтеграцію ветеранів і деокупованих у громади; державні ініціативи, включно з Національним планом психічного здоров’я 2024–2026 та програмами МОЗ і ВООЗ; самодопомогу — сон, фізичну активність, рутину та відмову від самообвинувачень («ненависть до ворога нормальна, провина — ні»); а також розвиток спільнот — жіночі хаби, центри для ветеранів, волонтерські проєкти в містах на кшталт Чернігова чи Херсона.
    Відновлення займає роки, а іноді десятиліття. Повного «повернення до попереднього» не буває — формується нова ідентичність, що включає досвід травми. Життя після окупації — це боротьба не лише зі спогадами, а й із суспільством, яке саме травмоване. Соціальний тиск погіршує ізоляцію, але колективна емпатія та професійна допомога можуть прискорити одужання. Україна вже створює моделі підтримки, але масштабу поки недостатньо. Інвестиції в ментальне здоров’я — це інвестиції в майбутнє країни. Кожен виживший заслуговує не підозр, а поваги та ресурсів для повернення до повноцінного життя.

    Окупація 2014 року та повторна травма

    Травма окупації для багатьох українців не почалася у 2022 році. З 2014 року, після анексії Криму та початку збройного конфлікту на Донбасі, частина територій Донецької та Луганської областей перебувала під російською окупацією. Люди там прожили вісім років в умовах постійного стресу, ізоляції, пропаганди та обмеження прав. Багато хто втратив роботу, звичний уклад життя, зв’язок з рідними та можливість вільно пересуватися.
    Особливо важко тим, хто пережив окупацію двічі. Жителі окремих районів Донбасу, які в 2014–2022 роках перебували під контролем окупантів, а потім зіткнулися з повномасштабним вторгненням, отримали «подвійну дозу» травми. Для них 2022 рік став не початком, а продовженням і посиленням попередніх переживань: повторні фільтрації, евакуації, руйнування, втрата близьких та посилення почуття безвиході. Такі люди часто мають глибші та хронічніші форми ПТСР, накопичену втому та складну адаптацію навіть після деокупації.

    Перспективи відновлення та ключові напрями підтримки

    Життя після окупації — це складний, багаторічний шлях, на якому переплітаються особиста травма, соціальний тиск і необхідність будувати нову реальність. Без системного підходу проблема ризикує перерости в масштабну кризу, що впливатиме на демографію, економіку та згуртованість суспільства. Ключові шляхи вирішення включають розширення Національного плану психічного здоров’я, створення спеціалізованих реабілітаційних центрів у деокупованих регіонах, навчання тисяч спеціалістів, спрощення доступу до допомоги та інтеграцію програм для подвійної травми (2014 + 2022). Важливі широка інформаційна кампанія зі зниження стигми, історії публічних діячів, шкільні та університетські програми, розвиток ветеранських центрів, жіночих хабів, груп взаємодопомоги та волонтерських ініціатив на місцях. На індивідуальному рівні допомагають раннє звернення по допомогу, техніки саморегуляції, робота з провиною вижившого через терапію та відмова від самообвинувачень. Необхідні чесний громадський діалог замість спрощених ярликів, справедливі та прозорі фільтраційні процедури, програми працевлаштування та соціальної адаптації для деокупованих жителів і ветеранів.
    Україна вже має досвід і людей з величезним потенціалом стійкості. Головне — не залишати виживших наодинці з травмою. Кожен, хто пройшов окупацію, заслуговує не підозр, а поваги, розуміння та реальної допомоги. Інвестиції в ментальне здоров’я сьогодні — це запорука сильного та здорового суспільства завтра.

     

  • Залякували розстрілами та вчили кидати гранати: з окупації повернули ще 13 дітей

    Залякували розстрілами та вчили кидати гранати: з окупації повернули ще 13 дітей

    На підконтрольну Україні територію вдалося повернути ще 13 дітей із тимчасово окупованої частини Херсонської області. Серед них — 5 дівчат і 8 хлопчиків віком від 3 до 17 років. Одна дитина позбавлена батьківського піклування.

    Про це повідомив начальник Херсонської ОВА Олександр Прокудін.

    За його словами, кожна з повернутих дітей пережила тиск, погрози та страх через російську окупацію. Деяких дітей окупанти залякували розстрілами, переодягаючись в українську військову форму. Інших, навіть попри проблеми зі здоров’ям, окупаційна влада змушувала ставати на військовий облік.

    Особливо тривожними є свідчення про підготовку підлітків до війни. За словами Прокудіна, дітей на полігонах навчали копати окопи, стріляти та кидати гранати. Такі дії є частиною системної мілітаризації українських дітей на тимчасово окупованих територіях.

    Повернення відбулося в межах президентської ініціативи Bring Kids Back UA та за сприяння благодійної організації Save Ukraine.

    Наразі діти перебувають у центрах «Надії та відновлення». Там вони проходять реінтеграцію, отримують психологічну допомогу, підтримку з відновлення документів, безпечний прихисток і необхідну турботу.

    Прокудін наголосив, що для цих дітей окупація вже залишилася позаду, а попереду — відновлення, адаптація та повернення до нормального життя.

  • Погрожували інтернатом і ставили на військовий облік: історії дітей, які повернулися додому

    Погрожували інтернатом і ставили на військовий облік: історії дітей, які повернулися додому

    Україна продовжує повертати своїх дітей із тимчасово окупованих територій. Цього разу додому вдалося евакуювати ще 27 дітей та підлітків, які тривалий час перебували під контролем окупаційної влади та зазнавали системного тиску, мілітаризації й російської пропаганди.

    Про це повідомила гуманітарна організація Save Ukraine. Операцію провели в межах президентської ініціативи Bring Kids Back UA за підтримки міжнародних партнерів.

    Серед врятованих – хлопці та дівчата різного віку, які проживали на тимчасово окупованих територіях України та були змушені навчатися за російськими програмами.

    За словами представників Save Ukraine, історії повернених дітей вкотре демонструють масштабну кампанію Росії з нав’язування українським дітям російської ідентичності та підготовки їх до служби в армії країни-агресора.

    Одним із врятованих став 17-річний Дмитро.

    Хлопець розповів, що у його школі регулярно проводилися зустрічі за участю російських військових. Під час таких заходів дітям розповідали пропагандистські версії подій війни та переконували у правильності дій Росії.

    Попри серйозне захворювання серця, підлітка поставили на військовий облік.

    За словами правозахисників, подібні випадки на окупованих територіях не є поодинокими. Російська влада активно інтегрує старшокласників у систему військово-патріотичного виховання та створює умови для подальшого залучення молоді до служби у російських силових структурах.

    Ще однією врятованою стала 17-річна Ангеліна.

    Дівчина розповіла, що окупаційна влада змушувала її відвідувати російську школу. За відмову дитині погрожували відправленням до інтернатного закладу.

    У навчальному закладі дітей не лише навчали за російською програмою, а й проводили військово-патріотичні заняття. За словами Ангеліни, школярів навчали збирати автомати, а також переконували, що окуповані території нібито назавжди залишаться під контролем Росії.

    Ще один повернений додому підліток – 14-річний Андрій – розповів про схожі методи впливу.

    У його школі дітям нав’язували російські пропагандистські наративи, а також проводили практичні заняття з військової підготовки. Учнів навчали копати окопи, поводитися зі зброєю, стріляти та кидати гранати.

    Правозахисники наголошують, що такі дії є частиною системної політики мілітаризації українських дітей на окупованих територіях.

    Раніше українська влада та міжнародні організації неодноразово повідомляли про створення на окупованих територіях військово-патріотичних клубів, кадетських класів, молодіжних організацій та спеціальних освітніх програм, метою яких є формування лояльності до Росії та підготовка молоді до служби у військових структурах.

    Після повернення на підконтрольну Україні територію всі врятовані діти отримують комплексну допомогу.

    Зараз вони перебувають у спеціалізованих центрах «Надії та відновлення», де працюють психологи, соціальні працівники та юристи.

    Дітям допомагають адаптуватися до нового середовища, відновити документи, отримати необхідну медичну та психологічну підтримку, а також забезпечують тимчасовим житлом.

    У Save Ukraine наголошують, що кожна успішна евакуація є складною багатоступеневою операцією, яка часто триває місяцями та потребує залучення великої кількості міжнародних партнерів.

    За даними організації, від початку її діяльності вже вдалося повернути понад 1300 українських дітей із тимчасово окупованих територій та території Російської Федерації.

    Проблема незаконного вивезення та примусової русифікації українських дітей залишається однією з найгостріших гуманітарних тем російсько-української війни.

    Українська влада неодноразово заявляла, що Росія використовує систему освіти на окупованих територіях як інструмент пропаганди та асиміляції. Дітей змушують переходити на російські стандарти навчання, брати участь у військово-патріотичних заходах та відмовлятися від української ідентичності.

    Кожна історія повернення вкотре підтверджує: попри тиск, залякування та спроби нав’язати чужу ідентичність, українські діти та їхні родини продовжують шукати можливість повернутися додому.