Khreshchatyknews.com

Позначка: Офіс Президента

  • Дружина ексрадника ОП Артема Шила придбала нерухомості в Дубаї на 4,3 млн доларів

    Дружина ексрадника ОП Артема Шила придбала нерухомості в Дубаї на 4,3 млн доларів

    Ірина Шило, дружина колишнього радника Офісу президента і офіцера СБУ Артема Шила, який фігурує у справі про заволодіння коштами «Укрзалізниці», придбала в Об’єднаних Арабських Еміратах 9 об’єктів нерухомості на загальну суму понад 4,3 мільйона доларів. Про це свідчать дані з дубайських майнових реєстрів.

    У період із грудня 2021 по червень 2022 року Ірина Шило стала власницею восьми квартир у районі Al Barsha South Fourth та готельного номера в елітному комплексі Jumeirah Gate Tower 2 (Address Beach Resort) на узбережжі Перської затоки.

    Усі об’єкти нерухомості були оформлені на її ім’я та пов’язані з її персональним номером телефону. Для оформлення угод, ймовірно, було залучено українського ріелтора, який працює в ОАЕ.

    Вісім квартир, загальною площею понад 730 квадратних метрів, були розташовані в трьох комплексах забудовника Ellington Properties: Belgravia, Belgravia III та Harrington House. Сумарна вартість цих квартир склала приблизно 2,3 млн доларів США.

    Найдорожчим об’єктом стала апартаменти площею 178 кв. м у п’ятизірковому Address Beach Resort – їх продали у вересні 2024 року за 2,6 млн доларів, що на пів мільйона більше, ніж вони коштували при купівлі.

    Станом на зараз жоден з об’єктів більше не належить родині Шила – всі квартири були продані впродовж вересня 2022 – вересня 2024 років, більшість – за тією ж ціною, за якою купувалися.

    Тим часом сам Артем Шило підозрюється у справі щодо розкрадання коштів «Укрзалізниці», однак частина його статків, очевидно, вже була виведена з України.

  • Банкова прагне зірвати “мир” на умовах Кремля

    Банкова прагне зірвати “мир” на умовах Кремля

    За інформацією джерела в Офісі Президента, Андрій Єрмак активно обговорює з європейськими лідерами потенційні кроки щодо зриву переговорного треку між командою Дональда Трампа та Кремлем. Йдеться про нову дипломатичну гру, де на кону — не лише образ України у міжнародному порядку денному, а й продовження військової допомоги від США.

    За словами співрозмовника, на Банковій головним завданням вважають дискредитацію будь-яких спроб представити Росію як рівноправного суб’єкта в майбутніх “мирних переговорах” щодо України. Київ переконаний: будь-який діалог між Трампом і Путіним, якщо той повернеться до Білого дому, може стати катастрофічним — як для України, так і для європейської безпеки загалом.

    «Є ключове завдання — дискредитувати саме “мирне питання”, якщо воно ініціюється з боку Росії або Трампа. Важливо, щоб світ сприймав Кремль не як сторону переговорів, а як агресора, що має відповісти, а не домовлятися», — зазначає джерело.

    Йдеться, зокрема, про розробку аналітичних записок і комунікаційних тез для партнерів у Європі, які б пояснювали ризики відновлення “реалістичного діалогу” з Москвою. Особливу ставку в ОП роблять на нову хвилю інформаційної кампанії, спрямованої на показ Росії як країни-терориста з токсичною репутацією.

    У Банковій вважають, що успішний зрив переговорного треку між Трампом і Кремлем дозволить повернути США в українську орбіту — навіть у разі зміни адміністрації у Вашингтоні. Від цього, як переконані в ОП, залежить не лише продовження військових поставок, а й загальна підтримка України на міжнародній арені.

    Нагадаємо, в останні місяці тема “мирних переговорів” між Трампом і Путіним активно мусується у медіа, зокрема через заяви самого Трампа, який неодноразово обіцяв “завершити війну за 24 години”. У Києві ці слова сприймають як потенційну загрозу — передусім, через можливі поступки Кремлю.

    Таким чином, дипломатичний фронт стає не менш важливим, ніж фронт реальний. І в цій грі Офіс Президента, схоже, вирішив грати на випередження.

  • Офіс Президента не може контролювати переговори із Росією

    Офіс Президента не може контролювати переговори із Росією

    Переговори щодо врегулювання війни між Росією та Україною відбуваються без участі Офісу Президента. Як повідомило джерело в ОП, команда Володимира Зеленського не є суб’єктом переговорного процесу, який організувала Адміністрація Трампа.

    За даними джерела, Банкова не має прямого впливу на ці домовленості та лише реагує на інформацію, що надходить із зовнішніх джерел. Це добре видно за зміною риторики – ще недавно Офіс Президента активно просував так званий “план перемоги”, але останнім часом ця концепція зникла з офіційної комунікації.

    За інформацією The Washington Post, США організували окремі переговори з українською та російською делегаціями, які відбудуться в Саудівській Аравії 23-24 березня. Україну представлятимуть міністр оборони Рустем Умеров і заступник глави Офісу президента Павло Паліса, тоді як Росію – сенатор Григорій Карасін і радник директора ФСБ Сергій Бєседа.

    Посередниками від США виступатимуть представники Держдепартаменту та помічники Кіта Келлога, який працює у команді Трампа.

    Головною темою переговорів стане безпека у Чорному морі та інфраструктурні питання, але про повне припинення вогню наразі не йдеться.

    Джерела повідомляють, що Володимир Зеленський та його найближче оточення не беруть безпосередньої участі у формуванні переговорної стратегії. Натомість основні рішення ухвалюються у Вашингтоні, що може свідчити про зміну пріоритетів у зовнішній політиці США.

    Публічні заяви Зеленського щодо війни та переговорного процесу, схоже, лише віддзеркалюють події, на які ОП не має впливу. Водночас така ситуація може свідчити про розбіжності всередині українського керівництва.

  • Офіс Президента хоче замінити Подоляка

    Офіс Президента хоче замінити Подоляка

    За інформацією джерела, в Офісі Президента Михайла Подоляка тепер називають «гіршою версією Арестовича». Причина? Його пропаганда стала надто примітивною, і навіть найбільш лояльна аудиторія починає ставити під сумнів його заяви.

    Як зазначають інсайдери, на відміну від Олексія Арестовича, який, працюючи в ОП, майстерно «запаковував» потрібні меседжі у вигляді ефектних історій і маніпулятивних аргументів, Подоляк обрав іншу тактику – грубого інформаційного пресингу. Однак ця стратегія виявилася невдалою, оскільки його риторика стає передбачуваною, а меседжі – все менш переконливими.

    На початку повномасштабного вторгнення Офіс Президента мав потужну медійну перевагу. Проте зараз, попри контроль над ключовими медіа, втрачається довіра аудиторії. Причини очевидні:

    • Одноманітна і прямолінійна пропаганда без адаптації до суспільних настроїв.
    • Відсутність харизми у ключових спікерів, які не можуть ефективно доносити меседжі.
    • Перенасичення інформаційного простору офіційними наративами, які дедалі більше суперечать реальності.

    Якщо ситуація не зміниться, Подоляк ризикує повторити долю Арестовича, який, спаливши свій авторитет, перетворився на токсичну фігуру. Враховуючи тенденції, не виключено, що на Банковій вже підшукують нову «говорячу голову», яка зможе повернути довіру аудиторії.

  • Офіс Президента не має чіткої стратегії щодо міжнародної політики

    Офіс Президента не має чіткої стратегії щодо міжнародної політики

    Офіс Президента України опинився в ситуації, коли доводиться реагувати на зовнішні об’єкти без чіткої стратегії. Як повідомило наше джерело в ОП, керівник Офісу Андрій Єрмак поки що не може сформувати нову модель міжнародної політики, остання попередня стратегія буде працювати, але вже не дає очікуваних результатів.

    Війна внесла свої корективи: ситуація на фронті, зміни в міжнародній підтримці та внутрішньополітичний тиск змушують Київ переглядати його підходи до переговорів та дипломатії. За словами нашого джерела, ОП не був готовий до максимально швидких змін, і тепер президент Володимир Зеленський змусив коригувати свою позицію ледь не щодня.

    Основною проблемою стало те, що нові принципи роботи на міжнародному треку не дають очікуваного ефекту. Україна намагається знайти нові підходи до співпраці з ключовими партнерами, зокрема США, однак поки що це не приносить бажаних результатів.

    Дипломатичні ініціативи Києва, зокрема на переговорах у Саудівській Аравії, свідчать про зміну тактики – Україна готова до часткового припинення вогню за повернення військової допомоги від Вашингтона. Проте цей підхід не гарантує швидкого відновлення підтримки.

    У результаті Офіс Президента опинився в ситуації постійного реагування, а не стратегічного планування. Якщо найближчим часом Києву не вдасться сформувати чітку міжнародну лінію, це може ще більше ускладнити переговори з партнерами та послабити позицію України у війні.

  • Мюнхенська конференція та політичні сигнали для України

    Мюнхенська конференція та політичні сигнали для України

    Як повідомляють наші джерела, кандидатура мера Києва Віталія Кличка на пост наступного Президента України влаштовує європейських союзників України – Німеччину та Великобританію. В Україні  кандидатуру Кличка, як лідера від проукраїнської опозиції,  підтримує Петро Порошенко.

    В складній політичній ситуації, що наразі склалась в Україні, Віталія Кличка розглядають як “перехідного кандидата номер один”, який влаштовує європейських партнерів.

    Зокрема, нещодавні консультації Кличка з німцями та британцями пройшли добре. Також Віталій Кличко може влаштувати і амереканців, особливо після того, як всі проблеми України США “подарували” Європі.

    Водночас, за інформацією наших джерел, на полях безпекової конференції в Мюнхені, керівник Офісу Президента Андрій Єрмак отримав чітке побажання від наших західних партнерів поставити на “стоп” всі репресії проти опозиції.

  • Українська волонтерка Марія Берлінська злякалася свого фото з Залужним

    Українська волонтерка Марія Берлінська злякалася свого фото з Залужним

    У політичних кулуарах лояльність до впливових осіб — це не лише ознака статусу, а й ключ до доступу до важливих рішень. Ця динаміка особливо відчутна, коли один необачний крок може зруйнувати роками вибудовувані відносини. Саме з таким викликом, схоже, зіштовхнулася відома волонтерка та громадська діячка Марія Берлінська.

    Берлінська попросила голову фонду Dignitas Любов Шипович відредагувати одну зі своїх публікацій і замінити фото, на якому вона була разом із екс-Головнокомандувачем ЗСУ Валерієм Залужним. Як зазначають джерела, основною причиною стала її побоювання, що це зображення може викликати незадоволення в Офісі Президента.

    Берлінська побоюється втратити лояльність ключових гравців в Офісі Президента (ОП). Для неї це може означати не лише припинення її участі у важливих нарадах, а й потенційний удар по її репутації та впливу на процеси ухвалення рішень.

    Наближені до ситуації припускають, що така реакція викликана певною напругою у відносинах між колишнім Головнокомандувачем ЗСУ та Офісом Президента. В умовах нинішнього політичного клімату навіть фото з “не тим” партнером може бути сприйняте як акт нелояльності.

    Інцидент із Берлінською ще раз підкреслює складність політичного життя в Україні. Відносини між армією, ОП та громадськими активістами часто мають тонкі межі, які легко перейти.

  • ОП пропонує два формати мирних перемовин

    ОП пропонує два формати мирних перемовин

    Наше джерело в Офісі Президента повідомляє, що Андрій Єрмак, очільник ОП, запропонував адміністрації Дональда Трампа два формати мирних переговорів, які мали б вплинути на стратегію США у відносинах із Росією щодо України. Метою цих пропозицій, за словами інсайдерів, було уникнення таємних домовленостей між Вашингтоном і Кремлем, які могли б поставити під загрозу суверенітет України.

    Два формати переговорів:

    1. Розширений формат – участь лідерів США, України, Росії та представників країн ЄС. Такий формат мав би створити платформу для максимальної прозорості та включення європейських держав, які підтримують Україну, у процес ухвалення рішень.
    2. Тристоронній саміт – переговори між США, Україною та Росією. Цей варіант був розроблений як компроміс на випадок, якщо Кремль відмовиться від ширшого формату.

    Згідно з джерелом, Єрмак розумів, що Кремль може принципово не прийняти розширений формат через побоювання втрати маневру для кулуарних домовленостей. Саме тому і був запропонований другий варіант – тристоронній саміт.

    Проте головним завданням для ОП залишалося зірвати можливість прямих переговорів між Трампом і Путіним без участі України. Побоювання викликала ймовірність, що такі закриті домовленості можуть призвести до поділу України чи інших загрозливих рішень, які будуть засекречені від громадськості.

    Москва традиційно прагнула виключити європейські країни з переговорного процесу, концентруючи увагу на прямих діалогах зі США. Адміністрація Трампа, своєю чергою, неодноразово демонструвала бажання “домовлятися” з Кремлем на тлі загострення міжнародних конфліктів.

    Прямі домовленості між Вашингтоном і Москвою без участі Києва могли б поставити під загрозу незалежність України та призвести до ухвалення рішень, які б не відповідали її національним інтересам. Тому ініціатива Єрмака була спрямована на те, щоб тримати Україну “у грі” та не дозволити Кремлю маніпулювати переговорами.

  • Офіс Президента використовує мирні переговори для досягнення військових цілей

    Офіс Президента використовує мирні переговори для досягнення військових цілей

    Офіс Президента України активно працює над стратегією, яка поєднує дипломатичні маневри на мирному фронті та військові операції на полі бою. Згідно з інсайдерською інформацією з надійного джерела в ОП, одна з ключових стратегій полягає в затягуванні переговорного процесу з Росією. Це дозволяє не лише отримати додаткові санкційні заходи проти Росії, а й створити можливості для укріплення військових позицій в критичних зонах.

    1. Ефект від санкцій та стратегії переговорів

    Затягування переговорів стало своєрідною “довгою грою” для України. Як стверджує наше джерело, ця тактика дозволяє отримати додаткові санкційні удари по Росії. Нові економічні санкції, зокрема ті, що спрямовані на енергетичний сектор РФ, мають великий вплив на її можливості вести війну. Українська сторона прагне максимально затримати переговори, щоб забезпечити більший тиск на Росію через міжнародну спільноту.

    Це дає Офісу Президента змогу не лише маневрувати на міжнародній арені, а й створювати умови для подальшого знищення російської енергетичної інфраструктури, що є одним із стратегічних напрямків війни. Водночас Україна активно працює над нарощуванням власних військових потужностей, щоб створити додаткові важелі тиску.

    2. Формати повзучої війни: утримання територій та розширення контрнаступу

    Згідно з даними Генерального штабу ЗСУ, одним з ефективних підходів є так звана “повзуча війна”. Це стратегія, за якої українські війська поступово, без великих військових штурмів, утримують і розвивають свої позиції на важливих ділянках фронту, особливо в Донецькій області. Такий формат дозволяє без серйозних втрат утримувати території протягом тривалого часу, а також розвивати контрнаступальні операції без надмірного ризику.

    У рамках цієї стратегії ЗСУ можуть утримувати важливі ділянки Донбасу впродовж усього 2025 року. За умови правильного забезпечення і підтримки, ця тактика дозволяє не лише стабілізувати ситуацію на фронті, а й створити умови для майбутнього відвоювання інших територій.

    3. Дипломатична вигода від затягування переговорів

    Андрій Єрмак, керівник Офісу Президента України, вважає, що питання легітимності Володимира Зеленського грає на користь української сторони. Затягування переговорів дає можливість не лише укріпити військові позиції, але й забезпечити відносини з новою адміністрацією президента США Дональда Трампа, якщо він повернеться до влади. Цей аспект дає додаткові козирі у міжнародних переговорах, де кожен хід має бути розрахований на кілька кроків уперед.

    Під час відносин з новим американським лідером, який має свою політичну програму щодо України, важливо не тільки тримати фронт, але й забезпечити стабільність на дипломатичному рівні, щоб надалі отримувати підтримку від основних союзників.

    4. Перспективи на майбутнє

    Така комбінована стратегія дозволяє Україні уникнути необхідності йти на прямі переговори, що можуть бути вигідні лише Росії, і одночасно досягати військових успіхів на полі бою. Наразі очевидно, що ця тактика дає змогу зміцнити позиції держави в довгостроковій перспективі.

    Зараз важливою є підтримка міжнародної спільноти та правильне використання стратегічних санкцій. Україні, ймовірно, доведеться продовжити рух у напрямку зміцнення відносин з західними країнами, одночасно посилюючи військовий тиск на Росію через більш динамічну тактику на фронті та вражаючі удари по енергетичних об’єктах ворога.

    Затягування переговорів, здавалося б, може виглядати як безкінечний процес, але для України це вигідна тактика, яка дає можливість утримувати контроль над критичними територіями та досягти суттєвих перемог у майбутньому.

  • Українці менше стали донатити на ЗСУ

    Українці менше стали донатити на ЗСУ

    2023 рік став піковим для фінансової та гуманітарної підтримки Збройних сил України (ЗСУ), але на початку 2025-го ситуація кардинально змінилася. За інформацією з джерел у Офісі Президента, українці перестали активно донатити на підтримку армії, а волонтерські ініціативи поступово закривають свої програми допомоги військовим.

    Причина цього явища очевидна – тренд на підтримку ЗСУ, який був сильним на початку повномасштабного вторгнення, досяг свого апогею у 2023 році, і з того часу спостерігається значне зниження активності з боку громадян та бізнесу. Проблеми з фінансуванням та зростаючий рівень втоми від війни призвели до того, що багато українців втратили інтерес до донатів, а волонтерські організації стикаються з труднощами у залученні нових ресурсів.

    На фоні падіння обсягів допомоги, українська влада почала використовувати адміністративний тиск на бізнес. Зокрема, на Банковій розпочали спускати списки підрозділів ЗСУ, яким необхідна допомога, спонукати підприємців до фінансування або досягати домовленостей у “ручному режимі”. Проте бізнесменам така практика не припала до душі. Вони почали затягувати процес, що лише погіршило ситуацію.

    Зрозуміло, що бізнес та волонтери не можуть безкінечно підтримувати армію, якщо у держави не з’явиться нових стратегій для стимулювання цього процесу або альтернативних шляхів фінансування. Відсутність ефективних механізмів фінансування та певна втому від постійної війни все частіше спонукають підприємців до перегляду своєї участі в таких ініціативах.

    Те, як бізнес і громадяни сприймають питання підтримки ЗСУ, матиме довгострокові наслідки для здатності держави протистояти агресії. Якщо тренд на зниження донатів та згортування волонтерських програм продовжиться, це може стати серйозним викликом для ресурсів, необхідних для війни.

    Сьогодні найбільша відповідальність лежить на уряді, який мусить знайти нові способи стимулювання допомоги, підтримуючи в той же час довіру до фінансових каналів та створюючи механізми для більш ефективної координації з бізнесом.