Khreshchatyknews.com

Позначка: НАТО

  • Європа готується до найгіршого: країни східного флангу НАТО зміцнюють кордони

    Європа готується до найгіршого: країни східного флангу НАТО зміцнюють кордони

    Країни східного флангу НАТО дедалі активніше перебудовують свою систему безпеки на тлі зростаючої військової загрози з боку Росії. Фінляндія, Польща, Литва, Латвія та Естонія не лише збільшують оборонні бюджети та чисельність своїх армій, а й будують масштабні фортифікаційні споруди, створюють нові системи стримування, модернізують прикордонну інфраструктуру та готуються до сценарію, за якого в разі нападу Росії перші дні війни їм доведеться вести бойові дії практично власними силами. Таких висновків дійшли журналісти Politico, які дослідили ситуацію на найбільш уразливих ділянках східного кордону Північноатлантичного альянсу.

    Матеріал підготувала Axel Springer Global Reporters Network, журналісти якої відвідали три стратегічно важливі регіони: лісистий фінсько-російський кордон, польські оборонні рубежі біля Калінінградської області та Білорусі, а також литовську ділянку поблизу Сувалкського коридору, який вважається одним із найнебезпечніших місць на карті НАТО.

    Метою дослідження було оцінити, наскільки країни східного флангу готові до можливого російського вторгнення, які уроки вони винесли з повномасштабної війни Росії проти України та наскільки швидко можуть перейти до повномасштабної оборони.

    Журналісти зазначають, що за останні роки ставлення європейських держав до безпеки докорінно змінилося. Якщо ще кілька років тому масштабна війна на території Європи багатьом здавалася малоймовірною, то після російського вторгнення в Україну та подальшого нарощування військової активності Кремля східні члени НАТО почали готуватися до найгірших сценаріїв.

    Додатковим фактором, який пришвидшив цей процес, стала політична невизначеність навколо ролі Сполучених Штатів у забезпеченні європейської безпеки.

    Politico нагадує, що після повернення Дональда Трампа до Білого дому американська політика щодо НАТО стала менш передбачуваною. Президент США неодноразово ставив під сумнів ефективність чинної моделі колективної оборони та заявляв, що європейські країни повинні значно більше вкладати у власну безпеку.

    Особливе занепокоєння серед союзників викликали його висловлювання щодо статті 5 Північноатлантичного договору, яка передбачає колективний захист усіх членів Альянсу у разі нападу на одну з держав.

    На думку авторів матеріалу, навіть якщо формально гарантії НАТО залишаються незмінними, у країнах східного флангу дедалі більше виходять із припущення, що у випадку масштабної війни перші години або навіть дні доведеться покладатися насамперед на власні сили.

    Водночас Росія продовжує активно зміцнювати свої військові угруповання біля кордонів країн НАТО. Супутникові знімки свідчать про будівництво нових казарм, складів, полігонів та інфраструктури для розміщення особового складу і техніки поблизу Фінляндії та інших держав Європейського Союзу.

    Керівник військової розвідки Швеції заявив, що такі дії можуть свідчити про довгострокову підготовку Москви до потенційного протистояння із країнами Альянсу.

    Найдовший сухопутний кордон НАТО з Росією нині має Фінляндія. Його довжина становить 1343 кілометри. Після вступу країни до Альянсу цей напрямок перетворився на один із ключових елементів європейської оборони.

    Усі прикордонні переходи між Фінляндією та Росією залишаються закритими ще з 2023 року. Причиною стали як питання безпеки, так і гібридний тиск з боку Москви.

    Командир прикордонного округу Північної Карелії полковник Матті Піткяніітті зазначив, що фінські військові чудово усвідомлюють масштаби потенційної загрози.

    “Росія — наддержава, а ми — маленька країна. Треба бути обережним, коли спиш поруч із ведмедем”, — сказав він.

    Фінські військові виходять із того, що у випадку вторгнення саме їм доведеться першими вступити у бій.

    Колишній голова парламентського комітету з питань оборони Юкка Копра наголосив, що членство в НАТО не означає миттєвого прибуття військ союзників.

    “Ми дуже раді бути членами НАТО, але чудово розуміємо, що перший удар нам доведеться прийняти самостійно. Лише після цього буде задіяний механізм статті 5”, — пояснив він.

    Водночас Фінляндія робить ставку не лише на сучасне озброєння, а й на власну географію. Густі ліси, численні озера, болотиста місцевість, суворий клімат і тривала зима значно ускладнюють будь-який масштабний наступ.

    Саме в таких умовах цього року проходили міжнародні навчання “Північна зірка-26” та “Карельський меч-26”, у яких разом із фінськими військовими брали участь підрозділи зі США, Великої Британії та Франції.

    Ще одним кроком стало рішення Фінляндії, Польщі та країн Балтії залишити Оттавську конвенцію про заборону протипіхотних мін. У цих країнах пояснюють, що Росія ніколи не була учасницею договору і активно використовує мінну зброю під час війни проти України, тому обмежувати власні оборонні можливості більше недоцільно.

    Польща за останні два роки стала одним із лідерів НАТО за темпами переозброєння та збільшення чисельності армії.

    Одним із найбільш амбітних оборонних проєктів став “Східний щит”, який охоплює майже весь кордон із Білоруссю та Калінінградською областю Росії.

    Проєкт передбачає будівництво сотень кілометрів протитанкових ровів, бетонних укріплень, мінних полів, бункерів, сучасних систем відеоспостереження, сенсорів, тепловізорів, безпілотних комплексів і фортифікацій.

    Загальна вартість програми оцінюється приблизно у 10 мільярдів євро.

    Водночас журналісти Politico зазначають, що роботи ще тривають, а окремі ділянки поки не мають повністю завершених укріплень.

    Особливу увагу Польща приділяє боротьбі з безпілотниками.

    Поштовхом для цього стали випадки, коли російські ударні дрони порушували польський повітряний простір. Для їхнього перехоплення НАТО доводилося піднімати винищувачі F-16 та F-35 і застосовувати дорогі ракети, вартість яких у багато разів перевищує ціну самих безпілотників.

    Саме тому Польща прискорила створення власної системи протидії дронам SAN, яка має дозволити значно дешевше та ефективніше відбивати подібні атаки.

    Не менш складною залишається ситуація у країнах Балтії.

    Литва, Латвія та Естонія не мають тієї стратегічної глибини оборони, якою володіють Польща чи Фінляндія.

    Їхня територія відносно невелика, а відстані до російського кордону мінімальні.

    Ключовим елементом безпеки регіону залишається Сувалкський коридор — приблизно 65-кілометрова ділянка між Польщею та Литвою, яка є єдиним сухопутним шляхом сполучення країн Балтії з рештою НАТО.

    Саме тому вздовж цього району активно створюють нові оборонні рубежі.

    На кордоні з Білоруссю вже встановлено багатокілометрові загородження з колючого дроту, бетонні протитанкові бар’єри, так звані “зуби дракона”, системи спостереження та інші елементи оборони.

    Усе це входить до Балтійської оборонної лінії — спільного проєкту Литви, Латвії та Естонії, який передбачає будівництво фортифікацій, мінних полів, укриттів і протитанкових споруд.

    Командувач литовської армії Раймундас Вайкшнорас вважає, що приховати підготовку масштабного російського наступу практично неможливо.

    За його словами, сучасні можливості розвідки НАТО дозволяють відстежувати переміщення військ, техніки, залізничних ешелонів і логістичних колон, що дає союзникам час для реагування.

    Втім, колишній командувач армії США в Європі генерал Бен Ходжес попереджає, що навіть за таких умов у найгіршому сценарії країнам Балтії може довестися самостійно стримувати противника до двох тижнів, поки до регіону прибудуть основні сили НАТО.

    Саме тому оборонне планування дедалі більше базується на принципі максимальної самостійності в перші дні можливого конфлікту.

    На думку авторів Politico, досвід України кардинально змінив військове мислення Європи. Якщо раніше головний акцент робився на швидкому прибутті союзників, то тепер дедалі більше країн виходять із того, що вирішальними можуть стати саме перші години й дні війни.

    Саме тому східний фланг НАТО сьогодні переживає найбільше переозброєння та фортифікаційне будівництво з часів завершення холодної війни, намагаючись зробити потенційну агресію Росії максимально дорогою та складною ще до прибуття основних сил Альянсу.

  • Китай і Росія проведуть масштабні військово-морські навчання

    Китай і Росія проведуть масштабні військово-морські навчання

    Росія та Китай продовжують поглиблювати військове партнерство. Уже в липні військово-морські сили двох держав проведуть масштабні спільні навчання “Морська взаємодія-2026” в акваторії Жовтого моря, а після завершення маневрів бойові кораблі вирушать на спільне патрулювання Тихого океану. Нові навчання стануть черговою демонстрацією зростаючої взаємодії між Москвою та Пекіном, яка останніми роками охоплює не лише економічну й політичну сфери, а й дедалі активніше розвивається у військовому напрямку.

    Про це повідомила пресслужба Міністерства оборони Китаю.

    У китайському оборонному відомстві заявили, що спільні навчання проходитимуть у липні в акваторії Жовтого моря та повітряному просторі поблизу міста Циндао, яке є одним із головних центрів китайських військово-морських сил. Саме тут базується Північний флот ВМС Народно-визвольної армії Китаю, а також розташовані важливі військові порти, навчальні центри та суднобудівні підприємства.

    Під час навчань екіпажі військових кораблів двох країн відпрацьовуватимуть спільні дії в морі, взаємодію між флотами, координацію під час виконання бойових завдань, а також різні сценарії реагування на сучасні загрози безпеці. Традиційно до таких маневрів можуть залучатися надводні бойові кораблі, підводні човни, морська авіація, вертольоти, сили морської піхоти та підрозділи спеціального призначення, хоча цього разу китайська сторона поки що не розкрила деталей щодо складу угруповання.

    Після завершення навчань російські та китайські кораблі продовжать взаємодію вже за межами Жовтого моря. Як повідомили у Міноборони Китаю, військово-морські сили двох держав здійснять спільне патрулювання Тихого океану. Такі місії вже стали регулярною практикою співробітництва між Москвою та Пекіном і останніми роками дедалі частіше проходять поблизу стратегічно важливих районів, які перебувають у центрі уваги США та їхніх союзників.

    У китайському військовому відомстві наголосили, що навчання “Морська взаємодія-2026” проводяться відповідно до щорічного плану співробітництва між збройними силами двох країн. У Пекіні стверджують, що головною метою маневрів є зміцнення взаємної довіри, підвищення рівня оперативної сумісності військово-морських сил, вдосконалення навичок спільного реагування на сучасні виклики у сфері безпеки та сприяння підтриманню миру й стабільності в регіоні.

    Водночас у Міноборони Китаю не уточнили точні дати проведення навчань, кількість військовослужбовців, які братимуть участь у маневрах, а також перелік кораблів, авіації чи іншої військової техніки, залученої до операції. Також не повідомляється, якими саме маршрутами проходитиме подальше спільне патрулювання у Тихому океані.

    Оголошення про проведення нових спільних навчань пролунало на тлі дедалі тіснішого військового зближення Москви та Пекіна. Попри те, що Китай офіційно заявляє про нейтральну позицію щодо війни Росії проти України, західні країни неодноразово висловлювали занепокоєння масштабами співпраці між двома державами.

    Після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну Китай суттєво збільшив товарообіг із Росією, став одним із головних покупців російських енергоносіїв та значно розширив економічні контакти з Москвою. Паралельно продовжилося і військове співробітництво, яке включає регулярні спільні навчання, морські патрулювання, авіаційні місії та обмін досвідом між військовими.

    За останні кілька років російські та китайські військові неодноразово проводили спільні навчання у Японському морі, Східнокитайському морі, Жовтому морі, а також здійснювали спільні патрулювання у західній частині Тихого океану. Крім того, стратегічні бомбардувальники двох держав регулярно виконують спільні польоти поблизу повітряного простору Японії, Південної Кореї та Тайваню, що викликає занепокоєння у країнах регіону.

    Особливу увагу міжнародної спільноти привертають повідомлення про можливу військову взаємодію Росії та Китаю, пов’язану безпосередньо з війною в Україні. Раніше низка західних засобів масової інформації повідомляла, що представники армій двох держав проводили закриті консультації та навчання, під час яких аналізували бойовий досвід, отриманий російськими військами в Україні. За інформацією журналістів, участь у цих заходах брали високопоставлені офіцери та генерали обох країн.

    Додатковий резонанс викликало розслідування агентства Reuters, яке повідомило, що наприкінці 2025 року Китай нібито організував підготовку близько 200 російських військовослужбовців на своїй території. За даними журналістів, після завершення навчання частина військових повернулася до Росії та була направлена на фронт для участі у війні проти України.

    Згодом представники Європейського Союзу та НАТО заявили, що володіють інформацією, яка підтверджує проведення такої підготовки. У Брюсселі наголосили, що будь-яке сприяння російській військовій машині, незалежно від його форми, викликає серйозне занепокоєння та може мати наслідки для відносин із Китаєм.

    Однак як Москва, так і Пекін категорично заперечують ці повідомлення. Прессекретар Кремля Дмитро Пєсков назвав інформацію про таємну підготовку російських військових у Китаї вигадкою та заявив, що жодних подібних програм між країнами не існує.

    Схожу позицію займає й китайська влада. Міністерство закордонних справ Китаю неодноразово заявляло, що інформація про підготовку російських військовослужбовців не відповідає дійсності. У Пекіні стверджують, що подібні повідомлення є елементом інформаційної кампанії, спрямованої на дискредитацію Китаю та спробу покласти на нього частину відповідальності за війну Росії проти України.

    Попри офіційні заперечення, міжнародні експерти зазначають, що рівень військової взаємодії між Москвою та Пекіном продовжує зростати. Спільні навчання, патрулювання, військові консультації та регулярні контакти між командуванням двох країн свідчать про поступове зміцнення стратегічного партнерства, яке дедалі уважніше відстежують США, НАТО, Японія, Південна Корея та інші держави Індо-Тихоокеанського регіону.

    Оголошення про проведення навчань “Морська взаємодія-2026” стало ще одним підтвердженням того, що Росія та Китай продовжують демонструвати готовність до тісної військової співпраці, попри критику з боку Заходу та зростання геополітичної напруженості у світі.

  • Туск закликав не брати нових фінансових зобов’язань перед Україною

    Туск закликав не брати нових фінансових зобов’язань перед Україною

    Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск напередодні саміту НАТО закликав польську делегацію утриматися від взяття нових фінансових зобов’язань щодо України. За словами глави уряду, Варшава вже виконує надзвичайно великий обсяг завдань, пов’язаних із захистом східного кордону Європейського Союзу та східного флангу НАТО, тому під час переговорів із союзниками необхідно враховувати вже існуючий внесок Польщі у безпеку Європи. Водночас Туск підкреслив, що така позиція жодним чином не означає відмову від підтримки України чи зміну ставлення Варшави до російсько-української війни.

    Про це прем’єр Польщі заявив під час пресконференції напередодні саміту НАТО.

    Дональд Туск звернувся до польської делегації, яку очолює президент Кароль Навроцький, із проханням не робити заяв, що можуть передбачати нові фінансові зобов’язання Польщі перед Україною. За його словами, під час переговорів необхідно враховувати той факт, що Польща вже сьогодні витрачає значні ресурси на власну оборону, модернізацію армії, зміцнення державного кордону та забезпечення безпеки всього східного рубежу Європейського Союзу.

    Глава польського уряду наголосив, що його застереження не пов’язане з небажанням допомагати Україні. Навпаки, він підкреслив, що Польща була і залишається одним із найпослідовніших союзників Києва з перших днів повномасштабного вторгнення Росії.

    “Це не тому, що я вважаю, що Україні не потрібна фінансова підтримка. Я вважаю, що Польща має дуже значні зобов’язання на всьому східному кордоні ЄС, і кожен має це враховувати”, – заявив Туск.

    За словами прем’єра, Польща вже зробила надзвичайно багато для підтримки України та зміцнення європейської безпеки. Від початку повномасштабної війни країна прийняла мільйони українських громадян, які були змушені залишити свої домівки через бойові дії. Польська територія також стала головним логістичним вузлом для постачання військової, гуманітарної та фінансової допомоги Україні від країн Заходу.

    Саме через Польщу проходить значна частина озброєння, боєприпасів, техніки та іншої допомоги, яку союзники надають українським Силам оборони. Крім того, Варшава однією з перших передала Україні значні обсяги військової техніки, включаючи танки, артилерію, бронетехніку, боєприпаси та інше озброєння.

    Окремо Туск наголосив, що Польща сьогодні несе значне фінансове навантаження через необхідність зміцнювати власну обороноздатність. Після початку повномасштабної війни країна суттєво збільшила оборонний бюджет, розпочала масштабне переозброєння армії та реалізує великі програми закупівлі сучасної військової техніки у США, Південній Кореї та інших країнах.

    Крім цього, польська влада продовжує інвестувати значні кошти у зміцнення кордону з Білоруссю, який останніми роками залишається одним із найбільш напружених напрямків. Варшава регулярно заявляє про гібридні атаки з боку режиму Олександра Лукашенка, який, за оцінками польської влади, діє за підтримки Кремля, використовуючи нелегальну міграцію як інструмент політичного тиску на Європейський Союз.

    На думку Туска, саме через це союзники повинні враховувати не лише майбутні внески Польщі, а й ті ресурси, які країна вже вкладає у забезпечення безпеки всього європейського простору. Він наголосив, що східний кордон Польщі фактично є зовнішнім кордоном Європейського Союзу та одним із найважливіших рубежів НАТО.

    Заява польського прем’єра пролунала напередодні саміту НАТО, який відбудеться 7–8 липня. Очікується, що одним із головних питань зустрічі стане довгострокова підтримка України та створення нового міжнародного фонду військової допомоги обсягом 40 мільярдів євро. Союзники планують обговорити механізми фінансування цього фонду, розподіл внесків між країнами-членами Альянсу, а також подальшу координацію допомоги українській армії.

    Саме у зв’язку з цими переговорами Туск закликав польських представників займати обережну позицію щодо будь-яких нових фінансових рішень. За його словами, Польща не повинна брати на себе додаткові зобов’язання без урахування вже понесених витрат і свого внеску у спільну безпеку.

    Водночас глава уряду окремо наголосив, що підтримка України відповідає стратегічним інтересам самої Польщі. Він неодноразово заявляв, що результат війни безпосередньо визначатиме рівень безпеки всієї Центральної та Східної Європи. Саме тому Варшава й надалі підтримуватиме Київ політично, дипломатично та у сфері безпеки.

    Заява Туска свідчить про прагнення польського уряду знайти баланс між подальшою підтримкою України та захистом власних національних інтересів. У Варшаві наголошують, що Польща вже входить до числа країн, які витрачають найбільшу частку валового внутрішнього продукту на оборону серед усіх членів НАТО, а тому її внесок у європейську безпеку має бути належним чином оцінений союзниками.

    Останнім часом у країнах Альянсу тривають активні дискусії щодо того, як розподіляти фінансове навантаження, пов’язане з підтримкою України. Більшість держав погоджуються, що допомога Києву повинна зберігатися, однак дедалі частіше наголошують на необхідності більш справедливого розподілу витрат між усіма союзниками з урахуванням уже здійснених внесків окремих держав.

    Крім питання військової допомоги Україні, на саміті НАТО також планують обговорити подальше зміцнення східного флангу Альянсу, збільшення оборонних витрат країн-членів, розвиток спільних оборонних програм та заходи із стримування Росії.

    На цьому тлі українська сторона також попередила про активізацію російських інформаційних операцій, спрямованих на погіршення відносин між Києвом і Варшавою. За даними української влади, російські спецслужби готують нову кампанію навколо теми Волинської трагедії, яка має на меті посилити напруженість між двома державами та підірвати єдність союзників, що підтримують Україну у війні проти Росії. Саме тому Київ і Варшава неодноразово наголошували, що історичні питання не повинні використовуватися як інструмент для розколу партнерських відносин, особливо в умовах триваючої російської агресії.

  • Путін після розмови із Зеленським зв’язався з Трампом

    Путін після розмови із Зеленським зв’язався з Трампом

    Президент США Дональд Трамп 4 липня провів телефонну розмову з російським диктатором Володимиром Путіним. За інформацією Кремля, бесіда тривала одну годину 25 хвилин і стала вже четвертим телефонним контактом між лідерами від початку цього року. Однією з головних тем переговорів була війна Росії проти України, а також перспективи мирного врегулювання, двосторонні відносини між Москвою і Вашингтоном та можливість подальших особистих контактів. Водночас офіційних коментарів щодо змісту розмови від американської сторони наразі не надходило.

    Про деталі переговорів повідомив помічник президента РФ Юрій Ушаков, якого цитують російські засоби масової інформації.

    За словами Ушакова, телефонна розмова відбулася у День незалежності США, коли американці відзначали 250-річчя заснування своєї держави. Як стверджують у Кремлі, на початку бесіди Путін привітав Трампа зі святом, після чого сторони перейшли до обговорення актуальних міжнародних питань.

    Помічник російського диктатора заявив, що переговори були не формальними, а мали “діловий” та “дуже конструктивний” характер. За його словами, співрозмовники змогли відверто обговорити широкий спектр питань міжнародної політики та двосторонніх відносин між Росією і США.

    Однією з ключових тем телефонної розмови стала війна Росії проти України. У Кремлі стверджують, що Путін виклав американському президентові власну оцінку ситуації на фронті та заявив про нібито наступ російських військ “на всіх напрямках”. Водночас ці твердження є заявами російської сторони і не були підтверджені незалежними джерелами. Українське військове командування регулярно повідомляє про інтенсивні бойові дії на різних ділянках фронту та заперечує російські заяви про масштабні успіхи.

    За словами Ушакова, Путін також заявив Трампу про необхідність політико-дипломатичного врегулювання війни, однак наголосив, що будь-які переговори мають враховувати так звані “принципові російські підходи”. Російська влада вже неодноразово використовувала подібні формулювання, маючи на увазі свої вимоги щодо статусу окупованих українських територій, нейтрального статусу України та інших умов, які Київ послідовно відкидає як неприйнятні.

    У Кремлі також стверджують, що Дональд Трамп підтвердив готовність сприяти пошуку мирного врегулювання війни. За словами Ушакова, американський президент нібито висловився за якнайшвидше припинення бойових дій, зазначивши, що завершення війни могло б відкрити нові можливості для економічної співпраці між Сполученими Штатами та Росією. Водночас підтвердження цих заяв із боку Білого дому або самого Трампа наразі відсутні.

    Окремо російська сторона повідомила, що Путін підтвердив запрошення Дональду Трампу відвідати Росію. Крім того, за словами Ушакова, президенти обговорили перспективи подальших контактів між Москвою та Вашингтоном і домовилися підтримувати регулярний зв’язок, а також провести нову телефонну розмову найближчим часом.

    Ще однією темою переговорів, за версією Кремля, стало відновлення особистих контактів між представниками двох держав. Ушаков заявив, що спеціальний представник президента США Стів Віткофф, який уже раніше відвідував Росію, а також Джаред Кушнер можуть знову приїхати до Москви для проведення консультацій. Американська сторона цю інформацію поки що не підтвердила.

    Під час телефонної розмови, як стверджують у Кремлі, також обговорювалися історичні питання. За словами Ушакова, Путін і Трамп наголосили на важливості збереження спільної історичної пам’яті про союзництво Радянського Союзу та Сполучених Штатів у роки Другої світової війни. Російська влада регулярно використовує тему історичної співпраці із Заходом під час міжнародних контактів, наголошуючи на спільній боротьбі проти нацизму.

    Крім того, російська сторона повідомила, що президенти торкнулися міжнародного порядку денного, зокрема обговорили питання, пов’язані з майбутнім самітом НАТО. За словами Ушакова, це відбувалося з урахуванням участі Дональда Трампа у заходах Альянсу, запланованих на найближчі дні.

    Водночас станом на момент публікації адміністрація президента США не оприлюднила офіційного повідомлення про телефонну розмову з Путіним. Білий дім також не підтвердив інформацію про обговорення економічного співробітництва, можливий візит Трампа до Росії чи майбутні поїздки американських представників до Москви. Через це всі деталі переговорів наразі ґрунтуються виключно на повідомленнях Кремля.

    Примітно, що цього ж дня Дональд Трамп провів окрему телефонну розмову з президентом України Володимиром Зеленським. Український лідер повідомив, що привітав президента США та американський народ із Днем незалежності, а також подякував Вашингтону за підтримку України в умовах повномасштабної війни.

    За словами Зеленського, сторони детально обговорили ситуацію на фронті, потреби українських військових, зміцнення протиповітряної оборони та дипломатичні кроки, необхідні для завершення війни. Президент України наголосив, що нині існує реальна можливість досягнення миру, однак для цього надзвичайно важливою залишається рішуча підтримка Сполучених Штатів та їхніх союзників.

    Український президент також повідомив, що він і Дональд Трамп домовилися продовжити особисте обговорення цих питань під час майбутнього саміту НАТО. Очікується, що тема війни в Україні стане однією з ключових під час міжнародних переговорів за участю лідерів держав-членів Альянсу, а також партнерів України.

  • Росія може кинути виклик НАТО: президент Латвії зробив тривожну заяву

    Росія може кинути виклик НАТО: президент Латвії зробив тривожну заяву

    Президент Латвії Едгарс Рінкевичс заявив, що країни НАТО не повинні виключати можливості нової ескалації з боку Росії та мають бути готовими до будь-якого розвитку подій. Водночас він наголосив, що наразі Кремль не має достатніх військових ресурсів для повномасштабного нападу на держави Альянсу, адже значна частина російських сил залишається залученою у війні проти України.

    Про це президент Латвії заявив в інтерв’ю Deutsche Welle.

    За словами Рінкевичса, російська агресивна політика залишається однією з головних загроз європейській безпеці, тому союзники не можуть дозволити собі втратити пильність або виходити з припущення, що ризик прямого конфлікту з Росією повністю відсутній. Президент Латвії наголосив, що країни НАТО повинні бути готовими до різних сценаріїв, включно з можливими військовими провокаціями, гібридними атаками або іншими спробами Кремля випробувати міцність євроатлантичної єдності.

    “Ми маємо бути готовими. Не можна виключати жодних варіантів. Але я б сказав, що нам не слід боятися. Ми маємо просто висловити дуже, дуже коротке й вагоме послання: якщо Росія кине виклик НАТО, Альянс відповість належним чином”, – заявив латвійський президент.

    Водночас Рінкевичс закликав уникати панічних настроїв. На його переконання, саме впевненість у власних силах та демонстрація готовності до колективної оборони є найкращим механізмом стримування Москви. Він наголосив, що Росія традиційно використовує слабкість або нерішучість своїх опонентів, тому союзники мають демонструвати єдність та чітку позицію.

    Президент Латвії звернув увагу, що нинішній військовий потенціал Російської Федерації значною мірою виснажений через повномасштабну війну проти України. За його словами, Кремль продовжує зазнавати значних втрат у живій силі, техніці та озброєнні, а також змушений витрачати величезні ресурси на підтримку бойових дій на українській території.

    Саме тому, зазначив Рінкевичс, сьогодні Москва не має достатньої кількості військ для здійснення повномасштабного вторгнення до будь-якої держави-члена НАТО.

    Разом із тим президент Латвії застеріг, що це не означає зникнення загрози в майбутньому. На його думку, Росія продовжує активно переозброювати армію, переводити економіку на військові рейки, збільшувати виробництво боєприпасів і ракет та накопичувати нові військові спроможності. Саме тому країнам Заходу необхідно використовувати нинішній час для зміцнення власної оборони.

    Рінкевичс наголосив, що війна в Україні стала головним фактором, який сьогодні стримує подальшу експансію Кремля. Він підкреслив, що українські військові фактично захищають не лише власну державу, а й безпеку всієї Європи, стримуючи російську армію від можливого розширення конфлікту.

    Окремо президент Латвії висловився щодо перспектив завершення війни. Він переконаний, що досягти справедливого миру без активної участі європейських держав неможливо. За його словами, саме Європа має залишатися одним із головних гарантів підтримки України як у військовій, так і в політичній, економічній та гуманітарній сферах.

    Рінкевичс також підтвердив підтримку європейської інтеграції України. На його переконання, вступ України до Європейського Союзу відповідає інтересам не лише Києва, а й усієї європейської спільноти.

    Президент Латвії зазначив, що членство України в ЄС є важливим елементом довгострокової системи безпеки на континенті. Він переконаний, що стабільна, демократична та економічно сильна Україна стане додатковим фактором безпеки для всього регіону.

    Говорячи про оборонні бюджети союзників, Рінкевичс зауважив, що сам по собі показник у 5% валового внутрішнього продукту, який дедалі активніше обговорюється серед членів НАТО, не гарантує високого рівня обороноздатності.

    За його словами, набагато важливішим є питання реальних військових можливостей держав. Він наголосив, що навіть значні фінансові ресурси не матимуть практичної користі, якщо країни не зможуть оперативно закупити необхідне озброєння або самостійно його виробляти.

    “Ви маєте гроші, але вам також необхідно мати озброєння, ракети, техніку, які ви можете придбати за ці гроші. І тут ми бачимо, що у нас є деякі проблеми з оборонною промисловістю”, – пояснив глава латвійської держави.

    За його словами, після початку повномасштабної війни стало очевидно, що європейська оборонна промисловість ще не здатна достатньо швидко забезпечувати потреби армій сучасною технікою, боєприпасами, системами протиповітряної оборони та ракетним озброєнням. Саме тому державам ЄС необхідно прискорити модернізацію оборонного сектору, стимулювати виробництво та інвестувати у нові технології.

    Президент Латвії також відповів на питання щодо можливого скорочення американської військової присутності в Європі. Він визнав, що європейські країни поступово збільшують власні оборонні можливості, однак цей процес є тривалим і потребує величезних фінансових вкладень, розвитку військової інфраструктури, підготовки особового складу та модернізації озброєння.

    На його переконання, Сполучені Штати залишаються ключовим гарантом безпеки європейського континенту.

    “Я б сказав, що сьогодні Сполучені Штати є незамінними в обороні Європи та у тому, щоб робити НАТО успішним як Альянс”, – підсумував Рінкевичс.

    Останнім часом тема можливої російської агресії проти країн НАТО дедалі частіше порушується європейськими політиками та військовими. У квітні прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск заявив, що Росія потенційно може здійснити напад на одну з держав Альянсу вже найближчими місяцями, а також висловив сумнів щодо того, чи Сполучені Штати автоматично втрутяться у разі такого розвитку подій.

    У червні британська газета The Guardian із посиланням на розвідувальні дані повідомляла, що Кремль може готувати військові та гібридні провокації на східному фланзі НАТО. За оцінками західних спецслужб, таким чином Москва прагне перевірити швидкість реакції Альянсу, рівень координації між союзниками та готовність до колективної відповіді.

    Крім того, напередодні видання The Telegraph повідомило, що американська розвідка передала польській владі інформацію про можливі російські провокації поблизу польського кордону. За інформацією журналістів, йдеться про потенційні атаки безпілотниками, диверсійні операції або навіть локальні військові інциденти.

    На цьому тлі країни НАТО продовжують масштабне зміцнення східного флангу. Союзники збільшують чисельність військових контингентів у Польщі та країнах Балтії, нарощують обсяги спільних навчань, прискорюють виробництво боєприпасів, інвестують у розвиток систем протиповітряної та протиракетної оборони, а також координують довгострокову підтримку України. Західні лідери неодноразово наголошували, що саме допомога Києву сьогодні є одним із найефективніших способів стримування подальших агресивних планів Кремля та зміцнення безпеки всієї євроатлантичної спільноти.

  • Європа вже компенсувала більшість скорочень військової ролі США

    Європа вже компенсувала більшість скорочень військової ролі США

    Європейські країни-члени НАТО вже змогли переважно компенсувати ті військові ресурси, які Сполучені Штати вирішили виключити зі своїх планів реагування на випадок великої війни або масштабної кризи в Європі. У Північноатлантичному альянсі наголошують, що європейські союзники значно посилили власні оборонні спроможності, збільшили кількість сил, готових до розгортання, та поступово перебирають на себе більшу частину відповідальності за безпеку європейського континенту.

    Про це в інтерв’ю Bloomberg заявив заступник Верховного головнокомандувача Об’єднаних збройних сил НАТО в Європі генерал Джон Стрінгер.

    Його заява пролунала напередодні саміту НАТО, який відбудеться наступного тижня та стане одним із найважливіших за останні роки. Очікується, що глави держав і урядів країн Альянсу обговорять не лише подальшу підтримку України та зміцнення східного флангу НАТО, а й новий розподіл відповідальності між Сполученими Штатами та європейськими союзниками. Саме це питання останнім часом дедалі більше виходить на перший план через зміну стратегічних пріоритетів Вашингтона.

    Останні місяці у США дедалі частіше заявляють про необхідність перегляду своєї військової присутності за кордоном. Американська адміністрація дедалі активніше наголошує, що європейські партнери повинні взяти на себе значно більшу частину фінансового та військового навантаження, тоді як самі Сполучені Штати дедалі більше концентруватимуться на протистоянні Китаю в Індо-Тихоокеанському регіоні.

    Саме на цьому тлі Вашингтон ухвалив рішення скоротити кількість військових підрозділів, які передбачалося оперативно перекидати до Європи у разі великої війни чи масштабної міжнародної кризи. Таке рішення викликало жваве обговорення серед союзників, оскільки протягом десятиліть саме американські війська залишалися ключовим елементом системи стримування Росії на європейському континенті.

    За словами Джона Стрінгера, нинішня ситуація не означає ослаблення оборони НАТО. Навпаки, вона демонструє, що європейські держави змогли швидко адаптуватися до нових умов та взяти на себе додаткові зобов’язання.

    «Європейські союзники, безумовно, активізувалися в плані заповнення прогалин у складі американських військ у Європі», — наголосив генерал.

    Він зазначив, що нинішні зміни свідчать про формування більш збалансованої моделі функціонування Альянсу, в якій європейські країни відіграють дедалі вагомішу роль у забезпеченні колективної безпеки.

    За словами Стрінгера, це є прикладом створення «сильнішої Європи в рамках сильнішого НАТО», а не ознакою ослаблення трансатлантичного партнерства.

    Він підкреслив, що після оголошення Вашингтоном нових оборонних планів керівництво НАТО звернулося до європейських країн із проханням проаналізувати власні можливості та повідомити, які додаткові військові формування можуть бути включені до нових планів оборони Альянсу.

    Йшлося насамперед про війська, які раніше не були закріплені за конкретними оборонними сценаріями та могли бути використані для компенсації американських скорочень.

    За словами генерала, відповідь союзників виявилася позитивною.

    Європейські країни запропонували додаткові сухопутні підрозділи, сили спеціальних операцій, логістичні елементи, інженерні частини, засоби протиповітряної оборони та інші компоненти, необхідні для реалізації нових оборонних планів НАТО.

    Завдяки цьому більшість прогалин, що виникли після перегляду американських планів, вже вдалося закрити.

    Водночас Стрінгер визнав, що у деяких високотехнологічних сферах Європа поки що не здатна повністю замінити американські можливості.

    Йдеться насамперед про стратегічну авіацію, далекобійну логістику, супутникову розвідку, стратегічні транспортні літаки, системи командування, космічні технології, протиракетну оборону, окремі види високоточного озброєння та можливості глобального перекидання військ.

    Проте навіть у цих випадках Альянс уже працює над альтернативними рішеннями.

    «У тих категоріях, де Європа не може надати еквівалентних сил, ми прагнемо досягти аналогічного ефекту за допомогою інших засобів», — пояснив Стрінгер.

    За його словами, НАТО не ставить перед собою завдання механічно замінити кожен американський підрозділ європейським аналогом. Натомість головна мета полягає у збереженні загального військового потенціалу Альянсу та забезпеченні його здатності виконувати поставлені завдання незалежно від зміни структури сил.

    Генерал також наголосив, що нинішній перерозподіл відповідальності між союзниками відбувається не під політичним тиском, а відповідно до професійної військової оцінки.

    «Розподіл і перекладання тягаря відповідальності зараз здійснюється розумним, пропорційним чином, повною мірою керуючись військовою логікою», — заявив він.

    На його думку, європейські держави демонструють готовність адаптуватися до нових стратегічних реалій та поступово брати на себе більше обов’язків у межах Альянсу.

    Одним із головних інструментів такого посилення стане суттєве збільшення оборонних витрат.

    За словами Стрінгера, усі 32 країни НАТО вже погодилися працювати над досягненням нового цільового показника, який передбачає виділення до 2035 року щонайменше 3,5% валового внутрішнього продукту на безпосередні оборонні потреби.

    Крім цього, ще приблизно 1,5% ВВП планується інвестувати у розвиток військової інфраструктури, кібербезпеки, оборонної промисловості, транспортної мережі, систем цивільної стійкості та інших сфер, що безпосередньо впливають на обороноздатність держав.

    Таким чином загальні витрати на безпеку можуть досягти 5% ВВП, що стане наймасштабнішим збільшенням оборонних бюджетів країн НАТО за всю сучасну історію Альянсу.

    Стрінгер підкреслив, що виконання цих зобов’язань очікується від усіх членів НАТО без винятку.

    «НАТО очікує, що всі країни, включаючи Велику Британію, виконуватимуть свої зобов’язання», — зазначив генерал.

    Його слова пролунали на тлі активних дискусій щодо майбутнього трансатлантичної безпеки після зміни політичного курсу Вашингтона.

    Європейські столиці дедалі частіше говорять про необхідність стратегічної автономії та розвитку власних оборонних можливостей. Особливо активно це питання почало обговорюватися після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, яке продемонструвало, що масштабна війна на європейському континенті більше не є лише теоретичним сценарієм.

    Саме російська агресія стала головним каталізатором безпрецедентного збільшення військових бюджетів більшості країн НАТО. Якщо ще кілька років тому значна частина союзників не виконувала навіть чинну норму щодо витрат у розмірі 2% ВВП на оборону, то тепер дедалі більше держав оголошують про готовність витрачати значно більше.

    Паралельно триває масштабне переозброєння європейських армій. Країни закуповують сучасні системи протиповітряної оборони, винищувачі п’ятого покоління, далекобійні ракети, бронетехніку, безпілотні системи та боєприпаси. Значні кошти також спрямовуються на розвиток власного оборонно-промислового комплексу, щоб зменшити залежність від постачання озброєнь із-за океану.

    НАТО також суттєво оновило свої регіональні оборонні плани, які вперше з часів завершення холодної війни детально визначають порядок реагування на можливу агресію Росії проти будь-якої країни Альянсу. У межах цих планів збільшено чисельність сил високої готовності, створено нові штаби, розширено військову інфраструктуру та посилено присутність союзників на східному фланзі.

    Днями командувач Сухопутних військ США в Європі та Африці генерал Кріс Донаг’ю також заявив, що Сполучені Штати не залишать своїх європейських союзників у разі потенційної агресії Росії проти країн Балтії. За його словами, усі держави НАТО вже координують свої оборонні плани та активно готуються до відбиття можливого нападу.

    Водночас, за інформацією Politico, у європейських столицях дедалі частіше визнають, що континент повинен бути готовим діяти більш самостійно. Попри масштабне переозброєння та збільшення військових бюджетів, багато посадовців вважають, що Європі знадобиться ще кілька років для досягнення рівня, який дозволить повністю компенсувати ключові американські військові можливості.

    Саме тому майбутній саміт НАТО розглядається як визначальний для подальшого розвитку Альянсу. Від його рішень залежатиме не лише новий баланс відповідальності між США та Європою, а й те, наскільки швидко союзники зможуть адаптуватися до нових глобальних викликів, пов’язаних із війною Росії проти України, посиленням військової активності Китаю та загальним погіршенням міжнародної безпекової ситуації.

  • Росія готує провокацію проти Польщі: США попередили Варшаву про небезпечний сценарій

    Росія готує провокацію проти Польщі: США попередили Варшаву про небезпечний сценарій

    США попередили Польщу, що Росія може готувати збройну провокацію на польській території протягом найближчих місяців. За даними The Telegraph та польського видання Onet, Вашингтон передає Варшаві розвіддані про можливі сценарії, мета яких — перевірити рішучість НАТО, спровокувати політичну кризу в Альянсі та послабити військову підтримку України.

    Йдеться не про повномасштабну війну Росії проти НАТО, на яку Москва зараз не має достатньо сил через виснаження у війні проти України. Натомість, за оцінками джерел, Кремль може обрати гібридний сценарій — достатньо небезпечний, щоб створити кризу, але водночас обмежений настільки, щоб залишити собі простір для заперечення відповідальності.

    За інформацією джерел, близьких до оточення президента Польщі Кароля Навроцького, США вже кілька разів попереджали польську сторону про нові російські плани щодо східного флангу НАТО. Один із дипломатів країни-члена Альянсу також підтвердив, що ризик провокації проти Польщі або однієї з балтійських держав розглядається як серйозний.

    Серед можливих сценаріїв називають удари дронами або імітацію ракетних атак по критичній інфраструктурі Польщі, зокрема електростанціях. Такий крок міг би змусити Варшаву піднімати авіацію, активувати системи ППО та вимагати термінових консультацій із союзниками по НАТО.

    Інший сценарій — обмежене проникнення невеликих груп російських або білоруських військових із території Білорусі чи Калінінградської області. У такому разі Москва може намагатися представити інцидент як “навігаційну помилку”, “збій GPS”, “рятувальну операцію” або навіть спробувати перекласти провину на Україну.

    За логікою російського задуму, така провокація мала б поставити НАТО перед складним вибором: відповідати силою, що несе ризик ескалації, або шукати дипломатичний вихід. Саме на другий варіант, за даними західних джерел, може розраховувати Кремль. Москва нібито сподівається, що США та частина союзників тиснутимуть на Польщу, схиляючи її до переговорів із Росією чи Білоруссю. У відповідь Кремль міг би вимагати припинення або різкого скорочення західної військової допомоги Україні.

    Польські посадовці уже попереджали, що Росія намагається використати напруження між Варшавою та Києвом для проведення диверсій, інформаційних операцій і розпалювання антиукраїнських настроїв у Польщі. Міністр-координатор спецслужб Томаш Семоняк заявляв, що російські боти, тролі та агенти впливу активно підживлюють суперечки між поляками й українцями, а потенційні атаки проти українців у Польщі можуть бути частиною ширшої операції РФ.

    На тлі цих попереджень Польща посилює оборону східного кордону. Країна вже будує масштабний оборонний комплекс East Shield уздовж кордонів із Білоруссю та Калінінградською областю. Його завдання — протидіяти нелегальним перетинам кордону, диверсіям, гібридним операціям і потенційним військовим загрозам.

    У польському Міноборони, за даними ЗМІ, зазначають, що армія вже провела навчання, покликані продемонструвати Москві готовність до відповіді. Водночас союзники по НАТО також надсилають Кремлю сигнали, що будь-яка агресія проти східного флангу Альянсу не залишиться без реакції.

    Зокрема, нещодавні військово-морські навчання у Латвії за участю сил США мали показати, що напад на східний фланг НАТО означатиме ризик прямого зіткнення з американськими військовими. Представники німецьких ВПС також заявляли про готовність захищати “кожен сантиметр” території НАТО.

    Офіційного підтвердження конкретної дати або остаточного рішення Кремля щодо такої операції наразі немає. Водночас кількість повідомлень із різних джерел свідчить, що союзники сприймають загрозу серйозно. Головна мета Росії, за оцінками західних розвідок, — не військова перемога над НАТО, а політичне випробування Альянсу, розкол між союзниками та спроба вдарити по одному з ключових каналів підтримки України.

  • Гроші, ракети і заводи: які “хороші новини” для України готують на саміті НАТО

    Гроші, ракети і заводи: які “хороші новини” для України готують на саміті НАТО

    Саміт НАТО в Анкарі, який відбудеться 7–8 липня, може стати одним із найважливіших для України за останній рік. Формально Альянс збереться, щоб оцінити виконання рішень попереднього саміту в Гаазі, обговорити оборонні витрати союзників, розвиток військової промисловості та подальшу підтримку Києва. Але для України головне питання звучить значно конкретніше: чи зможуть партнери допомогти вибити з рук Володимира Путіна його найнебезпечніший козир — масовані удари балістикою по містах, енергетиці та цивільній інфраструктурі.

    На офіційній сторінці саміту НАТО прямо зазначено, що серед ключових тем будуть збільшення оборонних інвестицій, нарощування промислового виробництва та продовження підтримки України. У НАТО наголошують, що завдання Альянсу — перетворити попередні політичні обіцянки на конкретні результати.

    Для Києва ці “конкретні результати” передусім означають ракети до систем Patriot, нові засоби протиповітряної оборони, внески в механізм PURL та розвиток спільного виробництва зброї. Посол США при НАТО Метью Віттакер уже заявив, що на саміті очікуються “суттєві оголошення” для України, зокрема щодо програми PURL, через яку союзники купують американське озброєння для української армії.

    PURL став одним із ключових інструментів підтримки України, особливо після того, як США змінили формат власної участі у військовій допомозі. Вашингтон фактично залишає за собою роль виробника та постачальника найважливішого озброєння, а європейські союзники й Канада беруть на себе фінансування закупівель. Саме через цей механізм Україна може отримувати критично необхідні ракети-перехоплювачі, боєприпаси та інші системи, які неможливо швидко замінити європейськими аналогами.

    Одним із найбільш очікуваних пунктів саміту є питання фінансових гарантій для України. За даними низки європейських медіа, у проєкті декларації саміту обговорюється зобов’язання союзників надати Україні 70 млрд євро військової підтримки. Частина джерел писала навіть про можливість аналогічної суми на наступний рік, тобто загалом до 140 млрд євро до кінця 2027-го.

    Водночас консенсус щодо довгострокового формулювання поки не гарантований. За даними Frankfurter Allgemeine Zeitung, союзники погодилися щодо допомоги на 2026 рік, але частина країн, зокрема Італія, не підтримує автоматичне закріплення 70 млрд євро на 2027-й. Тобто остаточний текст декларації ще може змінитися, а дипломатична боротьба триває до останніх днів перед самітом.

    Для України важливо не лише отримати політичне формулювання, а й закріпити зобов’язання так, щоб обіцяна допомога справді надійшла. Саме це має стати головною цінністю можливої декларації: не просто чергова фраза про “непохитну підтримку”, а фінансовий і військово-промисловий план на найближчі півтора року.

    Другий ключовий блок — антибалістична оборона. Після останніх російських атак по Києву стало очевидно, що Кремль дедалі активніше робить ставку саме на балістичні ракети. Їх складно перехоплювати, вони долітають до цілі за лічені хвилини, а наслідки влучань по житлових будинках та енергетичних об’єктах є катастрофічними. Саме тому Україна наполягає не просто на “посиленні ППО”, а на конкретному критичному мінімумі перехоплювачів і систем, які дозволять витримати регулярні масовані атаки взимку.

    У цьому контексті Київ просуває одразу кілька напрямів: негайні внески партнерів у PURL, передання наявних систем і ракет із запасів союзників, а також ліцензії на виробництво систем Patriot або їхніх компонентів в Україні. Окремо обговорюється прискорення створення європейської антибалістичної програми. Це вже не питання далекої перспективи, а пряма відповідь на російську тактику терору.

    Третя велика тема саміту — новий розподіл фінансового тягаря всередині НАТО. Reuters пише, що зустріч в Анкарі відбуватиметься на тлі спроб союзників зняти напругу у відносинах із Дональдом Трампом, який наполягає, щоб Європа брала на себе значно більшу частину витрат на власну безпеку.

    Після торішнього саміту в Гаазі країни Альянсу взяли курс на збільшення оборонних витрат до 5% ВВП до 2035 року. Для адміністрації Трампа це стало важливим політичним результатом: європейці мають менше покладатися на американську “парасольку” і більше інвестувати у власні армії, заводи, боєприпаси, ППО та нові технології. Саміт в Анкарі має показати, чи перетворюються ці обіцянки на реальні контракти й виробничі лінії.

    Reuters окремо зазначає, що одним із головних викликів для НАТО є саме перетворення більших бюджетів на реальні військові можливості. Гроші самі по собі не зупиняють ракети: потрібні заводи, серійне виробництво, логістика, довгострокові замовлення та політична воля.

    Саме тут Україна може бути не лише отримувачем допомоги, а й важливим партнером. Українська оборонна промисловість за роки повномасштабної війни навчилася швидко тестувати, змінювати та масштабувати рішення — від FPV-дронів до морських безпілотників і наземних роботизованих комплексів. Для НАТО, яке десятиліттями працювало у повільніших бюрократичних циклах, український досвід став практичним уроком сучасної війни.

    Паралельно з політичною частиною саміту в Анкарі має відбутися форум оборонної індустрії. Для Києва це можливість показати, що інтеграція України з оборонними ринками НАТО вже відбувається, навіть якщо політичне членство в Альянсі поки залишається заблокованим. Спільні підприємства, локалізація виробництва, ліцензії, закупівлі дронів і роботизованих систем можуть стати реальним мостом між Україною та НАТО.

    Ще один адресат анкарського саміту — Москва. Росія продовжує робити ставку на виснаження України та Заходу, сподіваючись, що час працює на Кремль. Саме тому союзники намагаються сформувати протилежний сигнал: підтримка Києва не зникає, фінансування переходить у багаторічний формат, а Європа й Канада готові брати на себе більше відповідальності навіть за умов зміни американської політики.

    Турецький президент Реджеп Тайїп Ердоган перед самітом заявив, що Альянс має наголосити на єдності та стійкості. Для Анкари ця зустріч також важлива як майданчик для демонстрації власної ролі в європейській безпеці, оборонній промисловості та дипломатії навколо війни в Україні.

    Отже, для України саміт НАТО в Анкарі може принести кілька практичних результатів: нові внески в PURL, політичне закріплення багатомільярдної військової підтримки, сигнали щодо антибалістичної оборони, оборонні контракти та нові формати спільного виробництва. Але головний тест — чи будуть ці рішення швидкими. Бо для Києва важлива не лише сила формулювань у декларації, а кількість ракет, які встигнуть стати на захист українського неба до наступних масованих ударів РФ.

  • 34 зустрічі, лист Путіну і мільярди на зброю: в ОП підбили дипломатичний червень Зеленського

    34 зустрічі, лист Путіну і мільярди на зброю: в ОП підбили дипломатичний червень Зеленського

    Офіс президента підбив підсумки зовнішньополітичної роботи Володимира Зеленського у червні, назвавши місяць одним із найактивніших у дипломатичному календарі України. Головними напрямами стали посилення протиповітряної оборони, залучення коштів у програму PURL, розширення оборонного виробництва, підписання нових домовленостей у форматі Drone Deal, санкційний тиск на Росію та просування України до членства в ЄС. За даними ОП, упродовж місяця президент провів 34 міжнародні зустрічі, чотири закордонні візити та низку телефонних розмов із лідерами партнерських держав.

    Одним із ключових політичних епізодів червня в Офісі президента назвали відкритий лист Зеленського до Володимира Путіна з пропозицією зустрічі та завершення війни. Цей крок у Києві подають як частину дипломатичного тиску: Україна демонструє готовність до миру, але не на умовах капітуляції, а через справедливе припинення російської агресії. Водночас реальних ознак готовності Кремля до конструктивних переговорів наразі немає.

    Окремим блоком стала європейська інтеграція. У червні Європейський Союз відкрив перший переговорний кластер з Україною щодо вступу до ЄС. Київ заявляє, що готовий до відкриття решти п’яти кластерів і працює над тим, щоб відповідні рішення були ухвалені якнайшвидше. Для України це важливий сигнал: навіть під час повномасштабної війни країна не лише тримає оборону, а й просувається шляхом інституційного зближення з Євросоюзом.

    Значну частину червневої дипломатії було присвячено оборонній допомозі. Станом на кінець місяця загальна сума фінансових зобов’язань 28 країн-учасниць ініціативи PURL сягнула близько 6,3 млрд доларів. Ця програма дозволяє партнерам фінансувати закупівлю американської зброї для України, зокрема критично важливих ракет для систем Patriot та інших засобів ППО. Ще на початку червня Зеленський заявляв, що партнери ухвалили рішення про нові внески до PURL, які мали надійти протягом місяця.

    Серед конкретних внесків ОП назвав 70 млн доларів від Австралії, 300 млн доларів від Норвегії, 250 млн євро від Нідерландів, 108 млн доларів від Швеції, 45 млн доларів від Фінляндії, 30 млн доларів від Люксембургу, 23 млн доларів від Литви, 8 млн доларів від Латвії та 6,5 млн доларів від Ісландії. Німеччина, крім 200 млн доларів на PURL, також спрямовує 300 млн євро на чеську ініціативу з постачання боєприпасів Україні та бере участь у розвитку антибалістичних спроможностей.

    Окремо в ОП відзначили рішення Бельгії передати Україні сім винищувачів F-16: три з них призначені для бойової роботи, ще чотири — для запчастин. Швеція, своєю чергою, підписала угоду щодо закупівлі 16 винищувачів JAS-39 Gripen E/F. Норвегія оголосила фінансування на морські дрони, артилерійські боєприпаси та підтримку F-16, а Данія розпочала роботу над 30-м пакетом допомоги на 590 млн євро.

    Важливим напрямом стала не лише закупівля готової зброї, а й розвиток спільного виробництва. У червні Україна працювала над отриманням ліцензій на виробництво антибалістичних ракет і систем, а також над новими оборонними угодами. Зокрема, під час саміту G7 в Евіані обговорювалася можливість надання Україні ліцензії на виробництво антибалістичних засобів. Також Німеччина та Україна підписали імплементаційні домовленості щодо розвитку ракет-перехоплювачів і спільного виробництва наземних роботизованих комплексів “Терміт”.

    У червні Зеленський здійснив чотири закордонні візити — до Великої Британії, Естонії, Франції та Бельгії. У Лондоні відбулася зустріч у форматі Е3 — Україна за участі лідерів Франції, Великої Британії та Німеччини. У Таллінні президент узяв участь у саміті Україна — країни Північної Європи та Балтії, де Україна підписала декларацію з Естонією щодо посилення безпекової співпраці, а також угоду Drone Deal із Латвією. У Франції Зеленський працював на саміті G7, а в Брюсселі взяв участь у засіданні Європейської ради та 35-му засіданні Контактної групи з питань оборони України.

    За місяць Зеленський провів зустрічі з президентом США Дональдом Трампом, президентом Бразилії Лулою да Сілвою, президентами Естонії, Кенії, ОАЕ, Фінляндії, Швейцарії, а також із прем’єрами Великої Британії, Канади, Польщі, Норвегії, Швеції, Фінляндії, Індії, Греції, Бельгії, Болгарії, Словаччини та інших держав. Окремо відбулися контакти з президенткою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн, президентом Європейської ради Антоніу Коштою, генсеком НАТО Марком Рютте та директоркою-розпорядницею МВФ Крісталіною Георгієвою.

    Ще один важливий результат червня — продовження обмінів полоненими. За даними ОП, 5 та 26 червня відбулися два раунди обмінів, у межах яких вдалося повернути 342 українських військових і 11 цивільних. Це питання залишається одним із ключових у переговорах із партнерами та міжнародними організаціями.

    У санкційній політиці президент у червні ввів у дію рішення РНБО щодо обмежень проти російських пропагандистських медіа, суддів, які ухвалювали незаконні рішення проти українців, мобільних операторів, інтернет-провайдерів, колаборантів і компаній, що обслуговують російський військово-промисловий комплекс. У Києві наголошують, що санкційний тиск має залишатися не менш важливим інструментом, ніж оборонна допомога.

    Таким чином, червень для Зеленського став місяцем дипломатичного наступу: Україна одночасно просувала переговори про мир, посилювала ППО, залучала кошти на американську зброю, домовлялася про спільне виробництво, отримувала нові пакети допомоги та продовжувала рух до ЄС. Головний акцент ОП очевидний: Київ намагається перетворити міжнародну підтримку не лише на політичні заяви, а й на конкретні ракети, дрони, літаки, гроші та виробничі потужності для довгої війни.

  • “П’ять років тому це могли лише великі держави”: як Україна створила далекобійну зброю нового рівня

    “П’ять років тому це могли лише великі держави”: як Україна створила далекобійну зброю нового рівня

    Австралійський генерал-майор у відставці Мік Раян заявив, що західні армії демонструють небезпечну інтелектуальну пиху, відмовляючись повною мірою вчитися на досвіді України у війні проти Росії. На його думку, Київ за кілька років створив такі далекобійні, дронові та оборонні спроможності, які ще нещодавно були доступні лише наддержавам. Раян вважає, що ігнорування українського досвіду може дорого коштувати Заходу.

    Про це генерал говорив в інтерв’ю Frontline на фестивалі Chalke History. Раян, який понад 30 років служив в австралійській армії, нині є старшим науковим співробітником Інституту Лоуї, запрошеним експертом Центру стратегічних і міжнародних досліджень у Вашингтоні та автором книги “Війна за Україну”.

    Однією з головних тем розмови стали українські далекобійні удари по російській території. За словами Раяна, здатність бити по цілях на сотні кілометрів у глибині території противника ще п’ять років тому була фактично монополією великих держав. Тепер Україна довела, що середня за розміром країна може побудувати власну ефективну систему далекого удару — із технологіями, підготовленими підрозділами, розвідданими партнерів і роками практичного бойового досвіду.

    Раян наголосив, що українські атаки по російських НПЗ та інших стратегічних цілях не є випадковими одиничними ударами. Це результат багаторічної роботи: створення технологій, виснаження російської ППО, вивчення принципів далекого удару та формування підрозділів, здатних проводити такі операції. Саме тому, за його словами, далекобійний удар XXI століття фактично “досяг зрілості” саме в Україні.

    Окремо генерал пояснив, як дрони змінили поле бою. На його думку, безпілотники не замінюють піхоту, артилерію, танкові підрозділи чи командирів. Вони розширюють можливості кожного солдата: дозволяють бачити далі, точніше викликати удари, утримувати ширшу ділянку фронту та швидше реагувати на дії противника. Тобто дрони не скасовують класичну армію, а роблять її значно ефективнішою.

    Раян також застеріг від перебільшення тези про те, що дрони повністю змінять роль ядерної зброї у світі. Він визнав, що рої дронів можуть бути надзвичайно руйнівними, однак нагадав: засоби боротьби з ними розвиваються так само швидко. У перспективі, вважає генерал, може виникнути новий паритет між дроновими атаками та протидроновою обороною, подібний до нинішнього балансу на землі в Україні.

    Важливий блок інтерв’ю стосувався Криму. За словами Раяна, Україна не робить ставку на прямий лобовий штурм півострова, адже такий сценарій навряд чи був би ефективним. Натомість Київ вибудовує кампанію ізоляції Криму — через удари по логістиці, мостах, паливній інфраструктурі, складах і маршрутах постачання. Генерал вважає, що саме поєднання тактичної оборони, ударів середньої дальності та далекобійних операцій створює нову якість української стратегії.

    На думку Раяна, Україна поступово поєднала ближній бій, оперативні удари та стратегічні атаки в єдину систему. Це дозволяє не лише оборонятися, а й системно впливати на здатність Росії вести війну. Саме таку модель він називає одним із головних уроків для західних армій.

    Генерал також прокоментував можливу загрозу для Костянтинівки та подальший тиск Росії на Донбасі. Він вважає, що навіть якщо Росія зможе захопити окреме місто, стратегічно це не означатиме обвалу української оборони. За його словами, можливе падіння Костянтинівки насамперед матиме інформаційний ефект для Кремля, який спробує подати це як ознаку повернення ініціативи. Але на реальну здатність Росії швидко прорватися до Краматорська чи всього “поясу фортець” Донбасу це автоматично не вказує.

    Раян нагадав, що Бахмут, Покровськ та інші укріплені міста росіяни штурмували роками, зазнаючи величезних втрат. На його думку, Краматорськ, який десятиліттями готувався до оборони, не стане легкою ціллю. Генерал підкреслив, що українці добре опанували оборонні дії проти нинішньої російської армії, а сама армія РФ у 2026 році не демонструє високої наступальної ефективності.

    Найжорсткіше Раян висловився про небажання Заходу засвоювати українські уроки. Він заявив, що західним військовим організаціям забракло смирення, щоб уважно вивчати досвід України й адаптувати його до власних умов. За словами генерала, надто часто старші офіцери у Європі, Північній Америці та Австралії відмахувалися від українського досвіду, заявляючи, що “це не стосується наших обставин”.

    Раян назвав таку позицію небезпечною, адже кожен висновок із війни в Україні є релевантним. Він визнає, що досвід не можна механічно копіювати: його потрібно адаптувати до іншої географії, політики, суспільства та театру бойових дій. Але саме цю “важку інтелектуальну роботу”, на його думку, Захід і не виконав.

    Як приклад генерал навів боротьбу з іранськими дронами Shahed. Україна протидіє таким БпЛА з 2022 року і за роки війни створила багаторівневу, відносно дешеву систему перехоплення. Водночас Раян у своєму аналізі для Lowy Institute писав, що західні та близькосхідні військові структури погано засвоїли цей досвід, хоча мали достатньо часу для навчання.

    У розмові з Frontline він назвав особливо непростимим те, що українські дешеві перехоплювачі, розроблені протягом останніх півтора року, були фактично проігноровані. На його думку, це “вершина інтелектуальної пихи”, яку не можна повторювати.

    Фактично Раян описує Україну як головну лабораторію сучасної війни. Саме тут одночасно тестуються масові дронові атаки, протидронова оборона, далекобійні удари, нові підходи до ізоляції окупованих територій, цифрова розвідка та адаптація класичних сухопутних операцій до надзвичайно прозорого поля бою.

    Головний висновок генерала простий: якщо Захід справді хоче бути готовим до майбутніх воєн, він має не просто допомагати Україні, а й учитися в неї. І робити це не колись після війни, а вже зараз — поки українська армія щодня виробляє унікальні рішення в реальному бою.