Позначка: Микита

  • Після гучного розголосу: стало відомо, як склалися долі дітей, які залишилися без батьків через мобілізацію

    Після гучного розголосу: стало відомо, як склалися долі дітей, які залишилися без батьків через мобілізацію

    Історії 14-річного Микити та 5-річної Віоли, які після мобілізації своїх батьків фактично залишилися без належної опіки, свого часу викликали широкий суспільний резонанс. Обидва випадки стали предметом уваги громадськості, правозахисників, місцевої влади та державних органів. Нині стало відомо, як склалися долі дітей після гучного розголосу.

    Як повідомляє ТСН.ua, позитивне продовження отримала історія п’ятирічної Віоли Бронової з Кривого Рогу. Наприкінці червня її батька мобілізували просто дорогою до дитячого садка. Через це дівчинка залишилася без людини, яка мала забрати її із закладу дошкільної освіти. Оскільки інші родичі не відреагували на ситуацію, дитину тимчасово забрала до себе директорка дитячого садка Наталія Євтушенко.

    Через кілька днів після мобілізації батька відпустили для врегулювання сімейних документів. За словами чоловіка, він самостійно виховує доньку та має намір офіційно підтвердити свій статус батька-одинака у судовому порядку.

    Як розповіла директорка дитячого садка Наталія Євтушенко, пережиті події сильно вплинули на маленьку Віолу. Дівчинка дуже прив’язалася до жінки, яка допомогла їй у складний момент.

    «Я для неї стала просто Наталією. Вона дуже рада мене бачити. Постійно приносить малюнки, відбитки долоньок, квіточки. Це її спосіб подякувати», — розповіла директорка дошкільного закладу.

    За її словами, зараз ситуація стабілізувалася. Батько щодня приводить доньку до дитячого садка та забирає її після занять.

    За інформацією джерел ТСН.ua у владних структурах Дніпропетровської області, остаточному вирішенню ситуації сприяв значний суспільний резонанс. Співрозмовники видання стверджують, що після широкого висвітлення історії до її розгляду долучився військовий прокурор, після чого питання було врегульоване в інтересах дитини.

    Не менш резонансною була історія 14-річного Микити, також із Кривого Рогу. Взимку цього року його батька мобілізували через відсутність оформленої відстрочки. Після цього підліток залишився сам удома, а згодом був влаштований до дитячого будинку.

    Історія хлопця набула широкого розголосу після того, як стало відомо, що він самостійно звернувся до поліції, коли батько не повернувся після відвідування територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

    Згодом за згодою батька Микита тимчасово переїхав до родини депутатки Дніпропетровської обласної ради Аріни Пустової. Саме вона запропонувала допомогу після того, як дізналася про ситуацію хлопця від знайомих. Для цього були оформлені всі необхідні документи.

    8 липня Аріна Пустова повідомила журналістам, що нині ситуація суттєво покращилася.

    «Зараз усе дуже добре. Найголовніше — хлопець перебуває разом із татом. Батько Микити приїхав владнати питання з документами», — зазначила вона.

    За словами депутатки, наразі тривають судові розгляди. Батько хлопця намагається юридично підтвердити, що саме він є єдиною особою, яка здійснює опіку над сином.

    У Криворізькій міській раді раніше повідомляли, що мати Микити проживає за кордоном. Вона обіцяла повернутися до України, щоб вирішити питання щодо виховання дитини, однак цього так і не зробила.

    Саме тому батько прагне через суд остаточно врегулювати всі юридичні питання, пов’язані з опікою над сином.

    Обидві історії стали одними з найрезонансніших випадків, пов’язаних із мобілізацією батьків, які фактично самостійно виховували дітей. Вони викликали широкий суспільний резонанс, дискусію щодо механізмів підтвердження статусу одиноких батьків, порядку надання відстрочки від мобілізації та необхідності оперативного захисту прав дітей у подібних ситуаціях.

    Після широкого висвітлення у ЗМІ до обох випадків долучилися органи державної влади, місцевого самоврядування, правозахисники та соціальні служби. У результаті як Віола, так і Микита сьогодні перебувають поруч зі своїми батьками, а юридичне оформлення необхідних документів триває.

    Водночас остаточні рішення щодо правового статусу обох чоловіків мають ухвалити суди після розгляду всіх матеріалів справ.

  • Мали готуватися до весілля — натомість їх убив російський дрон: трагедія родини з Харківського масиву

    Мали готуватися до весілля — натомість їх убив російський дрон: трагедія родини з Харківського масиву

    Під час масованої російської ракетно-дронової атаки по Києву в ніч на 2 липня загинула ціла родина з приватного будинку на Харківському масиві. Серед 30 жертв російського удару — 23-річний Микита, його мати Тетяна, 15-річна сестра Софія, батько родини та наречена хлопця. До весілля молодої пари залишалися лічені дні.

    Про трагедію розповіла знайома родини, громадська діячка Алла Мельничук. За її словами, сім’я жила у власному будинку в приватному секторі, де колись гралися їхні діти. Вона знала родину багато років — ще з часу, коли її син і Микита ходили до однієї ясельної групи в дитсадку.

    Мельничук згадує, що Микита ще в дитинстві пережив важке випробування. Коли хлопчику було близько трьох років, у нього раптово піднялася температура, а вже за кілька днів лікарі діагностували вроджену пухлину в легенях. Стан дитини стрімко погіршувався, він пережив кому, однак завдяки зусиллям близьких, волонтерів і небайдужих людей вдалося терміново оформити документи, організувати лікування за кордоном і зібрати сотні тисяч євро. Після більш ніж року лікування хлопчик повернувся додому здоровим.

    Саме цей досвід, за словами знайомої родини, згодом вплинув на його мрію. Микита закінчив медичний коледж і хотів стати лікарем, щоб допомагати людям, бо сам колись пройшов через страшну хворобу.

    Його мати Тетяна працювала перукаркою. Друзі описують її як людину з великою душею, яка завжди була готова допомогти іншим. У родині також була молодша донька Софія, якій було 15 років. Усі вони загинули після влучання російського ударного дрона в їхній будинок.

    Особливо болючою цю історію робить те, що Микита мав одружитися після 12 липня. Його наречена тієї ночі залишилася ночувати в будинку родини — і також загинула. “Вони не дожили до весілля лічені дні”, — розповіла Алла Мельничук.

    Масована атака РФ на Київ у ніч проти 2 липня стала однією з найкривавіших для столиці за останній час. За даними ДСНС, загинули 30 людей, ще 99 були поранені. Найбільше руйнувань зафіксували у Дарницькому районі: там пошкоджено дві багатоповерхівки та вісім приватних будинків. Рятувальники працювали на десятках локацій, розбираючи завали після влучань і пожеж.

    За інформацією ДСНС, атака спричинила пожежі та руйнування житлових будинків, цивільної інфраструктури й інших споруд на 40 локаціях столиці. У Дарницькому районі рятувальники продовжували пошукові роботи та розбір конструкцій на кількох місцях ураження.

    Українська влада повідомляла, що Росія застосувала під час цієї атаки майже 500 безпілотників і 74 ракети різних типів. Під ударом опинилися житлові квартали, медичні об’єкти, підприємства та інша цивільна інфраструктура. У столиці 3 липня оголосили День жалоби за загиблими.

    Офіс генерального прокурора та Служба безпеки України розпочали розслідування за фактом атаки. За даними слідства, удар був спрямований по житлових будинках і цивільній інфраструктурі, а не по військових об’єктах. Українська прокуратура кваліфікує такі дії як порушення законів та звичаїв війни.

    Ця атака знову показала, що російський терор б’є не по абстрактній “інфраструктурі”, а по конкретних людях і родинах. У випадку з Микитою та його близькими — по сім’ї, яка пережила хворобу, будувала плани, готувалася до весілля і мала майбутнє. Усе це обірвав російський “Шахед”.

  • Залишився сам у 14 років: доля хлопця після скандальної мобілізації батька отримала несподіваний поворот

    Залишився сам у 14 років: доля хлопця після скандальної мобілізації батька отримала несподіваний поворот

    Історія 14-річного Микити з Кривого Рогу, який залишився сам після мобілізації батька та потрапив до дитячого закладу, кілька місяців не сходила з інформаційного порядку денного України. Випадок викликав широкий суспільний резонанс, реакцію правозахисників та Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Тепер стали відомі нові подробиці долі хлопця, за якого переживали тисячі українців.

    Резонансна історія почалася ще у лютому 2026 року. За даними місцевих медіа та людей, знайомих із ситуацією, батько Микити, який самостійно виховував сина, прибув до територіального центру комплектування після отримання повістки. Оскільки юридично він не мав оформленого статусу батька-одинака, чоловіка мобілізували до лав Збройних сил України. Після цього 14-річний хлопець фактично залишився без нагляду дорослих.

    Опинившись сам удома, підліток звернувся по допомогу до поліції. Правоохоронці прибули на виклик і, відповідно до чинних процедур, доставили дитину до центру соціально-психологічної реабілітації. Саме цей факт викликав хвилю дискусій у суспільстві щодо захисту прав дітей у випадках мобілізації єдиного опікуна.

    Згодом ситуацією зацікавилися правозахисники, громадські активісти та журналісти. Виявилося, що мати хлопчика тривалий час проживає за кордоном і фактично не бере участі у його вихованні. Попри це, юридично вона не була позбавлена батьківських прав, що значно ускладнювало можливість оформлення опіки чи інших механізмів захисту дитини.

    Однією з людей, яку особливо зворушила ця історія, стала депутатка Дніпропетровської обласної ради Аріна Пустова. Вона дізналася про ситуацію через знайомих та вирішила особисто допомогти хлопцю. Спочатку жінка почала регулярно відвідувати Микиту у реабілітаційному центрі, привозила йому необхідні речі та підтримувала морально. За її словами, хлопець дуже важко переживав розлуку з батьком і сподівався, що його перебування у закладі буде нетривалим.

    З часом між підлітком та родиною Аріни Пустової склалися довірливі стосунки. Сам Микита висловив бажання тимчасово проживати у їхньому домі. Однак реалізувати це рішення виявилося непросто. Попри згоду батька хлопчика, соціальні служби спочатку відмовили через відсутність офіційної згоди матері, яка перебувала за кордоном. Лише після додаткових юридичних процедур, перевірки житлових умов та оформлення необхідних документів дитині дозволили переїхати до нової сім’ї.

    У травні стало відомо, що Микита остаточно залишив дитячий заклад та переїхав до родини Аріни Пустової. За словами депутатки, першим проханням хлопця після переїзду була звичайна домашня смажена картопля. Ця деталь стала символом того, наскільки дитина скучила за домашнім теплом та нормальним сімейним життям.

    Сьогодні хлопець продовжує навчання, займається футболом та підтримує постійний зв’язок із батьком, який проходить військову службу. За словами людей, які опікуються дитиною, батько регулярно телефонує синові, цікавиться його успіхами та бере участь у вирішенні всіх важливих питань, наскільки це можливо в умовах служби.

    Паралельно тривають судові процеси щодо сімейного статусу дитини. Зокрема, розглядається питання про позбавлення матері батьківських прав через тривалу відсутність участі у вихованні сина. Якщо суд ухвалить відповідне рішення, це може стати підставою для подальшого перегляду правового статусу батька та вирішення питання щодо його можливого звільнення зі служби як єдиного опікуна неповнолітньої дитини.

    Микита під час перебування дитячому закладі. Фото надано представником Уповноваженого Верховної Ради з прав людини у Дніпропетровській області Олексієм Урлаткіним.

    Історія Микити стала однією з найгучніших соціальних тем останніх місяців. Вона вкотре порушила питання про захист дітей під час війни, механізми підтримки сімей мобілізованих військовослужбовців та необхідність оперативного реагування держави у випадках, коли неповнолітні залишаються без батьківського піклування.

    Попри драматичний початок, сьогодні ця історія має більш оптимістичне продовження. Хлопець більше не перебуває в інтернатному закладі, має родину, яка про нього дбає, продовжує навчання та спорт, а головне — не втрачає зв’язок із батьком, який захищає Україну на фронті.

    Водночас ця ситуація стала важливим сигналом для органів влади та соціальних служб щодо необхідності вдосконалення процедур захисту дітей під час воєнного стану. Адже за кожною такою історією стоїть не лише юридична проблема, а й доля конкретної дитини, яка потребує турботи, безпеки та підтримки.