У російській армії назріває нова криза на тлі проблем із забезпеченням військ на південному напрямку. Після серії успішних ударів Сил оборони України по ключових логістичних маршрутах окупантів стало відомо про самогубство командира батальйону 37-ї окремої мотострілецької бригади Сухопутних військ РФ Бато Мункуєва.
Про це повідомив речник Української добровольчої армії «Південь» Сергій Братчук.
За його словами, інцидент стався 10 червня на тлі серйозних проблем із постачанням російських підрозділів після ураження Чонгарського мосту, який є одним із ключових логістичних маршрутів між тимчасово окупованим Кримом та захопленими територіями півдня України.
«Це сталося вдень 10 червня на тлі критичних проблем із логістикою, які загострилися після нашого ураження Чонгарського мосту», – повідомив Братчук.
За наявною інформацією, йдеться про майора Бато Валерійовича Мункуєва, уродженця Бурятії. У російській армії він служив щонайменше з 2015 року, а на початку 2026 року отримав звання майора та очолив один із батальйонів 37-ї окремої мотострілецької бригади.
За словами Братчука, командир опинився під потужним тиском з боку вищого командування, яке вимагало виконання бойових завдань, попри катастрофічні проблеми із забезпеченням особового складу.
«Нерви окупанта здали через постійний тиск вищого командування, яке вимагало виконання наказів, але повністю провалило забезпечення підрозділу пальним та підкріпленням», – наголосив речник УДА.
Офіцери Чорноморського флоту РФ нібито масово залишають окупований Севастополь разом із родинами та переїжджають до Новоросійська на тлі посилення ударів по військовій інфраструктурі в Криму. Про це повідомляє партизанський рух «Атеш» із посиланням на свої джерела в російських військових структурах.
За даними руху, у командуванні Чорноморського флоту Росії розглядаються варіанти поступового перенесення залишків органів управління з території окупованого Севастополя до Новоросійська. Йдеться про потенційне переміщення штабних елементів та управлінських структур, які досі залишаються на півострові, попри регулярні атаки на військові об’єкти. Водночас частина офіцерів, як стверджується, вже почала діяти самостійно, не очікуючи офіційних наказів, і завчасно вивозить свої родини, майно та особисті речі до регіонів материкової частини Росії.
У повідомленнях «Атеш» зазначається, що процес евакуації має неформальний характер і відбувається поступово, без публічних заяв або офіційних розпоряджень з боку російського військового керівництва. Частина військових, за твердженнями руху, вже облаштовується в районі Новоросійська, який раніше розглядався як альтернативний центр базування Чорноморського флоту РФ.
У самому командуванні, як стверджує «Атеш», зростає напруга і розуміння того, що перебування ключових управлінських структур у Севастополі стає дедалі більш ризикованим. Причиною цього називають регулярні удари по військових об’єктах на території Криму, а також ускладнення логістики та забезпечення угруповання російських військ на півострові. За оцінками представників руху, це призводить до зниження стабільності управління та змушує військове керівництво шукати альтернативні локації для розміщення штабів.
Також у повідомленнях йдеться про те, що окремі офіцери, які вже ухвалили рішення про переїзд, змушені залишати частину майна та майнових активів, які неможливо швидко вивезти. Це, за їхніми словами, є додатковим свідченням того, що переміщення відбувається в умовах поспіху та невизначеності.
Рух «Атеш» пов’язує ці процеси з посиленням атак на військову інфраструктуру в Криму. Зокрема, йдеться про удари по об’єктах російської авіації, штабах, складах та елементах логістики, які забезпечують функціонування Чорноморського флоту. За їхньою оцінкою, сукупність цих факторів поступово змінює військово-оперативну ситуацію на півострові та змушує російську сторону переглядати розміщення ключових структур управління.
Російська влада та офіційні представники Чорноморського флоту публічно не коментували заяви, оприлюднені партизанським рухом, і не підтверджували інформацію про переміщення штабів або масову евакуацію офіцерських родин.
Водночас раніше вже повідомлялося про серію ударів по військових і промислових об’єктах на території окупованого Криму. Зокрема, йшлося про ураження об’єктів російської авіації в Севастополі, атаки на інфраструктуру підприємств оборонного значення, а також удари по транспортних та логістичних вузлах, включно з об’єктами, які забезпечують сполучення півострова з материковою частиною Росії.
Окремо зазначалося, що такі інциденти призводять до посилення заходів безпеки з боку російських військових структур, а також до зміни режиму роботи частини об’єктів у Криму. На цьому тлі ситуація в регіоні залишається напруженою, а військова присутність РФ поступово адаптується до умов постійних загроз і ризиків нових ударів по критичній інфраструктурі.
Українські Сили оборони завдали одного з найболючіших ударів по російській військовій логістиці від початку 2026 року. Серія атак по ключових мостах на Чонгарському та Армянському напрямках суттєво ускладнила постачання окупаційних військ через Крим та поставила під загрозу забезпечення російського угруповання на Запорізькому напрямку.
Про це йдеться у великому матеріалі BBC, присвяченому роботі новоствореного Центру мультидоменних операцій «Фаланга», який координував операцію з ізоляції тимчасово окупованого Криму.
За словами українських військових, удари по транспортних артеріях уже призвели до серйозних проблем із постачанням пального для російських військ. У командуванні центру переконані: якщо системна кампанія триватиме, окупований півострів фактично втратить сухопутне сполучення з Росією.
Як з’явилася «Фаланга»
Центр мультидоменних операцій «Фаланга» був створений навесні 2026 року за рішенням Міністерства оборони України. До його складу увійшли два добре відомі бойові підрозділи — Перший окремий штурмовий полк імені Дмитра Коцюбайла та 475-й окремий штурмовий полк Code 9.2.
Обидва формування виникли ще у 2022 році на базі добровольчих підрозділів та за час повномасштабної війни напрацювали власну модель ведення бойових дій, яка поєднує роботу штурмових груп, дронів, кіберрозвідки та аналітичних центрів.
Саме цей підхід став основою концепції «Фаланги».
Командир 475-го ОШП майор Олександр Настенко з позивним «Флінт» пояснює, що сучасний український аналог давньогрецької фаланги — це не щільний стрій піхоти, а поєднання людей і технологій.
Головною зброєю підрозділу стали далекобійні ударні безпілотники середнього радіуса дії, які військові називають «довгим списом». Саме завдяки їм українські сили можуть завдавати ударів на відстані від 100 до 300 кілометрів буквально через кілька годин після отримання розвідувальної інформації.
Чому головною ціллю став Крим
Останні місяці російська армія активно використовувала Крим як один із ключових логістичних вузлів для забезпечення угруповання військ «Восток», яке діє на Запорізькому напрямку.
Після того як українські військові встановили вогневий контроль над окремими маршрутами постачання через окупований Маріуполь, російське командування почало переорієнтовувати значну частину транспортних потоків через Крим.
Саме це стало приводом для проведення масштабної операції із руйнування транспортних коридорів.
У ніч із 6 на 7 червня українські безпілотники FP-2 завдали ударів по Чонгарських мостах. Через два дні атака була повторена.
11 червня під удар потрапили мости в районі Армянська, а також обхідні маршрути через канал.
Дрон FP-2 центру “Фаланга” атакує вантажівку на мосту в Армянську / фото 1 ОШПy
Крім того, 8 червня був атакований міст, який сполучає Генічеськ з Арабатською стрілкою.
Для ударів використовувалися українські дрони FP-2 та «Бегемот», які останнім часом дедалі частіше застосовуються для ураження стратегічних об’єктів у тилу противника.
Росіяни втратили колону з пальним
За словами командира «Фаланги» Олександра Настенка, рішення про удар по Чонгарському мосту було ухвалене після отримання розвідувальної інформації про підготовку великої російської колони.
Кіберрозвідка центру зафіксувала підготовку масштабного перекидання пального через Крим для забезпечення російських підрозділів на Запоріжжі.
Після першого удару росіяни спробували змінити маршрут та переорієнтувати рух через Армянськ. Однак українська розвідка оперативно відстежила ці зміни.
Черга з російських вантажівок перед мостом в Армянську / фото 1 ОШП
У результаті серії атак під удар потрапила колона приблизно з 50 транспортних засобів, серед яких були бензовози та інша техніка забезпечення.
Частина машин була знищена безпосередньо під час руху.
«Крим тепер можна вважати островом»
Найгучнішою стала заява командира «Флінта» щодо наслідків операції.
За його словами, всі три ключові транспортні артерії отримали критичні пошкодження, а окупаційна влада вже офіційно визнає необхідність проведення ремонтних робіт.
«Транспортного коридору в Крим з материка більше немає. Завдавши ударів по мостах, ми десакралізували цей об’єкт. Те, що всі мости будуть добиті, у мене сумнівів немає. Це буде систематична робота. Відтепер можна вважати Крим островом», — заявив український офіцер.
За його словами, російські війська вже змушені розглядати використання понтонних переправ.
Втім, такі конструкції значно поступаються мостам за пропускною здатністю та вразливі до нових ударів.
Російські війська відчувають дефіцит пального
Найсерйознішими можуть виявитися не прямі втрати техніки, а наслідки для забезпечення фронту.
Згідно з перехопленнями української розвідки, в окремих російських бригадах уже спостерігаються проблеми з паливом.
За словами командирів «Фаланги», обсяги пального, які нині отримують російські підрозділи угруповання «Восток», значно менші від необхідних.
Це може вплинути на мобільність бронетехніки, роботу артилерії та проведення наступальних операцій на Запорізькому напрямку.
Окремі джерела також повідомляють, що командування російського угруповання «Днєпр» вже почало використовувати цивільний транспорт для перевезення пального, намагаючись приховати військову логістику та компенсувати дефіцит спеціалізованої техніки.
Що це означає для фронту
Військові експерти зазначають, що ізоляція Криму є одним із ключових елементів української стратегії на південному напрямку.
Кримський півострів залишається головним логістичним хабом Росії для забезпечення окупаційних військ на Херсонщині та Запоріжжі.
Систематичні удари по мостах, складах, залізничних вузлах та переправах можуть суттєво знизити боєздатність російських підрозділів без проведення масштабних наземних операцій.
Саме тому операція «Фаланги» вже розглядається як одна з найбільш успішних мультидоменних кампаній української армії у 2026 році.
У Міністерстві оборони України не приховують, що досвід центру планують масштабувати на інші напрямки фронту, де поєднання дронів, кіберрозвідки та штурмових підрозділів вже демонструє високу ефективність.
Якщо темпи ударів збережуться, окупаційні сили можуть зіткнутися з масштабною логістичною кризою вже найближчими місяцями.
Путін вкотре спробував переконати росіян та міжнародну аудиторію у тому, що Росія нібито впевнено рухається до досягнення своїх цілей у війні проти України. Під час наради, присвяченої так званому розвитку окупованих територій України, російський диктатор заявив, що війська РФ продовжують наступ на всіх напрямках, а удари України по російській території не здатні вплинути на ситуацію на фронті.
Втім, аналіз відкритих джерел, оцінки незалежних експертів та дані міжнародних аналітичних центрів свідчать про зовсім іншу картину. Більше того, останні місяці стали одними з найскладніших для російських військ з точки зору темпів просування та досягнення поставлених Кремлем цілей.
Володимир Путін під час наради заявив, що російська армія нібито просувається вперед на всіх ділянках фронту, а українська сторона через неможливість стримати наступ Росії буцімто вдається до “терористичних методів”. Такі заяви вже давно стали частиною офіційної риторики Кремля, який намагається створити враження невідворотної російської перемоги.
Однак незалежні аналітики звертають увагу на те, що реальні результати бойових дій не підтверджують подібного оптимізму. Інститут вивчення війни (ISW) наголошує, що темпи просування російських військ систематично знижуються ще з листопада 2025 року. Більше того, у квітні та травні 2026 року російські сили зазнали чистих територіальних втрат на окремих напрямках, що є вкрай рідкісним явищем для Кремля після завершення українського контрнаступу 2023 року.
Аналітики також зазначають, що російське військове командування регулярно подає керівництву країни надто оптимістичну інформацію про ситуацію на фронті. Це формує у Путіна викривлене уявлення про реальний стан справ і підштовхує його до висування дедалі амбітніших та менш реалістичних вимог щодо продовження війни.
Окрему увагу експерти звертають на те, що російська влада продовжує ігнорувати результати українських ударів по військовій та логістичній інфраструктурі РФ. За останні місяці Україна значно розширила кампанію далекобійних ударів по складах боєприпасів, паливних базах, мостах, залізничних вузлах та об’єктах військової логістики. Саме такі атаки дедалі частіше створюють труднощі для забезпечення російських військ на фронті.
Особливо відчутними стали удари по транспортних маршрутах, які пов’язують окупований Крим із захопленими територіями півдня України. Експерти зазначають, що руйнування логістичних ланцюгів не завжди одразу відображається на лінії фронту, проте поступово послаблює здатність Росії проводити масштабні наступальні операції.
Водночас заяви Путіна про безрезультатність українських атак суперечать і реакції самої Росії. Останніми місяцями Кремль активно посилює систему протиповітряної оборони навколо стратегічних об’єктів та перекидає додаткові ресурси для захисту внутрішніх регіонів країни. Це свідчить про те, що українські удари створюють реальні ризики для російської військової інфраструктури.
Показовим є і той факт, що на тлі заяв про успішний наступ Кремль продовжує нарощувати чисельність своїх збройних сил. Російська влада офіційно збільшила штатну чисельність армії до 1,5 мільйона військовослужбовців. Таке рішення багато експертів розглядають як непряме визнання нестачі особового складу та великих втрат, яких зазнала Росія за час повномасштабної війни.
Аналітики також звертають увагу на інформаційний аспект ситуації. На їхню думку, Кремль дедалі більше залежить від створення образу успішної війни для внутрішньої аудиторії. Саме тому російська пропаганда регулярно повідомляє про нібито стратегічні прориви, навіть коли незалежні дані свідчать про протилежне.
У попередніх звітах ISW вже неодноразово фіксувалося, що заявлені Кремлем масштаби просування російських військ суттєво перевищували фактичні результати на полі бою. Аналітики вказували на розбіжності між офіційними заявами Москви та реальною ситуацією на фронті.
Окремі експерти наголошують, що нинішня ситуація дедалі більше нагадує історичні приклади, коли політичне керівництво отримувало викривлену інформацію від військового командування та ухвалювало рішення на основі завищених оцінок власних успіхів. У довгостроковій перспективі це може стати серйозною проблемою для Кремля.
На цьому тлі Україна продовжує робити ставку на виснаження російської військової машини, розвиток безпілотних технологій та удари по тилових об’єктах противника. Саме ці фактори дедалі частіше згадуються західними аналітиками як такі, що здатні суттєво впливати на перебіг війни.
Попри чергові заяви Путіна про успіхи та наближення досягнення цілей так званої “спеціальної військової операції”, незалежні оцінки свідчать про інше. Темпи російського просування сповільнюються, втрати залишаються високими, а українські удари по логістиці та військових об’єктах дедалі сильніше впливають на можливості армії РФ. Саме тому між офіційною риторикою Кремля та реальною ситуацією на полі бою продовжує зростати розрив, який стає дедалі важче приховувати навіть російській пропаганді.
Українські Сили оборони продовжують методично руйнувати російську військову логістику на півдні України. Серія ударів по мостах, транспортних вузлах та маршрутах постачання між окупованою частиною Херсонської області та Кримом вже створює серйозні проблеми для російського угруповання військ і може вплинути на підготовку нових наступальних операцій армії РФ.
Такого висновку дійшли аналітики американського Інституту вивчення війни (ISW), які у новому звіті звернули увагу на системне посилення української кампанії з ураження логістичних маршрутів противника. За оцінкою експертів, Україна дедалі активніше завдає ударів середньої дальності по ключових військових об’єктах та транспортних артеріях окупованого півдня, що створює для росіян серйозні труднощі з постачанням пального, боєприпасів і техніки.
Однією з головних цілей останніх днів став Чонгарський міст – одна з найважливіших транспортних артерій, яка з’єднує окупований Крим із захопленими районами Херсонської області. За інформацією українських посадовців, після ударів 7 та 9 червня міст зазнав критичних пошкоджень і фактично став непридатним для повноцінного руху транспорту. Російська окупаційна влада була змушена тимчасово перекривати рух та шукати альтернативні маршрути постачання.
Аналітики зазначають, що Чонгарський міст є частиною важливого транспортного коридору Р-280, який сполучає Ростовську область Росії з Кримом через окуповані території Донеччини та Херсонщини. Саме цією дорогою російська армія доставляє значну частину боєприпасів, пального та військової техніки для угруповання на південному фронті.
Після пошкодження Чонгарського мосту окупанти були змушені переорієнтувати логістику через Армянськ. Однак і цей маршрут невдовзі потрапив під українські удари. За словами командира одного з українських підрозділів, українські військові виявили велике скупчення російських вантажівок, які перевозили паливо та боєприпаси, і завдали по ньому удару. За попередніми оцінками, було пошкоджено або знищено близько 50 військових автомобілів.
Додатковим підтвердженням масштабів проблем російської логістики стали заяви окупаційної адміністрації Херсонщини. Так званий «губернатор» Володимир Сальдо повідомив про удари по кількох мостах через Північно-Кримський канал поблизу Преображенки, Мирного та Армянська. Російська сторона визнала пошкодження переправ та необхідність проведення термінових перевірок їхнього стану.
Супутникові знімки, оприлюднені журналістами та аналітиками, підтверджують пошкодження мостів на кримському напрямку. Крім того, поруч із Чонгарським мостом російські військові були змушені розгорнути понтонну переправу, що також свідчить про серйозність завданих руйнувань.
В ISW наголошують, що нинішня кампанія України не обмежується лише мостами. Останніми тижнями українські безпілотники та ракети регулярно атакують паливні бази, залізничну інфраструктуру, військові склади та транспортні вузли в окупованому Криму, Маріуполі, Бердянську та інших районах півдня. Така стратегія поступово формує так званий «каскадний ефект», коли кожен новий удар змушує російське командування шукати альтернативні маршрути, які також потрапляють під вогонь українських сил.
Окрему увагу експерти приділяють Криму. Півострів залишається одним із головних логістичних центрів російської армії на південному напрямку. Через нього проходять поставки пального, техніки, особового складу та боєприпасів для військ, які діють у Запорізькій та Херсонській областях. Саме тому удари по транспортних коридорах до Криму мають стратегічне значення для всієї кампанії на півдні України.
За даними українських військових, попередні удари по Маріуполю, Бердянську та інших логістичних вузлах уже змусили окупантів переносити маршрути постачання дедалі ближче до Криму. Водночас українські сили демонструють здатність контролювати й ці напрямки, що поступово звужує можливості Росії для маневру.
Аналітики ISW підкреслюють, що продовження таких атак може безпосередньо вплинути на здатність російської армії проводити нові наступальні операції. Зростання відстаней постачання, нестача пального, затримки з доставкою боєприпасів та необхідність перекидати ресурси на ремонт інфраструктури створюють додаткове навантаження на російську військову машину. Саме тому удари по мостах і логістичних вузлах можуть мати не менший вплив на ситуацію на фронті, ніж успішні бойові дії безпосередньо на лінії зіткнення.
У підсумку в ISW зазначають, що українська кампанія з ураження транспортної та військової інфраструктури на окупованому півдні поступово перетворюється на одну з ключових загроз для російських планів у 2026 році. Якщо нинішня тенденція збережеться, Кремль може зіткнутися з дедалі більшими труднощами у забезпеченні своїх військ на південному напрямку та підготовці нових наступів.
Українські безпілотники суттєво змінили ситуацію на ключовій російській логістичній артерії вздовж Азовського узбережжя, яку вже називають “дорогою смерті” через постійні атаки та значні втрати техніки РФ. Про це повідомляє The Guardian, описуючи масштабні наслідки системної дронової кампанії, що ускладнила постачання російських військ до окупованого Криму та південних територій України.
Йдеться про трасу Р-280, яку російська сторона називає “Новоросія”. Вона є стратегічно важливим сухопутним маршрутом, що з’єднує Ростов-на-Дону з окупованими Мелітополем, Маріуполем та Кримом. Саме ця дорога використовується як один із головних шляхів постачання російських військ, техніки, боєприпасів і пального на південному напрямку, особливо в умовах регулярних ударів по Керченському мосту.
За даними The Guardian, останніми місяцями українські сили фактично взяли цей маршрут під постійний вогневий і дроновий контроль. Уздовж траси фіксуються регулярні атаки безпілотників по військових колонах, вантажівках, паливозаправниках і техніці забезпечення. Унаслідок цього рух значно скоротився, а в окремі періоди цивільне транспортування майже повністю зупинялося через небезпеку ураження.
Свідченням інтенсивності ударів є велика кількість знищеної техніки, яка залишається вздовж траси. На окремих ділянках дороги, за описом журналістів, можна побачити десятки спалених вантажівок і військових машин, що фактично формує довготривалі “коридори ураження”, де будь-яке пересування стає ризикованим.
Ситуація загострилася з кінця травня, коли активність українських безпілотників помітно зросла. Саме з цього періоду російська логістика почала зазнавати суттєвих перебоїв, а використання маршруту стало нестабільним і непередбачуваним. За оцінками аналітиків, російські підрозділи змушені або змінювати маршрути постачання, або зменшувати обсяги перевезень через високий рівень втрат.
Командувач Сил безпілотних систем Robert Brovdi повідомив, що лише за останні два тижні обсяги російських військових перевезень цією трасою скоротилися приблизно на 71%. Це, за його словами, є прямим результатом системної та безперервної роботи українських дронових підрозділів, які працюють у глибині логістичних маршрутів противника.
Аналітики Інституту вивчення війни (ISW) підтверджують, що така тактика має стратегічний ефект, оскільки вона спрямована не лише на знищення техніки, а й на порушення всієї системи забезпечення російських військ. Вони зазначають, що ураження транспортних коридорів змушує Росію витрачати більше ресурсів на альтернативні маршрути, що збільшує час доставки та знижує оперативну ефективність угруповань на півдні.
Українська стратегія, яку у західних медіа часто описують як кампанію “середніх ударів”, передбачає системне ураження цілей на відстані від 20 до 200 кілометрів від лінії фронту. У межах цієї тактики використовуються різні типи безпілотників, включно з ударними дронами великої дальності, розвідувальними системами та дронами з елементами штучного інтелекту, які здатні автоматично розпізнавати техніку противника.
Окремим елементом цієї кампанії є застосування безпілотників літакового типу, які запускаються без традиційних злітних смуг за допомогою катапульт, що дозволяє використовувати їх у складних умовах фронтової зони. Також активно застосовується дистанційне мінування маршрутів, що створює додаткові ризики для російської техніки навіть у відносно тилових районах.
У результаті такої багаторівневої тактики російська армія стикається з постійними проблемами логістики. За повідомленнями джерел, у тимчасово окупованому Криму вже фіксуються перебої з постачанням пального, а також тимчасові обмеження руху на окремих транспортних об’єктах. Це додатково ускладнює функціонування військової інфраструктури на півострові.
Зокрема, раніше повідомлялося про зупинки руху на важливих транспортних переправах, включно з Чонгарським мостом, який є одним із ключових вузлів сполучення між материковою частиною та окупованим Кримом. Такі інциденти, на думку аналітиків, свідчать про поступове звуження логістичних можливостей російських сил у регіоні.
З українського боку неодноразово наголошувалося, що стратегічною метою є створення максимально ускладненої або фактично непрацездатної системи постачання для російських військ на окупованих територіях. Представники оборонного сектору України підкреслюють, що удари по логістиці мають не менш важливе значення, ніж атаки на безпосередні військові об’єкти.
Президент України Volodymyr Zelenskyy раніше зазначав, що кількість далекобійних ударів по російській військовій інфраструктурі зросла у кілька разів, що вже впливає на здатність Росії підтримувати свої угруповання на фронті та в тилу.
У підсумку, ситуація на трасі Р-280 демонструє, як сучасна війна дедалі більше зміщується у площину боротьби за логістику. Постійні атаки безпілотників не лише знищують техніку, але й формують довготривалу кризу постачання, яка поступово знижує оперативні можливості російської армії на південному напрямку та змінює баланс сил у регіоні.
Третій армійський корпус Збройних сил України наближається до можливості взяти під вогневий контроль одну з найважливіших транспортних артерій Росії — трасу М-4 «Дон», яка забезпечує сполучення з Кавказом, чорноморськими портами, курортами та окупованим Кримом. Про стратегічне значення останніх ударів українських безпілотників розповів командир підрозділів операторів БпЛА та засновник Центру підтримки аеророзвідки Ігор Луценко.
За його словами, останні дії Третього корпусу на Луганщині та Східній Слобожанщині свідчать про поступове розширення зони ураження українських сил. Особливе значення має удар по пункту пропуску «Ізварине», який розташований глибоко на тимчасово окупованій території. Саме цей удар, за оцінкою Луценка, показав, що українські дрони вже здатні діставати об’єкти, які російські війська ще недавно вважали безпечним тилом.
Від «Ізвариного» до траси М-4 «Дон» залишається трохи більше 20 кілометрів. На тлі заявленої глибини ураження українських безпілотників понад 200 кілометрів ця відстань виглядає критично малою. Саме тому Луценко вважає, що подальші удари можуть створити серйозну загрозу для всієї російської логістики на південному напрямку.
М-4 «Дон» у Росії називають однією з головних магістралей країни. Вона з’єднує центральні регіони РФ із півднем, Кавказом, портами Новоросійська та Геленджика, а через відгалуження — з окупованим Кримом. Саме цією трасою проходять значні потоки цивільного транспорту, вантажів, пального, техніки та військового забезпечення.
Фото: facebook.com/igor.lutsenko
Для російської армії ця дорога має не лише економічне, а й стратегічне значення. Через неї забезпечуються південні угруповання військ, логістика до окупованих територій, а також маршрути, які підтримують функціонування Кримського мосту та сухопутного коридору до півострова.
Луценко звернув увагу на кілька особливо вразливих вузлів цієї магістралі. Серед них — мости через Сіверський Донець у районі Каменська-Шахтинського, який розташований приблизно за 30 кілометрів від «Ізвариного», а також розв’язка на трасу А-289, що веде до Кримського мосту. Додатковим фактором є те, що поруч із М-4 проходить залізниця, яка також може мати важливе значення для військової логістики РФ.
За оцінкою Луценка, у разі подальшого посилення ударів під загрозою опиниться не окремий підрозділ, а ціле російське угруповання. Йдеться про 20-ту та 25-ту загальновійськові армії, а також 1-шу танкову армію, які безпосередньо протистоять Третьому корпусу. Проблеми з підвезенням боєкомплекту, пального, техніки та резервів можуть позначитися на всіх силах РФ південніше 48-ї паралелі.
Фактично йдеться про потенційний логістичний удар не лише по фронту на Донбасі, а й по ширшій системі постачання російської армії на південному напрямку. Якщо українським силам вдасться розширити вогневий контроль на ключові ділянки траси М-4, Росія може зіткнутися з частковою ізоляцією Кавказу та значним ускладненням постачання окупованого Криму.
Ці заяви прозвучали на тлі повідомлень Міністерства оборони України про системне ураження російської логістики протягом травня. За даними оборонного відомства, українські Сили оборони продовжили методично знищувати склади, штаби, системи протиповітряної оборони, радіолокаційні станції та маршрути постачання противника. Окремо наголошувалося, що під вогневий контроль потрапили ключові маршрути на тимчасово окупованій Луганщині, Східній Слобожанщині та напрямки до Криму.
Наприкінці травня українські військові повідомляли про удари по бронетехніці та складах боєприпасів росіян на окупованій Луганщині. Ураження КПП «Ізварине» стало одним із найбільш показових епізодів, оскільки цей об’єкт розташований більш ніж за 200 кілометрів углиб території, контрольованої російською армією.
Сам удар по «Ізвариному» також мав символічне значення. Він став відповіддю на заяви російської пропаганди про нібито повне захоплення Луганської області. Українські військові показали, що навіть глибокий тил окупантів більше не є недосяжним.
Третій армійський корпус відзначає рік із моменту розгортання у бойові порядки. За цей час підрозділ став одним із важливих елементів української оборони на сході та продемонстрував здатність не лише стримувати ворога, а й завдавати ударів по його критичній інфраструктурі.
За словами Луценка, від корпусу варто очікувати подальших дій саме на цьому напрямку. Українські дрони вже змінюють характер війни, розширюючи зону ураження та змушуючи російське командування переосмислювати поняття тилу.
Якщо раніше головною загрозою для російської логістики вважалися удари по складах і пунктах управління поблизу фронту, то тепер під ризиком опиняються магістралі, мости, залізничні вузли та стратегічні транспортні розв’язки. Це означає, що Україна переходить до більш глибокого виснаження російської воєнної машини.
У разі успіху такий підхід може мати далекосяжні наслідки. Порушення роботи М-4 «Дон» вдарить не лише по військових поставках, а й по економічній зв’язаності південних регіонів РФ. Для Кремля це може стати болючим ударом, адже дорога, яку в Росії вважають головною артерією на південь, дедалі ближче підходить до зони українського вогневого контролю.
Таким чином, удари Третього корпусу по логістиці РФ можуть стати не просто черговою успішною операцією, а частиною масштабнішої стратегії — поступового перерізання шляхів постачання від Донбасу до Кавказу та Криму.
Окупований Крим дедалі більше втрачає статус надійного тилу для російської армії та перетворюється на одну з найуразливіших ділянок війни. Дефіцит пального, перебої з логістикою, регулярні удари по військових об’єктах та наростання панічних настроїв серед населення можуть стати передумовами для подій, які ще недавно здавалися малоймовірними. Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров в інтерв’ю РБК-Україна заявив, що подальше посилення блокади Криму здатне поставити російське угруповання на півострові перед вибором: або шукати способи виживання в умовах ізоляції, або починати евакуацію військ.
За словами Чубарова, процес перетворення Криму з тилового регіону на прифронтову територію триває вже не перший рік. Одним із переломних моментів стали удари по військовому аеродрому в Новофедорівці у серпні 2022 року. Відтоді атаки на російські військові об’єкти на півострові стали регулярними.
Сьогодні під ударами опиняються аеродроми Саки, Кача, Бельбек, військові частини в Сімферополі та інші об’єкти, які використовуються російською армією для ведення війни проти України. За оцінками експертів, у Криму розташовані понад дві сотні військових об’єктів різного призначення, а сам півострів фактично повністю мілітаризований.
Одним із найболючіших наслідків для окупаційної адміністрації стала логістична криза. Через пошкодження Керченського мосту та вогневий контроль Збройних сил України над сухопутним коридором через окуповані території Запорізької та Херсонської областей російська сторона стикається зі зростаючими труднощами у постачанні ресурсів.
Особливо відчутною стала нестача пального. На окремих автозаправних станціях уже фіксуються обмеження на продаж бензину та дизельного пального, а серед місцевих жителів зростає занепокоєння щодо подальшого розвитку ситуації.
Чубаров зазначає, що ця криза впливає не лише на військових, а й на цивільне населення. Водночас серед мешканців Криму існують різні настрої. Частина людей звинувачує Україну у створенні труднощів, однак багато кримчан, які залишаються проукраїнськи налаштованими, готові терпіти нинішні проблеми, якщо це наблизить деокупацію півострова.
За словами голови Меджлісу, сотні тисяч жителів Криму, серед яких кримські татари, етнічні українці та представники інших національностей, продовжують вважати себе громадянами України та очікують на повернення півострова під контроль Києва.
Ключовим фактором, який може змінити ситуацію, Чубаров називає подальше посилення блокади. На його думку, якщо ЗСУ вдасться встановити повний контроль над сухопутними маршрутами постачання, а Керченський міст остаточно втратить здатність виконувати логістичні функції, російське військове угруповання зіткнеться з критичними проблемами забезпечення.
Експерти, на яких посилається Чубаров, вважають, що в такому разі Москва буде змушена або суттєво скорочувати присутність своїх сил на півострові, або шукати шляхи евакуації окремих підрозділів. Водночас морський шлях уже не гарантує Росії безпечного постачання, оскільки її можливості в Чорному морі значно обмежені.
Окрему увагу Чубаров звернув на психологічний аспект можливої деокупації. За його словами, перші ознаки підготовки окупаційної адміністрації до відступу можуть викликати ланцюгову реакцію серед населення.
Він навів інформацію про підготовку до евакуації архівів, музейних цінностей та інших об’єктів, які російська влада вважає стратегічно важливими. Навіть такі непрямі сигнали, на його думку, можуть бути сприйняті як ознака того, що окупаційна влада не впевнена у своєму майбутньому.
Особливо це може вплинути на росіян, які переїхали до Криму після окупації півострова. За оцінками Чубарова, таких людей уже близько мільйона. Якщо вони почнуть масово залишати Крим через побоювання втратити майно або опинитися в зоні бойових дій, це може спровокувати серйозний психологічний злам серед прихильників окупаційної влади.
Разом із тим Чубаров не вважає реалістичним сценарій масових народних повстань проти окупаційної адміністрації. Він наголошує, що сучасні технології контролю, тотальне стеження та робота російських силових структур практично унеможливлюють відкритий спротив на території півострова.
Натомість вирішальним фактором він називає саме військовий та логістичний тиск. Якщо російські війська втратять можливість повноцінно забезпечувати свої підрозділи пальним, боєприпасами та продовольством, ситуація може змінитися значно швидше, ніж очікують навіть деякі аналітики.
На переконання Чубарова, втрата Криму матиме для Росії не лише військові, а й потужні політичні наслідки. Він нагадав, що в історії саме зміна контролю над півостровом неодноразово ставала переломним моментом для сторін конфлікту.
Саме тому деокупація Криму, незалежно від того, відбудеться вона внаслідок військової операції чи через вимушений відступ окупаційних сил, може стати подією, яка кардинально змінить подальший перебіг російсько-української війни.
Російська армія продовжує шукати способи захистити свою техніку від українських безпілотників, які дедалі ефективніше знищують логістику окупантів на фронті та в глибокому тилу. Цього разу в мережі з’явилися фото російських військових вантажівок, пофарбованих у дивний чорно-білий смугастий камуфляж, що нагадує забарвлення зебри. За версією військових аналітиків, окупанти намагаються адаптувати стару військову технологію часів Першої світової війни для боротьби з сучасними українськими дронами, однак експерти переконані: така ідея майже не має практичного сенсу.
Фото: ЦАПЛІЄНКО_UKRAINE FIGHTS
Перші фотографії незвичної техніки опублікував український моніторинговий паблік Exilenova+, який регулярно відстежує пересування та стан російської техніки на окупованих територіях. На знімках видно вантажний КамАЗ, кузов і навіть колеса якого вкриті контрастними чорними та білими смугами. Саме через це користувачі соцмереж одразу охрестили машину «КамАЗом-зеброю».
Аналітики Defense Express вважають, що росіяни намагалися відтворити так званий «сліпучий камуфляж» або dazzle camouflage — систему маскування, яку активно використовували під час Першої світової війни для військових кораблів Великої Британії, США та інших держав. На відміну від традиційного камуфляжу, який має приховувати об’єкт від спостереження, сліпучий камуфляж був створений для іншої мети — спотворювати контури цілі та ускладнювати визначення її швидкості, напрямку руху й відстані до неї за допомогою оптичних приладів.
Фото: ЦАПЛІЄНКО_UKRAINE FIGHTS
У той час кораблі розфарбовували складними асиметричними геометричними фігурами різних кольорів. Такі візерунки створювали візуальну ілюзію та збивали з пантелику екіпажі ворожих кораблів і підводних човнів, які визначали параметри цілі через оптичні далекоміри. Через незвичне поєднання ліній і кольорів противнику було важче правильно розрахувати траєкторію артилерійського чи торпедного удару.
Однак уже після Першої світової війни ефективність такого маскування почали ставити під сумнів. У Другу світову війну розвиток радарів фактично зробив оптичні камуфляжі застарілими. Спроби використовувати подібні принципи на літаках також не дали помітного результату. Саме тому сьогодні більшість військових експертів сприймає появу російських «зебр» скоріше як прояв пошуку будь-яких рішень на тлі серйозних проблем із захистом логістики від українських безпілотників.
Фото: ЦАПЛІЄНКО_UKRAINE FIGHTS
У Defense Express наголошують, що сучасні FPV-дрони та безпілотники із системами машинного зору працюють за зовсім іншими принципами, ніж оптичні далекоміри сторічної давності. Алгоритми штучного інтелекту аналізують форму об’єкта, теплові сигнатури, контури, рух та інші параметри. Тому чорно-білі смуги навряд чи здатні серйозно вплинути на точність наведення дронів. Особливо якщо оператор використовує тепловізійну камеру, яка фактично ігнорує зовнішнє фарбування техніки.
«Поява такого КамАЗа-зебри у прицілі українського оператора дрона може викликати хіба що психологічний ефект. А може навіть залишитися непоміченою, якщо використовується тепловізійне наведення», — пояснюють аналітики.
Водночас сама поява таких експериментів свідчить про зростання проблем російської логістики. За останні місяці українські сили значно наростили використання дронів середньої дальності, які регулярно атакують військові колони, склади, командні пункти та транспортні маршрути окупантів. Особливо складною ситуація стала на півдні України. Українські безпілотники дедалі частіше працюють по трасі Р-280 «Новоросія», яка з’єднує Ростовську область РФ з окупованими територіями Запорізької та Херсонської областей і далі веде до Криму. Саме цей маршрут вважається головною артерією так званого сухопутного коридору до півострова.
Через постійні удари українських дронів окупаційна влада вже змушена обмежувати рух вантажного транспорту окремими ділянками окупованої Херсонщини. Раніше Головне управління розвідки Міністерства оборони України також оприлюднило кадри ураження російської логістики на маршрутах між окупованим Кримом і Донецькою областю. За оцінками експертів, саме постійні атаки безпілотників дедалі більше ускладнюють постачання російських військ на фронті.
Додатково привертає увагу ще одна деталь. За інформацією Exilenova+, російським підрозділам рекомендують не лише перефарбовувати техніку у «нейтральні кольори», а й наносити символіку різних цивільних або громадських організацій, щоб ускладнити ідентифікацію військових машин. Також екіпажам радять частіше пересуватися в негоду, використовувати другорядні дороги та призначати окремих спостерігачів для контролю повітряної обстановки.
На думку аналітиків, усе це демонструє, наскільки серйозною загрозою для російської армії стали українські безпілотні системи. Якщо ще два роки тому основний акцент робився на артилерії та ракетних ударах, то зараз саме дрони дедалі частіше визначають ситуацію на полі бою та впливають на можливості постачання військ.
Фото: ЦАПЛІЄНКО_UKRAINE FIGHTS
Поки що незрозуміло, чи стане «зебровий камуфляж» масовим явищем у російській армії. Однак уже зараз військові експерти називають цей підхід радше інформаційним курйозом, ніж реальною технологією захисту. На тлі розвитку українських FPV-дронів, автоматизованих систем наведення та тепловізійного спостереження спроби повернутися до принципів маскування часів Першої світової виглядають радше як ознака пошуку відчаєм будь-яких рішень для збереження техніки на фронті.
Генеральний штаб Збройних сил України підтвердив зупинку роботи Сизранського нафтопереробного заводу на території Росії, а також ураження низки важливих командних пунктів, логістичних вузлів, складів боєприпасів та засобів управління російських окупаційних військ у межах комплексних дій Сил оборони.
Про це йдеться у офіційному повідомленні Генштабу ЗСУ, оприлюдненому в Telegram.
За даними українського військового командування, у період 25 травня та в ніч на 26 травня 2026 року Сили оборони України здійснили низку скоординованих ударів по об’єктах противника як на тимчасово окупованих територіях України, так і в глибині території Російської Федерації. У Генштабі наголошують, що ці дії спрямовані на послаблення системи управління, логістики та матеріально-технічного забезпечення російських військ.
Зокрема, підтверджено ураження командного пункту російських підрозділів у районі Очеретиного Донецької області, який, за попередніми оцінками, використовувався для координації дій на окремих напрямках фронту. Також зафіксовано ураження пункту управління полку російських військ у районі Верхньої Криниці Запорізької області, що могло вплинути на керування підрозділами на південному напрямку.
Окремо українські сили завдали ударів по об’єктах, пов’язаних із застосуванням безпілотних систем противника. Йдеться про пункти управління дронами російських військ у районах Нестерянки на Запоріжжі та Новогродівки на Донеччині. У Генштабі зазначають, що такі об’єкти відіграють ключову роль у веденні розвідки, коригуванні вогню та здійсненні ударів по українських позиціях, тому їхнє виведення з ладу має оперативне значення.
Крім того, ураження зазнали склад безпілотних літальних апаратів противника, а також склад матеріально-технічних засобів у районі Новопетриківки на Донеччині. Ще один склад забезпечення, за даними Генштабу, було уражено безпосередньо в Донецьку. Також повідомляється про ураження залізничної цистерни з паливно-мастильними матеріалами в районі Дебальцевого, що могло ускладнити постачання пального для російських підрозділів на цьому напрямку.
Окремим блоком у повідомленні Генштабу йдеться про результати попередніх ударів по території Російської Федерації. Зокрема, підтверджено зупинку роботи Сизранського нафтопереробного заводу в Самарській області, по якому українські сили завдали удару 21 травня. Підприємство є частиною російської нафтопереробної інфраструктури, що забезпечує паливом як цивільний сектор, так і окремі логістичні потреби.
Також 25 травня було уражено лінійну виробничо-диспетчерську станцію “Ярославль”, де, за даними Генштабу, пошкоджено обладнання та частину резервуарних ємностей. Подібні об’єкти використовуються для транспортування та зберігання нафтопродуктів, що є критично важливими для функціонування енергетичного сектору РФ.
Крім того, підтверджено ураження 24 травня російської радіолокаційної станції 1Л125 “Ніобій-СВ” у районі Ярська на тимчасово окупованій території Луганської області. За оцінками військових, такі системи забезпечують виявлення повітряних цілей і відіграють важливу роль у протиповітряній обороні російських військ.
У Генеральному штабі ЗСУ підкреслили, що Сили оборони України продовжують системно реалізовувати заходи, спрямовані на зниження наступального потенціалу РФ, порушення її логістичних ланцюгів та ускладнення управління військами на різних рівнях. У відомстві наголосили, що подібні операції є частиною загальної стратегії стримування російської агресії та послаблення її військових можливостей.
Військові також зазначили, що удари по об’єктах забезпечення та управління суттєво ускладнюють здатність російської армії підтримувати інтенсивність бойових дій, зокрема через перебої в постачанні пального, озброєння та засобів зв’язку.
Раніше повідомлялося, що після серії атак українських безпілотників низка великих нафтопереробних підприємств у центральних регіонах Росії була змушена скоротити або повністю зупинити виробництво, що вплинуло на внутрішній паливний ринок країни.
