Khreshchatyknews.com

Позначка: Кремль

  • Берлін викликав китайського посла через підготовку російських військових

    Берлін викликав китайського посла через підготовку російських військових

    Німеччина офіційно підтвердила, що запросила посла Китаю на термінову дипломатичну розмову після появи інформації про можливе навчання російських військовослужбовців на території КНР. У Берліні наголосили, що отримані повідомлення викликають серйозне занепокоєння, адже можуть свідчити про глибшу військову взаємодію між Москвою та Пекіном на тлі повномасштабної війни Росії проти України. Попри те, що офіційний Пекін категорично відкидає подібні звинувачення, дипломатичний крок Німеччини демонструє, що європейські країни дедалі уважніше стежать за будь-якими ознаками підтримки Кремля з боку Китаю.

    Про це повідомляє Reuters.

    Речник Міністерства закордонних справ Німеччини підтвердив, що китайського посла запросили на термінову зустріч у четвер після появи повідомлень про те, що наприкінці минулого року китайські військові проводили підготовку російських солдатів на території Китаю. За його словами, цей крок є чітким дипломатичним сигналом незгоди та занепокоєння Берліна, однак формально не є офіційним викликом посла, який використовується лише у виняткових випадках міжнародної практики.

    Як пояснили у німецькому зовнішньополітичному відомстві, запрошення посла на термінову розмову є одним із найжорсткіших дипломатичних інструментів, який використовується для донесення офіційної позиції держави та вимоги надати пояснення щодо дій іншої країни. Таким чином Берлін дав зрозуміти, що сприймає інформацію про можливе військове співробітництво між Китаєм і Росією як питання, що безпосередньо впливає на європейську безпеку.

    Першими про дипломатичний демарш повідомили німецькі засоби масової інформації, посилаючись на власні джерела у федеральному уряді. Незабаром ці дані офіційно підтвердили у Міністерстві закордонних справ Німеччини.

    Водночас посольство Китаю не надало офіційної відповіді на запит журналістів щодо зустрічі з представниками німецького уряду. Раніше китайська сторона вже коментувала аналогічні повідомлення, назвавши їх безпідставними та такими, що не відповідають дійсності. Пекін продовжує наполягати на тому, що не бере участі у війні Росії проти України та не здійснює військової підтримки жодної зі сторін конфлікту.

    Причиною дипломатичного звернення стали дані про те, що наприкінці минулого року китайські збройні сили нібито організували спеціальну програму підготовки для приблизно 200 російських військовослужбовців. За інформацією журналістів, навчання проходили у закритому форматі на території Китаю, а після їх завершення частина військових повернулася до Росії та була направлена на фронт для участі у бойових діях проти України.

    Особливого значення цій інформації надало те, що її підтвердили європейські спецслужби. За словами співрозмовника у структурах Європейського Союзу, який спілкувався із журналістами на умовах анонімності, розвідувальні служби ЄС володіють інформацією, яка підтверджує факт проведення таких навчань. Хоча подробиці отриманих розвідувальних матеріалів не розголошуються, сам факт підтвердження з боку спецслужб значно посилив занепокоєння європейських урядів.

    На тлі війни Росії проти України будь-які повідомлення про військову співпрацю між Москвою та Пекіном викликають особливу увагу західних союзників. Китай формально декларує нейтралітет, закликає до мирного врегулювання конфлікту та запевняє, що не постачає зброю жодній зі сторін. Проте країни Заходу дедалі частіше наголошують, що Пекін фактично допомагає російській економіці витримувати санкційний тиск, а також постачає продукцію подвійного призначення, електронні компоненти, промислове обладнання та інші товари, які можуть використовуватися російським оборонно-промисловим комплексом.

    Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну відносини між Москвою та Пекіном суттєво зміцнилися. Лідери двох держав неодноразово заявляли про “безмежне партнерство”, активно розвивають економічну співпрацю, збільшують товарообіг та проводять спільні військово-морські й повітряні навчання. Саме тому будь-які повідомлення про можливу безпосередню підготовку російських військових китайськими інструкторами розглядаються західними столицями як потенційний якісно новий рівень взаємодії між двома країнами.

    Берлін останніми роками дедалі жорсткіше оцінює роль Китаю у міжнародній політиці. Якщо раніше Німеччина розглядала КНР переважно як одного з ключових торговельних партнерів, то нині офіційний курс зміщується у бік посилення контролю над співпрацею з Пекіном у питаннях безпеки, технологій та критичної інфраструктури. Одночасно німецька влада залишається одним із найбільших європейських партнерів України, надаючи Києву масштабну військову, фінансову та гуманітарну допомогу.

    На цьому тлі інформація про можливу підготовку російських військових у Китаї сприймається в Берліні як питання не лише двосторонніх німецько-китайських відносин, а й безпеки всієї Європи. Запрошення китайського посла на термінову розмову стало демонстрацією того, що Німеччина очікує від Пекіна чітких пояснень щодо повідомлень про співпрацю з російською армією.

    Якщо наведені факти отримають додаткове офіційне підтвердження, це може ще більше ускладнити відносини між Європейським Союзом та Китаєм, посилити дипломатичний тиск на Пекін і стати підставою для нових дискусій щодо обмежувальних заходів стосовно компаній або структур, які можуть бути причетними до підтримки російської військової машини.

  • Молдова закрила “Русский дом”: Кишинів продовжує згортати вплив Кремля

    Молдова закрила “Русский дом”: Кишинів продовжує згортати вплив Кремля

    Російський державний культурний центр “Русский дом” у столиці Молдови Кишиневі офіційно припинив свою роботу. Закриття установи стало завершенням тривалого процесу, який розпочався ще у 2025 році після низки дипломатичних конфліктів між Кишиневом і Москвою та ухвалення рішення про денонсацію міжурядової угоди щодо діяльності російських культурних центрів. Відтепер усі питання гуманітарної та культурної співпраці Росія пропонує вирішувати через відділ культури свого посольства.

    Про це повідомляє Newsmaker із посиланням на заяву посольства Російської Федерації в Молдові.

    У російському дипломатичному представництві заявили, що з 4 липня “Русский дом” офіційно припинив діяльність у Кишиневі. Там зазначили, що рішення про закриття стало наслідком дій уряду Молдови, який раніше денонсував міждержавну угоду, що регламентувала роботу культурного центру.

    У посольстві РФ назвали закриття “Русского дома” вимушеним кроком і висловили жаль з цього приводу. У заяві наголошується, що протягом багатьох років центр нібито був місцем культурного діалогу, дружби та гуманітарної співпраці між двома державами.

    Російська сторона також стверджує, що діяльність центру здійснювалася за активної участі місцевих громадських організацій, діячів культури та освітян, а його робота відповідала інтересам значної кількості громадян Молдови. У Москві переконують, що навіть після закриття установи інтерес до російської культури не зменшиться.

    У заяві російського посольства йдеться, що, на думку Москви, жодні адміністративні рішення чи політичний тиск не здатні вплинути на популярність російської культури, яку Кремль традиційно називає інструментом миру, взаєморозуміння та духовного зближення народів.

    Після припинення роботи центру всі питання, пов’язані з культурними, освітніми та гуманітарними програмами Росії в Молдові, буде передано до відділу культури посольства РФ у Кишиневі.

    Закриття “Русского дома” стало результатом рішення, яке молдовська влада ухвалила ще наприкінці минулого року. 5 грудня 2025 року Міністерство закордонних справ Молдови офіційно повідомило Росію про денонсацію Угоди про створення та діяльність культурних центрів, що діяла між двома країнами. Саме тоді сторони визначили 4 липня 2026 року як дату остаточного припинення роботи російського центру.

    Втім, політичне рішення про необхідність закриття “Русского дома” було ухвалене ще раніше. У лютому 2025 року влада Молдови заявила про намір ліквідувати установу після чергового інциденту із падінням російських безпілотників на території країни. Тоді дрони, які Росія використовувала для атак на українську портову інфраструктуру в Одеській області, вкотре порушили повітряний простір Молдови та впали на її території.

    Після цього офіційний Кишинів заявив, що російські державні структури, які працюють під прикриттям культурної чи гуманітарної діяльності, більше не можуть розглядатися виключно як елементи культурної дипломатії. На думку молдовської влади, в умовах війни Росія активно використовує інструменти так званої “м’якої сили” для просування власної пропаганди, політичного впливу та реалізації інформаційних операцій.

    Окрему увагу уряд Молдови звернув на діяльність освітніх програм “Русского дома”. У Кишиневі заявили, що через цей центр громадян Молдови регулярно залучали до навчання у російських університетах та інших освітніх закладах. За нинішніх умов, коли Росія продовжує повномасштабну війну проти України, молдовська влада вважає такі програми потенційно небезпечними. Зокрема, існують ризики, що молоді люди можуть бути втягнуті до російських військових структур або опинитися залученими до війни.

    Після повідомлень про закриття “Русского дома” керівництво невизнаного Придністров’я виступило із пропозицією перенести російський культурний центр на територію самопроголошеного регіону. У Тирасполі заявили, що готові забезпечити подальшу роботу установи та зберегти присутність Росії у сфері культури.

    Однак центральна влада Молдови відразу відкинула таку можливість. У Кишиневі наголосили, що адміністрація Придністров’я не має міжнародно визнаних повноважень ухвалювати будь-які рішення щодо міжнародних організацій чи іноземних державних установ.

    Закриття “Русского дома” є частиною ширшої політики молдовської влади, спрямованої на зменшення російського впливу в країні. Після початку повномасштабної війни в Україні Кишинів посилив боротьбу з проросійською пропагандою, запровадив обмеження щодо діяльності окремих російських медіа, посилив контроль за фінансуванням політичних сил, які можуть бути пов’язані з Кремлем, а також активізував співпрацю з Європейським Союзом та західними партнерами у сфері безпеки.

    Президентка Молдови Мая Санду та її уряд неодноразово заявляли, що Росія продовжує використовувати інформаційні кампанії, економічний тиск, політичне втручання та мережу проросійських організацій для дестабілізації внутрішньої ситуації в країні. Саме тому влада вважає демонтаж інструментів російського гуманітарного впливу одним із елементів зміцнення національної безпеки.

    На тлі війни Росії проти України та курсу Молдови на європейську інтеграцію відносини між Кишиневом і Москвою залишаються одними з найнапруженіших за останні десятиліття. Кремль неодноразово звинувачував молдовську владу у згортанні двосторонніх відносин та дискримінації російської культури, тоді як Кишинів наголошує, що його рішення продиктовані необхідністю захисту державного суверенітету, інформаційного простору та безпеки громадян в умовах триваючої російської агресії проти України.

  • Росія може кинути виклик НАТО: президент Латвії зробив тривожну заяву

    Росія може кинути виклик НАТО: президент Латвії зробив тривожну заяву

    Президент Латвії Едгарс Рінкевичс заявив, що країни НАТО не повинні виключати можливості нової ескалації з боку Росії та мають бути готовими до будь-якого розвитку подій. Водночас він наголосив, що наразі Кремль не має достатніх військових ресурсів для повномасштабного нападу на держави Альянсу, адже значна частина російських сил залишається залученою у війні проти України.

    Про це президент Латвії заявив в інтерв’ю Deutsche Welle.

    За словами Рінкевичса, російська агресивна політика залишається однією з головних загроз європейській безпеці, тому союзники не можуть дозволити собі втратити пильність або виходити з припущення, що ризик прямого конфлікту з Росією повністю відсутній. Президент Латвії наголосив, що країни НАТО повинні бути готовими до різних сценаріїв, включно з можливими військовими провокаціями, гібридними атаками або іншими спробами Кремля випробувати міцність євроатлантичної єдності.

    “Ми маємо бути готовими. Не можна виключати жодних варіантів. Але я б сказав, що нам не слід боятися. Ми маємо просто висловити дуже, дуже коротке й вагоме послання: якщо Росія кине виклик НАТО, Альянс відповість належним чином”, – заявив латвійський президент.

    Водночас Рінкевичс закликав уникати панічних настроїв. На його переконання, саме впевненість у власних силах та демонстрація готовності до колективної оборони є найкращим механізмом стримування Москви. Він наголосив, що Росія традиційно використовує слабкість або нерішучість своїх опонентів, тому союзники мають демонструвати єдність та чітку позицію.

    Президент Латвії звернув увагу, що нинішній військовий потенціал Російської Федерації значною мірою виснажений через повномасштабну війну проти України. За його словами, Кремль продовжує зазнавати значних втрат у живій силі, техніці та озброєнні, а також змушений витрачати величезні ресурси на підтримку бойових дій на українській території.

    Саме тому, зазначив Рінкевичс, сьогодні Москва не має достатньої кількості військ для здійснення повномасштабного вторгнення до будь-якої держави-члена НАТО.

    Разом із тим президент Латвії застеріг, що це не означає зникнення загрози в майбутньому. На його думку, Росія продовжує активно переозброювати армію, переводити економіку на військові рейки, збільшувати виробництво боєприпасів і ракет та накопичувати нові військові спроможності. Саме тому країнам Заходу необхідно використовувати нинішній час для зміцнення власної оборони.

    Рінкевичс наголосив, що війна в Україні стала головним фактором, який сьогодні стримує подальшу експансію Кремля. Він підкреслив, що українські військові фактично захищають не лише власну державу, а й безпеку всієї Європи, стримуючи російську армію від можливого розширення конфлікту.

    Окремо президент Латвії висловився щодо перспектив завершення війни. Він переконаний, що досягти справедливого миру без активної участі європейських держав неможливо. За його словами, саме Європа має залишатися одним із головних гарантів підтримки України як у військовій, так і в політичній, економічній та гуманітарній сферах.

    Рінкевичс також підтвердив підтримку європейської інтеграції України. На його переконання, вступ України до Європейського Союзу відповідає інтересам не лише Києва, а й усієї європейської спільноти.

    Президент Латвії зазначив, що членство України в ЄС є важливим елементом довгострокової системи безпеки на континенті. Він переконаний, що стабільна, демократична та економічно сильна Україна стане додатковим фактором безпеки для всього регіону.

    Говорячи про оборонні бюджети союзників, Рінкевичс зауважив, що сам по собі показник у 5% валового внутрішнього продукту, який дедалі активніше обговорюється серед членів НАТО, не гарантує високого рівня обороноздатності.

    За його словами, набагато важливішим є питання реальних військових можливостей держав. Він наголосив, що навіть значні фінансові ресурси не матимуть практичної користі, якщо країни не зможуть оперативно закупити необхідне озброєння або самостійно його виробляти.

    “Ви маєте гроші, але вам також необхідно мати озброєння, ракети, техніку, які ви можете придбати за ці гроші. І тут ми бачимо, що у нас є деякі проблеми з оборонною промисловістю”, – пояснив глава латвійської держави.

    За його словами, після початку повномасштабної війни стало очевидно, що європейська оборонна промисловість ще не здатна достатньо швидко забезпечувати потреби армій сучасною технікою, боєприпасами, системами протиповітряної оборони та ракетним озброєнням. Саме тому державам ЄС необхідно прискорити модернізацію оборонного сектору, стимулювати виробництво та інвестувати у нові технології.

    Президент Латвії також відповів на питання щодо можливого скорочення американської військової присутності в Європі. Він визнав, що європейські країни поступово збільшують власні оборонні можливості, однак цей процес є тривалим і потребує величезних фінансових вкладень, розвитку військової інфраструктури, підготовки особового складу та модернізації озброєння.

    На його переконання, Сполучені Штати залишаються ключовим гарантом безпеки європейського континенту.

    “Я б сказав, що сьогодні Сполучені Штати є незамінними в обороні Європи та у тому, щоб робити НАТО успішним як Альянс”, – підсумував Рінкевичс.

    Останнім часом тема можливої російської агресії проти країн НАТО дедалі частіше порушується європейськими політиками та військовими. У квітні прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск заявив, що Росія потенційно може здійснити напад на одну з держав Альянсу вже найближчими місяцями, а також висловив сумнів щодо того, чи Сполучені Штати автоматично втрутяться у разі такого розвитку подій.

    У червні британська газета The Guardian із посиланням на розвідувальні дані повідомляла, що Кремль може готувати військові та гібридні провокації на східному фланзі НАТО. За оцінками західних спецслужб, таким чином Москва прагне перевірити швидкість реакції Альянсу, рівень координації між союзниками та готовність до колективної відповіді.

    Крім того, напередодні видання The Telegraph повідомило, що американська розвідка передала польській владі інформацію про можливі російські провокації поблизу польського кордону. За інформацією журналістів, йдеться про потенційні атаки безпілотниками, диверсійні операції або навіть локальні військові інциденти.

    На цьому тлі країни НАТО продовжують масштабне зміцнення східного флангу. Союзники збільшують чисельність військових контингентів у Польщі та країнах Балтії, нарощують обсяги спільних навчань, прискорюють виробництво боєприпасів, інвестують у розвиток систем протиповітряної та протиракетної оборони, а також координують довгострокову підтримку України. Західні лідери неодноразово наголошували, що саме допомога Києву сьогодні є одним із найефективніших способів стримування подальших агресивних планів Кремля та зміцнення безпеки всієї євроатлантичної спільноти.

  • Росія готує провокацію проти Польщі: США попередили Варшаву про небезпечний сценарій

    Росія готує провокацію проти Польщі: США попередили Варшаву про небезпечний сценарій

    США попередили Польщу, що Росія може готувати збройну провокацію на польській території протягом найближчих місяців. За даними The Telegraph та польського видання Onet, Вашингтон передає Варшаві розвіддані про можливі сценарії, мета яких — перевірити рішучість НАТО, спровокувати політичну кризу в Альянсі та послабити військову підтримку України.

    Йдеться не про повномасштабну війну Росії проти НАТО, на яку Москва зараз не має достатньо сил через виснаження у війні проти України. Натомість, за оцінками джерел, Кремль може обрати гібридний сценарій — достатньо небезпечний, щоб створити кризу, але водночас обмежений настільки, щоб залишити собі простір для заперечення відповідальності.

    За інформацією джерел, близьких до оточення президента Польщі Кароля Навроцького, США вже кілька разів попереджали польську сторону про нові російські плани щодо східного флангу НАТО. Один із дипломатів країни-члена Альянсу також підтвердив, що ризик провокації проти Польщі або однієї з балтійських держав розглядається як серйозний.

    Серед можливих сценаріїв називають удари дронами або імітацію ракетних атак по критичній інфраструктурі Польщі, зокрема електростанціях. Такий крок міг би змусити Варшаву піднімати авіацію, активувати системи ППО та вимагати термінових консультацій із союзниками по НАТО.

    Інший сценарій — обмежене проникнення невеликих груп російських або білоруських військових із території Білорусі чи Калінінградської області. У такому разі Москва може намагатися представити інцидент як “навігаційну помилку”, “збій GPS”, “рятувальну операцію” або навіть спробувати перекласти провину на Україну.

    За логікою російського задуму, така провокація мала б поставити НАТО перед складним вибором: відповідати силою, що несе ризик ескалації, або шукати дипломатичний вихід. Саме на другий варіант, за даними західних джерел, може розраховувати Кремль. Москва нібито сподівається, що США та частина союзників тиснутимуть на Польщу, схиляючи її до переговорів із Росією чи Білоруссю. У відповідь Кремль міг би вимагати припинення або різкого скорочення західної військової допомоги Україні.

    Польські посадовці уже попереджали, що Росія намагається використати напруження між Варшавою та Києвом для проведення диверсій, інформаційних операцій і розпалювання антиукраїнських настроїв у Польщі. Міністр-координатор спецслужб Томаш Семоняк заявляв, що російські боти, тролі та агенти впливу активно підживлюють суперечки між поляками й українцями, а потенційні атаки проти українців у Польщі можуть бути частиною ширшої операції РФ.

    На тлі цих попереджень Польща посилює оборону східного кордону. Країна вже будує масштабний оборонний комплекс East Shield уздовж кордонів із Білоруссю та Калінінградською областю. Його завдання — протидіяти нелегальним перетинам кордону, диверсіям, гібридним операціям і потенційним військовим загрозам.

    У польському Міноборони, за даними ЗМІ, зазначають, що армія вже провела навчання, покликані продемонструвати Москві готовність до відповіді. Водночас союзники по НАТО також надсилають Кремлю сигнали, що будь-яка агресія проти східного флангу Альянсу не залишиться без реакції.

    Зокрема, нещодавні військово-морські навчання у Латвії за участю сил США мали показати, що напад на східний фланг НАТО означатиме ризик прямого зіткнення з американськими військовими. Представники німецьких ВПС також заявляли про готовність захищати “кожен сантиметр” території НАТО.

    Офіційного підтвердження конкретної дати або остаточного рішення Кремля щодо такої операції наразі немає. Водночас кількість повідомлень із різних джерел свідчить, що союзники сприймають загрозу серйозно. Головна мета Росії, за оцінками західних розвідок, — не військова перемога над НАТО, а політичне випробування Альянсу, розкол між союзниками та спроба вдарити по одному з ключових каналів підтримки України.

  • Не випадкова цифра: The Economist розкрив символізм загадкових “40 днів” Зеленського

    Не випадкова цифра: The Economist розкрив символізм загадкових “40 днів” Зеленського

    Президент України Володимир Зеленський, оголошуючи 25 червня про нову 40-денну операцію впливу на Росію, використав не випадковий часовий проміжок. На думку британського журналу The Economist, цифра 40 має глибоке символічне значення у слов’янській культурі й може бути своєрідним психологічним посланням російському керівництву. Водночас видання наголошує, що інформаційний ефект заяви підкріплюється реальними ударами України по стратегічних об’єктах на території РФ.

    25 червня Володимир Зеленський повідомив, що після доповіді голови Служби безпеки України затвердив 40-денну операцію впливу на державу-агресора з метою примусити Росію припинити війну. Президент не розкрив деталей цієї кампанії, однак зазначив, що вона має сприяти завершенню війни та посиленню тиску на Кремль.

    Саме тривалість цієї операції привернула увагу журналістів The Economist. Видання зазначає, що для слов’янської традиції число 40 має особливий символізм. Згідно з православними віруваннями, саме на сороковий день після смерті душа остаточно залишає земний світ. Саме тому журналісти припускають, що Зеленський свідомо використав цю цифру як символічний сигнал особисто Володимиру Путіну та російському керівництву. Водночас журнал не стверджує, що президент України офіційно підтверджував саме таке трактування свого рішення, а подає його як власний аналіз.

    Автори матеріалу звертають увагу, що останніми тижнями український президент дедалі активніше перехоплює інформаційну ініціативу у війні з Кремлем. Якщо раніше інформаційний порядок денний значною мірою формувався російськими заявами та погрозами, то нині Київ дедалі частіше сам задає темп публічної дискусії, поєднуючи гучні політичні заяви з практичними військовими діями.

    The Economist зазначає, що інформаційний ефект від заяв Зеленського підкріплюється серією українських ударів по російській військовій та енергетичній інфраструктурі. Протягом останніх місяців українські далекобійні безпілотники регулярно атакують нафтопереробні заводи, склади пального, електропідстанції та інші об’єкти, які забезпечують функціонування російської військової машини. Це вже має відчутний вплив на окремі регіони Росії, де фіксуються перебої з паливом та електропостачанням.

    У своїй статті британський журнал також підкреслює, що українська стратегія дедалі більше спрямована не лише на військовий, а й на психологічний тиск. Якщо раніше війна майже не відчувалася більшістю жителів Росії, то тепер регулярні атаки безпілотників, пожежі на промислових підприємствах і проблеми з паливом поступово змінюють ситуацію всередині країни. Саме це, на думку авторів матеріалу, і є однією з головних цілей нової кампанії.

    При цьому видання наголошує, що, попри інформаційні успіхи України, ситуація на фронті залишається складною. Російські війська продовжують наступальні дії на окремих напрямках, а бойові дії тривають із високою інтенсивністю. Саме тому інформаційна кампанія Києва не розглядається як альтернатива військовим діям, а як їхнє доповнення.

    Після заяви президента України експерти звернули увагу й на іншу особливість. Зеленський не назвав операцію військовою чи наступальною, а використав формулювання «операція впливу». Це може свідчити про комплексний характер кампанії, яка може включати не лише удари по військових об’єктах, а й інформаційні, економічні та психологічні заходи, спрямовані на посилення внутрішнього тиску на російське керівництво. Однак офіційно деталі операції українська влада не розголошує.

    Журналісти The Economist також зазначають, що останні успішні операції українських сил демонструють здатність Києва діяти далеко за межами лінії фронту. Удари по енергетичних об’єктах, паливній інфраструктурі та логістичних вузлах Росії дедалі частіше впливають не лише на військові можливості противника, а й на повсякденне життя російського населення. Саме це, на думку авторів, може стати одним із факторів, який змусить Кремль переглянути свою тактику або активніше шукати дипломатичні варіанти завершення війни.

    Попри символізм цифри 40, британське видання не прогнозує конкретного розвитку подій після завершення цього терміну. The Economist лише звертає увагу, що Зеленський дедалі частіше використовує не лише військові, а й символічні та інформаційні інструменти для посилення тиску на Росію. Чи матиме ця стратегія реальний вплив на рішення Кремля, стане зрозуміло лише після завершення оголошеної президентом кампанії.

  • Путін змінив тактику ударів: генерал Романенко пояснив, чому Київ опинився під шквалом балістики та реактивних дронів

    Путін змінив тактику ударів: генерал Романенко пояснив, чому Київ опинився під шквалом балістики та реактивних дронів

    Росія здійснила одну з наймасштабніших комбінованих атак на Київ від початку повномасштабної війни, застосувавши одночасно ракети різних типів і сотні безпілотників. За даними Повітряних сил ЗСУ, під час атаки окупанти використали 74 ракети різних типів та 496 безпілотних літальних апаратів. Основний удар припав саме на столицю України. Унаслідок обстрілу загинули десятки людей, ще понад дев’яносто отримали поранення, а 3 липня у Києві було оголошено День жалоби.

    Генерал-лейтенант у відставці Ігор Романенко вважає, що головною метою удару було не знищення військової інфраструктури, як це традиційно стверджує російська пропаганда, а навмисний терор цивільного населення та посилення психологічного тиску на українців. За його словами, характер уражених об’єктів — житлові будинки, лікарні, школи, готелі та інші цивільні споруди — свідчить про свідоме прагнення Кремля завдати максимальної шкоди саме мирним жителям.

    На думку експерта, російське керівництво зробило ставку саме на балістичні ракети, адже вони залишаються найскладнішими цілями для перехоплення навіть сучасними системами протиповітряної оборони. Під час атаки були застосовані, зокрема, гіперзвукові ракети “Циркон” та балістичні ракети “Іскандер-М”. Через високу швидкість польоту вони здатні долітати до Києва за лічені хвилини, значно скорочуючи час на реагування.

    Окрему увагу Ігор Романенко звернув на новий елемент російської тактики — активніше використання реактивних безпілотників типу “Бандероль”. За його словами, цей апарат суттєво відрізняється від звичних ударних безпілотників типу Shahed. Якщо останні рухаються зі швидкістю близько 200 км/год, то реактивна “Бандероль” розвиває швидкість до 500 км/год і має приблизно таку ж дальність польоту. Це створює новий виклик для української протиповітряної оборони, оскільки наявні дрони-перехоплювачі ефективно працюють саме проти повільніших цілей, але не здатні наздогнати реактивні безпілотники. За оцінкою генерала, Росія поступово нарощує виробництво таких засобів ураження, що змушує Україну шукати нові способи протидії.

    Ще однією особливістю останнього удару, за словами військового експерта, стала зміна напрямків запуску ракет. Якщо раніше значна частина атак здійснювалася з території тимчасово окупованого Криму, то тепер більшість засобів повітряного нападу наближалися до Києва з північного та північно-східного напрямків. З півдня, як зазначає Романенко, були випущені лише крилаті ракети “Калібр”.

    Експерт пояснює таку зміну не випадковістю, а наслідками успішних українських ударів по російській військовій інфраструктурі у Криму. На його думку, саме через пошкодження пускових позицій та іншої військової інфраструктури Росія була змушена передислокувати окремі комплекси запуску “Цирконів” ближче до Курської області. Це, на переконання генерала, свідчить про істотне послаблення можливостей окупантів на південному напрямку. Водночас нові райони запусків залишаються серйозною загрозою для української столиці.

    Романенко також звернув увагу, що між двома масованими атаками на Київ минуло понад два тижні. На його думку, це може свідчити про те, що Росії дедалі складніше оперативно готувати масштабні комбіновані удари. Причиною він називає постійні українські далекобійні удари по військових об’єктах РФ, підприємствах оборонної промисловості, вузлах зв’язку та логістики. Через це російське військове командування змушене одночасно відновлювати власну інфраструктуру, посилювати її захист та планувати нові атаки, що потребує більше часу.

    Окремо генерал висловив власну оцінку політичних мотивів Кремля. Він припускає, що рішення про масштабний удар могло бути пов’язане не лише з військовими цілями, а й із внутрішньополітичною ситуацією в Росії. За словами Романенка, останнім часом Володимир Путін опинився під тиском через регулярні удари українських безпілотників по російських нафтопереробних заводах, проблеми з паливом та питання ефективності російської протиповітряної оборони. Водночас слід зазначити, що ця частина оцінок є особистою аналітичною думкою військового експерта і не підтверджена незалежними офіційними джерелами.

    Так само Романенко вважає, що на позицію Кремля дедалі більше впливає міжнародний фактор, зокрема ставлення Китаю до війни. За його словами, Пекін зацікавлений у припиненні бойових дій шляхом переговорів, однак офіційно китайська сторона продовжує декларувати необхідність політичного врегулювання конфлікту, не підтверджуючи конкретних вимог до Москви щодо термінів завершення війни.

    На думку генерала, Росія зберігає потенціал для повторення подібних комбінованих ударів. За його оцінкою, після накопичення необхідного запасу ракет і безпілотників окупанти здатні проводити масштабні атаки приблизно раз на 7–10 днів. Саме тому він закликає українців не ігнорувати сигнали повітряної тривоги навіть тоді, коли здається, що тривалий час масованих атак не було.

    Пояснив експерт і те, чому останнім часом основними цілями російських ударів стали Київ, Харків, Суми, Дніпро, Одеса, Херсон, Запоріжжя та Полтава, тоді як західні області атакуються значно рідше. За його словами, це відповідає класичним принципам ведення війни, коли противник концентрує найбільші сили на напрямках, де очікує отримати максимальний політичний та психологічний ефект. Київ залишається головною символічною ціллю для Кремля, тоді як прикордонні міста додатково перебувають у зоні досяжності артилерії, реактивних систем залпового вогню та інших видів озброєння.

    Експерт наголошує, що зміна тактики Росії свідчить про адаптацію противника до сучасних умов війни. Водночас він переконаний, що українські далекобійні удари по військових об’єктах РФ вже впливають на здатність російської армії організовувати масштабні повітряні операції, хоча загроза нових комбінованих атак із застосуванням балістичних ракет і реактивних безпілотників залишається високою.

  • “Колись розкажу, як усе починалося”: Лукашенко заінтригував заявою про війну Росії проти України

    “Колись розкажу, як усе починалося”: Лукашенко заінтригував заявою про війну Росії проти України

    Білоруський лідер Олександр Лукашенко знову заявив, що не дозволить втягнути Білорусь у повномасштабну війну Росії проти України, і водночас заінтригував фразою про те, що “колись розповість, як усе починалося”. Таку заяву він зробив під час відкриття Гродненської обласної клінічної лікарні, де окремо наголосив, що білоруські військові нібито не братимуть участі у бойових діях “на жодній зі сторін”.

    За словами Лукашенка, Білорусь не має наміру воювати з Україною, Польщею чи Литвою. Він заявив, що хоче, аби “будівельники будували”, а не тримали автомати в руках, і закликав не вірити тим, хто говорить про бажання Мінська вступити у війну. У тому ж виступі він відкинув звинувачення у співучасті в агресії РФ, заявивши, що Білорусь “не починала” війну і нібито не була “співагресором”.

    Найбільший резонанс викликала фраза Лукашенка: “Пройде час, я колись вам розкажу, як усе починалося”. Розвивати цю думку він не став, однак сама заява одразу породила нову хвилю коментарів щодо ролі Мінська у початку повномасштабної війни Росії проти України.

    Попри нинішні спроби Лукашенка дистанціюватися від війни, роль Білорусі у російській агресії залишається зафіксованою в міжнародних оцінках. Європейський Союз прямо розширив санкційний режим проти Мінська у відповідь на участь Білорусі в агресії Росії проти України. У документах ЄС йдеться, що після вторгнення РФ у лютому 2022 року санкції проти Білорусі були посилені саме через її залученість до російської війни.

    На початку повномасштабного вторгнення російські війська використовували територію Білорусі як один із ключових плацдармів для наступу на Україну, зокрема на північному напрямку. І хоча білоруська армія офіційно не вступила у бойові дії, Мінськ надав Росії територію, інфраструктуру та військові об’єкти для підготовки і здійснення агресії. Саме це стало підставою для звинувачень Білорусі у співучасті, які Лукашенко тепер намагається відкидати.

    Останніми тижнями Лукашенко кілька разів повторював, що не хоче ще глибшого втягування Білорусі у війну. Аналітики пов’язують такі заяви з подвійним тиском на Мінськ: з одного боку — з боку Росії, яка прагне зберігати Білорусь як військовий ресурс і потенційний плацдарм, з іншого — з боку України та Заходу, які уважно стежать за будь-якими ознаками нової загрози з білоруського напрямку. Видання Meduza зазначало, що Росія використовує білоруську територію та інфраструктуру для атак на Україну від самого початку повномасштабної війни, а Лукашенко останнім часом двічі обіцяв не допустити ще більшого втягування країни в конфлікт.

    На цьому тлі заява про те, що він “колись розповість, як усе починалося”, може бути спробою Лукашенка залишити собі простір для політичного маневру. З одного боку, він демонструє лояльність Москві й не називає Росію агресором. З іншого — намагається подати себе білоруському суспільству як лідера, який нібито втримав країну від прямої участі у війні та “зберіг мир”.

    Водночас експерти звертають увагу, що подібна риторика Лукашенка не змінює фактичної залежності Мінська від Кремля. Білорусь залишається під міжнародними санкціями, на її території розміщувалися російські військові, а Москва продовжує розглядати білоруський напрямок як важливий елемент власної стратегії тиску на Україну та НАТО. Associated Press у травні 2026 року писало, що Росія знову може використовувати Білорусь як плацдарм для нових дій, а військова інтеграція Москви й Мінська лише поглиблюється.

    Додаткової інтриги заявам Лукашенка додає його активна дипломатична активність після переговорів із Володимиром Путіним. У медіа обговорюють, що білоруський лідер після зустрічей із російським диктатором вирушив до Китаю, а також здійснив низку контактів з іншими країнами. Частина аналітиків вважає, що він міг передавати сигнали від Кремля, інші — що Лукашенко намагається грати власну гру й шукати для Білорусі більш вигідні умови в умовах нестабільної геополітичної ситуації.

    Для України ж ключовим залишається не те, як Лукашенко намагається пояснити свою роль у війні, а те, чи буде білоруська територія знову використана для нової ескалації. Київ неодноразово наголошував, що уважно стежить за ситуацією на північному кордоні та за будь-якою активністю російських сил у Білорусі.

    Отже, нинішня заява Лукашенка — це не просто черговий емоційний виступ. Вона демонструє його прагнення одночасно зберегти зв’язок із Москвою, зняти з себе відповідальність за участь Білорусі у війні та переконати власне населення, що Мінськ нібито залишається осторонь бойових дій. Але міжнародні санкції, зафіксована роль білоруської території у вторгненні 2022 року та подальша військова співпраця з Росією суттєво ускладнюють цю версію.

  • “Острів Москва” замість Криму: Зеленський пояснив, що насправді може змусити Путіна до переговорів

    “Острів Москва” замість Криму: Зеленський пояснив, що насправді може змусити Путіна до переговорів

    Президент України Володимир Зеленський заявив, що російського диктатора Володимира Путіна може змусити до реальних переговорів не ситуація навколо тимчасово окупованого Криму, а лише загроза для самої Москви. Таку заяву глава держави зробив 2 липня під час спілкування з журналістами на місці російського удару в Дарницькому районі Києва, де внаслідок масованої атаки були зруйновані житлові будинки та загинули мирні мешканці.

    За словами Зеленського, українські операції та фактичне зупинення російських військ на полі бою створюють для Кремля серйозні внутрішні проблеми. Президент наголосив, що Путіну дедалі важче пояснювати російському суспільству, чому після років повномасштабної війни Москва так і не отримала обіцяної “великої перемоги”.

    Глава держави зазначив, що навіть лояльні до Кремля питання росіян стають для Путіна незручними, адже реальна ситуація на фронті не відповідає пропагандистській картинці. “Безумовно, українська операція і фактичне зупинення їх на полі бою в Україні не дає спокійно відповідати Путіну на і без того лояльні запитання їхнього суспільства. Йому дуже складно відповідати, тому що у них великі проблеми”, — сказав Зеленський.

    На запитання журналістів, чи може “острів Крим” змусити Путіна до реальних переговорів, Зеленський відповів різко: на російського диктатора може вплинути лише “острів Москва”. Президент підкреслив, що всі заяви Путіна про нібито особливе значення Криму для нього є брехнею, адже російський лідер не знає ані півострова, ані інших окупованих територій України.

    За словами Зеленського, Путін знає тимчасово окуповані українські міста та села лише з доповідей своїх військових. Президент наголосив, що російський диктатор не бував у більшості населених пунктів, які Москва окупувала, і насправді використовує тему Криму та Донбасу виключно як інструмент внутрішньої пропаганди.

    “Йому треба продати своєму суспільству велику перемогу. Перемоги немає. Перемоги не буде”, — заявив Зеленський. На його думку, саме відсутність реальних успіхів на фронті змушує Кремль посилювати ракетний терор проти українських міст, погрожувати новою ескалацією та намагатися психологічно тиснути на українське суспільство.

    Заява президента пролунала на тлі однієї з наймасштабніших атак РФ на Київ. У ніч проти 2 липня Росія застосувала ракети різних типів та сотні ударних безпілотників. Основний удар припав саме на столицю. У Києві були пошкоджені житлові багатоповерхівки, цивільна інфраструктура, медичні та комерційні об’єкти. Кількість загиблих упродовж дня зростала, а рятувальники продовжували пошуки людей під завалами.

    Цей контекст зробив заяву Зеленського особливо показовою: президент говорив не з кабінету, а безпосередньо на місці російського удару по житловому району. Він наголосив, що Росія використовує атаки по цивільних як спробу залякати українців і створити в суспільстві запит на поступки. Водночас, за словами Зеленського, такі дії не змінять позиції України.

    Окремо президент закликав міжнародних партнерів не знижувати темп підтримки України. Він наголосив, що для стримування Росії потрібні спільні дії — військова допомога, посилення протиповітряної оборони, санкції та політична єдність союзників. “Треба підтримувати Україну, тому що треба боротися разом”, — підсумував Зеленський.

    Слова президента збігаються з оцінками західних аналітиків про зростання проблем російської армії. За даними дослідження Центру стратегічних і міжнародних досліджень, яке цитує The Guardian, загальні військові втрати Росії від початку повномасштабного вторгнення можуть сягати близько 1,4 млн військових, включно із загиблими, пораненими та зниклими безвісти. Дослідники також вказують, що у 2026 році співвідношення втрат дедалі більше змінюється не на користь РФ.

    Крім людських втрат, Росія стикається з дедалі серйознішими економічними та логістичними проблемами. Українські удари по нафтовій інфраструктурі, складах, НПЗ і транспортних вузлах ускладнюють забезпечення російської армії пальним та ресурсами. На цьому тлі Кремль намагається компенсувати провали на полі бою масованими ударами по українських містах, але такі атаки лише посилюють міжнародну підтримку України та поглиблюють ізоляцію Росії.

    Зеленський фактично дав зрозуміти: Україна не вважає, що Путіна можна переконати поступками або апеляціями до Криму. На думку президента, російський диктатор реагує лише на силу, реальні втрати та загрозу для власної системи влади. Саме тому Україна продовжить бити по воєнному потенціалу РФ, зупиняти окупантів на фронті та домагатися від партнерів більшої підтримки.

    Тож формула, яку озвучив Зеленський, звучить максимально жорстко: для Кремля болючим є не “острів Крим”, який Путін використовує у пропаганді, а “острів Москва” — тобто загроза самому центру російської влади. І саме це, за словами президента, може стати тим фактором, який змусить Путіна рахуватися з реальністю та припинити війну.

  • У Росії різко зросли запити про завершення війни після українських атак

    У Росії різко зросли запити про завершення війни після українських атак

    У Росії фіксується помітне зростання суспільного інтересу до того, коли може завершитися війна проти України, і цей показник досяг рекордних значень на тлі українських ударів, які продемонстрували вразливість російської системи протиповітряної оборони та вплинули на інформаційні настрої всередині країни. Про це йдеться у новому звіті Інституту вивчення війни (ISW), який аналізує як військові, так і соціально-політичні процеси в Російській Федерації.

    Аналітики посилаються на дані, оприлюднені в матеріалі видання Meduza, де зазначається, що сервіс Wordstat російської пошукової системи Яндекс зафіксував різке зростання кількості запитів із формулюванням «коли Росія закінчить війну проти України». У період з 22 по 28 червня таких запитів було понад 137 тисяч, що, за оцінками дослідників, є найвищим показником від початку повномасштабного вторгнення Росії у лютому 2022 року.

    Згідно з аналізом, значна частина цих запитів надходила з Московської та Ленінградської областей, тобто з регіонів, які Кремль традиційно вважає найбільш захищеними та де зосереджено значні ресурси протиповітряної оборони. Водночас саме ці території останнім часом неодноразово ставали об’єктами ударів українських безпілотників та інших засобів ураження, що, як припускають аналітики, могло посилити відчуття уразливості серед населення і вплинути на різке зростання пошукових запитів про завершення війни.

    У звіті ISW також наголошується, що тенденція до зростання таких запитів не є короткочасною, а спостерігається вже другий тиждень поспіль. Попередній пік інтересу, за даними аналітиків, фіксувався на початку червня, коли українські дрони атакували об’єкти на території Санкт-Петербурга у період проведення Петербурзького міжнародного економічного форуму, що мало значний інформаційний резонанс у російському суспільстві.

    Окрім інформаційних показників, дослідники звертають увагу і на соціологічні тенденції всередині Росії. Зокрема, за даними опитувань Фонду громадської думки (ФОМ), який пов’язують із Кремлем, рівень схвалення діяльності президента Росії Володимира Путіна у період з 12 по 21 червня знизився на п’ять відсоткових пунктів — із 74% до 69%. Це падіння збіглося в часі з масштабними ударами по Московській області, які стали одним із найбільш резонансних епізодів останніх місяців.

    ISW також зазначає, що щотижневі соціологічні вимірювання ФОМ демонструють поступове зниження рівня довіри до Путіна, яке, за їхніми даними, триває з лютого 2026 року. Водночас аналітики наголошують, що в умовах авторитарної системи влади результати опитувань у Росії можуть зазнавати впливу з боку держави, однак навіть за таких обставин фіксуються ознаки зростання внутрішнього невдоволення та втоми від війни.

    Окремо у звіті підкреслюється, що Кремль протягом усього періоду повномасштабного вторгнення намагався максимально ізолювати населення великих міст, насамперед Москви та Санкт-Петербурга, від безпосередніх наслідків бойових дій. Йшлося про посилення систем ППО, інформаційний контроль та обмеження доступу до даних про наслідки атак. Проте останні події свідчать про те, що ці заходи не змогли повністю захистити великі агломерації від впливу війни, що, ймовірно, й відображається у зростанні суспільного інтересу до її завершення.

    Аналітики ISW роблять висновок, що поєднання регулярних атак на території РФ, інформаційного ефекту від них та поступового накопичення соціально-економічних проблем може формувати у частини російського суспільства запит на завершення бойових дій. Водночас відкриті антивоєнні настрої залишаються обмеженими через жорсткий контроль внутрішнього інформаційного простору та репресивну політику щодо інакодумства.

    На цьому тлі звертається увага і на заяви української сторони. Президент України Володимир Зеленський раніше повідомляв, що українська розвідка отримала документи, які містять внутрішні оцінки ситуації в Росії, зокрема щодо рівня підтримки керівництва країни та суспільних настроїв. За його словами, навіть офіційні дані, які надходять до Кремля, свідчать про наявність зростаючого невдоволення, хоча повнота цієї інформації може бути обмежена на рівні вищого керівництва.

    У підсумку аналітики сходяться на думці, що нинішня динаміка інформаційних запитів, соціологічних показників і реакцій суспільства в Росії може свідчити про поступове формування запиту на завершення війни, однак його політичне оформлення залишається вкрай ускладненим через характер російської політичної системи та продовження бойових дій.

  • Чому Буданов не брав участі в переговорах з Лукашенком: ризики для керівника Офісу Президента

    Чому Буданов не брав участі в переговорах з Лукашенком: ризики для керівника Офісу Президента

    Керівник Офісу Президента України Кирило Буданов особисто не брав участі в переговорах з білоруською стороною і не їздив до Білорусі. Незважаючи на те, що переговори з Лукашенком частково контролюються США через Джареда Кушнера, до якого близький Буданов, особиста присутність колишнього глави української розвідки (а тепер і керівника ОП) у Білорусі була визнана надто ризикованою і могла б стати смертельною небезпекою. Ключовий ризик пов’язаний з глибокою інтеграцією білоруських структур з російськими. За оцінками експертів та джерел у силових відомствах, рівень впливу російської влади (і відповідно ймовірність витоків інформації) у ключових органах Білорусі оцінюється приблизно в 80 відсотків. В таких умовах будь-яка поїздка Буданова могла б обернутися прямою загрозою.

    Чому керівник Офісу Президента України залишається однією з головних цілей Кремля

    Ліквідація або захоплення Буданова стала б для Путіна потужним пропагандистським та оперативним успіхом, доказом «відплати» за неочікувані удари по Росії, сильним сигналом для власних силовиків та суспільства, а також вагомим аргументом у внутрішній політиці. Російська пропаганда вже давно позиціонує Буданова як «терориста номер один» та організатора ударів по території РФ (включаючи звинувачення в дронових атаках та координації з РДК). Захоплення або усунення такої фігури дало б Кремлю потужний інформаційний козир.

    Сам Буданов ніколи не приховував свого ставлення. У відповідь на російські звинувачення він прямо заявив: «Все, що я прокоментую, це те, що ми вбивали росіян і будемо вбивати росіян у будь-якій точці світу до повної перемоги України». Ця фраза стала класикою і лише посилила бажання Кремля поквитатися.

    Особиста участь Буданова в операціях на території РФ

    Виходячи з тієї інформації, що росіяни знають про участь Буданова в спецопераціях на території Росії, ліквідація або захоплення такої фігури могла б бути вагомим аргументом для Путіна. За наявними даними, російські спецслужби володіють відомостями не тільки про координацію українською розвідкою рейдів Російського добровольчого корпусу (РДК) та інших добровольчих формувань у Білгородську та Курську області, але й про особисту участь самого Буданова в низці операцій на російській території. У квітні 2026 року командир одного з елітних підрозділів ГУР публічно підтвердив, що Буданов особисто заходив на російську територію — зокрема, на Грайворонському напрямку в Білгородській області, де йшов разом з групою лісами та полями на ранніх етапах рейдів. Ці операції включали диверсії, захоплення полонених, створення паніки в прикордонних регіонах та прямі бойові зіткнення з російськими силовиками (включаючи ФСБ та прикордонників). Для Кремля це не просто військова невдача, а серйозне приниження російських спецслужб, які не змогли забезпечити безпеку навіть у глибині своєї території.

    Стратегія безпеки ключових персон в українському керівництві

    У Кремлі Буданов давно вважається однією з головних «цілей». Тому традиційно входить до числа найбільш захищених осіб в українській державі, поряд з вищим керівництвом Офісу Президента та іншими ключовими фігурами. Його публічна активність зведена до мінімуму, а всі закордонні переміщення проходять під багатошаровим посиленим контролем. Безпека Буданова забезпечується на максимальному рівні як всередині України, так і під час будь-яких закордонних візитів. Переговори за білоруським напрямком стосувалися, серед іншого, питань безпеки кордону, нейтралізації загроз (зокрема використання території Білорусі для запуску російських дронів), обміну розвідданими та можливих домовленостей щодо деескалації. Щоб не піддавати Буданова ризику, українську сторону на цих контактах представляли інші офіційні особи. Такий підхід дозволив зберегти канал комунікації, одночасно мінімізувавши загрози для однієї з найцінніших фігур в системі національної безпеки.