Позначка: енергетичний сектор

  • «Біржовий шок у РФ: акції енергогигантів обвалилися після атаки на Москву»

    «Біржовий шок у РФ: акції енергогигантів обвалилися після атаки на Москву»

  • Дизельна криза в РФ: виробництво падає через удари по НПЗ

    Дизельна криза в РФ: виробництво падає через удари по НПЗ

    Росія втрачає мільйони тонн дизельного пального через українські удари по нафтопереробних заводах, що вже другий місяць поспіль спричиняють помітне скорочення виробництва у паливному секторі РФ. Про це повідомляє Reuters із посиланням на галузеві дані та ринкові джерела.

    За інформацією агентства, у травні виробництво дизельного пального в Росії знизилося приблизно на 10% у порівнянні з попереднім місяцем. Це падіння стало продовженням тенденції, зафіксованої у квітні, коли обсяги також суттєво скоротилися. Таким чином, російська нафтопереробна галузь фіксує послідовне зменшення виробництва дизеля щонайменше протягом двох місяців поспіль, що аналітики пов’язують із серією ударів по ключових енергетичних об’єктах.

    Основним фактором такого скорочення називають атаки українських безпілотників на російські нафтопереробні заводи. Внаслідок цих ударів частина підприємств зазнала пошкоджень інфраструктури, що змусило їх або тимчасово зупинити виробництво, або суттєво знизити обсяги переробки нафти. У результаті це безпосередньо вплинуло на виробництво дизельного пального, яке є одним із ключових продуктів російського паливного експорту та внутрішнього споживання.

    Україна системно продовжує завдавати ударів по енергетичній інфраструктурі Росії, розглядаючи такі дії як елемент стратегії зі зменшення фінансових надходжень Москви від експорту нафти та нафтопродуктів. Саме ці доходи, за оцінками української сторони та західних партнерів, є одним із головних джерел фінансування російської військової машини у війні проти України. Тому атаки на нафтопереробні заводи мають не лише військове, а й економічне значення, оскільки впливають на здатність РФ підтримувати експортні обсяги та внутрішню стабільність паливного ринку.

    Reuters наводить оцінки, згідно з якими у квітні російські нафтопереробні заводи, що постраждали від атак, виробили приблизно на 1 мільйон тонн дизельного пального менше, ніж у стандартних умовах роботи. У травні цей показник скоротився ще приблизно на 600 тисяч тонн. У сукупності це формує значний дефіцит виробництва, який уже вимірюється мільйонами тонн за короткий проміжок часу.

    Для порівняння, у березні загальний обсяг виробництва дизельного пального в Росії оцінювався приблизно на рівні 7,5 мільйона тонн. Таким чином, навіть відносно невелике відсоткове скорочення у межах 10% означає втрату сотень тисяч тонн пального щомісяця, що може впливати як на внутрішній ринок, так і на експортні можливості.

    Попри скорочення виробництва, Росія продовжує підтримувати високі обсяги експорту дизельного пального. За даними ринкових джерел і аналітичної компанії LSEG, морський експорт дизеля та газойлю у квітні зріс приблизно на 8% у порівнянні з березнем і досяг близько 3,25 мільйона тонн. У травні обсяги експорту залишалися приблизно на тому ж рівні, що свідчить про спроби російської сторони зберігати присутність на зовнішніх ринках навіть за умов зниження внутрішнього виробництва.

    Таке поєднання падіння виробництва та стабільно високого експорту створює додатковий тиск на внутрішній паливний ринок Росії. У певні періоди це змушувало російську владу розглядати можливість тимчасового обмеження експорту нафтопродуктів, щоб забезпечити достатні обсяги пального для внутрішнього споживання, зокрема під час активного сільськогосподарського сезону. Водночас у самій галузі вважають, що запровадження жорстких експортних заборон малоймовірне, оскільки це може ще більше дестабілізувати фінансові показники нафтопереробних компаній і скоротити валютні надходження.

    Аналітики також звертають увагу на ширший економічний ефект цих процесів. Зниження виробництва дизеля обмежує здатність Росії повною мірою скористатися сприятливою кон’юнктурою на світовому нафтовому ринку. Зокрема, ціни на нафту зросли на тлі геополітичної напруженості на Близькому Сході, включно з конфліктом навколо Ірану та нестабільністю в районі Ормузької протоки, що зазвичай впливає на глобальні постачання енергоресурсів.

    У цьому контексті Росія частково отримує вигоду від високих світових цін на нафту, а також від окремих послаблень санкційного режиму з боку США. Зокрема, повідомляється, що американська сторона продовжила тимчасову ліцензію, яка дозволяє деяким країнам купувати російську нафту, що вже перебуває в морі. Це створює додаткові можливості для підтримання експорту навіть за умов структурних проблем у нафтопереробці.

    Водночас українські офіційні особи наголошують, що будь-яке послаблення санкційного тиску є передчасним. За оцінками уповноваженого президента України з питань санкційної політики Владислава Власюка, лише за два місяці дії таких послаблень Росія могла отримати додатково понад 5 мільярдів доларів доходів, які потенційно можуть бути спрямовані на фінансування війни.

    Президент України Володимир Зеленський неодноразово підкреслював, що економічний тиск на Росію, включно з санкціями проти енергетичного сектору, має залишатися жорстким, оскільки будь-яке пом’якшення лише збільшує ресурси для продовження агресії. На цьому тлі ситуація з падінням виробництва дизеля в Росії розглядається як один із ключових елементів ширшого економічного виснаження, яке поступово впливає на здатність РФ підтримувати як внутрішню стабільність, так і зовнішні економічні позиції.

  • Зеленський: РФ зупиняє свердловини через українські удари

    Зеленський: РФ зупиняє свердловини через українські удари

    Президент України Володимир Зеленський заявив, що українські далекобійні удари по російській енергетичній інфраструктурі вже спричинили відчутне скорочення нафтопереробки в Росії та змусили окремі нафтові компанії зупиняти свердловини.

    Про це він повідомив у вечірньому зверненні 18 травня, посилаючись на доповідь української розвідки щодо економічних втрат РФ від українських дій.

    За словами глави держави, лише за останні місяці обсяги російської нафтопереробки скоротилися приблизно на 10%, що є суттєвим ударом по ключовій галузі російської економіки, яка традиційно забезпечує значну частину доходів федерального бюджету.

    Зеленський наголосив, що ситуація для російського нафтового сектору ускладнюється не лише зменшенням переробки, але й необхідністю зупинки свердловин, що має довгострокові наслідки для видобутку.

    “Сьогодні була доповідь розвідки по російських втратах від наших санкцій. Тільки цими місяцями мінус 10 % російської нафтопереробки. Важливо також відзначити, що російські нафтові компанії змушені зупиняти свердловини. Це ще більш суттєво. Природа російського нафтовидобутку така, що їм саме це найбільш неприємно”, — сказав президент.

    За його словами, структура російського нафтовидобутку є вразливою до таких зупинок, оскільки повторний запуск свердловин часто є технічно складним, дорогим або взагалі неможливим без втрати частини видобувного потенціалу.

    Президент також зазначив, що Росія накопичувала фінансові ресурси для ведення війни проти України, однак ці резерви не є безмежними.

    “Путін відклав грошей на війну, але точно не стільки, щоб воювати безкінечно”, — наголосив Зеленський.

    Він підкреслив, що українські удари по російській інфраструктурі разом із міжнародними санкціями поступово виснажують економічні можливості Кремля та змушують Росію шукати дедалі складніші способи підтримки своєї економіки.

    “Кожен наш удар у відповідь, кожен наш спільний із партнерами крок тиску – все це штовхає Росію закінчувати свою війну. Зараз у них вже значна кількість регіонів у стані банкрутства, і Путін веде до банкрутства Росію. І різні схеми, які вони придумують, щоб заробити грошей, їм не допоможуть. Ми бачимо ці російські схеми, ми фіксуємо їх. Ми будемо ламати їх”, — заявив президент.

    У своєму зверненні Зеленський також повідомив, що українська розвідка отримала нові дані щодо масштабів втрат російського паливно-енергетичного комплексу. За його словами, удари України по нафтовій інфраструктурі РФ вже стали системними та спрямовані на зниження здатності Росії фінансувати війну.

    Передісторія свідчить, що з початку року Україна здійснила понад 20 ударів по об’єктах російської нафтопереробної та експортної інфраструктури. Під атаки потрапляли нафтопереробні заводи, трубопроводи та термінали, що, за оцінками української сторони, вже призвело до втрат Росії на рівні понад 7 мільярдів доларів.

    Аналітики відзначають, що подібні удари мають не лише тактичний ефект, але й стратегічне значення, оскільки впливають на здатність Росії стабільно експортувати нафту та отримувати валютні надходження, які є критично важливими для фінансування державного бюджету та військових витрат.

    Водночас у Москві традиційно не коментують заяви України щодо масштабів втрат, однак російські джерела неодноразово повідомляли про перебої в роботі окремих нафтопереробних підприємств після серії атак безпілотників.

    Україна, зі свого боку, продовжує розглядати удари по енергетичній інфраструктурі РФ як частину стратегії послаблення військово-економічного потенціалу Росії у війні проти України.

  • Колишньому главі Міненерго оголосили підозру у відмиванні понад 100 мільйонів доларів

    Колишньому главі Міненерго оголосили підозру у відмиванні понад 100 мільйонів доларів

    У рамках розслідування так званої справи «Мідас» колишньому міністру енергетики 2021–2025 років повідомили про підозру. Про це заявило Національне антикорупційне бюро України, уточнивши, що коло підозрюваних у справі про відмивання коштів та участь у злочинній організації було розширено.

    За даними слідства, у лютому 2021 року на острові Ангілья — самоврядній заморській території Великої Британії — за ініціативи учасників злочинної організації, викритої у листопаді 2025 року, було зареєстровано інвестиційний фонд. Його декларованою метою було залучення близько 100 мільйонів доларів.

    Як зазначають у НАБУ, фонд очолив давній знайомий фігурантів справи — громадянин Сейшельських Островів та Сент-Кітс і Невіс, який, за версією слідства, на професійній основі надавав послуги з легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом.

    Серед так званих «інвесторів» фонду була і родина підозрюваного. Для приховання його участі на Маршаллових Островах створили дві компанії, інтегровані у структуру трасту, зареєстрованого у Сент-Кітс і Невісі. Бенефіціарами компаній оформили колишню дружину та чотирьох дітей високопосадовця.

    За даними слідства, ці компанії придбали акції фонду, а учасники злочинної організації перераховували кошти на рахунки фонду, відкриті у трьох швейцарських банках, в інтересах підозрюваного.

    Матеріали, отримані в Україні та в межах міжнародної правової допомоги від компетентних органів низки держав, свідчать, що у період перебування посадовця на посаді через довірену особу на прізвисько «Рокет» злочинна організація отримала понад 112 мільйонів доларів готівкою від незаконної діяльності в енергетичному секторі.

    Слідство вважає, що ці кошти легалізовували через різні фінансові інструменти, зокрема операції з криптовалютою та вкладення у зазначений фонд.

    Наразі встановлено, що на рахунки фонду, якими розпоряджалася родина підозрюваного, було перераховано понад 7,4 мільйона доларів. Ще понад 1,3 мільйона швейцарських франків та 2,4 мільйона євро видали готівкою або перерахували безпосередньо родині у Швейцарії.

    За даними Бюро, частину коштів витратили на оплату навчання дітей у престижних швейцарських закладах, а також розмістили на рахунках колишньої дружини. Іншу частину внесли на депозит, що дозволяло родині отримувати додатковий дохід.

    15 лютого 2026 року при спробі залишити територію України колишнього високопосадовця затримали детективи НАБУ. Йому повідомили про підозру за частиною другою статті 255 та частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України. Слідство триває, а у межах розслідування Бюро співпрацює з правоохоронними органами 15 країн.

  • Що відбувається навколо призначення глави «Енергоатому»

    Що відбувається навколо призначення глави «Енергоатому»

    Після справи «Мідас» українська влада публічно говорить про перезапуск і «очищення» енергетичного сектору. Водночас за зачиненими дверима розгортається гостра боротьба за контроль над АТ «НАЕК „Енергоатом“» — компанією, що виробляє близько 60% електроенергії в Україні та керує фінансовими потоками на сотні мільярдів гривень. Йдеться не про реформу чи підвищення ефективності, а про доступ до одного з найбільших фінансових ресурсів держави.

    Після заяви президента про необхідність «чистки» галузі Кабінет Міністрів 11 листопада достроково розпустив наглядову раду «Енергоатому». Уже 28 січня уряд поспіхом затвердив новий склад ради, не чекаючи граничної дати — 31 січня. Це зробило орган правомочним і відкрило формальний старт конкурсу на посаду голови правління, яка досі залишається вакантною. Хоча юридично рішення ухвалює наглядова рада, реальний список кандидатів, за інформацією з політичних кулуарів, формується на Банковій та Хрещатику.

    Однією з ключових кандидатур називають Ольгу Буславець — колишню виконувачку обов’язків міністра енергетики. Її ім’я тісно пов’язують з орбітою впливу Ріната Ахметова та експрем’єр-міністра Дениса Шмигаля. У 2020 році саме за її участі ухвалювалися рішення, вигідні для теплової генерації ДТЕК, тоді як атомні електростанції штучно обмежувалися у виробництві. Буславець фігурувала в антикорупційних перевірках щодо можливого конфлікту інтересів, зокрема у сфері закупівель ядерного палива. Її можливе призначення багато хто розцінює як сигнал повернення впливу теплової генерації за рахунок інтересів державної атомної компанії.

    Ще більш резонансною є кандидатура Павла Павлишина — колишнього керівника Рівненської АЕС, а нині першого заступника мера міста Вараш. Його ім’я супроводжують численні скандали. У 2022 році його син Євген Павлишин жорстоко побив 64-річну жінку, яка згодом померла в лікарні. У 2025 році суд обмежився умовним покаранням. Походження статків родини Павлишиних — дорогі автомобілі Mercedes-Benz S400 та Zeekr, елітна нерухомість у Києві та Вараші — викликало питання у контролюючих органів, адже ці активи не корелюють з офіційними доходами посадовця.

    Період керівництва Павлишина Рівненською АЕС супроводжувався замовчуванням аварійних інцидентів — від обвалу естакади під час транспортування трансформатора до падіння п’ятитонного редуктора в реакторному залі. Паралельно діяли схеми виведення коштів через пов’язані структури, зокрема групу «ТСП» («ТСП-Трансбуд», «ТСП-Сервіс») та ТОВ «Кортакоз». За матеріалами розслідувань, ці компанії використовувалися як прокладки для завищення вартості робіт у два–три рази. Попри вимоги депутатів Вараша відправити Павлишина у відставку, у столичних кабінетах його розглядають як потенційного керівника всієї атомної галузі.

    Як компромісну фігуру також називають Андрія Козюру — чинного директора Хмельницької АЕС. Водночас і його діяльність супроводжується питаннями. У 2024–2025 роках енергоблок №2 ХАЕС через проблеми з турбіною працював лише на 80–85% потужності. В умовах дефіциту електроенергії це означало втрату сотень мегават. Галузеві фахівці пов’язують ці збої з неякісним ремонтом та управлінськими рішеннями керівництва станції.

    На цьому тлі окремо вирізняється нинішній виконувач обов’язків голови правління Павло Ковтонюк. Він — професійний інженер, який не фігурує у корупційних схемах і, за внутрішніми документами так званого «Міндічгейту», вважається «незручним» керівником через відмову брати участь у тіньових домовленостях. Водночас саме йому бракує політичної підтримки: фінансові плани «Енергоатому» на 2025–2026 роки досі не затверджені.

    Призначення керівника «Енергоатому» виходить далеко за межі кадрового питання. Це тест для влади — або під прикриттям гасел про реформи до атомної галузі повернуться старі клани з відпрацьованими схемами, або держава справді спробує зламати систему. Найближчі тижні покажуть, чи стане справа «Мідас» переломним моментом, чи лише ширмою для нового перерозподілу фінансових потоків.

  • Заборгованість на ринку електроенергії України досягла 34,5 млрд грн

    Заборгованість на ринку електроенергії України досягла 34,5 млрд грн

    Український енергетичний сектор опинився у кризовій ситуації через рекордний рівень заборгованості на балансуючому ринку електроенергії, яка досягла 34,5 млрд грн за 2024 рік.

    Про це заявив Адріан Прокіп, експерт програми “Енергетика” аналітичного центру “Український інститут майбутнього”. За його словами, це зростання становить 12,7% у порівнянні з попереднім роком.

    З цієї суми борг НЕК “Укренерго” перед постачальниками послуг з балансування складає 13,6 млрд грн, що значно ускладнює фінансову ситуацію в галузі.

    Експерт наголошує, що такі борги є серйозним бар’єром для розвитку нових генерацій та залучення інвестицій у галузь.

    “Ситуація, коли продавши електроенергію, можна чекати рік-півтора на оплату, відлякує навіть тих, хто вже має власну генерацію”, – зазначає Прокіп.

    Недосконалі механізми стягнення боргів, відсутність фінансових гарантій для учасників ринку, а також регулярні руйнування енергосистеми через війну з Росією лише поглиблюють кризу.

    Верховна Рада України ухвалила законопроєкт, який частково покликаний вирішити проблему заборгованості, але, за словами Прокіпа, це лише тимчасові заходи.

    “Необхідні системні зміни, які б дозволили збалансувати ринок та поступово позбавитися боргів. Адміністративні методи тут не допоможуть”, – підкреслює експерт.

    Він додає, що лише проактивна політика може створити передумови для розвитку нової генерації, яка є критично необхідною в умовах регулярних атак на енергетичну інфраструктуру України.

    У своєму звіті Флорентійська школа регулювання (Florence School of Regulation, FSR) також відзначила, що причиною ситуації є недоліки механізмів стягнення боргів та відсутність ефективних фінансових гарантій. Це не лише погіршує ліквідність ринку, але й підриває його інвестиційну привабливість.