Правоохоронці Сумщини повідомили про підозру директору підприємства з Рівненщини, якого звинувачують у розкраданні коштів державного бюджету під час реалізації оборонних проєктів. Про це інформує Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України.
Слідство встановило, що керівник товариства з обмеженою відповідальністю уклав низку контрактів із Департаментом капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації. Мова йде про будівництво фортифікаційних споруд на території області. Роботи фінансувалися коштом резервного фонду державного бюджету — зокрема в межах програм, які координує Міністерство оборони України.
Замість реального виконання зобов’язань, підозрюваний реалізував шахрайську схему. Він уклав фіктивні договори субпідряду із підконтрольним йому підприємством, суттєво завищивши вартість послуг. До актів виконаних робіт вносилися неправдиві дані щодо обсягів і вартості будівництва.
За інформацією поліції, внаслідок махінацій було привласнено понад 1,1 мільйона гривень із державного бюджету.
На підставі зібраних доказів директору компанії оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Йому загрожує до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Правоохоронці продовжують досудове розслідування. Встановлюються можливі співучасники та інші епізоди незаконної діяльності.
Шевченківський районний суд Києва ухвалив рішення про найбільшу спецконфіскацію в історії України — 2,6 мільярда гривень, отриманих незаконним шляхом через діяльність онлайн-казино Pin-Up. Додатково в дохід державного бюджету стягнуто ще 200 мільйонів гривень відсотків.
Як повідомляє Державне бюро розслідувань, суд також затвердив угоду між прокурором і директором української структури Pin-Up Олександром Попенком. Обвинувачений визнав провину й отримав п’ять років позбавлення волі з випробувальним терміном у три роки — фактично без відбування покарання.
Попенка звинуватили в участі у злочинній організації, ухиленні від сплати податків, легалізації «тіньових» коштів, службовому підробленні та веденні бізнесу у зв’язці з державою-агресором.
Онлайн-казино Pin-Up, хоч і формально зареєстроване в Україні, насправді входить до міжнародної мережі, яку створили громадяни рф. Після повномасштабного вторгнення РФ ці особи були нібито виведені з числа акціонерів, однак реальний контроль над бізнесом залишився в їхніх руках.
Раніше журналісти та громадські активісти неодноразово викривали махінації компанії, серед яких:
– ухилення від податків – виведення коштів через кіпрську GURUFLOW TEAM LTD – фінансування з рф на суму понад 14 мільйонів євро від колишнього Pin-Up.ru – збір персональних даних українських військових і правоохоронців — із загрозою передачі ворогу
Попри санкції РНБО, суспільний тиск та кримінальні справи, Pin-Up тривалий час продовжувало діяльність в Україні. Тепер рішення суду створює небезпечний, але показовий прецедент — бізнес, пов’язаний із країною-агресором, не уникне покарання, навіть якщо ховається за фіктивними структурами та підставними особами.
В Україні офіційні норми прожиткового мінімуму залишаються далекими від реальності. Про це заявив голова фінансового комітету Верховної Ради Данило Гетманцев, коментуючи чинні стандарти споживчого кошика та фінансові розрахунки, які використовуються для визначення державної підтримки.
Згідно з діючими нормативами, підлітку в Україні належить одна зимова куртка на три роки, а також одна демісезонна куртка — теж на три роки. Для дорослої жінки держава передбачає лише два костюми або сукні на сім років. Ці цифри виглядають абсурдно, особливо на тлі інфляції, воєнного часу та зростання цін на базові речі.
Гетманцев визнав, що нинішній прожитковий мінімум, закладений у бюджеті на рівні близько 2900 гривень на місяць, є абсолютно відірваним від реальності. «Це абстрактна категорія. На ці гроші прожити неможливо. І навіть на фактичний прожитковий мінімум, який у 3,5 раза вищий, також прожити складно. Це щось із уяви чиновника», — сказав він.
Водночас чиновник наголосив: уряд усвідомлює необхідність перегляду прожиткового мінімуму та реального наповнення соціальних стандартів. Але, за словами Гетманцева, наразі на це просто «немає коштів».
Така заява вкотре порушує питання соціальної справедливості в країні. Прожитковий мінімум слугує базою для розрахунку пенсій, стипендій, допомог та зарплат у бюджетній сфері. Його заниження напряму б’є по найбільш вразливих категоріях населення — пенсіонерах, дітях, малозабезпечених сім’ях.
Громадські організації та профспілки неодноразово закликали переглянути методологію формування споживчого кошика та встановити мінімальні соціальні стандарти відповідно до реальних цін на товари та послуги. Однак держава продовжує оперувати цифрами, які все більше нагадують економічну містифікацію.
Поки українці борються за виживання у воєнний час, намагаючись впоратися з інфляцією та замороженими соціальними виплатами, доходи чиновників продовжують зростати. Згідно з поданими деклараціями, у 2024 році народні депутати суттєво збільшили свої заробітки, а лідером за розміром зарплати став спікер Верховної Ради Руслан Стефанчук.
Хто отримував найбільше
Згідно з даними реєстру декларацій, опублікованих Національним агентством з питань запобігання корупції (НАЗК), спікер парламенту Руслан Стефанчук отримував у 2024 році в середньому 88,9 тис. грн на місяць. Для порівняння, у 2023 році його середній місячний оклад складав 79 тис. грн. Окрім цього, він отримав 901 тис. грн компенсації на депутатську діяльність.
На другому місці за рівнем зарплати опинився Михайло Макаренко з фракції “Платформа за життя та мир”. Його середня місячна зарплата у 2024 році складала 76,4 тис. грн, що значно більше, ніж у 2023-му, коли він отримував 67,4 тис. грн щомісяця.
Депутат від “Слуги народу” Володимир Ватрас посів третє місце, заробляючи 76,1 тис. грн на місяць (у 2023 році його зарплата становила 67,4 тис. грн). Також понад 70 тис. грн щомісяця отримували Максим Дирдін, Юрій Павленко та Руслан Князевич, хоча у 2023 році їхні зарплати не перевищували цієї суми.
Загальні витрати на оплату праці депутатів
На 2025 рік у державному бюджеті передбачено 1,657 млрд грн на оплату праці депутатів та нарахування на зарплати. Це на 250 млн грн більше, ніж у 2024 році, коли ця сума становила 1,407 млрд грн. Загальний бюджет Управління справами Апарату Верховної Ради також зріс – з 2,9 млрд грн у 2024 році до 3,1 млрд грн у 2025-му.
При цьому, за даними Держстату, середня зарплата в Україні за 2024 рік зросла лише на 23,1%, тоді як доходи депутатів підвищилися на 41%. Це викликає критику серед експертів та громадськості, які вважають, що влада повинна зосередитися на підтримці населення в складний економічний період, а не на збільшенні власних доходів.
Чи виправдане таке зростання зарплат депутатів? Чи варто було б направити ці кошти на соціальні виплати чи оборону? Питання залишається відкритим.
Україна наполягає на повній конфіскації російських заморожених активів, які ще у 2022 році були заблоковані країнами “Великої сімки” (G7). Йдеться про близько 300 мільярдів євро, що належать Центробанку РФ. Ці кошти можуть стати ключовим джерелом фінансування відновлення України після війни.
Прем’єр-міністр Денис Шмигаль наголосив, що Україна вже отримує кошти, які походять від заморожених російських активів.
Які кошти вже надійшли?
3-9 березня – Велика Британія перерахувала Україні 752 млн фунтів (еквівалент 40,39 млрд грн за курсом НБУ).
13 березня – Канада передала 2,5 млрд канадських доларів (72,1 млрд грн).
Це лише початок процесу, адже Київ веде активну роботу з міжнародними партнерами, щоб конфісковані активи Кремля повністю перейшли у розпорядження України.
Водночас в Україні вже діє механізм арешту та продажу підсанкційних активів. За словами Шмигаля, Агентство з розшуку та менеджменту активів (АРМА) вже отримало дозвіл на продаж військових облігацій російської компанії “Роял Пей Юроп” на загальну суму 1,8 млрд грн.
Гроші з продажу підуть:
до державного бюджету;
у Фонд відновлення України для ліквідації наслідків війни.
Раніше АРМА вже направило 423 млн грн від управління активами цієї ж компанії у Фонд ліквідації наслідків збройної агресії.
Україна продовжує тиск на партнерів, щоб знайти юридичні механізми для повної конфіскації російських активів. Адже поки що ці кошти заморожені, а їх використання можливе лише через ухвалення відповідних рішень окремими країнами або міжнародними інституціями.
Варто зазначити, що Європейський Союз уже ухвалив рішення про використання відсотків від російських активів, але Київ наполягає на тому, що цього недостатньо. Україна хоче отримати всю суму та направити її на відбудову інфраструктури, соціальних об’єктів і військову підтримку.
Таким чином, боротьба за повну конфіскацію 300 мільярдів євро триває, і Україна має всі шанси здобути ці кошти на користь свого майбутнього.
Гральний бізнес в Україні продовжує демонструвати позитивні тенденції навіть у часи війни, ставши важливим джерелом надходжень до державного бюджету. У перші місяці 2025 року податкові надходження від легального грального бізнесу склали 735,63 млн грн, що на 74,2% більше, ніж за аналогічний період 2024 року. Це стало новим рекордом для індустрії, яка, незважаючи на складні умови, знайшла шляхи для подальшого розвитку та стабільності.
Значне збільшення податкових надходжень є результатом не тільки адаптації компаній до нових регуляторних вимог, а й постійної роботи над прозорістю бізнесу. Легальні організатори азартних ігор активно працюють над тим, щоб забезпечити не лише прозорість для гравців, а й для державних органів контролю. Це дозволяє підтримувати стабільність на ринку та виконувати зобов’язання перед державою, незважаючи на війну.
Однак, не всі аспекти грального бізнесу в Україні є позитивними. Паралельно з легальними операторами продовжують працювати нелегальні гральні заклади, які не сплачують податки та завдають шкоди економіці країни. Нелегальний сектор не забезпечує фінансової відповідальності та прозорості, що створює суттєві проблеми для регулювання цієї сфери.
Попри це, легальний гральний бізнес продовжує зростати та активно підтримує українську армію через благодійні ініціативи. Кошти від таких акцій спрямовуються на закупівлю необхідного обладнання для Збройних Сил України та підтримку волонтерських організацій. Цей сектор може стати важливим елементом економічної стабільності країни, якщо держава забезпечить сприятливі регуляторні умови.
У приміщенні комунальної корпорації “Київавтодор” 19 лютого слідчі Головного управління Національної поліції у м. Києві проводять обшуки. Про це повідомляє Київська міська державна адміністрація.
Обшуки проводяться на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва в межах кримінального провадження щодо можливого привласнення бюджетних коштів, виділених на послуги з нанесення горизонтальної дорожньої розмітки,
Як зазначили в КМДА, в комунальній корпорації “Київавтодор” наголошують, що тендери на ці послуги були виконані за процедурою офіційних публічних закупівель.
Працівники корпорації сприяють слідству та надають усі запитувані документи, що необхідні для всебічного й повного розслідування, запевнили в КМДА. Зі свого боку розраховують на об’єктивне й неупереджене слідство.
18 лютого у КП “Київміськсвітло” слідчі Нацполіції та СБУ проводили обшуки щодо справи про постачання електроенергії 2021 року. Це вже третій обшук за тиждень після перевірок 13 і 14 лютого.
Служба безпеки України (СБУ) спільно з Національним антикорупційним бюро (НАБУ) розкрили масштабну схему розкрадання коштів Національної енергетичної компанії «Укренерго». За попередніми даними, до злочинної діяльності причетний колишній заступник голови Харківської обласної ради, який на момент вчинення правопорушення був депутатом облради. Підозрюваний наразі переховується за кордоном.
Про це повідомила пресслужба СБУ.
За матеріалами справи, у квітні 2022 року він разом зі спільниками організував схему розкрадання електроенергії «Укренерго» на 58,44 млн грн.
До незаконної діяльності депутат залучив 2 спільників: засновницю та директора приватної компанії у Києві, яка торгує енергоносіями.
Разом вони створили три фіктивні фірми, через які отримували електроенергію з Об’єднаної енергосистеми України та продавали кінцевим споживачам.
Жодна з цих фірм не платила «Укренерго» за отриману електроенергію.
При цьому одержані від споживачів прибутки фігуранти виводили у тінь, під виглядом сплати боргових зобов’язань перед афілійованими компаніями.
Далі ці «кошти, сплачені як борг» переводили на рахунки іншої компанії, яка зареєстрована на Балканах.
Відповідно до висновків комісійної судової економічної експертизи, у результаті цих дій ПрАТ «НЕК «Укренерго» заподіяно збитків на суму 58,44 млн грн.
Під час комплексних заходів правоохоронці провели обшуки у Києві директора столичної компанії та повідомили йому про підозру, іншим двом учасникам оборудки про підозру повідомлено заочно.
Зокрема, ексдепутату та засновниці підприємства, які переховуються за кордоном, підозра оголошена за такими статтями Кримінального кодексу України (відповідно до вчинених злочинів):
◾️ ч.ч. 3, 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 (організація та пособництво у привласненні, розтраті майна або заволодінні ним шляхом зловживання службовим становищем, вчинені в особливо великих розмірах організованою групою);
◾️ ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 (легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом).
Дії затриманого директора приватної компанії кваліфіковано за ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 Кримінального кодексу України. Вирішується питання про обрання йому запобіжного заходу.
Триває розслідування для притягнення до відповідальності всіх учасників оборудки. Зловмисникам загрожує до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
В Україні вже не вперше виникає ситуація, коли законопроєкти, що мають велике економічне значення, застрягають в Офісі президента, через що бюджет втрачає мільйони гривень. Одним із яскравих прикладів є затримка підпису під законопроєктом №11416-д, який передбачав історичне підвищення податків для більшості українців. Цей закон мав набрати чинності 1 жовтня і забезпечити бюджетні надходження в розмірі 30 млрд грн до кінця 2024 року для фінансування війни. Однак, після 40 днів очікування, він набрав чинності лише 1 грудня, а деякі його положення стали актуальними лише з початку 2025 року.
Такі затримки — це не поодинокі випадки. Окремо варто згадати законопроєкт про авансовий платіж спиртзаводів, який, незважаючи на те, що його ухвалила Верховна Рада в рекордно короткий термін, більше ніж два місяці чекав на підпис президента. Тільки наприкінці грудня Володимир Зеленський підписав цей закон, що має закрити схему ухилення від сплати податків на спиртзаводах.
Ще один приклад — законопроєкт №11090, що передбачав підвищення акцизів на тютюнову продукцію. Цей документ, ухвалений Верховною Радою 9 грудня, також не було підписано вчасно і залишався в Офісі президента майже місяць. Усі ці затримки призводять до значних бюджетних втрат. Наприклад, затримка підпису законопроєкту про акцизи коштувала бюджету близько 126 млн грн, що могло б бути спрямовано на потреби армії.
Ці явища в Україні вже отримали назву “тихого вето”, коли президент умисно затримує підписання законопроєктів всупереч конституційним вимогам. Хоча в Офісі президента пояснюють це необхідністю ретельного вивчення кожного документа, аналітики та депутати, зокрема Ярослав Железняк з фракції “Голос”, вважають, що ці затримки часто пов’язані з впливом лобістів, які намагаються відтермінувати впровадження економічно неприємних для бізнесу змін.
Загалом, за підрахунками, внаслідок таких затримок бюджет України втрачає значні суми. Наприклад, для тютюнової галузі затримка підписання законопроєкту коштувала бюджету понад 25 мільйонів гривень на день.
Незважаючи на те, що Конституція України передбачає 15 днів для підписання законопроєктів, у практиці українських президентів ця вимога часто не виконується. Згідно з експертами, така ситуація неможлива без змін до Основного закону, оскільки не чітко виписане формулювання дозволяє ухвалювати рішення на свій розсуд.
Діяльність керівника Державної служби геології та надр України (Держгеонадра) Романа Опімаха опинилася під пильною увагою правоохоронних органів. За даними, оприлюдненими виданням “Фраза.юа”, його діяльність супроводжувалася низкою непрозорих рішень, які викликають серйозні питання.
Почати варто з того, що Опімах є ставлеником олігарха Віктора Пінчука. Згідно з офіційною версією Опімах у чесній боротьбі переміг у конкурсі на посаду голови Держгеонадр. Однак за ним стояло серйозне та впливове лобі у вигляді українського мільярдера.
Схема щодо корупційних ризиків
До свого призначення в Держгеонадра Опімах був виконавчим директором «Асоціації газодобувних компаній», до якої входять переважно бізнес-структури їхнього пулу активів Пінчука. Також зв’язок Пінчука та Опімаха простежується і через Олександра Каменчука (чоловік сестри Опімаха), який був діловим партнером Пінчука у газодобувних компаніях «Східний геологічний союз», «Інтек гео» та «Природні ресурси».
Схема щодо корупційних ризиків
Після отримання нової посади Опімах почав із місця у кар’єр. Тільки першого року за каденції Опімаха надходження до державного бюджету Держгеонадр скоротилися в 20 разів. Із 200 млн грн у 2019 р. до 10 млн грн у 2020 р. У цьому план держбюджету на 2020 р. становив 750 млн. грн.
За п’ять років біля керма Держгеонадр Опімах став дуже небідною людиною. Про це свідчить його декларація за 2024 рік. У родини Опімаха 4 квартири, нежитлове приміщення, машиномісце. До того ж, з 2023 р. у розпал війни Опімах орендує квартиру в Іспанії, де зараз проживають його дружина та дочка.
За Опімаха Держгеонадра неодноразово звинувачувалися у непрозорих процедурах розподілу спеціальних дозволів на дослідження українських надр. Наприклад, у 2019 році Держгеонадра за заниженою ціною 1,6 млн грн віддала ліцензію на користування надрами Західнотокарсько-Краснянської нафтогазової площі (Луганська область) фірмі «Надра Карбон». Заниженою ціна є тому, що перспективні запаси нафтогазової площі оцінюються у 900 млн. кубометрів газу. За оцінкою експертів, це понад 5 млрд грн виручки.
Зворотна ситуація сталася при видачі дозволів на видобуток бурштину на Ольшанській ділянці (Рівненська область). Стартова ціна складала 323 тис. грн. У результаті переможцем аукціону стала компанія «Потенціал-Полісся» із статутним капіталом у 5 тис. грн, що запропонувала 521 тис. грн. грн. У той же час компанія «Західземресурс», яка запропонувала 3,2 млн грн, була з незрозумілих причин позбавлена права отримати дозвіл. Про це говорить наказ №486 Держгеонадр від 4 листопада 2020 р.
За п’ять років, протягом яких Опімах керував Держеонадрами, схожих історій було багато. При цьому, згідно з поданою схемою, українські правоохоронці знали про корупційні ризики, яким наражає керівництво Держгеонадр держбюджет України, але закривали на це очі, оскільки далеко не всі «темні» історії зрештою спливли назовні.
Наприкінці своєї каденції Опімах також опинився у центрі корупційного скандалу, що розгорівся навколо видачі дозволу на вивчення державних земель. Якщо коротко, то далекого 1997 р. АТ «Малінський камнедробільний завод», що входить до групи компаній «Юнігран», отримав від Держгеонадр спецдозвіл на користування надрами Пинязевецького родовища в Житомирській області. 2023 р. проти власника «Юнігран» Ігоря Наумця було введено санкції РНБО за зв’язки з РФ, і активи, які йому належали, повинні були перейти на користь держави. Також санкції мали на увазі призупинення дії дозволів, виданих раніше. Однак у березні 2024 року, незважаючи на санкції, Держгеонадра відновили дії дозволів. Київський господарський суд заблокував це рішення, але у відомстві Опімаха з такою ухвалою суду не погодилися, подавши апеляцію. І цього ж дня, не чекаючи на результати повторного розгляду, погодили прийняте раніше рішення всупереч закону та державним інтересам України.
До речі, це вже 14 листопада, тобто. після офіційного звільнення Опімаха. При цьому процедуру з переоформлення спеціального дозволу, яка зазвичай займає тижні, була проведена за один день і за персональної присутності вже колишнього голови Держгеонадр Романа Опімаха. Це може вказувати на особисту зацікавленість чиновника у цій справі та отримання особистих дивідендів від його результату.
Який же результат 5 років керівництва Опімаха Державною службою геології та надр України? Як ми бачимо з прикладів вище про жодну «прозорість», заявлену Опімахом, говорити не доводиться. Зате можна з упевненістю сказати, що ще один чиновник-протеж української олігархії забезпечив собі старість і може спокійно піти на пенсію та пити вино в Іспанії. А це, у свою чергу, підтверджує ще один давно відомий постулат: війна з олігархами в Україні триває дуже вибірково.
