Khreshchatyknews.com

Позначка: державні закупівлі

  • Шлях глави Держвідновлення Івана Федорова від російської гадалки та лікування наркозалежності до корупційних схем

    Шлях глави Держвідновлення Івана Федорова від російської гадалки та лікування наркозалежності до корупційних схем

    На фоні останніх публікацій в ЗМІ про корупційні кейси за участі Івана Федорова, редакція нашого видання вирішила згадати усі скандали за участі чиновника та опублікувати відповідні документи.  

    Що приховує офіційна біографія Івана Федорова

    Іван Сергійович Федоров народився 29 серпня 1988 року в нині окупованому Мелітополі в сім’ї українських лікарів, а точніше чиновників, які були помічені у ряді корупційних схем у Запорізькій області.

    Варто відзначити, що вся сім’я Федорова так чи інакше була інтегрована у владні структури Мелітополя через батька – Сергія Федорова. Федоров-старший мав дружні відносини з тодішнім мером Дмитром Сичовим, за протекції якого зайняв посаду головного лікаря, а згодом став депутатом міської ради Мелітополя. Після депутатства Сергій Федоров стає власником дорогого медичного обладнання, зокрема томографів, які встановлюються на території комунальних та державних медзакладів міста.

    Штучно створена Сергієм Федоровими монополія на послуги медичної діагностики у Мелітополі робить сім’ю Федорових буквально мільйонерами. За допомогою цих грошей та зв’язків у 2010 році Сергій Федоров зміг провести у міськраду Мелітополя свого сина Івана Федорова від Партії Регіонів.

    У квітні 2011 року, 22-річний Іван Федоров разом зі своїм колишнім однокласником Олександром Щербаковим заснували ТОВ “Візард Груп”. Компанія встановила модульні котельні, які поставляли теплову енергію по суттєво завищеним тарифам в медичні та навчальні заклади міста без жодних тендерів. Після відкриття кримінального провадження №12015080140000706 у 2015 році (з матеріалами можна ознайомитись насайті ЄДРСР) Федоров-Щербаков формально відійшли від управління компанією, а справу з часом “зам’яли”.

    Варто відзначити, що Іван Федоров разом з іншим регіоналом Сергієм Мінько контролювали практично всі корупційні потоки в Мелітополі: комунальні підприємства, перевезення, тендери, вивіз відходів. Але більш за все запам’ятався Федоров “комунальним рекетом”, через підконтрольне ТОВ “Тепло-Мелітополь”, яке фактично монополізувало надання послуг з централізованого теплопостачання та встановлювало “драконівські” тарифи для населення.

    Про корупційні схеми, скупку комерційної нерухомості та відмивання коштів родиною Федорових писали місцеві ЗМІ.

    Разом з тим, в контексті нещодавнього призначення Івана Федорова, вважаємо за необхідне нагадати корупційний скандал пов’язаний зі спробою Федорова у 2023 році завищити кошторис на будівництво льодової арени в Мелітополі на 56 мільйонів гривень. Абсурдність ситуації заключалась в тому, що за будівництво льодової арени держава розрахувалась, а кошторис збільшували уже після окупації Мелітополя росіянами.

    По ініціативі Івана Федорова 56 мільйонів гривень з державного бюджету мали перейти на рахунки афілійованого з Федоровим-Мінько ТОВ “Мелсіті”. Після розголосу в ЗМІ Казначейство України заблокувало платіж, а схемою зацікавились компетентні органи.

    Фейковий полон Івана Федорова – та чому український чиновник уникає проходження поліграфа на предмет зв’язків з РФ

    Крім корупційного кейсу, журналістів нашого видання зацікавила історія з “фейковим полоном мера Федорова”. Нагадуємо, що на початку повномасштабного вторгнення у 2022 році, Мелітополь без опору перейшов під окупаційну владу РФ. Мера міста Івана Федорова, по версії яку він сам озвучив, взяли у полон і до обміну 6 діб тримали у місцевому СІЗО.

    Варто відзначити, що аналіз інтерв’ю Івана Федорова відразу після полону показує ряд нестиковок. Перше, це відмінний фізичний стан Федорова: після перегляду відео складається враження, що Федоров імовірніше повернулась з курорту, чим з полону.

    Зокрема, відсутні сліди від кайданок чи мотузок на запястьях. Також Федоров вінтерв’ю українським медіа стверджував, що на обмін його везли «з мішком на голові», але це не завадило йому описати всі деталі дороги, такі як швидкість руху, назви населених пунктів та кількість російських солдат, що супроводжували його на різних етапах обміну.

    Продовжуючи наше розслідування, ми зв’язались з людьми з близького оточення Івана Федорова, яким вдалось виїхати з окупованого Мелітополя на підконтрольні Україні території. На умовах анонімності, нам підтвердили, що Іван Федорів узагалі не був у полоні.

    Після заходу росіян до Мелітополя однією із перших була захоплена будівля мерії. Федоров, разом з невеликою кількістю “наближених”, переїхав у ДК “Шевченко (площа Перемоги, 4), де і знаходився увесь час “полону”. При цьому Федоров мав нормальний діалог з російськими військовими. За словами очевидців вони були частими гостями в його кабінеті. Іван Федоров пробував домовитись залишити собі посаду мера Мелітополя, але посада дісталась проросійській Галині Данильченко. Після чого, за інформацією наших джерел, у Федорова виникла ідея з “полоном”, щоб легітимізувати своє повернення на підконтрольну Україні територію.

    Варто відзначити, що в окупованому Мелітополі росіяни відразу конфісковували нерухомість та бізнес усіх про українських чиновників. При цьому будинок і бізнес Федорова не зачіпали. Більше того, бізнес Федорова, в тому числі томографи, працював у Мелітополі ще біля року (до весни 2023) а дохід від нього переводили Федорову на підконтрольну територію.

    Нагадуємо, історія з “полоном” Федорова відбулась у перші дні війни, коли Україна знаходилась в критичній ситуації, коли співробітники розвідки та контррозвідки були вивезені з Києва, дійсно могла залишитись без уваги історія з “полоном” мера провінційного містечка. Ще цікава деталь, Іван Федоров після полону відмовився проходити поліграф, без пояснення причин відмови.

    Російська гадалка Івана Федорова

    Також в біографії Івана Федорова цікавий кейс “російської гадалки Олени Лоран” (Алена Лоран), послугами якої користувався Федоров.

    Алена Лоран (насправді Олена Дрюцька-Міщанюк) пройшла шлях від дорогої  “депутатської утриманки” до “гадалки під кураторством ФСБ” та залишила значний слід у біографії  Івана Федорова.

    Нагадаємо, РФ існує практика, коли “гадалки”, які консультують політиків та ТОП чиновників контролюються ФСБ. Тим паче, що Олена Лоран публічно озвучувала проросійські наративи про перемогу російської армії і розпад України, та фіксувала усе спілкування з Федоровим.

    Але нас в даному кейсі зацікавила інша деталь: Федоров допоміг виїхати Олені Лоран разом з дітьми до Криму, “як до безпечного місця”. Чому саме Крим, а не Київ чи Львів для Івана Федорова “безпечне місце” важко уявити.

    При цьому, Олена Лоран стверджує, що після виїзду з окупованого Мелітополя саме вона допомогла Івану Федорову отримати пост глави Запорізької ОВА, за що він з нею до кінця не розплатився.

    Також нагадуємо, що в процесі конфлікту між Іваном Федоровим та Оленою Лоран, остання через свої соцмережі та запорізький ТГ канал Вазенін злила в мережу їх особисту переписку, де вона давала йому прямі вказівки щодо спілкування та манери поведінки з іншими топовими українськими чиновниками.

     

    Що цікаво, на фоні конфлікту Федорова з Лоран, остання не тільки “злила” скріни переписки зі своїм уже колишнім “клієнтом” в мережу, а й дістала з мелітопольського наркодиспансера медичну карту Івана Федорова.

    Згідно опублікованих документів, вперше в поле зору наркологів Іван Федоров потрапив 2010 року, коли проходив стаціонарне лікування у відділенні наркології Бердянського психоневрологічного диспансеру. Тоді лікарем майбутнього мера-наркомана був завідувач наркологічного відділення Герцен Дмитро Володимирович. Пізніше, через тісні зв’язки з СБУ, Герцен став головним лікарем Бердянського диспансеру, а одразу після початку війни залишив Україну і виїхав до Канади, де, за чутками, донині працює звичайним санітаром у лікарні.

    За інформацією з медичної карти, у 2013 році Федоров у черговий раз попадається з амфетамінами, але вже в Мелітополі.

    У 2017 році Федоров починає замітати сліди своєї “бурхливої молодості” і підписує відмову від диспансерного спостереження.

    Наступна “зустріч” Івана Федорова та наркологів відбулася в серпні 2020 року. Співробітники бердянського ДАІ доставили Федорова на експертизу, за результатами якої в сечі було виявлено амфетаміни. Лікарем, який проводив експертизу, був Яковенко Владислав Сергійович.

    Як Іван Федоров, будучи главою Запорізької ОВА забув задекларувати рахунок у російському банку та таємно відвідував Стамбул

    Як вияснили журналісти нашого видання, Іван Федоров має картковий рахунок у російському АТ “МОСКОМБАНК”, не відображений у його деклараціях.

    Цікавий також вибір банківської установи в РФ для відкриття рахунку. Так, російський “МОСКОМБАНК” – досить специфічна фінансова установа, з центральним офісом неподалік Кремля. Разом з тим, широкому загалу банк практично невідомий: про кінцевих бенефіціарів не так багато інформації, ак сам банк має лише 4 банкомати.

    За інформацією нашого видання, рідний дядько очільника ЗОВА Івана Федорова, працював у силових структурах РФ, а після виходу на пенсію перейшов до служби безпеки одного із російських банків. Можливо саме цим фактом обумовлений вибір Федоровим банку для відкриття рахунку.

    Варто відзначити, що Іван Федоров частий гість в РФ та на тимчасово окупованій території АР Крим, тож відкриття рахунку в російському банку виглядає логічно.

    Згідно даних наших джерел в Державній прикордонній службі, в період з 2014 по 2019 роки Іван Федоров тринадцять разів перетинав кордон з ТОТ АР Крим автотранспортом через КП “Чонгар”, тричі літав до Москви та двічі відвідав Мінськ. Погодьтесь, досить дивна “географія”, для українського чиновника.

    Також в даних Держприкордонної служби нашу увагу привернули часті поїздки Івана Федорова до Стамбулу, традиційного місця зустрічі російських спецслужбістів зі своїми агентами. Так, за період з 2007 по 2022 роки ми нарахували 16 поїздок Федорова до Стамбулу.

    В Запоріжжі кілер застрелив чиновника, який критикував Івана Федорова

    Розглядаючи бекграунд Івана Федорова варто нагадати історію, коли в Запоріжжі кілер застрелив відстороненого від виконання обов’язків директора департаменту правового забезпечення Запорізької міської ради Максима Денщика, якому Іван Федоров раніше погрожував вбивством.

    На початку травня Максим Денщик заявив про тиск з боку голови Запорізької ОВА Івана Федорова та погрози «розправи» (на скріншоті), а незабаром його усунули з посади.

    Напад стався за місцем проживання чиновника біля під’їзду, вистрілили щонайменше 4 рази. Усі кулі влучили в живіт. Максим Денщик помер у реанімації.

    Варто відзначити, що незважаючи на суспільний резонанс, безпосередні виконавці вбивства  Максима Денщика до цього часу перебувають на волі. Всі вони родом із рідного міста Михайла Федорова – Мелітополя.

  • Поки країна воювала, на водогоні заробляли мільйони: викрили схему на 129 мільйонів

    Поки країна воювала, на водогоні заробляли мільйони: викрили схему на 129 мільйонів

    На Дніпропетровщині масштабна корупційна справа навколо реконструкції водогону на понад 129 мільйонів гривень дійшла до суду. За версією антикорупційних органів, організована група під час повномасштабної війни заробляла на відновленні критичної інфраструктури, закуповуючи труби за ринковими цінами та перепродуючи їх комунальному підприємству з націнкою понад 200%. Особливої уваги цій історії додає особа ймовірного організатора: за даними НАБУ, місцевого підприємця, який контролював компанію-підрядника, розшукує Федеральне бюро розслідувань США за майнові злочини.

    9 жовтня Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізована антикорупційна прокуратура офіційно повідомили про скерування обвинувального акта до суду. Йдеться про ймовірне заволодіння бюджетними коштами, виділеними на реконструкцію водогону в Кам’янському районі Дніпропетровської області у 2022–2023 роках.

    Про новий етап кримінального провадження повідомляється на офіційному сайті НАБУ.

    За інформацією слідства, схема розпочалася з отримання контролю над державним замовленням. Учасники ймовірної злочинної групи забезпечили перемогу підконтрольного товариства в тендері на реконструкцію водогону, після чого компанія уклала договір із комунальним підприємством.

    Формально йшлося про виконання робіт, необхідних для відновлення важливого інфраструктурного об’єкта. Проте, як вважають детективи, основною метою учасників схеми було не лише виконання договору, а й отримання незаконного прибутку завдяки штучному збільшенню вартості матеріалів.

    Найбільшу частину витрат за контрактом становила закупівля трубної продукції. Саме на цьому етапі, за даними НАБУ, і відбувалося ймовірне заволодіння коштами.

    Підконтрольна учасникам схеми компанія через іншу фірму-посередника закуповувала труби безпосередньо у виробника за звичайною ринковою вартістю. Після цього продукцію перепродавали комунальному підприємству за цінами, завищеними більш ніж утричі.

    Інакше кажучи, труби, які виробник продавав за одну суму, до замовника доходили вже з величезною націнкою. Різниця між реальною вартістю матеріалів і сумою, зазначеною в документах, за версією слідства, ставала незаконним доходом учасників схеми.

    У результаті комунальне підприємство зазнало збитків на понад 129 мільйонів гривень.

    При цьому детективи встановили, що гроші не просто залишалися на рахунках компанії-підрядника. За версією правоохоронців, організатор схеми разом із керівником підконтрольної фірми надалі легалізували отримані кошти, переводячи їх на рахунки інших пов’язаних підприємств.

    Такий механізм дозволяв ускладнювати відстеження руху грошей та створювати видимість звичайних господарських операцій.

    Особливо резонансною обставиною стало те, що бенефіціарний власник товариства, яке отримало підряд, перебував у міжнародному розшуку.

    Як повідомляє НАБУ, це відомий місцевий підприємець, який мав вплив на керівника комунального підприємства. Водночас його розшукує Федеральне бюро розслідувань США у зв’язку з майновими злочинами.

    Саме вплив на керівництво комунального підприємства, за версією детективів, міг відіграти важливу роль у реалізації схеми.

    Водночас у повідомленні НАБУ від 9 жовтня не зазначено прізвища підприємця. Тому пов’язувати справу з конкретною особою без додаткового документального підтвердження було б передчасно.

    Історія цього провадження триває вже понад півтора року.

    У січні 2025 року НАБУ та САП повідомили про викриття організованої групи із чотирьох осіб, які, за версією слідства, заволоділи коштами, призначеними для відновлення водогону.

    Тоді правоохоронці оприлюднили подробиці механізму завищення цін, а також відео, схему й фотографії, пов’язані з розслідуванням.

    Організатора групи затримали у процесуальному порядку, передбаченому статтею 208 Кримінального процесуального кодексу України.

    Учасникам провадження повідомили про підозри за статтею 191 Кримінального кодексу України, яка передбачає відповідальність, зокрема, за заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем.

    У жовтні 2025 року слідство отримало подальший розвиток. Антикорупційні органи повідомили про нові підозри ще кільком учасникам ймовірної схеми.

    Серед них — заступник директора проєктної організації, заступник директора товариства, яке перемогло в тендері, та керівник фірми-посередника, через яку здійснювалася закупівля труб.

    Організатору групи додатково інкримінували легалізацію майна, одержаного злочинним шляхом.

    Керівнику фірми-прокладки також повідомили про підозру за відповідними положеннями статті 209 Кримінального кодексу України.

    Це означає, що правоохоронці досліджували не лише сам факт можливого заволодіння бюджетними коштами, а й подальший рух грошей між пов’язаними підприємствами.

    У грудні 2025 року НАБУ та САП оголосили про завершення досудового розслідування.

    Після цього матеріали справи готували до наступного процесуального етапу, і 9 жовтня 2026 року антикорупційні органи повідомили про передавання обвинувального акта до суду.

    Таким чином, від першого публічного повідомлення про викриття групи до скерування справи на судовий розгляд минув понад рік і вісім місяців.

    Тепер саме суд має дослідити представлені стороною обвинувачення докази, заслухати позиції учасників провадження та встановити, чи були вчинені інкриміновані злочини.

    Окремої уваги заслуговує те, що ймовірна схема реалізовувалася у 2022–2023 роках — у період, коли Україна вже протистояла повномасштабному російському вторгненню.

    Відновлення водопостачання та інших об’єктів критичної інфраструктури в таких умовах має особливе значення. Стабільна робота водогонів необхідна для забезпечення населення водою, функціонування лікарень, підприємств і комунальних установ.

    Саме тому закупівлі матеріалів для реконструкції таких об’єктів потребують прозорості та контролю за використанням бюджетних коштів.

    Водночас не кожне відхилення між закупівельною та кінцевою ціною автоматично свідчить про корупцію. У звичайних господарських операціях вартість продукції може включати транспортування, зберігання, монтаж, гарантійні зобов’язання та інші витрати.

    Проте в цьому випадку антикорупційні органи стверджують, що виявили саме організовану схему заволодіння бюджетними коштами, а не звичайну комерційну націнку.

    За даними детективів, компанія-переможець тендеру та посередник перебували під контролем пов’язаних осіб, а завищення вартості матеріалів було частиною попередньо організованого механізму.

    Сума встановлених слідством збитків — понад 129 мільйонів гривень — також є однією з ключових обставин кримінального провадження.

    Разом із тим наразі немає офіційного підтвердження, що всю суму завданих збитків уже відшкодовано або що суд ухвалив рішення про її стягнення.

    Не повідомляється також про остаточний результат реконструкції самого водогону та його нинішній технічний стан.

    Справу можна розглядати в ширшому контексті проблем із використанням бюджетних коштів на відновлення інфраструктури.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про корупційну схему на будівництві фортифікацій у Дніпропетровській області, де правоохоронці встановили ймовірне розкрадання близько 14 мільйонів гривень через завищення цін на будівельні матеріали.

    В іншому матеріалі видання звертало увагу на контракти вартістю понад 1,5 мільярда гривень на обладнання для енергосистеми, які отримала компанія з незначною попередньою господарською активністю.

    Ці історії не пов’язані безпосередньо з провадженням щодо водогону, однак порушують спільне питання: наскільки ефективно контролюється використання державних грошей під час виконання великих інфраструктурних контрактів.

    Зокрема, особливе значення мають прозорість тендерів, перевірка кінцевих бенефіціарів компаній, аналіз ринкової вартості матеріалів та контроль за пов’язаними підприємствами.

    У випадку реконструкції водогону на Дніпропетровщині саме ймовірні порушення на цих етапах, за версією правоохоронців, і дозволили завдати комунальному підприємству збитків на понад 129 мільйонів гривень.

    Тепер масштабна справа про «золоті труби» переходить до суду. Сторона обвинувачення має довести, що завищення вартості було частиною організованого злочинного механізму, а обвинувачені — отримати можливість захистити свою позицію.

    Попри серйозність наведених слідством обставин, усі фігуранти справи вважаються невинуватими, доки їхню провину не буде доведено в суді та підтверджено обвинувальним вироком, що набрав законної сили.

    Результат цього провадження покаже, чи вдасться притягнути до відповідальності осіб, яких слідство вважає причетними до ймовірного заволодіння мільйонами гривень, призначених для відновлення критично важливого водогону.

  • Мільйон доларів на дронах: посадовець ДПСУ отримав нову підозру у гучній справі НАБУ

    Мільйон доларів на дронах: посадовець ДПСУ отримав нову підозру у гучній справі НАБУ

    Гучна справа про можливий мільйонний хабар на закупівлі безпілотників для Державної прикордонної служби отримала нове продовження. 23 вересня НАБУ і САП повідомили про нові підозри посадовцю ДПСУ та власнику приватної компанії, яких ще навесні викрили у провадженні щодо вимагання $1 млн за безперешкодне укладення та виконання контракту на постачання дронів. Тепер слідство говорить не лише про вимагання грошей, а й про окремий епізод передачі неправомірної вигоди та можливу легалізацію незаконних доходів через криптовалюту й придбання дорогого автомобіля.

    За даними НАБУ, історія почалася ще в серпні 2025 року, коли одна з військових частин ДПСУ розпочала закупівлю партії безпілотних авіаційних комплексів. До переговорної процедури допустили приватну компанію, яка спочатку запропонувала поставити техніку за 825 млн грн.

    У процес втрутився власник іншої компанії-виробника дронів. За версією слідства, він переконував конкурента не знижувати ціну, посилаючись на нібито попередні домовленості з Адміністрацією ДПСУ і очікуючи, що саме його компанія отримає контракт.

    Однак конкурент таки подав дешевшу пропозицію і виграв закупівлю.

    Саме після цього, стверджують НАБУ і САП, сценарій змінився: власник компанії, яка програла, у змові з представниками прикордонної служби нібито почав вимагати від переможця $1 млн за те, щоб із укладенням договору та прийманням техніки не виникало проблем.

    Для переконливості директору компанії-переможця навіть організували телефонну розмову з представником ДПСУ. За версією детективів, той заявив, що вимоги щодо передачі грошей нібито погоджені з Адміністрацією відомства.

    У травні 2026 року посадовцю прикордонної служби та власнику компанії повідомили перші підозри. Тоді дії фігурантів кваліфікували в межах статей про одержання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі.

    Про цю справу раніше детально писала і «Ненька інфо»:

    $1 мільйон за контракт на дрони: суд арештував посадовця ДПСУ та виробника безпілотників у гучній корупційній справі

    Тоді Вищий антикорупційний суд обрав підозрюваним запобіжні заходи. За даними «Ненька інфо», посадовця ДПСУ взяли під варту з альтернативою застави у 4 млн грн, а для підприємця визначили значно більшу заставу — понад 44 млн грн.

    Але на цьому справа не зупинилася.

    Слідство знайшло ще один переказ — $50 тисяч у криптовалюті

    23 вересня НАБУ повідомило, що детективи встановили додатковий епізод передачі неправомірної вигоди.

    За версією слідства, власник приватної компанії переказав посадовцю ДПСУ 50 тисяч USDT — криптовалюти Tether, прив’язаної до долара США.

    За курсом НБУ на відповідний момент це становило понад 2,1 млн грн.

    Саме цей епізод став підставою для нової кваліфікації дій фігурантів. Тепер у справі йдеться, зокрема, про надання неправомірної вигоди за ч. 2 ст. 369 Кримінального кодексу.

    А щодо посадовця ДПСУ слідство пішло ще далі.

    15,4 млн грн перевели в USDT

    НАБУ заявляє, що прикордонник міг неодноразово отримувати незаконні доходи та приховувати їх у криптоактивах.

    За даними Бюро, у період із січня по квітень 2026 року він перевів у Tether кошти на суму понад 15,4 млн грн.

    Детективи проаналізували транзакції і дійшли висновку, що частину криптовалюти надалі конвертували у готівку.

    Один із криптогаманців правоохоронці, за інформацією НАБУ, виявили під час обшуку за місцем проживання посадовця.

    Саме тому йому додатково інкримінують легалізацію майна, одержаного злочинним шляхом за ч. 2 ст. 209 КК України.

    Із крипти — у Mercedes

    Ще одна яскрава деталь нового епізоду — автомобіль.

    За версією НАБУ, частину грошей, які були виведені з криптовалюти у готівку, використали для придбання Mercedes-Benz GLC 300.

    Автомобіль при цьому оформили не на самого посадовця, а на його дружину.

    Саме цей ланцюжок — можливі незаконні доходи, криптовалюта, переведення в готівку і подальша купівля майна на близьку особу — слідство розглядає як один із епізодів потенційної легалізації коштів.

    Водночас НАБУ не називає прізвища посадовця чи підприємця у своєму офіційному повідомленні, тому пов’язувати справу з конкретними особами без додаткового підтвердження некоректно.

    Контракт на сотні мільйонів перетворився на мільйонний хабар

    Особливого резонансу історії додає сама логіка закупівлі.

    Компанія, яка зрештою виграла тендер, за даними слідства, зробила те, що за нормальної конкуренції мало б бути вигідним державі — знизила ціну.

    У попередньому матеріалі «Ненька інфо» йшлося, що закупівля стосувалася 270 безпілотних авіаційних комплексів, а після зниження ціни вартість контракту могла становити близько 760 млн грн замість початкових 825 млн.

    Саме після того, як дешевша пропозиція зруйнувала попередній сценарій, за версією слідства, і виникла вимога заплатити $1 млн за подальше безперешкодне виконання контракту.

    Тобто фактично йдеться про ситуацію, коли компанія виграла закупівлю завдяки нижчій ціні, але потім могла зіткнутися з вимогою заплатити окремо за те, щоб державний контракт узагалі нормально запрацював.

    Справи навколо закупівлі дронів множаться

    Це не єдине велике антикорупційне провадження навколо безпілотників.

    У серпні НАБУ і САП повідомили про нові підозри у справі Держспецзв’язку щодо закупівлі дронів у 2023 році. За даними слідства, загальна сума збитків у тому провадженні зросла з 90 млн до 254 млн грн, а ціни на техніку могли завищуватися на 60–90%.

    В іншому провадженні НАБУ вже завершило слідство щодо закупівель БПЛА та засобів РЕБ, де правоохоронці підозрюють групу посадовців і бізнесменів у системному заволодінні бюджетними коштами, які органи місцевого самоврядування направляли на потреби Сил оборони.

    На «Ненька інфо» також виходили матеріали про інші скандали навколо ринку безпілотників.

    Зокрема:

    Виробник дронів «Генерал Черешня» погрожував БФ «Твій Крок» через відмову купувати продукцію за завищеними цінами

    А ще:

    Мер Чернівців Роман Клічук опинився у центрі скандалу через закупівлю дронів із переплатою

    Є й окрема справа вже всередині самої прикордонної служби:

    Продав військові дрони, купив Lexus: на Одещині викрили начальника складу прикордонників

    Там, щоправда, йдеться про інше кримінальне провадження і не пов’язаних із нинішньою справою осіб.

    Що далі

    Після нових підозр історія з мільйоном доларів фактично перестала бути лише справою про ймовірне вимагання хабаря за контракт.

    Тепер детективи відстежують криптовалютні перекази, походження десятків мільйонів гривень, конвертацію USDT у готівку та придбання дорогого майна.

    При цьому НАБУ наголошує, що слідство ще триває і правоохоронці продовжують встановлювати інших осіб, які могли бути причетними до схеми.

    Тож справа, яка навесні почалася з підозри у вимаганні $1 млн за «безперешкодне» постачання дронів, до осені обросла новими епізодами — 50 тисячами USDT, понад 15,4 млн грн у криптовалюті та Mercedes-Benz, оформленим на дружину посадовця.

    І це може бути ще не фінал: НАБУ прямо зазначає, що коло можливих учасників продовжують встановлювати.

    Водночас усі описані обставини є версією слідства. Відповідно до Конституції України, підозрювані вважаються невинуватими, доки їхню вину не буде доведено в законному порядку обвинувальним вироком суду.

  • Казначейство заблокувало платежі за вересневими тендерами, Кабмін переглядає бюджет

    Казначейство заблокувало платежі за вересневими тендерами, Кабмін переглядає бюджет

    У державних замовників виникла проблема з оплатою за тендерами, за якими розрахунки мали пройти у вересні. За інформацією, отриманою редакцією, платежі через Казначейство наразі фактично заблоковані, а замовники вже попереджають постачальників, що раніше третьої декади жовтня грошей чекати не варто.

    Йдеться про виконані або такі, що перебувають на етапі виконання, державні контракти, за якими постачальники розраховували отримати кошти саме цього місяця. Для компаній, які вже поставили товар чи надали послуги за бюджетними договорами, це означає перенесення запланованих надходжень щонайменше на кілька тижнів.

    За словами співрозмовника, затримка пов’язана не з окремим замовником чи конкретною закупівлею. Учасникам ринку повідомляють про проблеми з проведенням платежів на рівні Казначейства. Водночас публічного рішення про повне блокування всіх бюджетних виплат наразі немає, тому масштаб проблеми офіційно оцінити неможливо.

    Окремо постачальників попереджають про ризики судових спорів. Якщо компанія вирішить вимагати оплату через суд, це не обов’язково пришвидшить отримання грошей. За інформацією джерела, у таких випадках держава може посилатися на форс-мажорні обставини, що потенційно здатне ще більше відтермінувати розрахунки.

    На цьому тлі Кабінет міністрів проводить ревізію бюджетних видатків. За інформацією джерела, саме перегляд фінансових пріоритетів зараз є одним із факторів, який впливає на проходження платежів. Офіційного підтвердження того, що саме ревізія бюджету стала причиною затримок, наразі немає.

    Проблема набуває особливої ваги напередодні завершення бюджетного року. Якщо затримки збережуться, частині постачальників доведеться фактично фінансувати виконані державні контракти власними оборотними коштами, очікуючи на оплату з бюджету.

  • Федоров очолив Агентство відновлення і зберіг вплив у Запоріжжі

    Федоров очолив Агентство відновлення і зберіг вплив у Запоріжжі

    Призначення Івана Федорова головою Агентства відновлення змінює його політичну вагу значно сильніше, ніж виглядає формальна зміна посади. З керівника однієї з найбільших прифронтових областей він переходить у структуру, через яку держава керує відновленням об’єктів по всій Україні — від доріг і мостів до лікарень, захисних споруд і критичної інфраструктури.

    При цьому Федоров не відрізаний від Запоріжжя. Його колишнього заступника Михайла Семікіна призначено виконувачем обов’язків голови ОВА, а сам Федоров зберігає участь в обласній Раді оборони. Таким чином, регіональна команда не зникає після його відходу, а залишається вбудованою в систему управління областю.

    Особливо важливий інший момент. Запорізька служба відновлення вже є частиною Агентства, яке тепер очолює Федоров. Виходить єдина вертикаль між територією, де він кілька років розподіляв інфраструктурні пріоритети, і центральним відомством, яке тепер визначає правила й обсяги відновлення для всієї країни.

    Це набуває додаткової ваги на тлі історії запорізьких закупівель. За період керівництва Федорова навколо інфраструктурних контрактів виникали претензії до окремих тендерів, складу учасників і умов договорів. До правоохоронних органів спрямовували заяви про можливі зловживання, а в судах розглядали скарги на бездіяльність слідчих органів. Окремий пласт звинувачень стосується ймовірного тиску на силовиків і контактів представників оточення Федорова з кримінальними фігурами. Ці твердження самі по собі не є доведеними фактами і потребують окремої перевірки за матеріалами проваджень і судовими рішеннями.

    Тепер ця історія отримує принципово інший масштаб. Ті самі питання, які виникали навколо управління інфраструктурними грошима в одній області, стають релевантними вже для національного відомства. Тим більше що Агентство працює не через один центральний офіс, а через систему регіональних служб і державних замовників.

    Є й важлива кадрова деталь. Сергій Сухомлин подав заяву про звільнення 29 липня — задовго до публічного оголошення кандидатури Федорова. 3 вересня Федоров підтвердив, що отримав пропозицію очолити Агентство, а вже 4 вересня Кабмін оформив його призначення. Одночасно зі зміною голови з керівництва пішов перший заступник Микола Бойко.

    Таким чином, за кілька тижнів відбулася повна перебудова верхівки відомства, а призначення Федорова виявилося підготовленим заздалегідь. Наступний шар історії — кадрова і підрядна карта Агентства після цієї зміни. Які люди збережуться на місцях, хто прийде із запорізької команди, які регіональні служби отримають нових керівників і чи зміниться коло компаній, що отримують найбільші інфраструктурні контракти.

    Саме тут міститься потенційно найсильніша частина історії. Федоров отримує не просто кабінет у Києві, а вже існуючу національну систему розподілу інфраструктурних проєктів — після кількох років управління аналогічними потоками в Запорізькій області.

     

  • Як одеський бізнесмен з проросійськими поглядами Костянтин Ткач вибудував платіжну імперію ГЕРЦ

    Як одеський бізнесмен з проросійськими поглядами Костянтин Ткач вибудував платіжну імперію ГЕРЦ

    Одеський бізнесмен з проросійськими поглядами Костянтин Ткач, який більше любить говорити про себе як про “доктора економічних наук та викладача”, вибудував багатомільярдний тіньовий бізнес на платіжних системах зав’язаний на корупції та відкатах.

    Інформація про масштабні корупційні оборудки та багатомільйонні заробітки “скромного професора” Костянтина Ткача на українському бюджеті почали з’являтись у ЗМІ після його конфлікту з тіньовим мером Одеси Володимиром Галантерником.

    Ймовірно, щоб “відсунути” Костянтина Ткача від корупційних потоків в одеському регіоні, піарники Галантерника витягли та опублікували скріни з соціальних мереж Ткача, де він виправдовує російські удари по Одесі.

    Як професор Костянтин Ткач просив Путіна звільнити Одесу від “рогулів”

    Власне кажучи, проросійська позиція для одеських еліт досить розповсюджене явище, хоча більшість старається не озвучувати її публічно.

    Але одеський мільярдер Костянтин Ткач вирішив, що йому буквально “все дозволено” тож почав поширювати відповідні дописи у забороненій в Україні російській соцмережі “Однокласники”.

    Зокрема, Костянтин Ткач, коментуючи удари по Одесі, написав, що Володимир Путін нібито “звільняє” місто від “рогулів”.

    Також, реагуючи на масовані російські атаки по портах і цивільній інфраструктурі Одеси, він заявив, що “рогулям” “усе по заслугах”.

    Крім того, Ткач підтримував коментарі російських прихильників війни, відповідаючи, що “давно пора було” завдавати таких ударів, а також стверджував, що “Україна сама винна”.

    Як бачимо, позиція Костянтина Ткача досить однозначна – він не просто виправдовує російські удари по Україні, але й закликає їх наносити надалі. Більш того, окремі його публічні коментарі (на скрінах вище), можна розцінити як заклики на повалення конституційного ладу.

    Водночас, сам Костянтин Ткач  публічно підтвердив оригінальність своїх коментарів, своєю заявою про те що, справді вів сторінку в “Однокласниках”, однак, за його словами, лише висловлював там власну думку й не мав жодних поганих намірів.

    “Я нікому не бажав нічого поганого. Тоді мені здавалося, що я просто висловлюю свою думку”, –  сказав Ткач.

    Також Ткач заявив, що йому соромно за свої слова, тому сторінку вже видалив. Крім того, поскаржився, що після цього почав отримувати погрози.

    Варто відзначити, що  будь-якого іншого громадянина україни в аналогічній ситуації уже б притягнули до кримінальної відповідальності, але Костянтин Ткач обмежився лише вибаченнями та заявою про те, що “просто висловлював свою думку”.

    Компанія “ГЕРЦ” – як Костянтин Ткач створив приватний фільтр між українцями та комунальними монополіями

    Реальний бізнес Костянтина Ткача – це інкасація комунальних платежів через групу компаній які знаходяться в Одесі за однією адресою: вул. Єврейська, 2А. До 95% усього, що одесити платять за ЖКГ, проходить через його компанію “ГЕРЦ”, який утримує комісію 2-2,4 %, що становить близько 20-30 млн грн щомісяця приватної ренти з обов’язкових платежів людей.

    Такий прибуток фактично з повітря Костянтин Ткач отримує завдяки багаторічним зв’язкам з Геннадієм Трухановим і, звісно “ділиться”.

    Водночас, зареєстрованої НБУ платіжної системи “ГЕРЦ” не існує. Тобто кошти акумулюються трьома юрособами з однією адресою на Єврейській 2А, які працюють як єдиний фінансовий організм.

    ПІІ ТОВ “Аверс” — материнська структура, директор Беседовський Геннадій Олексійович.

    ТОВ “ГЕРЦ” — ІТ-серце та розробник системи “Міський єдиний розрахунковий центр”, директор Козубський Віталій Миколайович.

    ТОВ “ФК “ГЕРЦ” — платіжна ліцензія, директор Сушкіна Ганна Володимирівна.

    За корупційною схемою комунальні підприємства укладають з ФК “ГЕРЦ” договір, за яким усі платежі мешканців за газ, тепло, воду, електрику проходять через рахунки “ГЕРЦ”.

    Далі  “ГЕРЦ” акумулює гроші на своїх рахунках до перерахування постачальникам послуг, та утримує комісію 2–2,4 % — вищу, ніж у більшості банківських еквайрингових каналів.

    Також “ГЕРЦ” розщеплює платежі та перераховує їх на рахунки постачальників — з затримкою, яка створює додатковий обіг коштів всередині групи.  За інформацією ЗМІ, лише в Одесі це приносило 20-30 млн грн на місяць.

    У 2022 році “ГЕРЦ” Костянтина Ткача отримав ексклюзивне право бути єдиною платіжною системою в особистому кабінеті “Нафтогазу України” — з найвищою серед доступних варіантів комісією 2 %, що може свідчити про корупційну складову.

    За оцінкою джерела видання Главком, це давало компанії Ткача до 6 млн грн щомісяця з платежів за газ. Публічний скандал змусив «Нафтогаз» 8 листопада 2022 року прибрати «прокладку» з кабінету — його замінили Приватбанк та Ощадбанк з комісією 1%.

    Як «ГЕРЦ» Костянтина Ткача зайшов на “державні потоки”

    Водночас, крім заробітків на обслуговуванні Нафтогазу, платіжна система Костянтина Ткача ГЕРЦ змогла інтегруватись до цілої низки інших державних компаній, за аналогічними, ймовірно корупційними, схемами.

    До прикладу, дохід від КП “Київтеплоенерго” – 456,8 млн гривень, ПрАТ “АК “Київводоканал” – 150 млн гривень, КП “Київпастранс” – 1 млн гривень, ДП “Інфотех” — розміщення платіжної системи на services mvs gov («Єдине вікно для громадян») 12 тис. грн/міс. оренди + комісія не менше 5 грн та не більше 3 % з транзакції.

    Сукупно з 2020 року група Ткача заробила біля 2,05 млрд грн, з яких 781 млн грн — прямі держзакупівлі. Також він годується зі сплати штрафів патрульної поліції та послуг міграційної служби.

    30 червня  МВС запустило власний “Платіжний Хаб” — свою централізовану платіжну інфраструктуру, що ставить під сумнів довгостроковість монополії “ГЕРЦ” на МВС-платежах.

    Як бачимо, Костянтин Ткач збудував не платіжну систему в технологічному сенсі, а фактично приватний фільтр між громадянами та комунальними монополіями. Так, обов’язкові платежі за газ, воду, тепло, електрику проходять через його рахунки, залишаючи там 2–2,4 % – і ніхто цю комісію не голосував на тарифі.

    Відкриті кримінальні справи, які не заважають бізнесу Ткача

    Нагадаємо, нещодавно Бюро економічної безпеки спільно з Офісом генерального прокурора провело обшуки в одеському офісі групи компаній “ГЕРЦ”, пов’язаної з бізнесменами Костянтином Ткачем та його партнером Беседовським. Слідчі дії відбуваються в межах кримінального провадження про ухилення від сплати податків.

    15 липня БЕБ разом з Офісом генпрокурора провели обшуки в будинку на вул. Єврейська, 2А в Одесі — головному офісі групи компаній Костянтина Ткача та його партнера Беседовського, до якої входять ПІІ ТОВ “АВЕРС”, ТОВ “ГЕРЦ” та ТОВ “ФК “ГЕРЦ”.

    Підставою стало кримінальне провадження за ч. 2 ст. 212 КК України (умисне ухилення від сплати податків у великих розмірах), у якому фігурує ТОВ “Югтранс-Термінал”, засновником якого є ПІІ ТОВ “Аверс”.

    Варто відзначити, що це вже не перше кримінальне провадження щодо групи “ГЕРЦ” — щонайменше четверте. Нижче — перелік усіх виявлених у відкритих джерелах справ проти структур Ткача.

    КП № 32021100000000389 (серпень 2021 р) — закрита
    ДФС Києва — ст. 212 ККУ (фіктивні контрагенти)

    КП №72022000110000023 (2022 р) — триває
    БЕБ — ст. 212 ККУ (обсяг “фіктивних” операцій 2020–2021 з ПП “Екостройград”, ТОВ “Свєтстрой”, ПП “Тейкіт”)

    КП №420261600000000020 (2026 р)
    Прокуратура — ст. 191 ККУ (харчування у школах та медзакладах Одеси; пов’язана з Ткачем ТОВ “Фабрика смаку”)

    Також група “ГЕРЦ” системно фігурує в податкових провадженнях з 2021 року, де повторюються одні й ті самі елементи: “фіктивні” контрагенти (ПП “Тейкіт”, ТОВ “Свєтстрой”, ПП “Екостройград”), завищення податкового кредиту з ПДВ (від 27,5 млн грн у справі 2022 року до 38,8 млн грн у справі 2026 року).

    Як Костянтин Ткач нагодував одеських школярів  на 4 мільярди

    Костянтин Ткач в Одесі також асоціюється зі сферою дитячого харчування де без перебільшення крутяться мільярди.

    Так, багаторічний монополіст на ринку шкільного харчування ТОВ “Фабрика смаку” зі статутним капіталом у 1000 гривень, яка контролюється Ткачем через його багаторічного партнера Дмитра Нікітіна, здобула ряд перемог на державних тендерах, переважно від держорганів Одеської області, на 4 млрд 175 млн грн. Причому з цієї суми 1 млрд 69 млн грн вона отримала за неповні 7 місяців 2026 року, тоді як за весь 2025-й 1 млрд 41 млн грн.

    Як стверджують журналісти, готові страви, якими “Фабрика смаку” годує школярів, виявляються настільки низькою якістю, що їх часто просто не їдять. Проте вже через кілька місяців після свого створення у 2015 році компанія почала успішно вигравати тендери на постачання продуктів та організацію харчування для бюджетних установ та заробила на цьому мільярди.

    Звичайно, можна було б списати це на дитячі примхи, але з січня 2026 року Одеська обласна прокуратура розслідує кримінальне провадження № 420261600000000020 про можливе розкрадання коштів на харчування за рахунок бюджету у школах та закладах охорони здоров’я області.

    За версією слідства, ТОВ “Фабрика смаку” разом із ще низкою взаємопов’язаних компаній перемагають на тендерах, після чого починають виробляти закупівлі продуктів харчування один в одного за завищеними на 40-80% цінами. Так, під підозру про завищення цін на продукти, що постачаються місцевому бюджету, потрапили тендеру на суму в 1,2 млрд грн, виграні “Фабрикою смаку”, ще на 680 млн грн перевіряють тендери з ТОВ “Проект інвест 21” (сфера діяльності – оптова торгівля продуктами харчування, статутний фонд – 7 млн грн).

    Цікаво, що остання фігурувала у скандалі про закупівлю для одеських школярів новорічних солодощів у 2020 році на 7 млн грн за рахунок міськбюджету. Замість шоколаду діти отримали жменю льодяників, зате з листівкою від мера Геннадія Труханова.

     

  • Нова схема на Укрзалізниці – списані запчастини закуповуються як нові

    Нова схема на Укрзалізниці – списані запчастини закуповуються як нові

    Заступник начальника локомотивної служби Південно-Західної залізниці Андрій Корнійчук разом із ділком Сергієм Овчаренком організували цікавий бізнес на закупівлі запчастин – старі запчастини списуються з депо і викуповуються назад по тендеру. Вживані, крадені — головне, щоб договір був.

    Схема прокручується через компанію ТОВ «АСОР БУД СЕРВІС».

    Андрій Корнійчук роздає команди підконтрольним у депо Київ-Пасажирський і Козятин: списувати, вивозити, передавати представникам фірми. А далі — договір з УЗ і гроші. Все під надійним дахом ЦКБ. За інформацією наших джерел, про схему знають усі.

    Особливо витончено виглядає епізод з полозами. Фірма підписує договір на їх поставку з Локомотивною компанією — і того ж дня Андрій Корнійчук дає команду своїм підрозділам закупити матеріали для виробництва тих самих полозів. Щоб потім поставити їх у ті самі депо.

    Також  ТОВ «АСОР БУД СЕРВІС» спокійно виграла тендер на Одеській залізниці в реального виробника. Що логічно, адже собівартість краденої продукції дорівнює нулю.

    Реальний завод з нормальною собівартістю, зарплатами і податками просто не мав шансів. А звідки взяли товар? За інформацією наших джерел, за командою того ж Корнійчука винесли з депо Козятин.

    Причому Андрій Корнійчук не церемониться. Приїжджає до підлеглих і змушує їх робити протиправні дії під прямими погрозами: «Не виконаєте — звільню, і хлопці втратять бронювання від призову». ТОВ «АСОР БУД СЕРВІС» вже ловили на поставках вживаних запчастин, але справу зам’яли.

    Також про фіктивність ТОВ «АСОР БУД СЕРВІС», яка позиціонує себе як серйозний виробник складних деталей на мільйони гривень, свідчить той факт, що в штаті компанії всього два співробітники.

    Таким чином завдяки Андрію Корнійчуку з депо раптом зникають деталі і з’являються на складах «постачальників». Пізніше Укрзалізниця закуповує крадені у себе ж запчастини як нові, що має стати предметом вивчення правоохоронних органів.

  • Корупційні ризики післявоєнної реконструкції та історичні уроки контролю над допомогою після війн

    Корупційні ризики післявоєнної реконструкції та історичні уроки контролю над допомогою після війн

    Після війни Україна зіткнеться з викликом, який визначить її майбутнє набагато сильніше, ніж обсяг отриманих репарацій. Йдеться не тільки про покарання тих, хто наживався на державних коштах під час відбудови. Найсерйозніша загроза — поява нової групи впливових людей, які зможуть побудувати свої статки саме на відновленні країни, використовуючи мільярди, що надійдуть від міжнародних партнерів і заморожених російських активів.

    Міжнародний досвід післяконфліктного відновлення — від Іраку до Афганістану — показує, що слабкі інституції, недостатній контроль і корупція можуть призводити до масштабних втрат міжнародної допомоги та істотно знижувати ефективність відбудови. Для України ці ризики особливо високі, адже потреби у відновленні, за оцінкою Світового банку, вже сягають 524 млрд доларів. Величезні гроші, порівнянні з кількома повноцінними державними бюджетами.

    Перемогою стане не кількість гучних арештів і кримінальних справ. Справжнім успіхом буде створення такої системи управління, де чесна робота та прозорі рішення даватимуть більший результат, ніж будь-які схеми. Потрібно зробити так, щоб красти стало важко, ризиковано і економічно невигідно. Без цього навіть масштабна міжнародна допомога ризикує перетворитися на черговий ресурс для збагачення вузького кола осіб.

    Обумовленість міжнародної допомоги та конкретні орієнтири реформ Ukraine Facility

    Мільярди євро міжнародної допомоги надходять уже сьогодні, однак без чіткої прив’язки до результатів реформ існує ризик, що ці кошти будуть використані неефективно, а самі реформи втратять темп після отримання чергових траншів.

    Саме на цьому принципі побудована програма Ukraine Facility обсягом 50 млрд євро на 2024–2027 роки. Її фінансування здійснюється за принципом «гроші в обмін на реформи»: кожен транш залежить від виконання погоджених індикаторів і реформаторських кроків. У своїх оцінках Європейська комісія відзначає прогрес України у впровадженні реформ, водночас наголошуючи на необхідності подальшого зміцнення антикорупційної політики, фінансового контролю, системи державних закупівель і механізмів захисту фінансових інтересів Європейського Союзу. Серед пріоритетів також — розроблення та ухвалення нової Антикорупційної стратегії і Державної антикорупційної програми на 2026–2030 роки.

    Цей підхід суттєво відрізняється від більшості історичних програм післявоєнної допомоги. Якщо План Маршалла чи міжнародні програми відновлення Боснії переважно пов’язували фінансування з макроекономічною стабільністю або загальними інституційними реформами, то Ukraine Facility використовує значно точніший механізм. Виділення коштів напряму залежить від виконання конкретних реформ у сферах боротьби з корупцією, управління державними фінансами та верховенства права. Причому цей механізм працює не після завершення війни, а вже під час повномасштабного конфлікту.

    Попри відчутний прогрес, залишаються й суттєві обмеження. Частина законодавчих змін, необхідних для посилення аудиту використання коштів ЄС та захисту фінансових інтересів Європейського Союзу, досі перебуває на етапі впровадження. Виконання цих реформ залишається важливою умовою подальшої реалізації механізму Ukraine Facility та зміцнення довіри міжнародних партнерів. Європейська комісія наголошує, що Україна має продовжувати системне зміцнення антикорупційної політики та інституцій.

    Для України принцип умовності міжнародної допомоги є не обмеженням, а інструментом прискорення реформ. Саме він стимулює ухвалення рішень, які роками відкладалися: посилення антикорупційної політики, розширення повноважень органів фінансового контролю, зміцнення незалежності антикорупційних інституцій та підвищення прозорості державного управління. А відкритий звіт про виконання кожного індикатора стає не лише умовою отримання коштів, а й механізмом підзвітності перед українським суспільством і міжнародними партнерами.

    Кейси воєнної корупції, які показали межі та можливості системи

    Лише за першу половину 2025 року НАБУ зареєструвало 370 нових кримінальних проваджень, повідомило про підозру 115 особам та забезпечило скерування до суду 69 обвинувальних актів. Але за цією статистикою стоять конкретні історії, які демонструють як можливості, так і обмеження антикорупційної системи України.

    Одним із найрезонансніших епізодів стала справа про розкрадання коштів під час закупівель продуктів харчування для Збройних сил. Слідство встановило схему, за якою окремі постачальники маніпулювали цінами на продукти в межах каталогу, завищуючи вартість найбільш затребуваних позицій і занижуючи ціни на товари, які майже не закуповувалися. Скандал навколо так званих «яєць по 17 гривень» став символом того, наскільки швидко війна може створювати можливості для зловживань навіть у критично важливих закупівлях. Після початку розслідування та суспільного резонансу Міністерство оборони змінило порядок закупівель і запровадило окремі пілотні проєкти.

    Інший показовий кейс стосувався закупівель комплектуючих для динамічного захисту бронетехніки ЗСУ. За даними НАБУ і САП, у 2022 році посадовці державного підприємства організували закупівлю через підконтрольні компанії за майже втричі завищеними цінами. За версією слідства, це завдало державі збитків на понад 102 млн грн. Учасникам схеми повідомили про підозру.

    Не менш показовою стала справа в «Енергоатомі», де детективи НАБУ і прокурори САП викрили схему заволодіння коштами під час закупівлі обладнання для АТ «НАЕК «Енергоатом». За версією слідства, збитки державному підприємству перевищили 170 млн грн. Енергетика залишається одним із найризикованіших секторів не лише через великі бюджети, а й через стратегічне значення для країни. Саме тому будь-які корупційні схеми тут безпосередньо впливають на стійкість держави.

    Ще один напрямок — оборонні закупівлі. У 2025 році міжнародний центр журналістських розслідувань OCCRP оприлюднив матеріали про схему, пов’язану із закупівлями для армії приблизно на 17 млн доларів. Розслідування показало, що навіть під час повномасштабної війни міжнародні журналістські розслідування залишаються одним із важливих інструментів виявлення корупційних ризиків.

    Саме тут проявляється головна відмінність сучасної України від більшості післявоєнних держав XX століття. У Боснії чи Іраку значна частина масштабних схем ставала відомою лише через роки після завершення конфлікту. В Україні ж дедалі більше проваджень відкриваються ще під час війни.

    Втім, головна проблема залишається незмінною. Відкриття кримінального провадження ще не означає вирок. Найскладнішими залишаються саме справи, пов’язані з обороною, енергетикою та майбутньою відбудовою — там, де ставки найвищі, а політичний і фінансовий тиск найбільший. Для міжнародних партнерів це теж принципове питання. Європейський Союз дедалі частіше оцінює не кількість відкритих справ, а те, скільки з них завершуються реальними рішеннями суду та поверненням коштів державі.

    Реформи, які змінили долю цілих країн

    У більшості країн після війни корупція не зникає автоматично. Навпаки, саме період відновлення часто стає моментом, коли формуються нові групи впливу, які отримують контроль над державними коштами, землею та великими інфраструктурними проєктами. Але історія знає і протилежні приклади. Деякі держави використали післякризовий момент не просто для відбудови, а для демонтажу старої системи управління.

    Один із найвідоміших прикладів — Сінгапур. У 1960–1970-х роках країна, яка щойно отримала незалежність, мала типові для багатьох молодих держав проблеми: слабкі інституції, корупцію в держапараті, низькі доходи та залежність від зовнішньої торгівлі. Перший прем’єр-міністр Lee Kuan Yew зробив боротьбу з корупцією не окремою реформою, а фундаментом державної моделі.

    Його підхід був жорстким: чиновник мав отримувати достатньо, щоб держава могла вимагати від нього професійності, але водночас будь-яке зловживання мало каратися незалежно від посади. Лі Куан Ю пояснював цю логіку так: «Якщо ви хочете перемогти корупцію, ви повинні бути готові посадити своїх друзів і родичів». Сенс цієї політики полягав у тому, що антикорупція мала бути не інструментом боротьби з політичними опонентами, а правилом, яке працює проти власної системи.

    Ключову роль отримало Corrupt Practices Investigation Bureau — агентство, яке отримало широкі повноваження щодо розслідувань навіть проти високопоставлених чиновників. Важливо, що Сінгапур не обмежився покараннями. Він змінив саму мотивацію державного апарату: поступово зробив оплату праці державних службовців конкурентною із приватним сектором, де корупція стала не способом заробітку, а ризиком втратити все.

    Схожий процес відбувся і в Південній Кореї. Після Корейської війни країна була однією з найбідніших у світі. На початку 1960-х років її ВВП на душу населення становив менш як 100 доларів США, однак уже за кілька десятиліть Південна Корея перетворилася на одну з провідних технологічних економік світу.

    Колишній президент Південної Кореї Кім Йон Сам після приходу до влади у 1993 році розпочав масштабні реформи державного управління та боротьби з корупцією. Його уряд запровадив систему обов’язкового декларування майна високопосадовців, а також реформу фінансової системи, яка ліквідувала можливість використання анонімних банківських рахунків. Ці кроки суттєво підвищили прозорість державного управління та ускладнили приховування незаконних доходів.

    Досвід Сінгапуру показує, що перемогти корупцію неможливо лише через переслідування окремих людей, потрібно зробити саму систему такою, де корупційна модель перестає бути вигідною. Досвід Південної Кореї показує інше, навіть країна з глибоко вкоріненими зв’язками між політикою і бізнесом може змінитися, якщо реформи стають частиною довгострокової державної стратегії.

    Система контролю за коштами відбудови в режимі реального часу

    Жодна антикорупційна система не працює лише завдяки законам, цифровим платформам чи роботі правоохоронних органів. Навіть найкращі інструменти не здатні самостійно закрити всі ризики. Саме тому країни, які змогли суттєво знизити рівень корупції після криз, будували багаторівневу систему контролю, де державні інституції, громадянське суспільство та міжнародні партнери працювали одночасно.

    В Україні така модель вже формується. Громадська платформа Dozorro здійснює громадський моніторинг закупівель через систему ProZorro, допомагаючи виявляти ризики та порушення у державних тендерах. Transparency International Ukraine, міжнародна мережа журналістів-розслідувачів OCCRP та українські розслідувальні медіа регулярно аналізують закупівлі у сфері оборони та відбудови, тоді як Європейський Союз і міжнародні донори паралельно контролюють використання коштів через механізм Ukraine Facility.

    Попри це, українська система поки що залишається нерівномірною. У сфері оборони значна частина інформації закономірно залишається закритою з міркувань безпеки. Частина законодавчих змін, необхідних для повноцінної взаємодії з OLAF та захисту фінансових інтересів Європейського Союзу, досі не завершена, а далеко не всі резонансні справи швидко доходять до вироків. Контроль за відбудовою дедалі більше перетворюється не на роботу окремого органу, а на систему взаємної перевірки, де державні інституції, громадськість і міжнародні партнери постійно контролюють один одного.

    Колишній Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг неодноразово наголошував:«Ці реформи є необхідними для забезпечення безпеки й добробуту всіх українців, а також для наближення України до НАТО».

    Практична співпраця Альянсу також демонструє цей підхід. Через програму Building Integrity НАТО безпосередньо пов’язує ефективність підтримки з прозорістю управління оборонним сектором.

    Система контролю над грошима відновлення формується прямо зараз. І від того, чи буде вона побудована на прозорості, конкуренції та реальній відповідальності, залежить не тільки ефективність мільярдів, а й геополітична траєкторія України.

  • Пенсія 57 тисяч, маєток біля води та люксові BMW: як живе родина ексгенерала СБУ

    Пенсія 57 тисяч, маєток біля води та люксові BMW: як живе родина ексгенерала СБУ

    Колишній керівник управлінь Служби безпеки України в Рівненській та Київській областях Сергій Качуровський через суд домігся виплати пенсії у розмірі понад 57 тисяч гривень на місяць. Водночас журналісти виявили у нього та членів його родини елітну нерухомість у Києві й передмісті, комерційне приміщення, земельну ділянку та кілька дорогих автомобілів.

    Про це йдеться у розслідуванні видання «Телеграф», автори якого проаналізували судові рішення, державні реєстри, дані про нерухомість, транспортні засоби та бізнесові зв’язки родини колишнього силовика. Журналісти наголошують, що володіння дорогим майном або звернення до суду для перерахунку пенсії саме собою не є порушенням закону. Водночас виявлені активи порушують питання щодо справедливості системи спеціальних пенсій і походження коштів, які дозволяють родині підтримувати відповідний рівень життя.

    Сергій Качуровський працював на керівних посадах у СБУ за президентства Віктора Януковича. У травні 2010 року він очолив управління Служби безпеки України у Рівненській області, а в травні 2012-го був переведений на посаду керівника управління СБУ в Київській області. Його призначення було оформлене президентськими указами.

    За даними журналістів, судова історія Качуровського з Пенсійним фондом триває щонайменше з 2019 року. Тоді він домігся скасування обмеження основного розміру пенсії: її мали обчислювати як 80%, а не 70% відповідного грошового забезпечення. Суд також став на його бік у питанні граничного розміру виплати, після чого пенсія колишнього посадовця зросла приблизно до 24,4 тисячі гривень.

    Надалі Качуровський неодноразово звертався до судів із вимогами провести нові перерахунки. У 2022 році він домагався повної індексації пенсії та виплати заборгованості. У 2024-му суд зобов’язав СБУ видати йому оновлену довідку про грошове забезпечення станом на початок 2023 року, що створювало підстави для чергового підвищення виплати.

    Наступного року судовим рішенням були скасовані застосовані до пенсії знижувальні коефіцієнти. Як стверджують автори розслідування, після цього сума з урахуванням надбавок мала становити приблизно 57,2 тисячі гривень замість 31,8 тисячі. У квітні 2026 року колишній генерал-майор також отримав судове рішення, яке не дозволяло Пенсійному фонду застосовувати відповідні обмеження до його виплат упродовж року. Ці обставини «Телеграф» відтворив на підставі оприлюднених судових матеріалів.

    Паралельно журналісти дослідили майновий стан родини. За їхніми даними, у вересні 2018 року Сергій Качуровський та його дружина Олена в один день зареєструвалися як фізичні особи-підприємці. Основним видом їхньої діяльності стало надання нерухомості в оренду. Наявність чинного ФОП Сергія Качуровського також відображається в агрегованих даних державного реєстру.

    Серед давніших активів експосадовця журналісти називають частки у квартирі площею 76,3 квадратного метра та гаражний бокс на Оболоні в Києві. Одну частку квартири він отримав унаслідок приватизації у 2002 році, іншу — за договором дарування у 2008-му.

    Також Качуровському належить земельна ділянка площею понад 20 соток і садовий будинок майже на 388 квадратних метрів у селі Лебедівка Вишгородського району. Це майно він, за даними реєстрів, отримав у подарунок у квітні 2015 року — вже після завершення роботи на посаді керівника обласного управління СБУ.

    Будинок розташований неподалік від елітного котеджного містечка Riviera Village на березі Київського водосховища. Журналісти також встановили, що мати колишнього силовика Валентина Качуровська володіє часткою у приватному підприємстві «Джой Форест», яке займається обслуговуванням цього містечка. Її частка, за наведеними у розслідуванні реєстраційними даними, становить 3,55%.

    Значне поповнення активів родини припало на період безпосередньо перед повномасштабним вторгненням. У січні 2022 року Сергій Качуровський зареєстрував право власності на нежитлове приміщення площею 221,6 квадратного метра в житловому комплексі «Французький квартал-2» у Києві. Підставою став інвестиційний договір, який, за інформацією журналістів, був укладений ще у 2019 році.

    Того самого місяця його дружина отримала в подарунок квартиру площею 125,7 квадратного метра та машиномісце у будинку на вулиці Олександра Кониського в центрі столиці. Автори матеріалу оцінили можливу ринкову вартість такого майна на момент передачі у 345–450 тисяч доларів. Це журналістська оцінка, а не офіційно встановлена ціна угоди.

    Окрему увагу привернув автопарк сім’ї. За даними «Телеграфу», у березні 2026 року Сергій Качуровський став власником повнопривідного гібридного седана BMW 550e xDrive. Орієнтовна вартість такої моделі залежно від комплектації може становити десятки тисяч доларів. Крім того, журналісти виявили у нього спортивний кросовер Audi RS Q8, а у його дружини — електричний BMW iX M60.

    У розслідуванні також проаналізували бізнес сина колишнього посадовця Артема Качуровського. Він володіє часткою 16,66% у ТОВ «Сучасні інжинірингові рішення», зареєстрованому у 2024 році зі статутним капіталом 25 мільйонів гривень.

    Ця компанія є співвласником ТОВ «Трипільське сонце», що виробляє пакетований чорний чай. Продукція підприємства фігурувала у закупівлях для Державної прикордонної служби, Національної гвардії, медичних установ та інших бюджетних замовників. Водночас сама участь компанії у державних тендерах не свідчить про порушення, якщо закупівлі проведені відповідно до законодавства.

    Через «Сучасні інжинірингові рішення» Качуровський-молодший також опосередковано пов’язаний із компаніями «Ті Мастер», «Хелсі Беверідж Компані» та «Кінугава». Вони працюють у сферах виробництва напоїв та використання інтелектуальної власності. Сам Артем Качуровський у 2024 році зареєстрував ФОП у сфері ресторанного бізнесу та громадського харчування.

    Журналісти окремо звернули увагу на судову справу 2023 року, пов’язану зі спробою Артема Качуровського перетнути державний кордон. За матеріалами справи, 30 квітня його зняли з поїзда Київ — Кишинів у пункті пропуску «Могилів-Подільський». Під час контролю він пред’явив турецький паспорт.

    У суді чоловік пояснював, що документ був потрібен йому для завершення придбання нерухомості в Туреччині. Суд визнав його винним у спробі незаконного перетину кордону та призначив штраф у розмірі 3 400 гривень. Турецький паспорт при цьому було повернуто власнику.

    Автори розслідування не стверджують, що майно родини було придбане незаконно. Водночас вони наголошують на контрасті між багаторічними судовими процесами за підвищення спеціальної пенсії та масштабом активів, якими володіють близькі колишнього силовика.

    Висока пенсія Качуровського є наслідком спеціального законодавства, судових рішень та особливого порядку розрахунку виплат колишнім військовослужбовцям. Право громадянина оскаржувати дії Пенсійного фонду також гарантоване законом. Проте історія вкотре порушує ширше суспільне питання: наскільки справедливою є система, у якій спеціальні пенсії окремих колишніх посадовців у рази перевищують середні виплати, навіть якщо їхні родини одночасно володіють коштовною нерухомістю, бізнесовими активами та преміальними автомобілями.

  • Паливна криза в Росії набирає обертів: лікарні, рятувальники та комунальники залишаються без бензину

    Паливна криза в Росії набирає обертів: лікарні, рятувальники та комунальники залишаються без бензину

    У Росії дедалі більше державних установ стикаються з неможливістю закупити бензин для своєї роботи. Постачальники масово відмовляються брати участь у державних тендерах через економічну невигідність контрактів, що вже призводить до зриву забезпечення пальним лікарень, пожежно-рятувальних підрозділів, комунальних підприємств та інших бюджетних організацій.

    Про це повідомляє російське видання “Известия”.

    За інформацією видання, у травні та червні цього року кількість скасованих, таких, що не відбулися, або повторно оголошених державних закупівель бензину для медичних закладів, комунальних служб та екстрених служб зросла приблизно утричі порівняно з аналогічним періодом минулого року.

    Причиною стала стрімка зміна ринкових цін на пальне. Через те, що державні закупівлі проводяться за фіксованою ціною, постачальники дедалі частіше відмовляються від участі в конкурсах. Поки триває процедура тендеру, оптова вартість бензину встигає суттєво зрости, тому виконання державного контракту стає збитковим.

    Натомість компанії віддають перевагу продажу пального через автозаправні мережі або комерційним клієнтам, де можуть оперативно змінювати ціни відповідно до ринкової ситуації та отримувати значно більший прибуток.

    Одним із прикладів став Самарський обласний медичний центр “Династія”, який не зміг придбати 8,5 тисячі літрів бензину АІ-92 на суму близько 580 тисяч рублів. На оголошений тендер не подався жоден учасник, через що закупівлю довелося скасувати.

    Аналогічна ситуація виникла й у Ленінградській області. Реабілітаційний центр “Дарина” не зміг закупити 28 тисяч літрів бензину марки АІ-95, оскільки жоден постачальник також не погодився виконувати контракт на запропонованих умовах.

    Без необхідного пального залишилася й автобаза адміністрації Тамбова. Там місцева влада планувала закупити бензин і дизельне паливо на загальну суму близько двох мільйонів рублів, однак конкурс завершився без жодної заявки.

    Проблеми із закупівлями фіксують і в інших російських регіонах. У Володимирській області такими, що не відбулися, визнали торги компанії “Горелектросеть”, яка планувала придбати паливо на понад 2,2 мільйона рублів.

    У Ставропольському краї місцевій протипожежній та аварійно-рятувальній службі довелося кілька разів повторно оголошувати закупівлю бензину. Лише після кількох невдалих спроб вдалося укласти контракт із єдиним постачальником.

    За аналогічним сценарієм проходила закупівля пального й для Туапсинського центру соціального обслуговування у Краснодарському краї. Через відсутність конкуренції установа також була змушена працювати лише з одним постачальником.

    Ситуація свідчить про дедалі серйозніші проблеми на російському паливному ринку. Формально бензин у країні залишається доступним, однак механізм державних закупівель дедалі частіше перестає працювати через небажання бізнесу продавати паливо за цінами, які вже не відповідають ринковим умовам.

    Проблеми із забезпеченням державного сектору виникають на тлі загального скорочення виробництва нафтопродуктів у Росії. Останніми місяцями російська нафтопереробна галузь зазнає значного навантаження після численних атак по нафтопереробних заводах. Унаслідок пошкодження виробничих потужностей та тимчасового зупинення роботи окремих підприємств обсяги переробки нафти суттєво скоротилися.

    За оцінками низки експертів, виробництво нафтопродуктів у Росії опустилося до найнижчих показників за останні два десятиліття. Це позначилося як на внутрішньому ринку, так і на можливостях стабільно забезпечувати пальним державні структури.

    Наявність проблем фактично визнав і президент Росії Володимир Путін. Коментуючи ситуацію, він заявив, що атаки по російських нафтопереробних підприємствах створили “певні проблеми з нафтопродуктами”. Водночас російський лідер запевнив, що влада нібито поступово стабілізує ситуацію на внутрішньому ринку.

    Ознаки дефіциту пального, за повідомленнями українського руху опору “АТЕШ”, вже відчувають і російські військові на тимчасово окупованих територіях України. За даними підпілля, через нестачу пального окупаційне командування на південному напрямку було змушене обмежити заправку мобільних вогневих груп і підрозділів протиповітряної оборони, що потенційно впливає на їхню оперативну готовність.

    На цьому тлі експерти зазначають, що подальше поглиблення паливної кризи може створювати дедалі більше труднощів не лише для цивільної інфраструктури Росії, а й для функціонування державних служб, логістики та забезпечення військових потреб.