Khreshchatyknews.com

Позначка: бізнес під час війни

  • З Маріуполя — у Нідерланди, а потім у Славутич: як бізнесвумен після втрати $100 тисяч побудувала справу на $500 тисяч

    З Маріуполя — у Нідерланди, а потім у Славутич: як бізнесвумен після втрати $100 тисяч побудувала справу на $500 тисяч

    Маріупольська підприємиця Марія Бубнова після втрати бізнесу, житла та майже всього майна через російську окупацію не залишила підприємництво, а побудувала нову справу фактично з нуля. Разом із родиною вона відкрила у Славутичі виробництво готових домашніх страв у реторт-пакетах і вже вклала у проєкт понад 500 тисяч доларів. Тепер бізнесвумен мріє не лише масштабувати власну компанію «Нова кухня», а й створити у місті індустріальний парк, інтервʼю NV Бізнес.

    Історія Бубнової почалася задовго до переїзду на Київщину. У Маріуполі родина розвивала бізнес у харчовій сфері ще з 2011 року. Тоді вони заснували «Азовську фруктову компанію», яка займалася постачанням продуктів до супермаркетів Донеччини та Луганщини. Згодом підприємці перейшли до виробництва овочевих напівфабрикатів, а у 2021 році підписали грантову угоду з USAID на закупівлю обладнання та запуск нової фабрики з переробки продуктів.

    Плани обірвало повномасштабне вторгнення Росії. У Маріуполі родина залишила квартиру, обладнання, сировину, готовий виробничий майданчик і роки роботи. За словами Бубнової, у щойно створену фабрику вони завезли близько 100 тонн овочів, однак усе було втрачено. Загальні втрати підприємниця оцінює приблизно у 100 тисяч доларів.

    15 березня 2022 року Марія Бубнова разом із чоловіком, дітьми та собакою виїхала з Маріуполя, рятуючи вже не бізнес, а життя. Після евакуації родина певний час перебувала за кордоном, зокрема в Нідерландах. Саме там Марія звернула увагу на готові страви у реторт-пакетах — м’якій багатошаровій упаковці, яка витримує термічну обробку та дозволяє зберігати їжу без холодильника до року.

    Ідея виявилася простою, але перспективною: готові супи, каші, м’ясні страви й салати, які можна швидко розігріти або взяти з собою в дорогу, на роботу, у подорож чи на фронт. У Нідерландах Бубнова побачила, що такі продукти активно продаються у мережах Lidl та Aldi. Вона надсилала чоловікові зразки європейської продукції, а донька фотографувала полиці магазинів, щоб зрозуміти попит. Так у родини з’явилася нова бізнес-ідея.

    Після повернення в Україну Бубнови почали шукати місто для нового старту. Спершу розглядали Львівську область і центральні регіони, однак ключовими вимогами були приміщення, вода, каналізація, електропотужності та готовність місцевої влади допомогти. Єдиним містом, яке запропонувало і ресурси, і підтримку, став Славутич.

    Для міста це теж було важливим шансом. Славутич розташований лише за 10 кілометрів від кордону з Білоруссю, пам’ятає ізоляцію 2022 року і має складну логістику. Водночас місто шукало нові можливості для економічного розвитку, особливо після ударів війни по місцевій інфраструктурі та бізнес-середовищу.

    Значну роль у переїзді Бубнових відіграла директорка Агентства регіонального розвитку Славутича Арина Старовойтова. Саме вона запросила родину до міста, допомогла з пошуком житла, школи для сина та приміщення для виробництва. У 2023 році Марія та Сергій Бубнови запустили у Славутичі лінію виробництва готової домашньої їжі в реторт-пакетах.

    Відновлення бізнесу стало можливим завдяки грантовій підтримці. За даними NV, левова частка фінансування — приблизно 350 тисяч доларів — надійшла від USAID. Ще один грант на 10 тисяч доларів від IREX допоміг закупити холодильну камеру для сировини. Частину обладнання родина купувала вже за власні кошти.

    Перші місяці «Нова кухня» виробляла лише чотири позиції — борщ і три види супів. Згодом асортимент значно розширився: до меню додали котлети, салати, каші та інші готові страви. До бізнесу повноцінно долучилася донька Аліна, яка почала розвивати продуктовий напрям і додавати нові рецептури.

    Сьогодні виробництво відправляє через «Нову пошту» близько 60 замовлень щодня — це до 2 тисяч порцій готової їжі. Продукція «Нової кухні» роз’їжджається по всій країні, а сам формат довготривалого зберігання робить її зручною не лише для цивільних споживачів, а й для військових, волонтерів, експедицій, евакуаційних наборів і людей, які живуть у регіонах із перебоями електроенергії.

    Ринок, на який вийшла Бубнова, стрімко зростає. За даними Pro-Consulting, ринок готової їжі в Україні вже перевищує 400 мільйонів доларів і зростає приблизно на 10% щороку. Аналітики пояснюють це зміною способу життя українців, внутрішньою міграцією, урбанізацією, дефіцитом часу та підвищеним попитом на зручні формати харчування.

    Серед ключових гравців ринку — кулінарні відділи великих торговельних мереж, а також виробники готових страв і напівфабрикатів. Водночас ніша реторт-пакетів в Україні поки що не перенасичена, тож Бубнови бачать простір для масштабування.

    Наступна проблема — упаковка. За словами Марії, саме вона нині є одним із головних обмежень для розвитку. Щоб перелаштувати виробничу лінію та наростити обсяги, компанії потрібно близько 250 тисяч доларів інвестицій або грантового фінансування.

    Окремий виклик — статус Славутича. Географічно місто розташоване у Чернігівській області, неподалік білоруського кордону, але адміністративно належить до Київської області. Через це бізнеси у Славутичі не завжди можуть претендувати на такі самі умови підтримки, як підприємства прифронтових або постраждалих громад Чернігівщини.

    Попри всі складнощі, Бубнова називає Славутич місцем, де бачить своє майбутнє. Вона хоче не лише розвивати «Нову кухню», а й створити індустріальний парк, який дозволить залучити інші виробництва, дати робочі місця та перетворити місто з логістичного тупика на майданчик для нової промисловості.

    Історія Марії Бубнової стала прикладом того, як внутрішньо переміщені підприємці не просто релокуються, а фактично відбудовують себе заново. Її бізнес не переїхав із Маріуполя до Славутича — він народився вдруге після втрати всього, що було створено до війни.

    Коли журналісти NV запитали, чи повернеться вона до Маріуполя після деокупації, Бубнова відповіла, що відкриє там філію. Ця відповідь добре пояснює її підхід: не чекати ідеальних умов, не зупинятися через втрати, а будувати там, де сьогодні можна працювати.

  • Збитки на 42 мільйони: що сталося з посилками після атаки РФ на «Нову пошту»

    Збитки на 42 мільйони: що сталося з посилками після атаки РФ на «Нову пошту»

    Російські війська продовжують цілеспрямовано атакувати цивільну логістичну інфраструктуру України. Вранці 17 червня стало відомо про черговий удар по об’єктах компанії «Нова пошта». Цього разу під атакою опинився сортувальний термінал у Сумах, де на момент влучання перебували понад 13 тисяч клієнтських відправлень із загальною оголошеною вартістю понад 42 мільйони гривень.

    Про це повідомила пресслужба компанії.

    За попередніми даними, російські війська завдали двох ударів безпілотниками по території логістичного хабу. У момент атаки на об’єкті тривала стандартна обробка та сортування відправлень для мешканців Сумщини та інших регіонів України.

    Попри масштаб руйнувань, найголовніше — вдалося уникнути людських жертв. Працівники термінала не постраждали.

    У компанії повідомили, що внаслідок вибухів пошкоджень зазнали покрівля складських приміщень, частина автоматизованого сортувального обладнання, а також сітчасті контейнери, в яких перебували посилки клієнтів.

    Після влучання на території логістичного центру виникла пожежа. На місце оперативно прибули підрозділи Державної служби з надзвичайних ситуацій, які ліквідували займання та не допустили поширення вогню на інші частини комплексу.

    У «Новій пошті» наголошують, що цифра у 42 мільйони гривень, яка фігурує у повідомленнях, не є сумою прямих збитків компанії.

    Йдеться про загальну оголошену вартість понад 13 тисяч відправлень, які перебували всередині термінала на момент російської атаки. Наразі спеціалісти проводять повну інвентаризацію, щоб встановити фактичну кількість пошкоджених або повністю знищених посилок.

    Після завершення перевірки клієнти отримають відповідні повідомлення щодо стану своїх відправлень.

    У компанії запевнили, що всі посилки, які будуть офіційно визнані знищеними або пошкодженими внаслідок удару, підлягатимуть компенсації відповідно до оголошеної вартості. Клієнтам рекомендують стежити за статусом відправлень через мобільний застосунок або офіційний сайт компанії.

    Паралельно «Нова пошта» вже працює над відновленням роботи пошкодженого сортувального вузла та перебудовою логістичних маршрутів у регіоні. Це необхідно для того, щоб мінімізувати можливі затримки доставки в Сумській області та не допустити серйозних перебоїв у роботі мережі.

    Атака на сумський термінал стала черговим ударом по логістичній інфраструктурі компанії за останні дні.

    Лише кілька днів тому російські війська завдали ракетного удару по одному з найбільших інноваційних терміналів «Нової пошти» у Києві. За словами співзасновника компанії Володимира Поперешнюка, тоді об’єкт атакували трьома балістичними ракетами. Внаслідок удару були зруйновані два корпуси сучасного сортувального комплексу, а пошкоджень зазнали близько 10 тисяч відправлень. На щастя, серед працівників також не було загиблих або поранених.

    Керівництво компанії тоді заявило, що термінал був одним із найсучасніших в Україні та використовував автоматизоване обладнання світового виробника Vanderlande. На повне відновлення комплексу можуть знадобитися місяці.

    Для «Нової пошти» атаки на логістичні об’єкти не є новим явищем. З початку повномасштабної війни компанія неодноразово ставала мішенню російських ударів. Зокрема, у березні 2025 року внаслідок атаки російських «Шахедів» у Сумах був знищений інший термінал компанії. Тоді загинув співробітник підрядної організації, а понад 2,5 тисячі відправлень були втрачені через масштабну пожежу.

    Попри постійні удари по інфраструктурі, компанія продовжує працювати навіть у прифронтових регіонах. Станом на 2026 рік мережа «Нової пошти» залишається одним із ключових елементів цивільної логістики країни, забезпечуючи доставку товарів, гуманітарних вантажів і допомоги для мільйонів українців.

    Наразі триває оцінка наслідків удару по сумському терміналу. Остаточна кількість пошкоджених відправлень та розмір матеріальних втрат стануть відомі після завершення інвентаризації. Водночас у компанії наголошують: головне, що цього разу вдалося зберегти життя працівників, які перебували на об’єкті під час атаки.

  • Шок для скептиків: 8 із 10 компаній в Україні заробляють навіть під час війни

    Шок для скептиків: 8 із 10 компаній в Україні заробляють навіть під час війни

    Попри четвертий рік повномасштабної війни, енергетичні атаки, кадровий дефіцит та складну економічну ситуацію, більшість українського бізнесу продовжує працювати з прибутком. Нове дослідження Опендатабот показало несподіваний результат: майже 80% компаній, які подали фінансову звітність за 2025 рік, завершили його у плюсі. Водночас кожен п’ятий бізнес залишається збитковим, а найбільш стійкими виявилися не великі корпорації, а компанії середнього та малого сегментів.

    За даними Опендатабот, фінансову звітність за 2025 рік подали 429,8 тисячі українських компаній. Для детального аналізу відібрали 222,3 тисячі підприємств, які мають комерційну діяльність, показали виторг та надали інформацію про чистий фінансовий результат. До вибірки увійшли товариства з обмеженою відповідальністю, приватні підприємства, фермерські господарства, акціонерні товариства та дочірні підприємства.

    Результати виявилися доволі оптимістичними для української економіки. Із проаналізованих компаній 173 510 підприємств, або 78,1%, завершили рік із прибутком. Ще 45 752 компанії, що становить 20,6%, зафіксували збитки. Лише 1,4% підприємств, а це 3 005 компаній, завершили рік практично без прибутку та без збитків.

    Особливо цікавою виявилася структура прибутковості залежно від масштабу бізнесу. Найкращі показники продемонстрували представники середнього бізнесу. Серед компаній із річним виторгом від 100 мільйонів до 1 мільярда гривень прибуток отримали 89% підприємств. Це найвищий показник серед усіх категорій бізнесу в Україні.

    Великий бізнес, до якого належать компанії з виторгом понад 1 мільярд гривень на рік, також показав доволі високі результати. Прибутковими виявилися 86% таких підприємств. Водночас саме великі компанії стикаються із серйозними викликами: масштабними витратами на логістику, безпеку, відновлення пошкоджених виробництв та забезпечення енергетичної автономності.

    Найчисельніший сегмент української економіки — малий бізнес — показав дещо скромніші результати. Серед підприємств із річним виторгом до 100 мільйонів гривень прибуток отримали 77% компаній. Проте саме малий бізнес став справжнім лідером за ефективністю роботи.

    Аналітики зазначають, що головним показником ефективності є не лише сам факт отримання прибутку, а й рівень рентабельності продажів. І тут малий бізнес виявився беззаперечним переможцем. Половина малих підприємств має рентабельність понад 5%, тобто отримує більше ніж 5 гривень чистого прибутку з кожних 100 гривень виторгу. Для української економіки в умовах війни це дуже високий показник.

    Для порівняння, половина великих прибуткових компаній працює з рентабельністю менше 2,6%. У середнього бізнесу цей показник становить до 3,85%. Це означає, що хоча великі корпорації заробляють більше в абсолютних цифрах, вони отримують значно менше прибутку з кожної заробленої гривні.

    Експерти пояснюють це більшою гнучкістю малого бізнесу. Невеликі компанії швидше адаптуються до змін ринку, легше оптимізують витрати та можуть оперативніше змінювати напрямки діяльності відповідно до нових потреб споживачів.

    Ще одним важливим висновком дослідження стало те, що український бізнес продовжує демонструвати високу стійкість попри безпрецедентні виклики воєнного часу. За останні роки підприємства були змушені адаптуватися до постійних ракетних атак, проблем із електропостачанням, мобілізаційних процесів, зміни логістичних маршрутів та втрати частини ринків збуту. Проте більшість компаній не лише зберегли діяльність, а й змогли залишитися прибутковими.

    Опендатабот також звернув увагу на найбільших заробітчан української економіки. Найбільший чистий прибуток за підсумками 2025 року отримали державні та енергетичні гіганти. До числа лідерів увійшли «Укргідроенерго», «Укрнафта» та «Енергоатом». Саме енергетичний сектор продовжує залишатися одним із ключових драйверів української економіки навіть в умовах війни.

    Економісти зазначають, що високий рівень прибутковості бізнесу є важливим сигналом для інвесторів та міжнародних партнерів України. Попри ризики, українська економіка демонструє здатність до відновлення та адаптації. Це особливо важливо на тлі масштабних програм післявоєнної реконструкції, які можуть потребувати сотень мільярдів доларів інвестицій у найближчі роки.

    Разом із тим експерти застерігають від надмірного оптимізму. Майже 46 тисяч компаній залишаються збитковими, а частина прибуткових підприємств працює з мінімальною маржею. Крім того, у багатьох галузях бізнес продовжує залежати від державної підтримки, міжнародної допомоги та стабільної безпекової ситуації.

    Втім, головний висновок дослідження залишається позитивним: український бізнес не лише вижив під час війни, а й продовжує заробляти. І якщо нинішня тенденція збережеться, саме приватний сектор може стати одним із ключових рушіїв економічного відновлення країни після завершення бойових дій.

  • Бізнес на війні: компанія без доходів раптово отримала сотні мільйонів обороту

    Бізнес на війні: компанія без доходів раптово отримала сотні мільйонів обороту

    Компанія, яка роками не демонструвала жодної господарської діяльності, під час повномасштабної війни раптово отримала сотні мільйонів гривень обороту. Йдеться про ТОВ «ГЕРМЕС ТРЕЙД КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 41635016), через яке у 2024–2025 роках офіційно пройшло близько 749 млн грн фінансових потоків.

    Засновником підприємства є Олександр Гайдар — тесть бізнесмена Веміра Давітяна. За наявною інформацією, це лише одна з приблизно п’ятнадцяти компаній, оформлених на Гайдара.

    ТОВ «ГЕРМЕС ТРЕЙД КОМПАНІ» було зареєстроване ще у 2017 році. Проте протягом багатьох років компанія фактично не демонструвала активної господарської діяльності та не мала значних фінансових оборотів.

    Ситуація різко змінилася вже після початку повномасштабної війни.

    За два роки — 2024 та 2025 — обороти підприємства зросли до сотень мільйонів гривень. Формально компанія займається оптовою торгівлею напоями та тютюновими виробами, працюючи з десятками фізичних осіб-підприємців.

    Однак структура контрагентів та характер фінансових потоків викликають запитання щодо економічної логіки таких операцій.

    За попередніми оцінками, підприємство може виконувати функції так званого «конвертаційного центру» — структури, через яку здійснюється переведення безготівкових коштів у готівку або легалізація фінансових потоків.

    Крім того, компанія може бути залучена до схем обігу тютюнової продукції, що є однією з найбільш проблемних сфер для державного бюджету.

    Контекст цієї історії виглядає особливо тривожно з огляду на ситуацію на тютюновому ринку України. За оцінками аналітиків галузі, частка нелегального ринку сигарет після початку повномасштабної війни в окремі періоди перевищувала 20%.

    Це означає мільярдні втрати для бюджету через несплату акцизів.

    ТОВ «ГЕРМЕС ТРЕЙД КОМПАНІ» — лише одна з компаній, оформлених на Олександра Гайдара. Загалом у мережі підприємств, пов’язаних із цією особою, може бути близько п’ятнадцяти юридичних осіб.

    Сукупний аналіз діяльності цих структур дозволяє припускати, що через них лише за період повномасштабної війни могли пройти понад 3 млрд грн фінансових потоків.

    Походження цих коштів та економічна доцільність багатьох операцій викликають серйозні запитання.

    Експерти зазначають, що використання родичів або довірених осіб для оформлення компаній є типовою практикою у випадках, коли реальні бенефіціари намагаються дистанціюватися від фінансових потоків.

    Подібні історії з різким збагаченням родичів посадовців або бізнесменів уже неодноразово ставали предметом журналістських розслідувань.

    Контрабанда тютюнових виробів давно залишається однією з найбільших проблем українського бюджету. Раніше журналісти вже описували схеми так званого «фіктивного експорту», коли сигарети формально відправляються за кордон, але фактично залишаються на тіньовому ринку України. Детальніше про одну з таких історій можна прочитати у нашому матеріалі.

    Також наші журналісти неодноразово повідомляли про мережі підприємств, через які може здійснюватися виробництво та контрабанда сигарет до Європи. Зокрема, йшлося про діяльність тютюнових фабрик і пов’язаних із ними компаній, які фігурували у розслідуваннях щодо нелегального обігу тютюнової продукції.

    У ситуації, коли економіка країни працює в умовах війни, а державний бюджет критично залежить від податкових надходжень, будь-які схеми з тіньовими оборотами на сотні мільйонів гривень стають не лише економічною, а й безпековою проблемою для держави.