Khreshchatyknews.com

Позначка: Александер Стубб

  • У Кремлі заявили про повну бойову готовність морських ядерних сил РФ

    У Кремлі заявили про повну бойову готовність морських ядерних сил РФ

    Морські стратегічні ядерні сили Росії перебувають у повній бойовій готовності. Таку заяву зробив помічник російського диктатора Володимира Путіна Микола Патрушев, наголосивши, що розвиток Військово-морського флоту РФ здійснюється з урахуванням усіх потенційних загроз з боку країн, які Москва вважає своїми супротивниками.

    Про це повідомляють російські пропагандистські ЗМІ.

    За словами Патрушева, російський військово-морський флот продовжує виконувати завдання із захисту національних інтересів країни в різних районах Світового океану. Він стверджує, що стратегічні морські ядерні сили перебувають у повній бойовій готовності та залишаються одним із ключових елементів російської системи ядерного стримування.

    Представник Кремля також заявив, що всі можливі виклики та загрози, які, на думку Москви, походять від потенційних противників, враховуються під час планування розвитку російського флоту. Зокрема, йдеться про реалізацію Стратегії розвитку Військово-морського флоту Росії до 2050 року та підготовку нової державної програми кораблебудування, розрахованої також до середини століття.

    Останні заяви Патрушева стали продовженням жорсткої ядерної риторики Кремля, яка регулярно лунає з початку повномасштабної війни проти України. Російське керівництво неодноразово використовувало тему ядерної зброї як елемент політичного тиску на Захід та союзників України.

    Раніше речник Кремля Дмитро Пєсков заявив, що ядерна зброя залишається одним із головних інструментів стратегічного стримування Росії. За його словами, Москва нібито готова застосувати її лише у разі виникнення загрози існуванню держави. Водночас Пєсков вкотре повторив офіційну позицію Кремля, стверджуючи, що так звана “спеціальна військова операція” згодом перетворилася на “справжню війну” через підтримку України з боку західних держав.

    Попри такі заяви, низка міжнародних лідерів оцінює ймовірність застосування Росією ядерної зброї як низьку. Зокрема, президент Фінляндії Александер Стубб після контактів із представниками Китаю повідомив, що у Пекіні не вважають реалістичним сценарій використання Москвою ядерної зброї. За його словами, китайська сторона переконана, що Росія не піде на такий крок навіть за умов подальшої ескалації війни.

    Водночас українське керівництво неодноразово наголошувало, що Кремль продовжує використовувати ядерні погрози як інструмент психологічного та політичного тиску. Президент України Володимир Зеленський раніше заявляв, що у разі безкарності Росія може вдатися до подальшої ескалації та становити загрозу не лише для України, а й для інших європейських держав.

    На тлі триваючої війни Москва продовжує активно модернізувати свої збройні сили, зокрема військово-морський компонент ядерної тріади, водночас західні країни уважно стежать за подібними заявами Кремля та оцінюють їх як частину ширшої стратегії військово-політичного тиску.

  • ЄС розділився щодо призначення переговорника з Путіним — Politico

    ЄС розділився щодо призначення переговорника з Путіним — Politico

    У Європейському Союзі загострилися внутрішні розбіжності щодо можливого призначення єдиного спеціального переговірника для контактів із Росією, оскільки частина держав-членів вважає таку ініціативу необхідною для збереження впливу ЄС у можливих майбутніх мирних процесах, тоді як інші переконані, що прямий діалог із Кремлем несе ризики легітимізації російської політики та послаблення санкційного тиску.

    Про це повідомляє Politico з посиланням на дипломатичні джерела та обговорення напередодні неформальної зустрічі міністрів закордонних справ ЄС.

    За даними видання, дискусія виникла на тлі невизначеності міжнародної ролі Європейського Союзу у потенційних переговорах щодо завершення війни Росії проти України, а також через побоювання частини урядів, що ЄС може опинитися осторонь ключових рішень, якщо не сформує єдину переговорну позицію. Прихильники ідеї зазначають, що у разі зменшення активності США як посередника Європа повинна мати власного уповноваженого представника, який міг би вести комунікацію з Москвою та координувати позицію всередині блоку.

    Водночас група країн, які займають найбільш жорстку позицію щодо Росії, виступає категорично проти такого кроку. На їхню думку, будь-який офіційний переговорник може бути використаний Кремлем як інструмент політичної маніпуляції, спрямований на розкол ЄС та поступове послаблення санкційного режиму. Вони також вважають, що Росія не демонструє жодних ознак готовності до реальних переговорів про припинення війни, а тому сама ідея спеціального посланця є передчасною.

    Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський публічно заявив, що Європа не повинна створювати ситуацію, у якій Україна може сприймати союзників як сторону, що чинить тиск для компромісів із Росією. Подібні позиції озвучили також представники країн Балтії, які застерігають, що Кремль може використати переговорний формат для затягування процесу та досягнення політичних поступок без реального припинення агресії. Скептичну позицію займає і верховна представниця ЄС із закордонних справ Кая Каллас, яка послідовно виступає за збереження жорсткого підходу до Москви та уникнення будь-яких кроків, що можуть бути інтерпретовані як нормалізація відносин.

    Попри це, інша частина держав-членів ЄС наполягає, що відсутність єдиного європейського представника послаблює позиції блоку на міжнародній арені. Вони вважають, що Євросоюз має бути готовим до сценарію, за якого мирні переговори або попередні консультації щодо завершення війни можуть відбуватися без активної участі США, і в такому випадку Європа ризикує втратити можливість впливати на ключові рішення. Саме тому, на їхню думку, необхідно вже зараз визначити особу, яка могла б виступати від імені ЄС у контактах із Росією, навіть якщо ці контакти залишатимуться обмеженими та контрольованими.

    За інформацією Politico, у кулуарах уже обговорюється низка потенційних кандидатур. Серед них називають президента Європейської ради Антоніу Кошту, президента Фінляндії Александера Стубба, колишнього голову Європейського центрального банку Маріо Драгі, колишнього президента Фінляндії Саулі Нійністьо та експрезидента Єврокомісії Жана-Клода Юнкера. Кожен із цих потенційних кандидатів має різний політичний досвід і підхід до відносин із Росією, що додатково ускладнює досягнення компромісу між країнами ЄС.

    Александер Стубб, якого часто згадують серед можливих претендентів, публічно підтвердив, що теоретично готовий розглянути таку роль, однак наголосив, що прийме її лише у разі офіційного звернення лідерів ЄС і за умови чітко визначеного мандата, а також після досягнення стабільного припинення вогню в Україні.

    Очікується, що питання можливого переговірника, а також загальна стратегія ЄС щодо майбутніх контактів із Росією, стане однією з центральних тем неформальної зустрічі міністрів закордонних справ Євросоюзу, яка відбудеться найближчими днями. Дипломати попереджають, що обговорення може ще більше підсвітити внутрішні розбіжності всередині блоку, які вже проявляються у підходах до санкційної політики, військової допомоги Україні та довгострокового бачення відносин із Москвою.

    На цьому тлі Україна продовжує наполягати на тому, що будь-які майбутні переговори щодо завершення війни мають відбуватися лише за її безпосередньої участі та за участі європейських партнерів. Президент України Володимир Зеленський підкреслював, що Європа повинна мати “сильний голос” у мирному процесі, оскільки результати війни безпосередньо впливають на безпеку всього континенту та майбутню архітектуру європейської безпеки.

  • Путін переграв Трампа “перемир’ям”: Європа готується говорити з Росією напряму — але не на умовах Кремля

    Путін переграв Трампа “перемир’ям”: Європа готується говорити з Росією напряму — але не на умовах Кремля

    Європа фактично готується до моменту, коли їй доведеться говорити з Росією напряму — не замість України і не замість американського треку, а для того, щоб не дозволити Кремлю та Вашингтону самостійно визначати майбутню архітектуру безпеки на континенті. Наприкінці травня, 27–28 числа, міністри закордонних справ країн ЄС мають обговорити на неформальній зустрічі на Кіпрі, чи можливі переговори Союзу з Москвою і які вимоги Європа повинна висувати Росії. Про це заявила глава європейської дипломатії Кая Каллас, наголосивши, що перед будь-якими контактами ЄС має сам визначити, про що саме готовий говорити з росіянами.

    Поштовхом до нової дискусії стала не лише втома від американського посередництва, яке зайшло в глухий кут, а й чергова спроба Володимира Путіна нав’язати Європі зручні для Кремля правила гри. Після параду 9 травня в Москві російський президент заявив, що як європейський переговірник його влаштував би колишній канцлер Німеччини Герхард Шредер. Реакція була різкою: у ЄС фактично відкинули цю ідею, а Каллас нагадала, що Шредер роками мав тісні зв’язки з російськими державними компаніями. За її словами, дозволити Росії самій обирати представника Європи було б “не дуже мудро”.

    Для України така кандидатура також є неприйнятною. Шредер неодноразово критикувався через близькість до Путіна та роботу в структурах, пов’язаних із російським енергетичним сектором. Саме тому його поява в інформаційному полі виглядає не як реальна мирна ініціатива, а як тест: чи готова Європа дозволити Кремлю диктувати навіть склад майбутніх переговорів. Поки що відповідь ЄС виглядає однозначною — ні.

    На цьому тлі президент Фінляндії Александер Стубб заявив, що Європі настав час почати розмовляти з Росією напряму, бо політика США щодо України та РФ більше не повністю відповідає європейським інтересам. За його словами, європейські лідери вже обговорюють, хто міг би встановити контакт із Москвою: спеціальний посланець або група лідерів, однак остаточного рішення ще немає. Стубб також вважає, що повноцінна мирна угода у 2026 році малоймовірна, а серед можливих сценаріїв називає продовження війни, перемир’я з подальшою угодою або крах однієї зі сторін.

    Американський трек справді буксує. Держсекретар США Марко Рубіо визнав, що переговори між Україною та Росією за посередництва Вашингтона фактично зайшли в глухий кут. За його словами, США готові знову відігравати роль посередника, але лише якщо побачать реальну можливість просунути сторони до мирної угоди, а не витрачати час на процес без результату.

    Символом цього глухого кута стало триденне “перемир’я” 9–11 травня, яке просував Дональд Трамп. Воно мало стати кроком до деескалації та супроводжувалося ідеєю обміну полоненими у форматі 1000 на 1000. Однак тиші на фронті так і не настало. Україна повідомляла про бойові дії, удари та російські атаки, а Володимир Зеленський заявив, що Росія не має наміру завершувати війну й готується до нових атак. Після завершення “перемир’я” Україна знову опинилася під масованою атакою дронів.

    Саме тому в Європі дедалі частіше говорять: Путін не просто зірвав очікування Трампа, а фактично показав межі американського впливу на Москву. Якщо президент США оголошує про режим тиші, але Кремль використовує паузу для маневру, атак або політичного торгу, це б’є не лише по Україні, а й по репутації Вашингтона як гаранта домовленостей.

    Водночас ситуація на полі бою вже не така зручна для Кремля, як раніше. The Economist пише, що очікуваний російський весняний наступ не дав бажаного результату, а у квітні російські війська вперше за тривалий час мали чисту втрату територій. Видання оцінює це як можливий переломний момент, хоча не як швидке завершення війни.

    Отже, головне питання для Європи зараз не в тому, чи “замінити” США, а в тому, чи здатна вона діяти як самостійний центр сили. Українська позиція полягає в тому, що європейський трек має доповнювати американський, а не підміняти його. Міністр закордонних справ Андрій Сибіга закликає ЄС говорити єдиним голосом і посилювати тиск на Росію, зокрема через санкції, військову допомогу Україні та чіткі умови для будь-яких переговорів.

    Європа може сісти за стіл із Росією лише тоді, коли не дозволить Москві визначати порядок денний. Якщо переговори почнуться з кандидатури Шредера, вимог до України вивести війська з власних територій або спроб легалізувати російські захоплення, це буде не дипломатія, а капітуляція перед кремлівським сценарієм. Але якщо ЄС використає паузу в американському лідерстві для консолідації, посилення України та формування власної жорсткої позиції, тоді прямий діалог із Москвою може стати не поступкою Путіну, а інструментом тиску на нього.