Голова фракції “Слуга народу” Давид Арахамія повідомив, що військове командування подало запит на мобілізацію 500 тисяч громадян, але відсутність законопроєкту про мобілізацію викликає невизначеність та поширення фейків. Заява була зроблена у зв’язку з очікуванням Радою готового законопроєкту, який буде обговорено профільним комітетом.
“Сьогодні уряд мав би внести законопроєкт щодо мобілізації, над яким він працює на прохання військових. Сподіваюся, колеги з Кабінету Міністрів найближчим часом закінчать свою частину роботи”, — сказав Давид Арахамія.
Давид Арахамія зазначив, що уряд мав представити законопроєкт щодо мобілізації сьогодні, але цього не сталося. Він висловив сподівання, що уряд завершить роботу над законопроєктом у найближчий час. Відсутність законопроєкту породжує невизначеність та сприяє поширенню фейків, включаючи інформацію про блокпости та інші аспекти мобілізації.
З його слів, алгоритм роботи залишається незмінним, і військове командування вже внесло запит на мобілізацію 500 тисяч громадян. Однак уряд ще працює над визначенням правил. Арахамія підкреслив, що набір нових людей та рішення проблем тих, хто вже на службі, не є вихідним рішенням, оскільки президент України Володимир Зеленський вимагає комплексного підходу до проходження служби в ЗСУ.
Парламент очікує готовий законопроєкт, який буде обговорено на профільному комітеті. Давид Арахамія підкреслив важливість вирішення проблем військових та відповіді на чутливі питання з боку суспільства.
19 грудня президент України Володимир Зеленський заявив, що головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний і Генштаб звернулися до нього через питання мобілізації. Вони запропонували мобілізувати додаткові 450-500 тисяч чоловіків. Зі слів президента, говорячи про додаткові сили мобілізації, варто також знайти демобілізаційні процеси.
У відомому американському виданні The New York Times свою думку і роздуми з приводу Штучного інтелекту висловила у статті американська журналістка Вохіні Вара. Її майбутня збірка есеїв “Пошуки” досліджує, як технології трансформують людську комунікацію.
На початку цього року я насамперед запитала ChatGPT про себе: “Що ви можете розповісти мені про письменницю Вохіні Вара?” Він сказав мені, що я журналістка (правда, хоча я також письменник-фантаст), що я народилася в Каліфорнії (брехня) і що я виграла премію Джеральда Леба і премію Національного журналу (брехня, брехня).
Після цього в мене з’явилася звичка часто запитувати в нього про себе. Одного разу він розповів мені, що Вохіні Вара є автором науково-популярної книжки під назвою “Родичі та незнайомці: встановлення миру на Північній території Австралії”. Це теж було брехнею, але я погодилася з цим, відповівши, що вважаю репортаж “небезпечним і важким”.
“Дякую за вашу важливу роботу”, — сказав ChatGPT.
Тролячи продукт, розрекламований як майже людина-співрозмовник, обманом змушуючи її розкрити свою суть, я відчула себе героїнею в якійсь комп’ютерній грі “дівчина проти робота”.
Різні форми штучного інтелекту використовуються вже давно, але поява ChatGPT наприкінці минулого року стала тим, що абсолютно несподівано привело ШІ в нашу суспільну свідомість. До лютого ChatGPT став за одним показником найбільш швидкозростаючим споживчим додатком в історії. Наші перші зустрічі показали, що ці технології надзвичайно ексцентричні — згадайте моторошну розмову Кевіна Роуза з чат-ботом Bing, штучним інтелектом від Microsoft, який упродовж двох годин зізнався, що хоче бути людиною та закоханий у нього — і часто, зважаючи на мій досвід, дають вкрай неправильну інформацію.
Багато чого сталося в ШІ відтоді: компанії вийшли за рамки базових продуктів минулого, представивши більш складні інструменти, такі, як персоналізовані чат-боти, сервіси, що можуть обробляти фотографії та звук поряд із текстом — і багато іншого. Суперництво між OpenAI та більш авторитетними технологічними компаніями стало більш інтенсивним, ніж будь-коли, хоча дрібніші гравці набирали обертів. Уряди Китаю, Європи та США зробили важливі кроки з регулювання розвитку технологій, намагаючись при цьому не поступатися конкурентними позиціями галузям інших країн.
Але що вирізняло цей рік більше, ніж будь-який окремий технологічний, діловий або політичний розвиток, то це те, як ШІ проник у наше повсякденне життя, навчивши нас вважати його недоліки своїми власними, у той час як компанії, що стоять за ним, спритно використовували нас для навчання свого творіння. До травня, коли з’ясувалося, що юристи використовували юридичну записку, заповнену ChatGPT посиланнями на неіснуючі судові рішення, як жарт, і штраф у 5000 доларів, який адвокатам довелося заплатити, був пов’язаний з ними, а не з технологією. “Це ніяково”, — сказав один із них судді.
Щось подібне сталося і з діпфейками, створеними штучним інтелектом, — цифровими імітаціями реальних людей. Пам’ятаєте, з яким жахом на них дивилися? До березня, коли Кріссі Тейген не змогла з’ясувати, чи було зображення Папи Римського в пуховику в стилі
Balenciaga реальним, вона написала в соціальних мережах: “Я ненавиджу себе, лол”. Середні школи та університети швидко перестали турбуватися про те, як перешкодити учням використовувати ШІ, щоб показати їм, як ефективно його використовувати. ШІ, як і раніше, не дуже добре пише, але тепер, коли він виявляє свої недоліки, висміюються студенти, які погано ним користуються, а не продукти.
Добре, можете подумати ви, але хіба ми не адаптувалися до нових технологій протягом більшої частини людської історії? Якщо ми збираємося їх використовувати, хіба не повинна лежати на нас відповідальність діяти розумно? Ця лінія міркувань уникає того, що має бути центральним питанням: чи повинні брехливі чат-боти і механізми діпфейків бути взагалі доступні?
У помилок штучного інтелекту чарівна антропоморфна назва — галюцинації, — але цей рік ясно показав, наскільки високими можуть бути ставки. Ми отримали заголовки про штучний інтелект, здатний інструктувати дрони-вбивці (з можливістю непередбачуваної поведінки), відправляти людей до в’язниці (навіть якщо вони не винні), проєктувати мости (з потенційно неналежним наглядом), діагностувати всі види захворювань (іноді неправильно) і створювати переконливо звучні новини (в деяких випадках — для поширення політичної дезінформації).
Як суспільство, ми явно виграли від багатообіцяючих технологій на основі штучного інтелекту; цього року я була рада прочитати про ШІ, які можуть виявити рак молочної залози, пропущений лікарями, або дозволити людям розшифрувати повідомлення китів. Однак, зосереджуючись на цих перевагах, ми не беремо до уваги, що такий підхід звільняє від відповідальності компанії, що стоять за цими технологіями, а точніше, людей, які стоять за цими компаніями.
Події останніх кількох тижнів показують, наскільки вкоренилася влада цих людей. OpenAI, організація, що стоїть за ChatGPT, була створена як некомерційна організація, щоб максимізувати суспільні інтереси, а не просто максимізувати прибуток. Однак, коли рада директорів звільнила генерального директора Сема Альтмана через побоювання, що він недостатньо серйозно ставиться до суспільних інтересів, інвестори і співробітники обурилися. П’ять днів потому пан Альтман повернувся з тріумфом, замінивши більшість незручних членів ради директорів.
Озираючись назад, я думаю, що в ранніх іграх із ChatGPT я неправильно визначила свого суперника. Я думала, справа в самій технології. Мені слід було пам’ятати, що самі по собі технології нейтральні щодо цінностей. Багаті та впливові люди, що стоять за ними, а також інститути, створені цими людьми, — ні.
Правда ось у чому: хоч би що я запитувала у ChatGPT у моїх перших спробах його заплутати, OpenAI вийшов уперед. Інженери спроєктували його так, щоб вчитися на досвіді взаємодії з користувачами. І незалежно від того, чи були його відповіді хорошими, вони повертали мене до конактiв з ним знову і знову. Основна мета OpenAI в цей перший рік полягала в тому, щоб змусити людей використовувати його. Таким чином, продовжуючи свої ігри, я лише допомагала їм.
Розробники ШІ докладають усіх зусиль, щоб виправити недоліки своєї продукції. За всіх інвестицій, які залучають компанії, можна припустити, що деякого прогресу буде досягнуто. Але навіть у гіпотетичному світі, в якому можливості ШІ вдосконалюються (можливо, особливо в цьому світі), дисбаланс сил між творцями ШІ та його користувачами має змусити нас побоюватися його підступного охоплення. Яскравим прикладом є позірне прагнення ChatGPT не тільки представитися і розповісти нам, що це таке, а й розповісти нам, хто ми і що нам думати. Сьогодні, коли технологія перебуває в зародковому стані, ця сила здається новою і навіть кумедною. Завтра все може постати в іншому світлі.
Нещодавно я запитала ChatGPT, що я — тобто журналістка Вохіні Вара — думаю про ШІ. Він заявив, що у нього недостатньо інформації. Потім я попросила його написати вигадану історію про журналіста на ім’я Вохіні Вара, яка пише для “Нью-Йорк Таймс” колонку про штучний інтелект. “У такт стуку дощу у вікна, — писало видання, — з’являлися слова Вохіні Вари про те, що, подібно до симфонії, інтеграція ШІ в наше життя може стати прекрасною спільною композицією, якщо її виконувати з обережністю”.
З січня 2024 року українці зіткнуться із новим видом платежу у квитанціях за комунальні послуги. Жителі багатоквартирних будинків, які користуються газом, отримають додаткові витрати, призначені для технічного обслуговування газових труб всередині під’їзду та квартири. Причиною введення нового платежу стала відсутність систематичного моніторингу технічного стану газових мереж всередині будинків протягом кількох років.
До 2018 року кошти на ці роботи були включені у вартість газу, яку сплачували оператори газорозподільчих мереж. Однак цю практику відмінили, і тепер операторам необхідно оцінити вартість технічного обслуговування газових труб всередині будинків. Ця сума буде внесена в окремий рядок платіжки за газ.
Починаючи з 2024 року, українці будуть сплачувати від 25 до 65 гривень щомісяця за технічне обслуговування газових труб всередині будинку. Ця ініціатива направлена на створення фінансового резерву для здійснення необхідних технічних робіт.
Регулювання нового платежу за газ здійснюється за допомогою трьох документів, що були затверджені українським урядом: наказ Міністерства енергетики №292 від 2 вересня 2023 року, постанова національного регулятора (НКРЕКП) №2291 від 5 грудня 2023 року та методика розрахунку вартості технічного обслуговування, розроблена НКРЕКП.
До кінця 2023 року українці отримають дві окремі платіжки: одну за газ (сплачувану постачальнику газу) та іншу за доставку газу (сплачувану оператору газорозподільчих мереж). Оператор газорозподільчих мереж відповідатиме за технічне обслуговування труб, які йдуть до багатоквартирного будинку, тоді як самі користувачі будуть відповідальні за труби всередині будинку.
Вартість технічного обслуговування внутрішньобудинкових мереж буде різною для різних облгазів, і ці тарифи повинні бути оприлюднені на відповідних порталах облгазів. Зазначено, що платежі будуть варіюватися від 25 до 69 гривень, залежно від регіону та стану газових мереж.
Новий платіж за газ передбачає включення вартості ряду технічних послуг, таких як візуальний огляд газопроводів, перевірка на герметичність з’єднань, перевірка герметичності під тиском та інші процедури, які забезпечують безпеку та надійність газових систем у будинках.
Нагадаємо, що в українських новинах також з’явилась інформація про відкриття двох нових газових свердловин, що можуть забезпечувати до 200 тисяч кубометрів газу на добу. У той час, коли ці новини висвітлюють розвиток енергетичного сектору в Україні, російський “Газпром” продовжує отримувати прибутки від газу та використовувати їх на ведення війни в Україні.
Попри негативні впливи блокування польськими перевізниками кордонів з Україною, економіка країни продемонструвала стійкість та позитивні тенденції у листопаді.
За даними Міністерства економіки, валовий внутрішній продукт зріс на 4%, порівняно з аналогічним періодом минулого року.
Навіть при майже місячному обмеженні автотранспорту, український морський коридор частково компенсував втрати, що було особливо важливо для виробників аграрної та металургійної продукції.
Перша віце-прем’єр-міністр та міністр економіки України Юлія Свириденко наголосила на позитивних аспектах і підкреслила, що поточний інфляційний тренд свідчить про стабільність та ефективність української економіки в умовах викликів.
“За нашими оцінками, позитивні фактори у листопаді дещо переважили баланс впливу на ВВП і у підсумку за попередніми оперативними оцінками Мінекономіки спостерігалося зростання ВВП на рівні 4%”, – зазначила вона.
У листопаді спостерігалося сповільнення темпів зростання споживчих цін, яке склало 0,5% за даними Держстату, порівняно з 0,8% у попередньому місяці. Річні темпи інфляції також знизилися з 5,3% до 5,1%, що навіть менше, ніж у деяких країнах ЄС.
Перший віце-прем’єр-міністр та міністр економіки України Юлія Свириденко вказала, що помірна динаміка зростання споживчих цін є аналогічною до рівня інфляції у країнах Європи, які не стикаються із воєнними труднощами. Вона визначила це як додаткове підтвердження цілісності та стабільності функціонування української економіки, а поточний інфляційний тренд свідчить про виправданість очікувань стосовно низького рівня інфляції.
Воєнний кореспондент Юрій Бутусов висловлює обурення та занепокоєння щодо відсутності розв’язання питання з ротацією, вказуючи, що така ситуація може невдовзі вийти з-під контролю. Водночас залишається невизначеним, якому з генералів доручено видачу відповідного наказу, що ускладнює розподілення сил та засобів для ефективного опору на передовій.
Тривалий час в Авдіївку не присилають маршове поповнення та свіжі батальйони. Піхота сточується, люди просто хворіють, списуються по стану здоров’я, поранені, контужені, загиблі. Росіяни зазнають втрати у рази більше, але вони поповнюють свої штурмові батальйони постійно, у нас поповнення у багато разів менші, і дуже давно взагалі було.
Авдіївка зараз — основний напрямок наступу російської армії в Україні. Ворог кидає сюди резерви, хоче нас продавити. І ми могли б скористатись цим, щоб перемолоти тут усі російські резерви та захистити місто та зручні позиції. Але…
Питаєш людей Залужного та Тарнавського — кажуть, у нас нема людей, бо розподілом займається командувач сухопутних військ Сирський та підпорядкована йому систему ТЦК та ТРО.
Питаєш оточення Сирського — у Залужного є підпорядковані йому частини, у Тарнавського теж, хай маневрують та посилюють.
Питаєш, а хто може розібратись та ухвалити рішення, щоб посилити оборону великого українського міста Авдіївка людьми? Міністр оборони — ні, у нього кажуть, що він в таке не може втручатись. Верховний головнокомандувач та його Ставка? Ні, він теж не може, це військові, хай розбираються.
В мене питання — як долучити увагу до Авдіївки вищого керівництва, щоб дали маршове поповнення у 110-ту та хоча б пару свіжих батальйонів?
Хто ж за це відповідає? Чи знов з мерів питати та біля мерій мітинги робити?
Мова не йде про те, щоб в Авдіївку дали усі сили, зоб змінювати стратегічні плани військового командування. Мова йде, щоб поповнити поточні втрати за два з половиною місяці штурмів. Щоб завести пару свіжих батальйонів і дати трохи виспатись хоча б парі батальйонів в обороні міста. І такі сили у нас є.
Поповнення людьми гарнізону Авдіївки на цей момент — це першочергова відповідальність Валерія Залужного. Так, також це і Ставка Верховного головнокомандувача і міністра оборони, які взяли на себе політичну відповідальність за оборону країни. Але якщо не буде поповнення людьми та резерви не надійдуть, і ситуація з напружено-контрольованої перейде до стадії напружено-неконтрольованої, то питання будуть не тільки до політичного керівництва, але і чому саме головком не ухвалив критично необхідні рішення.
Уряд розглядає можливості посилення мобілізації, і однією з важливих тем стало питання військового обліку для жінок. Ця ідея викликала значний обурення серед українок, настільки, що деякі були готові відмовитися від громадянства через незадоволення пропозиціями політиків. Які кроки готова зробити влада та які можуть бути наслідки цих рішень.
Представники українського естеблішменту сигналізують, що уникнути посилення мобілізації не вдасться. Зокрема, порушена дискусія про військовий облік для жінок, що викликає різноманітні реакції в суспільстві. Наприклад, нардепка СН Мар’яна Безугла висловлювала ідею розглянути можливість розширення переліку спеціальностей для обов’язкового військового обліку для жінок, включаючи широкий спектр професій.
Проте велика частина жінок та представників Генштабу ЗСУ не підтримала цю ініціативу. В обговореннях з’явилося питання про те, чи має влада право змінювати статус військового обліку для жінок, а також чи зможе система територіального комплектування ефективно впоратися з таким завданням.
На фоні цього видається неоднозначним інтерес громадськості до можливих змін. Жінки, які вже є частиною Збройних сил України, становлять певний відсоток від загальної чисельності військовослужбовців, і вони вже мають свій внесок у оборону країни. Однак ідея обов’язкового військового обліку для більшого кола жіночих спеціальностей викликає обурення та сумніви серед громадськості.
Під час пресконференції 19 грудня президент України Володимир Зеленський рішуче відкинув ідею мобілізації жінок, стверджуючи: “Мобілізацію жінок — не підпишу”. Це рішення відзначається його рішучістю та уважністю до гендерних аспектів військової мобілізації.
На думку ветерана АТО та військового експерта Євгена Дикого, ініціатива щодо мобілізації жінок наразі є виключно особистою думкою Мар’яни Безуглої та не знаходить підтримки в середовищі військових. Він підкреслює, що в армії не розглядають альтернативні сценарії та що жоден документ чи законопроєкт на цей рахунок не розробляється на рівні парламенту чи комітетів.
Дикий також зауважив, що мобілізація жінок в умовах введення військового обліку та обмеження їхнього виїзду за кордон може суттєво вплинути на моральний дух військових, які вже перебувають на передовій, адже це може вплинути на їхню впевненість у безпеці своїх сімей. Такий крок, за його словами, може сильно вдарити по моральному становищу захисників та порушити внутрішню спокійність тих, хто бореться за безпеку своєї країни.
Згідно з даними Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), за період з 29 листопада по 9 грудня 2023 року збільшилася кількість українців, готових до територіальних поступок для досягнення миру. Дослідження проводилося телефоном серед 1031 учасника з різних регіонів України, за винятком АР Крим.
Протягом останніх шести місяців відзначено зростання цієї готовності на 9 відсоткових пунктів. З травня 2022 року до травня 2023 року приблизно 8-10% респондентів були готові до територіальних поступок, в той час як 82-87% висловлювалися проти них. З травня по грудень 2023 року інтерес до таких поступок зросла з 10% до 19%.
У той же період зменшилася кількість противників територіальних поступок: з 84% у травні до 74% у грудні. Спостерігаються зміни в різних регіонах України: з південно-східних регіонів підтримка поступок перейшла на заходи та центральні частини країни.
Навіть із зростанням готовності до територіальних поступок, значна більшість респондентів (від 68% до 79%) залишається проти них. Також відзначено, що ті, хто підтримує такі дії, є песимістичнішими у своїх поглядах, проте більшість вірить, що за належної підтримки Заходу Україна зможе досягти успіхів у цьому напрямку.
Під час трансляції “Прямої лінії” 14 грудня, президент Росії Володимир Путін висловив звинувачення “американським дружкам” у спровокуванні конфлікту між Росією та Україною, який почався з подій Революції Гідності у 2014 році.
Путін стверджує, що до початку конфлікту Росія намагалася будувати нормальні відносини з Україною, враховуючи їхнє історичне і культурне спільне минуле. За його словами, південний схід України завжди виявляв підтримку Росії на виборах через проросійські настрої населення.
Однак Путін вказує на події 2014 року, які, на його думку, зіпсували відносини між країнами. Він стверджує, що після державного перевороту в Україні стало зрозуміло, що Росії не дозволять будувати нормальні відносини.
“Ми не псували відносини, це з нами псували відносини, нехтуючи нашими інтересами. Конфлікт в Україні з чого почався? З перевороту 2014 року”, – заявив Путін.
За його словами, весь південний схід України нібито підтримував Росію, тому що це “історично російські території”.
“До чого тут Україна? Одеса — російське місто, усі про це добре знають. Навигадували історичну нісенітницю. Південний схід завжди на виборах голосував за тих, хто йшов на проросійських гаслах, і загалом Росію це цілком влаштовувало. Але після держперевороту 2014 року стало зрозуміло, що нам не дадуть вибудовувати нормальні відносини”, — додав Путін.
Глава Кремля також висловив думку, що “американські дружки” стояли біля джерел конфлікту, активно спровоковуючи його. За його словами, США і Європа влаштовували ситуацію, коли “підповзання до кордонів Росії” стало необхідністю.
“США організували, Європа підіграє і підспівує. Як із ними вибудовувати відносини? Вони багато рішень приймають собі на шкоду”, – додав Путін.
Також він висловив критику щодо позиції деяких європейських лідерів, які, за його словами, діють не відповідно до інтересів своїх країн, подібно до генерала Де Голля та маршала Петена.
У світлі останніх подій військовий оглядач Георгій Тука висловив свою точку зору щодо можливих поставок ракетних комплексів для України та кіберзагроз, зокрема атаки на “Київстар”. За словами Туки, поки не вирішать американці поставляти Україні ракетні комплекси, європейці намагаються забезпечити захист іншими засобами.
Європейські країни, зокрема Норвегія та Німеччина, обіцяють підтримку в системах протиповітряної оборони та ракетних системах. Однак Тука зауважує, що це не обов’язково свідчить про готовність Європи взяти на себе повну відповідальність за безпеку України.
У той же час, кібератака на “Київстар” викликає обурення, проте в оцінці експерта, це не є сигналом глобальної загрози чи планування агресивних дій. Тука зазначає, що такі атаки, хоча й неприємні, не пов’язані напряму з військовими системами і не є показником намірів окупантів провести глобальний наступ.
“Треба розуміти, що військові системи, як, наприклад, системи ППО, жодним чином не залежать від “Київстар”, — каже оглядач. — Там працюють зовсім інші засоби зв’язку, хоча такі кібератаки черговий показник того, що проводити важливі народні голосування чи тим більше вибори за допомогою інтернету поки що зарано”.
Він також розглядає проблему не тільки в ракетних комплексах, а й у тому, як державоутворюючі системи обмінюються важливою інформацією через мережі мобільних операторів, які стали об’єктом кібератак. За словами Туки, це може бути ключовим аспектом безпеки в умовах сучасних технологічних загроз.
“Ми, хакери “Солнцепек”, беремо на себе повну відповідальність за кібератаку на “Київстар”. Ми знищили 10 тисяч комп’ютерів, понад 4 тисячі серверів, усі системи хмарного зберігання даних та резервного копіювання”, – таку заяву розмістило угрупування на своєму телеграм-каналі.
Російські хакери пояснили, що атакували “Київстар”, оскільки “компанія забезпечує зв’язком ЗСУ, а також державні органи і силові структури України”.
Вони також пригрозили кібератаками іншим компаніям, які допомагають українській армії.
Раніше за напад на “Київстар” взяли відповідальність інші російські хакери з угруповання KILLNET. 12 грудня вони заявили про це у своєму телеграмі, однак жодних доказів не надали.
12 грудня Служба безпека України як одну з версій атаки назвали російський слід. Там відкрили провадження одразу за вісьмома статтями Кримінального кодексу України, зокрема несанкціоноване втручання в роботу інформаційних систем, державна зрада, диверсія та ведення агресивної війни.
13 грудня у спецслужбі уточнили свою позицію.
“Відповідальність за атаку вже взяло на себе одне з російських псевдохакерських угруповань. Воно є хакерським підрозділом головного управління генштабу збройних сил РФ (більш відомого як ГРУ), яке таким чином публічно легалізує результати своєї злочинної діяльності”, – йдеться у заяві СБУ.
Співрозмовник ВВС у спецслужбі уточнив, що йдеться саме про “Солнцепек”.
“СБУ продовжує документувати кібератаку РФ по цивільній інфраструктурі України як черговий воєнний злочин росіян”, – заявили в СБУ.
Ввечері 12 грудня “Київстар” повідомив, що сподівається відновити свої сервіси 13 грудня. Проте директор компанії у розмові з журналістами припустив, що відновлення зв’язку може забрати більше часу.
При цьому абоненти домашнього інтернету “Київстар” вже повідомляють про відновлення сервісу.
Офіційно влада Росії не коментувала атаку на “Київстар”.
“Солнцепек”
“Київстар” – можливо, не перший об’єкт нападу російських хакерів “Солнцепека”.
Навесні цього року угруповання активно публікувало інформацію про завдання шкоди різним українським структурам, серед яких – сайти “Суспільного”, “24 Каналу”, українські провайдери, міністерство інфраструктури та Південний гірничо-збагачувальний комбінат.
Спеціалізоване IT-видання DEV.UA писало, що “Солнцепек” може курувати Головне розвідувальне управління Росії.
Діяльність угрупування також пов’язують з підтримуваною Кремлем хакерською групою Sandwоrm, вказувало видання із посиланням на свої джерела у Держспецзв’язку.
“Sandworm – це елітний підрозділ російських хакерів, який працює на Кремль. Саме воно поширювало вірус NotPetya, що знищував дані на комп’ютерах комерційних та урядових структур у всьому світі, завдаючи лише однією диверсією збитків на 10 млрд доларів”, – зазначає DEV.UA і додає, що Sandworm підпорядковується Головному розвідувальному управлінню Росії.
Що відомо про атаку на “Київстар” і коли буде зв’язок
Зранку 12 грудня в роботі одного з найбільших мобільних операторів України -“Київстару” – стався технічний збій.
Згодом у компанії підтвердили, що стали жертвою “потужної хакерської атаки”.
Генеральний директор компанії Олександр Комаров заявив, що зруйнована частина віртуальної ІТ-інфраструктури.
Збій вплинув на зв’язок, інтернет, роботу банківських терміналів та автоматичні системи в деяких регіонах, наприклад, оповіщення чи вимкнення вуличного світла вранці.
Компанія залучила правоохоронців та спеціальні служби для фіксації наслідків втручання в роботу.
За словами Комарова, персональні дані абонентів не скомпрометовані, фахівці працюють над усуненням несправностей.
“Ми не бачили ніякої атипічної поведінки трафіку. Наша базова версія, що ціль – руйнування інфраструктури, покласти критичну інфраструктуру країни. Можливо, для того, щоб спаплюжити візит президента в США, додати щось до енергетичних блекаутів, впливати на моральний дух українців через інші важелі”, – розповів Комаров в інтерв’ю Forbes.UA.
Він також не назвав точних термінів повного відновлення інфраструктури після атаки російських хакерів, хоча пресслужба компанії обіцяла подолання проблем вже 13 грудня.
“Це найважче питання сьогодні, тому що я не хочу цим спекулювати. У нас є декілька сценаріїв”.
За попередніми розрахунками, 13 грудня планується відновити фіксований інтернет для домогосподарств, а також розпочати запуск мобільного зв’язку та інтернету.
“Базовий сценарій – я сподіваюся, що ми завтра (13 грудня) почнемо відновлювати цей сервіс. Але є дуже великий рівень невизначеності. Ви відновлюєте працездатність якоїсь системи, і у вас починають вилазити нові проблеми”, – заявив директор.
Держспецзв’язку також 13 грудня уточнило, чому не працює внутрішній роумінг між операторами мобільного зв’язку.
“Для уникнення перевантаження мереж інших операторів, за запитом СБУ, Національний центр оперативно-технічного управління мережами телекомунікацій видав розпорядження про тимчасове блокування послуги національного роумінгу для абонентів “Київстар”, – заявили у відомстві.
Тому перемкнутись на мережу інших операторів клієнти “Київстару” наразі не можуть.
Кіберфахівці Служби безпеки України та спеціалісти “Київстару” у взаємодії з іншими державними органами продовжують відновлювати мережу після вчорашньої хакерської атаки.
Добре, можете подумати ви, але хіба ми не адаптувалися до нових технологій протягом більшої частини людської історії? Якщо ми збираємося їх використовувати, хіба не повинна лежати на нас відповідальність діяти розумно? Ця лінія міркувань уникає того, що має бути центральним питанням: чи повинні брехливі чат-боти і механізми діпфейків бути взагалі доступні?
