Володимир Омелян – український дипломат, екс-міністр інфраструктури, майор ЗСУ, як виявилось, ні дня не служив по-справжньому, що не завадило йому отримувати “бойові” за перебування на передовій та роздавати чисельні інтерв’ю на тему: “як правильно воювати”.
З початком повномасштабного вторгнення РФ, багато “патріотично налаштованих” представників еліт записалися на фіктивну службу до лав ЗСУ. Не став винятком й Володимир Омелян, спочатку записавшись в 206-й, а потім 251-й батальйон ТрО.
У червні 2023 року батальйон було відправлено на передову. Як тільки про це стало відомо, Володимир Омелян відразу перевівся до іншого підрозділу цієї ж військової частини, але вже на Рівненщині, тим самим убезпечивши себе в тилу. Після чого відразу відправився відпочивати на острів Крит. Дозвіл на відпустку на 17 днів був виданий Омеляну 21 липня 2023 року полковником Сергієм Каспровим.
На ці факти звернув увагу у своєму Facebook журналіст Євген Плінський. “Прямо напередодні відпустки підрозділ Омеляна, а саме у червні 2023 року, було відправлено на передову. Пана Омеляна одразу перевели до іншого підрозділу цієї ж військової частини, але вже на Рівненщині, тим самим зберігши його в тилу. Ну і як після такого нервового стресу не відпочити”? – написав Плінський.
Також журналіст опублікував довідку, датовану 19 липня, в якій командування надає дозвіл Омеляну на поїздку до острова Кріт (Ретімно).
“Ні, відпустка – звичайно, справа свята, особливо для наших захисників. Але тут справа трохи інша. По-перше, бійці підрозділу, в якому “служить” Омелян, кажуть, що назвати його перебування у підрозділі службою дуже складно. Вони запевняють, що більшість часу цей шановний пан займається особистими справами за місцем проживання”, – зазначає Євген Пілінський .
За інформацією Плінського, Омелян 21 липня виїхав із України через пункт пропуску “Устилуг” на кордоні з Польщею.
Новий виток скандалу навколо “фейкової служби” уже майора Володимира Омеляна розгорівся у липні 2024 року, після того як в ЗМІ потрапила інформація про проведення слідчими 3 відділу ТУ ДБР у місті Києві низки обшуків у кримінальному провадженні, зареєстрованому за фактом ухилення Омеляна від військової служби, незаконного отримання додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях і незаконного отримання ним посвідчення учасника бойових дій.
Обшуки були проведені одночасно у Вишгородському районі Київської області, за місцем тимчасової дислокації 206 об ТрО, де Омелян рахувався на службі з кінця лютого до середини жовтня 2022 року; у Каневі, за місцем тимчасової дислокації 251 об ТрО, у складі якого Омелян у березні 2023 року, начебто, захищав Бахмут; у Києві, де знаходилась 241 обр ТрО, до складу якої входять 206 і 251 батальйони; у Сарнах, де дислокувалась 104 обр ТрО, у який Омелян рахувався на час проведення обшуків, а також за місцем проживання командира 104 обр ТрО та самого Омеляна.
Відповідно до фабули справи у березні 2023 року 251 об ТрО отримав наказ висунутись з Канева під Бахмут. Довідавшись про це, начальник групи планування штабу майор Омелян відправився на Схід, але не на місце дислокації, а до готелю в Краматорську. За інформацією, отриманою слідчими від оператора мобільного зв’язку, телефон Омеляна жодного разу не з’явився не тільки на основному командному пункті батальйону, але навіть на запасному, у глибокому тилу. Втім, це не завадило начальнику штабу 251 об ТрО нарахувати Омеляну додатково 100 тис. грн на місяць “за безпосередню участь у бойових діях” і видати Омеляну довідку ф.6 для отримання посвідчення УБД.
У ході обшуків були допитані військовослужбовці штабу 251 об ТрО, які підтвердили, що під час перебування на Бахмутському напрямку вони його ні разу не бачили. Також цікаво, що під час обшуку вдома в майора Омеляна були знайдені дві гранати Ф-1, очевидно, вкрадені Омеляном у військовій частині, походження яких екс-міністр пояснити не зміг. Після чого в ЄРДР був внесений ще один епізод – за ст.263 КК України. На думку журналіста Володимира Бойко, уникнути кримінальної відповідальності Омеляну вдалось давши хабар керівництву ДБР.
Як бачимо, Володимир Омелян в своєму прагненні повернутись до влади готовий відкрито брехати українському суспільству про свою начебто службу в ЗСУ. Спекулюючи на темі війни, Омелян майже щодня дає коментарі журналістам у військовій формі, хоча насправді є звичайним “ухилянтом” який у військовий час може дозволити собі виїзд за кордон та елітний відпочинок на Кріті. А його “особистий фронт” проходив не далі готелю в Краматорську, в той час коли бійці його підрозділу гинули в Бахмуті.
Звільнення Олександра Кубракова з посади віце-прем’єра з відновлення, ініційоване підконтрольними ОП депутатами Верховної Ради, пов’язане із намаганням усунути від влади структури Джорджа Сороса, яскравим представником яких є Кубраков.
Олександр Кубраков народився 20 серпня 1982 року у Первомайську Дніпропетровської області. Закінчив Київський економічний університет за спеціальністю – маркетолог, а також пройшов програму у Harvard Kennedy School. Закінчивши інститут, став співзасновником групи компаній “Місто для людей“.
На посаду міністра інфраструктури України Кубраков перейшов з посади голови Державного агентства автомобільних доріг (Укравтодор), будучи протеже прем’єр-міністра Шмигаля. Команда Володимира Зеленського планувала за 3 роки реалізувати свідомо утопічний проект щодо покращення якості доріг, спираючись на експертну думку Олександра Кубракова, який експертом у цій галузі ніколи не був.
Також Курбаков наполягав на тому, щоб капітальним ремонтом доріг, на який піде близько 150 млрд. грн., займалися лише західні компанії.
Примітно, що роль експерта IT-ринку та ринку мобільного зв’язку справді відповідає реальності. Кубраков мав великий досвід роботи у телекомунікаційній сфері, обіймаючи різні посади у компанії ЗАТ “Київстар”.
З 2011 по 2015 рік він був радником мера Києва. Спочатку Олександра Попова, потім Віталія Кличка з питань IT та технологій. Працюючи на Кличка – Курбаков став фігурантом декількох корупційних скандалів.
У 2015–2016 роках – Кубраков став керівником проектного офісу Міністерства юстиції. Також він працював у державних агенціях і менш як п’ять місяців був народним депутатом України від партії президента Зеленського “Слуга Народу”.
З 2016 по 2019 рік Кубраков займав посаду керівника напряму IT та телекомунікацій в “Офісі ефективного регулювання” BRDO – фінансованому Євросоюзом експертно-аналітичному центрі, створеному з ініціативи минулого міністра економічного розвитку та торгівлі, Айвараса Абромавічуса, безпосередньо пов’язаного із Соросом. Незважаючи на гучні заяви, Центр більше займався “імітацією реформ” в економічній сфері.
Проект Кубракова в BRDO з підключення до інтернету шкіл, по суті являвся не більше ніж освоєння грантів фонду Сороса.
BRDO до приходу до ВП була під керуванням Олексія Гончарука.
Олександр Кубраков потрапив до Слуги Народу разом з іншими членами BRDO: Оленою Шуляк, Олексієм Оржель, Денисом Малюською. Як бачимо, через своє близьке оточення, Кубраков міг генерувати значні корупційні потоки.
Екс-віце-прем’єр з відновлення України та міністр розвитку громад, територій та інфраструктури займав важливе місце у “харчовому ланцюжку” та був введений свого часу до складу Ставки Верховного Головнокомандувача. Про його політичну значущість свідчить той факт, що він був одним із підписантів угоди “зернової угоди” з Туреччиною та ООН 22 липня 2022 року в Стамбулі.
Олексій Гончарук
Олексій Гончарук
Олексій Гончарук, член наглядової ради “Укроборонпрому”, системно пов’язаний з американськими глобальними групами через Atlantic Council. За часів свого головування у президентському апараті вимагав дозволити тотальну приватизацію в Україні, лобіював скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення та запуск ринку землі. Олександр Кубраков був помічником і довіреною особою Гончарука.
У той же період Кубраков став засновником “Eurocomunservice” LLC та “City for People” LLC group. Нині кінцевим бенефіціарним власником цих компаній, які посіли фактично монопольне становище на ринку ЖКГ, є давній партнер екс-міністра Руслан Крамаренко.
Руслан Крамаренко
Руслан Крамаренко
У 2010-2014 роках Крамаренко також був заступником голови КМДА Олександра Попова та раніше працював у Кабінеті міністрів Віктора Януковича.
Як “Місто для людей”, так і “Єврокомунсервіс” зареєстровані як дочірні фірми литовської компанії Mdl House Service, Uab. У 2017 році через ЗАТ “Сівініті Україна” (Литва), що належить балтійській групі Civinity, бенефіціарним власником “Міста для людей” став Руслан Крамаренко, колишній заступник голови КМДА при Леоніді Черновецькому.
З 2007 до середини 2010 року Крамаренко був заступником міністра з питань ЖКГ спочатку Олександра Попова, а потім – Олексія Кучеренка. Першими співзасновниками “Місто для людей” були згаданий Крамаренко (60%), екс-радник голови КМДА (на той час Олександра Попова) Олександр Кубраков (на правах співзасновника групи разом із Крамаренком), Андрій Пазинич (10%), Віктор Шкурат (10%) та Сергій Шкурат (10%).
“Єврокомунсервіс” журналісти називають компанією-примарою, відомою завдяки скандалу в місті Рівному, пов’язаного з ЖКГ.
Також стало відомо, що у липні 2021 року Кубраков задекларував продаж Руслану Крамаренко корпоративних прав на суму 9,86 млн грн., проте які саме права було продано – невідомо.
З міністром Кубраковим Крамаренко пов’язує також незадекларований офшор на Британських Віргінських островах, заснований ним разом із ще одним постійним партнером Іллею Солодовським.
Йдеться про офшор Officium SW Ltd на Віргінських островах. Чиновник володів ним із 2018 року, але жодного разу його не декларував. Кубраков пояснив факт володіння офшором недовірою системі захисту інтелектуальної власності у своїй країні.
Відомо, що згадані Крамаренко, Ілля Солодовський та Олександр Томашпольський донедавна були співвласниками комп’ютерної компанії зі схожою назвою – “Офіціум”, на даний момент перейменована на “Фавор Лімітед”.
Директором компанії замість Лариси Кулик призначено Улугбека Ахмаджонова з Узбекистану, а саму фірму перереєстровано з Києва до Запоріжжя, у той час, коли Кубраков балотувався до Верховної Ради у 2019 році і подавав декларацію кандидата в нардепи від “Слуги народу” і на посаду голови.
Ілля Солодовський
Згаданий вище Ілля Солодовський являється для Кубракова головним конфідентом в IT та телекомунікаційній сфері та швейцарськими структурами бутікових фінансів. Раніше у 2011 році його було введено до наглядової ради “Укртелекому”.
Крім того, Солодовський був директором ТОВ “ЄСУ”, через яке проводилась приватизація “Укртелекому”.
З Солодовським Кубраков також пов’язаний через телекомунікаційну компанію Global Message Services (GMS), розташовану в Баарі, яка має філії у Сполучених Штатах. Засновником цієї компанії є Віктор Гнехм, який керував з моменту заснування.
Разом з ним у складі GMS Олександр Панов (Alexander Panov), колишній CFO скандально відомого “Центрбудінвесту”. Про Панова відомо з аудиторського розслідування KMPG в контексті виведення коштів засновників банку “Надра” через махінації з інвестиційними сертифікатами.
Віктор Гнехм
Швейцарський фінансовий професіонал Віктор Лоренц Гнем (Victor Lorenz Gnehm), безпосередньо супроводжував угоду купівлі SCM Group олігарха Ріната Ахметова Укртелекому у австрійської Epic, консультантом якої він виступав від заснованої ним Nützi & Partners (Швейцарія).
Згідно відкитих даних, дочірня компанія GMS ТОВ “Центр Глобальних Повідомлень Україна” (ТОВ “ЦДПУ”) була заснована у 2006 році Іллею Солодовським та Юрієм Макаренком. Однак чільну роль у цьому грав Віктором Гнєхм, який був не лише засновником і членом ради директорів швейцарської GMS, а й головою правління до 2017 року.
Віктор Гнехм почав свою кар’єру як інвестиційний банкір і спеціаліст з ринків капіталу, що розвиваються, в одному з провідних світових банків Швейцарії і відомий як досвідчений юрист зі злиття і поглинання. Гнехм виступав як медіатор у великих угодах і консультаціях, обіймав різні посади у банку у Швейцарії, Росії та Україні, де як член місцевої виконавчої ради створив та очолив групу структурованого та торговельного фінансування.
Статус Гнехма як довіреної особи та фінансового консультанта українських олігархів підтверджується тим, що він виступив заступником голови Eastern Energy & Infrastructure Invest (EEII AG), мажоритарна частка якої належить Gehold SA – компанії, заснованої Larisa Chertok – сестрою Ігоря Коломойського.
Інвестиційна мета компанії полягає у максимізації довгострокового прибутку для акціонерів за рахунок інвестицій у стратегічно обрані компанії у секторі розподілу енергії. Географічним фокусом інвестицій є Швейцарія та Європа. У деяких сферах діяльності компанію консультує Weissenstein & Partner AG, фірма з управління активами в Цюріху.
У витоку пов’язаному з Panama Papers, згадується про широку тіньову мережу панамських компаній під керівництвом Віктора Гнехма. Крім того, Гнехм також приймає участь в управлінні впливовою швейцарською інвестиційною компанією бутикових фінансів Plenum Investments.
Доходи ТОВ “ЦДПУ” з початку військових дій та переділу внутрішнього ринку збільшилися у 4,6 раза: з 27 млн гривень у 2021 році до 126 мільйонів у 2023. Головним клієнтом компанії виступає Укрпошта із сумою тендерів на 100 мільйонів грн.
Крім того, раніше компанія стала фігурантом корупційного скандалу з Укрпоштою, яка уклала з GMS великий контракт щодо переговорної процедури в обхід тендерної системи.
Непрямі дані свідчать про кумівство – Солодовський є співвласником ТОВ “Садове товариство “Нові лісники”” разом із Ігорем Зіміним та Георгієм Дзеконом, керівником “Укртелекому”, який проводив приватизацію державної компанії.
Після Майдану Дзекон з цієї причини спочатку був оголошений у розшук, а потім знятий з посади. Ігор Зімін є батьком колишнього нардепа від БЮТ Євгена Зіміна, який нещодавно призначений керівником ІТ-відділу “Укрпошти”. Євген Зімін також є бізнес-партнером Дзекона з низки фірм.
Доступ GMS, афілійованої з найближчим оточенням Кубракова до чутливих даних за ключовими банківськими, логістичними та інфраструктурними інформаційними базами в країні, дає повноту інформації про транзакції та персональні вразливості користувачів, включаючи компромат та наміри конкуруючих груп.
Крім того, спеціалізація та зв’язки Солодовського та Крамаренка дозволяють Кубракову використовувати державну владу в інтересах, пов’язаних особистим впливом підприємств у цілому галузевому бізнес-кластері: інфраструктурі, IT, ЖКГ, телекомунікації. Зокрема, після обрання президентом Володимира Зеленського фірма Солодовського ТОВ “ЮНІП Україна” стала постачальником обладнання для парковок у Дніпрі, Вінниці та Львові.
Матвій Бідний був призначений в.о. міністра молоді та спорту України 9 листопада 2023 року, і як вдалось вияснити редакції нашого видання, не завдяки професійним досягненням, а завдяки дружбі з особистим фітнес-тренером Володимира Зеленського – Вадимом Данільченком.
До міністерського крісла Матвій Бідний трудився директором Департаменту фізичної культури та неолімпійських видів спорту Міністерства молоді та спорту України, а раніше числився помічником-консультантом народного депутата України Андрія Портнова. Але стрімкому кар’єрному взлету Матвій Бідний зобов’язаний саме Вадиму Данільченко.
Проте насправді важко сказати, хто кому зобов’язаний більше, адже завдяки Матвію Бідному у розпорядженні президентського фітнес-тренера опинилось ціле міністерство. Як вияснили журналісти, без участі Вадима Данільченко в Міністерстві молоді та спорту не проходить жодна нарада. За інформацією наших джерел, Данільченко також курує фінансові потоки в міністерстві, а також затверджує всі ключові призначення.
Про родинні зв’язки з РФ Матвія Бідного
У 2019 році Матвій Бідний розлучився зі своєю дружиною Інною, а у його декларації з’явилася Вікторія Дашутіна, донька колишнього нардепа Григорія Дашутіна. Дашутіна небезпідставно підозрюють у співпраці з російськими державними підприємствами після 2014 року, і навіть після 24 лютого 2022 року.
Ця історія отримала розвиток коли Матвій Бідний, опублікував свої декларації за 2022 та 2023 роки. Виявилось, що його дружина, Вікторія Дашутіна, також володіє будинком у Гурзуфі, в окупованому Криму, площею 1086,9 квадратного метра, та ділянкою в цьому районі (1228 квадратних метрів). Ця нерухомість була придбана до окупації Криму.
У 2022 році Вікторія переїхала до Словаччини та орендує квартиру в Братиславі.
В останній декларації Вікторія Дашутіна не вказала свої частки у сімейних фірмах. За даними аналітичної платформи YouControl, вона є співвласницею ТОВ «Солар НСВ», Концерну «Нікмас» та ПрАТ «Київський дослідний ремонтно-механічний завод». Можливо, керівництво компаній ще не оновило дані у Мін’юсті. У декларації заступника міністра за 2021 рік зазначено, що Вікторія Дашутіна була співвласницею ТОВ «ДА4» (25%), кінцевим бенефіціаром таких компаній:
ТОВ «НІКМАС Інжинірінг»,
ТОВ «Домініон Бізнес Парк»,
ТОВ «Укратехносинтез»,
ТОВ «Торговий дім НІКМАС»,
Концерн «НІКМАС»,
Полтавський турборемонтний завод,
Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІкомпресормаш»,
Київський дослідний ремонтно-механічний завод,
Глухівський завод «Електропанель»,
АТ «Укрросметал»,
ТОВ ДБП «Ріал Естейт»,
ТОВ «Солар НСВ»,
АТ «Київська книжкова фабрика»,
ТОВ КУА «Укрросметал-Інвест»,
ТОВ «Укрростурбоенерго»,
ТОВ ВНІК «Укрросінжиніринг».
Батько Вікторії – Григорій Дашутін, екс-нардеп (1998-2005 рр), заснував бізнес-імперію, співвласниками якої є його дружина, син та донька. У червні 2023 року Григорія Дашутіна затримали правоохоронці та оголосили підозру у «створенні злочинної організації» і «пособництві державі-агресору». Продукція Полтавського турбомеханічного заводу та «ВНДІкомпресормашу», що належать родині Дашутіних, постачалася до Росії та Білорусі. За даними слідства, за перші 16 місяців повномасштабної війни ці підприємства поставили до Росії комплектуючих на суму понад 160 млн грн. Обшуки на підприємствах сім’ї Дашутіних тривали продовж 2022-2023 років. Брат Вікторії Дашутіної під час війни працював економічним референтом у посольстві України в Індії. За рішенням Київського апеляційного суду частину сімейних підприємств передали в управління державному агентству АРМА.
Вікторія Дашутіна також фігурує у справі про державну зраду свого батька, тож вимушена переховиватися за кордоном. Крім того, у 2023 році екс-нардеп Ігор Мосійчук оприлюднив матеріали справи, які свідчать, що Дашутін діяв не один, а через дочку Вікторію.
Тільки завдяки другу приближеному до Президента Володимира Зеленського та зв’язкам в Офісі генерального прокурора Матвій Бідний зміг “врятувати” дружину від кримінального переслідування
В розпорядження редакції 360UA NEWS потрапив документ, в якому містяться методичні рекомендації розроблені Генеральним штабом Збройних Сил України щодо притягнення до адміністративної відповідальності військовозобов’язаних та резервістів за порушення правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Як повідомляє народний депутат Олександр Федієнко у своєму телеграм каналі ТЦК штрафують навіть тих, хто оновив дані у “Резерві+”. Мова про людей, які оновилися через додаток, але раніше мали проблеми з військовим обліком – не перебували на ньому або втратили військовий квиток. Тому навіть оновлення даних із подальшою явкою до ТЦК не врятувало їх від штрафів.
Чи відповідає така практика рекомендаціям Генштабу, чи являється “ініціативою на місцях”, можна зробити висновки ознайомившись з повним текстом “Методичних рекомендацій”. Журналісти нашого видання публікують найпоширеніші ситуації, з якими зіштовхуються громадяни україни призовного віку.
Більш детально зі змістом документу можна ознайомитись зі скрінів, наведених нижче:
Відповідно до примітки до статті 210 КУпАП, положення статей 210, 210 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів (далі Реєстр) персональних даних призовника, військовозобов’язаного та резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами. реєстрами (у тому числі публічними), базами даних, держателями (розпорядниками. адміністраторами) яких є державні органи.
Довідково. Статтею 14 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів” визначено перелік інформації яку отримує Реестр шляхом електронної взаємодії з іншими державними реєстрами (базами даних).
Зокрема вже встановлено взаємодію з:
державним реєстром актів цивільного стану громадян
реєстром Державної міграційної служби з питань міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців
Державної податкової служби
реєстром Державної прикордонної служби
реєстром Міністерства освіти і науки
реєстром Пенсійного фонду
реєстром Державної судової адміністрації
Крім того, вживаються заходи щодо забезпечення технічної взаємодії з реєстрами даних Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України, Міністерства у справах ветеранів України, Міністерства соціальної політики України, Державної служби зайнятості, з питань зазначених у статті 7 Закону “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів”.
Частиною 1 статті 307 КУпАП визначено, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 3001, 3002 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови – не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до статті 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною 1 статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
При визначенні розміру штрафу за порушення правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, передбачених статтями 210, 2101 та 211 КУпАП, керуватися статтями 33-35 КУпАП.
Відповідно до статті 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більш адміністративних правопорушень адміністративне накладається за кожне правопорушення окремо.
Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Відповідно до пунктів 9, 12 Положення про ТЦК та СП, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року No 154, під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану ТЦК та СП розглядають справи про адміністративні правопорушення цілодобово.
Рекомендується притягати до адміністративної відповідальності громадян віком від 18 до 25 років, які не стали на військовий облік призовників, а також військовозобов’язаних (резервістів), які зняті з військового обліку за попереднім місцем перебування та не стали на військовий облік військовозобов’язаних (резервістів) за новим місцем проживання. Відповідно до підпункт 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 11.04.2024 року No 3633-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку” (далі Закон No 3633-IX).
Неприбуття в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання до відповідного районного (міського) ТЦК та СП для взяття на військовий облік.
Рекомендується притягати до адміністративної відповідальності громадян з урахуванням особистих причин несвоєчасного прибуття громадян до ТЦК та СП з метою взяття на військовий облік, а також тривалість не перебування громадянина на військовому обліку.
Рекомендується утриматися від притягнення до адміністративної відповідальності військовозобов’язаних громадян, які вимушено залишили свої місця проживання та тимчасово окупованих територіях, територіях активних бойових дій та самостійно прибули до ТЦК та СП для взяття на військовий облік.
Неприбуття в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (у разі залишення свого місця проживання) до відповідного районного (міського) ТЦК та СП для взяття на військовий облік
Рекомендується притягати до адміністративної відповідальності громадян з урахуванням особистих причин несвоєчасного прибуття громадян до ТЦК та СП з метою взяття на військовий облік, а також тривалість не перебування громадянина на військовому обліку.
Рекомендується утриматися від притягнення до адміністративної відповідальності військовозобов’язаних громадян, які зареєстровані як внутрішньо переміщені особи, вимушено залишили свої місця проживання та тимчасово окупованих територіях, територіях активних бойових дій та самостійно прибули до ТЦК та СП для взяття на військовий облік.
Притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 211 КУпАП.
У випадку зіпсування або втрати з необережності військово-облікового документу військовозобов’язаний (резервіст) може бути притягнутий до адміністративної відповідальності на підставі статті 211 КУпАП.
Зазначена норма застосовується виключно у разі зіпсування або втрати наступних військово-облікових документів: військового квитка осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військового квитка офіцера запасу; тимчасового посвідчення військовозобов’язаного; військово-облікового документа на бланку.
У разі зіпсування або втрати з необережності призовником, військовозобов’язаним чи резервістом військово-облікового документу та звернення до ТЦК та СП для його відновлення на бланку за умови наявності у призовника, військовозобов’язаного чи резервіста військово-облікового документу в електронному вигляді він до адміністративної відповідальності не притягується.
Кабінет міністрів України забронював від мобілізації всіх співробітників низки неурядових організацій та підприємств, серед яких приватна фірма “ГАРДЕ”, власником якої є близькі родичі екс-мера Житомира Володимира Дебоя.
Журналісти видання 360UA NEWS з’ясувували, як компанія топового регіонала та фігуранта низки корупційних скандалів Володимира Дебоя опинився в списках Кабміна.
На перший погляд наявність ПФ “ГАРДЕ” в списках Кабміну виглядає логічно – ще до початку повномасштабного вторгнення, у 2021 році Володимир Дебой значився в команді консультантів у проєкту НЕФКО “Енергоефективність малих та об’єднаних громад України”. Наразі ПФ “ГАРДЕ” приймає участь у проєктах НЕФКО в рамках грантової програми дій “Підтримка ЄС для нагальних потреб розміщення внутрішньо переміщених осіб в Україні”.
Водночас журналістів нашого видання зацікавив неоднозначний бекграунд Володимира Дебоя, який важко увязується з його теперішнім заняттям.
Володимир Дебой – топовий функціонер Партії Регіонів, за часів мерства в Житомирі потрапив у гучний корупційний скандал: перш ніж зайнятися “енергоефективністю” Дебой, користуючись службовим положенням, намагався перевести обслуговування житла від ЖЕКів до своїх кишенькових фірм.
ПФ “ГАРДЕ”, яка належить матері Володимира Дебоя – Людмилі Дебой за каденції мера Дебоя також не раз була засвічена в різного роду корупційних оборудках, з використанням адмінресурсу. До 2016 року основним видом діяльності ПФ “ГАРДЕ” значилось “обслуговування напоями”, а деякі об’єкти що належали фірмі, під час мерства Дебоя перетворилися з “кіосків” у “тимчасові павільйони громадського харчування”, як зруб на ул.Черняховского. Крім того, фірма намагалася узаконити земельні ділянки під колишніми МАФами.
Також через мережу МАФів Дебоя вірогідно вівся збут незаконно виготовлених тютюнових виробів без марок акцизного збору, в зв’язку з чим у 2021 році пройшли обшуки на іншому підприємстві яким володіє сім’я Дебоя – ТОВ “Житомирпиво”. Нагадаємо, в 2021 році Володимир Дебой уже співпрацював з НЕФКО.
ПФ “ГАРДЕ” – від “розливайок” до діяльності в сфері “енергоефективності” та “розміщенню ВПО”
Приватна фірма «Гарде» була заснована ще в 1994 році, одним з напрямків її роботи була реалізація продукції українських виробників, в тому числі і Житомирського пивзаводу. Наприкінці 2016 року ПФ “ГАРДЕ” змінила основний вид діяльності: з “обслуговування напоями”, на “діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах”.
З 2021 року в пресі починають з’являтись публікації, де Володимир Дебой та ПФ “ГАРДЕ” фігурують разом з Північною Екологічною Фінансовою Корпорацією (НЕФКО) в проектах по впровадженню програм з енергоефективності та розміщення внутрішньо переміщених осіб в Україні.
На думку опитаних нами експертів, цікавість Володимира Дебоя до грантових проектів НЕФКО може бути більш прагматичною, чим здається на перший погляд. Адже через НЕФКО в Україну заходять європейські грантові кошти на мільйони євро, фактичними розпорядниками яких є органи місцевого самоврядування. В такій схемі, присутні ті ж самі корупційні ризики, що і при освоєнні бюджетних коштів. Власне кажучи, добре знайоме для Володимира Дебоя середовище.
Для прикладу розглянемо реалізований за участі НЕФКО проект переобладнання приміщення гуртожитку у “смарт квартири” для ВПО в Чорткові, на Тернопільщині. За повідомленням Чортківської міської ради, для переобладнання гуртожитку в смарт квартири для 40 сімей було потрачено 1 млн 960 тис. євро. Прості розрахунки показують, що фактично невеличка однокімнатна смарт квартира обійшлась у 50 тисяч євро.
За інформацією наших джерел, в таких кейсах корупційна складова можлива за рахунок залучення місцевих підрядників, які завищують ціни на виконання робіт та закупівлю будівельних матеріалів. Зазвичай, підрядника надає місцева влада, а компанії на кшталт “ГАРДЕ” допомагають оформити всі необхідні документи для отримання грантової допомоги.
Сьогодні ми розкриємо цікаві подробиці про те, як деякі народні депутати України приховують свої статки, скориставшись старою, але ефективною схемою – розлученням.
Після казкового збагачення під час війни, деякі з них знайшли новий спосіб захистити свої статки від перевірок та державного контролю – через розлучення. Як саме це відбувається і хто із скандальних політиків ховає свої багатства за “спідницями” колишніх дружин?
Журналісти видання НЕНЬКА ІНФО провели власне розслідування. І ось що вдалося дізнатися.
Микола Тищенко: розлучення не без вигоди
Микола Тищенко, один із найскандальніших українських політиків, розлучився з дружиною Алою Барановською на початку 2023 року. Невдовзі після цього у його декларації з’явилося понад 12 мільйонів гривень як “подарунок” від колишньої дружини. Ця ситуація викликала підозри, оскільки походження цих коштів так і залишилося незрозумілим. Після цього Тищенко опинився під вартою за напад його охоронця на військовослужбовця, що ще більше привернуло увагу до його діяльності. Відзначимо, що цей “подарунок” став чудовою можливістю уникнути подальших питань щодо походження коштів.
Степан Івахів з колишньою дружиною Світланою
Степан Івахів: “король нерухомості” без власного житла
Не можемо не згадати про Степана Івахіва. Український підприємець, депутат партії “За майбутнє”, співвласник мережі автозаправок WOG. Примітно, що у 2021 році Івахів увійшов до рейтингу найбагатших українців, посівши 58 сходинку. Тоді його статки оцінили у 180 мільйонів доларів. Проте його декларація викликала занепокоєння у Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК), оскільки була визнана ризиковою, тобто такою, що могла не відображати всі доходи чи майно.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, Івахів намагався втекти з країни, вивозячи з собою 310 тисяч доларів. Ця спроба зазнала невдачі, і невдовзі після цього депутат розлучився з дружиною.
За інформацією порталу YouControl, після розлучення його статки зменшилися на 21%. Проте, загальна вартість майна його родини все ще оцінюється в 236 мільйонів гривень. Що цікаво, Івахів не задекларував жодного особистого житла чи автомобіля. Усе майно, включаючи чимало земельних ділянок, елітні автівки, дачі, ювелірні прикраси та одяг відомих брендів, тепер належить його колишній дружині Світлані.
Колишня дружина Івахова володіє чотирма земельними ділянками в селі Липини Волинської області, житловим будинком на 300 квадратних метрів, дачним будинком такого ж розміру, садовим будинком на понад 200 квадратних метрів у селі Пульмо, господарською будівлею на 650 квадратних метрів, квартирою в Києві на 200 квадратних метрів та ще однією на 146 квадратних метрів. У колишньої також є квартира на 450 квадратних метрів, що знаходиться у процесі побудови, а також квартира в Липинах на 876 квадратних метрів, котра перебуває у спільній власності з іншими особами.
Цікаво, що Івахів, співвласник мережі автозаправок WOG, у своїй декларації не вказав жодного автомобіля, а задекларував лише причеп за 10 тисяч гривень. Колишня дружина Світлана, навпаки, володіє дорогими автівками, зокрема Porsche Cayenne 2018 року та Toyota FJ Cruiser 2009 року. Це викликає підозри щодо справжньої мети його розлучення. Чи не є це спробою приховати статки? Декларації та реальність: майно депутата та його родини
Вадим Столар
Вадим Столар: “збіднілий” мільйонер
Ще один приклад — Вадим Столар. Здобув популярність як політик і бізнесмен, пов’язаний із ОПЗЖ. Після заборони ОПЗЖ він приєднався до депутатської групи “Відновлення України”. Проте, його кар’єра не обійшлася без скандалів: Столар фігурує в журналістських розслідуваннях, де його звинувачують у корупційних схемах разом з головою ОП Андрієм Єрмаком.
Його статки за 2023 рік зменшилися на 98%, складаючи тепер лише 5 мільйонів гривень. Однак, до розлучення зі своєю дружиною Інною Майструк, родина Столара мала значний пакет нерухомості та коштовностей.
На Інну Майструк були оформлені будинок під Києвом на понад 900 квадратних метрів, будинок на 100 квадратних метрів, садовий будинок, житловий будинок на 2000 квадратних метрів у Козині, господарська будівля на 280 квадратних метрів, та близько 10 земельних ділянок під Києвом, більшість з яких вартують мільйони гривень. Крім того, Майструк орендувала квартиру в Монако площею 600 квадратних метрів і пентхаус на 500 квадратних метрів в Об’єднаних Арабських Еміратах.
Столар також володіє колекцією антикваріату, в тому числі антикварними меблями, картинами, винами та іншими предметами розкоші. Попри це, у своїй декларації він вказав, що після розлучення його майновий стан суттєво погіршився.
Ще цікавіше те, що за даними розслідувань, навіть попри зменшення офіційних статків, Вадим Столар продовжує володіти значними сумами за кордоном. Зокрема, на острові Домініка у нього залишилося понад 3 млн доларів, понад 2 млн євро в Австрії і 700 тис. доларів у Дубаї. Це наводить на думку, що розлучення могло бути частково мотивоване не тільки особистими причинами, але й фінансовою стратегією.
У висновку залишається питання: чи дійсно ці політики та їхні колишні дружини розійшлися через особисті проблеми, чи це був продуманий хід для захисту активів? Відповідь залишається відкритою, але факти говорять самі за себе. Такий спосіб уникнення відповідальності не новий, але його масштабність вражає.
Схоже, що деякі українські депутати готові йти на будь-які хитрощі, аби зберегти свої багатства. Що ж, побачимо, як буде розгортатися ситуація далі.
Штучне створення “героїв” з числа людей, близьких до оточення можновладців – це тема яку ми розкриємо в серії наших публікацій. Адже саме цих “нових героїв” політтехнологи вже зараз готують на керівні посади після закінчення війни, спекулюючи на темі патріотизму, честі та гідності.
Першим нашим “героєм” стане зірка телеекранів – Сергій Філімонов, чия популярність почала рости після того, як його зі скандалом, але все таки зробили командиром одного з найвідоміших військових підрозділів – “Вовки Да Вінчі”.
Да Вінчі
Доброволець “Правого сектору” Дмитро Коцюбайло з позивним “Да Вінчі” – безумовний Герой України, всього себе присвятив війні з російськими загарбниками. З перших днів війни Да Вінчі приймав участь в бойових діях, а у 2016 році був призначений командиром першої штурмової роти ДУК ПС.
У 2021 році Дмитро Коцюбайло, будучи цілком гідний цього звання, отримав Героя України та став першим добровольцем, якому це звання присвоєно прижиттєво.
Але, знаковим є той факт, що нагородження Дмитра організувала його наречена – Аліна Михайлова. Це вона “дотиснула” Володимира Зеленського, щоб він нагородив Да Вінчі найвищою державною нагородою. “Дотиснула” – так як ця нагорода була вкрай необхідна для її власного політичного піару. Сам Коцюбайло, за свідченням близького оточення, ніколи публічності не шукав.
Після початку повномасштабної війни штурмову роту “Вовки Да Вінчі” було переформовано на 1-й окремий штурмовий батальйон у складі 67-ї окремої механізованої бригади ЗСУ, а 7 березня 2023 року Коцюбайло загинув у битві за Бахмут.
Загибель Дмитра Коцюбайла була вміло використана Аліною Михайловою задля побудови власної політичної кар’єри: “приймаючи від Президента орден Богдана Хмельницького III ступеня, керівник нашої медичної служби “УЛЬФ” Аліна Михайлова віддала Президенту України особистий бойовий шеврон нашого командира Дмитра “Да Вінчі” Коцюбайла”.
В подальшому Аліна Михайлова розпочала різними шляхами тиснути на Валерія Залужного з вимогою передати батальон “Вовки Да Вінчі під командування її близького друга та партнера по “рекету забудовників” – Сергію Філімонову. При цьому необхідна кваліфікація та авторитет для керівництва батальоном у Філімонова був відсутній.
Незважаючи на заперечення Залужного, Михайлова з часом змогла через Офіс Президента пролобіювати призначення Сергія Філімонова командиром “Вовків Да Вінчі”.
Того ж дня представники батальйону відповіли, що категорично не погоджуються з призначенням: “У зв’язку із чисельними зверненнями до нас громадян після появи у медіа інформації про те, що командиром «Вовків Да Вінчі» став Сергій Філімонов, повідомляємо, що після загибелі нашого командира Дмитра Коцюбайла («Да Вінчі») наш батальйон – 1-ий ОШБ у складі 67 ОМБР ДУК незмінно очолює Юрій Капустяк”.
Але, не незважаючи ні на що, скандальна зміна командира відбулась. Задля того 1 ОШБ вивели зі складу ОМБР ДУК і ввели в склад 59 окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Що знову таки відбулось за сприянням Аліни Михайлової.
Заможний комбат Філімонов – нове обличчя нової України
Сьогодні, завдяки Аліні, Філімонов не тільки зірка екранів, героїчний комбат, військовий експерт і все таке інше, ще й дуже заможна людина. Більшість часу він проводить в телестудіях, та на відпочинку у Франції, Португалії. Звідки взагалі у нього є час на війну – не зрозуміло. Як і незрозуміло звідки у нього гроші на більш ніж заможне життя.
Нещодавно Філімонов виклав цілу серію фотографії з родиною на яких у нього можна роздивитись на руці шикарний «Rolex» за 30 000 доларів.
Чи може командир батальйону відкласти за півроку війни таку суму?
Мабуть, що ні. А якщо додати, що його дружина також носить «Rolex» за ціною в 25 000 доларів, то думка про законність походження цих аксесуарів відходить на задній план.
Але й цього мало, щоб довести свою елітність Валерія красується в VanCleef за 7000 доларів.
Може Філімонов заробляє на інтерв’ю, чи збирає донати у подорожах, які перетворює на коштовні годинники? Чи франшиза “батальон “Вовки Да Вінчі” яку передала йому в користування Михайлова приносить такий дохід?
Ймовірно “війна із забудовниками” також були лише джерелом надприбутків. В одному з інтерв’ю напередодні масштабного вторгнення Філімонов заявив:
“Мені пропонували гроші на кожній забудові – від 50 тис. до 1 мільйона доларів”. І додав: “Тут питання в чому: вони пропонують гроші; якщо ти від них відмовляєшся, то гроші беруть поліція і прокуратура – заводяться кримінальні справи”. Як бачимо, Філімонову вирішив “не відмовлятись”. А з юридичної точки зору, такі дії кваліфікуються як “банальний рекет”.
Як не відмовилась і “вкрай принципова” Аліна Михайлова. Михайлова з Філімоновим неодноразово заявляли, що воюють з забудовником Віталієм Хомутинником, але це не завадило Михайловій увійти до складу депутатів КиївРади від партії “Голос”, спонсором якої є саме Хомутинник.
А з початком повномасштабного вторгнення Аліна Михайлова та Сергій Філімонов вирішили наживатись на війні, кращим підтвердженням чого є розкішний спосіб життя Філімонова, яким він не соромиться хизуватись в соціальних мережах.
Як бачимо, “нові герої” як Сергій Філімонов та Аліна Михайлова, спекулюючи на темі патріотизму, являються звичайними мародерами, а їх діяльність та розкішний спосіб життя мав би стати предметом вивчення правоохоронців.
Відомий крипто гуру Олександр Орловський винен понад 4 мільйони доларів вкладникам у його криптопіраміду. Напередодні стало відомо, що громадянин України проживає в Дубаї може бути екстрадований за запитом МВС. На Олександра Орловського вже відкрита криміналка за колективною заявою ошуканих інвесторів, покупців псевдо-курсів, а також звичайних довірливих громадян, які переводили Орловському гроші для покупки криптовалют. В результаті Олександр Орловський просто зникав і переставав відповідати на повідомлення з дзвінками.
Крипто аферист Олександр Орловський позиціонує себе як експерт з криптовалюти, засновник FFA-ком’юніті, творець курсу з криптовалюти. Це офіційна інформація, яку легко знайти в Інтернеті. Орловський, за реальні, а не віртуальні, долари, обіцяє навчити довірливих і наївних людей отримувати мало не мільйонні прибутки від віртуальних грошей. В реальності ж — це звичайне кидалово, прибуток від якого отримує тільки одна людина – сам Олександр Орловський.
З соцмереж Олександра відомо, що він вже 7 років заробляє в крипті. Йому 26 років, він народився і виріс в Україні, але в 16 років поїхав до Польщі, де проживає досі. У 16 років намагався працювати в різних професіях, але не зміг домогтися результатів, поки не почав вивчати крипту. На даний момент Олександр «заробив» близько мільйона доларів і купив квартиру в Дубаї. І звичайно ж, Орловський вирішив, що просто зобов’язаний передати свій «безцінний досвід» всім бажаючим. На його сторінці написано, що він навчив вже більше 3000 чоловік заробітку на криптовалютах.
“Курс, який створив Олександр, пройшли близько 3-4 тисяч осіб і залишили багато крутих відгуків після навчання. Це повна програма для новачків, яка з нуля дає поняття про криптовалюта, біржі і всіляких угодах. На його думку, будь-яка людина може заробляти на крипті. Не має значення вік, стать або здібності в будь-якій галузі. Всьому навчать на курсі, проведуть за руку від теорії до першої угоди, яка під час навчання може принести перші 1000$», — свідчить реклама разводилова.
В деталях схема виглядає так: у Орловського є сайт курсу по криптовалютах, на якому є повна інформація про програму, умови вступу та вартості навчання. Перше знайомство з курсом Орловський проводить на безкоштовному вебінарі, під час якого вам видадуть реквізити, на які потрібно перерахувати гроші за участь в курсах.
Після цього ви, в кращому випадку, прослухаєте лекцію ні про що, що нагадує статтю з Вікіпедії про всім відомих фактах. У гіршому-вас будуть максимально ігнор, і ви не отримаєте ні знань, ні нечуваних доходів, ні навіть назад своїх грошей. Про це свідчать відгуки на сайтах, наприклад на otzyvua. net.
“Якщо думаєте купувати цей курс від Олександра Орловського, навіть не думайте, біжіть подалі від шахраїв. Все виглядає дивно чудово і дає надію на можливість заробити тільки до того моменту, як ви заплатите їм свої гроші. Далі вас будуть максимально ігнорувати. Ваші вимоги повернути сплачені кошти за ненадані послуги також будуть ігноруватися. Ментор відповідає на поставлені питання на відчіп, дуже поверхнево і не вникаючи в суть питання. Сам курс може бути корисним для початківців, але в багатьох моментах важко розібратися, пояснення Олександра не завжди актуальні, наприклад, інтерфейс тих бірж, на яких від дає пояснення вже змінився з часу запису відео і щоб розібратися потрібно самостійно шукати більш нові та актуальні, а також безкоштовні відео в Ютубі. Питання за що тоді платити такі гроші залишається відкритим” – зазначено в одному з реальних відгуків на курси Орловського.
“Шахраї, взяли гроші і пропадають”, — пише користувач Наталія.
Більшість позитивних відгуків тут проплачено. Це можна чітко зрозуміти, якщо зайти на користувачів, які залишили відгук і подивитися на всі їхні відгуки.
А ось інший відгук від користувача Катерина:
Після оплати за курс доступ мені ніхто не надав, менеджер пропадає зі зв’язку, ви його більше не цікавите. Ніякого зв’язку і підтримки не отримала. Також навіть після оплати ніякого повідомлення на пошту не прийшло, зазвичай завжди після покупки інформації послуг приходять повідомлення що оплата пройшла і ви зареєстровані на курс, в цій же компанії ти нікого не цікавиш, перевела гроші і все вітаємо ви лошара, ось як вони заробляють ” на крипті»
Є й більш детальні відгуки про те, як люди втратили тисячі доларів через псевдо-курси Олександра Орловського.
“Я пишу цей відгук, щоб застерегти інших людей від аферистів, таких як Олександр Орловський. Він пообіцяв навчити мене інвестувати в криптовалюту, але натомість просто надав мені інформацію, яку можна знайти безкоштовно в Інтернеті. Коли я попросив повернути гроші, він заблокував мене і послав матом. Мій досвід: я зацікавився інвестиціями в криптовалюту і натрапив на курс Олександра Орловського. Він обіцяв, що його курс допоможе мені почати заробляти на криптовалюта, навіть якщо у мене немає досвіду. Я був у відчаї, тому вирішив спробувати.
Курс коштував 3500 доларів. Для мене це було багато грошей, але я був готовий їх заплатити, якби це допомогло мені досягти своїх цілей.
Що я отримав: Курс був повним розчаруванням. Орловський просто надав мені інформацію, яку можна знайти безкоштовно в Інтернеті. Він не дав мені ніяких реальних знань або навичок, які могли б допомогти мені почати заробляти на криптовалюті.
Коли я попросив повернути гроші, Орловський заблокував мене і послав матом. Наслідки: я був шокований і розчарований. Я втратив 3500 доларів і не отримав нічого взамін. Тепер я весь в боргах і кредитах. Висновок: я прошу вас не повторювати мою помилку. Не вірте обіцянкам Олександра Орловського. Він шахрай, який хоче лише взяти ваші гроші”.
Відгуки реальних покупців псевдо-курсів Орловського шкодять добре налагодженому конвеєру з викачування грошей, тому подібні сайти Орловський ретельно моніторить і проплачує видалення негативних коментарів.
Кримінальна справа проти Олександра Орловського
За даними МВС, 3 травня 2024 року було відкрито кримінальну справу стосовно громадянина України Олександра Орловського, який проживає останній рік у Дубаї. Олександр Орловський відомий в Україні, Росії, Польщі, ОАЕ та Туреччині продажем неіснуючої криптовалюти з дисконтом, курсів трейдингу, а також створенням пірамід за схемою Понці, розповіли в поліції.
За даними правоохоронців Олександр Орловський заборгував вкладникам у його криптопіраміду понад 4 мільйони доларів.
На Олександра Орловського відкрито кримінальну справу за колективною заявою ошуканих інвесторів, покупців псевдо-курсів, а також звичайних довірливих громадян, які переводили Орловському гроші для купівлі криптовалют. У результаті Олександр Орловський просто зникав і переставав відповідати на дзвінки та повідомлення.
Заступник голови Офісу Президента Ростислав Шурма може бути “таємним покровителем” невеликого банку “Альянс”, який останнім часом регулярно потрапляє до корупційних скандалів.
Завдяки близьким стосункам із Павлом Щербанем – головою наглядової ради банку – Шурма може відбивати “атаки” НБУ на “Альянс”, а також забезпечити протекцію для банку перед правоохоронними органами, вважають журналісти.
Банк “Альянс” став широко відомий завдяки скандалу з хабарем, який від імені банку мав дати детективам НАБУ і прокурорам САП адвокат юридичної компанії Miller Олексій Носов у справі про завдання збитків “Укренерго”. Попри те, що формально головним акціонером є Олександр Сосіс, колишній голова правління страхової компанії АСКА Ріната Ахметова, насправді все вирішує голова наглядової ради, 40-річний Павло Павлович Щербань.
Згідно із даними з відкритих джерел, Щербань працює в банківському секторі близько 18 років. Він працював у “Промінвестбанку”, банку “Володимирський”, “Південкомбанку” друга Віктора Януковича-молодшого по автогонкам Руслана Циплакова. Також працював у схемних банках “Апекс” та “Стандарт”, а також в Таскомбанку. З середини 2018 року Щербань був заступником голови й в.о. голови правління, а з серпня 2021 року – очолює наглядову раду банку “Альянс”. В липні 2023 року Антимонопольний комітет дозволив йому придбати понад 25% акцій установи.
Журналісти стверджують, що Щербань є кумом Ростислава Шурми, з яким вони ймовірно, познайомилися близько десяти років тому під час структурування низки схемних угод. Це невиконання умов за гарантіями, хронічне ігнорування нормативів Нацбанку, особливо в частині рівня ризику на одного клієнта, корупційні скандали й штрафи за порушення правил фінмоніторингу – сукупно всі ці фактори уже давно повинні були накликати на банк тимчасову адміністрацію”, — йдеться в статті. Утім, банк фізично нібито захищає Шурма.
Автори відзначають, що у Шурми є бізнес-інтереси й в інших компаніях Щербаня. “По-перше, йдеться про газовидобувну компанію “Віва Експлорейшн”, якою Щербань формально володіє разом із геологом Сергієм Думенком через кіпрську фірму I. F. Exploration Company Limited. Згідно з даними профільних ЗМІ, компанія володіє ліцензією на геологічне вивчення у тому числі дослідно-промислову розробку з подальшим видобуванням нафти, газу природного та конденсату на Старомізунській площі в Івано-Франківській області терміном дії до 2033 р”, – йдеться в матеріалі.
Другий цікавий актив в розпорядженні Щербаня, за яким може стояти заступник глави Офісу Президента – це нещодавно придбаний елеватор у місті Хорол на Полтавщині (ТОВ “Альянс Елеватор”). “Попри відносно невеликі розміри й потребу у реконструкції, Щербань і Шурма розглядають цей бізнес як старт для більшої інтеграції в аграрну галузь, оскільки попит на зберігання зерна та іншої продукції сільського господарства щороку лише зростає”, – вважають журналісти.
Також цілий кластер компаній, куди інвестував Щербань, повʼязані з ІТ-бізнесом.
“Щербань, очевидно, збирається створювати багатопрофільну ІТ-команду, яка зможе обслуговувати різні сфери. Переважно фірми спеціалізуються на банківських продуктах, проте надають послуги й торговим мережам”, – сказано в тексті. Інтерес Шурми до цифровізації багатьох процесів в економіці відомий, додають автори. Але також відоме його постійне бажання “підсидіти” віцепрем’єра з цифрової трансформації Михайла Федорова. “І тому група Щербаня – це непоганий старт для створення власного діджитального війська”, – говориться в тексті.
“Вся ця різносторонність у бізнес-інтересах ніяк не лягає у функціонал голови наглядової ради банку, який штормить уже не перший місяць. Тож тут або “Альянс” для Щербаня не є пріоритетом (що не виглядає, як правда), або ж інвестиції у всі ці строкаті бізнеси – це чистий венчур (портфельні вкладення, коли інвестор не впливає на ухвалення рішень, а отримує пропорційний своїй частці пасивний дохід), за яким, можливо, стоїть навіть і не сам Щербань”, – резюмують медійники.
Зовсім скоро, у Парижі розпочнуться літні Олімпійські ігри, саме тому ми вирішили присвятити це розслідування екс-міністру молоді та спорту України Вадиму Гутцайту. І перше, вочевидь, це корупція у Міністерстві при Гутцайті.
7 вересня 2021 Вадим Маркович розповідав у прямому ефірі, що у Міністерстві зовсім немає корупції.
За словами Гутцайта, Мінмолодьспорту «контролює ситуацію» з корупцією: є аудитор, який перевіряє фінансову звітність, а також перевірки здійснюють правоохоронні органи.
«Я не міністр внутрішніх справ. Якщо є якісь питання, повинні працювати правоохоронні органи. Якщо я відчуваю щось, я ж теж бачу, що відбувається, то певним видам спорту даю “по руках”», — сказав він. (до цих слів ми трохи пізніше повернемось)
На уточнювальне питання ведучого про галузі спорту, в яких є корупція, Гутцайт відповів: «Корупції в нас немає… Хто це сказав?» Після згадки про скандал із договірними матчами у футболі він прокоментував: «У футболі бачимо, що після того ми нічого не чули».
«”Договірняки” в інших федераціях — чи на національних чемпіонатах, чи на інших міжнародних змаганнях — я такого ще не чув», — підсумував міністр.
Але коли тільки Гутцайт зайшов на посаду міністра, то вже перебував під слідством за розкрадання будучи ще директором департаменту молоді та спорту КМДА
“Човни Гутцайта”
13 вересня 2020 року Головне управління Національної поліції в Києві відкрило кримінальне провадження за фактом злочину. В ході розслідування було встановлено, що посадові особи Департаменту молоді та спорту КМДА впровадили злочинну схему, пов’язану з розкраданням бюджетних коштів, виділених на закупівлю спортивних човнів для дитячо-юнацьких шкіл Києва.
З 2016 року з державного бюджету виділялися кошти на придбання спортивних човнів для занять академічним веслуванням, розпорядником яких був департамент молоді та спорту КМДА. У 2016 році було виділено 1 860 000 гривень, у 2017 році – 2 480 000 гривень, у 2018 році – 2 399 000 гривень, у 2019 році – 8 100 000 гривень.
Більшість тендерів, які проводив департамент, виграв приватний підприємець, тренер ДЮСШ «Буревісник», завдяки штучним вимогам, створеним під конкретного учасника. Цей підприємець через директора ДЮСШ «Буревісник» був підконтрольний директору департаменту КМДА Вадиму Гутцайту та його заступнику.
Так фігуранти справи розподіляли між собою та іншими посадовими особами департаменту прибуток, отриманий фактично за доставку човнів з Білорусі, Італії та Німеччини. Вартість одного спортивного гоночного човна для академічного веслування (четвірка парна 4Х Empacher R48) з доставкою і розмитненням з Німеччини становить 600 000 гривень, але за умовами тендеру ДЮСШ придбала його за 1 млн гривень, а 400 000 гривень отримували чиновники.
Крім того, протягом 2016-2019 років співробітники департаменту КМДА давали вказівки підконтрольному їм директору дитячо-юнацької спортивної школи «Регата» підписувати підроблені податкові накладні з постачання на баланс школи спортивних човнів. Наприклад у 2019, згідно з накладними, в ДЮСШ “Регата” нібито були поставлені три човни німецького виробництва (марки Empacher) за 2 249 000 гривень.
Але з приходом до влади Володимира Зеленського, Гутцайт, замість того щоб сісти за грати став міністром молоді та спорту, а про справу просто “забули”.
2 серпня 2023 року з журналістського розслідування “Стопкор” стало відомо, що державна установа, підпорядкована Міністерству молоді та спорту України, купує авіаквитки для спортсменів, які літають за кордон на змагання, за цінами, що в кілька разів перевищують вартість квитків на сайтах авіаперевізників.
Зокрема, у квітні цього року ГУ придбало квитки з Катовіце до Франкфурта за понад 17 тис. грн, тоді як на сьогодні такі квитки можна було придбати за ціною до трьох тисяч гривень.
ГУ також закупило квитки з Франкфурта до Сеула по 55 000 грн, хоча на сайтах перевізників їх вартість становить близько 20 000 грн. Аналогічна ситуація склалася з квитками з Варшави до Фуншалу та у зворотному напрямку до Відня, які були придбані на 55% дорожче, ніж їх вартість на офіційних сайтах.
ГУ придбало квитки економ-класу за ціною бізнес-класу. Наприклад, квитки на поїздки Прага-Варшава-Вільнюс-Варшава-Прага були придбані за 24 010 грн, тоді як на офіційному сайті Lot Airlines вони коштували 17 851 грн. У підсумку, за договором було сплачено 159 610 грн, що на 45% дорожче від ринкової вартості.
Більшість тендерів на закупівлю проїзних документів вигравало ТОВ «Персей-Тревел», яке очолює Олег Кучеренко. Ця компанія отримала близько 50% комісії на кожному договорі, що для туристичного ринку є нереально високою цифрою. Виглядає так, ніби тендери проводяться під одну компанію, яка вигравала та за схемами закуповувала квитки, віддаючи різницю замовнику.
Тоді журналісти звернулися до міністра молоді та спорту за роз’ясненнями щодо закупівлі авіаквитків за завищеними цінами, але на дзвінки та повідомлення він не відповідав.
Торгівля дозволами на виїзд з України
А тепер повертаємось до вислову “даю по руках”, у вересні 2023 року з’явилася інформація, що Гутцайт очолив схему по торгівлі дозволами на виїзд за кордон через своє міністерство.
Через значний резонанс в ЗМІ Гутцайту наполегливо рекомендували піти з посади міністра, що він і зробив.
Осередок ОПЗЖ у Національному олімпійському комітеті
У листопаді 2022 Нестор Шуфрич і Григорій Суркіс стали членами НОК України, що на фоні агресії РФ викликало неоднозначну реакцію в суспільстві. Але такі гучні імена прикрили призначення у НОК інших проросійських діячів.
Новообраний президент НОК Гутцайт зібрав навколо себе “золоту” команду, 80% якої взагалі не мають жодного відношення до спорту. Хіба можна вважати спортом корупцію, боротьбу за місце в списку ОПЗЖ чи рекет у 90-ті?
Серед них:
Валерій Борзов – член СДПУ(о) 2001-2006, у 2012-му був усунений з посади президента Федерації легкої атлетики за корупцію
Сергій Бубка – член Партії регіонів (2002-2005), вийшов з партії після обрання на посаду президента НОК
Андрій Вінграновський – член ОПЗЖ
Олександр Волков – член Партії регіонів (2007-2014)
Олександр Герега – народний депутат від Партії регіонів (2012-2014), голосував за диктаторські закони 16 січня 2014-го
Ірина Дерюгіна – FIG висунула їй звинувачення в підкупі суддів, тиску на них, впливі на остаточні результати змагань та інших порушеннях
Олександр Зац – член Партії регіонів (2006-2014), його пов’язує міцна особиста дружба з Борисом Колесніковим, партнер Бориса за бізнесом
Роман Мулик – член Партії регіонів (2010-2014)
Андрій Мельник – підозрювався у причетністості до викрадення, катування та вимагання 200 млн. дол. у колишнього гендиректора ПрАТ «Нафтогазвидобування», а нині – народного депутата Семінського
Олександр Мендусь – колишній член Партії регіонів
Мирослав Карабін – колишній член Партії регіонів
Олег Корбан – член ОПЗЖ з 2019 року
Михайло Кошляк – з 2020 року є депутатом Дніпропетровської обласної ради від ОПЗЖ
Вадим Павленко – депутат Київської облради від Партії регіонів (2010-2015)
Ігор Лисов – член Партії регіонів (2007-2014), скандальний київський забудовник
Сергй Лагур – разом із екс-регіоналом, а після вбивства у ДТП людини втікачем з країни Петром Димінським був співвласником нафтопереробного комплексу (НПК) Галичина у Львівській області
Віктор Ремський – колишній «правоохоронець», причетний до фальсифікації і вибивання «добровільних зізнань» з фігурантів «справи Павличенків»
Олександр Симоненко – член ОПЗЖ
Віктор Христоєв – колишній член Партії регіонів
Олександр Удовиченко – колишній член Партії регіонів
Ніна Уманець — після 2014 року хизувалась фото з Путіним
Сергій Кушнірюк – відсторонювався з поста головного тренера збірної України з гандболу через корупцію, на нього відкривали кримінальну справу
Бізнес у росії та цікаві бізнес-партнери
Після призначення Гутцайта на посаду міністра з’явилася інформація про його частку бізнесу у Росії.
У 2018 році Гутцайт був одним із співвласників російського ТОВ “Альтаїр” (СТО “Чемпіон” у Лубні під Москвою) разом із відомими російськими фехтувальниками Ільгаром Мамедовим і Станіславом Поздняковим (нинішній президент Олімпійського комітету Росії).
Наразі Гутцайт не зазначений серед співзасновників “Альтаїру”, але історія змін у російських реєстрах вказує, що свою частку він передав Мамедову. Ільгар Мамедов є багаторічним головним тренером збірної Росії з фехтування і має звання полковника Збройних сил РФ.
Окрім Ільгара Мамедова “радує” і другий бізнес-партнер Гутцайта – президент Олімпійского комитета Росії Станислав Поздняков.
Звісно навряд Вадиму Гутцайту “автомийка на болотах” приносила значні доходи, але самі факти дружби та наявності спільного бізнесу Гуцайта із полковником ЗС РФ та найближчим оточенням президента країни-агресора викликає більше запитань, ніж відповідей.
