Україні “катастрофічно не вистачає” солдатів, пише видання Politico.
“Середній вік українських фронтовиків становить 43 роки, а свідчень того, що вони ухиляються від призову, стає дедалі більше”, – ідеться в статті.
Небажання мобілізовуватися видання пояснює “песимізмом” щодо майбутнього конфлікту: “Дедалі більше людей ставлять собі питання, чи здатна Україна перемогти сили Москви”.
Набір в армію зараз “має безсистемний характер і багато в чому залежить від вибіркових перевірок документів поліцією, які в деяких районах країни більш пильні, ніж в інших”.
Співрозмовник газети, українець на ім’я Артем, каже, що він і його друзі, які ухиляються від призову, бояться залишитися в бою на місяці або роки. “Я молодий і хочу жити своїм життям. І їхати туди, не знаючи, коли повернуся до нормального життя, важко. У мене є друзі, які пішли добровольцями на початку війни і досі воюють. Тож це як квиток в один кінець”, – каже він.
Мало що може переконати Артема піти в армію. “Моя мати – медсестра, вона бачить поранених і твердо каже мені триматися подалі від цього”, – каже він.
Прикордонники України не випускають чоловіків із країни, навіть якщо вони є законними чоловіками жінок з інвалідністю.
Це випливає з інциденту, описаного Держприкордонслужбою.
Прикордонники в Одеській області не випустили в Молдову чоловіка, який нещодавно одружився з жінкою з інвалідністю. Шлюб було укладено три дні тому, 20 березня.
“Під час бесіди прикордонники з’ясували, що молоді ледь знають одне одного, оскільки розповідали абсолютно різні історії. Не збігалося навіть місце спільного проживання.
Крім того, виявилося, що торік одеситка вже була одруженою і виїжджала зі своїм екскоханим за кордон у Молдову. Однак в Україну він так і не повернувся”, – повідомляють у ДПСУ.
У підсумку чоловікові в перетині відмовили.
Зазначимо, що в законі не обумовлено право ДПСУ вважати одні шлюби фіктивними, а інші ні, якщо сам шлюб був зареєстрований офіційно.
Народні депутати видалили поняття “обмежено придатний” із закону про військову службу. Щоб цього домогтися, вони не чекали голосування за законопроєкт про посилення мобілізації.
Так, військовозобов’язані чоловіки, які мають статус обмежено придатних, зобов’язані повторно пройти військово-лікарську комісію. На отримання нового висновку про придатність або непридатність у них є дев’ять місяців.
За словами члена комітету з нацбезпеки Юрія Здебського, поняття “обмежено придатний” у законопроєкті про мобілізацію справді не буде. Військовозобов’язані матимуть два статуси – придатний або непридатний. Таким чином, поповнять лави ЗСУ та сформують підрозділи резерву.
“Для цього впроваджується категорія – “або ти придатний, або взагалі тебе списали і забули”. Ти можеш працювати водієм, але не підеш у штурмовики, якщо обмежений у якихось своїх фізичних здібностях”, – резюмував нардеп.
У підсумку ми вкотре спостерігаємо чергове звуження мобілізаційного критерію – це політика влади щодо розширення кількісного складу армії для заповнення бойових втрат. Раніше також стало відомо, що ТЦК І СП можуть відмовляти у відстрочці від мобілізації військовозобов’язаним, які мають дружину з 1 або 2 групою інвалідності, якщо є інші працездатні особи, які зобов’язані відповідно до закону їх утримувати.
Президент РФ Володимир Путін заявив, що підозрювані у нападі на концерт нібито мали підготовлене вікно для переходу кордону з Україною. Про це Путін сказав у зверненні до росіян з приводу теракту у “Крокус Сіті Холлі”.
Українська влада відкидає всі ці звинувачення. Радник офісу президента Володимира Зеленського Михайло Подоляк заявив, що Україна немає ніякого відношення до цих подій. “Україна ніколи не використовувала терористичні методи ведення війни на відміну від Росії”, – заявив український чиновник.
Вдень 23 березня вже після заяви Путіна угруповання ІДІЛ ще раз взяло на себе відповідальність за напад на “Крокус Сіті Холл”. Першу заяву “ІД” зробила ще 22 березня.
Кількість загиблих під час нападу і внаслідок пожежі зросла до 133. Понад 140 поранені.
У Слідчому комітеті РФ заявили, що нападники використовували автоматичну зброю, а також легкозаймисту рідину для підпалу концертного залу.
АВТОР ФОТО,STRINGER / AFP
Як шукали український слід
Відразу після атаки нападники змогли втекти з концертного залу.
Зранку 23 березня російські правоохоронці оголосили про затримання 15 осіб .
Чотирьох затримали у Брянській області. Вона межує з Україною.
Майже відразу після появи повідомлень про затримання російські силовики оголосили, що підозрювані мали намір перейти кордон РФ та України.
У ФСБ сказали, що нападники нібито мали “відповідні контакти” в Україні.
Володимир Путін у своєму зверненні щодо теракту також зробив прив’язку до України.
“Всі четверо виконавців знайдені та затримані. Вони намагалися втекти та рухалися у бік України, де, попередньо, для них було підготовлено вікно для переходу кордону. Ми зіткнулися не просто із цинічно спланованим терактом, а з підготовленим масовим вбивством беззахисних людей. Злочинці йшли саме вбивати”, — сказав російський президент у зверненні. Він порівняв нападників з нацистами.
Путін зробив заяву майже через 20 годин після нападу. Спочатку анонсували, що його звернення буде вночі. Але потім його скасували.
Ще до появи будь-якої офіційної інформації деякі російські політики почали звинувачувати у нападі Україну.
Заступник голови Ради безпеки РФ Дмитро Медведєв заявив ще, якщо буде встановлено причетність Києва і його “натхненників”, то усі мають бути “знайдені та безжально знищені, як терористи”.
АВТОР ФОТО,CHS RF
Дві заяви ІДІЛ
Пізно ввечері 22 березня терористичне угруповання “Ісламська держава” взяло на себе відповідальність за напад.
Крім того, ЗМІ повідомили, що серед затриманих є громадяни Таджикистану. Так, російські телеграм-канали поширювали фото, яке нібито отримали російські правоохоронці відразу після теракту, як орієнтування для затримання.
На них нібито були чотири громадяни Таджикистану. Влада цієї країни причетність своїх громадян до нападу заперечує.
Головна редакторка російського державного каналу RT Маргарита Сімоньян опублікувала відео з допитом затриманих і заявила, що це не ІДІЛ, а українці стоять за нападом.
На відео чоловік приблизно 25-30 років, який весь труситься, говорить російською з помітним акцентом. Він каже, що прилетів із Туреччини 4 березня. Його горлом притискають до чобота. Руки заламані за спиною.
Він каже, що йому пропонували півмільйона рублів за вбивство людей. За його словами, організатори нападу дали завдання вбивати всіх людей у залі.
Тим часом російське телебачення, висвітлюючи теракт, робить акцент не на ІДІЛ. Головні підозрювані у нападі, за версією російського ТБ, — це Україна і США.
Версія з “Ісламською державою” подається як вкид, причому в хід йдуть відверті фейки та конспірологічні теорії .
Вдень 23 березня угруповання ІДІЛ зробило нову заяву, в якій ще раз йдеться про її відповідальність за напад на “Крокус Сіті Холл”.
Як розповідає експерт ВВС з екстремістських угруповань Міна Аль-Ламі, у цьому повідомленні не згадується, яке саме регіональне відділення підготувало та вчинило напад.
У повідомленні агенції Amaq, яку пов’язують з ІД, є фотографія, на якій, ймовірно, можуть бути чотири учасники нападу. На фото їхні обличчя напівзакриті масками та розмиті.
З точки зору мотиву, Amaq каже, що “напад стався в контексті нормальної війни, що триває, між Ісламською державою та [антиісламськими] країнами”.
Рупор ІД стверджує, що атаку здійснили “бойовики”, які були озброєні “кулеметами, пістолетом, ножами та запалювальними бомбами”, і що нападу передувала “узгоджена” розвідувальна місія.
Росія поки не прокоментувала ці заяви, але США заявили, що вірогідно, що за нападом може стояти угруповання “Ісламська держава”.
Раніше повідомлялося, що до нападу можуть бути причетні пов’язані з ІД “Вілаят Кавказ” або “Вілаят Хорасан” – афганський осередок ІД.
АВТОР ФОТО,УРЯД МОСКОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Як відповіла Україна
Теракт у Підмосков’ї є провокацією режиму Путіна, про яку Росію попереджали, заявив представник Головного управління розвідки Міноборони України Андрій Юсов.
“Кремлівський тиран з цього починав свою кар’єру і такими ж злочинами проти власних громадян хоче її завершити”, – сказав він.
Представник Головного управління розвідки Міноборони також прокоментував заяву ФСБ про наміри нападників поїхати до України. Він назвав її нісенітницею.
“Ці заяви ФСБ розраховані або на відвертих невігласів, або на зазомбоване російське населення. Уявити собі, що після понад двох років повномасштабного вторгнення терористи прямують у прикордонні регіони, які найбільше насичені зараз силовиками, спецслужбами й власне військовими, я думаю, що тут коментарі зайві”, – сказав він.
Представник ГУР наголосив, що звинувачення ФСБ – це “брехня і намагання притягнути український слід з боку російського режиму, чим вони власне займають з перших хвилин, як цей теракт відбувався”.
Юсов додав, що ГУР утримується від коментарів щодо причетності ІДІЛ чи інших терористичних угруповань до теракту у Підмосков’ї.
Радник керівника Офісу президента Михайло Подоляк заявив, що Київ не причетний до теракту під Москвою, адже має повномасштабну війну на полі бою, а саме там все й має вирішитись.
“Україна ніколи не використовувала терористичні методи війни, тероризм як метод ведення війни, на відміну від Росії”,– сказав він.
У Вашингтоні заявили, що немає жодних ознак причетності до нападу України.
“Наразі немає жодних ознак того, що Україна або українці були причетні до стрілянини, – заявив координатор зі стратегічних комунікацій Ради нацбезпеки Білого дому Джон Кірбі журналістам, – На цій ранній стадії я б не радив вам шукати будь-якого зв’язку з Україною”.
“Це вже було”
Михайло Подоляк наголосив, що у новітній російській історії неодноразово були випадки, коли теракти використовувалися проти своїх громадян.
“Каширське шосе, Норд-Ост – для виправдання тих чи інших геноцидних дій проти тієї, чи іншої етнічної групи”, – заявив він.
Близько 20 років тому у Росії відбулась серія терактів – підрив житлових будинків у Москві, захоплення заручників на виставі “Норд-Ост”. Офіційна влада Росії в організації цих терактів звинуватила чеченських бойовиків. З 1999 до 2009 років Росія брала участь у Чеченській війні.
У 2002 році колишній співробітник ФСБ Олександр Литвиненко написав книгу “ФСБ підриває Росію: Федеральна служба безпеки – організатор терористичних актів, викрадень і вбивств”.
У ній він оприлюднив альтернативу версію терактів. На його думку, вибухи житлових будинків організувала ФСБ Росії з метою виправдати Другу чеченську війну та закріпити у владі Володимира Путіна.
У 2006 році Литвиненка отруїли радіоактивним полонієм.
На початку березня посольство США у Росії попереджало про ймовірну підготовку терактів у Москві. Зокрема, громадян США закликали уникати великих скупчень людей, наприклад, концерти.
Тоді Путін назвав такі попередження шантажем і провокацією.
Сьогоднішнє засідання Головного управління розвідки України (ГУР) знову відкрило питання щодо звинувачень Росії у причетності України до подій, що відбулися в “Крокус Сіті Холлі”. Заява ГУР стала відповіддю на звинувачення, висунуті російськими силовиками, щодо причетності українських терористів до розстрілу людей.
“Це нісенітниця,” – такий висновок зробили представники ГУР після аналізу подій в “Крокусі”. За їхньою версією, звинувачення РФ є спробою відволікти увагу від справжніх подій та відповідальних осіб.
“За даними нашої розвідки, терористичний загін, що прямував до прикордонних регіонів, мав інші цілі. Їхні дії були спрямовані на провокацію та дестабілізацію ситуації у цьому районі,” – зазначив Юсов.
Інформація ФСБ про те, що стрільці, які брали участь у розстрілах в концертному залі Crocus City Hall, нібито планували виїхати на територію України і мали там “відповідні контакти”, є примітивною брехнею. Заявив Андрій Юсов, представник Головного управління розвідки Міноборони України.
Заяви російських спецслужб, з його слів, розраховані на відвертих невігласів, або на зазомбоване російське населення. Як зазначив Юсов, уяви те, що терористи прямують у прикордонні регіони, які найбільше насичені зараз різними бойовими підрозділами, спецслужбами і власне військовими, раніше було неможливо.
В Центрі громадських зв’язків ФСБ 23 березня заявили, що особи, які брали участь у теракті у “Крокус Сіті Холлі”, нібито вирішили втекти на територію України. Сам теракт, за даними ФСБ, був ретельно підготовлений.
Президент РФ Володимир Путін отримав доповідь від директора ФСБ Олександра Бортнікова щодо затримання 11 осіб. Серед них нібито були четверо тих, хто безпосередньо брав участь у теракті в концертному залі Crocus City Hall. Російські силовики, як заявили у Кремлі, й надалі проводять пошук спільників учасників розстрілів.
У місті Красногорськ Московської області 22 березня пролунали постріли в концертному залі Crocus City Hall напередодні виступу гурту “Пикник”. Невідомі відкрили вогонь з автоматів, після чого кинули гранату або запальну шашку, внаслідок чого сталася масштабна пожежа.
Нагадаємо, унаслідок теракту 22 березня могли загинути понад сотня людей, а величезна кількість дістали поранення. Як повідомляє російське новинне агентство ТАСС, унаслідок теракту загинули більше 140 осіб, серед яких троє дітей.
На Сумщині поряд з російським кордоном ситуація стає все пекельнішою. Більшість населених пунктів страждають від масованих обстрілів. Влада закликає місцевих негайно евакуюватись.
Втім їхати хочуть не всі. Ніна Скоркіна спочатку відмовлялась залишати домівку, але коли скрізь довкола лунали вибухи, поліцейські вивезли 87-річну жінку.
Інших літніх і немічних мешканців в одному із сіл переносять на ковдрах через міст, уже пошкоджений авіаударами.
І поки Володимир Путін святкує наступні шість років свого президентства й обіцяє продовжити велику війну проти України, атаки на її північному прикордонні різко посилились.
За словами Володимира Зеленського, тільки з початку березня росіяни скинули на громади Сумщини майже 200 керованих бомб.
“Наші прикордонні села російська армія намагається просто спалити до руїн”, – заявив український президент.
Підпис до фото, Ніна Макаренко евакуювалася з прикордонного села, взявши із собою лише трохи одягу і варення
Поліція і працівники ДСНС вже врятували сотні людей у прикордонній Сумщині, перемістивши їх у безпечніші місця вглиб України.
Багато з них – мешканці Великої Писарівки – селища за п’ять кілометрів від кордону, а також навколишніх сіл
Ніна Макаренко розповіла, що залишила вже зруйновану домівку.
“Порозбивали наші хати. Нема вже нічого”.
Все, що Ніна взяла з собою, – трохи одягу і домашнє варення.
До війни вона регулярно їздила до Росії на закупи. А тепер росіяни обстрілюють її дім.
“Це страшне. І вдень гатять, і вночі гатять”.
Автобус везе людей до невеликого міста Охтирка, де місцева влада облаштувала у дитячому садочку й школі тимчасовий притулок.
Тут затишно, з дітьми працюють психологи, багато посмішок і сміху.
Але на розставлених у класі розкладачках нерухомо й розгублено сидять літні жінки. Вони втратили все, що мали й у що вірили.
Перше, що я чую, коли заходжу в кімнату, це заклик про більшу допомогу українським воїнам.
“Дайте їм зброю, щоб вибити росіян. Це наше основне прохання! – каже Валентина. – Їхні літаки скидають на нас бомби, а нам їх нічим збивати!”
Наступний спалах її гніву стосується Володимира Путіна, який розв’язав цю війну і щойно переобрався на п’ятий термін.
“Путін – наш ворог! Сказав, що знищить Україну! – пристрасно виголошує Тетяна й висміює тріумфальне переобрання російського лідера. – Він сам себе обрав!”
“Що ми йому зробили? Скільки людей вбито, скільки закатовано, скільки руки-ноги втратили. І за що?”
Поки Тетяна говорить, поруч із нею нестримно ридає її літня мати. Озираючись, я розумію, що майже всі в кімнаті плачуть.
Чимало людей виїхало з прикордонних територій Сумщини з літа минулого року, коли влада оголосила там евакуацію через небезпеку.
Зараз лишатися там практично неможливо. На кадрах, знятих рятувальними командами поліції, видно вулиці, де будинки перетворилися на руїну.
Підпис до фото, Мер Охтирки Павло Кузьменко каже, що Росія хоче створити в прикордонних районах “сіру зону”
Однією з можливих причин серйозного загострення на Сумщині називають посилення українських обстрілів Бєлгорода – російського прикордонного міста, розташованого за 80 км від Харкова.
Нещодавно Володимир Путін пообіцяв відповісти на обстріл Бєлгородської області, ігноруючи, втім, той факт, що вже два роки російські ракети безжально б’ють по українських будинках й цивільній інфраструктурі.
У мера Охтирки – інша теорія ескалації.
“Я розумію, що ворог хоче зробити якусь сіру зону, в яку б не могла заходити техніка і в яку б не могли вільно переміщуватися великими групами люди”, – припускає Павло Кузьменко.
Ми зустрілися з ним в міській бібліотеці, оскільки російський авіаудар зруйнував будівлю міської ради, де був його кабінет.
“Вздовж усього нашого кордону ворог планомірно створює зону, куди українці не зможуть ступити”, – вважає мер.
Посилення обстрілів Сумщини також пов’язують із рейдами російських добровольчих формувань на територію Росії (Курської і Бєлгородської областей).
Ці сили, ймовірно, хотіли показати, що Путін втратив контроль над своїм кордоном. Саме тоді, за словами місцевих, росіяни почали активно бомбити Велику Писарівку.
“Вибухи не припинялися ні на секунду”, – каже Тетяна і додає, що життя в селищі перетворилося на “пекло”.
АВТОР ФОТО,НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІЦІЯ Підпис до фото, Цілі вулиці у прикордонних селах зруйновано російськими бомбами
До складу російських добровольчих угруповань входять різні люди: від представників правих сил до Сибірського батальйону, сформованого з корінних народів РФ. Їх об’єднує переконання, що тільки збройний опір може змінити Росію і повалити Путіна.
Чисельність й військова ефективність цих сил, які базуються в Україні й користуються підтримкою української військової розвідки, – залишаються чітко неясними.
У четвер на пресконференції у Києві представник одного з угруповань заявив, що їхні рейди до прикордонних з Україною областей Росії зв’язали “кремлівську військову машину”, зірвавши плани нового наступу на Україну.
Втім, мої власні джерела припускають, що галасу тут може бути не менше, ніж реальних дій.
Коли ж я запитала, чи вартують їхні досягнення того, щоб нищили українські села, інший представник російських добровольців сказав, “шкода”, що цивільні страждають. І додав: боротьба з таким ворогом, як Росія, “без жертв і руйнувань” неможлива.
Підпис до фото, Діти граються у волонтерському центрі для переселенців
Люди тікають не лише від обстрілів.
На Сумщині діє єдиний пункт пропуску на кордоні з Росією.
Щодня цим маршрутом користуються десятки людей, які повертаються з тимчасово окупованих територій.
Зоя Випирайло та її чоловік Михайло добирались сюди три дні. У їхньому селі на Херсонщині зараз повно російських солдатів.
“Їх багато. Селяться в будинках. Селяться в полях. Їхній транспорт рухається туди-сюди. А нам тривожно”, – зізналася Зоя, коли нарешті дісталась приймального пункту.
Вона каже, що життя в умовах окупації дуже змінило її: “У мене не було бажання, не було сил. Ми морально вбиті”.
Тому вони з Михайлом усе покинули. Передали сусідові будинок, у якому прожили 53 роки, залишили качок, курей і собак.
“Ми хочемо, щоб вся Херсонщина була під Україною. Дійсно хочемо. Але ми вже зневірилися”, — тихо й стомлено каже мені Зоя.
Щоб дістатись України, пенсіонерам довелося тягти свої сумки через двокілометрову нейтральну смугу.
АВТОР ФОТО,BBC Підпис до фото, Після трьох днів в дорозі Зоя нарешті може сказати сину по телефону, що вона в безпеці
Громадська організація “Плурітон” відвозить людей від кордону до приймального центру, де їм дають можливість подзвонити рідним, організовують квитки для подальшої подорожі, пригощають чаєм та гарячим обідом.
У тому ж місці ті, хто приїхали, також проходять перевірку документів.
“Коли я дивлюся на цих людей, я згадую себе”, – каже керівниця організації Катерина Арісой.
Вона й сама не так давно залишила свій дім у Бахмуті, а нині допомагає іншим переселенцям. “Я не можу знайти слів, щоб пояснити, що їхнє колишнє життя, на жаль, вже ніколи не повернеться,” – каже вона.
“Коли ми їхали сюди, я почала плакати. Я вдихнула свіже повітря, наше українське повітря”, — каже пенсіонерка Зоя тихо, але виразно.
Два останні роки її змушували відмовитися від власної ідентичності. А на останніх президентських виборах РФ – проголосувати за Володимира Путіна.
“Ми – українці. Ми хочемо, щоб наша країна процвітала. Щоб наші діти й онуки жили у мирі”, — каже Зоя і починає плакати.
“Вибачте. Це дуже важко”.
Поступово вона усвідомлює, що тепер вільна. Але Україна, на жаль, поки що так і не наблизилась до миру.
61% українців за кордоном заробляє більше, ніж до початку військового конфлікту. Як свідчать результати третьої хвилі дослідження Центру економічної стратегії, українські біженці поступово інтегруються в іноземні ринки праці. І доволі успішно.
Серед працевлаштованих українських громадян за кордоном уже більшість повідомляє, що заробляє більше, ніж до початку воєнного конфлікту. Таких майже на 20% більше, ніж у листопаді 2022 року.
Приблизно половина серед працевлаштованих за кордоном українців працює не за тією спеціальністю, за якою працювала в мирний час. Але за понад рік їхня частка дещо знизилася – з 60% до 51%. На 8% зросла частка тих, хто знайшов роботу за своєю або суміжною спеціальністю.
Попри загальне зменшення отримуваної підтримки, рівень допомоги українцям за кордоном залишається значним. Приблизно 71% біженців отримують будь-яку підтримку від уряду країни перебування. У листопаді 2022 року цей показник становив 92,5%.
Як бачимо, втрачаючи підтримку, українці не повертаються додому, а намагаються швидше вписатися в нову для себе дійсність. І з кожним місяцем продовження військового конфлікту вони дедалі глибше пускатимуть коріння в чужі землі. А українському уряду, як і раніше, нічого їм запропонувати, щоб мотивувати своїх громадян повернутися додому. Ба більше, бачачи, як чинить влада всередині України з переселенцями, біженці за кордоном триста разів подумають, чи варто їм взагалі повертатися.
Сім’я голови Антимонопольного комітету України Павла Кириленка в період 2020-2023 років придбала нерухомість та автомобілі загальною вартістю понад 70 мільйонів гривень. Зокрема, великий особняк і дві земельні ділянки під Києвом, 200 квадратних метрів офісної нерухомості в столиці, два кросовери, три квартири з паркомісцями в елітних житлових комплексах Києва та четверо апартаментів в Ужгороді. Про це йдеться в розслідуванні проєкту Схеми.
Журналісти з’ясували, що це майно, здебільшого оформлене на родичів дружини Кириленка (батьків-пенсіонерів і бабусю), сім’я придбала в період, коли він очолював Донецьку обласну адміністрацію, і до його переведення до Києва на посаду глави АМКУ у 2023 році. При цьому, ніхто з родичів не має бізнесу, а офіційних доходів сім’ї не вистачило б, щоб придбати все це цінне майно.
У коментарі журналістам Кириленко заявив, що джерело статків – це стартовий капітал сім’ї, який був сформований у 90-ті роки, коли бабуся його майбутньої дружини вигідно продала акції заводу “Стирол” у Горлівці, отримані нею як працівницею заводу. Знайти офіційне підтвердження цим операціям журналістам не вдалося.
Родичі Кириленка також не змогли надати документальних підтверджень цієї версії походження статків сім’ї.
У розслідуванні йдеться, що 2020 року тесть Кириленка – Олександр Матієнко купив під Києвом 25 соток землі та будинок (228 м.кв.). Згідно з договором купівлі-продажу, за це він заплатив приблизно 4 млн грн. Однак Схеми знайшли архівне оголошення про продаж цього будинку – у 2020 році він коштував приблизно 430 тисяч доларів (10 млн грн за курсом на 2020 рік). У квітні 2021 року Матієнко купив у тому ж котеджному містечку ще 25 соток за 1,8 млн грн.
У воєнний час, у серпні 2022 року, тесть Кириленка купив майнові права на апартаменти в елітному житловому комплексі Ужгорода (90 і 74 кв.м). Згідно з договором купівлі-продажу, Матієнко заплатив за ці апартаменти 800 і 640 тисяч гривень. Журналісти стверджують, що ринкові ціни були значно вищими – 7 і 6 мільйонів гривень. Дружина Матієнка також у цей період купила квартиру в елітному комплексі Ужгорода та чотири паркомісця.
Також теща Кириленка у 2023 році стала власницею двох елітних квартир у Києві. Йдеться про ЖК Obolon Plaza. У коментарі журналістам Кириленко сказав, що у сім’ї його дружини багато заощаджень для того, щоб купити цю нерухомість.
“Вони мали активи, зокрема й у вигляді акцій, сертифікатів підприємства Стирол. І потім вони реалізовувалися залежно від їхньої ціни. Альбіна Віннікова – це прабабуся моїх дітей, вона працювала і акції реалізовувала вона”, – заявив він.
Окрім цього, Схеми знайшли офісне приміщення, елітні авто та іншу нерухомість у сім’ї голови АМКУ. Водночас ані Кириленко, ані його дружина, згідно з деклараціями, не мали коштів для придбання нерухомості.
Павло Кириленко став головою АМКУ у вересні 2023 року. До цього він обіймав посаду голови Донецької ОВА. Він замінив на цій посаді Ольгу Піщанську.
Кириленко очолював Донецьку ОДА з 5 липня 2019 року до 5 вересня 2023 року. До цього обіймав посаду військового прокурора Ужгородського гарнізону Західного регіону України.
iPhone 15 Pro вразить своїх шанувальників і тих, хто шукає стильний та функціональний пристрій. Випущений восени 2024 року, цей пристрій став однією з найцікавіших пропозицій від купертинівців.
Від п’ятнадцятого Айфона його відрізняє пристойний багаж цікавих фішок. Водночас Про Максу він поступається незначно, а коштує відчутно менше. Якщо говорити про ціну, у iPhone 15 Pro вона балансує з якістю. За характеристиками зрозуміло, за що доводиться платити.
В очі впадає елегантний дизайн мобільного телефону. Титановий корпус — нововведення для Apple. Метал сріблясто-білого кольору використовують і конкуруючі бренди, але їхні розробки помітно відрізняються від Pro-Айфонів п’ятнадцятого покоління.
Характерні особливості титанового дизайну:
1. Корпус-плитка. З плоскими гранями, що забезпечують надійну посадку в руці.
2. Кнопка дії. Розташована на місці тумблера для переходу в беззвучний режим.
3. чотири варіанти кольору. У компанії природного титанового — синій, білий і чорний. Усі — з приємним металевим відливом.
4. Динамічний острівець. Якщо раніше візитною карткою Епл Айфона була моноброва, тепер її місце займає практичний і зручний елемент для взаємодії з інтерфейсом.
5. Матова текстурована задня панель. На відміну від глянцевих телефонів, що швидко брудняться, Айфон 15 Про залапується менше. А відтінок Natural Titanium — ще й “краде” подряпини.
Крім привабливого зовнішнього вигляду, ще кілька вагомих аргументів на користь смартфона.
Варіативність пам’яті
15 Про належить до смартфонів із Терабайтом пам’яті. Саме стільки доступно в максимальній конфігурації. Вона орієнтована на користувачів з високими вимогами до “заліза” і функціональних можливостей. Якраз для мобільної зйомки, монтажу відео, редагування фото, блогінгу.
Посередині — відразу 2 варіанти: на 256 Гб і 512 Гб. Обидва підходять для комбінованого стилю експлуатації. Вистачає для роботи, розваг і творчості.
Найдоступніший Айфон 15 Про — на 128 Гігабайт. При скромних запитах — оптимальний. Досить час від часу підчищати основні розділи сховища, щоб виключити недолік пам’яті. Для грамотної організації зберігання даних можна задіяти “хмару”.
Просунутий процесор
A17 Pro вигідно виділяється на тлі попередніх версій процесорів Епл. Він також гідно конкурує з мікрочипами для смартфонів від інших популярних виробників. Плюси чипа виражаються у швидкодії (значення при різних навантаженнях визначені бенчмарками), оптимізованих навантаженнях на батарею, а також у стабільності багатозадачного режиму.
Характеристики А17 Про в цифрах:
6 ядер, 2 з яких відповідають за складні обчислювальні завдання і ще 4 — за базові;
6-ядерна графіка;
нейропроцесор на 16 ядер.
Рівень автономності
Автономність прийнято вважати не найсильнішою стороною айфонів. У смартфонах дійсно стоять батареї меншої ємності, ніж використовують у пристроях на базі Андроїд. Однак оптимізована операційка в тандемі з просунутим процесором роблять свою справу. iPhone 15 Pro точно не можна назвати “слабаком” у плані автономності. Його заряду вистачає приблизно на 23 години трансляції відеоконтенту. За більш реалістичних навантажень (як-от перегляд контенту в режимі онлайн, мобільний геймінг, робота в додатках, зв’язок і зйомка на основну камеру) девайс тримається приблизно 10 годин, що теж непогано.
В огляді переваг ефективна потрійна камера, яка відмінно знімає за будь-якого освітлення завдяки основному сенсору на 48 Мп, варіативному зуму, розумному спалаху та іншим фішкам. Плюс для геймерів і контентмейкерів — екран 120 Гц, що демонструє плавну картинку без очевидних колірних переходів, шлейфів і спотворень.
Останнім часом у мобілізованих українців і так далеко не найвища мотивація йти на фронт, але тепер вона ще поменшає – як виявилося, їм доведеться самотужки докуповувати собі ледь не все “спорядження”, витративши на це понад 220 000 гривень.
Так, військовослужбовці всіх категорій в умовах воєнного стану забезпечуються речовим майном згідно з нормою №1 “Бойовий єдиний комплект” – від головних уборів до зимових курток – загалом 46 предметів, а також речами за нормою “Бойовий спеціальний комплект” – засобами індивідуального захисту та екіпірування. Але на ділі отримати всі 46 предметів із передбаченого нормою №1 набору навряд чи пощастить, а зі списку БСК – і поготів, оскільки українська влада деякі позиції тільки почала закуповувати централізовано. Крім того, матеріальне забезпечення в різних підрозділах може відрізнятися.
Тобто докуповувати доведеться чимало: від черевиків і шапок до тактичного рюкзака і “побутової” аптечки з особистим запасом ліків, від полегшених бронепластин, плітоноски і шолома до додаткового комплекту польового костюма (кітель і штани в статутному “пікселі”) тощо. У підсумку сума набігає немаленька – близько 226 000 гривень, а якщо розглядати амуніцію вищою якістю, то витрати будуть значно вищими.
До речі, українські військові підтверджують, що “спорядження” їм доводиться покипати самим, адже держзабезпечення в цьому питанні м’яко кажучи, “кульгає” – одяг, білизна та взуття низької якості, що видають, часті некомплекти форми, дуже важкі “броніки” і т. д. Як влучно висловилися про якість амуніції українські бійці – “Одноразова форма для одноразових солдатів”.
Утім, нічого дивного в ситуації, що склалася, немає – вона лише є відгомоном усіх великих корупційних скандалів у Міноборони, де “пиляють” десятки мільярдів гривень на військових закупівлях.
